–ќ«ƒ≤Ћ VII.
`
ѕриглушенн¤ революц≥њ й к≥нець
ƒиректор≥њ.
`
1. ƒ≥¤льн≥сть по неоголошен≥й програм≥. - 2. Ѕезкон-
трольн≥сть ≥ контрреволюц≥йн≥сть отаманськоњ влади.
- 3. ѕ¤таковщина служить отаманщин≥. - 4.  ≥нець
ƒиректор≥њ.
`
1. ƒ≥¤льн≥сть по неоголошен≥й програм≥.
`
 ожний, хто прочитаЇ цю декларац≥ю, не
будучи знайомий з тими обставинами, серед
¤ких одбували с¤ под≥њ, маЇ повне право ска-
зати: можна про цю декларац≥ю р≥жно су-
дити й знаходити вс¤к≥ дефекти в н≥й, але
невже ≥менно вона, ≥менно ц¤ соц≥ально-
пол≥тична програма ƒиректор≥њ викликала
таке невдоволенн¤ широких народн≥х мас,
що вони не п≥ддержали њњ й нав≥ть сам≥
повстали на нењ з зброЇю в руках?
`
я на це можу сказати з ц≥лковитою пев-
ностю, що не в соц≥ально-пол≥тичн≥й про-
грам≥ ƒиректор≥њ була причина. –озум≥Їтьс¤,
декларац≥¤ багатьох, ¤к зл≥ва, так ≥ зправа
не задовольн¤ла. –озум≥Їтьс¤, компром≥со-
`
180
`
в≥сть, недоговорен≥сть, непевн≥сть поз≥ц≥й
були дуже пом≥тн≥.
`
јле ¤ дозвол¤ю соб≥ думати, що коли б
вона точно, посл≥довно переводилась у житт¤,
то того невдоволенн¤ (принаймн≥ в таких
розм≥рах) не було би. ∆итт¤ њњ виправило
би, викреслило, стерло б не¤сности й при-
стосувало би до себе.
`
¬с¤ причина ≥менно в тому, що ц¤ де-
кларац≥¤ не переводилась у житт¤, вона
лишалась соб≥ на папер≥, а д≥¤льн≥сть влади
ƒиректор≥њ одбувалась зовс≥м по инч≥й, не-
писан≥й ≥ неоголошен≥й програм≥.
`
Ќасамперед, декларац≥¤ з'¤вилась т≥льки
через п≥втора м≥с¤ц¤ п≥сл¤ сформуванн¤ ƒи-
ректор≥њ та початку повстанн¤ й через два тиж-
н≥ по вз¤ттю  ињва. ¬есь цей час населенн¤
майже н≥чого не знало про основн≥ завданн¤
соц≥альноњ й пол≥тичноњ програми ƒиректор≥њ.
`
јле зате весь цей час агенти влади ƒи-
ректор≥њ в життю, в реальн≥й, щоденн≥й д≥¤ль-
ности своњй на м≥сц¤х ви¤вл¤ли таку про-
граму, ¤ка не лишала н≥¤кого сумн≥ву в
населенн¤. ’арьк≥вщина, ѕолтавщина, ’ер-
сонщина,  атеринославщина не т≥льки н≥чого
не знали про майбутню "майже большевгщьку"
декларац≥ю ƒиректор≥њ, але й не д≥ставали
(через труднощ≥ комун≥кац≥њ й в≥др≥зан≥сть
бойовими операц≥¤ми в≥д центру повстанн¤)
в≥дозв ≥ декрет≥в ƒиректор≥њ.
`
181
`
«ате вони бачили й знали реальну д≥¤ль-
н≥сть представника ƒиректор≥њ, вожд¤ пов-
станн¤ на л≥вому берез≥ - Ѕалбачана. –оз-
гони роб≥тничих ≥ сел¤нських з'њзд≥в, роз-
стр≥ли й поронн¤ р≥зками роб≥тник≥в ≥ сел¤н,
ц≥луванн¤ ручок кн¤гинь ≥ пом≥щиць, зали-
шанн¤ на адм≥н≥стративних посадах геть-
манц≥в, безчинства, свавол¤ балбачан≥вськоњ
оф≥церн≥, ¤ка здеб≥льшого була руська, все це
без ус¤ких декларац≥й за ц≥ п≥втора м≥с¤ц≥ до
випуску декларац≥њ ц≥лком з'аг≥тувало проти
ƒиректор≥њ весь л≥вий бер≥г, роб≥тництво й
сел¤нство, без р≥жннц≥ нац≥ональности.
