–ќ«ƒ≤Ћ XII.
`
ѕол≥тика рос≥йських комун≥ст≥в на ¬крањн≥
(в≥д лютого 1919 р.).
`
1. Ўл¤х до хл≥ба й вуг≥лл¤ пробито. - 2. Ќадзви-
чайна аналог≥¤ "або" запов≥т цариц≥ атерини. -
3. "Ќаклепи" ƒиректор≥њ. - 4. Ќањвн≥сть мадь¤рських
комун≥ст≥в. - 5. ’л≥б, цукор, вуг≥ль ≥ п¤таковщина. -
6. ¬≥дпов≥дн≥ насл≥дки п¤таковськоњ "соц≥ал≥стичности".
`
1. Ўл¤х до хл≥ба й вуг≥лл¤ пробито.
`
ƒ≥ставш≥њ силою обуреного балбачан≥в-
щиною та петлюр≥вщиною украњнського се-
л¤нства та роб≥тництва владу майже на вс≥й
украњнськ≥й тер≥тор≥њ, рос≥йськ≥ комун≥сти тим
самим д≥стали повну волю й змогу розви-
вати революц≥ю на ¬крањн≥ й творити основи
нового ладу.
`
ћожливост≥њ вони мали величезн≥. «а них
була вс¤ с≥льська голота, весь м≥йський про-
летар≥ат, за н≥≥х були украњнськ≥ в≥йськов≥
частини, що перейшли на њх б≥к через пол≥-
тику отаманщини (таращанська д≥в≥з≥¤, пов-
станськ≥ частини √ригор'ева й т. п.), за них
були нав≥ть др≥бном≥щанськ≥ елементи м≥ст,
`
302
`
¤к хваливс¤ голова рад¤нського ”р¤ду X. –а-
ковський. ќтже лишалось т≥льки використати
цей настр≥й, зрозум≥ти складов≥ чинники ре-
волюц≥њ, згармон≥зувати њх, збити в однолиту
силу й розвивати в в≥дпов≥дному напр¤м≥
дал≥.
`
јле рос≥йським нац≥онал≥стам-комун≥стам
¤к раз забракло найголовн≥щого: розум≥нн¤
украњнськоњ революц≥њ. “ак само, ¤к ≥ в
перший св≥й прих≥д на ”крањну, вони й тепер
з'≥гнорували м≥сцев≥ умови житт¤, п≥двели
весь рух п≥д руську м≥рку й в≥дпов≥дно до
того стали впихати житт¤ в своњ р¤мц≥. ѕхали
до того, що р¤мц≥ луснули й довелос¤ т≥-
кати в≥д хвиль житт¤, що полилос¤ через т≥
вузьк≥ й кал≥куват≥ р¤мц≥.
`
ќсновною хибою й помилкою руських
комун≥ст≥в була њхн¤ нац≥онал≥стична, ≥мпе-
р≥ал≥стична пол≥тика, - п¤таков≥цина.
`
¬се, чого бо¤лас¤ ƒиректор≥¤ й про що
була полем≥ка м≥ж нею й –адою Ќародн≥х
ом≥сар≥в по рад≥о, все те зд≥йснювалось з
захопленн¤м влади руськими комун≥стами
до л≥тери.
`
Ќасамперед, ƒиректор≥¤ казала, що –о-
с≥йський —ов≥тський ”р¤д у своњх економич-
них, матер≥альних ≥нтересах хоче знищити
украњнську державн≥сть, хоче зробити з ”кра-
њни свою колон≥ю, хоче безконтрольно й без
компенсац≥њ користуватись њњ добром. „ерез
`
303
`
це в≥н хоче всю владу в≥ддати одн≥й частин≥
роб≥тництва й то переважно складен≥й а
зайшлих елемент≥в.
`
Ќ. ом≥сар закордонних справ „≥чер≥н,
пригадаймо соб≥, дуже тими закидами обу-
рювавс¤ й казав, що н≥¤ких замах≥в на укр.
державн≥сть у них немаЇ, що сов≥тська влада
Ї влада революц≥йного пролетар≥ата й неза-
можного сел¤нства, що взагал≥ рос≥йський
сов≥тський ур¤д н≥¤коњ участи в боротьб≥
прот≥њ ƒиректор≥њ не бере й н≥¤ких своњх
в≥йськ не посилав на украњнську тер≥тор≥ю,
що вс¤ справа боротьби Ї справою украњн-
ського сел¤нства й роб≥тництва.
`
ўо до участи рос≥йських сов≥тських
в≥йськ, то ¤ вже вище показав, що запере-
ченн¤ ком≥сара „≥чер≥на ц≥лковито розходи-
лос¤ з д≥йсностю. "ѕравда" ж, орган ÷ентр.
ом≥тету –ос≥йськоњ комун≥стичноњ ѕарт≥њ,
такими недвозначними словами це п≥дтвер-
жувала: "¬ т¤жк≥й ≥ кр≥вав≥й боротьб≥ вона
(червона арм≥¤) пробила шл¤х до хл≥ба, бо
вона вз¤ла ”крањну. ¬она проклала шл¤х
до вуг≥ллю, бо вернула роб≥тнич≥й кл¤с≥ три
четвертини ƒонецького басейну."
`
як раз слово в слово те, що казала ƒи-
ректор≥¤, а саме: "ƒиректор≥¤ ¤сно бачить
мету ”р¤ду Ќародн≥х ом≥сар≥в: йому необ-
х≥дно за допомогою цих "большевицьких
сов≥т≥в" захопити багату хл≥бом, вуг≥лл¤м та
`
304
`
инчими продуктами ”крањну, а також зро-
бити њњ своЇю колон≥Їю, ¤кою вона була
майже три стол≥тт¤ п≥д владою рос≥йських
≥мпер≥ал≥ст≥в."
`
ќтже участь рос≥йського сов≥тського ”р¤ду
в завойованню ”крањни не п≥дл¤гав сумн≥ву.
ћета також ¤сна: хл≥б ≥ вуг≥ль.
`
2. Ќадзвичайна аналог≥¤ "або" запов≥т
цариц≥ атерини.
`
јле щоб мати в≥льну руку в користуванню
цим хл≥бом ≥ вуг≥лл¤м, треба мати на ”крањн≥
свою владу. “а не т≥льки соц≥альне свою,
але й нац≥онально. “реба весь державний
≥ господарський механ≥зм ”крањни зробити
своњм.
`
≤ ц≥лком натурально, що ”крањнський —о-
в≥тський ”р¤д наставл¤Їтьс¤ св≥й, з своњх
агент≥в. √оловою ”р¤ду призначаЇтьс¤ X.
