–ќ«ƒ≤Ћ XVII.
`
 ≥нець ќтаманщини.
`
1. Ќевиконан≥ сл≥зн≥ об≥ц¤нн¤. - 2. ѕродаж ”крањни
на два боки. - 3. ќстанн≥ ганебн≥ конвульс≥њ ќта-
манщини. - 4. Ќа розбурханому мор≥.
`
1. Ќевиконан≥ сл≥зн≥ об≥ц¤нн¤.
`
« цього моменту починаЇтьс¤ остаточний
занепад ≥ агон≥¤ отаманщини. ¬с¤ њњ над≥¤
була на  ињв.  ињв мав дати автор≥тет, силу,
визнанн¤ й допомогу јнтанти, порозум≥нн¤
з ƒен≥к≥ним.  ињв був об≥тованою земльою,
вищ≥њм пунктом над≥йности, розгорненою пе-
респективою.
`
ƒен≥к≥н з≥рвав пелюстки ц≥Їњ чудовоњ кв≥т-
ки, розтоптав њњ, стиснув усю переспектйву
знову на п≥втора пов≥ти тер≥тор≥њ й убив усю
хутор¤нсько-отаманську п≥дбадьорен≥сть ≥ за-
диракуват≥сть.
`
"Ќарод", от≥ д¤дюшки, що немов готов≥
були зустр≥чати ѕетлюру з ≥конами, щось не
дуже п≥ддержали його. ј т≥ сел¤не, ¤к≥ готов≥
були зустр≥ти ѕетлюру з дрючками й рушни-
`
460
`
ц¤ми, тим паче не ви¤вл¤ли бажанн¤ грудьми
стати за його.
`
™диною силою й опорою, ¤к ≥ була, так
≥ лишилась галицька арм≥¤.
`
јле отаманщина не змогла й з нею дати
соб≥ ради. « самого ж початку переходу над-
дн≥стр¤нц≥в на тер≥тор≥ю ¬еликоњ ”крањни
в≥дносини м≥ж ними й наддн≥пр¤нц¤ми на-
брали характеру не¤сности, недов≥рр¤, на-
пружености, що з часом через р≥жн≥ причини
перетворилос¤ в певну ворожнечу.
`
Ќаддн≥пр¤нськ≥ "демократи" любл¤ть по-
¤сн¤ти цей характер утворених в≥дносин
р≥жним соц≥ально-пол≥тичнпм св≥тогл¤дом
одноњ њњ другоњ сторони. “аке по¤сненн¤
можна вз¤ти п≥д великий сумн≥в. Ѕо ¤кого
б правого напр¤му н≥ були галицьк≥ пол≥-
тики, вони в режим≥ отаманщини не могли
б побачити н≥чого "л≥вого". «даЇтьс¤, сам
ƒен≥к≥н не м≥г би н≥чого додати до цього
режиму.
`
ј ¤к люди тверез≥, галицьк≥ "патр≥оти",
гарненько придивившись до с≥туац≥њ, могли
ц≥лком заспокоњтись нав≥ть що до есер≥в, -
ус¤ "революц≥йн≥сть" кам'¤нецьких есер≥в
дал≥ гучних сл≥в, резолюц≥й ≥ вимахувань
кулачком, не йшла. Ќав≥ть найл≥в≥щ≥ з "цен-
тральноњ теч≥њ" есер≥в не могли л¤кати "ре-
альних пол≥тик≥в", бо й ц≥ найл≥в≥щ≥ в≥др≥ж-
ч¤лись од найправ≥щих т≥льки бучностю своЇњ
`
461
`
фразеолог≥њ. √аличанам було в≥домо, ¤к при-
њхала в≥д повстанц≥в група цих найл≥в≥щих
центральних есер≥в (ќдрина, „еркаський ≥ др.)
≥ поставила ур¤дов≥ вимогу прин¤тт¤ форми
рад¤нськоњ влади ≥ ¤к цих самих "револю-
ц≥онер≥в" ≥ "большевнк≥в" укоськали соц≥аль-
демократи, цей непохитний стовп "своЇњ контр-
революц≥йноњ л≥н≥њ", ≥ ¤к "большевики"
заспокоњлись ≥ задовольнились к≥лькома м≥-
н≥стерськими портфел¤ми.
`
—початку, може, й, справд≥, галичан, цих
кулуарних ≥ паперових пол≥тик≥в, др¤пала й
непокоњла словесна революц≥йн≥сть кам'¤нець-
коњ демократ≥њ, спочатку це могло також
спричинитись до напружених в≥дносин, але
що дал≥, то ц¤ причина мус≥ла одпасти, коли
галичанe побачали реальну, отаманську, д≥й-
сну пол≥тику, ¤ка могла по подобатись "Ївро-
пейц¤м" х≥ба що своЇю безладностю, без-
глузд¤м, а не соц≥алтлто-пол≥тичш≥м зм≥стом.
