–ќ«ƒ≤Ћ XV.
`
ќр≥Їнтац≥њ ќтаманщини.
`
1. Ѕезглуздe завданн¤. - 2. √eргепа за-кордоном. -
3. ƒаремне п≥дскакуванн¤. - 4. —трашний спри¤тливий
момент.
`
1. Ѕезглузде завданн¤.
`
« цього моменту галицька арм≥¤ стала
головною опорою й п≥ддержкою ц≥Їњ влади.
`
≤ ц≥каво, м≥ж инчим, таке ¤вище. оли
було встановле≥ю диктатуру адвоката ѕетру-
шевича, парт≥йна наддн≥пр¤нська "соц≥ал≥-
стична" преса дуже тим обурювались ≥ майже
кожного дн¤ м≥стила гар¤ч≥, пр≥нц≥п≥альн≥,
"соц≥ал≥стичн≥" статт≥ з цього приводу. ≤
раптом... ус¤ вона дивним чином змовкла,
неначе подавилась цим питанн¤м, ўо ста-
лось? ј те, що диктатор ѕетрутевич дав своњ
бригади. ≥ очевидно поставив на увагу ур¤-
дов≥, що так же не годитьс¤: так мене лаЇте,
так≥ ви демократи й соц≥ал≥сти, а ¤ такий
реакц≥онер ≥ сам≥ тут же њдете до цього ре-
акц≥онера, плачете перед≥ мною, клан¤Їтесь,
благаЇте, щоб ур¤тував вас.
`
408
`
≤ "соц≥ал≥стична" хутор¤нська преса смир-
ненько п≥д≥брала губки й затихла. ј "дик-
татор" ≥ "√оловний ќтаман", одбивши й про-
поз≥ц≥њ й наступ большевик≥в, дружо (до пев-
ного моменту) поЇднались.
`
јле галицька арм≥¤, хоч ≥ мала боЇздат-
ного в≥йська тис¤ч до 50-60, все ж таки не
гарантувала перемоги украњнськоњ отаман-
ськоњ влади над в≥йськами рос≥йського й укра-
њнського сов≥тських ур¤д≥в. р≥м того, ц¤
арм≥¤ була погано од¤гнена, озброЇна. ј поза
тим ус≥м не мала великого бажанн¤ битись
з большевиками, коли вс≥ њњ бажанн¤ були
битись з пол¤ками.
`
„ерез те треба було шукати ще десь по-
мочи.
`
≤ от тут ви¤вл¤Їтьс¤ в найб≥льш≥й крас≥ й
опуклости вс¤ державна мудр≥сть, далеко-
зор≥сть ≥ дотепн≥сть хутор¤нки. ¬она стала
шукати помочи проти јнтанти у... јнтанти.
`
оли б не було в≥домо, що це випливало
т≥льки з хутор¤нськоњ простодушности њњ, з
нањвности та з безпорадности становища, то
можна було би подивитись на таку пол≥тику,
¤к на нахабну хитр≥сть, ¤ка ≥мeнно хоче отим
нахабством ошелешити й збити з панталику.
`
Ѕо де ж таки: ѕольща Ї та сама јнтанта;
ѕольща-јнтанта б'Ї й наддн≥стр¤нську й над-
дн≥пр¤нську хутор¤нку; ѕольща-јнтанта Ї
виразний ворог украњнськоњ державности.
`
409
`
р≥м того јнтанта ц≥лком ¤сно й недво-
значно показала наддн≥пр¤нськ≥й хутор¤нц≥
в ќдес≥, що кр≥м "загального наказу 28" дл¤
полудневоњ –ос≥њ хутор¤нц≥ нема чого спод≥-
ватис¤ в≥д нењ; що √ришини-јлмазови й
ƒен≥к≥ни, ¤к≥ ¤вл¤ютьс¤ лютими ворогами
украњнства, Ї та сама јнтанта.
`
ќтже дл¤ вс¤кого, нав≥ть дл¤ др≥бло-
м≥щанського та нав≥ть дл¤ самого отаман-
ського розуму повинно було б бути ¤сним,
що це ж абсурд, безглузд¤, божев≥лл¤ спо-
д≥ватись ≥ домагатись, щоб јнтанта сама
проти себе п≥шла, щоб дала визнанн¤ дер-
жавности, зброњ, амун≥ц≥њ, товар≥в ≥ всього
инчого тим, кого њњ власн≥ агенти, з њњ власноњ
згоди б'ють ≥ нищать.
`
ј тим часом таке безглузде, надлюдське
завданн¤ було покладено на нещасливу ху-
тор¤нську "д≥пломат≥ю", на вс≥ от≥ м≥с≥њ.
ком≥с≥њ, посольства ≥ т. п.
`
¬ластиво, на нењ було покладено два зав-
данн¤: 1) добиватись визнанн¤ й допомоги ≥
2) представити ¤к найкраще украњнську дер-
жавн≥сть за кордоном, в ≈вроп≥.
`
≤ треба признати, що й перше, й друге
завданн¤ було виконано "блискуче".
`
Ќе звертаючи уваги на те, що јнтанта з
самого початку прин¤ла в≥дому одеську про-
граму, ¤ку було виразно скр≥плено й п≥дтвер-
жено "«агальним наказом N 28", не витер-
`
410
`
шись нав≥ть од тих плювк≥в ≥ л¤пас≥в, ¤к≥ д≥-
стала в≥д д'јнсельм≥в ≥ √ришиних-јлмазових,
хутор¤нка вир¤дилась ≥ веселенько, бадьо-
ренько, з простодушностю й в≥рою в спра-
ведлив≥сть 14 пункт≥в ¬≥льсона почимчику-
вала в ≈вропу.
