–ќ«ƒIЋ V.
`
ѕовстанн¤, ¤к сел¤нсько-роб≥тнича
революц≥¤.
`
1. ƒва способи. - 2. ѕочаток петлюр≥вщини. - 3. ѕо-
жежа революц≥њ. - 4. —трах обивател≥в з "¬ерховноњ
¬лади" перед соц≥ал≥стичною революц≥Їю. - 5. ’уто-
р¤нка знов боњтьс¤ пролетар≥ата. - 6. ѕо укочених
стежках. - 7. ƒ≥¤льн≥сть представник≥в ƒиректор≥њ.
`
1. ƒва способи.
`
ѕ≥д час п≥дготовчоњ орган≥зац≥њ повстанн¤
нам≥чалось два способи захопленн¤ влади.
`
ѕерший: полк —≥чових —тр≥льц≥в рушаЇ
з Ѕ≥лоњ ÷еркви на  ињв ≥ раптовим р≥шучим
нападом бере його в один-два дн≥. …ому
допомагаЇ «ал≥зничий полк, ¤кий повинен
був на цей день виступити в околиц≥ Kињва.
`
÷ей спос≥б м≥г удатис¤. √етьманське оф≥-
церство було неорган≥зоване, слабодухе й
бо¤зке. ¬оно могло т≥льки по шинках та за
спиною н≥мецького штабу добре воювати. “≥
оф≥церськ≥ "корпуси", що були п≥д коман-
дою руських генерал≥в, розб≥глис¤ б в≥д пер-
ших згук≥в стр≥лецьких гармат. I не в русь-
`
122
`
ких оф≥церах була перепона, а в н≥мецькому
гарн≥зон≥  ињва. ’оча в √ерман≥њ була вже
революц≥¤, хоча влада належала соц≥ал≥стам,
хоча в н≥мецьких в≥йськах та й самому гар-
н≥зон≥  ињва були скр≥зь ради солдатських
депутат≥в, отже, значить, немов би не було
п≥дстав бо¤тис¤, що н≥мецьке в≥йсько на
”крањн≥ й у  ињв≥ вступитьс¤ за реакц≥ю, за
гетьманщину й буде битис¤ з революц≥йним
≥ республ≥канським украњнським в≥йськом ≥
народом; хоча це все було так, одначе ми
не були певн≥, ¤к у д≥йсности поставитьс¤
до нашого виступу кињвська н≥мецька рада
салдатськнх депутат≥в. ќрган≥зуючи повстан-
н¤, ми брали на увагу цей фактор також.
≤ робили заходи дл¤ порозум≥нн¤ з пров≥д-
никами ради салд. депутат≥в. јле њхн¤ в≥д-
пов≥дь була така невиразна, що ц≥лковитоњ
певности ми не могли мати.
`
ќтже коли б ми прнн¤ли цей план ≥
рушили зразу на  ињв, то могли стикнутис¤
з н≥мецьким в≥йськом. ¬оно нас безперечно
розбило б одним махом ≥ вс¤ справа рево-
люц≥њ потерп≥ла б велику поразку.
`
„ерез те було прин¤то другий спос≥б:
п≥дн≥мати круг себе народ, озброювати його,
формувати в правильне в≥йсько й помалу
обхоплювати  ињв з ус≥х бок≥в. ѕри чому на
останньому зас≥данню було прин¤то, що
ƒиректор≥¤ повинна зразу ж виразно й ¤сно
`
123
`
зазначити перед народом так≥ моменти: соц≥-
альний, пол≥тичний ≥ нац≥ональний. ƒиректо-
р≥¤ повинна зразу ж голосно одзначити
перед широкими масами, що керовництво
ведетьс¤ коллективом, парт≥¤ми, а не окре-
мими особами, (¤к те все було л≥том), що на
першому м≥сц≥ сто¤ть соц≥ально-економичн≥
≥нтереси працюючих кл¤с, що рух Ї респу-
бл≥канський ≥ що в той же час чисто на-
ц≥ональний, украњнський, проти руськоњ
буржуаз≥њ й н≥мецькоњ гетьманщини.
`
÷им малос¤ на уваз≥ зразу зробити ве-
лику роботу реаб≥л≥тац≥њ украњнськоњ ≥дењ,
реаб≥л≥тац≥њ украњнських парт≥й, реаб≥л≥тац≥њ
й п≥днесенн¤ республ≥канського пр≥нц≥пу.