`
ƒ≥йсн≥ причини непри¤зних в≥дносин по-
л¤гали в инчому.
`
Ќасампeред, у др≥бн≥ших, буденних фактах.
`
 оли —. ѕетлюра з своњми м≥н≥страми, -
¤к сказав д-р √олубович на зас≥данню Ќац.
–ади 26 листопаду, - "розплакавс¤" в Ѕор-
щов≥ й випрохав у диктатора ѕетрушeвича
4 бригади, ¤к≥ вр¤тували отаманщину в≥д
большевнк≥в, в≥н тод≥ наоб≥ц¤в галичанам
багато вс¤ких приЇмних р≥чей: ≥ грошей, ≥
`
462
`
зброњ, ≥ амун≥ц≥њ, ≥... нав≥ть зм≥ну каб≥нету
м≥н≥стр≥в у правому напр¤м≥. (“од≥ галицьк≥
"патр≥оти" ще не знали добре природи кам'¤-
нецькоњ влади й гадали, що резолюц≥йна ре-
волюц≥йн≥сть кам'¤нецьких "соц≥ал≥ст≥в", д≥й-
сно, маЇ ¤кесь знач≥нн¤ в реальн≥й пол≥тиц≥.)
`
 оли ж галицька арм≥¤ перейшла зовс≥м
на тер≥тор≥ю кам'¤нецького ѕравительства,
то ви¤вилось, що вс≥ петлюр≥вськ≥ об≥ц¤нн¤
лишились об≥ц¤нн¤ми. “а й не могло инак-
ше бути, бо де ж би могла вз¤ти кам'¤нецька
влада тоњ зброњ й амун≥ц≥њ, ¤коњ сама так
жагуче випрохувала в јнтанти.
`
ќдначе щодо грошей, то тут кам'¤нецькнй
ур¤д м≥г виконати своњ об≥ц¤нн¤. јле на
його напав неспод≥ваний гедзь ощадности:
роздаюч≥њ без ус¤кого в≥дчиту й контролю
торбами м≥лл≥они р≥жним отаманам, пройди-
св≥там ≥ шарлатанам, н≥ разу не пославши
за кордон н≥ одноњ рев≥з≥њ над дес¤тками своњх
м≥с≥й ≥ ком≥с≥й, ¤к≥ сотн≥ м≥лл≥он≥в гривень
розкидали й розкрадали, - кам'¤нецьк≥ чудо-
д≥њ раптом прон¤лись надзвичайною строго-
стю щодо галицькоњ арм≥њ, вимагаючи в≥д нењ
в≥дчит≥в, справоздань у грошах, затримуючи
видачу тих грошей ≥ т. д. ƒл¤ контролю над
ними, ¤к по¤сн¤ють сам≥ галичане, було на-
в≥ть створено в ”р¤д≥ м≥н≥стерство галиць-
ких справ на чол≥ з —. ¬≥тиком. –озум≥Їтьс¤,
що можна мати проти контролю, проти того,
`
463
`
чого весь час бракувало отаманщин≥, що було
потр≥бним ≥ дл¤ нафт¤них д≥¤ч≥в? јле коли
скр≥зь пануЇ повна безконтрольн≥сть, хаос ≥
безладне розкиданн¤ грошей, то контроль
над кимсь одним уже Ї вид≥л¤нн¤ з загаль-
ного "правопор¤дку", в цьому вже Ї ¤кесь
п≥дкресленн¤ й п≥дкресленн¤ неприхильне.
`
ќсобливо з цього погл¤ду неприЇмний
був дл¤ галичан голова –ади м≥н≥стр≥в ≥ м≥-
н≥стр ф≥нанс≥в Ѕ. ћартос. ≤ це було причи-
ною його д≥м≥с≥њ з голови –ади м≥н≥стр≥в ≥
передачи цього портфелю ≤. ћазеп≥. (ќф≥-
ц≥ально ц¤ перем≥на по¤сн¤лась, - ¤к те ро-
битьс¤ в ус≥х "пор¤дних домах", - "утомою"
б≥дного Ѕ. ћартоса.)
`
2. ѕродаж ”крањни на два боки.
`
јле головна причина конфл≥кту пол¤гала
в м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ отаманщини.
`
√алицьк≥ нац≥ональ-демократи, загубивши
√аличину, палаючи ненавистю до польськоњ
шл¤хти й не бачучи змоги своњми силами
перемогти цю нахабну злод≥йку, п≥дпоможену
јнтантою, почали ор≥Їнтуватись на сх≥д, там
шукаюч≥њ соб≥ п≥ддержки.