`
÷≥ знаменит≥ 14 пункт≥в, властиво, були њњ
Їдиним аргументом ≥ засобом. ј особливо т≥ з
них, ¤к≥ сп≥вали про право самоозначеш≥¤ на-
ц≥й, народ≥в. “реба було, на думку хутор¤нки,
т≥льки роз'¤снити в ≈вроп≥, що ми - окрема на-
ц≥¤, народ, ¤к нам моментально дадуть вс≥ пра-
ва, ¤к≥ "полагаютьс¤" вс≥м нац≥¤м ≥ народам.
`
≤ от, дл¤ цього пишутьс¤ брошури, книги,
меморандуми, ноти, статт≥; випускаютьс¤ ге-
ографичн≥ мапи; читаютьс¤ доклади, рефе-
рати; з цифрами, з непереможними аргумeн-
тами доводитьс¤, що ми - окрема соб≥, ц≥лком
розвинена, хороша, розсудлива, смирна на-
ц≥¤. ќтже...
`
јле, на диво хутор¤нки, јнтанта, при-
знаючи, що, справд≥, нац≥¤ й окрема, й хороша,
≥ с≥мпатична, визнати њњ державн≥сть ≥ право
самоозначенн¤ все ж таки не хапалась.
`
Ѕ≥льш реальн≥ украњнськ≥ д≥пломати розу-
м≥ли, що цього дл¤ товарних джентельмен≥в
не досить, що кр≥м "справедливости", "прав-
ди", "права самоозначенн¤" й тому под≥бних
с≥мпатичних сл≥в, треба було представити њм
ще щось, б≥льш реальне.
`
411
`
≤ вони почали спокушати джентельмен≥в
украњнським хл≥бом, цукром, вуг≥лл¤м, сло-
вом ус≥м тим, за що з давн≥х давень роз-
дираЇтьс¤ й шматуЇтьс¤ з ус≥х бок≥в ”кра-
њну. ÷≥ аргументи, д≥йсно, б≥льше подобались
лицар¤м "правди й справедливости", де¤ким
з них аж оч≥ й зуби розгор≥лись в≥д перед-
смаку цих переконуючих доказ≥в.
`
јле ... так-то воно так, та де ж той хл≥б,
цукор ≥ вуг≥ль, у чињх вони руках?
`
ќт-тут хутор¤нськ≥ "д≥пломати" й почули,
що њм бракуЇ ще одного, найголовн≥шого
аргумента - сили. ƒ≥йсно, все те Ї, та в чињх
же воно руках.
`
ѕраво д≥стаЇтьс¤ силою й боротьбою, а не
переконуванн¤м ≥ випрохуванн¤м. ≈кономич-
н≥ й м≥жнародн≥ ≥нтереси р≥жних держав ро-
били њх противниками й ворогами нашоњ дер-
жавности. ќтже треба було мати в≥дпов≥дну
силу, щоб побороти вс≥х тих противник≥в ≥
примусити њх констатувати нашу перемогу,
се-б-то визнати наше право на самоозначенн¤.
`
ј ¤к тоњ сили не було, ¤к п≥д отаман-
щиною було тер≥тор≥њ на два-три пов≥ти, то
це й вир≥шувало всю справу. ≤ н≥¤ка д≥пло-
мат≥¤, коли б њњ провадили найген≥альн≥щ≥
люди, не могла би н≥чого вд≥¤ти.
`
≤ даремно вс≥ ц≥ м≥с≥њ старались предста-
вити весь украњнський народ, ¤к контррево-
люц≥йний, даремно запевн¤ли, що в≥н нена-
`
412
`
видить большевизм, се-б-то своЇ власне повне
соц≥альне й пол≥тичне визволенн¤. Ќе помо-
гало н≥чого й вихвал¤нн¤ д≥йсноњ контррево-
люц≥њ в лиц≥ отаманщини й њњ характерного
виразника —. ѕетлюри, слуги зах≥дноњ ≥мпе-
р≥ал≥стичноњ реакц≥њ прот≥њ сх≥дноњ революц≥њ.
ƒаремно хутор¤нськ≥ д≥пломати намагались
довести буржуазн≥й ≈вроп≥, що украњнська
держава також може бути самою розбуржуаз-
ною державою. ≤ зовс≥м нањвно було дл¤ цього
посилати кап≥тал≥ста ћаргол≥на ¤к представ-
ника украњнськоњ буржуаз≥њ або зм≥н¤ти
голову парижськоњ м≥с≥њ √. —идоренка на
графа “ишкевича, щоб доказати ≈вроп≥, що
й у нас Ї своњ кап≥тал≥сти й графи.
`
јнтанта пречудесно знала, що ћарго-
л≥ни й “ишкевич≥ в украњнськ≥й нац≥њ - б≥л≥
ворони, що н≥¤коњ буржуаз≥њ й ар≥стократ≥њ,
нац≥онально-св≥домоњ, под≥бноњ хоч би до
польськоњ або руськоњ, такоњ, ¤ка б з нац≥о-
нального патр≥отизму хот≥ла своЇњ держав-
ности, - у нас не було. јнтант≥ добре було
в≥домо, що б≥льш≥сть украњнськоњ нац≥њ, д≥й-
сно, була большевицька, бо ц¤ б≥льш≥сть була
роб≥тнича (сел¤нська голота й частина м≥й-
ського пролетар≥ату). Ѕуло њй також в≥домо
й те, хто такий в д≥йсности був отой "нац≥о-
нальний герой", "украњнський √ар≥бальд≥",
хто саме з ним ≥шов ≥ хто разом з ним
оборон¤в ≥мпер≥ал≥стичну ≈вропу в≥д най-
`
413
`
страшн≥щого њњ ворога, большевизма. «нала
јнтанта й д≥йсну ц≥ну ц≥Їњ оборони, всю
вагу њњ. ¬се вона знала, ц¤ кр≥вава, стара,
лицем≥рна процентщиц¤.
