«. ƒаремне п≥дскакуванн¤.
`
Ќарешт≥, трет¤ ор≥Їнтац≥¤ отаманщини
була - на повстанц≥в.
`
«абувши зовс≥м, ¤к ц≥ сам≥ повстанц≥
виган¤ли њњ з  ињва, спод≥ваючись виграти
`
430
`
на невдоволенню сел¤нства економнчною й
нац≥ональною пол≥тикою п¤таковщини, ота-
манщина зб≥ралась скористуватись бороть-
бою повстанц≥в з руськими комун≥стами й
таким чином вернути соб≥ владу на вс≥й
”крањн≥.
`
–озрахунок ц≥лком нањвний ≥ безп≥дстав-
ний: абсолютно не було н≥¤ких даних гада-
ти, що ≥мепно вона, отаманщина, матиме
владу, й що њњ знов не виженуть т≥ сам≥
повстанц≥, поЇднавшись знову з рос≥йськими
й украњнськими комун≥стами. ™дине, що да-
вало над≥њ отаманщин≥, це було те, що де¤к≥
повстанськ≥ загони прилучались до петлю-
р≥вц≥в. јле ми вже знаЇмо, ¤к так≥ сам≥
сел¤нськ≥ загони, прилучившись до ѕетлюри,
пот≥м прекрасно гатили в його своњми гар-
матами.
`
“ак само безп≥дставною Ї та думка, що
сeл¤не боролись прот≥њ соц≥альноњ, комун≥-
стичноњ пол≥тики сов≥тського ур¤ду, що наш,
мовл¤в, сел¤нин ≥нд≥в≥дуал≥ст ≥ комуни не
може прин¤ти.
`
–≥ч зовс≥м не в комун≥ й не в ≥нд≥в≥дуа-
л≥зм≥. ѕовстанн¤ виникали зовс≥м не на
цьому грунт≥, а на грунт≥ безладноњ, ≥мпе-
р≥ал≥стичноњ економичноњ пол≥тики рос≥йських
комун≥ст≥в. —ел¤нство п≥дн≥малось зовс≥м не
через те, що серед його велась пропаганда
с≥стеми комунального господарства, а через
`
431
`
те, що в його без компенсац≥њ, без ладу,
насильственно в≥дб≥ралис¤ продукти його
хаз¤йства й прац≥.
`
÷е було головною, грунтовною причиною
невдоволенн¤ й обуренн¤ "комун≥Їю". ј цим
невдоволенн¤м користувались нац≥онально-
невдоволен≥ елементи й ¤вл¤лись головними
орган≥заторами й керовниками повстанських
загон≥в.
`
“рудно, розум≥Їтьс¤, в даний момент
просл≥дити соц≥альну природу складових
елемент≥в цього руху, але де¤к≥ дан≥, а
кр≥м того лог≥ка говор¤ть, що головним еле-
ментом повинн≥ були бути б≥льш заможн≥
сел¤не, т≥, в ¤ких найб≥льше одб≥ралось
большевиками й ¤к≥ соц≥альне й економич-
но найб≥льше терп≥л≥њ в≥д усього больше-
вицького ладу, се-б-то, куркул≥, кулаки, ба-
гатеньк≥ козаки, др≥бн≥ полупанки. « цих
елемент≥в, - ¤к кажуть принаймн≥ хл≥бороби-
демократи, парт≥¤ цих самих козак≥в ≥ по-
лупанк≥в, - головним чином складалось та-
кож в≥йсько отаманщини.
`
јле, розум≥Їтьс¤, була в повстанню й
голота с≥льська, було нав≥ть ≥ м≥йське роб≥т-
ництво, невдоволене обдиранн¤м промисло-
вости ”крањни на користь –ос≥њ.