–аковський, член рос≥йського ур¤ду, бувший
голова мировоњ рос≥йськоњ ком≥с≥њ на ”крањн≥
п≥д час гетьманщини. »нчнми членами укра-
њнського ур¤ду призначаютьс¤ також у пе-
реважн≥й б≥льшости члени рос≥йського ур¤ду
або руськоњ комун≥стичноњ парт≥њ. “аким чином
ур¤дова державна машина забезпечена - вона
буде ц≥лком своЇю, слухн¤ною й безконтроль-
ною. Ўл¤х до хл≥ба й вулл≥л¤ не т≥льки про-
бито але й умощено.
`
ј щоб уже не було н≥¤ких нав≥ть фор-
`
305
`
мальних перешкод, то цим ур¤дом, н≥ким не
вибраним, призначеним ћосквою, без згоди
й санкц≥њ украњнського роб≥тництва й сел¤н-
ства касуЇтьс¤ державна суверенн≥сть ≥ не-
залежн≥сть ”крањни й декларуЇтьс¤ федера-
ц≥¤ з –ос≥Їю.
`
“аким чином перший пункт нам≥ченоњ
ƒиректор≥Їю д≥¤льности рос≥йського ”р¤ду
на ¬крањн≥ було блискуче й точно виконано.
"¬се це вир≥шав наперед об'Їднанн¤ укра-
њнськоњ республ≥ки з —ов≥тською –ос≥Їю на
засадах соц≥ал≥стичноњ федерац≥њ, форми ¤коњ
буде встановлено повноважним 3 всеукра-
њнським з'њздом рад". (ƒекларац≥¤ “имчасо-
вого –об≥тниче-—ел¤нського ѕравительства
”крањни 14 лютого 1919 року).
`
—е-б-то –ос≥йський —оц≥ал≥стичний ”р¤д
почав тим, чим к≥нчив рос≥йський гетьман-
сько-чорносотенний: "федерац≥Їю".
`
ћало того: вс¤ картина нац≥ональноњ по-
л≥тики руських нац≥онал≥ст≥в-соц≥ал≥ст≥в у
вс≥х своњх методах ≥ нав≥ть аргументах до
того под≥бна до бувшоњ пол≥тики руськоњ
буржуаз≥њ й чорносотенства на ”крањн≥, що
нав≥ть см≥х бере, коли зр≥внюЇш.
`
ѕочнемо це ц≥каве пор≥вн¤нн¤ згори до
низу.
`
–уська буржуаз≥¤, захопивши владу за
допомогою чужоњ сили, (н≥мецького в≥йська),
не см≥ючи виступити проти нењ, спочатку
`
306
`
урочисто признав самост≥йн≥сть, суверенн≥сть
украњнськоњ держави, "вплоть до отдbлен≥¤".
ѕот≥м, коли обставини м≥н¤ютьс¤, коли ¤вл¤-
Їтьс¤ змога цю суверенн≥сть розтоптати й
одшпурнути ногою, руська буржуаз≥¤ момен-
тально це робить ≥ проголошуЇ "федерац≥ю".
`
–уськ≥ соц≥ал≥сти, не маюч≥њ змоги побо-
роти ту саму ворожу силу, що п≥дтримувала
суверенн≥сть ”крањни, признають њњ незалеж-
н≥сть ≥ самост≥йн≥сть, (п≥сл¤ того, ¤к за пер-
шого свого наступу були скасували њњ). ќб-
ставини м≥н¤ютьс¤, суверенн≥сть стаЇ на
перешкод≥ й одкидаетьс¤ ногою: з'¤вл¤Їтьс¤
так само "федерац≥¤".
`
як же принаймн≥ розум≥лас¤ руською
реакц≥Їю й руським комун≥змом та "федера-
ц≥¤"? як≥ норми й засади було вироблено
тими, хто проголошував федерац≥ю? ¬ ¤кому
в≥дношенню мала сто¤ти ”крањна до –ос≥њ?
„им забезпечувались федеративн≥ права од-
ного й другого орган≥зму?
`
ѕро це н≥чого не було сказано н≥ реак-
ц≥Їю, н≥ комун≥змом. ≤ тою й другим було
т≥льки декларовано пр≥нц≥п федерац≥њ, в
д≥йсности ж провадивс¤ пр≥нц≥п "Їд≥ной-
нЇдЇл≥мой", провадивс¤ соб≥ без ус¤ких
норм ≥ засад, ¤к за добрих старих час≥в
царизму.
`
ќтже в пр≥нц≥п≥ њхноњ "федерац≥њ" також
н≥¤коњ р≥жниц≥ не було.
`
307
`
ѕ≥демо дал≥.
`
™ "федерац≥¤". „удесно. ѕрипускаЇтьс¤,
значить, що одне державне т≥ло (”крањна)
через ¤к≥сь причини й умови не може ц≥л-
ковито злитис¤ з другим державш≥м т≥лом
(–ос≥Їю) ≥ повинно мати ¤кусь свою окрему
конструкц≥ю. ÷¤ окрем≥шн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤
в форм≥ окремого ”р¤ду й усього державно-
ур¤дового апарату.
`
ўо ж мало бути основою ц≥Їњ хоча би
"федеративноњ" окрем≥шности?
`
≤ руська реакц≥йна буржуаз≥¤, й руський
комун≥зм, проголошуючи суверенн≥сть ”кра-
њни, в основу цього проголошенн¤ клали
"право самоозначенн¤ нац≥й" "вплоть до
отдbлен≥¤". —е-б-то, нос≥Їм украњнськоњ су-
веренноњ державности признавалас¤ укра-
њнська нац≥¤. ≤ суверенн≥сть та була з по-
гл¤ду тих ≥ других необх≥дна в ≥нтересах
ц≥Їњ нац≥њ.
`
ƒобре. —уверенн≥сть м≥н¤Їтьс¤ на "фeдe-
рац≥ю". ’ай так. јле треба думати, що й
ц¤ форма державности визнаЇтьс¤ через те,
щр украњнська нац≥¤ Ї окремий орган≥зм,
одм≥нний в≥д –ос≥њ ¤кимись своњми ¤кост¤ми,
з ¤ких найпершою маЇ бути одм≥нна нац≥о-
нальн≥сть цього орган≥зму.
`
«даЇтьс¤, теоретично, це так. ≤ за¤ви ¤к
руського чорносотенства, так ≥ руського ко-
мун≥зма немов би це п≥дтвержували.
