–ќ«ƒ≤Ћ XVI.
`
¬≥дносини  ам'¤нецькоњ влади з ƒен≥-
к≥ним.
`
1. ќтамапщина береже кров ден≥к≥нц≥в. - 2. ѕрапор
соц≥альноњ дружби з катом украњнського народу. -
3. ћ≥щансько-отаманське шуканн¤ правди на св≥т≥.
`
1. ќтаманщина береже кров ден≥к≥нц≥в.
`
≤ ¤к п≥д сей момент ота кам'¤нецька
купка засмиканих людей почала нав≥ть ви-
брикувать, вихвал¤тись своњм "демократиз-
мом", парламентаризмом, своњм нав≥ть...
"маркс≥змом". "≤стор≥¤ йде не по Ћен≥ну, а
по ћарксу!" - писала "–об≥тнича √азета" й
гордо била себе в груди, ота сама газета,
¤ка прин¤ла парламентаризм через те, що
карлсбадськ≥ поршивц≥ спов≥стили њњ, що
јнтант≥ не подобаЇтьс¤ "л≥вий напр¤м"
украњнського ѕравительства й що треба при-
н¤ти "чистий коал≥ц≥йний демократизм".
`
«амурзан≥ по сам≥ вуха своњм кам'¤нець-
ким брудом; бачучи коло себе т≥льки б≥дних
зал¤каних погромами Їврењв, ¤к≥ готов≥ були
на вс¤ку програму згодитись, аби њх не гро-
`
446
`
мили; чуючи т≥льки той "народ", що при-
ходив до  ам'¤нц¤; загубивши в т≥й ковбан≥
гризн≥ й деморал≥зац≥њ вс¤ке чутт¤ простоњ
демократичноњ пор¤дности, не кажучи вже
про ширший соц≥ал≥стичний анал≥з ≥ прогноз,
- ц≥ б≥дн≥ люди мус≥ли сам≥ себе хвалити
за те, що слухались вказ≥вок јнтанти, мус≥-
ли п≥дводити цю слухн¤н≥сть п≥д теор≥ю й
нав≥ть при цьому хреститис¤ ћарксом. «а-
грузнувши в своњй обивательськ≥й "кам'¤-
нецьк≥й демократичности", вони не могли
оц≥нити тоњ величезноњ ваги комун≥стичного
руху, того великого св≥тового знач≥нн¤ його
в соц≥альному життю вс≥Їњ земноњ планети,
¤ке признавалось уже нав≥ть запеклими ре-
акц≥онерами в ≈вроп≥, й, нав≥ть не т≥льки
проти хибноњ нац≥ональноњ пол≥тики його
боролись, а й проти всього соц≥ально-
пол≥тичного його зм≥сту.
`
«ахоплен≥, й п≥дстьобнут≥ тим, що ƒeн≥-
к≥н мав перемогу за перемогою над черво-
ними в≥йськами, що захоплював усе б≥льшу
й б≥льшу частину украњнськоњ тср≥тор≥њ, ц≥
кам'¤нецьк≥ демократи й отамани з свого
боку почали робити гар¤чковий наступ на
рад¤нський фронт, одсуваючи його все дал≥
й дал≥ до  ињва. ѓхн¤ думка була випереди-
ти ƒен≥к≥на й захопити  ињв. Ќањвн≥сть
цих людей доходила до того, що вони га-
дали, що ƒен≥к≥н, поставлений перед фактом
`
447
`
зан¤тт¤ украњнськими в≥йськами столиц≥ ”кра-
њни, пок≥рно прийме цей факт ≥ помиритьс¤
з ним, - адже, мовл¤в, "сп≥льники" зан¤ли.
`
÷≥ "демократичн≥" контрреволюц≥онери не
т≥льки не зробили н≥¤коњ спроби вв≥йти в
порозумум≥нн¤ з комун≥стами, не т≥льки не
скористувались моментом дл¤ зм≥цненн¤
украњнського напр¤му в сов≥тськ≥й кињвськ≥й
влад≥, а ще з зловт≥хою, з самозадоволенн¤м
почали п≥дстрибувати в≥д своњх усп≥х≥в на
фронт≥.
`
≤ що ще б≥льш т¤жко й ганебно л¤гаЇ
на ту нещасну кам'¤нецьку купку людей, це
те, що вони в цей час робили вс≥ заходи,
щоб порозум≥тис¤ з... ƒен≥к≥ним!