`
 оли ƒиректор≥¤ випускала свою декла-
рац≥ю, на ’арьк≥вщин≥ й ѕолтавщин≥ вже
орган≥зовувались повстанськ≥ в≥дд≥ли —ел¤н-
ськоњ —п≥лки (п≥д проводом, головним чином,
укр. л≥вих есер≥в, п≥зн≥ще званих "боротьби-
стами"), але вже не проти розбитоњ геть-
манщини, але проти ƒиректор≥њ, ¤ка порола
сел¤н р≥зками, ц≥лувала панам руки й ли-
шала гетьманщину на старих м≥сц¤х. ≤ вже
"—лавний отаман" ≥ "також нац≥ональний
герой" Ѕалбачан то тут то там вступав з
ними в боњ, посилаючи ƒиректор≥њ донесенн¤,
що геройськ≥њ боретьс¤ з в≥йськами рос≥й-
ських комун≥ст≥в.
`
“а на в≥що так далеко ходити: в самому
 ињв≥, в рез≥денц≥њ "соц≥ал≥стичноњ" влади
на другий же день по вступ≥ ƒиректор≥њ
`
182
`
розпочалась реальна, д≥йсна (а не деклара-
ц≥йна) пол≥тика њњ. я не кажу вже про те,
що без потреби й без путт¤ було поставлено
змучене гетьманщиною й м≥с¤цем ус¤ких
гетьманських "воЇнних ≥ осадних положен≥й"
м≥сто на "стан облоги". Ќе кажу про те, що
зразу було введено немилосерну цензуру
на пресу, заборонено збори, з≥бранн¤, що,
словом, не дано було населенню нав≥ть в≥ль-
н≥ще з≥тхнути й почути хоч ¤кусь р≥жницю
м≥ж √етьманщиною й ƒиректор≥Їю. ’ай це
вимагалось, ¤к казали отамани, в≥йськовою
необх≥дностю. (“ут ще один доказ, ¤к у кл¤-
сов≥й держав≥ можуть бути от≥ "демократичн≥
свободи".)
`
јле р≥ч у тому, що отамани не т≥льки
в≥йськов≥ справи вир≥шували, а й ус≥ пол≥-
тичн≥, соц≥альн≥ й нац≥ональн≥. ¬с¤ верховна,
се-б-то реальна, д≥йсна влада була в руках
отаман≥в ≥ то в штаб≥ —≥чових —тр≥льц≥в, з
¤кими —. ѕетлюра ц≥лком консол≥дувавс¤ й
серед ¤ких ус¤кими способами запоб≥гав
ласки. ¬они вводили стан облоги, вони ста-
вили цензуру, вони заборон¤ли збори.
`
÷е була група молодих, енсрг≥чннх, до
фанатизму й екстазу прон¤тнх нац≥ональним
чутт¤м людей. ¬с¤ вага в≥йськових операц≥й
проти гетьманщини л¤гла на њхн≥ плеч≥ й
через те вони вважпли себе визволител¤ми
”крањни. Ќе дов≥р¤ючи пол≥тичним д≥¤чам ≥
`
183
`
парт≥¤м, будучи мало осв≥ченими в пол≥тич-
них питанн¤х, маючи пс≥х≥ку й св≥тогл¤д зви-
чайних обивател≥в-демократ≥в, а з другого
боку гадаючи, що треба ви¤вити "тверду,
зал≥зну владу", ц≥ молод≥ люди вз¤лис¤ й
пол≥тично "визвол¤ти" ”крањну.
`
ј найб≥льшим њхн≥м "визволенн¤м" було
- боротьба з большевизмом. « ц≥Їю метою
було орган≥зовано р≥жн≥ в≥дпов≥дн≥ ≥нст≥ту-
ц≥њ, поставлено шп≥онаж ≥ сформовано особ-
ливий полк п≥д командою "соц≥альдемократа"
 овенка, завд¤нн¤м ¤кого було - карн≥
експед≥ц≥њ в т≥ м≥ста, де закладались ради
роб≥тничих ≥ сел¤нських депутат≥в.
