–ќ«ƒ≤Ћ XIII.
`
–озвиток реакц≥йности режиму
отаманщини.
`
1. ћ≥ж двох ст≥н i "ор≥Їнтац≥¤ на власн≥ сили". -
2. √арцюванн¤ отаман≥њ й голос≥нн¤ хутор¤нки. -
3. ќтаманщина при грант≥ погромного резервуару. -
4. ќтвмансько-≥дейн≥ п≥доснови погром≥в.
`
1. ћ≥ж двох ст≥н ≥ "ор≥Їнтац≥¤ на
власн≥ сили".
`
¬з¤тт¤  ам'¤нц¤ й утворенн¤ з його
новоњ "столиц≥" не принесло отаманськ≥й
влад≥ особливих, грунтовних зм≥н в њњ т¤ж-
кому становищ≥. ÷е становище було з одного
боку обумовлено внутр≥шн≥ми органичними
¤кост¤ми самоњ природи сењ влади, а з дру-
гого факторами м≥жнароднього характеру.
≤ ц≥ сили робили те, що час "кам'¤нець-
кого сид≥нн¤" був к≥лькам≥с¤чним, важким,
але неминучим, лог≥чним процесом розкладу
й конанн¤ отаманщини.
`
¬ б≥д≥, в нещастю негативн≥ риси нещас-
ного завс≥гди виступають опукл≥ще, вираз-
н≥ще. ÷е спостереженн¤ ц≥лком п≥дтвер-
`
352
`
жуЇтьс¤ на отаманщин≥ й на т≥й украњнськ≥й
демократ≥њ, ¤ка тин¤лас¤ за отаманщиною
по закутках ”крањни, жалюг≥дно силкуючись
не загубити Їдиного, що в нењ лишилось,-
нац≥онального кольору тих клаптик≥в
украњнськоњ державности, на ¤ких гарцю-
вала реакц≥йна отаман≥¤.
`
Ѕезконтрольн≥сть, безв≥дпов≥дальн≥сть, са-
мовладн≥сть, нездатн≥сть до орган≥зац≥њ, без-
пр≥нц≥пн≥сть, малорос≥¤нський патр≥отизм ≥
безглуздий шов≥н≥зм, словом, ус≥ т≥ риси,
¤кими одзначалась отаманщина з самого
початку, але ¤к≥ в кращих умовах зтриму-
вались сторонн≥ми факторами, тепер випну-
лись, оголились, ¤к смердюч≥ рани, й отру-
ювали круг себе все оточенн¤.
`
ќтаманом м≥г стати вс¤кий, хто хот≥в.
√оловним отаманом видавалось посв≥дченн¤,
що такий то маЇ формувати "заг≥н", йому
давалось к≥льки м≥лл≥он≥в карбованц≥в ≥ но-
вий отаман починав свою д≥¤льн≥сть. Ќ≥-
¤кого, розум≥Їтьс¤, н≥ в≥дчиту, н≥ контролю,
н≥ в≥дпов≥дальности за грош≥ й за свою
"д≥¤льн≥сть" ц≥ "нац≥ональн≥ героњ" за при-
кладом "головного нац≥онального геро¤" не
визнавали. ‘ормально вони немов п≥дл¤га-
ли "√оловному ќтаманов≥", але, по сут≥, ц¤
славолюбна "балЇрина" бо¤лась цих отаман-
ц≥в, запоб≥гала њхньоњ ласки й не см≥ла н≥
за ¤к≥ злочинства покарати цих "героњв",
`
353
`
щоб не загубити серед них своЇњ попул¤р-
ности.
`
≤ через це отамани й отаманц≥ в≥льно
розкрадали грош≥, п≥¤чили, бешкетували й
робили Їврейськ≥ погроми.
`
“ак само характерн≥ риси демократ≥њ, що
була при отаманщин≥ й творила "ур¤дову
владу", теж виступали тепер ще пом≥тн≥ще.
«агнана в куток м≥ж двох ст≥н, - јнтантою
й п¤таковщиною, - б≥дна хутор¤нка без-
порадно кидалась в≥д одноњ ст≥ни до другоњ,
бо¤чись ≥ тоњ й другоњ, й бажаючи знайти
пом≥ч у одноњ проти другоњ. –оз≥гнавшись з
каб≥нетом ќстапенка в об≥йми ‘рейденберг≥в,
одкинувши вс¤к≥ "трудов≥ пр≥нц≥пи" й при-
чепурившись п≥д пан¤ночку з парламентариз-
мом ≥ зрадою аграрною, хутор¤нка, ¤к в≥домо,
дуже набила соб≥ лоба об ст≥ну √ришина-
јлмазова. “од≥, розсердившись, вона вики-
нула каб≥нет ќстапенка, поскидала з себе
панськ≥ браслетики й знову од¤глас¤ в свитку
трудового пр≥нц≥пу, утворивши "соц≥ал≥стич-
ний" каб≥нет ћартоса. Ќав≥ть б≥льше: кинулась
до п¤таковськоњ ст≥ни, чи не можна ¤кось з
нею порозум≥тис¤. јле там заводилась "феде-
рац≥¤" й давались розпор¤дженн¤ пор¤дку-
вати "исключительно на русскомъ ¤зыкb".
`
ќтже що робить? Ћишалось тупчитись у
своЇму куточку, або ¤к говорилось у парт≥й-
них сферах, "ор≥Їнтуватись на власн≥ сили".
`
354
`
≤ що то за безпом≥чна, безладна "ор≥Їн-
тац≥¤" була весь час!
`
«давалось би, що на тих к≥лькох дес¤тках
верст тер≥тор≥њ, що малос¤ п≥д отаманщиною,
при тих матер≥альних ≥ ф≥зичних засобах,
¤к≥ були в ”р¤ду, можна було завести просто
≥деальний пор¤док ≥ лад. ≤ в той же час
н≥коли ще, здаЇтьс¤, й н≥где не було такого
безладд¤, безправности, незабезпечености
спокою й житт¤, ¤к на ц≥й клаптиков≥й тер≥-
тор≥њ. –озбоњ, граб≥жи й убийства серед б≥лого
дн¤ в≥дбувались у сам≥й "столиц≥" отаман-
щини. —ам≥ "м≥н≥стри", - бували й так≥ часи
- бо¤лис¤ ночувати дома й ховались по
консп≥ративних кватирах. Ќа "пров≥нц≥њ"
(се-б-то в околиц≥ "столиц≥") безчинствували
по м≥стечках ком≥сари, коменданти й ота-
манц≥. Ќа селах же н≥¤коњ влади не було, а
сел¤не часто окопувались ровами, обставл¤-
лись кулеметами й гарматами й не пускали
до себе "народньоњ" влади.
`
ј тим часом "пр≥нц≥п≥ально" - парт≥йно
немов би визнававс¤ пр≥нц≥п "трудових
рад". ”р¤дово-"пр≥нц≥п≥ально" признававс¤
пр≥нц≥п "демократичних самовр¤дувань". ≤
тут же все покривалось фактичним ≥нст≥ту-
том отих самих старих, безконтрольних,
безграмотних, безпр≥нц≥пних ≥ часто просто
контрреволюц≥йних ком≥сар≥в.
`
≤ ¤к см≥шно читати парт≥йну пресу тих
`
355
`
час≥в, ¤ка з пресерйозною, замурзаною вс≥ма
тими безчинствами й своњми тиканн¤ми в р≥ж-
н≥ ст≥ни пикою важно м≥ркувала, що краще:
трудов≥ ради, ради роб≥тничих ≥ сел¤нських
депутат≥в, чи самовр¤дуванн¤≥ (Ќаприклад,
"¬изволeнн¤" орган у. с-д. ч. 11.)