`
¬ цей час там було дв≥ сили: большевики
й ƒeн≥к≥н. ƒен≥к≥н був далеко, його п≥дтри-
мувала та сама јнтанта, зносин з ним у
ѕариж≥ пани ѕанейки ще не встигли нав'¤-
зати, отже лишались сам≥ большевики. ≤ га-
`
464
`
личане почали робити заходи до порозум≥нн¤
з ц≥Їю силою. ƒоходило вже нав≥ть до фак-
тичноњ допомоги з боку сов≥тських в≥йськ
зброЇю й амун≥ц≥Їю. ћогло би д≥йти й до
дальших, важн≥щих порозум≥нь ≥ не знати,
¤к би в≥д того повернулась ус¤ с≥туац≥¤ на
¬крањн≥.
`
јле тут нагодивс¤ нал¤каний вимогами
большевик≥в "л≥кв≥дувати" його —. ѕетлюра
з своњми м≥н≥страми, ¤к≥ теж мали п≥дл¤гти
т≥й "л≥кв≥дац≥њ", "розплакавс¤" й одвернув
ту ор≥Їнтац≥ю.
`
“од≥ галичане, ще б≥льш переконавшись
на кам'¤нецьк≥й тер≥тор≥њ в неможливости
власними силами добитись перемоги над
своњм ворогом, - пол¤ками, - почали ор≥Їн-
туватись на ƒен≥к≥на. ≤ дл¤ них це була
Їдина й ц≥лком зрозум≥ла ор≥Їнтац≥¤. ќд-
кинувши большевик≥в, вони не мали инчого
сп≥льника, ¤к ƒен≥к≥на. ƒен≥к≥н же, висту-
паючи в рол≥ "собирател¤ земли русской",
по стар≥й, ще царськ≥й трад≥ц≥њ вважав √а-
личину "исконнымъ русскимъ краемъ". ќтже,
в≥н з охотою прибрав би й цей край у лоно
"Їд≥ноњ-нЇдЇл≥моњ". ј коли б галичане пока-
зали себе прихильниками й в≥рними друз¤ми
–ос≥њ, њм можна було б дати ¤кусь безпечну
дл¤ "Їд≥ной" автоном≥йку.
`
√олова √алицького ”р¤ду, ƒержавного
—екретар≥ату на зас≥данню 26 листопаду ц≥л-
`
465
`
ком отверто сказав: "√алицький ”р¤д з самого
початку жадав переговор≥в з ƒен≥к≥ним".
`
Ќатурально, ц≥ жаданн¤ ховалис¤ в≥д
кам'¤нецького ”р¤ду, ¤кому с¤ ор≥Їнтац≥¤
так само загрожувала "л≥кв≥дац≥Їю", ¤к ≥
большевицька. јле в тому й була трагед≥¤
цих двох нещасних ур¤д≥в, що вс¤ка ор≥Їн-
тац≥¤, ¤ку б вони н≥ запропонували один
одному, була "л≥кв≥дац≥йна" дл¤ одного, або
другого, або й дл¤ обох разом. ј ще тра-
г≥чн≥ще було те, що вс¤ка ор≥Їнтац≥¤, ¤ку б
н≥ приймав той чи другий ур¤д, була "л≥к-
в≥дац≥йна", загубна дл¤ украњнськоњ дер-
жавности. Ѕула т≥лька одна ор≥Їнтац≥¤,
¤ка, будучи "л≥кв≥дац≥йною" дл¤ цих ур¤д≥в,
могла бути корисною дл¤ народньоњ укра-
њнськоњ державности - це ор≥Їнтац≥¤ на —о-
в≥тську –ос≥ю й –ад¤нську ”крањну.
`
јле н≥ той, н≥ другий ур¤д не могли й
не хот≥ли того признати. ¬они не в сил≥
були зрозум≥ти того, що вс¤ украњнська дер-
жавн≥сть вийшла з революц≥њ, революц≥Їю
трималась ≥ ц≥лком од революц≥њ залежала
в свойому дальшому ≥стнуваннго й розвит-
ков≥. ¬они не розум≥л≥њ того, що ≥менно ота
—ов≥тська –ос≥¤ була найкращим забезпечен-
н¤м можливости ≥стнуванн¤ украњнськоњ дер-
жавности й не пом≥чали того, що, бор¤чись
з —ов≥тською –ос≥Їю в сп≥льц≥ з јнтантою,
ƒен≥к≥ним, знесилюючи —ов≥тську –ос≥ю, вони
`
466
`
тим самим п≥др≥зували гил¤ку, на ¤к≥й сам≥
сид≥ли, що вони сам≥ соб≥ плели петлю, ¤кого
њх неодм≥нно, неминуче задушив би ƒен≥к≥н
≥ та сама јнтанта. “а не т≥льки њх, ц≥ ур¤-
ди, - це найменьча б≥да дл¤ украњнського
народу, - а саму украњнську державн≥сть,
саме оте забезпеченн¤ в≥льного розвитку на-
ц≥ональноњ душ≥ нашого народу.