`
308
`
јле коли приходило до житт¤, то й у
того й у другого виходило "¤кесь" чуднe
зм≥шуванн¤ в одну купу двох нац≥онально-
стей ≥ та купа "через щось" ≥ в реакц≥њ й у
комун≥зма приб≥рала один кольор: руський.
`
≤ мимовол≥ згадуЇтьс¤ тут один наказ
атерини II, ¤кий став немов запов≥том ус≥х
руських ур¤д≥в.
`
ќсь в≥н:
`
"—екретна ≥нструкц≥¤ атерини II до
кн¤з¤ ј. ћ. ¬¤земського, президента
сенату, м≥н≥стра юст≥ц≥њ й т. п. 1764 р≥к.
`
"(“реба [документ цей. јвтор] знищити.)
`
"ƒумка, що вони (малороси) Ї нац≥¤ абсо-
лютно в≥дм≥нна в≥д нашоњ, Ї аморальна...
Ѕор≥тьс¤ з њхн≥ми фальшивими, непристой-
ними республ≥канськими ≥де¤ми.
`
"ћалорос≥¤, Ћ≥вон≥¤ й ‘≥нл¤нд≥¤ суть
пров≥нц≥њ, ¤к≥ управл¤ютьс¤ своњми власними
законами, що були њм забезпечен≥; було б
дуже нетактовним скасувати њх ус≥ в≥дразу;
було б б≥льш н≥ж помилкою, ¤ сказала б
справжньою глупотою, називати њх чужин-
ц¤ми й поводитись з ними ¤к з такими...
треба примусити њх самим дел≥катним спо-
собом зрус≥ф≥куватись".
`
("јрх≥в —енату" т. 102 ст. 406.)
`
≤ от цей запов≥т ретельно, в подробиц¤х
зовс≥м не "дел≥катно" переводивс¤ в житт¤.
јле п≥демо дал≥ в пор≥вн¤нню цих "дел≥кат-
`
309
`
них способ≥в" двох соц≥ально-протилежних
ур¤д≥в.
`
Ѕуржуазна реакц≥¤, захопивши владу,
складаЇ ”р¤д украњнськоњ нап≥вмонархич-
ноњ держави й ¤кимсь дивом цей ”р¤д ви-
ходить не украњнським, а руським.
`
«ахот≥вши владу, руськ≥ соц≥ал≥сти скла-
дають ”р¤д украњнськоњ соц≥ал≥стичноњ
–еспубл≥ки й знов так само "через щось"
в≥н виходить не украњнським, а руським.
`
—клавши руський ур¤д, реакц≥йна бур-
жуаз≥¤, розум≥Їтьс¤, не може провадити дер-
жавноњ роботи на украњнськ≥й мов≥. „ерез то
украњнська мова, ¤к мова украњнськоњ дер-
жави, касуЇтс¤ ≥ заводитьс¤ "р≥вноправн≥сть"
двох мов - руськоњ й украњнськоњ. ‘актично
ж заводитьс¤ мова руська, нею провадитьс¤
все д≥ловодство, нею говорить увесь ур¤д,
украњнська ж висм≥юЇтьс¤ й називаЇтьс¤
"собачою".
`
“е саме робить руський сов≥тський ”р¤д
_украњнськоњ_ –eспубл≥ки. “очн≥сеиько те
саме. ќсь дек≥льки приклад≥в.
`
ом≥сар головноњ в≥йськовоњ сан≥тарноњ
”прави пишe листа (N 3453, 10 лютого) до
ом≥сара √оловного ≥нтендантського ”прав-
л≥нн¤. ѕ≥≥нк- на мов≥ _украњнськоњ_ держави,
се-б-то по украњнськи. јд'ютант Ќачальника
гарн≥зона м. ињва кладе на цьому лист≥
таку резюлюц≥ю:
`
310
`
" омисару. ¬ъ совbтской –осс≥и пишуть
только русскимъ ¤зыкомъ, расходовать на-
родны¤ деньги не разрbшаетс¤ дл¤ найма
переводчиковъ. ѕрошу писать по русски.
јдъютантъ (ѕ≥дпис)."
`
ј от також досить недвозначний зразок
"р≥вноправности":
`
"»зъ ’арькова N 1077, 30, 18, 17, 24.
÷иркул¤рно.
`
«авгубпочтель ’арьковъ, ≥евъ, ≈катери-
нославъ, ѕолтава, „ерниговъ и »спот ’арь-
ковъ, ≥евъ.
`
ѕредлагаю дать распор¤жен≥¤ соотвbт-
ствующимъ учрежден≥¤мъ, чтобы все дbло-
производство и служебны¤ сношен≥¤ велись
исключительно на русскомъь ¤зыкb.
`
N 1362. «авпотель ”краины ролевецк≥й."
`
Ќавод≥њти вс≥ приклади це значить склас-
ти ц≥лий том под≥бних розпор¤джень.
`
“а чого треба кращого: голова украњн-
ського —ов≥тського ”р¤ду робить свою де-
кларац≥ю в –ад≥ роб≥тничих депутат≥в (13 лю-
того) ≥ за¤вл¤в: "ƒекретуванн¤ украњнськоњ
мови ¤ко мови державноњ Ї реакц≥йним за-
ходом. ому це потр≥бно? “≥й ≥мпров≥зован≥й
≥нтел≥генц≥њ та бюрократ≥њ, ¤ка творилас¤ са-
мост≥йною ”крањною?"
`
≤ тут же приводить лист ¤когось укра-
њнц¤ сел¤нина, в ¤кому сел¤нин признав
себе руським. Ќа п≥дстав≥ цього неперемож-
`
311
`
ного аргументу заведенн¤ украњнськоњ мови
¤ко державноњ вважаЇтьс¤ реакц≥йним учин-
ком, або, ¤к казала ≥мператриц¤ атерина,
"аморальним".
`
ј в додаток пренањвно й прец≥нично за-
¤вл¤Їтьс¤: от же ¤, мовл¤в, голова укра-
њнського ур¤ду, а по украњнськ≥њ н≥ слова не
вм≥ю й сам Ї румунський ≥нтернац≥онал≥ст.
`
јле, очевидно, не покладаючи багато на-
д≥й на добров≥льне признанн¤ з боку укра-
њнц≥в такоњ "р≥вноправности", "украњнським"
ур¤дом видаЇтьс¤ наказ, на п≥дстав≥ ¤кого
отим ад'ютантам ≥ завпотел¤м даЇтьс¤ право
винних у веденню нац≥ональноњ аг≥тац≥њ
арештовувати й карати 5 роками тюрми, а
за аг≥тац≥ю в в≥йськах ≥ на фронтах - роз-
стр≥лом.