`
ј вс¤ д≥¤льн≥сть "соц≥ал≥стичного" "пра-
вительства"? якась зл≥сна, глузлива кар≥ка-
тура на ѕравительство.
`
Ќаприклад, "м≥н≥стр" шл¤х≥в прeнањвно
за¤вл¤Ї, що найголовн≥пп≥м завданн¤м м≥-
н≥стерства шл¤х≥в Ї боротьба з... безб≥лет-
ними пасажирами. “а й справд≥: маючи
к≥льки дес¤тк≥в верст зал≥зниць, що можна
робити на них? - т≥льки ловити б≥дних
"зайц≥в".
`
“ак само д≥¤льн≥сть ус≥х инчих "м≥н≥-
стерств" зводилась до др≥бнесеньких, технич-
них функц≥й звичайних ур¤довц≥в у справж-
н≥х м≥н≥стерствах. Ќаприклад, д≥¤льн≥сть
"м≥н≥стерства" ф≥нанс≥в обмежувалась т≥льки
доставкою з Ѕерл≥ну надрукованих там гри-
вень та почасти друкуванн¤м њх у  ам'¤нцю.
ѕравда, "м≥н≥стр" ф≥нанс≥в Ѕ. ћартос робив
замахи на д≥¤льн≥сть у державному масштаб≥
й нав≥ть виробл¤в закони в тому напр¤м≥.
јле т≥ закони викликали нав≥ть у безграмот-
них отаманц≥в глум ≥ см≥х. “ак, наприклад,
знаменитий закон цього "м≥н≥стра" про налог
на предмети роскош≥в, ¤ким так хваливс¤ в
`
356
`
своњй декларац≥њ сам "м≥н≥стр". Ќалог на
предмети роскош≥в на цьому клаптику тeр≥-
тор≥њ, де кр≥м к≥лькох задрипаних, убогих
м≥стечок ≥ нещасноњ, облупленоњ "столиц≥"
н≥ одного пор¤дного м≥ста не було, де не
т≥льки предмет≥в роскош≥в, але найнеобх≥д-
н≥щих предмет≥в не було де купити.
`
ј тим часом у кожному "м≥н≥стерств≥"
були величезн≥ штати ур¤довц≥в, ¤к≥ куп-
чились у тому нещасному  ам'¤нцю й ша-
мот≥лис¤, ¤к юрба безпотр≥бних ≥ невм≥лих
обивател≥в на пожар≥. ¬с≥ вони за свою без-
потр≥бну шамотню д≥ставали платню, вс≥ вони
бюрократичне гризлис¤ м≥ж собою, спихали,
арештовували одне одного й вносили ще
б≥льше деморал≥зац≥њ й розкладу в загальне
житт¤.
`
2. √арцюванн¤ отаман≥њ й голос≥нн¤
хутор¤нки.
`
ј парт≥йна, так звана, "соц≥ал≥стична"
демократ≥¤? ÷¤ була в найтраг≥чн≥йшому
становищ≥. ¬она мус≥ла йти за отаманщи-
ною, мус≥ла бути св≥дком ус≥х њњ гидот ≥ зло-
чинств, мус≥ла нав≥ть покривати ц≥ злочин-
ства, бо так вимагала "наша державн≥сть".
`
ќдкинувши ще п≥д час повстанн¤ дикта-
туру пролетар≥ата й незаможного сел¤нства,
хутор¤нка мус≥ла прин¤ти _диктатуру ота-
манщини_.
`
357
`
≤ все, що було в  ињв≥ п≥д ц≥Їю диктату-
рою, вс≥ насильства, вс≥ утиски над демо-
кратичними й роб≥тничими установами, тепер
розум≥Їтьс¤, т¤глис¤ дал≥, т≥льки ще отвер-
т≥ще, ще ц≥ничн≥ще. ≥ так само, ¤к ≥ в почат-
ках ц≥Їњ реакц≥йноњ диктатури, так ≥ тепер,
нещасна парт≥йна "соц≥ал≥стична" хутор¤нка
благала свого отаманського унтера, хапала
його за "геройськ≥", безпардонн≥ руки й з
ус≥х сил намагалас¤ вдержати в≥д безчинств
≥ д≥скред≥тац≥њ "нашоњ державности". ≤ часом,
безпом≥чно, безпорадно сплеснувши руками,
вона так голосила:
`
"„и в нас устр≥й демократичний чи ре-
акц≥¤? - таке повстаЇ питанн¤ в нас на м≥-
сц¤х п≥д цю хвилю.
`
"≤ на превеликий жаль не лише повстаЇ,
а вже й вир≥шаЇтьс¤ ¤сно: реакц≥¤".
`
“ак писала "–об≥тнича √азета", (N 513),
орган ур¤довоњ парт≥њ, майже оф≥ц≥оз. ј що
ж то повинн≥ були ¤к не писати (бо писати
було небезпечно та й заборонено), то думати
й почувати инч≥, не ур¤дов≥, а особливо не
украњнськ≥, а ще особлив≥ще соц≥ал≥стичн≥
парт≥њ?
`
≤ дал≥, щоб ≥люструвати своЇ запитанн¤,
газета наводить таку ц≥каву картину "демо-
кратичного" режиму:
`
"≥ тому ми бачимо з одного боку в колах
роб≥тництва й соц≥ал≥стпчих парт≥й поширенн¤
`
358
`
у великих розм≥рах аг≥тац≥њ большевизму й
зр≥ст недов≥рр¤ до нашого правительства, з
другого боку, в колах "обивательських" росте
певн≥сть, що нема р≥жниц≥ м≥ж нашим ур¤дом,
нашою с≥стемою управл≥нн¤, а м≥ж ден≥к≥н-
ською. “ак чому не чекати њм ƒен≥к≥на, ¤кий
несе в старих, добре знайомих формах той
"пор¤док", ту м≥щанську мр≥ю о "к≥нц≥ свобо-
ди", що так давно вже чекають заможн≥ групи
нашого с≥льського й м≥йського населенн¤.
`
"«верн≥мс¤ до факт≥в. ¬≥зьм≥м таке цен-
тральне м≥сто ¤к ¬≥нниц¤, нашу бувшу, а
може скоро й будучу тимчасову столицю.
`
"ќдного дн¤ рантом арештовують ц≥лий
фах кравц≥в (≥гольний цех), ус≥х член≥в про-
фес≥йного союзу. ѓх пот≥м зв≥льн¤ють, але
на призначене п≥зн≥ще з≥бранн¤ проф. союзу
друкар≥в уже не ¤вл¤Їтьс¤ н≥хто: не хочуть
бути заарештованими. Ќасл≥дки ¤сн≥: - проф.
союзи починають працювати нелегально, в
п≥дп≥лл≥, й, зрозум≥ло, повинн≥ знову п≥дпасти
п≥д вплив большевик≥в, ¤к≥ вже почали в≥д-
пов≥дну аг≥тац≥ю.
`
"Ќа зборах жид≥вських соц≥альдемократ≥в
"ѕоалей-÷≥он", парт≥њ, ¤ка маЇ свойого пред-
ставника в склад≥ правительства, в≥д ≥мени
"пол≥тичного в≥дд≥лу" заборон¤Їтьс¤ про-
мовл¤ти по жид≥вськи, при чому представ-
ник цього славного "в≥дд≥лу" за¤вл¤Ї, що
в≥н не знаЇ н≥чого про ≥стнуванн¤ закону
`
359
`
про нац≥онально-персональну автоном≥ю ан≥
про м≥н≥стерство Їврейських справ ≥ жид≥в-
ських громад ≥ що в≥н певен, що таких ¤вищ
≥ нема, бо "ми живемо на ”крањн≥, а не в
ѕалестин≥".