`
ќт документальн≥ см≥шн≥ й ганебн≥ слова
самого кам'¤пецького ѕравительства:
"Ќародне ѕравительство ”крањнськоњ –ес-
публ≥ки знало про боротьбу в≥йська ƒен≥к≥на
з комун≥стами на тер≥тор≥њ ”крањни(!) й ува-
жаючи, що обов'¤зком ус¤кого ѕравительства
Ї берегти народню кров, хот≥ло мирним шл¤-
хом розв'¤зати справу з в≥йськом генерала
ƒен≥к≥на.
`
"« в≥дома ѕравительства, ще до вз¤тт¤
 ињва, нашим вищим командуванн¤м була
вислана в≥йськова делегац≥¤ до команди до-
бровольчеськоњ арм≥њ в справ≥ установленн¤
вза≥мов≥дносин м≥ж в≥йськами, ¤к≥ бор¤тьс¤
проти комун≥ст≥в-большсвик≥в на тер≥тор≥њ
`
448
`
”крањни". ("¬≥д ѕравительства ”. Ќ. –." 5 ве-
ресн¤ 1919.)
`
"ќбов'¤зком ус¤кого ѕравительства Ї бе-
регти народню кров". „ию кров? ƒен≥к≥нц≥в?
Ѕо кров своњх нещасних "козак≥в" усе одно ж
лили в боротьб≥ з соц≥ал≥стами-большевнками.
`
≤, д≥йсно, ц≥ злочинц≥ проти свого народу
й державностп весь час не зач≥пали ден≥-
к≥нц≥в, - —. ѕетлюрою було видано наказ вог-
ню на ден≥к≥нськ≥ в≥йська не направл¤ти.
”крањнськ≥ в≥дд≥ли, зустр≥чаючись з ден≥к≥н-
ц¤ми, не вступали з ними в ворож≥ в≥дносини
й нав≥ть уступалис¤ њм з дороги.
`
2. ѕрапор соц≥альноњ дружби з катом
украњнського народу.
`
«ате ж ƒен≥к≥н ≥ показав цим люд¤м
"дружбу". ¬≥н њм дозволив лити кров "коза-
к≥в" у бо¤х з комун≥стами, в≥н охоче дозво-
л¤в њм простилати йому своњм трупом шл¤х
до  ињва. ј кол≥њ той б≥дний  ињв було вз¤то
украњнськими в≥йськами (30 серпн¤), коли ота-
мани вже почали парадувати, в цей час
ден≥к≥нц≥ тихенько, без параду прийшли з
другого боку в  ињв ≥, не довго думаючи,
почали вогнем вибивати з його своњх "сп≥ль-
ник≥в". ¬≥д √оловного ќтамана взагал≥ був
наказ не вступати в б≥й з ден≥к≥нськими в≥й-
ськами, отже неголовн≥ отамани не знали, що
њм робити й мус≥ли уступити  ињв ƒен≥к≥ну.
`
449
`
“ак виправдують себе т≥ отамани, що ко-
мандували частинами, ¤к≥ зан¤ли  ињв*).
`
–≥ч тут не в наказах, а в тому, що ота-
манщина вс≥ма засобами хот≥ла п≥длабузни-
тись до ƒен≥к≥на й у сп≥льц≥ з ним боротись
проти сов≥тського ”р¤ду. ќф≥ц≥ально кам'¤-
нецьке ѕравительство по¤сн¤Ї, що воно спод≥-
валось, що ƒен≥к≥н очистить усю зан¤ту ним
тер≥тор≥ю ”крањни, в≥ддасть њњ украњнц¤м ≥
тод≥ вони разом будуть бить большевик≥в.
≤ через те, мовл¤в, берегло кров ден≥к≥нц≥в.
`
÷≥лком признаючи простодушн≥сть кам'¤-
нецькоњ влади, все ж таки трудно припустити,
щоб њњ нањвн≥сть доходила до такоњ м≥ри, щоб
ц≥ люди, д≥йсно, спод≥вались, що ƒен≥к≥н
в≥ддасть њм, своњм найб≥льшим нац≥онально-
державним ворогам, ту тер≥тор≥ю, ¤ку в≥н з
такими дл¤ себе жертвами одбив, ¤ку вважав
терњтор≥Їю "Їд≥ной-нЇдЇл≥мой".
`
*) ¬ отаманських наддн≥пр¤нських колах усю
причину уступленн¤  ињва любл¤ть часом по¤сн¤ти
"зрадою" галичан. ќтаман  равс не виконав наказ
√оловного  омандуванн¤ з≥рвати м≥ст через ƒн≥про й
тим дав змогу ден≥к≥нц¤м пройти в  ињв.  равс, мов-
л¤в, уже тод≥ був у зносинах з ден≥к≥нц¤ми й зражував
украњнц≥в.  равс же по¤сн¤Ї невиконанн¤ наказу тим,
що прочитав цей наказ уже тод≥, коли ден≥к≥нц≥ були
в  ињв≥.