`
≤люстрац≥Їю сењ пол≥тики молодих оф≥це-
р≥в може послужити те, що на прот¤з≥ двох
тижн≥в _чотир≥_ рази було розгромлено кињв-
ське ÷ентральне Ѕюро профес≥ональних сою-
з≥в, де с≥човики кожного разу шукали боль-
шевик≥в. ѕри цьому було спалено й понищено
все д≥ловодство Ѕюра.
`
Ќа пров≥нц≥њ, не кажучи вже про л≥вий
бер≥г, також ус¤ влада й пол≥тика була в
руках в≥йськових комендант≥в, або самодер-
жавних ком≥сар≥в, або, ще г≥рше, в руках
отаман≥в, що вели в≥йськов≥ операц≥њ.
`
≤ через те декрети ƒиректор≥њ, њњ благ≥ на-
м≥ри, њњ декларац≥њ були соб≥ хорошими сло-
вами, а в д≥йсности були отаманськ≥ д≥ла
з поганими насл≥дками.
`
184
`
2. Ѕезконтрольн≥сть ≥ контрреволюц≥й-
н≥сть отаманськоњ влади.
`
≤ от тут ще раз п≥дтвержуЇтьс¤ життЇва
рац≥ональн≥сть ≥ необх≥дн≥сть у революц≥й-
ний момeнт таких орган≥в, ¤к ради.
`
¬се лихо ƒиректор≥њ було в тому, що вона
не мала в≥дпов≥дних орган≥в, ¤к≥ проводили
би в житт¤ њњ програму. ќсновна помилка
була в тому, що ми, одкинувши чисто рад¤н-
ську с≥стему революц≥йноњ влади, зупинили
свою революц≥ю на п≥вдороз≥. —л≥дуючою по-
милкою було, що ми, пр≥нц≥п≥ально ухваливши
трудов≥ ради, фактично њх одкинули також.
ћи позбавили самих себе тих засоб≥в, ¤кими
могли зд≥йснити своњ благ≥ нам≥ри. ћи сво-
њми комендантами й ком≥сарами приглушили
й здушили революц≥йну самод≥¤льн≥сть на-
родн≥х мас, ми одсунули њх в≥д активноњ уча-
сти в твор≥нню житт¤, ми нав≥ть не дали њм
права й змоги контролю нашоњ д≥¤льности.
`
ћи бо¤лись большевизму, думали спо-
собом репрес≥й не допустити його розвитку,
але цим ¤к раз добились того, що не т≥льки
пхнули маси в об≥йми нац≥онал≥стичноњ те-
ч≥њ руського большевизму, але знов од≥пхну-
ли њх в≥д украњнськоњ ≥дењ, знов ми цю
≥дею од¤гли в соц≥ально-ворож≥ масам, май-
же реакц≥йн≥, петлюр≥вське-балбачан≥вськ≥
форми.
`
185
`
ƒругим нашим лихом було те, що ф≥зич-
на в≥йськова сила нашоњ революц≥њ була в
руках людей або пол≥тично-неосв≥чених, або
нав≥ть ворожих до широкого соц≥ального
руху мас.
`
≤ р≥ч не в —≥чових —тр≥льц¤х. —≥чов≥
—тр≥льц≥, нав≥ть старшини, здеб≥льшого д≥ти
сел¤н, могли бути здатними до ширшоњ соц≥-
альноњ акц≥њ. ѓхн¤ основна хиба була в њхн≥й
пол≥тичн≥й неосв≥чености, в њхн≥й односторон-
ности пс≥х≥ки, що н≥чого не бачила й не розу-
м≥ла кр≥м нац≥онального, а те нац≥ональне
розум≥ла хибно. ѕри инч≥й с≥стем≥ влади вони
могли би нав≥ть бути корисними революц≥њ
своњм запалом, енерг≥Їю, самов≥дданостю.
`
Ћихо було в тому, що вс¤ с≥стема орга-
н≥зац≥њ в≥йськовоњ влади була не в≥дпов≥дна
до тих завдань революц≥њ, ¤к≥ висувались
житт¤м ≥ ¤к≥ ƒиректор≥¤ старалась с≥нтезу-
вати й формулувати. ƒ≥ло в тому, що б≥ль-
ш≥сть нашоњ старшини були не революц≥о-
нери, а то й контрреволюц≥онери. Ѕ≥льше
того: значна частина њњ складалась з був-
ших гетьманц≥в, з руськоњ оф≥церн≥, ¤ка валом
валила в нашу арм≥ю. ÷¤ оф≥церн¤ розкла-
дала наш≥ в≥йська, провокувала њх на екс-
цеси, одних т¤гла в бандитизм, у погроми,
а других одкидала в б≥к ворожости до ƒирек-
тор≥њ. ≤ то, ¤к бували докази, робилось тою
оф≥церньою ц≥лком св≥домо, навмисно.