`
"«бори, звичайно, не в≥дбулис¤, а друг≥
соц≥ал≥стичн≥ парт≥њ вже й не мр≥ють про
легальн≥ збори при сучасних пор¤дках.
`
"Ўостого вересн¤ мали наш≥ м≥н≥стри в
¬≥нницьк≥й м≥йськ≥й дум≥ нараду з д≥¤чами
самовр¤дуванн¤ про сп≥льну працю з прави-
тельством, про порозум≥нн¤ з демократ≥Їю
"меншост≥в" - ≥ дос¤гла ц¤ нарада бажаних
насл≥дк≥в.
`
"ј 25-го вересн¤ робить пан сотник ёр-
ченко, Ќачальник ¬≥нницькоњ ф≥л≥њ "јг≥-
тац≥йно-просв≥тного бюро" при  оман-
датур≥ тилу Ўтадарм трус у тому самому са-
мовр¤дуванн≥, в √олови, член≥в ”прави (лише
неукрањнц≥в), секретар≥в ≥ др. ј коли ƒума
виносить протест протпв цього обшукуванн¤
помешканн¤ ”прави, стол≥в, кишень ≥ при-
ватних помешкань, тод≥ п. ёрченко пише
"листа до редакц≥њ", в котрому в≥н за¤вл¤Ї,
що "ƒума, висловлююч≥њ протеста в печат≥,
зовс≥м забував про те, що тим самим д≥с-
кред≥туе прест≥ж в≥йськовоњ влади й роз-
риваЇ живий зв'¤зок арм≥њ з народом"...
`
"ўо робить представник влади ћ≥н≥стер-
ства ¬н. —прав, запитаЇ читач? ўо йому
`
360
`
робити, коли в нього самого, _в пов≥тового
 ом≥сара_, в його в≥дсутности _робитьс¤
трус_! ¬ той же час без к≥нц¤, а головне
без жадного пор¤дку, йде рекв≥з≥ц≥¤ помеш-
кань, л≥жок ≥ др., що робить кожний стар-
шина сам дл¤ себе, при тому обов'¤зкове
грубе поводженн¤, ¤ке так добре знайоме
населенню по старому рос≥йському пово-
дженню "душек воЇнних".
`
"ј боротьба з "большевизмом", ¤ку пере-
вод¤ть к≥лька ≥нст≥туц≥й одночасно, при чому
арешти в≥дбуваютьс¤ по звичайному доносу
першого л≥пшого провокатора. ј на чол≥
сл≥дчоњ ком≥с≥њ, при обуренн≥ вс≥х демокра-
тичних кол, продовжуЇ свою працю реак-
ц≥онер зам≥шаний у процес≥ Ѕейл≥са, про-
курор ’арбовський.
`
"ћ≥ж инчим в≥н прит¤гнув до в≥дпов≥даль-
ности л≥дер≥в ус≥х соц≥ал≥стичних парт≥й,
¤к≥ зараз клопочутьс¤, щоби цю справу пере-
вести в  ам'¤нець, бо бо¤тьс¤, щоби в не-
щасливому випадков≥ не попали в руки ден≥-
к≥нськоњ контр-розв≥дки.
`
"ј м≥ж тим м≥н≥стри в своњх гарних,
дуже прихильних промовах, три тижн≥ тому
об≥ц¤ли ¬≥нницьк≥й демократ≥њ зм≥ну в по-
р¤дках сл≥дчоњ ком≥с≥њ.
`
"ј безглузда, паперова с≥стема "перепу-
сток" на зал≥зниц¤х, перев≥рка ¤ких викликаЇ
кожний раз масу анекдотичних ≥нцедент≥в?
`
361
`
"„и можна ц≥Їю с≥стемою що небудь в≥д
злочинноњ небезпеки зберегти, коли злочинц≥
вс≥ мають завше першор¤дн≥ документи й пе-
репустки?
`
"ј певн≥сть кожного агента численних
контр-розв≥док у повн≥й безкарносте його
найбезосновн≥щих розпор¤джень? ўо можна
числити б≥льш безглуздим, ¤к арешт това-
риша м≥н≥стра прац≥ в пот¤з≥ по п≥дозр≥нню
в ден≥к≥нськ≥й аг≥тац≥њ агентом, ¤кий уважав
можливим вести п≥д вартою товариша м≥н≥стра
до коменданта?
`
ј п≥сл¤ того незадоволений скорим ви-
зволенн¤м товариша м≥н≥стра пише донесенн¤
про це в в≥дпов≥дну контр-розв≥дку...
`
"≥ та демократ≥¤, ¤ка лише спочуваЇ
украњнському нац≥ональному рухов≥, але по
свойому нац≥ональному походженню чи по-
гл¤дам до нього не належить - запитуЇ: чи
за демократ≥ю ми боремос¤, чи за ту реак-
ц≥ю, ¤ка пануЇ зараз?"
`
ƒл¤ п≥кантности, повноти й опуклости
цього малюнку мушу додати, що в  ам'¤нц≥
отаманським м≥н≥стерством осв≥ти не дозво-
лено було до вистави вс≥ п'Їси ¬. ¬ин-
ниченка, нав≥ть т≥ з них, ¤к≥ за вс¤ких
руських режим≥в, - ≥ за царського, й за ке-
ренщини, й за большевизму, - дозвол¤лись
до вистави. ”крањнська, "р≥дна", "демокра-
тична" влада перша виключила з репер-
`
362
`
туару украњнського театру вс≥ п'Їси цього
автора.
`
—ловом, та сам≥сенька картина, що й у
 ињв≥, т≥льки ще в ¤скрав≥щпх, отверт≥щпх
рисах. “а сама реакц≥йна, безладна, лубочно-
патр≥отична диктатура отаманщини, петлю-
р≥вщини, "народн≥х героњв".
ƒо цього треба додатп, що на пом≥ч пе-
тлюр≥вським "геро¤м" тепер ще в б≥льш≥й
м≥р≥, н≥ж у  ињв≥, сп≥шили з ус≥х бок≥в ден≥-
к≥нськ≥ "героњ". ѓх повно було њњ в ур¤дових
≥нст≥туц≥¤х, ≥ особливо в в≥йську. ѕо со-
ц≥ально-пол≥тичн≥й своњй ц≥нности вони мало
чим в≥др≥жн¤лись в≥д петлюр≥вц≥в; Їдине,
що робило њх неприЇмними отаманщин≥, це
те, що вони сто¤ли за "Їд≥ную, нЇдЇл≥мую".
јле до того весь режим був прихильний до
вс¤кого роду реакц≥њ й контрреволюц≥њ, що
ц¤ гидь ц≥лком отверто аг≥тувала за ту "нЇ-
дЇл≥мую". √азети хутор¤нки що дн¤ вм≥щали
факти такоњ аг≥тац≥њ, що дн¤ плаксиво жал≥-
лись на нахабство "фаховц≥в". јле петлю-
р≥вщнна, розум≥Їтьс¤, не ч≥пала цих своњх
соц≥ально-пол≥тичних родич≥в.
`
3. ќтаманщина при грант≥ погромного
резервуару.
`
јле що ставило б≥дну др≥бно-буржуазну де-
мократ≥ю й њњ нещасне "ѕравительство" в най-
т¤жче становище, так це - Їврейськ≥ погроми.