`
“реба признатись, що руська реакц≥йна
буржуаз≥¤ при гетьманщин≥ ще не встигла
так виразно поставить питанн¤ мови й так
поважно "обгрунтувать" його, ¤к це зроби-
ли руськ≥ соц≥ал≥сти.
`
¬ питанню про школу, натурально, теж
н≥¤коњ р≥жниц≥ в ”р¤ду –аковського з ”р¤дом
Ћизогуба та √ербел¤ не було: "р≥вноправ-
н≥сть" мов, або ¤к скаже саме населенн¤, -
украњнська чи руська.
`
ј конкретно такий знаменний ≥ характер-
ний факт.
`
ѕроголосивши "федерац≥ю" й "р≥вноправ-
`
312
`
н≥сть" школи, гетьмансько-руська доброволь-
ча оф≥церн¤ виган¤Ї ”крањнський ƒержавний
”н≥верс≥тет з його помешканн¤ й робить соб≥
з його казарми.
`
“еж саме робить червона арм≥¤. ¬
початку березн¤ 24-а ав≥ац≥йна рота заб≥раЇ
будинок ”крањнського ”н≥верс≥тету дл¤ своњх
потреб, не зважаюч≥њ н≥ на ¤к≥ протести й
проханн¤ студент≥в ≥ адм≥н≥страц≥њ ”н≥вер-
с≥тету.
`
÷е в справ≥ вищоњ школи, в центр≥, в
столиц≥. ј що ж то за "р≥вноправн≥сть" на
пров≥нц≥њ була, можна соб≥ у¤вити.
`
ќтже аналог≥¤ м≥ж червоною й чорною
"р≥впоправност¤ми" - повн≥сенька.
`
јле ж чекайте: здаЇтьс¤, з цього при-
воду –ос≥йський —ов≥тський ”р¤д устами
Ќар. ом≥сара „≥чер≥на говорив колись щось
дуже категоричне й р≥шуче. «даЇтьс¤, в
рад≥отелеграфпчн≥й полем≥ц≥ з ƒиректор≥Їю
в≥н так казав:
`
"Ќам дал≥ в≥домо, що в цих закликах
(ƒиректор≥њ) —ов≥тська –ос≥¤ обвинувачуЇтьс¤
в бажанню подавити самост≥йн≥сть украњн-
ського народу, ¤к нац≥ональности. ÷е обвину-
ваченн¤ Ї брутальним наклепом, бо ƒирек-
тор≥¤ не може не знати, що ”р¤д –ос≥йськоњ
—оц≥ал≥стичноњ ‘едеративноњ —ов≥тськоњ –ес-
публ≥ки не заз≥хаЇ ап≥ тр≥шки на самост≥й-
н≥сть ”крањни й що ще весною цього року ним
`
313
`
було послано найгар¤ч≥йше прив≥танн¤ само-
ст≥йному ”крањнському —ов≥тському ”р¤ду,
¤кий тод≥ сформувавс¤."
`
Ѕ≥льше того, ¤ скажу, - на миров≥й бере-
стейськ≥й конференц≥њ –ос≥йський —ов≥тський
”р¤д признав самост≥йн≥сть не т≥льки —ов≥т-
ськоњ ”крањни, але й буржуазноњ.
`
“а що з того?
`
ƒиректор≥¤ в декларац≥¤х також за¤вл¤ла
боротьбу з буржуазним ладом. “а, очевидно,
за¤ви й д≥йсн≥сть часом не сход¤тьс¤ одне
з одним.
`
≤ чом же ”р¤д –ос. —ов. ‘ед. —оц. –еспу-
бл≥ки так само страшенно не обуривс¤ на
своњх агент≥в, - ѕ¤такова, –аковського й
инчих, - коли вони так р≥шуче п≥дтвердили
"брутальний наклеп" ƒиректор≥њ, коли так
недвозначно "подавили самост≥йн≥сть украњн-
ського народу, ¤к нац≥ональности"?
`
я вгадую в≥дпов≥дь, ¤ку придумала б –ада
Ќародн≥х ом≥сар≥в, коли б захот≥ла в≥дпо-
в≥сти: ”р¤д –аковського висловлював т≥льки
волю украњнського пролетар≥ата й трудового
сел¤нства. оли б ц≥ кл¤си були зац≥кавлен≥
в самост≥йности ”крањни, то вони, очевидно,
запротестували б проти самовольноњ за¤ви
п¤таковщини й скасували б њњ. оли б укра-
њнський пролетар≥ат ≥ трудове сел¤нство були
зац≥кавлен≥ розвитком своЇњ нац≥ональности
й забезпеченн¤м ус≥х форм його, то вони,
`
314
`
напевне, не згодились би з за¤вою голови
свого ”р¤ду, що признанн¤ њхньоњ мови в
њхн≥й держав≥ Ї реакц≥йн≥сть. јле ж вони
но протестували, мовчали, значить, вони
згожувались. ј це знов значить, що –ос≥й-
ський —ов≥тський ”р¤д н≥ сном, н≥ духом
тут не винен, - це вол¤ самого украњн-
ського народу. јдже в друг≥й рад≥онот≥
–ос. —ов. ”р¤ду ¤сно було сказано: "“≥льки
сов≥тська форма влади, ¤ка широко одчи-
н¤Ї дорогу самост≥йности роб≥тництву та
сел¤нству, в стан≥ забезпечити справжнЇ
нац≥ональне самоозначенн¤ трудового люду
на ”крањн≥".
`
ј сов≥тську форму влади заведено, отже,
значить, сам трудовий люд ”крањни от-так
себе самоозначнв. ≤ знов таки й –ос. —ов.
”р¤д ≥ його агенти, ѕ¤таков ≥ –аковський,
тут н≥ при чому, а ƒиректор≥¤ все брехала.
`
÷е по¤сненн¤ було би досить гладеньке,
коли б не було тут одного маленького
ганжу, а саме: _¤к-раз отоњ сов≥тськоњ
форми влади й не було на ”крањн≥_.
`
3. "Ќаклепи" ƒиректор≥њ.
`
ƒ≥йсно, рад¤нська (сов≥тська) форма влади
¤к найкраще може забезпечити й соц≥альн≥
й нац≥ональн≥ форми визволенн¤ трудового
люду. јле вс¤ суть ¤к раз у тому, що знов
справдивс¤ ще один "наклеп" ƒиректор≥њ, з
`
315
`
приводу ¤кого –ада Ќар. ом≥сар≥в з вели-
ким обуренн¤м писала:
`
"ћи одночасно повинн≥ протестувати проти
вашого намаганн¤ представити сов≥тську
владу на ”крањн≥, ¤к диктатуру незначноњ
к≥лькости м≥йського пролетар≥ата, бо сов≥т-
ська влада репрезентуЇ не т≥льки промисло-
вий пролетар≥ат, але й усе трудове сел¤н-
ство."
