–ќ«ƒ≤Ћ VIII.
`
ƒруга в≥йна з —ов≥тською –ос≥Їю
`
(з 16 с≥чн¤ 1919 р.).
`
1. «нову в≥йна з власним народом. - 2. –ад≥отелe-
графична полем≥ка. - 3. « одного боку - п¤таков-
щина. - 4. ј а другого - отаманщина.
`
1. «нову в≥йна з власним народом.
`
ѕол≥тика отамана Ѕалбачана па ’арьк≥в-
щин≥, ѕолтавщин≥ й атeринославщин≥, по-
л≥тика отамана јнгела на „ерниг≥вщин≥,
пол≥тика отаман≥в оновальц¤ й ѕетлюри
на ињвщин≥ незабаром привели до того, що
майже вс¤ ”крањна п≥дн¤лас¤ знову. ќсоб-
ливо на л≥вому берез≥ в балбачан≥вськ≥й са-
трап≥њ повстанський сел¤нсько-роб≥тничий
рух набрав широких ≥ дужих розм≥р≥в.
`
¬ ињв≥ неукрањнське населенн¤ просто
гор≥ло ненавистю до украњнськоњ влади. ≤ не
через те т≥льки, що вона була украњнська.
оли вона вступала до ињва, ос¤¤на орео-
лом боротьби й перемоги над реакц≥Їю, њњ
щиро й рад≥сно в≥тали не т≥льки украњнц≥.
ѓњ ненавид≥ли за те, що вона сама оплюва-
`
202
`
ла цю рад≥сть, що не принесла н≥¤коњ р≥ж-
ниц≥ з гетьманщиною. ¬с¤ р≥жниц¤ була в
тому, що неукрањнц≥в силою, брутально при-
мушали поважати украњнство.
`
ѕ≥дход¤чи до вс≥х ¤вищ житт¤ з погл¤ду
своЇњ профес≥њ, отаманщина вносила й у нову
свою д≥¤льн≥сть (пол≥тику) м≥л≥тарний спос≥б
думанн¤ й м≥л≥тарн≥ методи. ћаючи обмеже-
ний обр≥й своЇњ др≥бном≥щанськоњ думки й
пр≥м≥тивний анал≥з, отамани, наприклад,
пренањвно гадали, що можна м≥л≥тарним
способом примусити неукрањнську буржуаз≥ю
украњн≥зуватись. « ц≥Їю метою, наприклад,
отамани оновалець ≥ ѕетлюра видали наказ
про "украњн≥зац≥ю" вив≥сок. ¬ три дн≥ зм≥-
нити вс≥ написи на вив≥сках на украњнськ≥!
»накше - кара. Ќе в три, правда, дн≥, а в
к≥льки тижн≥в вив≥ски було "украњн≥зовано".
≤ треба було подивитись на отамана —. ѕетлю-
ру, ¤к в≥н самовдоволено њздив по улиц¤х ≥
т≥шивс¤ украњнськими написами над магази-
нами. ƒл¤ отаманськоњ (а особливо петлю-
р≥вськоњ) пс≥х≥ки цього було досить: аби
була показна, декоративна сторона. ўо там
було всередин≥, в магазинах, у будинках, у
душах, це отаманщину не ц≥кавило. ƒл¤ нењ
вив≥ска Ї найголовн≥ще.
`
Ќе знаючи инчих способ≥в боротьби з не-
бажаними ¤вищами, отаманщина й у вс≥х
сферах своЇњ "пол≥тичноњ" д≥¤льности дбала
`
203
`
т≥льки про те, щоб було зм≥нено вив≥ски.
ѓњ м≥щанськ≥й пс≥х≥ц≥ було не по сил≥ зрозу-
м≥ти того, що кап≥тал ≥ буржуаз≥¤ говорить
≥ пише своњ вив≥ски на т≥й мов≥, на ¤к≥й до
нењ пливуть грош≥, що вона охоче сама на-
пише вив≥ски не т≥льки на украњнськ≥й, а на
негрит¤нськ≥й мов≥, коли пом≥тить, що це до-
помагаЇ припливу грошей, що покупець
хоче такоњ вив≥ски.
`
Ќе розум≥ла отаманщина й того, що та-
ким пр≥м≥тивизмом пол≥тики й метод≥в вона
давала в руки ворогам украњнства право
нищити пот≥м не т≥льки вив≥ску, а саму душу
нац≥њ, (що, д≥йсно, й робилос¤).
`
¬она не бачила нав≥ть того, що сам≥ оби-
вател≥ украњнц≥ з ус≥м њхн≥м найшир≥щим
бажанн¤м мати украњнську владу, стогнали
й корчились в≥д цього безглуздого режиму.
™дина в≥дпов≥дь на все: карна в≥йськова
експед≥ц≥¤ на сел¤н, на роб≥тник≥в, на боль-
шевик≥в, на своњ украњнськ≥ парт≥њ, на обива-
тел¤, на газети, на лозунги, на все чисто.
≤ то все в ≥м'¤ украњнськоњ державности. Ќе-
щасна державн≥сть!
`
“им часом повстанн¤ проти ƒиректор≥њ
все б≥льш ≥ б≥льш розгорталось на л≥вому
берез≥. ѕровадилось воно почасти п≥д керов-
ництвом украњнських л≥вих есер≥в, а в голов-
н≥й м≥р≥ рос≥йського —ов≥тського ”р¤ду.
`
≤ тут знов, ¤к ≥ при ÷ентральн≥й –ад≥,
`
204
`
всю вину ми складали на руських большe-
вик≥в. ¬они, мовл¤в, ≥шли на ”крањну з сво-
њми в≥йськами й били нас. ≥ знов треба щиро
й отверто сказати, що коли б проти нас не
було повстанн¤ нашого власного сел¤нства
й роб≥тництва, то рос≥йський сов≥тський
”р¤д не зм≥г би н≥чого зробити проти нас.
≤ знов, ¤к ≥ тод≥, не большевицьк≥ аг≥татори
розкладали наш≥ республ≥канськ≥ в≥йська, що
так геройське бились з гетьманц¤ми й н≥м-
ц¤ми, а ми сам≥, наша балбачан≥вщина,
петлюр≥вщина, коновальщина.
`
≤ не рос≥йський сов≥тський ”р¤д виган¤в
нас з ”крањни, а наш власний народ, без
¤кого й проти ¤кого, ще раз кажу, рос≥й-
ськ≥ сов≥тськ≥ в≥йська не могли би зан¤ти
н≥ одного пов≥ту з нашоњ тер≥тор≥њ.
`
÷им, розум≥Їтьс¤, ¤ не хочу сказати, що
рос≥йський сов≥тський ”р¤д не мав н≥¤ких
нам≥р≥в воювати з нами й не посилав своњх
в≥йськ проти нас, ¤к це в≥н увесь час п≥д-
креслював. ¬≥н хот≥в воювати, в≥н воював,
в≥н ≥ в≥йська своњ дл¤ того посилав. јле
цих в≥йськ було надзвичайно мало й вони не
ст≥льки билис¤ з нашими в≥йськами, ск≥льки
орган≥зовували повстанськ≥ в≥йська й керува-
ли ними. ÷е давало Ќародн≥м ом≥сарам ¤к
не формальне, то моральне право твердити,
що вони з нами не воюють, а що з нами воюЇ
наш народ, але то ми за те винн≥, а не вони.