`
363
`
ќсновн≥ причини цього жахного, ганеб-
ного ¤вища пол¤гають насамперед у в≥ков≥й
темнот≥, забитости й намучености народн≥х,
(з них же особливо сел¤нських) мас. ÷ею
темнотою завс≥гди користувались соц≥альн≥
злочинц≥ ще за царських час≥в. ÷е був (та Ї
ще й дос≥, нажаль!) пост≥йний, страшний
резервуар темноњ муки, гн≥ву й обуренн¤
мас на т≥ соц≥альн≥ кривди, ¤к≥ в≥ками зб≥-
ралис¤ в душ≥ народа. ≤ не раз царськ≥
"пол≥тики" одкручували грант того страш-
ного резервуару й випускали чорну, люту
теч≥ю на невинних людей, ¤ка топила њх у
крови, ¤ка нищила, громила, палила й кал≥-
чила все навкруги себе.
`
™врейство було найкращим об'Їктом, на
¤кий легче всього було направити темну теч≥ю.
—илою ≥сторичних обставин ≥ насильництва
пануючих кл¤с –ос≥њ позбавлeнe в≥льного ви-
бору м≥сц¤ житт¤, Їврейство головним чином
мус≥ло купчитись на ¬крањн≥. ѕозбавлене в≥ль-
ного вибору прац≥, позбавлене р≥жних прав
рос≥йського громад¤нина, Їврейство мус≥ло в
боротьб≥ за ≥стнуваии¤ брати те, що лишалось
йому: працю др≥бного рем≥сника, де¤к≥ ≥нте-
л≥гентн≥ профес≥њ; а також, розум≥Їтьс¤, за-
гальна кл¤сова д≥форенц≥ац≥¤ сучасного гро-
мад¤нства вид≥л¤ла й з Їврейського насeленн¤
кл¤су соц≥альних параз≥т≥в, буржуаз≥ю про-
мислову, ф≥нансову, торговельну.
`
364
`
« торговельними посередниками, - кра-
мар¤ми, торговц¤ми, - ¤к≥ на сел≥ ¤вл¤ли-
с¤ майже Їдиними репрезентантами Їврей-
ства - найчаст≥ш доводилось зустр≥чатись
сел¤нству. Ѕудучи по соц≥ально-екопомичн≥й
природ≥ своњй роллю параз≥тарною, але необ-
х≥дною в кл¤сово-буржуазному громад¤нств≥,
ц¤ профес≥¤ викликала разураз у працюю-
чих елемент≥в гн≥в ≥ огиду.  оли ж до цього
додати расову в≥дм≥нн≥сть, ¤ка в темних
людей завс≥гди викликаЇ пр≥м≥тнвн≥, спадков≥
емоц≥њ ворожнечи, то легко зрозум≥ти, що все
Їврейство, ¤к таке, серед украњнського тем-
ного сел¤нства мало неприхильну й покал≥-
чену оц≥нку.
`
ƒо цього треба додати ще рел≥г≥йну в≥д-
м≥нн≥сть, а також зл≥сну й злочинну аг≥тац≥ю
христ≥¤нських (переважно чорносотенських)
рел≥г≥йних фаховц≥в (поп≥в), њхню духову за-
шкарубл≥сть, фанатизм ≥ бузув≥рство. “акож
треба мати на уваз≥ ненависть економично-
соц≥альних конкурент≥в по профес≥њ, не-еврей-
ськоњ др≥бноњ торговельноњ буржуаз≥њ, - вс¤ких
с≥льських та м≥стечкових крамар≥в, процент-
щик≥в, кулак≥в, ¤к≥ част≥ш усього ¤вл¤ютьс¤
"нац≥ональними геро¤ми" в погромн≥й справ≥.
`
ќт ц≥ головн≥ сили завс≥гди утворювали,
утворюють тепер ≥, коли революц≥¤ не змете
злочинного кап≥тал≥стичного ладу, цього
грунту, на ¤кому ростуть так≥ отруйн≥ кв≥ти,
`
365
`
ще довго будуть утворювать цей резервуар
сл≥поњ, дикоњ ворожнечи.
`
—користувалась цим резервуаром ≥ ота-
манщина.
`
я не буду приводити тут опису вс≥х тих
страх≥ть, ¤к≥ жахним кошмаром сто¤ли над
”крањною впродовж к≥лькох довгих м≥с¤ц≥в.
ƒосить сказати, що р≥дко було ¤кесь м≥стечко
або м≥сто на тер≥тор≥њ отаманщини, де жили
Їврењ, щоб там не погул¤ла отаманська рука,
де б не було граб≥жу, мордуванн¤, катуванн¤
й убийства беззбройних людей, починаючи з
старих д≥д≥в ≥ к≥нчаючи малими д≥тьми.
`
ѕро це колись буде написано ц≥л≥ томи
з цього чорного, ганебного пер≥оду нашоњ
≥стор≥њ.
`
јле тепер же треба твердо, отверто й
виразно сказати, що головним винуватцем
ц≥Їњ ганьби й злочинства була отаманщина.
( оли ¤ говорю про отаманщину, то маю на
уваз≥ с≥стсму, характер, природу режиму, а
також головних виразник≥в ≥ представник≥в
цього режиму - отаман≥ю, велику й меньчу,
безконтрольну, безв≥дпов≥дальну, др≥бно-м≥-
щанську й егоњстичну. ≥ не маю на уваз≥
тих труд≥вник≥в украњнських оф≥цер≥в [стар-
шин], ¤к≥, ¤к ум≥ли й розум≥ли, виконували
на фронтах своњ в≥йськов≥ обов'¤зки.)
`
≤ було два сорти отаман≥њ, що одкручу-
вали погромний грант. ќдин сорт - це чор-
`
366
`
носотенна, ¤вно контрреволюц≥йна й прово-
каторська руська оф≥церн¤, ¤ка складала
значний в≥дсоток старшин украњнського в≥й-
ська. ÷¤ отаман≥¤ ¤вл¤лась у певн≥й м≥р≥
≥н≥ц≥атором ≥ орган≥затором погром≥в. ѓй було
корисно й необх≥дно д≥скред≥тувати украњн-
ську владу. (÷е той самий метод, що при-
кладавс¤ ц≥Їю самою оф≥церньою п≥д час
гетьманщини.)  р≥м того в погромах вони
т≥шили свою темну, недалеко в≥д сел¤нськоњ
одб≥глу пс≥х≥ку, а також набивали кишен≥
грабованим погромленим добром.
`
ƒругий сорт отаман≥њ - щиро украњнськ≥й.
“ут головним чином виступав нац≥ональний
момент. —инки крамар≥в, куркул≥в, поп≥в ≥
простого сел¤нства, вони з дитинства були
вже затруЇн≥ духом ант≥сем≥тизму. «агостренн¤
нац≥ональних конфл≥кт≥в, прихильн≥сть Їврей-
ського роб≥тництва до большсвизму розв'¤зали
руки цим темним душам ≥ дали немов право
дати волю своњм гн≥йним емоц≥¤м. ≤ розум≥-
Їтьс¤, так≥ людц≥ також при с≥й зручн≥й оказ≥њ
грабували, крали й шантажували на цих по-
громах ¤к хот≥ли.
`
4. ќтамансько-≥дейн≥ п≥доснови погром≥в.