`
≤ в залежности в≥д тих ч≥≥ инчих скла-
дових елемент≥в повстанських груп, а також
в≥д причин, що викликали њх до житт¤, та
`
432
`
що в≥д керовник≥в њх, сто¤ла й њхн¤ соц≥аль-
не-пол≥т≥њчна чи нац≥ональна ф≥з≥оном≥¤. ≤
через те одна група визнавала ƒиректор≥ю,
ѕетлюру; друга виставл¤ла лозунг украњн-
ськоњ рад¤нськоњ влади й уважала ѕетлюру
украњнським ƒен≥к≥ним; трет¤ н≥ ѕетлюри, н≥
рад¤нськоњ влади, н≥ ¤коњ будь инчоњ влади
не визнавала й просто билас¤ з ус≥ма, хто
робив замахи на њњ околицю, на њњ хл≥б, ху-
добу; четверта ж займалас¤ тим, що сама
грабувала населенн¤, робила погроми й т. п.
`
„ерез те, не маючи н≥¤ких документаль-
них даних про ту чи инчу групу, неможли-
во з певностю сказати н≥чого нав≥ть про таку
в≥дому постать у повстанському рухов≥, ¤к
ћахно. « опов≥дань одних в≥н ≥дейний
анарх≥ст, св≥домий украњнець, з романтич-
ним устроЇм свого в≥йська, на зразок запо-
рожського; з опов≥дань других - це просто
- бандит, безпр≥нц≥пний, ант≥украњнець.
`
“е ж саме, приблпжно, говор¤ть ≥ про ин-
чих ватажк≥в: «еленого, јнгела, —околов-
ського й т. д.
`
јле що з певностю можна сказати, так
це те, що вс≥ вони д≥¤ли ц≥лком самост≥йно,
кожен на власну руку, що вони не були по-
Їднан≥ одною сп≥льною вс≥м програмою, пла-
ном, тактикою. ÷е св≥дчить про те, що були
серед них ≥ ≥дейн≥ люди, й просто невдово-
лен≥ або бандити.
`
433
`
≤ так само з певностю можна сказати, що,
¤к самост≥йна сила, повстанц≥, розкидан≥,
не пов'¤зан≥ одною волею й кeровництвом,
погано озброЇн≥, не можуть мати р≥шаючого
знач≥нн¤ дл¤ орган≥зованоњ, ур¤довоњ сили.
¬они, д≥йсно, можуть роз'њсти ту владу, ¤к
шаш≥ль њсть дерево, але повалити њњ не мо-
жуть, њњ валить друга сила, що ворогуЇ з нею.
`
„ерез це ор≥Їнтац≥¤ отаманщини на пов-
станц≥в мала би рац≥ю при двох умовах:
`
1) коли б сама отаманщина мала оту орга-
н≥зовану силу, ≥ 2) коли б вона змогла
пов'¤зати в одно вс≥ повстанськ≥ групи.
`
ј коли сама отаманщина була н≥би ¤кийсь
б≥льший повстанський заг≥н, без зброњ, без
одежи, без д≥сц≥пл≥ни й з провокаторськи-
ми, розкладаючими елементами руськоњ, де-
н≥к≥нськоњ оф≥церн≥ всередин≥ самоњ себе, то
думати про опануванн¤ других, майже та-
ких самих загон≥в було безнад≥йною мр≥Їю.
`
≤ даремно хутор¤нка в своњх газетах п≥д-
скакувала й п≥дбадьорювала себе повстан-
ц¤ми; даремно самовт≥шала себе, що "весь
украњнський народ" жде њњ й отаманщину.
`
≤ ц¤ ор≥Їнтац≥¤ зрадила њњ, ¤к ≥ вс≥ инч≥.
`
4. —трашний спри¤тливий момент.
`
Ѕув один момент у кам'¤нецькоњ влади
коли вона могла, д≥йсно, зробити користь
дл¤ справи украњнськоњ державности, ¤к би
`
434
`
т≥льки вона в сил≥ була в≥дмовитись од
своњх особистих ≥нтерес≥в ≥ п≥днестис¤ до
≥дењ взагал≥ украњнськоњ, а не отамансько-
м≥щанськоњ державности.