`
186
`
ќтже тут треба було з самого початку
вжити р≥шучих, революц≥йних заход≥в. я ще
в ¬≥нниц≥ до вступу в  ињв, маючи на уваз≥
необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ революц≥йноњ й
соц≥ал≥стичноњ арм≥њ, без ¤коњ н≥¤к≥ наш≥
гасла й декрети не могли бути зд≥йснени-
ми, вн≥с проект орган≥зац≥њ старшинських
шк≥л, в ¤к≥ приймались би св≥дом≥ пол≥тич-
но й соц≥альне украњнськ≥ роб≥тники й се-
л¤не. ƒо випуск≥в з цих шк≥л оф≥цер≥в
призначати з унтер-оф≥цер≥в. ј кр≥м усього
ввести в арм≥ю ≥нст≥тут пол≥тичних ком≥-
сар≥в.
`
÷≥ внесенн¤ зустр≥ли ¤вну, гостру непри-
хильн≥сть з боку "√оловного ќтамана"
—. ѕетлюри. Ќав≥ть протест, що ƒиректор≥¤
вм≥шуЇтьс¤ в в≥йськов≥ справи, хоче на-
садити в арм≥њ большевизм, внести розклад
у нењ. «апротестували й инч≥ неголовн≥, але
по сут≥ може ще й б≥льш головн≥, н≥ж "√о-
ловний", отамани. я все ж таки настоював
на своњх внесенн¤х. «агрожувало конфл≥к-
том. “од≥ отамани вжили инчоњ тактики:
вони пр≥нц≥п≥ально згодились ≥ на школи, й
на пол≥тичних ком≥сар≥в, (назвавш≥њ њх, щоб
не похоже було на большевик≥в, "≥нспекто-
рами"). јле в житт¤, не вважаючи на вс≥
моњ настоюванн¤ ¤к у ¬≥нниц≥, так ≥ в  ињв≥,
уперто не переводили.
`
“аким чином ф≥зична сила, в≥йсько, ли-
`
187
`
шалось у руках елемент≥в, ¤к≥ або не розу-
м≥ли революц≥њ або були ¤вними контррево-
люц≥онерами й нав≥ть контрукрањнц¤ми.
`
¬ цьому ж пол¤гаЇ причина й тих Їврей-
ських погром≥в, ¤к≥, почавшись незабаром
по вступ≥ ƒиректор≥њ в  ињв, пот≥м такою
страшною, кр≥вавою пошестю розлились по
вс≥й ”крањн≥. Ќе маючи глибоких, захоплю-
ючих салдатськ≥ маси соц≥ально-революц≥й-
них лозунг≥в, отамани мус≥ли чимсь п≥д-
бадьорювати "козацький дух". ≥ "давали
хлопц¤м погул¤ти", ¤к говорилось тод≥.
`
Ќ≥ дл¤ кого тепер уже не секрет, що пере-
важно сама оф≥церн¤ п≥дбивала до цього
салдат. ≥ також не секрет, що н≥ одного з та-
ких злочинц≥в отаманською владою не було
н≥ розстр≥л¤но, н≥ нав≥ть ¤кось покарано. ј
коли голова ƒиректор≥њ став вимагати в √о-
ловного ќтамана по¤сненн¤, то √оловний
ќтаман —. ѕетлюра сердито в≥дпов≥в: "ј
чого ж вони (Їврењ) не боролись з нами
прот≥њ гетьманщини?!" ≤ коли √оловний
ќтаман говорив ≥ думав, що Їврењ заслужи-
ли погроми, то що могли думати, говорити
й робити отаманц≥? ≤ що дивного, наприклад,
у тому, що один ≥з "нац≥ональних героњв"
отаман јнгел зупин¤в поњзд, вит¤гав з його
вс≥х Їврењв, ж≥нок, д≥тей, старих людей, роз-
кладав њх ус≥х вр¤д на перон≥ й поров р≥з-
ками?
`
188
`
≤ чи було ж покарано того јнгела, ¤к
вимагала вс¤ ƒиректор≥¤ в≥д —. ѕетлюри?