`
÷упко, з сл≥пою, чисто зоолог≥чною жад-
ностю тримаючись за владу, ц≥ люди фаталь-
но, н≥би за кару соб≥, сам≥ себе т¤гли в за-
гибель отими ор≥Їнтац≥¤ми. ≤ з ¤кою разом
з тим моторошною самопевностю, хвастови-
тостю ц≥ люди вихил¤лись ≥ ставали в пози
"Їдиних спасител≥в ”крањни", "непохитних
борц≥в ≥ героњв" на самому краЇчку безодн≥,
в ¤ку сам≥ себе отими ор≥Їнтац≥¤ми й ви-
хил¤нн¤ми штовхали.
`
 ам'¤нсцький ур¤д почував, що галиць-
кий ур¤д не може бути в≥рним сп≥льником
його. ƒл¤ галичан насамперед була √аличина,
нафта, а пот≥м усе инче. ¬они могли дати
своњ сили на боротьбу за всю ”кр≥пну т≥ль-
ки з тою псвностю, що, здобувши велику
”крањну, неодм≥нно п≥дуть зм≥цненими си-
лами на здобуванн¤ меньчоњ, √аличини.
`
ј кам'¤нецькнй ур¤д ¤к раз отоњ певно-
сти й не давав галичанам. ¬с¤ його пол≥ти-
ка п≥дривала, убивала над≥ю галичан на
визволенн¤ свого краю. Ѕо кам'¤нецьк≥
`
467
`
"д≥пломати", д≥стаючи весь час т≥льки не-
дос¤жний клапоть с≥на в≥д самоњ јнтанти,
не бачучи н≥ зв≥дки реальноњ допомоги, хо-
т≥ли здобути ту допомогу в≥д... агент≥в
јнтанти, в≥д тоњ самоњ ѕольщи, ¤ка вкрала,
¤ка граб≥жницьким способом видерла в
украњнськоњ нац≥њ √аличину.
`
 ам'¤нецьк≥ пол≥тики хот≥ли спекульнути
¤к раз на тому самому ƒен≥к≥нов≥, на ¤кого
покладали своњ над≥њ галицьк≥ пол≥тики.
¬они хот≥ли нал¤кати ѕольщу тим, чого так
дуже хот≥ли галичане, се-б-то, що ƒен≥к≥н
п≥де походом на √аличину й одн≥ме њњ в
пол¤к≥в. ќтже, казали вони польськ≥й шл¤х-
т≥, ƒен≥кш Ї ворог не т≥льки ”крањни, але
й ѕольщи. ј через тс пол¤ки повинн≥ п≥д-
тримати кам'¤нецький ур¤д, дати йому до-
помогу й взагал≥ вс≥ма способами обстоюва-
ти самост≥йн≥сть украњнськоњ держави, бо цe
буде й дл¤ ѕольщи забезпеченн¤м в≥д за-
мах≥в велитенськоњ "Їд≥ноњ-нЇдЇл≥моњ", ¤ка
ще до того може вв≥йти в союз з Ќ≥меччи-
ною.  ам'¤ттецьким хитрунам, розум≥Їтьс¤.
було в≥домо, що всe д≥ло в √аличин≥. Ќе
було б √аличини, пол¤кам не було б чого
так бо¤тис¤ ƒен≥к≥на. ќтже, насамперед, њм
треба було сказати ѕольщ≥, ¤к же вони сам≥
дивл¤тьс¤ на це питанн¤. јдже пол¤ки не
так≥ дурн≥, щоб давати допомогу тому, в кого
вони вкрали ц≥лий край.
`
468
`
ќт тут ≥ було закопано собаку конфл≥кту
м≥ж кам'¤нчанами й галичанами.
`
ўоб д≥стати хоч крихотку допомоги,
кам'¤нчане повинн≥ були з самого ж почат-
ку запевнити пол¤к≥в, що ту допомогу не
буде повернено проти самих же пол¤к≥в. ј
це могло бути т≥льки в тому раз≥, коли б
украњнц≥ в≥дмовились од ус¤ких претенз≥й ≥
нам≥р≥в вернути √аличину.
`
≤ коли кам'¤нецьк≥ крут≥њ запевн¤ють, що
вони не давали пол¤кам н≥¤ких об≥ц¤нь не
претендувати на √аличину, а в той же час
мали в≥д них де¤ку пом≥ч, то з цього мож-
на вивести одне: або що польськ≥ пол≥тики
надзвичайно простодушний, дурний народ,
або ж... що кам'¤нецьк≥ пол≥тики, "д≥пло-
матично" висловлюючись, ухил¤ютьс¤ в≥д
правди.
`
–озум≥Їтьс¤, кам'¤нчане мус≥ли з само-
го ж початку в≥дмовитись од √аличини, щоб
т≥льки пол¤ки схот≥ли з ними балакать. ≤ цe
п≥дтвержуетьс¤ ¤к р≥жними "негласними",
неоф≥ц≥альними розмовами р≥жних петлю-
р≥вських посланц≥в до ¬аршави (≥нтервью
ѕ. ѕилипчука, ¤кий виразно нат¤кав на
в≥дмову в≥д √аличини), так ≥ вс≥Їю дальшою
оф≥ц≥альною пол≥тикою ѕетлюр, Ћ≥вицьких
≥ вс≥Їњ кам'¤нецькоњ влади.
