`
     От составителя: из современных украинских 
политиков, насколько мне известно, лишь лидер 
Соцпартии Александр Мороз заявил, что заслуживают
уважения и герои Триполья, и герои Крут; к сожалению,
сейчас официально чествуют лишь одну сторону конфликта,
а другую объявляют "московськими зайдами" и т.п.
В этой связи характерно уничтожение барельефа
с изображением сражающихся арсенальцев на станции
метро "Завод "Арсенал"" в Киеве. При этом о том,
что сражение под Крутами показало не только 
героизм сражавшихся, писалось давно; даннная статья
напоминает об этом.
`
Комуніст (Київ) 2003, N 7 (2003,1,29)
Дмитро КАЛІБАБА, 
  краєзнавець, член Національної
  спілки журналістів України
  м.Мена Чернігівської обл.
Вакханалія навколо Крут
`
     Прeс-служба Чeрнігівської дeржадміністрації 30 
липня 2002 р. чeрeз газeту "Дeснянська правда" 
повідомила про намір "з мeтою увічнeння пам'яті
гeроїв Крутів спорудити біля сeла Пам'ятнe 
Борзнянського району на Чeрнігівщині Пантeон Гeроїв 
Крутів".
     Мається на увазі бій військ Цeнтральної ради з 
чeрвоногвардійськими загонами під станцією Крути 29 
січня 1918 р. і поразка там пeтлюрівців.
     Ужe розроблeно eскізний проeкт "пантeону" та 
орієнтовний кошторис приблизно в 1 млн. 370 тис. 
грн.
`
Останнє десятиріччя "подвиг" пет- 
люрівців, які під Крутами "рятува-
ли" Київ від більшовиків, посилено му-
рується в націоналістичній пресі.
`
То був лише один з бойових епізодів 
жорстокої класової громадянської 
війни. Одні боролись за буржуазно-на- 
ціоналістичну державу, інші - за робі- 
тничо-селянську Радянську владу на 
Україні. В кінцевому підсумку більшість 
українського народу пішла за більшови- 
ками і встановила Радянську владу.
`
Ті, хто твердить, що соціалістична рево- 
люція на Україні була "експортована", ігно- 
рують чисельні факти, які підтверджують:
Україна, як і вся колишня Російська імпе- 
рія в 1917 р., дозріла до революції. Вихідці 
з України брали активну участь у Жовтне- 
вому повстанні. Взяттям Зимового палацу 
керував М.Подвойський; Тимчасовий уряд 
заарештовували під керівництвом В.Анто-
нова-Овсієнка; П.Дибенко очолював Цен-
тробалт. Усі вони - чернігівці. В складі 
перших урядів, очолюваних В.І.Леніним, 
знаходимо прізвища О.Коллонтай, Г.Пет-
ровського, С. Середи, А.Луначарського та 
інших.
`
Звичайно, на допомогу пролетарям 
України приходили червоногвардійські 
загони. В ешелонах, що йшли на Київ, в 
основному українці, які поверталися з 
фронтів додому. Вони майже ніде не зу-
стрічали опору. Навіть прихильники Цен- 
тральної ради переходили на їх бік. Для 
прикладу процитуємо резолюцію загаль- 
них зборів Ніжинського гарнізону: "1. 
Ми, козаки Ніжинського гарнізону, остає- 
мось незадоволені політикою Централь- 
ної ради і Генерального секретаріату, ви- 
магаємо негайної передачі влади як у 
центрі, так і на місцях Радам робітничих, 
козацьких та селянських депутатів". Далі 
ніжинці висловлювали протест "проти 
братовбивчої війни з великоросійським 
пролетаріатом" і заявляли, що вони "ніко- 
ли не будуть боротись озброєною силою 
з пролетаріатом як з українським, так і ве- 
ликоруським". ("Вісник Української На- 
родної Республіки", 11.01.1918).
`
Документи свідчать про рішення тру- 
дящих встановити владу Рад в Сосниць-
кому, Новозибківському, Остерському, 
Городнянському, Новгород-Сіверсько-
му та інших повітах. 
`
За українськими більшовиками, яких 
того буремного року було всього 4364, 
пішли мільйони. Це була свідома більшість 
народу, яка бачила і знала, за ким іти.
`
Відомий діяч Центральної ради і 
Директорії В.Винниченко визнавав:
"Ми настільки мало були соціалістами, 
що не допускали навіть думки про зруй- 
нування буржуазної держави";
`
"Основний факт той, що маси бідно- 
ти цілком вірять Народним комісарам,
що вони охоче йдуть за ними, що вся 
біднота є більшовики";
`
"І не російський радянський уряд 
вигнав нас з України, а наш власний 
народ, без якого і проти якого, ще раз 
повторюю, російські радянські війська 
не могли б зайняти жодного повіту на- 
шої території";
`
"Без українських мас ніякі північні 
штики ніякої влади не мали б";
`
"Словом, величезна більшість україн- 
ського населення була проти нас";
`
"А ми їм за те... привели німців, геть- 
мана і єдіную нєдєлімую" і т.п.
`
Білий генерал А.Денікін у статті "Гет-
манство и Директория на Украине" писав:
"Офицерский состав ее армии (Петлюри 
й Скоропадського. - Д.К.) был почти ис-
ключительно русский. Генералитет и офи-
церство шли в армию тисячами, невзирая 
на официальное поношение России".