`
205
`
2. –ад≥отелеграфична полем≥ка.
`
« цього приводу м≥ж ƒиректор≥Їю й –адою
Ќародн≥х ом≥сар≥в зав'¤залась рад≥отеле-
графична полем≥ка, з ¤коњ можна найкраще
бачити й поз≥ц≥њ, на ¤ких сто¤ли обидв≥ сто-
рони, й аргументи, ¤кими вони т≥ поз≥ц≥њ
п≥дтримували.
`
31 грудн¤, 3 ≥ 4 с≥чн¤ м≥н≥стр закордон-
них справ ¬. „еховський послав три ноти
–ад≥ Ќародн≥х ом≥сар≥в з запитом, з ¤ких
причин рос≥йське сов≥тське в≥йсько робить
наступ на тер≥тор≥ю ”крањнськоњ Ќародньоњ
–еспубл≥ки. ≤ в той саме час, коли ƒирек-
тор≥¤ стала на грунт р≥шучоњ боротьби проти
буржуазного ладу на ”крањн≥.
`
Ќа це –ада Ќародн≥х ом≥сар≥в 5 с≥чн¤
устами Ќ. ом≥сара „≥чер≥на так в≥дпов≥ла:
`
« ћоскви –ад≥отелеграма
N 508 ињв, „еховському, м≥н≥стру
прин¤то 6 с≥чн¤ 1919 закордонних справ.
`
"¬аш≥ рад≥отeлеграми з 31 грудн¤ та з
« ≥ 4 с≥чн¤ ми отримали. ѕерш за все ми
примушен≥ по¤снити ¬ам, що в≥домости,
¤к≥ ви маЇте в ¬ашому розпор¤дженню, не
в≥дпов≥дають д≥йсности. ѕеречислен≥ ¬ами
в≥йськов≥ частини сов≥тськоњ –ос≥њ на ”кра-
њну не посуваютьс¤ й нав≥ть не сто¤ть близько
њњ кордону. Ќ≥¤кого в≥йська –ос≥йськоњ —оц≥а-
л≥стичноњ —ов≥тськоњ –еспубл≥ки на ”крањн≥
`
206
`
немаЇ. ¬≥йськова акц≥¤ на украњнськ≥й тер≥-
тор≥њ в цей момент провадитьс¤ _пом≥ж в≥й-
ськом ƒиректор≥њ й в≥йськами ”крањн-
ського —ов≥тського ”р¤ду_,*) ¤кий Ї ц≥л-
ком незалежний. ѕом≥ж ”крањною та —ов≥т-
ською –ос≥Їю немаЇ тепер н≥¤ких озброЇних
сутичок.
`
¬и¤влене в ваших рад≥отелеграмах ба-
жанн¤ знайти мирне полагодженн¤ може
в≥дноситись т≥льки до конфл≥кту пом≥ж ƒи-
ректор≥Їю й трудовими масами ”крањни, ¤к≥
прагнуть до заведенн¤ сов≥тського устрою.
÷е Ї та сама боротьба труд¤щого люду за
своЇ повне визволенн¤, що ведетьс¤ в
Ћитв≥, ≈стл¤нд≥њ, ѕольщ≥ й Ѕ≥лоруси проти
влади експлуататор≥в ≥ гнобител≥в, ¤к влас-
них, так ≥ чужоземних, ≥ проти вс≥х њхн≥х
агент≥в, прислужник≥в. –ух украњнських ро-
б≥тничих ≥ сел¤нських мас, ¤кий маЇ на
мет≥ усталенн¤ сов≥т≥в на украњнськ≥й тер≥-
тор≥њ, без сумн≥ву й надал≥ виливатиметьс¤
в форм≥ озброЇноњ боротьби, доки ƒиректор≥¤
вживатиме що до сов≥т≥в сучасну тактику
насильного придушенн¤.
`
"ѕерел≥чувати приклади ц≥Їњ тактики вла-
ди ƒиректор≥њ тут Ї зайвим, досить буде на-
гадати про розгон ’арьк≥вського —ов≥ту, про
заборону з≥браннь ≥ м≥т≥нг≥в ¤к у ’арьков≥ так
`
*) п≥дкреслeнн¤ скр≥зь у цих документах моЇ.
(јвтор.)
`
207
`
≥ по инших м≥сц¤х, про розгон з'њзд≥в сел¤н-
ських рад ’арьк≥вщини, про арест ’арь-
к≥вських страйкар≥в, а з окрема ком≥тету
зал≥зничник≥в, про приказ отамана ’арьк≥в-
ськоњ губерн≥њ п≥д загрозою розстр≥лу видати
в двадцать чотир≥ години проводир≥в страйку,
_про його-ж телеграму командованню
фльоти держав згоди з за¤вою_, що ƒи-
ректор≥¤ поставила соб≥ ц≥ллю боротьбу проти
большевик≥в, про видан≥ в ињв≥ прикази
ƒиректор≥њ що до заборони вс¤коњ аг≥тац≥њ,
¤ка йде врозр≥з з њњ пол≥тикою, про численн≥
њњ за¤ви, що вона не терп≥тиме утворенн¤
¤к пол≥тичних орган≥в, так ≥... (пропуск)...
большевизму. Ќам в≥домо й про _ноту ƒи-
ректор≥њ до держав згоди з закликом
дати њй допомогу проти большевик≥в_,
се-б-то проти руху труд¤щих мас, ¤кий маЇ
на мет≥ утворенн¤ д≥йсноњ народньоњ влади.
Ќам в≥домо дал≥, що в цих закликах сов≥т-
ська –ос≥¤ обвинувачуЇтьс¤ в бажанню по-
давити самост≥йн≥сть украњнського народу, ¤к
нац≥ональности.
`
"_÷е обвинуваченн¤ ¤вл¤Їтьс¤ бру-
тальним наклепом_, бо ƒиректор≥¤ не може
не знати, що ”р¤д –ос≥йськоњ —оц≥ал≥стичноњ
‘едеративноњ —ов≥тськоњ –еспубл≥ки _не за-
з≥хаЇ ан≥ тр≥шки на самост≥йн≥сть
”крањни_ й що ще весною цього року ним
було послано найгар¤ч≥ще прив≥танн¤ —амо-
`
208
`
ст≥йному ”крањнському —ов≥тському ”р¤ду,
¤кий тод≥ сформувавс¤.
`
"_ѕол≥тика ƒиректор≥њ в≥дносно дер-
жав згоди Ї н≥чим иншим, ¤к повто-
ренн¤м пол≥тики ”крањнськоњ ÷ентраль-
ноњ –ади в≥дносно германського ≥мпе-
р≥ал≥зму_, в≥йськовими силами ¤кого вона
допомогла зневолюванню (два слова нероз-
б≥рно).
`
"” ваших, звернених до нас рад≥ограмах,
Ї за¤ви, що йдуть у розр≥з з ус≥Їю пол≥тикою
ƒиректор≥њ, вони означають, що вона маЇ на-
м≥р у кор≥н≥ зм≥нити напр¤м пол≥тики, отже
ми чекатимемо фактичних доказ≥в ц≥Їњ зм≥ни.
ћи мусимо перш за все переконатись, що
ƒиректор≥¤ припинила боротьбу проти працю-
ючих мас ”крањни й вир≥шила оборон¤ти њњ
волю проти загрожуючого њй наступу англо-
французського й американського ≥мпер≥а-
л≥зму.