`
Ѕула там зрада чи н≥, але справа не в мост≥.
 оли б його й було з≥рвано, то ден≥к≥нц≥ все одно
були би в  ињв≥ й вибили б з його петлюр≥вц≥в (т≥льки
на к≥льки дн≥в п≥зн≥ще).
`
450
`
Ќав≥ть хутор¤нка, та нав≥ть отаманщина,
не могли цього спод≥ватис¤. ¬ д≥йсности (¤к
неоф≥ц≥альне опов≥дають кам'¤нецьк≥ д≥¤ч≥)
був нам≥р порозум≥тис¤ з ƒен≥к≥ним так, щоб
установити демаркац≥йну л≥н≥ю м≥ж тер≥то-
р≥¤ми, зан¤тими ƒен≥к≥ним ≥ кам'¤нецьким
правительством, се-б-то ƒен≥к≥ну в≥ддавалось
майже всю ”крањну, а соб≥ випрохувалос¤ те,
що було зан¤то отаманщиною. ƒл¤ цього ж
так ≥ сп≥шилос¤ вз¤ти  ињв, щоб демар-
кац≥йна л≥н≥¤ пройшла поза  ињвом.
`
 ам'¤нецько-"демократична" влада гото-
ва була ради вр¤туванн¤ свого ≥стнуванн¤
в≥ддати три-чверт≥ ”крањни найлют≥щому на-
ц≥ональному й соц≥ально-пол≥тичному воро-
гов≥ украњнс≥кого народу й не хот≥ла нав≥ть
спробувати порозум≥тис¤ з комун≥стами, щоб
ус¤ ”крањна лишилась у руках украњнськоњ
соц≥ал≥стичноњ рад¤нськоњ влади. ƒл¤ ота-
манщини й тих нещасних кам'¤нецьких "де-
мократ≥в" реакц≥онер, соц≥альний ≥ нац≥ональ-
ний кат украњнського народу був ближчий,
н≥ж соц≥ал≥стична, украњнська влада.
`
≤ ¤к см≥ють п≥сл¤ цього ц≥ нещасн≥ себе-
любц≥ говорити, що вони бились за украњн-
ську державн≥сть, що вони "тримали прапор
украњнства до останнього к≥нц¤, ¤к героњ"?
ѕрапор украњнськоњ контрреволюц≥њ, прапор
соц≥альноњ дружби з ƒен≥к≥ним, прапор хам-
ства вони тримали, соб≥ на сором ≥ ганьбу,
`
451
`
а украњнському народов≥ й його в≥дроджен-
ню та визволенню на велику шкоду!
`
≤ чого ж дос¤гл≥њ? ƒен≥к≥н вигнав њх
з  ињва, з≥драв украњнський прапор ≥ роз-
топтав його ногами, а своњх оцих соц≥альних
друз≥в од≥гнав знов до  ам'¤нц¤.
`
≤ ¤к опукло ви¤вилась тут характерна
риса петлюр≥вщини: вискочити наперед, учи-
нити парад ≥ швиденько проголосити соб≥
першу славу. "ћи перш≥ вв≥йшли в  ињв!
ћи перш≥!" ќт що дл¤ петлюр≥вщини раз-
ураз було найголовн≥ще. ј чом же ви не
лишилис¤ там, коли вв≥йшли перш≥? „ом
же не ви прогнали ƒен≥к≥на, а в≥н вас?
—ил не було? “ак ви хот≥ли все збудувати
й мати т≥льки на тому, що вам першим уда-
лось вискочити наперед?
`
Ќ≥, на цей раз петлюр≥вщину зрадив њњ метод.
`
ƒен≥к≥на ан≥ тр≥шки не зворушило й не
переконало "пeршeнство" петлюр≥вщини. √е-
нерал Ѕредов, що зан¤в  ињв, звел≥в напра-
вити кулемети на цих "пeрших" "героњв"
≥ викинут≥њ њх з  ињва.
`
3. ћ≥щансько-отаманське шуканн¤
правди на св≥т≥.
`
ќтаманщина захвилювалась, занепокоњ-
лась, обурилась: ¤к же так, вона перша
вв≥йшла в  ињв, а њњ виган¤ють. ƒе ж спра-
ведлив≥сть, гуманн≥сть, де правда на св≥т≥?