–озум≥Їтьс¤, н≥.
`
ј чи було покарано тих руських оф≥це-
р≥в, ¤к≥ п≥д приводом боротьби з большеви-
ками, учин¤ли пот≥м погроми в Ѕердичев≥,
∆итомир≥ й других м≥сц¤х? „и розстр≥л¤но
хоч одного з них, ¤к було розстр≥л¤но укра-
њнц¤ ¬ербицького за те, що в≥н був боль-
шевиком, або ¤к Ѕалбачан розстр≥лював в≥-
домого украњнського соц≥ал≥ста Ўинкар¤,
¤кому т≥льки чудом ¤кимсь удалось ут≥кти
з м≥сц¤ кари з простр≥леною рукою? –озу-
м≥Їтьс¤, н≥.
`
≤ не було н≥ кари, н≥ управи, н≥ суду, н≥
контролю над цими злочинц¤ми й ворогами
не т≥льки революц≥њ, але й нац≥онального
руху. Ѕо вс¤ с≥стема в≥йськовоњ влади була
збудована й св≥домо √оловним ќтаманом ≥
неголовними отаманами п≥ддержувана так,
щоб над ними не було н≥¤кого контролю.
`
ќт ц¤ безконтрольн≥сть, самодержавн≥сть
влади ц≥в≥льноњ й в≥йськовоњ була основною,
початковою нашою б≥дою. ÷е була й св≥дома,
й несв≥дома наша контрреволюц≥¤, ¤ка, ко-
ристуючись обставинами, захоплювала всю
владу, й одтирала в≥д нењ революц≥йн≥ еле-
менти, не допускаючи над собою њхнього
контролю н≥ в ¤к≥й форм≥, а особливо в фор-
м≥ рад.
`
189
`
3. ѕ¤таковщина служить отаманщин≥.
`
ƒругим злим фактором, ¤кий штовхнув
нашу революц≥ю вправо, були јнтанта й
рос≥йськ≥ комун≥сти нац≥онал≥стичноњ њхньоњ
теч≥њ (п¤таковщина).
`
јле тут же треба признати, що п≥д той
час рос≥йськ≥ нац≥онал≥стичн≥ комун≥сти за-
грали б≥льш реакц≥йну дл¤ нашого руху
ролю, н≥ж јнтанта.
`
ѕравда, коли моЇ внесенн¤ про с≥стему
чисто-рад¤нськоњ влади було не прин¤то, то
одним з аргумент≥в служило посиланн¤ на
загрозу з боку јнтанти. я також розум≥в,
що нам небезпечно ви¤вл¤ти себе так от-
верто прихильниками соц≥ал≥стичноњ рево-
люц≥њ, - це дало би прив≥д јнтант≥ послати
па пом≥ч √етьманов≥ своњ в≥йська. (“акий
самий був, до речи, страх ≥ перед н≥мц¤ми.)
ќтже з тактичних мотив≥в, д≥йсно, просто
необх≥дно було ¤кось себе замаскувати. —≥-
стема трудових рад була тою маскою. « од-
ного боку вона давала вих≥д революц≥йн≥й
енерг≥њ мас, давала змогу розвиватись рево-
люц≥њ (коли б т≥льки було введено њњ в житт¤!),
а з другого давала нам право протестувати:
"ми-не большевики, ви не маЇте права
бить нас у спину, коли ми боремось з н≥-
мецькою реакц≥Їю".
`
≤ Ї багато даних думати, що, коли б не
`
190
`
вм≥шавс¤ другий фактор, - рос≥йськ≥ нац≥о-
нал≥сти-комун≥сти, - коли б ми переконались,
що јнтанта безсила й не може виконати
своњх погроз, (¤к то пот≥м ви¤вилось), то
трудов≥ ради заграли би свою ролю в укра-
њнськ≥й революц≥њ.