`
"ѕри цих умовах ми з охотою приймемо
в ћоскв≥ вашого представника.
`
Ќародн≥й ком≥сар закордонних справ:
„≥чер≥н."
`
¬арто зупинитись на п≥дкреслених мною
м≥сц¤х з ц≥Їњ поти.
`
Ќасамперед, категорично запевн¤Їтьс¤,
що рос≥йський —ов≥тський ”р¤д н≥¤кого на-
ступу не робить ≥ н≥¤ких своњх в≥йськ не
посилаЇ.
`
209
`
јле це тверженн¤ так само категорично
побиваЇтьс¤... самими ж рос≥йсько-сов≥т-
ськими агентами в≥йськовоњ влади. оли не
стало потреби ховати правду, вони сам≥ њњ
отверто ви¤вили. ќсь виписка з 9 лютого
1919, з "„ервоного ѕрапора", органа укр.
незалежник≥в, що виходив у ињв≥ по за-
н¤ттю його большевиками.
`
"—ьогодн¤ сп≥вроб≥тник ”“ј розмовл¤в з
команд≥ром першоњ сов≥тськоњ бригади тов.
ўорсом ≥ пол≥тичним ком≥саром тоњ самоњ
бригади т. Ўапаранським, ¤к≥ намалювали
в загальних рисах картину наступу сов≥т-
ського в≥йська на ”крањну взагал≥ й на ињв
з'окрема. ўе з л≥та 1918 року в район≥
урська почалось формуванн¤ групи в≥йська
урського напр¤мку. ¬ осени того самого
року партизанськ≥ в≥дд≥ли почали робити
напади по всьому украњнському фронту, а з
першого листопада 1918 р. наступ повело
регул¤рно сов≥тське в≥йсько. —ов≥тське в≥й-
сько комплектуЇтьс¤ переважно з сел¤н ≥
роб≥тник≥в ≥ тепер у¤вл¤Ї з себе д≥сц≥пл≥но-
вану арм≥ю. ѕо шл¤ху наступу до регул¤рноњ
арм≥њ прилучались революц≥йн≥ в≥дд≥ли, ор-
ган≥зован≥ роб≥тничими й сел¤нськими п≥д-
польними орган≥зац≥¤ми. ÷≥ в≥дд≥ли, Їднаю-
чись з арм≥Їю, швидко звикали до д≥сц≥пл≥ни
регул¤рноњ арм≥њ й ц≥лком зливалис¤ з нею.
Ќаступ на ”крањну в≥вс¤ по двох напр¤мках.
`
210
`
ќдна група наступала по напр¤мку √омель-
„ерн≥г≥в- ињв, друга по напр¤мку ¬орожба
-—уми-’арьк≥в. ињвська група почала
наступ з станц≥њ ”неч≥-«орново. ѕо дороз≥
до ињва сов≥тське в≥йсько не зустр≥чало
особливого опору. Ѕ≥льше чи менше велик≥
бойов≥ сутички в≥дбувались у √ородн≥, —ед-
нев≥, „ернигов≥, Ѕахмач≥, Ќ≥жин≥, расновц≥,
ƒемирц≥, Ѕогдановц≥ й —емиполках."
`
“ут уже нема н≥¤ких ширм в особ≥ ”крањн-
ського —ов≥тського ”р¤ду.
`
ƒо цього можна т≥льки додати, що ц≥
агенти рос≥йськоњ сов≥тськоњ влади пере-
борщили вже своњ заслуги, - без повстанц≥в
не довелось би њм н≥ бути в ињв≥, н≥ давати
≥нтерв'ю.
`
≤ з цього погл¤ду „≥чер≥н, розум≥Їтьс¤,
мав ц≥лковиту рац≥ю, коли казав, що ƒирек-
тор≥њ треба насамперед помиритис¤ з своњми
трудовими масами й на д≥л≥ доказати своњ
хорош≥ слова, ¤к≥, д≥йсне, йшли в супереч з
ус≥Їю пол≥тикою. “ак само „≥чер≥н мав п≥д-
ставу показувати нам на вс≥ вчинки Ѕалба-
чана й з'окрема на його п≥длу, серв≥л≥стичну
телеграму до антантського командуванн¤,
про ¤ку ƒиректор≥¤ н≥чого не знала. —уд¤чи
по тому, ¤коњ провокац≥йноњ, контрреволю-
ц≥йноњ тактики тримавс¤ дал≥ Ѕалбачан,
можна думати, що в≥н навмисне послав таку
телеграму, щоб д≥скред≥тувати ƒиректор≥ю
`
211
`
в очах широких мас ≥ зразу викликати во-
рожнечу з —ов≥тською –ос≥Їю.
`
≤ очевидно на п≥дстав≥ т≥льки ц≥Їњ теле-
грами –ада Ќародн≥х ом≥сар≥в дозволила
соб≥ кинут≥њ ƒиректор≥њ обвинуваченн¤, що
ƒиректор≥¤ вела що до јнтанти таку саму
пол≥тику, ¤к ÷. –ада до Ќ≥меччини. я кате-
горично й тепер за¤вл¤ю, що за весь час
мого перебуванн¤ в ƒиректор≥њ в той пе-
р≥од њњ н≥¤ких пол≥тичних переговор≥в
не велос¤ й ус¤к≥ спроби до того правих
елемент≥в украњнства р≥шуче одкидалос¤.
Ќа доказ цього приведу виписку з моњх
записок.
`
"30.I.19.. ≈сефи страшенно заклопотан≥
новою "авантюрою" ƒиректор≥њ. ѕерша аван-
тюра було повстанн¤. “од≥ вони хапали нас
за поли, кричали на гвалт ≥ вимагали в≥д
Ќац. —оюзу, щоб в≥н заборонив нам ус¤к≥
збройн≥ виступи проти гетьмана. “епер вони
гвалтують, що ми робимо виступ прот≥њ бур-
жуаз≥њ. ÷≥ каб≥нетно-газетн≥ люди любл¤ть
уважати себе за мудрих, розважних пол≥-
тик≥в. ”чора вони (л≥дер парт≥њ есеф≥в ћа-
ц≥Ївич) пропонували мен≥ вступити в союз
з јнтантою, в насл≥док чого допустити по
”крањн≥ "невеличк≥" антантськ≥ гарн≥зони й
виплатити пом≥щикам за землю. ћоњ нерви
до того пошарпан≥ людською гидотою, що
¤ вже не м≥г з цими спасител¤ми ”крањни
`
212
`
говорити спок≥йно й трохи не вигнав њх ≥з
каб≥нету."*)
`
ќтже з цього видно, що нав≥ть 30 с≥чн¤ н≥-
¤ких договор≥в з јнтантою не було. “а коли б
ƒиректор≥¤ й послухала есеф≥в, коли б ≥ схо-
т≥ла робити ¤к≥сь союзи й договори, (¤к це по-
т≥м, по моњм виход≥ з ƒиректор≥њ, стало ро-
битис¤), то з цього н≥чого не вийшло би.
`
јле знов таки „≥чер≥н мав рац≥ю, коли
казав: ваш≥ за¤ви одне, а пол≥тика друге,
ми ж будемо ждати фактичних доказ≥в
зм≥ни вашоњ пол≥тики.