`
—амо собою, що така пол≥тика не могла
бути до души галичанам. ≥ надто тод≥, коли
`
469
`
з √аличини доходили в≥сти про жорстоке,
люте, нелюдське катуванн¤ польською вла-
дою украњнц≥в, про с≥стематичне, розм≥рко-
ване, планом≥рне винищуванн¤ украњнськоњ
людности молодого в≥ку страшним ≥нтерно-
ванн¤м з навмисною, св≥домою метою ф≥зич-
ноњ смерти його в≥д голоду й хвороб у
таборах.
`
“а й сама ѕольща не так то вже дуже
бо¤лась ƒен≥к≥на. ѓй треба було т≥льки поро-
зум≥тись з ним щодо √аличини й тод≥ н≥¤-
ких ”крањн њй не треба було, а особливо
сильноњ, великоњ ”крањни, ¤ка, розум≥Їтьс¤,
найб≥льше мала би претенз≥й на √аличину.
« своњх власних ≥нтерес≥в пол¤ки не могли
дуже зм≥цнювати украњнц≥в. ѓм було виг≥дно
мати њх ¤к загрозу дл¤ ƒен≥к≥на, ¤к засоб
примусити його в≥дмовитись од √аличини.
≤ т≥льки дл¤ цього й у в≥дпов≥дних до цього
розм≥рах вони могли на св≥й страх, нав≥ть
без згоди јнтанти п≥дпомагати кам'¤иець-
кому ур¤дов≥. јле з такою допомогою,
розум≥Їтьс¤, ”крањни не здобудеш.
`
≤ √аличанe це розум≥ли. ј через те, не
будучи так зац≥кавлен≥ в ≥стнуванню кам'¤-
нецькоњ влади, ¤к була зац≥кавлена вона
сама, вони дл¤ вр¤туванн¤ ц≥Їњ влади не
могли й не хот≥ли в≥ддавати √аличини поль-
ськ≥й шл¤хт≥, а навпаки, шукали проти нењ
помочи в ƒен≥к≥на.
`
470
`
≤ обидва ц≥ ур¤ди ор≥Їнтувалис¤ на ворог≥в
украњнського народу, обидва хот≥ли р¤тувати
свою маленьку владу й св≥й клапоть земл≥,
на ¤к≥й панували, з пом≥ччю ворог≥в ус≥Їњ
”крањни, а через те один шукав допомоги
в одного ката - польськ≥й шл¤хт≥ а другий
у другого - ƒен≥к≥на. ќбидва продавали в
неволю й визиск одну частину ”крањни за
можн≥сть гарцювати на друг≥й. “≥льки кож-
ний продавав ту, на ¤к≥й гарцював чи хот≥в
гарцювати другий.
`
≤ через те згоди м≥ж цими двома зло-
чинними ур¤дами не було й не могло бути.
`
«. ќстанн≥ ганебн≥ конвульс≥њ отаман-
щини.
`
ћожлив≥сть уз¤ти  ињв трохи п≥дн¤ла
над≥њ й наддн≥пр¤нц≥в ≥ наддн≥стр¤нц≥в. јле
неудача остаточно убила вс¤к≥ над≥њ в га-
личан ≥ вони стали вже ц≥лком св≥домо,
упевнено переговорювати з ƒен≥к≥ним.
`
√оловними керовниками ц≥Їњ акц≥њ були
- в ѕариж≥ д-р ѕанейко, а на ”крањн≥
диктатор ѕетрушевич.
`
ј ще одним керовником були... хвороби,
а особливо пл¤мистий тиф, ¤кий, почав-
шись уже л≥том, усе б≥льш ≥ б≥льше розви-
вавс¤ серед украњнського в≥йська. ќс≥нн≥й
холод, сльота надали ще б≥льшоњ сили еп≥-
дем≥њ. Ѕос≥, неод¤г¤еп≥, виснажен≥ салдати
`
471
`
не мали великоњ в≥дпорноњ сили ц≥й хвороб≥
й тис¤чами хвор≥ли в≥д нењ. ћедичноњ допо-
моги не було н≥¤коњ, сан≥тарн≥ умови були
просто страшн≥, люди гинули г≥рше н≥ж од
боњв.
`
ƒаремне кам'¤нецький ”р¤д благав-молив
јнтанту допомогти хоч л≥ками дл¤ хворих,
- люта лихв¤рка була глуха. ≤ через к≥льки
тижн≥в по вз¤ттю  ињва й виступу з його
украњнськоњ боЇздатноњ арм≥њ було не б≥льше
6000 чолов≥к, у тому числ≥ наддн≥пр¤нц≥в
тис¤чи дв≥. Ѕ≥льше 20.000 чолов≥к лежало
хворими в шпитал¤х ≥ казармах.