`
≤ даремно витрачались колосальн≥ грош≥
на ц≥ м≥с≥њ, на ≥нформац≥ю розумноњ лихв¤рки,
на нањвн≥ спроби обманути њњ. ¬она знала,
що такоњ украњнськоњ державности, ¤ка б
соц≥ально-р≥дна њй була, в цьому стан≥
украњнськоњ нац≥њ утворити не можна. ¬она
в≥рила щирости м≥с≥й, в≥рила, що вони хот¤ть
≥менно такоњ державности, в≥рила, що вс≥
украњнськ≥ петлюри готов≥ продати св≥й народ
у в≥кове соц≥альне й економичне рабство
Ївропейському кап≥талов≥ за таку держав-
н≥сть, але що з того: нема тих кл¤с, на ¤ких
можна таку державн≥сть збудувати, нема
пан≥в, а на самих льока¤х њх не вињдеш.
јнтанта ц≥лком справедливо м≥ркувала, що
п≥ддержка, оборона нац≥ональноњ украњн-
ськоњ державности в т≥й нац≥онально-соц≥аль-
н≥й структур≥ украњнськоњ нац≥њ, ¤ка була в
даний момент, була би п≥ддержкою њњ со-
ц≥ального ворога. јнтанта добре знала, що
украњнськ≥ ѕетлюри - не большевики й в≥рн≥
слуги њњ, але б≥льш≥сть украњнськоњ нац≥њ -
большевики; ≥ ц≥ большевики, п≥дтриман≥
нац≥ональне й державне јнтантою, укр≥-
пл¤тьс¤, повиган¤ють своњх ѕетлюр ≥ ви-
женуть з ними й саму јнтанту. Ѕо соц≥альна
`
414
`
природа сењ нац≥њ була ≥менно така. (ј що
це так неодм≥нно було би, то на це јнтанта
мала докази: два рази вже украњнськ≥ сел¤не
й роб≥тники виган¤ли своњх "нац≥ональних
героњв".)
`
ќт оц≥ м≥ркуванн¤, а також от≥ ≥нтереси
–ос≥њ, ѕольщи й ‘ранц≥њ, про ¤к≥ вище гово-
рилос¤, були причиною повноњ неудачи хуто-
р¤нсько-отаманськоњ д≥пломат≥њ в ѕариж≥.
`
≤ зовс≥м не те, що були там т≥ або т≥
особи, що так, а не инакше балакали чи
поводились, - ¤к це по¤снюють де¤к≥ нањвн≥
сам≥ от≥ хутор¤нськ≥ д≥пломати.
`
ј також не "большевизм" украњнського
отаманського ”р¤ду, ¤к то по¤сн¤ли не
менш нањвн≥ прав≥ украњнськ≥ д≥¤ч≥. оли
руськ≥ представники "Їд≥ноњ, нЇдЇл≥моњ" л¤-
кали јнтанту украњнським большевизмом ≥
називали нав≥ть отаманщину большевизмом,
≥ коли нав≥ть де-хто з јнтанти удавав, що
в≥рив у те, то це ще не значить, що й сам≥
руськ≥ й јнтанта не вм≥ли розр≥жнити, де
саме е украњнський большевизм ≥ ¤ка р≥жни-
ц¤ м≥ж отаманщиною й большевизмом. ¬они
говорили й удавали в своњх ц≥л¤х ≥ ≥нтересах.
`
ј др≥бнобуржуазн≥ пол≥тики страшенно в≥д
того хвилювались, турбувались, огл¤дали себе
з ус≥х бок≥в, старанно зчищали з себе вс¤ку
порошинку, ¤ка могла б здатис¤ большевиць-
кою й, де т≥льки можна було, гар¤че запев-
`
415
`
н¤ли й прис¤галис¤, що украњнська влада,
њй-богу, не большевики, що —. ѕетлюра, голова
ƒиректор≥њ, голова ¬ерховноњ ¬лади, самий
запеклий, давн≥й, в≥домий контрреволюц≥онер,
що в≥н ще й тод≥ й тод≥ був найв≥рн≥щим
другом јнтанти, що вс¤ украњнська влада
до останнього "≥здихан≥¤" буде ор≥Їнтуватись
т≥льки на јнтанту й до повного загину би-
тись з њњ ворогами, большевиками*).
`
ћало того: украњнськ≥ "д≥пломати" за
кордоном, посли по р≥жних державах, зане-
покоЇн≥ упертим негативним в≥дношенн¤м јн-
танти до украњнськоњ державности й по м≥-
щанськ≥й своњй простодушности в≥р¤чи, що
головна причина лежить у "революц≥йности",
в "большевизм≥" украњнськоњ отаманськоњ вла-
ди, з'њжжаютьс¤ на "державну нараду" (в
серпн≥, в арлсбад≥) ≥ вир≥шують, що Їди-
ним р¤тунком дл¤ украњнськоњ державности
Ї зчищенн¤ з себе вс¤ких п≥дозр≥лих ≥ шко-
дливих "революц≥йностей" ≥ сформуванн¤
приличноњ влади, коал≥ц≥йноњ.