`
≤ от ц¤ "брехн¤" справдилась до л≥тери.
Ќ≥¤коњ рад¤нськоњ (сов≥тськоњ) влади
на ”крањн≥ не було заведено. Ќ≥¤коњ
диктатури пролетар≥ату й трудового
сел¤нства не було встановлено.
`
¬ладу всю захопила незначна купка на-
в≥ть не промислового роб≥тництва, а купка
людей з –ос≥йськоњ омун≥стичноњ ѕарт≥њ.
÷¤ влада сп≥ралась на в≥йськову збройну
силу навезених з –ос≥њ руських полк≥в чер-
воноњ арм≥њ.
`
–ада Ќародн≥х ом≥сар≥в у рад≥ополем≥ц≥
писала нам: "... украњнський повстанський
рух, ¤кий боровс¤ за сов≥тську владу на ”кра-
њн≥, в≥дбувавс¤ переважно по селах, у той
час, ¤к по м≥стах мав м≥сце страйковий рух".
`
÷≥лком справедливо. ј тим часом цих
сел¤н од влади було ц≥лком одсунено. оли
њхньою силою було здобуто владу, зараз же
було навезено з –ос≥њ червон≥ в≥йська, ¤к≥
головним чином зробились опорою тих людей,
`
316
`
що стали при влад≥, а революц≥йн≥ маси села
було од≥пхнуто в≥д творчоњ, активноњ участи
в будуванню роб≥тничо-сел¤нськоњ дeржави.
`
™диним представницьким органом влади
на ”крањн≥ була ињвська –ада –об≥тничих
депутат≥в. ѕеред ц≥Їю –адою ”р¤д виступав,
перед нею складав своњ декларац≥њ, до њњ
настроњв прислухавс¤. ¬ цьому орган≥ було
представлено т≥льки кињвське роб≥тництво
_без ус¤коњ участи сел¤нства_. ≤ то переважно те
роб≥тництво, ¤ке зголошувалось до –уськоњ
омун≥стичноњ ѕарт≥њ, а не те, ¤ке сто¤ло
за сов≥тську владу, не належачи до цењ ѕар-
т≥њ. ¬с≥м инчим парт≥¤м, що сто¤ли за форму
сов≥тськоњ влади, було уд≥лено незначний,
м≥зерний процент участи в цьому орган≥,
особливо в ¬иконавчому ом≥тет≥.
`
Ќа м≥сц¤х н≥¤ких сел¤нських рад
не було. ѕо селах ≥ в пов≥тах царювали
ком≥сари –ос≥йськоњ омун≥стичноњ ѕарт≥њ.
¬с≥ важн≥щ≥ органи ур¤дуванн¤ й посади в
них було зан¤то членами рос≥йськоњ ком.
парт≥њ, що масою нањхали з –ос≥њ. (“ак само,
¤к гетьманськ≥ "фаховц≥".)
`
¬с≥ инч≥ соц≥ал≥стичн≥ парт≥њ весь час
домагались орган≥зац≥њ рад¤нськоњ влади на
м≥сц¤х, протестували проти одвол≥канн¤, кри-
чали, нетерпеливились, загрожували. Ќ≥чого
не помагало.
`
ќт, наприклад, одна з виписок з укр. га-
`
317
`
зети, ¤ка сто¤ла на грунт≥ сов≥тськоњ влади
й ¤ка пересл≥дувалас¤ отаманщиною за св≥й
напр¤м ("„ервоний ѕрапор", ч. 21):
`
"—ел¤не, ¤к≥ прињхали на губерн≥¤льний
з'њзд, розпов≥дають, що в селах ≥ в багатьох
пов≥тах зараз немаЇ н≥¤коњ влади й, не маючи
газет ≥ в≥домостей про те, що робитьс¤ й що
робити, вони сид¤ть соб≥ й ждуть поради.
`
"јле час зараз такий, що в безвластю
довго не всидиш. Ѕо вс¤кий, що маЇ ¤кусь
зброю, зараз же себе проголошуЇ владою й,
не зважаючи на те, чи довго йому при-
ходитьс¤ панувати, в≥н так переколотить
сел¤н своњми вчинками, що останн≥ нових
заступник≥в влади зустр≥чають уже з лопа-
тами, вилами й иншою сел¤нською зброЇю.
—амочинних владатор≥в тепер так розвелос¤,
що вони пр¤мо терор≥зували вже ц≥л≥ села,
грабуючи й нищучи рекв≥з≥ц≥¤ми й контр≥бу-
ц≥¤ми все добро й господарство трудових
сел¤н.
`
"«вичайно, такий стан назвати нормаль-
ним ≥ корисним дл¤ рад¤нськоњ влади н≥ в
¤к≥м раз≥ не можна, але й виходу з нього
не може бути до того часу, поки не будуть
орган≥зован≥ ради на м≥сц¤х, доки ц≥ ради
не в≥зьмуть твердо владу в своњ руки.
`
"ѕоруч з цим негайно мусить бути пере-
ведено й об'Їднанн¤ рад у пов≥тов≥ й губер-
н≥¤льн≥ центри, ¤к≥ вже в≥змутьс¤ за охорону
`
318
`
ладу й спокою на тер≥тор≥њ своЇњ влади за
допомогою центрального ур¤ду й голов-
них сил.
`
"ќтже найнев≥дкладн≥шим зараз Ї з ус≥х
завдань утворенн¤ с≥льських, волосних, по-
в≥тових ≥ губерн≥¤льних рад, ¤к≥ т≥льки й у
сил≥ щось зробити з тим бандитизмом, само-
чинством ≥ граб≥жництвом, ¤к≥ розвиваютьс¤
в цей переходовий мент. ≤ чим швидче пере-
ведено буде орган≥зац≥ю рад на м≥сц¤х, чим
швидче м≥сцев≥ адм≥н≥стратори, коменданти
й ком≥сари перейдуть п≥д в≥дчотн≥сть рад -
чим швидче радами на м≥сц¤х орган≥зовано
буде одр¤ди доброњ охорони, тим б≥льше
впливу матиме в ц≥лому рад¤нська влада й
тим тверд≥ша й роботоздатна вона буде в
ус≥х галуз¤х буд≥вництва нового соц≥ал≥стич-
ного ладу.