`
452
`
≤, очевидно, щоб знайти ту правду, було
послано в≥д отаманщини посл≥в до генерала
Ѕредова. Ѕредов сам не прин¤в њх, а вислав
до них своњх ад'ютант≥в, ¤к≥ й за¤вили пе-
тлюр≥вським посланц¤м, що гeнерал Ѕредов
н≥ з ¤кими петлюр≥вц¤ми в переговори всту-
пати не хоче, що коли вони (петлюр≥вц≥)
хот¤ть битис¤ з большевиками, то хай всту-
пають п≥д команду ген. Ѕредова й б≥льше
н≥чого. Ќ≥¤ких ”крањн ген. ƒен≥к≥н не знаЇ,
Їсть "Їд≥на¤-нЇдЇл≥ма¤ –ос≥¤", ¤ку треба ви-
зволить од "насильник≥в-комун≥ст≥в".  оли ж
петлюр≥вц≥ не хот¤ть вступити п≥д команду
ген. Ѕредова або розпуститис¤, то "его пре-
восходительство" буде вважати њх за бан-
дит≥в ≥ большевик≥в ≥ в≥дпов≥дним способом
покараЇ њх.
`
ќт-таку в≥дпов≥дь одержала отаманщина
в≥д своњх достойних союзник≥в.
`
ўо ж на це "соц≥ал≥стичний" ”р¤д ≥ "на-
ц≥ональн≥ героњ" зробили? ѕобачивши ц≥лко-
виту безнад≥йн≥сть цим п≥длим шл¤хом ур¤-
тувати иац≥ональио-державну справу, вони,
нарешт≥, р≥шили пожертвувати своњми особи-
стими ≥нтересами й вступили в переговори з
рад¤нською соц≥ал≥стичною кињвською владою?
`
Ќ≥, кам'¤нецьк≥ "соц≥ал≥сти" поб≥гли жа-
л≥тис¤ јнтант≥, т≥й сам≥й јнтант≥, ¤ка да-
вала ƒен≥к≥нов≥ вс≥ засоби бити њх. ¬они
вислали ноту "до держав јнтанти й держав
`
453
`
усього св≥ту" (7 жовтн¤) з жал¤ми й скар-
гами на поводженн¤ генерала ƒен≥к≥на. ≤ ¤к
у ц≥й нот≥ ц≥ люди пренањвно сам≥ себе
пл¤мують ≥ виставл¤ють на ганьбу й суд
народа. ¬они пишуть, наприклад, так:
`
"√енерал ƒен≥к≥н, а тим б≥льше його
приб≥чники й пом≥чники, не ховають своњх
с≥мпат≥й до так бажаного дл¤ них монар-
х≥чного ладу"... "√енерал ƒен≥к≥н, беручи
за зразок реакц≥йн≥ закони старого часу,
немилосерно пищить украњнську культуру,
позбавл¤Ї нас права й змоги вчитись в укра-
њнськ≥й школ≥, заборон¤Ї вживати украњнськоњ
мови в церкв≥, закриваЇ наш≥ культурн≥ ≥н-
ст≥туц≥њ, нищить украњнськ≥ книжки... ¬оро-
ж≥сть та ненависть до всього украњнського
д≥йшла до того, що адм≥н≥страц≥¤ доброволь-
чоњ арм≥њ нищить ≥ л≥кв≥дуЇ нав≥ть украњнське
“овариство „ервоного ’реста."
`
–озписавши всю реакц≥йн≥сть, усю укра-
њножерську пол≥тику ƒен≥к≥на, ц≥лком спра-
ведливо зазначивш≥њ його, ¤к немилосер-
ного, найзлочинн≥щого ворога украњнського
народу, наш≥ "соц≥ал≥сти" преком≥чно гово-
р¤ть дал≥ таке:
`
"Ќе зважаючи на провокац≥йн≥ вчинки
ден≥к≥нськоњ арм≥њ, украњнське √оловне  о-
мандуванн¤ зробило останню спробу ви¤-
снити, з ким ми маЇмо д≥ло, чи з нашим
сп≥льником у в≥йн≥ з большевиками, чи з
`
454
`
ворогом, прон¤тим тими же нам≥рами, що й
московськ≥ комун≥сти."
`
÷е просто знамените: не зважаючи, мов-
л¤в, на все те, що ми добре знали, на вс≥
т≥ вчинки, ¤к≥ вище перечислили, ми ще
хот≥ли "ви¤снити", з ким маЇмо д≥ло. ≤ дл¤
того висилали своњх посл≥в до ƒен≥к≥на "ще
до вз¤тт¤  ињва", ¤к вони сам≥ признаютьс¤.