`
У грудні 1917 р. в Харкові Україна 
була проголошена республікою Рад зі 
своїм урядом, з головнокомандуючим 
українськими військами Юрієм Коцю- 
бинським і командиром Червоного ко- 
зацтва Віталієм Примаковим. З 20 січня 
1918р. почала створюватись Червона 
Армія Української Народної Республіки. 
`
Така була реальна обстановка. 
`
Тепер зупинімося на боях біля станції 
Крути. Сучасні оспівувачі "героїв" вка- 
зують на похід "більшовиків" під коман- 
дою "полковника" (навіть генерала) 
Муравйова на Київ в кількості шести
тисяч солдат. Дехто роздув цю кількість 
до 30 тисяч, щоб возвеличити "подвиг 
героїв". До речі, штабс-капітан Муравй-
ов був не більшовиком, а есером.
`
Події під Крутами зі знанням справи, 
хоча й з деякими своїми нюансами, 
описує один з відомих керівників Цен- 
тральної ради Д.Дорошенко в мемуарах 
"Война й революция на Украине".
`
Він пише: "Когда со сторони Бахма- 
ча й Чернигова двинулись на Киев боль-
шевистские зшелоны, правительство не 
могло послать для отпора ни одной воин-
ской части. Тогда собрали наскоро отряд 
из студентов и гимназистов старших клас-
сов й бросили их, буквально на убой, на-
встречу прекрасно вооруженным й мно-
гочисленным силам большевиков. Несча-
стную молодежь довезли до станции 
Круты й висадили здесь на "позиции".
`
В то время, когда юноши... бесстраш-
но виступили против надвигавшихся
большевистских отрядов, группа офице-
ров осталась в поезде й устроили попой-
ку в вагонах. Большевики без труда раз-
били отряд молодежи й погнали его к 
станции. Увидев опасность, находивши-
еся в поезде поспешили дать сигнал к 
отьезду, не подождав ни минуты, чтобы 
захватать с собой бегущих".
`
Дорошенко висловлює думку, що 
ініціатива цієї авантюри належить 
військовому міністру М.Поршу.
`
Юнкери та студенти під Крутами не 
були невинними агнцями. Вони теж
стріляли і вбивали. В них були гармати 
і кулемети. На війні, як на війні.
`
Характерну деталь наводить у теле- 
грамі Муравйов: "Войска Петлюри во 
время боя пустили поезд с безоружны-
ми солдатами с фронта навстречу насту-
пающим революционным войскам й 
открыли по несчастным артиллерий-
ский огонь. Войска Рады состояли из 
юнкеров, офицеров й студентов, кото-
рые, помимо сделанного зверства с воз-
вращающимися с фронта солдатами, 
изнасиловали сестру милосердия, по- 
павшую к ним в руки во время боя". 
("Вестник Украинской Народной Рес-
публики" 1918, N 16).
`
Учасник бою під Крутами з 4-ї сотні 
"січових стрільців" Іван Шарий у статті 
"Січовики під Крутами" (журнал "Народ- 
на справа", 1929 р.) визнає: бій було про- 
грано, тікаючи, "штаб завіз з собою і ва- 
гони з патронами та набоями до гранат, 
і це добило нашу справу під Крутами, де 
оборону краю приручалося людям-п'ян-
чужкам... Ми почали одступать, зриваю-
чи скрізь полотно залізної дороги...".
`
Сотник Аверкій Гончаренко в статті 
"Бій під Крутами", надрукованої 1938 
року в Варшаві в журналі "За дер- 
жавність", уточнив певні деталі. На обо- 
рону Бахмача отаман Капкан послав 1-
шу імені Б.Хмельницького Юнацьку 
Військову школу, де було чотири сотні по 
150 юнаків, 18 кулеметів та 20 старшин. 
Раніше вони вчились у військових школах 
і мали переважно середню освіту. На до- 
помогу юнкерам у Крути 27 січня прибу- 
ла студентська сотня (130 чол.). На бік Ра- 
дянської влади перейшло до двох тисяч 
робітників-залізничників Бахмача, а та- 
кож Шевченківський полк з Ніжина.
`
Далі, повідомляє автор: "Після бою за- 
лишки юнкерів і студентів на чолі з 
А.Гончаренком зразу ж прибули у розпо-
рядження Петлюри і пішли на придушен- 
ня києвлян-арсенальців. Тоді ж було роз- 
стріляно до 400 уже обеззброєних робі- 
тників з "Арсеналу". Пізніше А.Гонча-
ренко у 1943-45 рр. служив полковни- 
ком у створеній гітлерівцями дивізії СС 
"Галичина".
`
Що стосується епізодів, подібних до 
крутівського, В.Винниченко пізніше 
визнавав: "І не можна без великого 
болю і сорому згадати, як ми цвіт нашої 
нації, найкращий елемент її, посилали 
на смерть в ім'я боротьби за чужу їм 
державність, за охорону панування 
вічно ворожих до нашого національно- 
го відродження клас на Вкраїні". 
`
Отже, хвалитись нема чим. 
`
Така правда історичних подій. І не
треба лити крокодилячі сльози.
`
За останні два роки на Чернігівщині 
при потуранні облдержадміністрації 
знищено або пошкоджено кілька де- 
сятків пам'яток історії і культури, зокре- 
ма пам'ятників В.І.Леніну.
`
Вакханалія навкруги полеглих під
Крутами, рішення про побудову недеше- 
вого "Пантеону Героїв" - не є проявом 
справжнього патріотизму, воно загост-
рить відносини в суспільстві і між брат- 
німи слов'янськими народами, спотво- 
рить історичну правду.
`