`
√оловним оборонцем, ≥н≥ц≥атором ≥ рефе-
рентом ц≥Їњ ≥дењ був... соц≥аль-демократ
`
*) я не привожу н≥ одноњ цитати з цих статей, за¤в,
нот, бо вс¤ ур¤дова ≥нформац≥йна л≥тература украњн-
ських м≥с≥й ≥ посольств в ≈вроп≥ повна таким зм≥стом
≥ кожний може переконатись у цьому, вз¤вши першу-
л≥пшу брошуру чи статтю на пол≥тичну украњнську
тему.
`
416
`
ћ. ѕорш, отой самий, що п≥д час ÷. –ади
так гар¤че виступав проти коал≥ц≥њ, ¤кий
сто¤в за владу "роб≥тник≥в, сел¤н ≥ салдат≥в",
¤кий складав так≥ революц≥йн≥ резолюц≥њ, в
¤ких грозивс¤ ≥мпер≥ал≥стичн≥й ≈вроп≥ со-
ц≥альною революц≥Їю.
`
ћ≥щансько-отаманська влада в ам'¤нцю,
д≥ставши цю постанову наради посл≥в, а та-
кож донесенн¤ своњх д≥пломат≥в з ѕарижу,
теж захвилювалась ≥ почала чиститись. "“ру-
довий пр≥нц≥п", ¤ким бавились есери, ¤к д≥ти
бавл¤тьс¤ старою пощербленою, н≥кому не
страшною шабльою, було в них вирвано й
викинено. «ам≥сць того вс≥м слухн¤ним ан-
тантським д≥ткам було вит¤гнено з скрин≥
украњнськоњ революц≥њ стареньке, панське
убранн¤чко й пристойненько начеплено на
них - парламентаризм, демократизм, загальне
виборче право, самовр¤дуванн¤, все так, "¤к
у людей", ¤к у самоњ пан≥-јнтанти.
`
јле... ≥ це убранн¤чко не помогло. як
порш≥ та вс≥ инч≥ поршивц≥ не обчищалис¤,
не приб≥ралис¤, јнтанта не м≥н¤ла свого
в≥дношенн¤. ™дине, що вдалос¤ в нењ "добити-
с¤", це - "федерац≥њ", того самого, що ми вже
й при √етьман≥ мали, коли украњнська держав-
н≥сть стала ц≥лком буржуазною. ќт цю саму "фе-
дерац≥ю" јнтанта пропонувала з олчаком,
ƒен≥к≥ним, ћаклаковим, —азоновим ≥ вс≥ма
инчими руськими "нац≥ональними геро¤ми".
`
417
`
Ќаддн≥стр¤нських же пол≥тик≥в вона од-
силала до польськоњ шл¤хти порозум≥тис¤ в
справ≥ √аличини, дл¤ ¤коњ виробл¤вс¤ "—та-
тут". ѕ'¤теро старих реакц≥онер≥в, представ-
ник≥в злочинного ≥мпер≥ал≥стичного ладу,
ладу насильств, граб≥жництва, експлуатац≥њ
й убийств м≥л≥он≥в людей, так звана ¬ища
–ада, ц≥ перш≥ канд≥тати на лав≥ п≥дсудних
народнього суду, в≥ддавали ц≥лий народ на
катуванн¤, на умисне, планом≥рне винищу-
ванн¤ його найб≥льш св≥домих, активних еле-
мент≥в своњм в≥рним слугам. —татут ”прав-
л≥нн¤ —х≥дною √аличиною в≥ддавав украњн-
ську нац≥ю в повне волод≥нн¤ польськоњ
шл¤хти. —початку на 15 л≥т. ÷е з тим роз-
рахунком, що, ¤к оживе рос≥йський велетень,
щоб йому можна було заткнути пельку ц≥Їю
нещасною √аличиною. оли ж ви¤вилос¤,
що на оживленн¤ не дуже багато над≥й,
‘ранц≥њ удалос¤ схилити ¬ищу –аду роз-
т¤гти строк на 25 л≥т. ≤, нарешт≥, коли над≥њ
на воскресенн¤ мерц¤ зовс≥м упали, √али-
чину було в≥ддано ѕольщ≥ в ц≥лковите й
необмежене часом розпор¤дженн¤.
`
–озум≥Їтьс¤, дл¤ јнтанти важно було бе-
регти вс¤ку силу, ¤ка боронила њњ в≥д боль-
шевизму. ”крањнська отаманщина й хутор¤н-
щина були в≥рними й безплатними слугами.
ƒ≥йсно, вони своњми грудьми стримували
натиск сх≥дноњ революц≥њ. ќтже не корисно
`
418
`
було ослабл¤ти цих слуг, одн≥мати в них
охоту дал≥ стримувати той натиск.
`
≤ через те јнтанта хитро, д≥йсно-д≥пло-
матично водила за н≥с хутор¤нськ≥њх "д≥-
пломат≥в", не одштовхувала њх р≥шуче,
допускала њх у своњ передпокоњ, дозвол¤ла
њм балакати, доказувати, удавала, що хита-
Їтьс¤, вагаЇтьс¤, посилала њх до ћаклакових,
—азонових, словом, ус¤кими способами п≥д-
тримувала в них маленьку над≥ю. “ак у
де¤ких крањнах робл¤ть з ослами: щоб вони
охоче б≥гли й везли вагу, њм перед но-
сом (але так, щоб вони не могли д≥стати!)