`
"јле з ц≥Їю роботою не в сил≥ справи-
тис¤ одна комун≥стична парт≥¤, а дл¤ ц≥Їњ
орган≥зац≥њњноњ буд≥вничоњ роботи мусить стати
само роб≥тництво села."
`
÷их рад не було утворено. –ос≥йська кому-
н≥стична парт≥¤ уперто уникала цього. ¬она
знала, що заведенн¤ справжньоњ рад¤нськоњ
влади зразу спинить пануванн¤ руськоњ нац≥њ.
ѕ¤таковщина ж цього допустити не могла.
≤ надзвичайно ц≥каве з цього погл¤ду
таке ¤вище. оли п¤таковщпна була зму-
шена одступити трохи з своЇњ диктатури й
`
319
`
злегка хоч дл¤ форми наблизитись до
справжньоњ диктатури пролетар≥ата й трудо-
вого сел¤нства, ¤к в≥дразу д≥стала доброго
л¤паса по своњй нац≥онал≥стичн≥й ф≥з≥оном≥њ.
`
¬ початку марта 1918 р. (в ’арьков≥, а
не в ињв≥) було скликано 3-й з'њзд рад ро-
б≥тничих ≥ сел¤нських депутат≥в. ѕ¤таков-
щина зробила все, що могла, щоб цей з'њзд
був ¤к найслухн¤н≥щий. ј могла вона зро-
бити багато, маючи в своњх руках ус≥ ур¤дов≥
апарати й засоби.
`
Ќасамперед, це був з'њзд не рад, бо н≥¤ких
рад на м≥сц¤х, особливо по селах, ¤к ска-
зано, не було. ѕросто роб≥тництво, сел¤нство
й в≥йсько виб≥рали своњх представник≥в на
з'њзд. (“ак само, ¤к ≥ на “рудовий онгрес.)
ѕри чому ц≥каво те, що в≥д волости, (¤ка б
к≥льк≥сть людности н≥ була у волости), виб≥-
равс¤ _один_ представник, в≥д 10.000 роб≥тник≥в
також один ≥ в≥д 1000 червоноармейц≥в теж
один. ј до цього треба зауважити, що чер-
вона арм≥¤ складалас¤ в б≥льшости з русь-
ких полк≥в, привезених з –ос≥њ. Ќарешт≥, треба
вз¤ти на увагу, що з ус≥Їњ ”крањни могли
вибори одбутис¤ б≥льш-меньч нормально в
трьох-чотирьох губерн≥¤х, та й то не скр≥зь.
`
¬се це може дати у¤ву, ¤кий то мав бути
з'њзд, на ¤кому долю ”крањни мали р≥шати
також курськ≥ й р¤занськ≥ червоноармейц≥.
`
≤ не зважаючи на це, не зважаючи на
`
320
`
вс≥ заходи ур¤довоњ руськоњ ком. парт≥њ й
ус≥Їњ п¤таковщини, 3-й з'њзд рад не т≥льки
не ухвалив проголошеноњ –аковським "феде-
рац≥њ", але настр≥й його був на д≥≥во п¤та-
ковц≥в такий "реакц≥йний", самост≥йницький,
що можновладц≥ не насм≥лились нав≥ть по-
ставити питанн¤ про федерац≥ю. ≤ з приводу
м≥жнародн≥х в≥дносин ”крањни з'њздом було
винесено ц≥лком справедливу постанову про
необх≥дн≥сть св≥тового союзу вс≥х соц≥ал≥-
стичних республ≥к.*)
`
јле ц¤ постанова, розум≥Їтьс¤, ан≥ тр≥ш-
ки не перешкажала диктатур≥ п¤таковщини
й на дал≥. (як не завадила вона ¬иконав-
чому ом≥тетов≥ цього з'њзда, складеному,
розум≥Їтьс¤, з руських комун≥ст≥в, декларо-
вану федерац≥ю перевести в догов≥р з –о-
с≥йською —ов. –еспубл≥кою [18 березн¤]). “ак
само на м≥сц¤х самочинничали ком≥сари, так
само невеличка частина роб≥тництва кори-
стувалас¤ дов≥рр¤м влади й так само вс≥
инч≥ трудов≥ кл¤си даремно домагалис¤ тоњ
об≥ц¤ноњ „≥чер≥ним форми сов≥тськоњ влади,
¤ка, ¤к в≥н сам казав, "т≥льки й Ї в стан≥
забезпечити справжнЇ нац≥ональне самоозна-
ченн¤ трудового люду на ”крањн≥".
`
*) Ќа жаль, ¤ не маю б≥льш докладних матер≥ал≥в
про роботи цього з'њзду й про детальний х≥д того
зас≥данн¤, де виносилась така убийча дл¤ п¤таков-
ського нац≥онал≥зму постанова.
`
321
`
4. Ќањвн≥сть мадь¤рських комун≥ст≥в.
`
≤ ¤к нањвно повинен вигл¤дати такий
еп≥зод дл¤ того, хто був знайомий з нац≥о-
нальними в≥дносинами на ¬крањн≥.
`
ѕо вибуху революц≥њ в јвстр≥њ й розпад≥
габсбургськоњ монарх≥њ влада на ”горщин≥
перейшла до рук буржуазноњ, "коал≥ц≥йноњ"
демократ≥њ. јле доведена до одчаю утисками
й шматуванн¤м переможниц≥ јнтанти, р¤-
туючи свою тер≥тор≥ю в≥д хапанн¤ сус≥д≥в,
ур¤д арол≥ добров≥льно й мирно передав
владу комун≥стам. ÷е був акт самогубства
дл¤ буржуаз≥њ, ¤ким думалось загубити й
антантську буржуаз≥ю.
`
јле –ад¤нська ”горщина, не зважаючи
на мирне здобутт¤ влади, не могла почувати
себе твердо й м≥цно, будучи оточена з ус≥х
бок≥в ворогами. ¬с≥ њњ над≥њ були звернен≥ до
–ад¤нськоњ –ос≥њ й ”крањни. јле м≥ж нею й
цими р≥дними њй державами була перегородка
з √аличини. оли б цю перегородку можна
було пробити й з'Їднатись з –ос≥Їю, становище
”горщини зразу значно зм≥цнилос¤ б.
`
¬ цей час (к≥нець марта) у √аличин≥
велис¤ жорсток≥ боњ м≥ж пол¤ками й укра-
њнц¤ми. ѕол¤ки, п≥дпоможен≥ јнтантою, по-
чинали перемогати. ¬ краю серед украњн-
ського роб≥тництва й сел¤нства росло не-
вдоволенн¤ своњм ур¤дом ≥ його пол≥тикою.