`
‘актичноњ зм≥ни пол≥тики, розум≥Їтьс¤, не
д≥ждались. ƒиректор≥¤ говорила, за¤вл¤ла й
декларувала одно, а отамани Ѕалбачани,
ѕетлюри й јнгели робили друге. јле вс¤ с≥ль
цього траг≥чного становища була ¤к раз у то-
му, що ƒиректор≥¤ (за вињмком, розум≥Їтьс¤,
—. ѕетлюри й почасти ѕ. јндр≥Ївського) ц≥л-
ком щиро, добросердно, нелукаво робила своњ
за¤ви, ц≥лком щиро хот≥ла њх зд≥йсн¤ти.
`
≤ через те, наприклад, у в≥дпов≥дь на ноту
–ади Ќародн≥х ом≥сар≥в ƒиректор≥¤ з ус≥Їю
щиростю в≥дпов≥дала так.
`
*) ƒо рeчи: щоб позбавити читач≥в зайвих роз-
м≥рковувань ≥ догадок над тим, коли саме писались
ц≥ записки, ¤ попрохав ¬. Ћевинського, ё. “ищенка
й —. „еркасенка перев≥рити моњ записки й посв≥дчити,
що њх писано в св≥й час, що ними по перев≥рц≥, й
засв≥дчуЇтьс¤.
`
213
`
"” в≥дпов≥дь на ноту ом≥сара по справах
закордонних в≥д 5-го с≥чн¤ 1919-го року ƒи-
ректор≥¤ ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки
за¤вл¤Ї:
`
"“вердженн¤ ком≥сара закордонних справ,
н≥би на тер≥тор≥ю ”крањни рос≥йське в≥йсько
не вступаЇ, по перев≥реним в≥домост¤м, Їсть
або умисним перекручуванн¤м правди, або ж
ц≥лковитою непо≥нформованностю ом≥сара
закордонних справ.
`
"¬ район≥ ’арькова оперуЇ регул¤рне
в≥йсько рос≥йськоњ армњ. —кладаЇтьс¤ воно
переважно з китайц≥в, лотиш≥в, мадь¤р та
почасти руських. «в≥дси й друге твердженн¤
ом≥сара справ закордонних, н≥би це в≥йсько
складаЇтьс¤ з украњнц≥в, ¤вно не в≥дпов≥даЇ
д≥йсности. ÷е китайське-лотиське в≥йсько,
проход¤чи по тер≥тор≥њ ”крањнськоњ –еспубл≥-
ки, спустошуЇ села, грабуЇ у сел¤н та всього
населенн¤ все њхнЇ майно, складаЇ на вози,
вантажить на захоплен≥ поњзди й одправл¤Ї
в –ос≥ю. ѕредставник≥в украњнськоњ народньоњ
влади та окремих ос≥б украњнськоњ нац≥ональ-
ности сел¤н, роб≥тник≥в, ≥нтел≥генц≥њ лотиш≥ та
китайц≥ розстр≥люють без ус¤кого суду, чи-
н¤чи перед тим над ними зв≥р¤че катуванн¤,
й просуваютьс¤ в меж≥ ”крањнськоњ –еспубл≥-
ки, заз≥хаючи на житт¤ й майно роб≥тник≥в та
сел¤н ”крањни. « огл¤ду на те, що вказане
вище лотнсько-китайське в≥йсько утриму-
`
214
`
Їтьс¤ й формуЇтьс¤ за кошт –ос≥йського
”р¤ду, а з другого боку з огл¤ду на те, що
ом≥сар по справах закордонних –ос≥йськоњ
–еспубл≥ки ¤вно ухил¤Їтьс¤ в≥д пр¤моњ в≥д-
пов≥д≥ на поставлене йому ”р¤дом ”крањни
запитанн¤ про мету наступанн¤ на ”крањну,
¤ке провадить рос≥йське в≥йсько, ƒиректор≥¤
”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки в останнЇ
запитуЇ ”р¤д –ос≥йськоњ –еспубл≥ки: що по-
винно означати це наступанн¤ рос≥йського
в≥йська та його поводженн¤ на тер≥тор≥њ ”кра-
њни, ¤к на завойован≥й земл≥.
`
"ѕри цьому ƒиректор≥¤ вважаЇ необх≥д-
ним додати ось що: ом≥сар справ закордон-
них, заперечуючи участь рос≥йського в≥йська
в напад≥ на ”крањну, в той же час пропонуЇ
”р¤ду ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки роз-
почати миров≥ переговори на умовах зм≥ни
курсу внутр≥шньоњ пол≥тики ”крањнського
”р¤ду що-до парт≥њ комун≥ст≥в та сов≥т≥в ро-
б≥тничих депутат≥в.
`
"« цього передовс≥м виходить те, що –о-
с≥йський ”р¤д без ус¤кого на те права втру-
чаЇтьс¤ у внутр≥шн≥ справи украњнського на-
роду, а по-друге силою китайсько-лотиських
штик≥в бажаЇ завести на ”крањн≥ такий лад,
¤кий був би бажаним –ос≥йському ”р¤ду.
`
"Ќа це ƒиректор≥¤ за¤вл¤Ї, що н≥кому не
дозволить за спиною украњнського трудового
народу вир≥шати його долю. ¬лада на ”кра-
`
215
`
њн≥ належить ≥ належатиме трудовому наро-
дов≥, се-б-то тим кл¤сам його, котр≥ складають
основу всього соц≥ально-економичного та на-
ц≥онального житт¤ на ”крањн≥, а саме: трудо-
вому сел¤нству, що становить 85 проц. усього
населенн¤, роб≥тникам та трудов≥й ≥нтел≥ген-
ц≥њ. онгрес “рудового Ќароду, що склика-
Їтьс¤ з представник≥в цих кл¤с у в≥дпов≥д-
н≥й знач≥нню кожноњ кл¤си пропорц≥њ, мати-
ме в ”крањнськ≥й –еспубл≥ц≥ всю повноту
влади й право остаточного визначенн¤ форм
влади ¤к у центр≥, так ≥ на м≥сц¤х.
`
"ћ≥ж тим –ос≥йський ”р¤д ставить умо-
вою перемирр¤ передачу влади на ”крањн≥
сов≥там роб≥тничих депутат≥в, се-б-то, инакше
кажучи, весь трудовий украњнський народ
бажаЇ п≥ддати влад≥ м≥йськоњ роб≥тничоњ кл¤-
си, й то т≥льки т≥й його частин≥, ¤ка зветьс¤
"большевиками", кл¤си, що становить не
б≥льше 4% усього населенн¤, при чому ро-
б≥тнича кл¤са ”крањни в значн≥й к≥лькости
складаЇтьс¤ з рос≥йських приходьк≥в, що
перењхали сюди п≥д час в≥йни. “аким чином
утворенн¤ таких так званих большевицьких
сов≥т≥в, на ¤ких настоюЇ рос≥йський ”р¤д,
в≥ддало б усе трудове украњнське сел¤нство
й ≥нтел≥гентний пролетар≥ат п≥д диктатуру
фабричного, по к≥лькости незначного проле-
тар≥ата, а державн≥сть ”крањни п≥д волю зай-
шлого елементу.