в≥шають клапоть запашного, смачного с≥на;
осли т¤гнутьс¤ з ус≥х сил до цього с≥на
й, сам≥ того не пом≥чаючи, везуть хаз¤й-
ську вагу.
`
“аким антантським ослом була весь час
украњнська кам'¤нецько-демократична влада,
а клаптем с≥на служила пол≥тика јнтанти.
`
„ерез те јнтанта й у сварц≥ отаманщини
з ден≥к≥нщиною займала немов би таку при-
мир¤ючу поз≥ц≥ю. ≤ та й друга робили ко-
рисну дл¤ нењ службу, обидв≥ з соц≥ального
погл¤ду були однаков≥, отже треба було ¤кось
помирити њх з нац≥онально-державного
боку, принаймн≥, ¤кось обдурити украњн-
ського осла, щоб, не вважаючи на те, що
ƒен≥к≥н вирвав ≥ той клапоть с≥на з п≥д
носу, осел ≥ дал≥ не губив охоти везти т¤ж-
`
419
`
ку вагу контрреволюц≥њ. ≤ осел таки в≥з,
поки не впав без сил, без диханн¤.
`
ќт таких "блискучих" результат≥в "доби-
лась" хутор¤нка в ≈вроп≥ в≥д "лицарськоњ"
јнтанти. “ак вона справилась з одним
своњм завданн¤м.
`
2. √ергепа за-кордоном.
ƒруге завданн¤, - представити в ≈вроп≥
украњнську нац≥ю й украњнську державу, -
було викопано не г≥рше.
`
“ут хутор¤нка вже показала себе в ус≥й
своњй крас≥. —ел¤нську свитку, оч≥пок ≥ тому
под≥бн≥ прикраси, ¤к≥ вона од¤гала там, на
хутор≥ в себе, щоб подобатись парубков≥, все
це вона покинула дома. јдже вона тепер
мала д≥ло з справжн≥ми "людьми", з висо-
кими панами, вона повинна була показати,
що й вона, "¤к люди", що й вона справжн¤
пан≥.
`
ј що ж найб≥льше личить високим панам?
`
Ќасамперед, мати багато-багато грошей.
ѕот≥м, н≥чого не робити й спати до-об≥д,
п≥сл¤-об≥д ≥ коли т≥льки захочетьс¤. ј њсти
все т≥льки солодке й найдорогше. ≤, розу-
м≥Їтьс¤, пудритьс¤, бо пани т≥льки те й
робл¤ть, що пудр¤тьс¤.
`
≤ от, на Ївропейському обр≥ю з'¤вилась
чудернацька, н≥коли не видана постать: де-
бела, репана, мужицька пика вс¤ обсипана
`
420
`
найдорогчою пудрою; щоки розмальовано
самою буржуазною фарбою; вс¤, незграбна,
обмотана шовками, обв≥шана шкл¤ним на-
мистом; ≥ з величезною торбою грошей у
руках.
`
÷¤ чудна гергепа почала з'¤вл¤тись то в
одному Ївропейському м≥ст≥, то в другому,
викликаючи в Ївропейц≥в здивованн¤, не-
розум≥нн¤ й нав≥ть зам≥шанн¤, бо н≥хто не
м≥г зрозум≥ти, хто вона така, чого з'¤вилась
≥ що мали значити њњ вчинки: куди б вона
н≥ повернулась, зараз же засувала руку в
торбу, виймала жменю грошей ≥ тикала њх
ус¤кому, кого бачила. ≈вропейц≥ охоче брали
грош≥, але чудноњ ≥стоти все ж таки не
розум≥ли. ј гергепа прис≥дала перед ними,
по панськ≥њ обмахувалась в≥¤лом, кокетливо
зб≥рала губки, виставл¤ла своњ золот≥ перстн≥,
шовки, шкл¤не намисто й без утоми њла цу-
керки, гор≥хи, знову цукерки, зат≥ваючи те
шампанським ≥ зањдаючи знову цукерками.
„асом вона об'њдалась ≥ напивалась так, що
доходила до непристойностей ≥ скандал≥в.
јле вона зараз же виймала з торби жмен≥
грошей ≥ присипала ними в пагижених
м≥сц¤х.
`
Ќарешт≥, Ївропейц≥ почали через досв≥д-
чених людей д≥знаватись, що то була укра-
њнська "д≥пломатпчна" м≥с≥¤, ¤ка мала в
найкращому св≥тл≥ представити перед ≈вро-
`
421
`
пою украњнську нац≥ю, щоб ≈вропа не ду-
мала, що украњнц≥ - ¤кась соб≥ недоросла,
мужицька, демократична, або, не дай Ѕог,
ще большевицька нац≥¤.
`
≤ сором, ≥ см≥х, ≥ ганьба з цих м≥с≥й, по-
сольств, ком≥с≥й, з усього цього "представ-
ництва" отамансько-хутор¤нськоњ державно-
сти! ћужикуват≥, незграбн≥, часом малоосв≥-
чен≥ люди, ¤к≥ часто дал≥ своЇњ —квир≥ не
њздили, ¤к≥ здеб≥льшого н≥ одноњ мови (на-
в≥ть украњнськоњ) добре не знали, ¤к≥ майже
все житт¤ носили вишиван≥ сорочки з стьож-
ками або "косоворотки", ¤к≥ про "д≥пло-
мат≥ю" знали з бульварних роман≥в, ц≥ люди,
забувши вс¤кий сором, повд¤гавшись у смо-
к≥нги й не знаюч≥њ нав≥ть, коли й ¤к т≥ смо-
к≥нги од¤гаютьс¤, пол≥зли в буржуазн≥ та
д≥пломатичн≥ салони, в м≥н≥стерськ≥ перед-
покоњ представл¤ти нашу робочу, вимучену,
неграмотну нац≥ю.