`
јле головна вина падала, розум≥Їтьс¤, на
весь режим ≥ на тих людей, ¤к≥ той режим
утворили, ¤к≥ його боронили й представл¤-
ли. ≥ коли большевицька, есер≥вська й ден≥-
`
«67
`
к≥нська преса називала ќ. ѕетлюру погром-
щиком, то треба отверто, не ховаючи правди,
безжал≥сно признати, що цей чолов≥к, д≥йсно,
заслужив цю сумну славу.
`
÷им ¤ не хочу сказати, що —. ѕетлюра
мав ¤кусь особливу ненависть до Їврейства.
Ќ≥, це був звичайний соб≥ др≥бний м≥щанин
з легкою пл≥вкою "л≥берального" ≥ обиватель-
ського ант≥сем≥тизму, "демократичний" оби-
ватель, ¤кий готов був "пр≥нц≥п≥ально" при-
знати Їврењв такими ж людьми, ¤к ≥ вс≥,
готов був нав≥ть дати њм "майже вс≥" права,
але в ¤кому з дитинства сид≥ла ант≥пат≥¤
до сењ раси. «агостренн¤ нац≥ональноњ бо-
ротьби й прихильн≥сть Їврейського пролета-
р≥ата до большевизму в душ≥ цього "геро¤"
також викликали певну свободу тоњ ант≥-
пат≥њ. …ого обивательська пс≥х≥ка й др≥бно-
м≥щанський св≥тогл¤д також, ¤к ≥ в його
отаманц≥в, не могли дати йому н≥ стримую-
чих стимул≥в, н≥ розумного анал≥зу нац≥о-
нальних ¤вищ, н≥ бажанн¤ боротись з дики-
ми ексцесами. Ќавпаки, в≥н сам уважав усе
Їврейство винним за те, що серед його були
большевики.
`
÷ей пол≥тично-малоосв≥ченпй м≥щанин га-
дав, що, коли гарненько прижучити Їврей-
ство, то в йому зразу зникне кл¤сова д≥ферен-
ц≥ац≥¤, що Їврейська буржуаз≥¤ й Їврейський
пролетар≥ат забудуть своњ кл¤сов≥ противен-
`
368
`
ства й буржуаз≥¤ зможе вплинути на про-
летар≥ат, щоб в≥н покинув своњ змаганн¤ до
соц≥ального визволенн¤ й перестав бути
"большевиком", се-б-то ворогом ц≥Їњ самоњ
буржуаз≥њ. ≤ коли 17 липн¤ до цього м≥ща-
нина, √оловного ќтамана, ¤вилась делегац≥¤
в≥д вимученого, катованого Їврейства й про-
сила його "вплинути" на погромщик≥в, то
в≥н з свого боку, об≥ц¤ючи њм це, запропо-
нував, - ¤к каже оф≥ц≥оз, "¬≥стник ”. Ќ. –ес-
публ≥ки", - також "вплинути на Їврейськ≥
кола по той б≥к фронту, щоб вони допома-
гали наш≥й арм≥њ, що боретьс¤ проти боль-
шевик≥в".
`
÷е ж саме, т≥льки в отверт≥й ≥ ц≥ничн≥й
форм≥ в≥н сказав ще в початках погром≥в,
ще в  ињв≥, √олов≥ ƒиректор≥њ:
`
"ј чого ж вони (Їврењ) не помагали нам
битись з гетьманщиною!"
`
“а от документальне, оф≥ц≥альне п≥дтвер-
женн¤ цих сл≥в ≥ оправданн¤ погром≥в.
`
“ой самий оф≥ц≥оз "¬≥стник ”. Ќ. –еспу-
бл≥ки" в ч. 26-му опов≥щав:
`
"√оловний ќтаман ѕетлюра видав 20 лип-
н¤ 1919 року п≥д ч. 69 наказ, котрим наказуЇ
вс≥м командирам частин, а також представ-
никам державного ≥нспектор≥ату за њх осо-
бистою в≥дпов≥дальностю неукл≥нно стежити
за тим, щоб на м≥сц¤х њх розташуванн¤ не
провадилось жадноњ погромноњ аг≥тац≥њ...
`
369
`
√оловний ќтаман наказуЇ широко опов≥сти-
ти населенн¤ й козацтво про те, що Їврей-
ське населенн¤ стало на шл¤х активноњ до-
помоги нам у боротьб≥ з ворогом ≥ в буду-
ванню украњнськоњ незалежноњ республ≥ки,
тому вс¤к≥ насильства принесуть нам лише
шкоду, внесуть розбрат у наш≥ р¤ди й по-
губл¤ть усю справу".
`
ѕерш усього цей ц≥кавий документ св≥д-
чить про те, що до 20 липн¤ н≥¤ких, зна-
чить, под≥бних наказ≥в не видавалось, н≥-
¤ких р≥шучих заход≥в спинить злочинства
не робилось, що аг≥тац≥¤ погромна провади-
лась в≥льно.*)
`
*) ѕ≥дтверженн¤ цього можна знайти в статт≥
члена ќсобливоњ —л≥дчоњ  ом≥с≥њ ("¬изволенн¤" No 25,
20 липн¤). ¬ ц≥й статт≥ член ком≥с≥њ ≥нформуЇ читач≥в
газети про те, що 27 травн¤ було затвержено закон
про "ќсобливу —л≥дчу  ом≥с≥ю", ¤ка мала своњм
завданн¤м: "а) всeстороннв розсл≥дуванн¤ проти-
Їврейських погром≥в на тер≥тор≥њ ”крањny й злочинноњ
аг≥тац≥њ проти Їврейського населенн¤, ≥ б) ви¤вленн¤
винних та прит¤гненн¤ њх до карноњ в≥дпов≥даль-
ности." ≤ член ком≥с≥њ вк≥нц≥ своЇњ статт≥ погрозливо
каже: "“≥, хто ран≥ш робив своЇ ганебне д≥ло в св≥-
домости повноњ безкарности (п≥дкресленн¤ моЇ.
јвтор.) в цей час, коли вони будуть знати про кару,
¤ка њм загрожуЇ, примушен≥ будуть опустити руки,
що п≥дн¤лись дл¤ удару й закрити вуста, що розкрит≥
були дл¤ погромного заклику.  оли ‘ем≥да ран≥ш
н≥мувала, то в цей час вона буде говорити вс≥Їю змо-
гою свойого гр≥зного голосу."
`
370
`
ј пот≥м характерне по¤сненн¤ цього на-
казу: "Їврењ стали на шл¤х активноњ до-
помоги нам", (це п≥сл¤ того, ¤к Їврейська
делегац≥¤ прис¤глась —. ѕетлюр≥, що все
Їврейство готово вс≥ма силами битись за
самост≥йн≥сть, аби т≥льки його не били) а
"_тому_" не треба б≥льше допускати "на-
сильств", бо вони тепер уже не потр≥бн≥, не
корисн≥ нам, або, ¤к говорить наказ, "при-
несуть нам шкоду".
`
ƒругими словами: коли ж Їврейство не
"стане на шл¤х активноњ допомоги", то його
треба громити, тод≥ "насильства" не при-
несуть нам шкоди. ≤, значить, до цього часу,
поки не ¤вилась делегац≥¤ й не за¤вила, що
Їврейство "стало на шл¤х допомоги", вс≥
погроми були ц≥лком виправдан≥ й дозволе-
н≥: "“ак њм ≥ треба, чого не ставали на
шл¤х активноњ допомоги".
`
÷е - одна причина такоњ шкодливоњ й
`
-----
`
ќтже член ц≥Їњ гр≥зноњ ком≥с≥њ цим нањвно за¤вл¤в,
що до сього часу (до 20 липн¤) " ‘ем≥да н≥мувала",
що погромщики "робили своЇ ганебне д≥ло в св≥до-
мости повноњ безкарности" й що тепер, в≥д 20 липн¤,
‘ем≥да буде гр≥зно говорити.
