536
`
ѕ≥—Ћяћќ¬ј
ƒќ –≈ѕ–»Ќ“Ќќ√ќ ¬»ƒјЌЌя
`
¬и, шановний читачу, щойно ознайомилис¤
з третьою, заключною частиною мемуарно-
публ≥цистичноњ прац≥ одного з найпопул¤рн≥ших
пол≥тичних ≥ громадських д≥¤ч≥в, талановитого
письменника, що присв¤тив найкращ≥ роки свого
житт¤ боротьб≥ за нац≥ональне в≥дродженн¤
украњнського народу. јле це ≥м'¤ б≥льш ¤к
п≥встол≥тт¤ замовчувалось, а ¤кщо ≥ згадувалос¤,
то обов'¤зково з еп≥тетами "контрреволюц≥о-
нер", "украњнський буржуазний нац≥онал≥ст".
…ого публ≥цистичн≥ та л≥тературно-художн≥
твори теж були недоступн≥ широкому загалу -
збер≥галис¤ у спецсховищах. I т≥льки нин≥
л≥тературно-публ≥цистична спадщина ¬.  . ¬ин-
ниченка повертаЇтьс¤ до скарбниц≥ украњнськоњ
л≥тератури.
`
¬олодимир  ирилович ¬инниченко народив-
с¤ 26 липн¤ 1880 р. у сел≥ ¬еселий  ут
™лисаветградського пов≥ту на ’ерсонщин≥ (тепер
 ≥ровоградська область) у родин≥ чабана.
Ќавчавс¤ в ™лисаветградськ≥й г≥мназ≥њ, а п≥сл¤
складанн¤ екстерном ≥спит≥в вступив на юри-
дичний факультет  ињвського ун≥верситету. “ут
в≥н прилучаЇтьс¤ до участ≥ в рус≥ за визволенн¤
украњнського народу з-п≥д нац≥онального гн≥ту
рос≥йського царизму, вступаЇ до –еволюц≥йноњ
украњнськоњ парт≥њ (–”ѕ), ¤ка з 1905 р. стала
називатис¤ ”крањнською соц≥ал-демократичною
роб≥тничою парт≥Їю (”—ƒ–ѕ). «а њњ дорученн¤м
`
537
`
юнак проводив аг≥тац≥йно-пропагандистську ро-
боту серед роб≥тник≥в  иЇва та сел¤н ѕолтавсь-
коњ губерн≥њ, спр¤мовану проти царизму, за що
у 1903 р. був заарештований, виключений
з ун≥верситету ≥ ув'¤знений до одиночноњ камери
Ћук'¤н≥вськоњ тюрми в  иЇв≥, зв≥дки ¬олодими-
ров≥ згодом вдалос¤ втекти. Ќезабаром новий
арешт, дисципл≥нарний батальйон. јле в≥н знову
вт≥каЇ ≥ нелегально в≥дбуваЇ в ем≥грац≥ю.
–изикуючи житт¤м, неодноразово переходить
кордон, беручи участь у переправц≥ революц≥йноњ
л≥тератури в –ос≥ю. ѕ≥сл¤ чергового арешту ≥
ув'¤зненн¤ ≥з загрозою дов≥чноњ каторги ¬инни-
ченку за допомогою товариш≥в вкотре вдаЇтьс¤
вирватис¤ з рук царськоњ охранки ≥, б≥льше не
спокушаючи дол≥, ем≥грувати за кордон. јле на
початку першоњ св≥товоњ в≥йни ¬олодимир
 ирилович повертаЇтьс¤ до –ос≥њ ≥ живе до
1917 р. п≥д чужим ≥м'¤м переважно в ћоскв≥,
займаючись л≥тературною д≥¤льн≥стю.