`
216
`
"ƒиректор≥¤ цього не допустить. ƒиректо-
р≥¤ ¤сно бачить мету ”р¤ду Ќародн≥х
ом≥сар≥в: йому необх≥дно за допомо-
гою цих "большевицьких сов≥т≥в" захо-
пити багату хл≥бом, уг≥лл¤м та инши-
ми продуктами ”крањну, а також зро-
бити њњ своЇю колон≥Їю, ¤кою вона була
майже три стол≥тт¤ п≥д владою рос≥й-
ських цар≥в та вс≥х рос≥йських ≥мпер≥а-
л≥ст≥в. „ерез то влада на ”крањн≥ в руках
м≥сцевого д≥йсно украњнського народа, голов-
ним чином сел¤нства, ¤вл¤Їтьс¤ перешкодою
дл¤ ≥мпер≥ал≥стичноњ мети –ос≥йського —ов≥т-
ського ”р¤ду, й тому цей ”р¤д онгреса “ру-
дового Ќароду ”крањни вже заздалег≥дь не
визнав, в≥ддаЇ його на глум ≥ вважаЇ при-
чиною, що виправдуЇ наступанн¤ па ”крањну.
`
"ƒиректор≥¤ ”крањнськоњ Ќародньоњ –ес-
публ≥ки доводить до в≥дома всього трудового
народу ”крањни й усього св≥та, з ¤кою метою
найман≥ сов≥тськ≥ китайц≥ й лотиш≥ йдуть на
”крањну й повторюЇ, що трудовий украњнський
народ н≥кому не дозволить насилувати свого
волю, - найманим лотишам та китайц¤м в≥н
протиставитиме свою силу й до останньоњ
крапл≥ крови боротиметьс¤ проти насильства
за право в≥льного пор¤дкуванн¤ своЇю долею.
`
"ќдначе, повторюючи, що ур¤д ”крањнськоњ
Ќародньоњ –еспубл≥ки бажаЇ жити в мирних
в≥дносинах з ус≥ма своњми сус≥дами, не ба-
`
217
`
жаючи проливати крови нав≥ть найманих
китайц≥в, а тим паче син≥в свого народу,
прагнучи мирно вир≥шити вс¤к≥ конфл≥кти,
ƒиректор≥¤ пропонуЇ ”р¤ду –ос≥йськоњ –ес-
публ≥ки прот¤гом 48 годин дати в≥дпов≥дь
на так≥ запитанн¤:
`
"1. „и згоден ”р¤д –ос≥йськоњ –еспубл≥ки
припинити воЇнн≥ операц≥њ проти ”крањнськоњ
–еспубл≥ки та њњ трудового народу?
`
"2. оли згоден, то чи зобов'¤зуЇтьс¤
негайно вивести своЇ в≥йсько з тер≥тор≥њ
”крањни?
`
"« свого боку ƒиректор≥¤ за¤вл¤Ї, що при
виконанню умови вивода рос≥йського в≥йська
з ”крањни ”р¤д ”крањнськоњ –еспубл≥ки гото-
вий приступити до мирових переговор≥в ≥ то-
варообм≥ну.
`
"ѕри цьому ƒиректор≥¤ за¤вл¤Ї: вс¤ке
ухиленн¤ в≥д пр¤моњ в≥дпов≥д≥ або ж мов-
чанка на прот¤з≥ запропоновалих 48 годин,
се-б-то до 24-оњ години 11-го с≥чн¤ ƒиректор≥¤
вважатиме за оф≥ц≥ально опов≥щенн¤ в≥йни
з боку –ос≥йського ”р¤ду ”крањнськ≥й –ес-
публ≥ц≥. ƒиректор≥¤ це опов≥щенн¤ в≥йни
прийме з ус≥ма насл≥дками, ¤к≥ з цього ви-
ход¤ть ¤к що-до –ос≥йськоњ —ов≥тськоњ –ес-
публ≥ки, так ≥ що-до вс≥х њњ пол≥тичних та
воЇнних агент≥в на тер≥тор≥њ ”крањни.
`
"9-го с≥чн¤ 1919 р.
`
"√олова ƒиректор≥њ ¬. ¬инничeнко.
`
218
`
"„лени ƒиректор≥њ: ѕетлюра, јндр≥Їв-
ський, ћакаренко, Ўвець.
`
"ћ≥н≥стр закордонних справ „еховський".
`
Ќа це –ада Ќародн≥х ом≥сар≥в в≥дпов≥ла
такою нотою:
`
"„еховському, ћ≥н≥стру за-
кордонних справ.
`
ињв, срочно.
`
"” в≥дпов≥дь на вашу телеграму в≥д 10-го
с≥чн¤ за N 507 –ос≥йське —ов≥тське ѕрави-
тельство знов п≥дтверджуЇ в найкатегорич-
н≥ш≥й форм≥ свою попередню за¤ву, що серед
в≥йськ, ¤к≥ борютьс¤ проти ƒиректор≥њ, нема
н≥¤ких в≥йськових частин –ос≥йськоњ —ов≥т-
ськоњ –еспубл≥ки. “ому ваша ульт≥мативна
вимога припиненн¤ нами в≥йськовоњ акц≥њ
проти ƒиректор≥њ й виводу рос≥йських в≥йськ
з ”крањни ¤вл¤Їтьс¤ бсзпрeдметовою. ¬аше
твердженн¤, що на вас наступають лотиш≥,
мадь¤ри й китайц≥, завербован≥ на кошти
–ос≥йського —ов≥тського ѕравительства, ¤вл¤-
Їтьс¤ повторенн¤м того наклепу, ¤кий роз-
повсюджуЇ проти нас уже на прот¤з≥ року
≥мпер≥ал≥стична й контрреволюц≥йна преса, що
бажаЇ цим знесилити й скомпром≥тувати удач-
ну революц≥йну оборону, ¤ку —ов≥тська –ос≥¤
веде проти вс≥х б≥логвард≥йських фронт≥в ≥ ви
не можете не знати, що серед украњнського
сов≥тського в≥йська, ¤ке боретьс¤ проти вас,
нема ан≥ китайц≥в, ан≥ мадь¤р, ан≥ лотиш≥в.
`
219
`
"як≥ елементи б'ютьс¤ проти ƒиректор≥њ,
вам чудово в≥домо хоча б з того факту, що
по большевицьки настроЇн≥ сел¤не ињвськоњ,
ѕолтавськоњ й „ерниг≥вськоњ губерн≥й, котр≥
повстали ≥ще минулого л≥та в пер≥од пану-
ванн¤ гетьмана й н≥мецькоњ окупац≥њ, билис¤
ц≥лими м≥с¤ц¤ми за гасла сов≥тськоњ влади.
√орожанська в≥йна, котра йде тепер на ”кра-
њн≥, не Ї д≥лом ¤кихсь агент≥в —ов≥тськоњ
влади, але Ї природним результатом тоњ
внутр≥шньоњ боротьби, ¤ка ведетьс¤ на ”кра-
њн≥ пом≥ж роб≥тництвом ≥ б≥дним сел¤нством
з одного боку й украњнською буржуаз≥Їю з
другого.
`
"¬аш≥ спроби представити прихильник≥в
сов≥тськоњ влади складеними т≥льки з одного
м≥йського пролетар≥ату ”крањни, при чому
ви протиставл¤Їте йому ц≥ле сел¤нство, ¤ке
буц≥м то ставитьс¤ прихильно до ƒиректо-
р≥њ, Ї в протир≥ччю з загально-в≥домим фак-
том, що украњнський повстанський рух, ¤кий
боровс¤ за сов≥тську владу на ”крањн≥, пере-
важно в≥дбувавс¤ по селах, у той час, ¤к у
м≥стах мав м≥сце страйковий рух.