`
÷ей момент був л≥том, особливо в серпн≥.
ѕовстанський рух знесилював кињвську
сов≥тську владу, утрудн¤в њњ економичне
становище й дуже шкодив њй у боротьб≥ з
њњ орган≥зованими ворогами.
`
≤ рос≥йський сов≥тський ”р¤д, ≥ кињвський
почали розум≥ти, що ≥мпер≥ал≥стична пол≥-
тика нац≥онал≥стичноњ теч≥њ щодо ”крањни
давала виразн≥, наочн≥, шкодлив≥ насл≥дки.
”крањноф≥льська теч≥¤ стала все б≥льш ≥
б≥льш перемогати ¤к в ћоскв≥, так ≥ в  ињв≥.
Ќасл≥дком того зм≥нилось насамперед в≥дно-
шенн¤ руських комун≥ст≥в до нац≥ональноњ
украњнськоњ культури. —правжн≥ соц≥ал≥сти з
науки самого житт¤ почали приходити до
того переконанн¤, що дл¤ усп≥шного пере-
веденн¤ в житт¤ ≥дей соц≥ал≥зму необх≥дно
треба користуватись найлекшими, найпро-
дуктивн≥щими засобами, се-б-то р≥дними
кожн≥й нац≥њ формами њњ культури.
`
„ерез те, ¤к засв≥дчують сам≥ украњнц≥
(ц≥лком не большевицького напр¤му), в≥дно-
шенн¤ кињвського рад¤нського ”р¤ду до
культурних нац≥ональних украњнських уста-
нов значно зм≥нилось. «'¤вилась певна ак-
тивн≥сть њх у цьому напр¤м≥, а не т≥льки
`
435
`
суха, пр≥нц≥п≥альна "р≥вноправн≥сть", ¤ка,
властиво, була умиванн¤м рук у рус≥ф≥кац≥њ.
«'¤вилась нав≥ть ≥н≥ц≥атива самоњ влади в
напр¤м≥ допомоги розвитков≥ вс≥м культурпо-
нац≥ональним заходам, особливо ж у шк≥ль-
н≥й справ≥. ≤ опов≥данн¤ самих украњнц≥в,
¤к≥ працювали в установах кињвськоњ влади,
повн≥ захопленн¤ й нав≥ть захвату в≥д мето-
д≥в ≥ енерг≥њ комун≥ст≥в. ƒе¤к≥ казали, що
за цей короткий час (в≥д зм≥ни пол≥тики до
виходу з  ињва, три-чотир≥ м≥с¤ц≥) ними
було зроблено ст≥льки дл¤ украњнськоњ куль-
тури, ск≥льки за к≥льки л≥т не зробила б
ƒиректор≥¤, що умови роботи в нац≥онально-
культурн≥й справ≥ були без ус¤кого пор≥внан-
н¤ кращ≥ й продуктивтщ≥, н≥ж при чисто-
украњнськ≥й влад≥. ≤ наст≥льки це захопленн¤
було щире, що т≥ люди, ¤к≥ працювали при
кињвськ≥й влад≥, ут≥кши з  ињва при зан¤ттю
його ƒен≥к≥ним до  ам'¤нц¤, не могли вже
жити в отаманському режим≥ й з ус≥х сил
рвались знов до большeвик≥в, (сам≥ н≥коли
не бувши большевиками, а навпаки).
`
“а про це в≥дношенн¤ кињвськоњ рад¤н-
ськоњ влади до украњнськоњ культури не
могла нав≥ть отаманщина н≥чого злого ска-
зати, п≥дтверженн¤ чого можна знайти в
нот≥ кам'¤нецького ур¤ду до јнтанти, де
в≥н, говор¤чи про в≥дношенн¤ ƒен≥к≥на до
украњнства й навод¤чи приклади його вар-
`
436
`
варськнх учинк≥в над украњнським словом,
книжкою й школою, каже, що в≥н "творить
те, чого нав≥ть наш≥ вороги, московськ≥ ко-
мун≥сти, не дозвол¤ли соб≥ робити".