`
–озум≥Їтьс¤, вони нав≥ть уважали своњм
обов'¤зком жити ¤ко мого пишн≥ще, розки-
дати ¤ко мога щедр≥ще грош≥, бо це випли-
вало з њхнього завданн¤: представити нашу
державн≥сть "¤к у людей", се-б-то буржуазну.
≤ вс≥ ц≥ ком≥с≥њ, м≥с≥њ, посольства, одержуючи
нечуван≥ в ≈вроп≥, колосальн≥ платн≥, жили
т≥льки в перших отел¤х, њздили т≥льки на
автомоб≥л¤х, њли т≥льки в найдорогших ресто-
ранах. Ќeдоучки-студeнти, ¤к≥ в скривлених
`
422
`
черевиках до революц≥њ б≥гали по лекц≥¤х ≥
годувались чайом з ковбасою, тепер инакше
не могли жити ¤к т≥льк≥њ так, ¤к можуть
жити велик≥ кап≥тал≥сти, насмоктан≥ параз≥ти-
м≥лл≥онери.
`
≤ що ж вони робили? «а що украњнський
народ мус≥в платити так≥ величезн≥ грош≥
цим люд¤м? «а ¤к≥ њхн≥ заслуги, в мину-
лому чи сучасному, за ¤ку таку надзвичайно
ц≥нну дл¤ цього народа роботу, що вимагала
такоњ надзвичайноњ оц≥нки?
`
_¬они н≥чого не робили_. ¬они тин¤-
лись по ресторанах, отел¤х, шинках, прито-
нах ≥ так проводили своЇ житт¤. “а й що
вони могли робити? ™динe, що могли ро-
бити й що сов≥сн≥щ≥ з них робили, це час
в≥д часу пом≥щати в газетах статт≥ про
”крањну, вихвал¤ти ѕетлюру й подекуди,
зустр≥ваючись з Ївропейськими дипломатами
чи пол≥тичними д≥¤чами, говорити з ними
про украњнську державу й доводити, що
њњ треба визнати.
`
≤ що ще ц≥каво, що значна частина цих
член≥в м≥с≥й ≥ ком≥с≥й складалась ≥з "соц≥а-
л≥ст≥в", а головним чином ≥з соц≥аль-демо-
крат≥в. ƒе¤к≥ з цих соц≥альдемократ≥в, нав≥ть
з тих, що були представниками соц≥альдемо-
кратичноњ украњнськоњ парт≥њ на II соц≥ал≥-
стичному ≤нтернац≥онал≥, так старанно пра-
цювали, що могли скласти соб≥ трошки
`
423
`
грошен¤т, на ¤к≥ купували акц≥њ в нафт¤них
галицьких кап≥тал≥стичних п≥дприЇмствах.
ƒруг≥ "соц≥ал≥сти" провадили в державних
≥нст≥туц≥¤х на державн≥ грош≥ операц≥њ з
валютою й на цих операц≥¤х теж не погано
заробл¤ли. ƒе¤к≥ члени соц≥альдемократич-
поњ парт≥њ нав≥ть отаманським ур¤дом за своњ
вчинки були в≥ддан≥ п≥д розсл≥дуванн¤ спе-
ц≥альних рев≥з≥йних ком≥с≥й.
`
ј отаманськ≥ закупочн≥ ком≥с≥њ? ÷е щось
анекдотичне. явл¤лись отаманц≥ з м≥лл≥она-
ми, щось н≥би купували дл¤ "держави" ≥ н≥
м≥лл≥оп≥в, н≥ купленого, н≥ самих отаман≥в
≥ отаманц≥в уже не бачили.
`
рад≥ж грошей, розпуста, деморал≥зац≥¤,
¤кась вакханал≥¤ моральноњ гидоти, ледар-
ства, л≥н≥, тупого м≥зерного житт¤, все це
що дал≥, то все б≥льше ставало нормальним
станом "представництва" отамансько-украњн-
ського ур¤ду за кордоном.
`
јле це було неминучим ¤вищем, необ-
х≥дним ≥ нав≥ть "природним" дл¤ того всього
режиму, ¤ким одзначилас¤ отаманщина. як
там, на ¬крањн≥, панувала повна безв≥дпов≥-
дальн≥сть випадкових людей, повна безкон-
трольн≥сть њх, так ≥ сюди цю основну рису
цього режиму було в ус≥й повнот≥ пере-
несено. Ќ≥хто н≥ перед ким н≥¤коњ в≥дпов≥-
дальности не н≥с, н≥хто н≥¤кого контролю
над собою не знав ≥ не признавав. ≤ що
`
424
`
дивного, що це людей деморал≥зувало, що
спокушало њх? ћаючи в руках величезн≥
грош≥ й знаючи, що н≥¤кого контролю над
ним немаЇ й н≥¤коњ в≥дпов≥дальности н≥ перед
ким в≥н не нестиме, а з другого боку бачу-
чи, ¤к той або той н≥кчемний отаманець брав
соб≥ м≥лл≥они, - та ¤к м≥г ¤кий небудь ф≥нан-
совий, закупочний чи ¤кий инчий агент бути
таким надзвичайно моральним, щоб усто¤ти
проти вс≥х спокус ≥ не "забезпечити себе"
¤коюсь там нещасною парою м≥лл≥он≥в фран-
к≥в чи дол¤р≥в - (серйозн≥ща, поважн≥ша ва-
люта)?