`
4-XI одбулас¤ нарада галицькоњ стар-
шини, ¤ка констатувала ц≥лковиту нездат-
н≥сть арм≥њ до в≥йськовоњ акц≥њ. Ќа ц≥й же
нарад≥ виразно зазначилас¤ й ор≥Їнтац≥¤ на
ƒен≥к≥на.
`
¬ цей час ≥з ѕарижу прибув посланець
ѕанeйка з ≥нструкц≥¤ми. ƒиктатор ѕетруше-
вич дав таЇмний наказ командуючому галиць-
кою арм≥Їю “арнавському й той п≥дписав
(7 листопаду) догов≥р м≥ж галицьким коман-
дуванн¤м ≥ командою добровольчоњ арм≥њ, по
¤кому вс¤ галицька арм≥¤ переходила п≥д
повну владу ƒен≥к≥на.
`
ѕол≥тичним пунктом цього договору бу-
ла автоном≥¤ √аличини в "Їд≥ной, нЇдЇ-
л≥мой".
`
≤ п≥сл¤ 7 листопаду вс≥ галицьк≥ в≥йська
`
472
`
стали переходити на б≥к лютих ворог≥в укра-
њнського народу.
`
ƒен≥к≥нц≥, не бо¤чись тепер уже н≥¤кого
опору з боку наддн≥пр¤нц≥в, кинулись на
них ≥ в к≥льки дн≥в розпорошили њхн≥ не-
величк≥ сили в р≥жних напр¤мах.
`
 ам'¤нецький ”р¤д, парт≥йн≥ орган≥зац≥њ,
отаманськ≥ штаби мус≥ли т≥кати з  ам'¤нц¤
в р≥жн≥ боки. ƒе¤к≥ м≥н≥стри опинились у
–умун≥њ, де¤к≥ в √аличин≥. ќсередок же з
√оловним ќтаманом ќ. ѕетлюрою та части-
ною ѕравительства на чол≥ з ≤. ћазепою
став одступати в напр¤м≥ ѕроскурова по
л≥н≥њ зал≥зниц≥.
`
јле ƒен≥к≥нц≥ гнались за ними неодступ-
но й вони мус≥ли кинути поњзд з ус≥Їю дер-
жавною скарбницею, ¤ку було розграбовано
населенн¤м та ден≥к≥нц¤ми, ≥ на п≥дводах
простувати в напр¤м≥ —таро- онстантинова,
куди по нам≥ченому планов≥ мали ст≥катис¤
вс≥ розбит≥ частини в≥йськ.
`
 ам'¤нець же було в≥ддано пол¤кам, ¤к≥,
правда, й сам≥ заз≥хали на його.
`
ћ≥ж —таро- онстантиновом, де проходила
л≥н≥¤ польського фронту й Ѕердичевим, за-
н¤тим один час повстанц¤ми, а пот≥м боль-
шевиками, була "порожн¤" смуга тер≥тор≥њ,
¤ку пол¤ки милостиво згодились в≥ддати
кам'¤нецьк≥й влад≥ дл¤ з≥бранн¤ рештки
своњх сил.
`
473
`
≤ от тут на ц≥й смуз≥ в малесенькому м≥-
стечку Ћюбар≥ одбулась останн¤ ганебна
конвульс≥¤ отаманщини.
`
—еред частини ур¤дових в≥йськ, виму-
чених неудачами, бо¤ми, т≥канн¤ми, а осо-
бливо вс≥Їю пол≥тикою отаманщини, почалос¤
ширитись невдоволенн¤, ¤ке й вилилось у
р≥шучий нам≥р зробити "переворот", арешту-
вати "батька" √оловного ќтамана з його
”р¤дом ≥ перейти до большевик≥в. Ќа чол≥
ц≥Їњ змови сто¤в в≥домий повстанський отаман
¬олох.
`
¬ибравши слушний момент, ц¤ частина
в≥йськ зробила виступ проти ”р¤ду, почавши
обстр≥лювати з кулемет≥в той будинок, де
був √оловний ќтаман з своњм штабом. ќше-
лешений ≥ перел¤каний штаб кинувс¤ в рост≥ч,
а петлюр≥вськ≥ ад'ютанти посадили. √оловного
ќтамана на бричку й з ус≥х сил почали т≥-
кати на Ўепет≥вку, де сто¤ли польськ≥ в≥й-
ська. “ам —. ѕетлюра роз'¤снив польськ≥й
команд≥, що украњнськ≥ в≥йська "збольшеви-
чились", ≥ сам ут≥к дал≥ у ¬аршаву, а пол¤-
ки, не довго думаючи, почали обстр≥лювати
Ћюбар.
`
ј в Ћюбар≥ вже все заспокоњлось, бо ча-
стина в≥йська в≥рного ур¤дов≥ була б≥льша
й хутко одбила напад ¬олоха, а сам ¬олох
з невеликим загоном (душ 400) ут≥к з Ћюба-
ра й перейшов до большевик≥в. ѕол¤ки ж
`
474
`
своњм обстр≥лом били й убивали не большe-
вик≥в, а тих самих нещасних "петлюр≥вц≥в".