`
« 1902 р. п≥сл¤ надрукуванн¤ в " иевской
старине" опов≥данн¤ " раса ≥ сила" стаЇ в≥домим
≥ ¤к письменник. ¬ наступних творах, написаних
до революц≥њ 1905 р. ≥ особливо в пер≥од
революц≥йного п≥днесенн¤, ¬инниченко показуЇ
класове розшаруванн¤ на сел≥, змальовуЇ розпра-
ву царизму над повсталим народом, розв≥нчуЇ
зрадницьку повед≥нку лицем≥рних "народо-
любц≥в" ≥з л≥берального панства, нац≥онал≥-
стичний фанатизм удаваних патр≥от≥в. …ого
творами захоплюютьс¤ ≤. ‘ранко, ћ.  оцю-
бинський, ћ. √орький, ≥нш≥ в≥дом≥ д≥¤ч≥ культури
того часу.
`
Ќапередодн≥ Ћютневоњ буржуазно-демокра-
тичноњ революц≥њ ¬олодимир ¬инниченко був не
`
538
`
т≥льки попул¤рним л≥тератором, а й в≥домим
революц≥онером з великим стажем пол≥тичноњ
роботи, одним ≥з л≥дер≥в ”—ƒ–ѕ. ќтже, не
випадково, що в часи формуванн¤ перших
украњнських державних ≥нституц≥й його обира-
ють заступником голови ÷ентральноњ ради,
а з червн¤ 1917 р. ¬олодимиру  ириловичу
доручають очолити њњ виконавчий орган -
√енеральний секретар≥ат з одночасним вико-
нанн¤м обов'¤зк≥в генерального секретар¤
внутр≥шн≥х справ. ¬.  . ¬инниченко - автор
майже вс≥х декларац≥й ≥ законодавчих акт≥в ”Ќ–.
” них досить ч≥тко простежуЇтьс¤ еволюц≥¤ його
погл¤д≥в в≥д "культурно-нац≥ональноњ автоном≥њ"
у склад≥ –ос≥йськоњ федеративноњ республ≥ки до
в≥дродженн¤ самост≥йноњ украњнськоњ нац≥ональ-
ноњ державност≥.
`
¬загал≥ ж ¬.  . ¬инниченко пройшов склад-
ний шл¤х пол≥тичного д≥¤ча з ампл≥тудою
коливань в≥д буржуазно-реакц≥йного табору до
спроби сп≥вроб≥тництва з –ад¤нською владою, за
що його критикували ¤к "зл≥ва", так ≥ "справа".
«вичайно, ¬олодимир  ирилович не був застрахо-
ваний в≥д помилок, однак ваганн¤ ≥ бол≥сн≥
пошуки в≥рних безкровних пол≥тичних р≥шень
можна зрозум≥ти, бо в≥н був людиною, ¤ка
звалила на своњ плеч≥ величезний т¤гар
в≥дпов≥дальност≥ за долю ”крањни, њњ народу.
`
"¬≥дродженн¤ нац≥њ" - тв≥р певною м≥рою
п≥дсумковий, написаний по гар¤чих сл≥дах под≥й.
ѕ≥сл¤ розриву з ƒиректор≥Їю ¬инниченко вињхав
за кордон, де за дуже короткий час створив це
широкомасштабне полотно, ¤ке Ї не лише
важливим джерелом дл¤ вивченн¤ ≥ розум≥нн¤
складних пол≥тичних процес≥в на ”крањн≥ пер≥оду
`
539
`
збройноњ боротьби за владу, а й становить
чималий ≥нтерес у контекст≥ тих пол≥тичних
под≥й, що в≥дбуваютьс¤ сьогодн≥ в республ≥ц≥,
зокрема з прийн¤тт¤м ¬ерховною –адою ”–—–
"ƒекларац≥њ про державний суверен≥тет ”кра-
њни".
`
ѕоставивши за мету висв≥тлити њх незалежно
"в≥д ус¤ких особистих симпат≥й", автор роздумуЇ
над втраченими можливост¤ми, анал≥зуЇ причи-
ни поразки ÷ентральноњ ради ≥ ƒиректор≥њ, даЇ
в ц≥лому об'Їктивн≥ характеристики пол≥тичним
парт≥¤м, окремим д≥¤чам того часу. ѕроте досить
ч≥тко простежуЇтьс¤ й ≥нша мета: об≥лити власну
роль у де¤ких пол≥тичних акц≥¤х, виправдати
особисту участь в ур¤д≥. «вертаЇ увагу ≥
переб≥льшенн¤ своЇњ рол≥ в ≥стор≥њ, нестримн≥
гн≥в ≥ обуренн¤ щодо колеги ≥ пол≥тичного
суперника —имона ѕетлюри, котрий, на думку
¬инниченка, випадково опинивс¤ у. центр≥ под≥й,
тод≥ ¤к в≥н з власного бажанн¤ ≥ вол≥ ≥сторичних
обставин не зм≥г утриматис¤ на поверхн≥
пол≥тичного житт¤ ≥ фактично в≥д≥гравав роль
спостер≥гача або "вес≥льного генерала", не маючи
змоги впливати на розвиток под≥й на ”крањн≥.