`
≤ що дивного, що, коли почало не ста-
вати грошей дл¤ самоњ отаманщини й коли
вона кинулась перев≥р¤ти, ск≥льки ж у нењ
Ї грошей, то м≥н≥стри њњ не могли нав≥ть
сказати, що й де мала кам'¤нецька украњн-
ська влада.
`
ўо дивного, що, коли ц¤ сама ур¤дова
влада ви¤вл¤ла бажанн¤ зробити над ¤ким
небудь своњм дуже вже зажерливим ≥ на-
хабним агентом рев≥з≥ю або мати в≥д його
в≥дчит у його д≥¤льности, то той агент просто
не слухавс¤ њњ? “ак, наприклад, отой самий
берл≥нський посол ”кр. Ќар. –еспубл≥ки, со-
ц≥аль-демократ ћ. ѕорш, не зважаючи на
неодноразов≥ накази свого ”р¤ду ¤витись у
ам'¤нець, отверто не слухавс¤ його й спо-
к≥йно сид≥в соб≥ в Ѕерл≥н≥; так, що нав≥ть
`
425
`
такий уже нерозб≥рливий ≥ вибачливий на
вс¤к≥ паскудства хутор¤нське - отаманський
ур¤д мус≥в скинути цього "д≥¤ча" з посади
(за його корисну, очевидно, "державну" й
"соц≥ал≥стичну" д≥¤льн≥сть).
`
≤ не можу тут же не згадати про такий
факт. ўе за доби ƒиректор≥њ з ињва було
вислано за кордон украњнську художню а-
пеллу п≥д орудою ощиц¤ дл¤ демонстрац≥њ
перед ≈вропою украњнськоњ п≥сн≥ й музики.
ƒ≥йсно, апелла з честю, з великою любоввю
й надзвичайним хистом виконала це трудне
й чисте завданн¤. ≤ тепер можна без пере-
б≥льшенн¤ сказати, що њњ робота була без-
м≥рно ц≥нн≥ща й корисн≥ша дл¤ украњнськоњ
нац≥ональноњ справи в ≈вроп≥, н≥ж дес¤ток
отих м≥с≥й ≥ посольств. ¬она скр≥зь, де ви-
ступала, давала Ївропейському громад¤нству
наочну лекц≥ю високоњ художньоњ культури
украњнського народу, вона аг≥тувала й пере-
конувала в сто раз краще, н≥ж ус≥ т≥ пла-
ксив≥, серв≥л≥стичн≥ хутор¤нськ≥ ноти, брошу-
ри й статт≥, пом≥щен≥ за велик≥ грош≥ в про-
дажних буржуазних газетах ≈вропи.
`
≤ от ¤ке ж в≥дношенн¤ отамансько-м≥-
щанськоњ влад≥њ до цього корисного, сильного
пропагандиста наших нац≥онально-культур-
них ц≥нностей? ѓњ к≥льки м≥с¤ц≥в ц¤ влада
тримала в ¬≥дн≥ без грошей, позбавл¤ючи
можливости њхати дал≥. ћ≥н≥стр закордонних
`
426
`
справ, соц≥аль-дсмократ, "соц≥ал≥ст" ¬. “ем-
ницький, роздаючи грош≥ сотн¤ми тис¤ч ≥
м≥лл≥онами р≥жним брудним люд¤м ≥ нав≥ть
ворогам украњнства, реакц≥онерам ≥ руським
чорносотенц¤м*), не зважаючи на проханн¤
й благанн¤ апелли, не хот≥в видати њй тих
грошей, ¤к≥ вже було ас≥гновано й ƒиректо-
р≥Їю, й вона змогла вињхати дал≥ т≥льки
д¤куюч≥њ допомоз≥ украњнських кооператив-
них товариств.
`
≤ що дивного в тому, що вс¤ с≥стема,
весь характер влади, з ус≥Їю його безладно-
стю, брудом, деморал≥зац≥Їю й реакц≥йностю
одбивавс¤ й на цих агентах њњ за кордоном?
ўо дивного, що ¤к там на тих п≥втора по-
в≥тах населенн¤, ставилось з огидою до сењ
влади, що вона там д≥скрeд≥тувала саму
≥дею украњнськоњ нац≥њ й держави, так ≥
тут ц≥ недостойн≥, маленьк≥ людц≥ ганьбили
украњнську нац≥ю, виставл¤ли њњ на публич-
ний глум, см≥ховище й зневагу?
`
я знаю, вороги украњнства зараз же вхо-
пл¤тьс¤ за моњ слова й почнуть вигукувати:
ага, бачите, сам≥ признаЇте, ¤к≥ ви!
`
Ќа це ¤ скажу цим "високоморальним"
`
*) “ак, наприклад, цим "соц≥ал≥стом" було видано
к≥лькг≥ сот тис¤ч корон в≥домому реакц≥онеров≥, був-
шому гетьманському м≥н≥стров≥ Ѕутенков≥. ÷ей Ѕу-
тенко на ц≥ грош≥ поњхав у Ѕерл≥н ≥ провадив там
контрреволюц≥йну й контрукрањнську роботу.