`
ќтже ¤сно було, що в рос≥йських кому-
н≥ст≥в, а, значить, ≥ в кињвському ур¤д≥ на-
ставала зм≥на в в≥дношенню до украњнського
питанн¤.
`
« другого боку не було н≥¤кого сумн≥ву
в ц≥л¤х ≥ нам≥рах ден≥к≥нськоњ контрреволю-
ц≥њ в цьому самому питанню. ѕ≥дпоможений,
озброЇний, од¤гнений јнтантою, ƒен≥к≥н,
користуючись повстанським рухом, усе б≥льш
≥ б≥льш натискував на червону арм≥ю, виби-
ваючи њњ з ”крањни. ¬≥н не ховав своЇњ мети:
знищити роб≥тниче-сел¤нську владу й вер-
нути пануванн¤ кл¤с експлуататорських. ўо
ж до ”крањни й инчих держав, що повстали
на окрањнах, ус≥х њх вернути в лоно "Їд≥ноњ,
нЇдЇл≥моњ", при чому ”крањн≥ нав≥ть автоно-
м≥њ не об≥ц¤лось.
`
ќтже знов таки ¤сно було, хто такий був
ƒен≥к≥н ≥ чого в≥д його можна було спод≥-
ватис¤.  ам'¤нецьк≥й др≥бно-буржуазн≥й де-
мократ≥њ й ус≥й њњ влад≥, здаЇтьс¤, легко було
зм≥ркувати, що њй сам≥й, своњми силами не
справитись н≥ з червоною арм≥Їю, н≥ з ден≥-
к≥нською, що наставав момент, коли, нарешт≥,
треба було остаточно вир≥шити щось одне й
у напр¤м≥ того р≥шенн¤ йти до к≥нц¤.
`
437
`
«доровий, неза≥нтересовапий, нав≥ть не
соц≥ал≥стичний, а просто об'Їктивний розум
повинен був би п≥дказати таке р≥шенн¤:
в≥с≥м м≥с¤ц≥в ор≥Їнтац≥њ на јнтанту, в≥с≥м
м≥с¤ц≥в упаданн¤ перед нею, благанн¤, ц≥лу-
ванн¤ њй рук, в≥с≥м м≥с¤ц≥в серв≥л≥стичноњ
служби њњ ≥нтересам показали, що в≥д нењ
н≥¤коњ помочи не може бути; що ƒен≥к≥н,
–умун≥¤, ѕольща то Ї та сама јнтанта, то
Ї њњ агенти; що ради проблематичноњ й не-
бажаноњ дл¤ самоњ јнтанти украњнськоњ дер-
жавности вона не вступить у конфл≥кт н≥ з
одним ≥з цих своњх агент≥в, а тим паче з
ƒен≥к≥ним; що пщо б цей ƒен≥к≥н не виро-
бл¤в з украњнством ≥ ¤к≥ б лют≥ нам≥ри н≥
мав що до украњнськоњ державност≥њ й на-
ц≥ональности, јнтанта за це не позбавить
його своЇњ ласки й допомоги; словом, що з
цього боку не може бути н≥¤ких порозум≥нь,
угод, бо дл¤ його украњнство ще б≥льший
ворог, н≥ж большевизм.