`
јле, ¤к ≥ перший раз, за ÷ентральноњ
–ади, так ≥ тепер удруге нац≥онал≥стична,
безглузда пол≥тика ѕ¤такових ≥  -о не т≥льки
спинила той процес, але й штовхнула укра-
њнську керуючу демократ≥ю вправо.  оли
спочатку с≥стему трудових рад було прин¤то
б≥льше ¤к тактичний х≥д (принаймн≥, ¤ так
дививс¤ тод≥ на це), то п≥сл¤ в≥дозв п¤та-
ковського ур¤ду трудов≥ ради стали вже
пр≥нц≥п≥ально б≥льш приЇмлимими дл¤
нас, н≥ж чист≥ сов≥ти. я, так само зл¤каний
≥ обурений зрадливостю й нам≥рами рос≥й-
ських нац≥онал≥ст≥в-большевик≥в, також по-
чав обстоювати с≥стему трудових рад, бо
вона нас забезпечувала в≥д нац≥онал≥зму
рос≥йських большевик≥в, вона нам гаранту-
вала наш≥ нац≥ональн≥ здобутки.
`
ћало того: ц≥ агресивн≥ виступи й на-
м≥ри спричинились до того, що вбили й так
не дуже сильну волю украњнських парт≥й до
реал≥зац≥њ трудових рад. –озум≥Їтьс¤, це була
величезна помилка, ≥менно, треба було ввести
њх ¤к найшвидче.
`
ј коли б не така п¤таковська жадн≥сть
`
191
`
≥ вузькогл¤дн≥сть, коли б рос≥йськ≥ больше-
вики додержували того договору, що було
заключено м≥ж мною й ћануњльським, коли
б ви¤вили толерантн≥сть до нас ≥ показали,
що вони шанують наш≥ державно-нац≥ональн≥
права й що нам нема чого бо¤тись њх, мож-
на з певностю гарантувати, що це далеко
краще одбилось би на справ≥ соц≥ал≥стичноњ
революц≥њ на ”крањн≥, н≥ж њхнЇ брутальне,
вороже "помаганн¤" т≥й революц≥њ.
`
ј коли б вони, зам≥сць того, щоб напа-
дать на нас ззаду, коли ми були зан¤т≥
боротьбою з гетьманщиною, виступили з пе-
реду на н≥мц≥в ≥ гетьманц≥в, коли б висту-
пили нам на пом≥ч ≥ за¤вили, (¤к т≥льки
тепер за¤влено в одн≥й з в≥дозв “роцького),
що вони не завойовувать ≥дуть ”крањну, а
помагать бити реакц≥ю, й коли б то доказали
на д≥л≥, чесно, щиро, - то ще з б≥льшою
певностю можна сказати, що серед украњн-
ськоњ демократ≥њ така пол≥тика мала би
велике революц≥он≥зуюче знач≥нн¤. Ќаша
природна соц≥альна ворож≥сть до пануючих
буржуазних кл¤с на ”крањн≥, нац≥ональне
чужих нам, розпалена до того страх≥тт¤ми
й злочинствами гетьманщини, мала б н≥чим
не гальмований прост≥р.
`
«ам≥сць того, щоб посилати "на пом≥ч"
наш≥й революц≥њ червон≥ полки й сотн≥ воро-
жих до нашоњ нац≥њ аг≥татор≥в, рос≥йським
`
192
`
комун≥стам треба було з самого початку на-
шого повстанн¤ прислати до нас своњх пред-
ставник≥в ≥ чесно, отверто вв≥йти в пере-
говори й помогти нам зсередини, ¤к
товариш≥, а не ззаду, ¤к вороги.
`
≤ хай не посилаютьс¤ на петлюр≥вщину
та балбачан≥вщину. « ними ми справились
би, коли б не було п¤таковщ≥ши. ѕ¤таков-
шина ж не т≥льки не убила отаманщини,
але ще б≥льше п≥дсилила њњ, надала њй мо-
рального й нац≥онального обгрунтованн¤.
`
ѕ¤таковський нац≥онал≥зм зм≥цнив контр-
революц≥йний отаманський нац≥онал≥зм. ѕ¤та-
ковщина затулила рота л≥вим украњнським
елементам, зв'¤зала њм руки, знесилила су-
проти своЇњ балбачан≥вщини й петлюр≥вщи-
нп. ¬она укр≥пила отаманщину й в≥ддала њй
у руки всю владу. ќтаманщина ¤вл¤лась
уже оборонницею нац≥ональноњ вол≥, - ¤к≥
там к б≥су трудов≥ ради, пол≥тичн≥ в≥йсько-
в≥ ком≥сар≥, оф≥церськ≥ роб≥тниче-сел¤нськ≥
школи! "Ѕий большевик≥в, комун≥ст≥в, воро-
г≥в нашоњ нац≥њ!" ќт ус¤ програма! ≤ кому-
н≥ст≥в було нав≥ть оголошено, ¤к лазутчик≥в
≥ шп≥он≥в ворожоњ рос≥йськоњ арм≥њ.