`
322
`
Ќеудач≥ на фронт≥ поб≥льшували це невдо-
воленн¤ нав≥ть до де¤ких революц≥йних ви-
ступ≥в то тут, то там.
`
¬се це дало мадь¤рськ≥й сов≥тськ≥й влад≥
≥дею спробувати пробитись до –ос≥њ. јле
дл¤ цього треба було насамперед вступити
в переговори з украњнц¤ми.
`
≤ от мадь¤рський ”р¤д звернувс¤ до мене
а пропоз≥ц≥ею вз¤ти участь у справ≥ реорга-
н≥зац≥њ рад¤нськоњ влади на ”крањн≥. ¬≥н за-
¤вл¤в бажанн¤ бути посередником м≥ж л≥вими
украњнськими соц≥ал≥стичними теч≥¤ми й –о-
с≥йським —ов≥тським ”р¤дом у справ≥ сфор-
муванн¤ на ”крањн≥ справжнього украњнського
нац≥онального сов≥тського ѕравительства. ÷е
ѕравительство мало би л≥кв≥дувати ƒиректо-
р≥ю, галицький ƒержавний —екретар≥ат, при-
т¤гти на св≥й б≥к ус≥ соц≥ал≥стичн≥ украњнськ≥
теч≥њ, а головним чином галицьку арм≥ю. “а-
ким чином зробивс¤ би один суц≥льний со-
в≥тський фронт: ”горщина, √аличина, ”крањна
й –ос≥¤.
`
я пропоз≥ц≥ю мадь¤р прин¤в ≥ виставив
в основу переговор≥в так≥ головн≥щ≥ умови:
визнанн¤ самост≥йности й незалежности ”кра-
њнськоњ –ад¤нськоњ –еспубл≥ки; украњнський
нац≥ональний сов≥тський ”р¤д; дефензивно-
офензивний в≥йськовий союз рад¤нських
республ≥к; т≥сний економичнпй союз; наступ
на √аличину.
`
323
`
јле, згожуючись на переговори, ¤ попе-
редив мадь¤р, що не в≥рю в усп≥х њх, що,
знаючи т≥ кола, ¤к≥ тепер мають владу на
”крањн≥, ¤ був глибоко певний у тому, що
вони н≥ за ¤к≥ мадь¤рськ≥ сльози не усту-
пл¤тьс¤ з нењ. ћадь¤ре ж були глибоко пе-
рекопан≥, що усп≥х ц≥лком забезпечений. Ѕо
чому б не бути йому? јдже умови ц≥лком
справедлив≥ й н≥ч≥м не шкод¤ть справ≥ со-
ц≥ал≥стичноњ революц≥њ, навпаки, т≥льки по-.
можуть. «наючи ЋЇн≥на особисто, будучи
його учн¤ми, члени мадь¤рського сов≥тського
”р¤ду Ѕел¤ уна не припускали нав≥ть дум-
ки, щоб в≥н м≥г бути прот≥њ цих умов.
`
јле вони не знали п¤таковщ≥ши й ус≥х
умов, ¤к≥ були на ”крањн≥ й ¤к≥ мен≥ добре
були в≥дом≥. ≤ через те ми р≥жно дивились
на майбутн≥й результат переговор≥в.
`
≤ вийшло, справд≥, не так, ¤к думали ма-
дь¤ре, що "ор≥Їнтувались" т≥льки на ЋЇн≥на.
« переговор≥в н≥чого не вийшло. ѕерегородку
не було пробито. ”горщина не з'Їдналась з
–ос≥Їю й через к≥льки м≥с¤ц≥в њњ було задуше-
но контрреволюц≥йним антантським к≥льцем.
`
’то саме й через що не згодивс¤ на
пропоз≥ц≥њ мадь¤р, ви¤снити точно не удалось,
але що оп≥р з боку –аковського-ѕ¤такова
був великий, то це мен≥ в≥домо.
`
≤ коли тепер пригадати, ¤кий надзвичайно
важний був тод≥ момент не т≥льки дл¤ угор-
`
324
`
ськоњ чи украњнськоњ, але дл¤ _всесв≥тньоњ_
революц≥њ, то не можна простити тим, хто
упустив його через своњ особист≥ чи нац≥о-
нальн≥ ≥нтeрeси.
`
ј момент був, д≥йсно, надзвичайно важ-
ний, критичний ≥ дуже спри¤тливий дл¤
соц≥ал≥стичноњ революц≥њ в ц≥л≥й ≈вроп≥.
`
Ќ≥меччина була обхоплена вогн¤ми спар-
так≥вських повстань. ¬ ћюнхен≥ пролетар≥ат
захопив владу. ¬ Ѕолгар≥њ, —ерб≥њ, „ех≥њ маси
хвилювались ≥ що хвилини готов≥ були ви-
бухнути революц≥Їю. оли б ”горщина змогла
схопитись за руку —ов≥тськоњ –ос≥њ й п≥дкр≥пи-
тись, вона могла би подати другу руку —о-
в≥тськ≥й Ѕавар≥њ й самому Ѕерл≥нов≥. “од≥
Ќ≥меччина, розум≥Їтьс¤, миру з јнтантою не
п≥дписала би й ≈вропа розбилась би на два
табори: буржуазний ≥ соц≥ал≥стичний. ј хто
кого перем≥г би, то це не п≥дл¤гаЇ великому
сумн≥ву: пролетар≥ат ‘ранц≥њ й јнгл≥њ не
п≥шов би так сл≥по за своњми ≥мпер≥ал≥стами
проти роб≥тниче-сел¤нських соц≥ал≥стичних
держав, ¤к то в≥н робив проти монархичних.
“а хто знаЇ, чи не було б ут¤гнуто й ц≥
держави в гранд≥озний б≥г революц≥њ й у
союз соц≥ал≥стичних держав?
`
≤ все це (¤к це на перший погл¤д н≥
здаЇтьс¤ трохи "см≥ливим") залежало в≥д
прин¤тт¤ виставлених мною умов. оли б
п¤таковщина згодилась добров≥льно в≥ддати
`
325
`
владу украњнським соц≥ал≥стам, що сто¤ли
на грунт≥ рад¤нськоњ влади, коли б було
сформовано нац≥ональний сов≥тський ур¤д ≥
оголошено повну незалежн≥сть украњнськоњ
рад¤нськоњ республ≥ки, коли б, значить, цим
самим було ц≥лком забезпечено й гаранто-
вано нац≥ональне визволенн¤ украњнського
народу, то цим зразу було б вирвано грунт
з п≥д н≥г украњнськоњ контрреволюц≥йноњ теч≥њ
й отаманщини; њм уже не було б н≥¤кого
сенсу ≥стнуванн¤, бо вони ж т≥льки тим ≥
держались, що немов би т≥льки за держав-
н≥сть та нац≥ональн≥сть свою боролись. ƒер-
жавн≥сть ≥ нац≥ональн≥сть було б забезпечено
визнанн¤м незалежности держави й ство-
ренн¤м нац≥онального соц≥ал≥стичного ”р¤ду.