`
≤ ц≥каво, що ‘ем≥да устами цього члена ком≥с≥њ
заговорила т≥льки 20 липн¤, коли заговорив ≥ √олов-
ний ќтаман, п≥сл¤ того, ¤к Їврењ прис¤глись "стати
на активний шл¤х допомоги", що до 27 травн¤ н≥¤ких
нав≥ть ком≥с≥й не призначалось, а з 27 травн¤ до
20 липн¤ ц¤ ‘ем≥да "через щось" н≥мувала.
`
371
`
злочинноњ поз≥ц≥њ, ¤ку цей чолов≥к займав
у цих т¤жких под≥¤х.
`
ƒруга причина пол¤гала в його хоро-
блив≥й, ман≥акальн≥й славолюбности. «добув-
ши ц≥лком випадковим, незаслуженим, а по-
части й шарлатанським способом широку
попул¤рн≥сть, почуваючи, що така попу-
л¤рн≥сть р≥ч дуже нетривка, цей маленький,
н≥чим не видатний чолов≥к ус≥ма способами
старавс¤ вдержати њњ й не п≥д≥рвати н≥ в
кого. √оловною, ф≥зичною й наочною силою
було в≥йсько. ¬ в≥йську ж керуючою силою
було начальство, - отамани. ќтже ¤сно, що
насамперед треба було п≥дтримувати с≥мпат≥њ
й попул¤рн≥сть серед отаман≥в, не викликати
њхнього невдоволенн¤ проти своЇњ особи, до-
гожати њм, заплющувати оч≥ на њхн≥ шко-
длив≥ вчинки. (ј також "п≥дн¤ти козацький
дух", "дати хлопц¤м погул¤ти".)*)
`
÷¤ ж хороблива згага попул¤рности в
цього маленького обивател¤, що випадково
попав на "високу" посаду, в≥чний страх за
нењ грали велику ролю й у його в≥дношен-
ню до погромщик≥в-отаман≥в.
`
Ќе зважаючи на наст≥йн≥ домаганн¤ ƒи-
`
*) ≤ це було також причиною того, що ќ. ѕетлюра
н≥ за що не хот≥в ч≥пнути Ѕалбачана, коли той ви-
робл¤в своњ соц≥альн≥ й державн≥ злочинства на
’арьк≥в≥щин≥, ≥ так р≥шуче убив його, коли той зро-
бив замах на його особисту владу.
`
372
`
ректор≥њ, (ще за моЇњ бутности в н≥й), аре-
штувати й суворо покарати перших отаман≥в
погромщик≥в, —. ѕетлюра н≥кого не аре-
штував, н≥кого не покарав. я йому до-
водив, що це ж дл¤ "нашоњ державности" Ї
надзвичайна шкода, що це настроюЇ проти
нас ≈вропу, де серед буржуаз≥њ Їврейство
маЇ велику силу, що, коли не в ≥м'¤ гуман-
ности, справедливости й простоњ пор¤дности,
то хоч в ≥м'¤ державних наших ≥нтерес≥в
конче треба вжити вс≥х заход≥в, щоб спинити
ц≥ дик≥ ¤вища. ј найпершим заходом дл¤
цього конче треба було немилосерно й р≥-
шуче покарати перших "героњв". ÷е б спи-
нило дальших, це б показало, що украњн-
ська влада р≥шила люто боротись з злочин-
ствами й що вона н≥¤ким способом не Ї
причасна до них.
`
Ќ≥, й державн≥ ≥нтереси, (¤к≥ справд≥ ду-
же були зашкоджен≥ на Ївропейському рин-
ков≥ погромами), не могли посунути цього
чолов≥ка на таку р≥шуч≥сть, - адже в≥н зразу
загубив би прихильн≥сть у цих отаманц≥в.
`
≤ коли пот≥м ц≥ отамани й отаманц≥ ро-
били погроми, посилаючись на √оловного
ќтамана ѕетлюру, н≥би в≥н так наказав, коли
в≥д його ≥мени випускались нав≥ть погромн≥
в≥дозви, в ¤ких закликалось "хлопц≥в погу-
л¤ти", то х≥ба не було тут "≥дейних" п≥д-
став дл¤ таких "провокац≥й"?
`
373
`
≤ х≥ба на прот¤з≥ к≥лькох м≥с¤ц≥в не
т¤глос¤ це злочинне, кр≥ваве страх≥тт¤? ≤
х≥ба було кого небудь покарано з тих ота-
ман≥в, ¤к≥ отверто видавали оф≥ц≥альн≥
накази про погроми? Ќа наст≥йне домаганн¤
парт≥й ≥ Їврейськоњ демократ≥њ було т≥льки
арештовано знаменитого погромщика —и-
мосенка, саме ≥м'¤ ¤кого наводило жах не
т≥льки на Їврењв, але й на украњнц≥в. –оз-
стр≥л¤ти ж цього отамана отаманщина не
посм≥ла.
`
јбо ж такий ц≥кавий факт.
`
¬ м. вересн≥, в коз¤тинському район≥ було
розповсюджено погромну в≥дозву. “≥, що роз-
давали њњ, казали, що њњ прислав головний
отаман —. ѕетлюра. "–об≥тнича √азета", ур¤-
довий орган, що розпов≥даЇ цей факт, (вере-
сень, N 494), каже, що зм≥ст цењ в≥дозви
ц≥лком був той самий, що в в≥дозв≥, ¤ка
поширювалась у –≥вному в кв≥тн≥. ≤ газета
запитуЇ: "„и не криЇтьс¤ вс¤ ц¤ справа в
т≥й установ≥ при д≥Їв≥й арм≥њ, де тепер знову
служить знаменитий прислужник ќск≥лка
Ўапула, в≥домий садист, у ¤кого в –≥вному
був електричний ст≥лець дл¤ допит≥в? “≥ль-
ки Ўапули та њм под≥бн≥, усунут≥ тод≥ з
посад, а тепер знову прин¤т≥ ¤кимсь нев≥до-
мим способом на службу, можуть п≥ти на
таку гнусну й ганебну провокац≥ю, випу-
скаючи погромн≥ в≥дозви."
`
374
`
≤ газета справедливо, але безпом≥чно й
безсило додаЇ:
"јбо народне, демократичне й соц≥ал≥стич-
не правительство, або погромщики Ўапули."
`
ќдного т≥льки газета не спитала й не
сказала: а хто знову прпн¤в на службу
Ўапулу? ’то той √оловний Ўапула, ¤кий
р≥жних в≥домих садист≥в, кат≥в ≥ погромщи-
к≥в знову повертав "нев≥домим способом" до
њхньоњ "д≥¤льности"?
`
≤ та ж сама газета в другому м≥сц≥ ка-
зала: "ќтаманодержав≥Ї п≥дносить свою ре-
акц≥йну голову". јле знов таки вона не
сказала, не см≥ла сказати чесно, отверто,
мужньо, хто ж той головний отаманодержа-
вeць, ¤кий боронив, п≥дтримував ≥ давав
"погул¤ть" реакц≥њ.
`
¬с¤ украњнська й неукрањнська прeса
весь час жал≥лась на силу погромноњ л≥те-
ратури, що ширилась серед населенн¤. ј
де ж вона, можна спитатис¤, друкувалас¤?
ƒе бравс¤ папер, коли весь папер ур¤до-
вою владою рекв≥зувавс¤ й розпред≥-
л¤вс¤ видавництвам?