`
≤ що дал≥, то все б≥льше й б≥льше вс¤
влада переходила в руки отаман≥в. ƒирек-
тор≥¤ й  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в*) грали т≥льки
`
*) 3 перших дн≥в повстанн¤ функц≥онувала у ¬≥н-
ниц≥ “имчасова –ада «ав≥дуючих державними опра-
`
193
`
декоративну ролю ширми або громоодвод≥в.
ƒо голови ƒиректор≥њ звертались ус≥ л≥в≥
елемент≥њ з скаргами, жал¤ми, докорами,
лайками, погрозами. –озгромлен≥ профес≥йн≥
сп≥лки, порот≥ сел¤не, погромлен≥ Їврењ,
обурен≥ парт≥йн≥ д≥¤ч≥, редактори затиснутих
у цензуру газет, кињвськ≥ обивател≥, терор≥-
зован≥ отаманц¤ми, шантажистами, спеку-
л¤нтами, вс≥ вони благали, молили захисту,
оборони. ј голова ƒиректор≥њ, голова "¬ер-
`
вами без виразних конституц≥йних прав 1 обов'¤зк≥в;
це був прим≥тивний дорадчий орган ƒиректор≥њ в ус≥х
справах державно-адм≥н≥страц≥йного житт¤. « вињздом
ƒиректор≥њ з ¬≥нниц≥ “имчасова –ада «ав≥дуючих
автоматично припинила свою д≥¤льн≥сть.
`
¬  ињв≥ аж до прињзду ƒиректор≥њ та призначенн¤
першоњ –ади Ќародн≥х ћ≥н≥стр≥в адм≥н≥страц≥йну власть
виконував –еволюц≥йний  ом≥тет у склад≥ чотирнад-
ц¤ти  ом≥сар≥в.
`
ѕерший склад  ом≥тету був такий: ћ. јвд≥енко,
¬. „еховський, ј. ѕ≥соцький, ¬. ¬исоцький,
ћ. √алаган, Ќ. «агородн≥й, ћ. ћарченко (б≥ль-
ш≥сть у. с-д.-незалежники).
`
« моментом вступу в  ињв –еспубл≥канськоњ јрм≥њ
вс¤ повнота адм≥н≥страц≥йноњ та в≥йськовоњ влади
перейшла до отамана ќсадного  орпусу  оновальц¤.
Ќаказом ƒиректор≥њ ”. Ќ. –. в≥д 26 грудн¤ 1919 р.,
ч. 1 призначена була перша –ада Ќародн≥х ћ≥н≥стр≥в
у так≥м склад≥:
`
1) √олова –ади Ќародн≥х ћ≥н≥стр≥в ≥ ћ≥н≥стр «а-
кордонних —прав - ¬. „еховський (укр. с.-д.); 2) ћ≥-
н≥стр ¬нутр≥шн≥х —прав - ќ. ћицюк (укр. с.-р.);
3) ћ≥н≥стр «емельних —прав -ћ. Ўаповал (укр. с.-р.);
`
194
`
ховноњ ¬лади" безпом≥чно обурювавс¤, об≥-
ц¤в "розсл≥дувати" ≥... н≥чого не м≥г зробити,
бо його накази отаманами не виконувались,
а своЇњ ф≥зичноњ сили не було, щоб т≥ на-
кази п≥дперти.
`
÷е, розум≥Їтьс¤, ставило "¬ерховну ¬ла-
ду" в см≥шне, недостойне становище перед
ус≥м громад¤нством, принижувало њњ й уби-
вало вс¤ке серйозне в≥дношенн¤ до њњ хоро-
ших сл≥в, постанов ≥ декларац≥й.
`
4) ћ≥н≥стр ћистецтва-ƒ. јнтонович (укр. о.-д.);
5) ћ≥н≥стр ћорських —прав-ћ. ¬≥л≥нський (укр.