`
«а пол≥тичною ор≥Їнтац≥Їю ¬олодимир  ири-
лович був близьким до б≥льшовик≥в. јле вони, на
його думку, в≥ддаючи перевагу соц≥альн≥й
пол≥тиц≥, недостатньо враховували нац≥ональний
фактор. ≥ навпаки: одн≥Їю з основних причин
поразки ÷ентральноњ ради ≥ ƒиректор≥њ, ¤к в≥н
вважав, стало "розщепленн¤" Їдиноњ пол≥тики на
дв≥ - соц≥альну ≥ нац≥ональну - ≥ наданн¤ пере-
ваги останн≥й,. ¬инниченко мр≥¤в орган≥зувати
нову парт≥ю, соц≥альна програма ¤коњ мало б чим
в≥др≥зн¤лас¤ в≥д б≥льшовицькоњ, однак була
`
540
`
б "нац≥ональн≥ша", т≥сн≥ше зв'¤зана з ≥сторичним
минулим ”крањни, повн≥ше враховувала особли-
вост≥ ≥ традиц≥њ украњнського народу.
`
Ќаприк≥нц≥ 1919 р. ¬инниченко пробуЇ цю
≥дею вт≥лити у житт¤. ¬≥н виходить з ”—ƒ–ѕ ≥
орган≥зовуЇ у ¬≥дн≥ «акордонну групу украњнсь-
ких комун≥ст≥в, створюЇ њњ друкований орган -
газету "Ќова доба", в ¤кому публ≥куЇ св≥й лист-
ман≥фест "ƒо класове несв≥домоњ украњнськоњ
≥нтел≥генц≥њ", спов≥щаючи про перех≥д на позиц≥њ
комун≥зму.
`
ќднак житт¤ пол≥тичного ем≥гранта його не
влаштовуЇ. “уга за ”крањною не полишаЇ
¬олодимира  ириловича н≥ на хвилину. Ќа
початку 1920 р. в≥н починаЇ ≥нтенсивно шукати
шл¤хи поверненн¤ на батьк≥вщину, не приховую-
чи цих нам≥р≥в в≥д украњнського заруб≥жж¤.
ѕевна частина ем≥грац≥њ, особливо украњнська
≥нтел≥генц≥¤, не т≥льки п≥дтримувала ≥ под≥л¤ла
погл¤ди ¬инниченка, а й пов'¤зувала з ним над≥њ
на поверненн¤. Ќарешт≥ ¬инниченков≥ за
допомогою закордонних друз≥в, що сп≥вчували
комун≥стичному рухов≥, вдаЇтьс¤ нелегально
направити з ¬≥дн¤ до  иЇва л≥так з листами до
ур¤ду ”—––. ÷ей же л≥так доставив на ”крањну ≥
20 прим≥рник≥в щойно в≥ддрукованоњ книги
"¬≥дродженн¤ нац≥њ". ¬олодимир  ирилович
просив допомогти повернутис¤ на батьк≥вщину,
висловити думку з приводу його книги, особливо
II ≥ III частин.
`
–ад¤нське кер≥вництво, особисто ¬. ≤. Ћен≥н
з розум≥нн¤м поставилис¤ до проханн¤ ¬инни-
ченка, ≥ наприк≥нц≥ травн¤ 1920 р. в≥н разом
з дружиною прибув до ћоскви ≥ д≥став
пропозиц≥ю зайн¤ти пост заступника голови
`
541
`
–аднаркому ”—–– з портфелем наркома осв≥ти,
а згодом ≥ закордонних справ.