`
÷е була немов ота "останн¤ спроба", але
це брехн¤, бо п≥сл¤ того по вигнанню з  и-
њва ще раз було послано отамана ќмель¤но-
вича-ѕавленка до Ѕредова. ќчевидно, пере-
говори до вз¤тт¤  ињва не ви¤снили кам'¤-
пецьким б≥долахам, з ким вони мали д≥ло.
“а нав≥ть, ви¤вл¤Їтьс¤, поводженн¤ в  ињв≥,
вигнанн¤ з його украњнц≥в, (що "першими"
ж зан¤ли його!), теж не ви¤снило, бо ще
раз було послано посл≥в, про що й говорить
само ѕравительство в ц≥й нот≥ такими са-
мовбийчими словами:
`
"ўоб зберегти сили наших зтомлених
героњв-козак≥в в≥д зайвого пролитт¤ крови,
украњнське √оловне  омандуванн¤ вислало
в≥йськову делегац≥ю дл¤ переговор≥в з добро-
вольчим командуванн¤м, _але генерал ƒe-
и≥к≥н в≥дмовивс¤ розмовл¤ти з нашими
представниками, виславши до них нe-
в≥дпов≥дну делегац≥ю й поставивши
ганебн≥ передумови_". (ѕ≥дкресленн¤ моЇ.
јвтор.)
`
455
`
“а мало того:
`
"–азом з тим добровольча арм≥¤ без про-
голошенн¤ в≥йни перейшла в наступ проти
”крањнського –еспубл≥канського в≥йська, в≥д-
пов≥дю на що було опов≥щенн¤ ѕравительства
”кр. Ќар. –еспубл≥ки до ¬≥йська й Ќароду з
закликом до оборони й р≥шучоњ боротьби."
`
јле, очевидно, на кам'¤нецький "народ"
над≥й було мало, бо "соц≥ал≥сти" так зак≥нчу-
вали свою ноту:
`
"¬тративши останню над≥ю на поро-
зум≥нн¤ з добровольчою арм≥Їю, ѕрави-
тельство ”Ќ– спод≥ваЇтьс¤, що велик≥ демо-
кратичн≥ держави јнтанти, ¤к≥ допомагали
матер≥ально генералов≥ ƒен≥к≥ну в його бо-
ротьб≥ проти насильник≥в-комун≥ст≥в, не бу-
дуть допомагати його насильствам над в≥ль-
ним украњнським народом.
`
"¬ ≥м'¤ права й справедливости ми дома-
гаЇмось, аби держави јнтанти примусили ге-
нерала ƒен≥к≥на залишити тер≥тор≥ю ”крањни
й дали можлив≥сть ѕравительству ”крањнськоњ
Ќародньоњ –еспубл≥ки установити лад ≥ спок≥й
на в≥льн≥й украњнськ≥й земл≥.
`
"√олова –ади Ќародн≥х ћ≥н≥стр≥в ”крањн-
ськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки ≤саак ћазепа.
`
" еруючий ћ≥н≥стерством «акордонних
—прав јндр≥й Ћ≥вицьккй".*)
`
*) ќбидва п≥дписан≥ - укр. соц≥альдемократи, а
весь каб≥нет - "соц≥ал≥стичний".
`
456
`
"¬елик≥ демократичн≥ держави" ц≥лковито
справдили спод≥ванн¤ кам'¤нецьких невели-
ких демократ≥в: вони страшенно захвилюва-
лись, засоромились, негайно перестали по-
магати ƒен≥к≥нов≥ й "в ≥м'¤ права й спра-
ведливости" "примусили генерала ƒен≥к≥на
залишити тер≥тор≥ю ”крањни" та дали мож-
лив≥сть дорогому њм ѕравительству ”кр. Ќар.
–еспубл≥ки завести на вс≥й украњнськ≥й земл≥
той чудесний, ≥деальний "лад ≥ спок≥й", ¤кий
отаманщина завела на кам'¤нецьк≥й.
`
 ам'¤нецький осел прост¤гав до јнтанти
морду за клаптем с≥на, "втративш≥њ останню
над≥ю на порозум≥нн¤ з добровольчою арм≥Їю".
≥ јнтанта таки почепила йому перед носом
той клапоть, зробивши вигл¤д, що сердитьс¤
на ƒен≥к≥на, й пославши нав≥ть дл¤ розсл≥ду-
ванн¤ свою м≥с≥ю, - хай осел, поки маЇ ще
трошки сил, в≥ддасть њх на службу хаз¤њнов≥.
ј коли впаде й здохне, можна буде здерти
шкуру й в≥ддать њњ ƒен≥к≥нов≥, що незабаром
≥ було зроблено "в ≥м'¤ права й справедли-
вости" "великими демократичними держа-
вами".
`