с.-с.); 6) ћ≥н≥стр Ќароднього «доровл¤ - Ѕ. ћатю-
шенко (укр. с.-д.); 7) ћ≥н≥стр ѕошт ≥ “елеграф≥в -
≤. Ўтефан (укр. с.-р.); 8) ћ≥н≥стр ѕродовольчих —прав
-Ѕ. ћартос (укр. с.-д.); 9) ћ≥н≥стр “оргу й ѕро-
мисловости - —. ќстапенко (укр. с.-р.); 10) ¬. о. ћ≥-
н≥стра ¬≥йськових —прав - 0. ќсецький (укр. с.-с.);
11) ¬. о. ћ≥н≥стра Ќародньоњ ќсв≥ти - ѕ.’олодний
(укр. с.-ф.); 12) ¬. о. ћ≥н≥стра ёстиц≥њ - ќ. Ўелухин
(укр.с.-ф.); 13) ¬. о. ћ≥н≥стра ‘≥нанс≥в - ¬. ћазу-
ренко (укр. с.-д.); 14) ¬. о. ћ≥н≥стра ѕрац≥ - Ћ. ћи-
хайл≥в (укр. с.-д.); 15)  еруючий ћ≥н≥стерством Ўл¤-
х≥в - ѕ. ѕилипчук (укр. с.-с.); 16)  еруючий ”прав-
л≥нн¤м  ульт≥в при ћ≥н≥стерств≥ Ќародньоњ ќсв≥ти-
≤. Ћипа; 17) ƒержавний  онтрольор - Ћ.—имон≥в (укр.
с.-с.); 18) “. в. о. ƒержавного —екретар¤ - ≤. —н≥жко.
`
¬ склад≥ цього  аб≥нету в коротк≥м час≥ сталис¤
легк≥ зм≥ни. ¬. о. ћ≥н≥стра Ќародньоњ ќсв≥ти призна-
чений був проф. ≤. ќг≥Їнко (укр.с.-ф.), ¬. о. ƒержав-
ного —екретар¤ ћ.  орчинський (укр. с.-ф.), а ћ≥н≥-
стром ™врейських —прав ј. –евуцький (евр. с.-д.
парт≥¤ "ѕоалей ÷≥он").
`
195
`
≤ значна дол¤ вини за це, за приглушенн¤
революц≥њ, за захопленн¤ влади не-революц≥й-
ними й нав≥ть контрреволюц≥йними елемен-
там≥њ, за дальший розвиток нац≥онально-укра-
њнськоњ контрреволюц≥њ й за т¤жкий р¤д зайвоњ
боротьби й страждань на ”крањн≥ - падав на
нац≥онал≥стичну теч≥ю руських комун≥ст≥в.
`
4.  ≥нець ƒиректор≥њ.
`
Ќа цьому можна вважати добу ƒиректо-
р≥њ ск≥нченою. –олю широких народн≥х мас,
виразницею ≥нтерес≥в ¤ких старалась бути
ƒиректор≥¤, в нац≥ональн≥й соц≥ал≥стичн≥й
украњнськ≥й революц≥њ було спинено. √олов-
ний чинник, що знищив гетьманщину,
с≥льський ≥ м≥йськпй украњнський пролета-
р≥ат, од влади й творенн¤ державност≥њ було
од≥пхнуто новим чинником - нац≥ональним
м≥щанством, репрезентованим отаманщиною.
цим найг≥ршим елементом др≥бнобуржуазноњ
демократ≥њ.
`
ѕричиною тому були внутр≥шн≥ сили
(др≥бнобуржуазн≥сть, невиразн≥сть, хистк≥сть
украњнськоњ парт≥йноњ демократ≥њ) ≥ сили зов-
н≥шн≥ (јнтанта, н≥мецьке в≥йсько й головним
чином нац≥онал≥стична й ≥мпер≥ал≥стична
теч≥¤ рос≥йських комун≥ст≥в).
`
ƒекларац≥¤ ƒиректор≥њ ¤вилась т≥льки
нарисом тих тенденц≥й, ¤к≥ нам≥чались у
рухов≥ мас, це був безсилий голос задуше-
`
196
`
ноњ на той мент украњнськоњ соц≥ал≥стичноњ
революц≥њ в нац≥ональних формах.
`
≤ на цьому фактичне ≥стнуванн¤ ƒирек-
тор≥њ, ¤к виразниц≥ цењ короткоњ доби в ≥сто-
р≥њ нац≥онального в≥дродженн¤, к≥нчаЇтьс¤.
`
Ќоминально й оф≥ц≥ально ƒиректор≥¤
≥стнувала й дал≥, але вона н≥¤кого знач≥нн¤
вже не мала, вона служила т≥льки прикрит-
т¤м д≥йсноњ влади й пол≥тики отаманщини.
`