`
«начить, ¤сно, що треба було шукати
порозум≥нн¤ з другим ворогом, з тим самим
большевизмом. “реба було, ¤к колись ≥ наф-
т¤ним патр≥отам, прийти до комун≥ст≥в з та-
кою пропоз≥ц≥ею: дл¤ вас, мовл¤в, на пер-
шому м≥сц≥ стоњть соц≥альна справа, дл¤
нас - нац≥онально-державна; ≥ ваш≥й ≥ наш≥й
справ≥ в однаков≥й м≥р≥ загрожуЇ сп≥льний
ворог; ми не под≥л¤Їмо ваших соц≥альних
`
438
`
змагань, але ми бачимо, що наша справа
неминуче загине так чи с¤к; отже ми, дба-
ючи про забезпеченн¤ нац≥ональних ≥нтере-
с≥в нашого народу, бачучи, що сам≥ ми не
зможемо н≥чого зробити, пропонуЇмо вам
забезпечити нац≥ональний характер украњн-
ськоњ державности з тим соц≥ально-пол≥тич-
ним зм≥стом њњ, ¤кий ви хочете; за це ми
вам оддамо т≥ сили, ¤к≥ маЇмо в своЇму
розпор¤дженню, сам≥ од≥йдемо в≥д влади й
будемо допомагати вам бити нашого сп≥ль-
ного ворога.
`
“ака отверта, чесна, р≥шуча пропоз≥ц≥¤
напевне мала би самий поз≥тивний насл≥док,
особливо вз¤вши на увагу скрутне тод≥шнЇ
становище рад¤нськоњ кињвськоњ влади, пов-
станський рух, њњ власн≥ тенденц≥њ в украњн-
ському питанню. ћожна гадати, що в цих
умовах ≥ ћосква ≥  ињв згодились би на
сформуванн¤ нац≥онально-украњнського ра-
д¤нського ”р¤ду й на визнанн¤ незалежно-
сти ”кр. –ад¤нськоњ –еспубл≥ки.
`
≤ в≥д цього ¤к справа революц≥њ, так ≥
справа нац≥онального в≥дродженн¤ украњн-
ського народу, безперечно, т≥льки виграла
би, не кажучи вже про те, що не пролилос¤
б надаремне ст≥льки крови й не було би
завдано змученому краЇв≥ ст≥льки зайвого,
моторошного стражданн¤, ¤ким зазначилис¤
перемоги ƒен≥к≥на.
`
439
`
¬ цьому дус≥ украњнськ≥й соц≥альдемо-
кратичн≥й кам'¤нецьк≥й ур¤дов≥й груп≥ було
зроблено в≥д закордонноњ групи ц≥Їњ парт≥њ
в≥дпов≥дну пропозиц≥Ї.
`
јле кам'¤нецька демократ≥¤ й отаманщи-
на не т≥льки цю пропоз≥ц≥ю одкинули, а ще
прин¤ли постанову карлсбадських "д≥пло-
мат≥в"-поршивц≥в про зчищенн¤ з себе вс¤-
ких "трудових пр≥нцц≥п≥в", про сформуванн¤
коал≥ц≥йного ѕравительства й переходу до
чистого парламентаризму.
`
ћало того. Ѕув такий факт.
`
¬ к≥нц≥ липн¤, коли кињвська влада в≥д
повстанського руху й наступу ƒен≥к≥на по-
чала хитатис¤, до  ам'¤нц¤ прибула деле-
гац≥¤ в≥д ≥дейних повстанських груп у к≥ль-
кости к≥лькох дес¤тк≥в чолов≥к од р≥жних
частин з пропозщ≥ею сп≥льноњ акц≥њ за здо-
бутт¤ украњнськоњ державности. ƒелегац≥ю в
 ам'¤нц≥ було зустр≥то з помпою й трохи
не парадом.
`
јле тут же ви¤вилось, що кам'¤нецька
демократ≥¤ та отаманщина розходилась у
розум≥нню украњнськоњ державности з пов-
станською делегац≥Їю. ƒелегац≥¤ розум≥ла
ту державн≥сть ¤к роб≥тниче-сел¤нську, в
форм≥ рад¤нськоњ влади. ƒелегац≥¤ вважала,
що настав момент, коли, об'Їднавши украњн-
ськ≥ сили й прин¤вши форму рад¤нськоњ
влади, найб≥льш в≥дпов≥дну й спри¤ючу со-
`
440
`
ц≥альному й нац≥ональному визволенню укр.