`
ќтже складайте зброю, в≥ддавайте њњ со-
ц≥ал≥стичному, рад¤нському, чисто-украњн-
ському ”р¤дов≥, або отверто за¤вл¤йте, що ви
боретесь не т≥льки за державн≥сть, але й за
контрреволюц≥ю.
`
≤, розум≥Їтьс¤, отаманщина й ус¤ та жалю-
г≥дна директорська влада в≥дразу була би
вбита й зникла б без ус¤кого бою, бо вс¤
чесна й активна демократ≥¤ перейшла би з
б≥льшостю тоњ рештки в≥йськ ƒиректор≥њ на
б≥к рад¤нського ”р¤ду, а отаман≥¤ просто
розб≥глась би.
`
¬ √аличин≥ ж була така в≥йськова с≥туа-
ц≥¤, що √алицький ”р¤д готов був з ким-хоч
`
326
`
п≥ти в угоду, щоб не допустити перемоги
пол¤к≥в ≥ вдержати √аличину в украњнських
руках. ≤ досить йому було вв≥йти в порозу-
м≥нн¤ з украњнським рад¤нським ”р¤дом
хоча би т≥льки що до пропуску украњнських
≥ рос≥йських червоних в≥йськ на ”горщину,
досить було галицьким в≥йськам ув≥йти в
мирн≥ безпосередн≥ стосунки з рад¤нською
владою, ¤к, можна ручитис¤, що вс¤ √али-
чина стала би через пару тижн≥в без особли-
воњ боротьби на грунт рад¤нськоњ влади. ≥
√алер з своњми д≥в≥з≥¤ми був би розбитий, ≥
√аличину тепер не шматувала б так чорно-
реакц≥йна польська шл¤хта, й украњнська
нещасна др≥бнобуржуазна демократ≥¤ не слу-
жила би так довго контрреволюц≥йним ан-
тантським тином, ≥, ¤к писав ¤ тод≥ в своњх
записках, "може, справд≥, цей момент був би
р≥шаючим у боротьб≥ соц≥ал≥зму з кап≥тал≥з-
мом по всьому св≥т≥". ј на ”горщин≥ не
лютував би так скажено, розпо¤сано й кр≥-
ваво реакц≥йний терор переможниц≥ буржу-
аз≥њ, ¤к в≥н то виробл¤Ї тепер.
`
÷ього не сталос¤.
`
–озум≥Їтьс¤, на цей док≥р рос≥йськ≥ кому-
н≥сти можуть з повним правом в≥дпов≥сти
так: ¤к ми могли вступати в переговори з
тим чолов≥ком, ¤кий ще так недавно боровс¤
з нами, ¤кий виголошував на “рудових он-
гресах так≥ ворож≥ до нас промови, ¤кий
`
327
`
був головою тоњ ƒиректор≥њ, ¤ка, посилаючи
мирову делегац≥ю до нас, тут же опов≥щала
в≥йну нам, ¤ка посилала до јнтанти своњх
отаман≥в дл¤ переговор≥в, влада ¤коњ розстр≥-
лювала роб≥тник≥в, порола сел¤н ≥ т. д. ≥ т. д.
“епер в≥н н≥би приймав сов≥тську форму
влади, але чи цe було щиро, чи не була це
т≥льки тактична п≥дроблен≥сть? ≤ ¤ка гаран-
т≥¤, що цей чолов≥к, (розум≥Їтьс¤, не ¤к
особа, а ¤к представник тих теч≥й, ¤к≥ вхо-
дили в переговори) не зрадить у любий мо-
мент, що в скрутну хвилину в≥н не продасть
јнтант≥ за визнанн¤ державности й за танки
справу революц≥њ? “≥ украњнськ≥ теч≥њ, ¤к≥ на
д≥л≥ показали себе соц≥ал≥стами й ворогами
буржуазноњ контрреволюц≥њ, т≥ в наших р¤дах,
з тими ми працюЇмо разом. « ¤коњ ж речи
ми будемо давати владу в руки тих непевних
теч≥й, ¤к≥ можуть загубити нас?
`
ѕовтор¤ю, вони мали й мають повнe право
так в≥дпов≥сти.
`
јле р≥ч ≥шла не про ¤кусь особу чи на-
в≥ть ту чи инчу парт≥ю. —права йшла про
той чи инчий нац≥ональний характер
соц≥ал≥стичноњ влади на ¬крањн≥. ”крањнський
характер влади давав можлив≥сть зламати
перегородку м≥ж ”горщиною й –ос≥Їю, давав
можлив≥сть вт¤гти в процес соц≥альноњ-ре-
волюц≥њ √аличину, ѕольщу, „ех≥ю, в≥й ламав
ст≥ну м≥ж —ходом ≥ «аходом ≈вропи й п≥д
`
328
`
той критичний момент ¤вл¤вс¤ р≥шаючим
чинником у боротьб≥ соц≥ал≥зма з кап≥тал≥з-
мом у вс≥й ≈вроп≥.
`
≤ в ≥м'¤ цих переспектив рос≥йськ≥ кому-
н≥сти могли в≥дмовитись в≥д своЇњ "р≥вно-
правности" нац≥й, се-б-то, инчими словами,
в≥д пригн≥ченн¤ украњнськоњ нац≥њ. ¬они
могли створити й д≥йсно соц≥ал≥стичний,
сов≥тський ≥ д≥йсно-украњнський ”р¤д. ¬они
не потребували творити його з непевних
ос≥б ≥ парт≥й, дл¤ цього знайшлись би й
певн≥ особи, ≥ певн≥ парт≥њ; кр≥м того вони
мали змогу тримати всю ф≥зичну силу в
своњх руках, мали змогу контролювати на-
ц≥ональний укр. ур¤д.
`
¬они ж на крик мадь¤рських комун≥ст≥в
не зробили нав≥ть спроби таким спосо-
бом проламати перегородку.
`
≤ на цей док≥р вони н≥коли не знайдуть
задовольн¤ючоњ в≥дпов≥д≥.
`