`
427
`
доброд≥¤м: н≥, ц≥ люди, не вс≥ "ми"; отаман-
щина - ще не Ї украњнська державн≥сть:
м≥щансько-отаманська демократ≥¤ ще не е
вс¤ украњнська демократ≥¤; та нав≥ть з ц≥Їњ
хутор¤нськоњ демократ≥њ не вс≥ т≥, що пред-
ставл¤ли њњ за кордоном, п≥ддались розпуст≥
й деморал≥зац≥њ; були й серед закордонних
м≥с≥й ≥ поза м≥с≥¤ми люди чесн≥, труд¤щ≥.
`
“а б≥льше того: б≥льш≥сть "м≥с≥онер≥в",
що вели лайдацьке, недостойне свого тру-
дового народу житт¤, були просто нещасн≥,
слабодух≥ люди, ¤ких здеморал≥зувала с≥сте-
ма отаманщини, ¤ких вона заразила своњм
духом надутоњ честолюбности, дармоњдства,
безв≥дпов≥дальности, неповаги до прац≥, до
соц≥ал≥стичних змагань ус≥х працюючих,
¤ка навчила њх буржуазним парадуванн¤м,
киданню грошей по притонах ≥ шинках, ¤ка
втоптала в св≥й отаманський бруд ≥ њхн≥
слаб≥, хутор¤нськ≥ душ≥, (¤ким кр≥м того за
кордоном п≥сл¤ хутору запаморочилась го-
лова в≥д буржуазноњ, поверховоњ, галасливоњ
"ц≥в≥л≥зац≥њ"). Ѕ≥льш≥сть цих "д≥пломат≥в",
коли пройде чад отаманщини, коли не ста-
не змоги шпурл¤ти гр≥шми, ¤ певен, вер-
нутьс¤ до роботи й з соромом згадуватимуть
оцю свою сумну "д≥¤льн≥сть".
`
≤ т≥льки меньч≥сть з цих "д≥¤ч≥в", от≥
б≥льш≥, буйн≥щ≥ акули, ¤к≥ мали змогу вчи-
н¤ти по притонах афинськ≥ орг≥њ, ¤к≥ сто¤ли
`
428
`
на чол≥ де¤ких посольств та вс¤ких валюто-
вих, "державних" операц≥й, та от≥ отамани,
¤к≥ без л≥ку й числа њхали за кордон з тор-
бами м≥л≥он≥в, т≥, розум≥Їтьс¤, ще довго з
приЇмностю будуть згадувати отаманщину й
д¤кувати њй.
`
јле таких акул ≥ пол≥тичних д≥¤ч≥в, та-
ких самих "соц≥ал≥ст≥в" ≥ "соц≥альдемократ≥в"
Ї досить у кожн≥й нац≥њ, а насамперед у
тих нац≥й, ¤к≥ мають свою буржуаз≥ю, бо так≥
люди ¤к раз в найкращими виразниками па-
раз≥тарних, ледарських, буржуазних кл¤с ≥
њхньоњ подлоњ морал≥.
`
≤ це само тут же можна сказати отим
галицьким нафт¤ним патр≥отам, ¤к≥ в оправ-
данн¤ своЇњ ор≥Їнтац≥њ на ƒен≥к≥на й пере-
дачи своЇњ арм≥њ йому кажуть, що украњн-
ська демократ≥¤ "не дозр≥ла, не доросла до
своЇњ державности", отже, мовл¤в, не було
чого й держатис¤ за нењ. “ак, до буржуаз-
ноњ, до параз≥тарноњ, до гнобительськоњ дер-
жавности, отоњ, ¤ку випрохували соб≥ кам'¤-
нецька демократ≥¤, отаманщина та нафт¤н≥
патр≥оти, до такоњ, д≥йсно, украњнська нац≥¤
"не доросла" й така державн≥сть, д≥йсно, ро-
бить наших мужицьких д≥тей н≥кчемниками,
кал≥чить њх, розкладав й нищить.
`
ќдначе Ї, й може бути, й буде та укра-
њнська державн≥сть, ¤ка лежить в природ≥
нашоњ нац≥њ, шл¤х до ¤коњ вказуЇ наука,
`
429
`
≥стор≥¤ й практика соц≥ал≥зму, се-б-то роб≥т-
ниче-сел¤нська державн≥сть, державн≥сть
працюючих кл¤с. ≤ дл¤ цењ державности
украњнська демократ≥¤ й доросла, й маЇ сил,
≥ т≥ сили вже працюють на тер≥тор≥њ вс≥Їњ
”крањни. “а демократ≥¤ парад≥в не робить,
не б'Ї в поп≥вськ≥ дзвони, не вчин¤Ї афин-
ських вечор≥в по Ївропейських притонах,
не лазить у ногах св≥тових граб≥жник≥в ≥
насильник≥в, не продаЇ свого народу за
право мати своњх посл≥в при граб≥жниках;
н≥, та демократ≥¤ просто й чесно працюЇ й
боретьс¤ без ус¤кого "геройства". “а нав≥ть
серед тоњ кам'¤нецькоњ демократ≥њ, ¤ка з свого
хутор¤нського розуму мус≥ла п≥ти за отаман-
щиною, нав≥ть серед нењ були ц≥лком придатн≥,
ц≥лком дозр≥л≥ елементи дл¤ творенн¤ д≥йсно-
украњнськоњ народньоњ державности.
`
јле, розум≥Їтьс¤, в так≥й державности
нафт¤ним, кулуарним, отаманським патр≥о-
там, а також "соц≥ал≥стам" з закордонних
притон≥в м≥сц¤ не буде. “ут вони вже "пе-
резр≥ли" й њх буде викинено просто в по-
мийницю.
`