народа, можна (чи шл¤хом збройноњ бороть-
би чи шл¤хом переговор≥в з ћосквою й
 ињвом) дос¤гти забезпеченн¤ нац≥онального
характеру рад¤нськоњ украњнськоњ державно-
сти. « цим проектом вони й прињхали до
 ам'¤нц¤, в над≥њ, що тут також розум≥ли
цей спри¤тливий момент, що тут на перше
м≥сце ставили справу нац≥онального харак-
теру взагал≥ укр. державности, а не неод-
м≥нно отаманськоњ, кам'¤нецькоњ.
`
јле помилились. ќтаманщина аж затру-
силась, коли дов≥далась, що повстанц≥ дома-
гаютьс¤: скасуванн¤ ƒиректор≥њ, √оловного
ќтамана, сучасного ”р¤ду, переходу на
с≥стему рад¤нськоњ влади й сформуванн¤
¬оЇнно-–еволюц≥йного  ом≥тету. ƒелегат≥в по
наказу —. ѕетлюри вночи було оточено з
ус≥х бок≥в, обеззброЇно й арештовано разом
з проводирьом њх ёр≥Їм ћазуренком (укр.
незалежником), тим самим, що виступив з
таким гострим ультиматумом прот≥њ ”р¤ду
–аковського.
`
ј разом з делегац≥Їю було арештовано
й инчих укр. соц≥ал≥ст≥в (незалежник≥в), що
були в  ам'¤нц≥ (ћ. “каченка, ј. ѕ≥соць-
кого ≥ др.). ƒeлегац≥ю на домаганн¤ есер≥в
було хутко випущено з арешту, але пров≥д-
ник≥в ≥ соц≥ал≥ст≥в (ё. ћазуренка, ћ. “качен-
ка, ј. ѕ≥соцького ≥ др.) залишено п≥д ареш-
`
441
`
том, п≥д пост≥йною загрозою оф≥ц≥ального
розстр≥лу або таЇмного убийства вночи. ≤
треба знову зазначити, що т≥льки на дома-
ганн¤ есер≥в, на њхн≥ загрози виступити з
ур¤ду, п≥сл¤ к≥лькох тижн≥в чеканн¤ смер-
ти, арештованих —. ѕетлюрою украњнських
соц≥ал≥ст≥в було випу≥цено п≥д "таЇмний до-
гл¤д" петлюр≥вськоњ охранки. ”крањнськ≥ же
есдеки, от≥ "соц≥ал≥сти", недавн≥ми товари-
шами ¤ких по парт≥њ були незалежники, не
вступились за соц≥ал≥ст≥в, ¤ких петлюри й
шапули могли що ночи убити.
`
“ак ќтаманщина й  ам'¤нецька ур¤дово-
парт≥йна демократ≥¤ цупко тримались за
свою давню, рeакц≥йну "свою л≥н≥ю" та за
своњ посади. ўоб ото вони добров≥льно, з
державних м≥ркувань од≥йшли в≥д влади,
од≥йшли в≥д парад≥в, наказ≥в, автомоб≥л≥в,
почувань свого "геройства", - розум≥Їтьс¤,
повстанц≥ були просто нањвн≥ люди, коли
могли припустити з боку отаманщини чи
кам'¤нецькоњ правл¤чоњ купки "демократ≥в"
такий самовбийчий учинок.
`
як можна: адже сeл¤не, мовл¤в, готов≥
були "з ≥конами зустр≥чати батька ѕетлюру",
"вс¤ ”крањна" гнала большeвик≥в, ненавид≥-
ла њхн≥й режим, не могла д≥ждатись при-
ходу справжньоњ, демократичноњ, кам'¤нець-
коњ влади, - а ц¤ влада раптом уз¤ла б та
й завела той самий нeнависний большевизм,
`
442
`
(у книз≥ (у всьому тираж≥?) - порожн¤ стор≥нка!!!)
`