`
"ћи з обуренн¤м протестуЇмо проти ва-
ших спроб представити м≥йський та проми-
словий пролетар≥ат на ”крањн≥, працею
котрого утворена вс¤ украњнська, промисло-
в≥сть, ¤к зб≥рку приходьк≥в, ¤к≥ борютьс¤
не за своЇ пол≥тичне та економичне визво-
`
220
`
лен¤¤, але ¤вл¤ютьс¤ пров≥дниками рос≥й-
ського ≥мпер≥ал≥зму, в ¤кому ви обвинува-
чуЇте й —ов≥тську владу –ос≥њ. _“од≥, ¤к
т≥льки сов≥тська форма влади, ¤ка од-
чин¤Ї широко дорогу самост≥йности
роб≥тництву та сел¤нству, встан≥ за-
безпечити справжнЇ нац≥ональне само-
визначенн¤ трудового люду на ”крањн≥_.
Ѕаш≥ зусилл¤ виставити ту горожанську
в≥йну, що Ї зараз на ”крањн≥, ¤к в≥йну по-
м≥ж ”крањною та в≥йськами –уського ѕра-
вительства, розбиваютьс¤ вже через самий
той факт, що представники й члени вашого
”р¤ду, рахуючись з впливом ”крањнськоњ
омун≥стичноњ парт≥њ, ¤кий весь час зб≥ль-
шуЇтьс¤, й з усп≥хом в≥йськ украњнського
—ов≥тського ”р¤ду, не один раз ви¤вл¤ли
бажанн¤ згоди з обома, при чому робилис¤
за¤ви, що, на випадок установленн¤ парла-
ментарних в≥дносин, представники ”крањн-
ськоњ комун≥стпчлоњ парт≥њ зможуть, ви га-
даЇте, вв≥йти в склад ур¤ду. “ака спроба
з вашого боку Ї доказом того, що ви вважаЇте
украњнську комун≥стичну парт≥ю реальним
представником украњнського роб≥тництва та
сел¤нства.
`
"ћи повинн≥ одночасно протестувати про-
ти вашого стремл≥нн¤ представити —ов≥тську
владу на ”крањн≥, ¤к диктатуру незнач-
ноњ к≥лькостл м≥йського пролетар≥ату,
`
221
`
бо —ов≥тська влада репрезентуЇ не
т≥льки промисловий пролетар≥ат, але й
усе трудове сел¤нство.
`
"« огл¤ду на ви¤влене з боку ƒиректор≥њ
бажанн¤ полагодити вс≥ суперечн≥ питанн¤
шл¤хом оф≥ц≥альних та м≥жпарт≥йних пере-
говор≥в, ми пропонуЇмо вашим делегатам
прибути в ћоскву, не дивл¤чись на те, що
вашою останньою телеграмою, зам≥сць того
щоб ≥ти назустр≥ч наш≥й пропоз≥ц≥њ, погро-
жуЇте нам оголошенн¤м в≥йни, ми лишаЇ-
мось при наш≥й пропоз≥ц≥њ, ¤ка маЇ на мет≥
усуненн¤ сутички м≥ж —ов≥тською –ос≥Їю та
”крањною. ѕ≥дход¤щим м≥сцем дл¤ перегово-
р≥в ми вважаЇмо ћоскву, зв≥дки ваш≥ де-
легац≥њ, користуючись звичайною недотор-
каностю й екстер≥тор≥альностю, матимуть
змогу зноситись по пр¤мому дроту з ƒирек-
тор≥Їю.
`
Ќародн≥й ом≥сар закордонних справ:
„≥чер≥н".
`
« цих двох документ≥в виразно видно,
¤ку пр≥нц≥п≥альну (а не фактичну) поз≥-
ц≥ю займала ƒиректор≥¤ й ¤к на те в≥дпов≥-
дала –ада Ќародн≥х ом≥сар≥в.
`
≤ дальш≥ под≥њ та факти ц≥лком п≥дтвер-
дили побоюванн¤ ƒиректор≥њ, а саме, що на
”крањн≥ буде диктатура незначноњ частини
пролетар≥ату (руського) над другою части-
`
222
`
ною пролетар≥ату (украњнською) й над ус≥м
украњнським сел¤нством; що вс¤ ”крањна
стане колон≥Їю –ос≥њ й що нав≥ть буде ска-
совано њњ державн≥сть та пон≥вечено нац≥о-
нальн≥ здобутки. ¬с¤ пол≥тика ѕ¤такова й
о. на ”крањн≥ ¤к найкраще побили хоро-
ш≥ слова –ади Ќародн≥х ом≥сар≥в про тe,
що т≥ ради, ¤к≥ вони заводили, будуть пред-
ставл¤ть "не т≥льки промисловий пролета-
р≥ат, але й усе трудове сел¤нство". ≤менно
так ≥ вийшло, ¤к бо¤лась ƒиректор≥¤: ¤к раз
того сел¤нства й не було в радах. (ѕро це
докладн≥ще дал≥.)
`
—ловом, це були так≥ сам≥ хорош≥ нам≥ри
й за¤ви –ади Ќародн≥х ом≥сар≥в, що топ-
талис¤ реальною д≥¤льностю п¤таковщини,
¤к були хорош≥ за¤ви й декларац≥њ ƒирек-
тор≥њ, що топталис¤ д≥¤льностю отаманщини.
`
3. « одного боку - п¤таковщина.
`
јле з цих нот знов таки видно, що оби-
дв≥ сторони мали щирий нам≥р прийти до
¤когось порозум≥нн¤ й залагодити справу
миром. ≤ коли б не було тих злих сил, - з
одного боку п¤таковщини, а з другого ота-
манщини, - то дуже можливо, що д≥йсно
ск≥нчилось би ¤кимсь порозум≥нн¤м.
`
Ќа це е так≥ докази.
`
ўиро прагнучи спинити в≥йну з –ос≥Їю,
ƒиректор≥¤ вислала на пропоз≥ц≥ю –ади Ќа-
`
223
`
родн≥х ом≥сар≥в свою мирову "надзвичайну
д≥пльоматичну" м≥с≥ю на чол≥ з —. ћазурен-
ком до ћоскви. ”важний ≥ щирий прийом,
зроблений м≥с≥њ ћосковським ”р¤дом, св≥д-
чив, що в його також було бажанн¤ знайти
шл¤х мирного порозум≥нн¤.
`
ƒиректор≥¤ дала —. ћазуренков≥ наказ
обстоювати три головн≥щ≥ пункти: нейтрал≥-
тет ”крањни, оборона проти контрреволюц≥њ
й наступу јнтанти й с≥стема сов≥тськоњ вла-
ди в форм≥ трудових рад.