`
“а дл¤ чого шукати далеко, коли неоф≥-
ц≥альний орган √оловного ќтамана "”крањна"
м≥стила так≥ погромн≥ статт≥, що на дома-
ганн¤ парт≥й њњ було пот¤гнено до суду за
погромну аг≥тац≥ю, а конкретно за статтю
вм≥щену в 34 ч. сењ газети,
`
375
`
≥ ¤ка разом з тим паскудненька, лице-
м≥рна "л≥беральн≥сть": час в≥д часу "√олов-
ний ќтаман" випускав од свого ≥мени накази,
в≥дозви, в ¤ких сент≥ментально розпов≥дав
про те, що в≥н сам, своњми отаманськими
очима бачив, ¤к Їврейськ≥ ж≥нки й д≥ти хо-
дили за раненими укр. козаками, ¤к≥ вони,
значить, були патр≥отки й ¤к то п≥дло й
мерзенно з.боку .... большевик≥в (!) робити
в нас погроми. “акий, приблизно, був зм≥ст
цих отаманських в≥дозв. Ќе чорносотенна
оф≥церн¤, не отамани, не —имосенки, јнгели
й Ўапули, робили погроми, а комун≥сти,
большевики.
`
5. «ам≥сць державности - петлюр≥вщина.
`
ј що ж робила украњнська влада, "м≥-
н≥стри", украњнська парт≥йна демократ≥¤?
`
ј що вона могла робити, ¤к не те, що й
увесь час свого нещасного зарученн¤ з своњм
`
-----
`
ќт маленький впривок з таких отаманських "тво-
р≥в". ”кр. “ел. јгенство опов≥щаЇ (4-VII) людн≥сть про
те, що √оловний ќтаман ѕетлюра прислав ѕрем'Їр
ћ≥н≥стров≥ й инчим власт¤м телеграму, в ¤к≥й, мовл¤в,
говоритьс¤, що "√оловний ќтаман знаЇ факти, коли
представник≥в Їврейськиго населенн¤, ¤ке допомогало
нашому в≥йську й ло¤льно п≥дтримувало законну рес-
публ≥канську владу, вороги нашоњ держави _комун≥сти
большевики_(!) розстр≥лювали, насилували ж≥нок ≥
д≥тей, чинили погроми Їврейського населенн¤ й за-
б≥рали останн≥ матер≥альн≥ засоби до житт¤"...
`
376
`
"героЇм" отаманом: б≥дкалась, жахалась, обу-
рювалась, благала, виносила резолюц≥њ, по-
станови, знову благала-молила й ус¤кими спо-
собами силкувалась ¤к небудь доказати
Їврейству, ≈вроп≥ й усьому св≥тов≥, що то не
"соц≥ал≥стичний" ур¤д украњнський винен,
не украњнська "соц≥ал≥стична" демо-
крат≥¤, а ... стих≥¤, темнота й провокатори.
`
≤ коли руськ≥ чорносотенц≥, кадети, прав≥
есери, коли де¤к≥ Їврейськ≥ демократичн≥
теч≥њ, коли руська й нав≥ть украњнська со-
ц≥ал≥стична й комун≥стична преса, в≥р¤чи не
цим за¤вам ≥ словам украњнського ур¤ду й
кам'¤нецькоњ демократ≥њ, а фактам ≥ под≥¤м,
скр≥зь - за кордоном, у –ос≥њ й на ”крањн≥,
нав≥ть на —оц≥ал≥стичному II Iнтернац≥онал≥
- доводили, що винна украњнська демокра-
т≥¤ й њњ "погромщицький" ”р¤д, то, призна-
ючи вс≥ инч≥ хиби й того ”р¤ду й тоњ демо-
крат≥њ, треба ¤к перед ус≥м св≥том, так ≥
перед своњм народом ≥ нашою ≥стор≥Їю ски-
нути з них цю т¤жку пл¤му й отверто, ви-
разно сказати, хто саме з украњнського гро-
мад¤нства винен за т≥ факти й под≥њ.
`
Ќ≥ украњнський ”р¤д, н≥ украњнська ур¤-
дова демократ≥¤, коли хто з них ≥ хот≥в це
сказати, то не м≥г того тод≥ зробити, не ро-
бл¤чи одночасно шкоди своњй нац.-державн≥й
справ≥, ¤к вони њњ розум≥ли.
`
Ќавпаки, така ¤к раз зла ≥рон≥¤ дол≥, що
`
377
`
¤к раз того чолов≥ка, ¤кий був найб≥льше
винний за ц≥ злочинства, б≥дна хутор¤нка,
що так жал≥лась на реакц≥йне отаманодер-
жав≥Ї, мус≥ла найб≥льше вихвал¤ти, мус≥ла
виставл¤ти його ц≥лковиту непричастн≥сть до
цих ¤вищ, його демократичн≥сть, його гу-
манн≥сть, його геройство ≥ т. п. Ѕо силою
незалежних н≥ в≥д хутор¤нки, н≥ в≥д цього
чолов≥ка обставин, в≥н опинивс¤ па чол≥
"верховноњ влади", в≥н н≥би с≥мвол≥зував укра-
њнську м≥щанську державн≥сть, в≥н н≥би ¤в-
л¤вс¤ олицетвор≥нн¤м боротьби украњнства за
своЇ нац≥онально-державне ≥стнуванн¤.
`
≤ такий глум нашоњ ≥стор≥њ, що цьому
випадковому, незначному й шкодливому чо-
лов≥ков≥ нав≥ть т≥, ¤к≥ добре знали його, ¤к≥
нав≥ть не поважали його, мус≥ли утворювати
попул¤рн≥сть ¤к на ¬крањн≥, так ≥ в ≈вроп≥.
¬с≥ удари вс≥х ворог≥в украњнства насамперед
зверталис¤ проти тоњ особи, що сто¤ла на чол≥
влади, се-б-то проти особи ѕетлюри. ≤ чорно-
сотенц≥, й кадети, й так зван≥ руськ≥ "прав≥
соц≥ал≥сти", й нав≥ть большевики, вс≥ ста-
рались представити перед своњми теч≥¤ми
ѕетлюру таким або таким. ј цим самим, ро-
зум≥Їтьс¤, представл¤лась у цьому ж св≥тл≥
й ус¤ украњнська справа. ќтже кожний
"ур¤довий" хутор¤нський украњнець уважав
за св≥й патр≥отичний обов'¤зок одбивати вс≥
удари ворог≥в украњнства; а тим самим, у
`
378
`
свою чергу, (правда чи не правда, в≥рив
сам чи не в≥рив) представл¤ти ѕетлюру в
протилежному, хорошому св≥тл≥. ≤ натураль-
на р≥ч, фарб дл¤ цього не шкодувалось н≥
з одного, н≥ з другого боку.
`
“ак, наприклад, чорносотенц≥ й ден≥к≥нц≥
старались скр≥зь, а особливо за кордоном
виставити ѕетлюру авантюристом, бандитом,
пройдисв≥том. ¬игадували йому р≥жн≥, в очах
цих людей "низьк≥" профес≥њ, називаючи то
банщиком, то конторщиком. (¬ д≥йсности
останн≥ми часами до в≥йни —. ѕетлюра слу-
жив бухгалтером в одному з московських
банк≥в.)