`
÷им ганебним, зрадницьким, але харак-
терним дл¤ вс≥Їњ петлюр≥вщини актом ск≥н-
чилась д≥¤льн≥сть отаманщини на ”крањн≥.
`
ј 24 грудн¤ 1919 року постановою сп≥ль-
ного зас≥данн¤ центральних ком≥тет≥в пар-
т≥й соц≥альдемократ≥в ≥ соц≥ал≥ст≥в-революц≥о-
нер≥в _ус¤ повнота влади_ передавалась
каб≥нетов≥ м≥н≥стр≥в на чол≥ з ≤. ћазепою. ¬
ц≥й резолюц≥њ н≥ слова не згадувалось н≥
про ƒиректор≥ю, н≥ про √оловного ќтамана,
отже тим самим ц≥ ≥нст≥туц≥њ касувались.
¬се ж командуванн¤ вс≥ма в≥йськовими си-
лами перейшло до ќмель¤новича-ѕавленка.
`
ќтаманщина в лиц≥ —. ѕетлюри й його
"≥дейного" п≥длизи "соц≥альдемократа" ј.Ћ≥-
вицького робила ще заходи в ¬аршав≥ дл¤
вр¤туванн¤ своЇњ влади, оббивала ще по-
роги в польськоњ ≥мпер≥ал≥стичноњ шл¤хти,
канючила, випрохувала й нав≥ть в≥ддавала
зeмлю польським пом≥щикам на ѕод≥ллю й
¬олин≥ (догов≥р ј. Ћ≥вицького й —. ѕетлюри
з польським ур¤дом*) за польську пом≥ч,
`
*) ѕо цьому договору (3 грудн¤ 1919 р.) ц≥ два
панки, насамперед, в≥ддавали √аличину в руки поль-
ськоњ шл¤хти. ѕункт 1-й: "“ер≥тор≥¤ ”кр. Ќар.
–еспубл≥ки маЇ бути установлена з такими
кордонами: починаючи в≥д „орного ћор¤ по
р≥чц≥ ƒн≥стру й в≥д ƒн≥стра м≥ж ѕольщею й
`
475
`
були нав≥ть спроби ќ. ѕетлюри й ј. Ћ≥вкць-
кого скласти ц≥лком правий ур¤д у ¬аршав≥
(ц≥каво, чим би в≥н одр≥жн¤вс¤ в≥д того "л≥-
вого", що був?) ≥ за допомогою пол¤к≥в здо-
бувати загублену владу. јле це все були
т≥льки останн≥ конвульс≥њ. ¬ цей час уже
загибав сам той ƒен≥к≥н, проти ¤кого пол¤ки
немов хот≥ли п≥ддержувати кам'¤нецький
ур¤д, ≥ пропадала реальна п≥дстава дл¤
"дружби" в польськоњ реакц≥њ з кам'¤нецькою
контрреволюц≥Їю.
`
ќтаманщина к≥нчилась. ≥ ц≥лком в≥рно
схарактеризував њњ сам "√оловний ќтаман"
—. ѕетлюра в своЇму передсмертному "апелю"
до јнтанти, назвавшись њњ глад≥атором, ра-
бом. ¬ лист≥ до французського буржуазного
журнал≥ста ѕел≥сье в≥н писав: "Ќам лиша-
Їтьс¤ тепер т≥льки сказати јнтант≥: "Mori-
turi te salutant!" ("ѕом≥раюч≥ тебе здоров-
л¤ть!"). “акий був колись передсмертний
прив≥т своњм панам римських раб≥в-глад≥а-
тор≥в, ¤к≥ погибали на цирков≥й арен≥ дл¤
вт≥хи цезар≥в. “ак перед своЇю загибеллю
`
-----
`
”крањною по р≥чц≥ «бручу. ƒал≥ кордон ”.Ќ.–.
на тер≥тор≥њ бувшоњ рос≥йськоњ ≥мпер≥њ маЇ
пройти по зах≥дньо-п≥вничн≥й ¬олин≥"... ўо
до аграрного питанн¤ на ”крањн≥, то 3-й пункт так
промовл¤в: ..."юридичне становище землевла-
сник≥в польськоњ нац≥ональности на ”крањн≥
регулюетьс¤ на п≥дстав≥ окремого погоджен-
н¤ м≥ж ”крањнським ≥ ѕольським ”р¤дами".
`
476
`
прохрип≥в ≥ украњнський "нац≥ональний герой"
—. ѕетлюра, цей малесенький пок≥рний слуга
зах≥дноњ реакц≥њ, миршавий глад≥атор ≥мпер≥а-
л≥стичних цезар≥в, нещасний раб свого др≥б-
ного славолюбства й типичний продукт др≥б-
ного нац≥онального м≥щанства, вт¤гненого
в велик≥ нац≥онально-соц≥альн≥ катакл≥зми.