`
ѕротоколи зас≥дань показують, що —. ћа-
зуренко ц≥ пункти обстоював енергњчно й з
великим тактом. –ос≥йському ”р¤дов≥, репре-
зентованому в цих переговорах ƒ. ћануњль-
ським, конче хот≥лос¤, щоб ”крањна випо-
в≥ла в≥йну јнтант≥. јле —. ћазуренко не
уступивс¤ з своЇњ поз≥ц≥њ й добивс¤ згоди
на нейтрал≥тет. ѕ≥дписаний нарешт≥ обома
сторонами мировий догов≥р признавав ней-
трал≥тет ”крањни з активною обороною проти
ƒен≥к≥на, раснова, јнтанти й ѕольщи, а
так само пр≥нц≥п рад¤нськоњ влади, не за-
значаюч≥њ точно, в ¤ких саме формах: це
мало вир≥шитис¤ при детальн≥щих перегово-
рах, при чому заран≥ приймалос¤, що це
будуть трудов≥ ради, се-б-то з в≥дпов≥дним
представництвом трудового сел¤нства в них.
`
Ќа жаль ≥ ц¤ мирова конференц≥¤ теж
була й лишилас¤ т≥льки хорошим нам≥ром.
`
224
`
Ѕо в д≥йсности фактично д≥¤ли й р≥шали
п¤таковщина й отаманщина.
`
ѕ¤таковщина перш усього дуже гальму-
вала переговори, ¤к≥ т¤глись майже м≥с¤ць
(в≥д половини с≥чн¤ аж до 4 лютого, коли
ƒиректор≥¤ вже здала ињв). ¬она виступала
р≥шучим противником ¤кого будь порозу-
м≥нн¤ з ƒиректор≥Їю. –ос≥йському —ов≥тсько-
му ”р¤дов≥ довелось нав≥ть пригрозити
об≥йтис¤ й без нењ, коли вона буде спереча-
тись. (≥ вс≥ переговори в ћоскв≥ й оц¤ за-
гроза чудесно доказують, хто саме воював
з нами.)
`
–уськ≥ нац≥онал≥сти-комун≥сти настоювали
на тому, що ƒиректор≥¤ н≥¤ких сил не мала
й що через те не варто було робити н≥¤ких
уступок. ј коли все ж таки згоду було п≥д-
писано, ”р¤д ѕ¤такова, користуючись тим,
що через ињв чомусь ћосква н≥¤к не могла
передати ƒиректор≥њ пов≥домленн¤ н≥ про х≥д
переговор≥в н≥ про угоду, п≥сл¤ виступу ƒи-
ректор≥њ з ињва послав њй у ¬≥нницю в та-
кому зм≥неному вигл¤д≥ цю угоду, що њњ,
розум≥Їтьс¤, ƒиректор≥¤ прин¤ти не могла.
ј саме: повторивши умови договору (ней-
трал≥тет, активна оборона й сов≥тська влада)
а також зазначивши, що т≥ й т≥ директор-
ськ≥ в≥йська попереходили на б≥к сов≥тськоњ
влади, ”р¤д ѕ¤такова додавав: "« свого
боку... при умов≥ признанн¤ ƒиректор≥Їю
`
225
`
–об.-—ел¤нського ”р¤ду на ¬крањн≥ з'обов'¤-
зуЇмос¤ забезпечити особисту безпеку чле-
н≥в ѕравительства ƒиректор≥њ, а також в≥ль-
ну д≥¤льн≥сть парт≥й, що вход¤ть у нењ."
—е-б-то, инчими словами, нам пропонувалась
повна кап≥тул¤ц≥¤ з гарант≥Їю в≥д розстр≥лу.
ƒл¤ чого ж тод≥ пункти про наш нейтрал≥-
тет, оборону й т. д., коли ми мали признати
ѕ¤таковський ”р¤д ≥ д≥стати в його дозв≥л
на "безпечне" житт¤?
`
ясно, що тут було щось не так. ≤ через
це ƒиректор≥¤, не маючи н≥¤коњ чутки в≥д
0. ћазуренка й пославш≥њ йому вже з ¬≥н-
ниц≥ вимогу вернутись, одм≥нила свою ви-
могу, наказавши лишатись дал≥; малос¤ на
уваз≥ ви¤снити це непорозум≥нн¤. јле це
вже була останн¤ спроба. ѕод≥њ розвивалис¤
дал≥ вже сам≥ собою.
`
4. ј з другого-отаманщина.
`
“ак≥ заходи й засоби вживала п¤таков-
щина, щоб не допустити до миру. ќтаман-
щина з свого боку також старалас¤ в цьому
самому напр¤м≥. ѕол≥тика отаман≥в не т≥льки
не припин¤лась, а наб≥рала ще гостр≥щих,
отверт≥щих форм. Ѕалбачан уже зовс≥м не
церемонивс¤ й провадив ц≥лком реакц≥йний
пох≥д не т≥льки проти роб≥тництва й сел¤н-
ства, але й проти украњнськоњ державности.
¬се част≥ше й част≥ше стали поступати з
`
226
`
боку украњнських, нав≥ть не соц≥ал≥стичних
д≥¤ч≥в, донесенн¤ на цього отамана й "на-
ц≥онального геро¤". јле головний отаман ≥
головний "нац≥ональний герой" боронив його
вс≥ма силами й саботував постанови ƒирек-
тор≥њ про зм≥щенн¤ Ѕалбачана. –озум≥Їтьс¤,
така пол≥тика не спри¤ла мировому настрою
н≥ п¤таковц≥в, н≥ рос≥йського —ов≥тського
”р¤ду.
`
÷ього мало. ѕобачивши, що б≥льш≥сть
ƒиректор≥њ й голова –ади ћ≥н≥стр≥в р≥шуче
берутьс¤ до миру з большевиками й нав≥ть
дл¤ цього послали спец≥альну м≥с≥ю, балба-
чан≥вц≥ й петлюр≥вц≥ починають робити
вс¤к≥ заходи, щоб той мир з≥рвати. ƒл¤ того
Ѕалбачан посилаЇ все тр≥вожн≥щ≥ й тр≥вож-
н≥щ≥ зв≥стки з свого фронту, подаЇ неправ-
див≥ в≥домости*), зал¤куЇ, провокуЇ, викли-
кав зайву ненависть. —ам, не будучи в сил≥
справитись нав≥ть з нед≥сц≥пл≥нованими ви-
д≥лами повстанц≥в, весь час з своЇю оф≥-
церньою падаЇ в пан≥ку, деморал≥зуЇ своЇ
в≥йсько, розгон¤е його.
`
Ќарешт≥, щоб переконати ƒиректор≥ю в
`
*) “≥ "перев≥рен≥" в≥домости в нот≥ ƒиректор≥њ
про китайц≥в ≥ лотиш≥в походили а балбачан≥вського
штабу. "„ервоний ѕрапор" пот≥м висм≥ював ц≥ в≥до-
мости, на п≥дстав≥ чого можна зробити висновок, що
украњнськ≥ соц≥ал≥сти (¤к≥ пот≥м нав≥ть збройне боро-
лись з п¤таковщиною), цих китайц≥в п≥д той час н≥где
й е бачили.
1
227
`
страшн≥й сил≥ рос≥йського в≥йська, без бою,
нав≥ть без наступу з боку ворога, кидаЇ ’арь-
к≥в ≥ т≥каЇ. ’арьк≥в к≥льки день стоњть без
ус¤коњ влади, поки на заклик харьк≥вського
роб≥тництва не приход¤ть рос≥йськ≥ в≥йська.