`
”крањнц≥ ж (ус≥ закордонн≥ посольства, м≥-
с≥њ, ком≥с≥њ й т. п. ≥нст≥туц≥њ) витрачали ве-
личезн≥ грош≥ на вм≥щенн¤ в Ївропейських
газетах статей, телеграм ≥ зам≥ток, в ¤ких
ѕетлюру виставл¤лос¤, ¤к "генсрал≥с≥муса
укр. респ. в≥йськ", ¤к "нац≥онального геро¤",
¤к "непохитного борц¤ за волю ”крањни". ≤
називали його й "украњнським √ар≥бальд≥",
≥ "украњнським Ћеон≥дом при ‘ермоп≥лах" ≥,
здаЇтьс¤, нав≥ть "украњнським Ќаполеоном".
ўоб побити "наклепи" руських ≥ польських
ворог≥в, що доводили јнтант≥, н≥би ѕетлюра
большевик ≥ германоф≥л, украњнц≥ з запалом
доказували, що ѕетлюра - найв≥рн≥щий слуга
јнтанти й найкращий оборонець ≈вропи в≥д
революц≥њ, що т≥льки в≥н здержуЇ своњми
`
379
`
грудьми большевизм ≥ не пускаЇ його до
антантських крањв.
`
ј щоб наочн≥ще представити, ¤кий то Ї
"украњнський нац≥ональний герой", с≥мвол
нашоњ нац≥њ й державности, украњнськ≥ закор-
донн≥ видавництва видають портрети —. ѕе-
тлюри, в генеральському мундир≥, в р¤мц≥
з гармат ≥ гетьманських ознак: булави,
бунчука ≥ т. п. аксесуар≥в "отаманодержав≥¤".
`
Ќа ”крањн≥ ж, побиваюч≥њ аг≥тац≥ю боль-
шeвик≥в ≥ ден≥к≥нц≥в, так само й парт≥йна
й не-парт≥йна, але патр≥отична украњнська
др≥бно-буржуазна демократ≥¤ вс¤кими спосо-
бами старалась розписувати ¤к найкраще
√оловного ќтамана, свого "лицар¤", "вожд¤",
"непохитного борц¤", "геро¤", "батька" ≥ т. п.
`
–озум≥Їтьс¤, серед цих славословц≥в були
люди, ¤к≥ й щиро це робили, ¤к≥ не знали
—. ѕетлюри, ¤к≥ в≥рили по обивательськи в
чутки, на ¤ких попул¤рн≥сть впливаЇ г≥пно-
тизуюче. ѓхн¤ безкритична, вузенька пс≥х≥ка
потребувала ¤когось фет≥ша, перед ¤ким вона
могла би преклон¤тис¤. “о ≥шча р≥ч, що той
самий обиватель, ¤к дикун, нсзадоволений
на свого фет≥ша, виструганого ним самим з
дерева, буде пот≥м бити й обпльовувати його.
“епер в≥н уклон¤вс¤ йому, бо така Ї потреба
слабих душ.
`
ј кр≥м того, —. ѕетлюра був ¤скравим,
виразним вт≥ленн¤м обивательського, м≥щан-
`
380
`
ського св≥тогл¤ду, отоњ др≥бно-буржуазноњ
безпр≥нц≥пности, закор≥неного консерватизму,
що легко переходить в активну реакц≥йн≥сть,
тоњ м≥щанськоњ побожности перед великою
буржуаз≥Їю, перед показним, парадним бли-
ском параз≥тарнпх кл¤с. ¬они, ц≥ щир≥ оби-
вател≥-славословц≥ вихвал¤ли його не за
страх, а за сов≥сть, ¤к с≥мвол власноњ њхньоњ
м≥щанськоњ ≥стоти, ¤к виразний, св≥й вла-
сний тип.
`
Ѕули, натурально, й славословц≥-п≥длизи,
¤к≥ за те славослов≥е д≥ставали в≥д √оловного
ќтамана й грош≥, й посади, й ус¤к≥ инч≥
"лакомства нещасн≥". ƒе¤к≥ славословили
просто в≥д страху, бо не славословити ѕе-
тлюру, це значило, бути проти "нашоњ дер-
жавности", а хто був проти "нашоњ держав-
ности", той п≥дл¤гав кар≥ спец≥ального наказу,
виданого √оловним ќтаманом.
`
≤ таким чином, з ус≥х цих причин, глиб-
ших, поважн≥щих ≥ др≥бн≥ших, щиро й не-
щиро, але без ус¤ких заслуг з боку цього
"лубочного геро¤", ¤к його називали, йому
роздували, ¤к пузирь, попул¤рн≥сть, розду-
вали, не клопочучись про те, що пузир≥,
звичайно, лускаютьс¤ й в≥д них пот≥м лиша-
Їтьс¤ невеличкий, зморщений, поганенький
клаптик чогось невиразного.
`
≤ не диво, що серед того сел¤нства, ¤ке
було невдоволене большевиками чи ƒен≥к≥-
`
381
`
ним, роздуте такими способами ≥м'¤ "батька
ѕетлюри" було с≥мволом визволенн¤ в≥д ус¤-
кого лиха. "ќт коли б прийшов ѕетлюра".
`
ј така попул¤рн≥сть серед "народа" знов
таки надавала —. ѕетлюр≥ ще б≥льш "отамано-
держав≥¤", безв≥дпов≥дальности, ман≥њ гран-
д≥оза, а з другого боку ще б≥льш страху за
свою попул¤рн≥сть ≥ бажанн¤ за вс¤ку ц≥ну
не настроњти проти себе н≥кого, а особливо
отаманц≥в, ус≥х отих Ўапул, —имосенк≥в, јн-
гел≥в. ≤ фатально, неминуче одно за одно за-
ч≥палось ≥ т¤гло за собою своњ насл≥дки.
`
ј нещасна нац≥онально-м≥щанська пар-
т≥йна, "керуюча" демократ≥¤, зв'¤зана з од-
ного боку ц≥Їю попул¤рностю, а з другого
скута "нашою державностю", хоч ≥ бачила,
хоч ≥ розум≥ла всю н≥кчемн≥сть, шкодлив≥сть
≥ злочинн≥сть цього чолов≥ка, н≥чого не в
сил≥ була зробити.
`
¬≥н же, знаючи любов б≥дноњ хутор¤нки
до своЇњ нац≥ональности, знаючи, що з ц≥Їњ
любови вона може все витерп≥ти, шантажу-
вав ≥ спекулював на ц≥й любови ще б≥льше,
н≥ж у  ињв≥. ƒо того ж в≥н знав ≥ ту скру-
ту, в ¤к≥й була хутор¤нка: куди вона могла
под≥тис¤? ƒо большевик≥в не п≥де, до ƒон≥-
к≥на тим паче, отже хоч-не-хоч мусить бути
тут, мусить усе зносити. Ѕ≥льше того: вона
мус≥ла, ¤к сказано, нав≥ть вихвал¤ти його,
славословити його, п≥дносити його ≥м'¤ ¤ко
`
382
`
мога вище, бо петлюр≥вщина й "наша дер-
жавн≥сть" були вже непод≥льн≥.
`
ќт-така буваЇ зл≥сна, глузлива гра ≥стор≥њ.
Ќеначе за кару б≥дн≥й хутор¤нц≥: на, маЇш
соб≥ ѕетлюру, коли не хот≥ла мати д≥йсно-
народньоњ, д≥йсно-нац≥ональноњ, своЇњ держав-
ности. Ќа, кривись од огиди, кричи в≥д обу-
ренн¤, плач в≥д сорому, а не см≥й одкидати
в≥д себе цей ганебний хрест св≥й, ц≥луй його,
шануй, падай на кол≥на перед ним, бо це
тоб≥ вс¤ тво¤ державн≥сть.
`