`
4. Ќа розбурханому мор≥.
`
Ќа ”крањн≥ ж под≥њ розвивались дал≥ з не-
упинною посл≥довностю й неминучостю.
`
ƒен≥к≥н, захопивши б≥льшу частину ”кра-
њни та столицю њњ  ињв, не довго вдержавс¤
на н≥й. „орна реакц≥¤, що йшла сл≥дом за
ним, ¤к соц≥альн≥ мародери, почала зразу ж
свою граб≥жницьку, кл¤сову, мстливу роботу.
`
«нову, ¤к за √етьманщини, т≥льки в без
пор≥внанн¤ б≥льших розм≥рах зачалась реак-
ц≥йна вакханал≥¤ "культурно-творчих сил",
одзначаючись таким зв≥рством, таким садиз-
мом лют≥, ¤кого не знав ≥ не знатиме н≥
один режим. ™врейськ≥ погроми польськоњ
шл¤хти в ѕольщ≥ й √аличин≥ чи отаманщи-
ни на ”крањн≥ в пор≥внанню з Їврейськими
погромами ƒен≥к≥на бл≥дли в своњх кр≥вавих
фарбах. ÷е був один жахний кошмар, добре
зазначений ≥деологом погром≥в ¬. Ўульг≥ним
у своњй погромн≥й статт≥ "ѕытка страхомъ".
`
ѕом≥щицтво кинулось на сел¤нство, вгриз-
лось у його жадними, зголодн≥лими зубами
`
477
`
розлюченого параз≥та й почало в дик≥й сла-
сности шматувати т≥ло свого в≥чного раба.
≤ це зразу ж зруйнувало в≥йськову перемогу
ƒен≥к≥на, бо сел¤нськ≥ повстанн¤ ще з б≥ль-
шою силою, н≥ж проти большевик≥в, вибух-
нули по вс≥й ”крањн≥ й ще дужче роз'њли,
розхитали всю ден≥к≥нську силу.
`
“од≥, скористувавшись цим, рос≥йськ≥ со-
в≥тськ≥ в≥йська, упоравшись за цей час з контр-
революц≥йним походом адм≥рала  олчака на
—иб≥ру й генерала ёден≥ча б≥л¤ ѕетербургу,
перекинулись на ¬крањну й почали вибивати
з нењ ƒен≥к≥на з допомогою повстанц≥в.
`
«а ¤кийсь м≥с¤ць-п≥втора всю ден≥к≥нську
арм≥ю на ¬крањн≥ було розторощено й одки-
нено на окрањни њњ.  ињв знову було вз¤то
комун≥стами рос≥йськими й украњнськими.
`
ј на ѕод≥ллю в цей час з м≥сц¤ на м≥-
сце пересувавс¤ в≥дламок кам'¤нецькоњ вла-
ди, ур¤д ћазепи з решткою в≥йська, намага-
ючись усто¤ти на ногах проти тих бурхливих
хвиль соц≥ально-нац≥онального розбурханого
мор¤, що били≥ й нал≥тали на його з ус≥х
бок≥в. Ѕез тер≥тор≥њ, без засоб≥в, з такими
старенькими, пошарпаними в≥трилами, ¤к
парламентаризм, з компасом усе ж таки на
јнтанту, на т≥ загубн≥, перф≥дн≥ скел≥, об ¤к≥
вже розбивс¤ корабель отаманщини, - цей
блукаючий ур¤д робив надлюдськ≥ усилл¤
вр¤тувати своЇ ≥стнуванн¤.
`
478
`
ƒл¤ п≥дкр≥пленн¤ себе в≥н нав≥ть закли-
кав до себе колись "вигнаного, ¤к собаку",
бувшого голову ƒиректор≥њ ¬. ¬инниченка,
пишучи в лист≥ до його, що тепер почина-
Їтьс¤ "нова ера". јле ¬. ¬инниченко, не ба-
чучи н≥чого нового в цих конвульс≥¤х ка-
м'¤нецьких б≥дних недоломк≥в, одпов≥в њм,
що може вз¤т≥њ участь т≥льки в т≥м ур¤д≥,
¤кий стоњть на грунт≥ чистоњ рад¤нськоњ
влади й р≥шучоњ соц≥ал≥стичноњ революц≥њ.
¬иступивши з соц≥альдемократичноњ парт≥њ,
в≥н уже тепер не вважав дл¤ себе важними
н≥¤к≥ постанови й пропоз≥ц≥њ њњ,.  ом≥тету ц≥Їњ
парт≥њ, а њхн≥й "перед-парламент", ¤кий при-
н¤в цей ур¤д за форму влади, здавс¤ йому
т≥льки см≥шним ≥ жалюг≥дним стрибанн¤м
у керенщину очман≥лих в≥д кошмар≥в, в≥д
власних помилок ≥ злочинств людей.
`