¬ цей же час, ут≥кши до ременчуга й за-
хопивши з собою к≥льки сот м≥л≥он≥в карбо-
ванц≥в, розробл¤Ї план, ¤к пробитись з своЇю
руською оф≥церньою й частиною обдуреного
в≥йська на ƒ≥н до ƒен≥к≥на. ќдночасно по-
силаЇ в ињв своњх старшин ≥ "соц≥ал≥ста"
соц≥аль-демократа —. “имошeнка, харьк≥в-
ського ком≥сара, до ƒиректор≥њ з вимогою
негайного опов≥щенн¤ в≥йни –ос≥њ.
`
≤ от через к≥льки дн≥в по висилц≥ мировоњ
делегац≥њ до ћоскви, ¤вл¤ютьс¤ ц≥ посланц≥
з —. ѕетлюрою й —. “имошенком до ƒирек-
тор≥њ й майже з кулаками, з риданн¤м у
голос≥, з поб≥л≥лими тремт¤чими губами
(—. “имошенко) вимагають у нењ опов≥щенн¤
в≥йни –ос≥йськ≥й —ов≥тськ≥й –еспубл≥ц≥.
`
ƒл¤ чого≥? јдже ми фактично воюЇмо з
нею. Ѕийтес¤, воюйте, на в≥що ж опов≥щати
цю в≥йну, коли ми хочемо миритись, коли
послано делегац≥ю дл¤ того?
`
Ќ≥, без опов≥щенн¤ в≥йни козаки не можуть
битис¤. ¬они не знають, чи рос≥йськ≥ боль-
шевики вороги нам чи при¤тел≥. ÷е мовчанн¤
ƒиректор≥њ ослабл¤Ї дух наших в≥йськ, спи-
н¤Ї њхн≥й запал ≥ надаЇ см≥ливости й жорсто-
`
228
`
кости большевикам. „и знаЇ ƒиректор≥¤, ¤к≥
страх≥тт¤ там робл¤тьс¤? „и знаЇ вона, що
вона робить злочинство супроти нашоњ дер-
жавности, не опов≥щаюч≥њ в≥йни? ћирова де-
легац≥¤? ј ¤ка гарант≥¤, що большевики
хот¤ть миритись, що це не Ї з њхнього боку
хитр≥сть, щоб ослабити дух наших в≥йськ?
„ом вони перемирр¤ не пропонують, а т≥льки
переговори? р≥м того: ми не маЇмо зброњ,
амун≥ц≥њ. јнтанта нам може продати. јле вона
хоче мати гарант≥ю, що ми - не большевики,
що ми тою зброЇю не будемо њњ саму бити.
ќтже опов≥щенн¤м в≥йни ми покажемо, що
нам збро¤ потр≥бна проти рос≥йських ≥мпер≥а-
л≥ст≥в. оли ƒиректор≥¤ не опов≥стить в≥йни,
то представники харьк≥вського фронту за-
¤вл¤ють, що складають з себе вс¤ку в≥дпо-
в≥дальн≥сть за той фронт ≥ не ручатьс¤, що
через два-три тижн≥ п≥д ињвом не будуть
китайськ≥ в≥йська.
`
ƒ≥йсно, про перемирр¤ мови не було. ’то
м≥г знати, чи не хитр≥сть большевик≥в були
вс≥ т≥ балачки про мир. ’арьк≥вський же
фронт, справд≥, гнувс¤ й тр≥щав ¤к л≥д на
весн≥. «ахиталась ≥ ƒиректор≥¤. ѕроти опов≥-
щенн¤ в≥йни був т≥льки голова ƒиректор≥њ.
јле не маючи не то що фактичноњ влади,
але нав≥ть точних в≥домостей про стан справи,
отже не маючи змоги вз¤ти на себе одного
всю в≥дпов≥дальн≥сть за одкинeнн¤ так жагуче
`
229
`
й наст≥йно поставленого головним отаманом
≥ в≥йськовими знавц¤ми домаганн¤, мус≥в
згодитись ≥ в≥н на оф≥ц≥альне опов≥щенн¤
фактично вже веденоњ в≥йни. ¬се одно, опо-
в≥щено чи не опов≥щено, а коли делегац≥¤
заключить мир, то в≥йну буде спинено.
`
јле тут дивним способом одразу заглохли,
зникли вс¤к≥ чутки про м≥с≥ю —. ћазуренка.
ћинаЇ тиждень, два, - н≥ слова в≥д нењ.
`
јрештували? –озстр≥л¤ли?
`
¬и¤вл¤Їтьс¤ (це стало в≥домо т≥льки через
6-7 м≥с¤ц≥в) що й —. ћазуренко й Ќ. ом≥сар
„≥чер≥н весь час пробували говорити з ињвом
по рад≥о й через щось ињв не хот≥в прий-
мати в≥д ћоскви телеграм. (–ад≥отелеграф був
п≥д в≥йськовою владою).
`
“од≥ —. ћазуренко за особливою допомо-
гою рос≥йського ”р¤ду посилаЇ в ињв свого
кур'Їра з докладом про усп≥шн≥сть перего-
вор≥в. (“акого ж зм≥сту й рад≥отелеграми
подавались.) –ос≥йський ”р¤д даЇ кур'Їров≥
екстренн≥ пот¤ги, щоб швидче доставити його
до ”крањни. Ќарешт≥, в≥н уже п≥д ињвом.
јле коли хоче на окремому паровоз≥ п≥д
б≥лим прапором наблизитись до украњнсько-
го фронту, його зустр≥чають скаженим
вогнем гармат. ¬≥н ще к≥льки раз≥в пробуЇ
п≥д'њхати, робить ¤ко мога пом≥тн≥шим б≥лий
прапор, - у в≥дпов≥дь той самий ворожий
вогонь. Ќе будучи нав≥ть отаманом, можна
`
230
`
зрозум≥ти, що окремий паровоз та ще п≥д
б≥лим прапором не може загрожувати фрон-
тов≥ й його можна п≥дпустити до себе без
ус¤кого риску й страху за в≥йськову спра-
ву. ќтже, значить, його не п≥дпускали не
через це? ј через що?
`
“о знала т≥льки отаманська влада.
¬ кожному раз≥ в≥йну було опов≥щено.
÷е було зроблено 16 с≥чн¤. ј 1 лютого,
се-б-то ¤к раз через об≥ц¤них отаманами два
тижн≥, повстанськ≥ украњнськ≥ в≥йська, п≥д-
поможен≥ регул¤рними рос≥йськими в≥йська-
ми були вже п≥д ињвом. ќголошенн¤ в≥йни
не п≥дн¤ло духу. ќтаманам важно було ви-
дерти те опов≥щенн¤ в≥йни не з в≥йськових
мотив≥в, а з пол≥тичних. ќпов≥щаючи в≥йну,
вони були б≥льш певн≥, що до миру не прий-
де, а, значить, не буде рад¤нськоњ, д≥йсно
народньоњ влади, ¤ка не потерпить свавол≥
й ус≥х гидот отаман≥в.
`
“аким чином ц≥ дв≥ сили, - п¤таковщина
й отаманщина,-дос¤гли свого: одна пот¤гла
–аду Ќародн≥х ом≥сар≥в у руський нац≥она-
л≥зм та ≥мпер≥ал≥зм, а друга пот¤гла ƒиректо-
р≥ю в контрреволюц≥ю й у жорсток≥ лапи ан-
тантського ≥мпер≥ал≥зму.
`