`
ќднак, ознайомившись з економ≥чним ≥
пол≥тичним становищем крањни, державними
в≥дносинами м≥ж –ос≥Їю ≥ ”крањною, ¬инниченко
висуваЇ вимогу: без включенн¤ його до складу
ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)” не може бути й мови про
вступ до  ѕ(б)”, участь у робот≥ ур¤ду ”—––.
ѕроте њњ не задовольнили. ¬ середин≥ вересн¤
1920 р. ¬олодимир  ирилович в≥д'њздить з ’ар-
кова до ћоскви, а зв≥дти знову за кордон.
`
ѕовернувшись до ¬≥дн¤, ¬инниченко висту-
паЇ з критикою нац≥ональноњ ≥ соц≥альноњ
пол≥тики – ѕ(б) та –ад¤нського ур¤ду. ≤мпе-
р≥ал≥стичн≥ кола де¤ких зах≥дних крањн через
одного з л≥дер≥в ѕроф≥нтерну пропонують йому
очолити рух за консол≥дац≥ю ус≥х ем≥грантських
елемент≥в дл¤ боротьби з –ад¤нською крањною,
об≥ц¤ючи при цьому щедру грошову допомогу.
ќднак ¬инниченко попри матер≥альну скруту
категорично в≥дмовл¤Їтьс¤ "в≥д ус≥л¤ких балачок
про консол≥дац≥ю". ¬≥н продовжуЇ уважно
стежити за под≥¤ми в —–—–, займаЇтьс¤
л≥тературною творч≥стю.
`
 оли на ”крањн≥ у двадц¤т≥ роки активно
йшла робота по реал≥зац≥њ нац≥ональноњ пол≥тики,
одн≥Їю з форм ¤коњ стала украњн≥зац≥¤ державно-
го ≥ парт≥йного апарат≥в, всього сусп≥льно-
пол≥тичного житт¤ республ≥ки, на необх≥дност≥
¤коњ свого часу напол¤гав ¬инниченко, в≥н знову
неодноразово порушував питанн¤ перед —тал≥-
ним ≥ ÷   ѕ(б)” про поверненн¤ на ”крањну.
ќднак згоди не д≥став.
`
ѕрот¤гом останн≥х 25 рок≥в (помер ¬инни-
ченко 1951 р. у французькому м≥стечку ћужен,
`
542
`
поблизу  анн) у р¤д≥ публ≥цистичних виступ≥в
закликав пол≥тем≥грант≥в з ”крањни шукати
шл¤хи дл¤ поверненн¤ на батьк≥вщину, активно
включитись у соц≥ал≥стичне буд≥вництво.
`
” вересн≥ 1933 р., п≥сл¤ приходу до влади
√≥тлера у Ќ≥меччин≥, ¬инниченко написав листа
до —тал≥на ≥ ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)”, де
застер≥гав: ¤кщо н≥мецькому фашизму вдастьс¤
вирвати у сучасних вершител≥в Ївропейських
доль мандат на ”крањну, то боротьба з ним буде
набагато складн≥шою, н≥ж з ƒен≥к≥ним чи
¬рангелем. ¬≥йна потребуватиме величезного
напруженн¤ й економ≥њ сил, а тому вже зараз
необх≥дно ретельно њх нагромаджувати. ќднак,
суд¤чи з усього, з г≥ркотою зазначав ¬инниченко,
особливо з траг≥чноњ загибел≥ ’вильового, —крип-
ника, такоњ економ≥њ сил немаЇ. "я б сказав
навпаки: Ї майже св≥дома шк≥дницька розтрата ≥
знищенн¤ њх. ≥нколи охоплюЇ подив ≥ страх: ¤к
же можна вести таку пол≥тику?"
`
ѕ≥д час фашистськоњ окупац≥њ ‘ранц≥њ
¬олодимира  ириловича було кинуто до концта-
бору за в≥дмову сп≥вроб≥тництва з нацистами. ѕо
зак≥нченн≥ в≥йни в≥н закликав до загального
роззброЇнн¤ та мирного сп≥в≥снуванн¤ народ≥в
св≥ту.
`
¬олодимир Ћозицький
`