ќсобливо важно було, щоб перший голос
пролунав ≥менно в такому дус≥, щоб зразу
всьому рухов≥ було надано широкий народ-
н≥й, соц≥альний ≥ нац≥онально-республ≥кан-
ський характер, характер народньоњ революц≥њ.
`
2. ѕочаток петлюр≥вщини.
`
јле на великий жаль ≥ шкоду всьому
дальшому розвитков≥ украњнськоњ революц≥њ
цей перший акт Ќ. —оюзу й ƒиректор≥њ
було попсовано й майже унеможливлено
—. ѕетлюрою.
`
¬ той час, ¤к ус≥ представники парт≥й з
таким риском одбували останнЇ зас≥данн¤,
нам≥чали й виробл¤ли план сп≥льноњ акц≥њ,
`
124
`
ќ. ѕетлюра вињхав у Ѕ≥лу ÷еркву й тут по-
сп≥шив видати в≥д свого ≥мени ”н≥версал до
народу з закликом до повстанн¤.  оли останн≥
члени ƒиректор≥њ з'њхались, щоб виконати
той нам≥чений ≥ ухвалений ус≥ми парт≥¤ми
перший акт, було вже п≥зно: петлюр≥вський
”н≥версал уже розходивс¤ по руках, розво-
зивс¤ по селах, розносивс¤ по вс≥й околиц≥
в чутках ≥ опов≥данн¤х. « тоњ околиц≥ чутки
й ”н≥версал покотились дал≥, розкотились
по вс≥й ”крањн≥. ј за тих час≥в, коли все
чогось ждало, коли увага напружена була
до крику, вс¤к≥ чутки хапалис¤ з жадностю
й електричне проносились дал≥.
`
≤ таким чином ус¤ акц≥¤, весь рух зразу,
з самого ж початку було поставлено п≥д
марку одноњ, окремоњ особи, офарблено пер-
сональним характером, звужено, зб≥днено й
затуманено. ¬с≥ повстанц≥, ¤к≥ почали ст≥ка-
тис¤ до революц≥йних центр≥в, стали нази-
ватис¤ "петлюр≥вц¤ми", "ѕетлюра йде на
√етьмана", "ѕетлюра кличе проти н≥мц≥в".
„асто серед сел¤нства, ¤ке до сього не чуло
≥мени ѕетлюри, чулись так≥ поголоски: "јга,
ось ≥де ѕетлюра на √етьмана, вона йому
покаже; слава Ѕогу, не буде вже б≥льше
отоњ ”крањни." —ловом, зразу було внесено
цим ¤к раз усе те, чого хот≥ли уникнути
парт≥њ: персональний характер справи, не-
¤сн≥сть ц≥лей, безпрограмн≥сть, в≥дсутн≥сть
`
125
`
коллективности, нав≥ть в≥дсутн≥сть республ≥-
канського характеру руху.
`
ƒо цього треба додати, що назва "петлю-
р≥вець" п≥д час боротьби з большевиками
мала спец≥фичний, контрреволюц≥йний ха-
рактер, а ≥м'¤ —. ѕетлюри славилось серед
революц≥йних елемент≥в, а надто серед про-
летар≥ату, ¤к ≥м'¤ в≥домого контрреволюц≥о-
нера. ≤ це примушувало найб≥льш св≥дом≥ й
революц≥йн≥ елементи ставитись до нашого
руху з великою обережностю й настороже-
ностю.
`
 р≥м того гетьманц≥, бажаючи д≥скред≥-
тувати перед ≈вропою й ”крањною украњнську
революц≥ю й повстанн¤, старались роз'¤сни-
ти весь рух, ¤к авантюру окремоњ особи, а
не ¤к рух широких мас. “ут "”н≥версал"
—. ѕетлюри дуже придавс¤ гетьманц¤м ≥
вони, не згадуючи про Ќ. —оюз, про парт≥њ,
про ƒиректор≥ю, весь час виставл¤ли весь
рух, ¤к операц≥ю одного чолов≥ка, що сид≥в
у тюрм≥, був випущений гетьманом ≥ в
помсту п≥дн¤в бандит≥в ≥ робив заворушенн¤.
¬они так пильно старались дати ≥менно це
по¤сненн¤, так роздували ≥м'¤ ѕетлюри, що
хутко й сам≥ пов≥рили в те, що вс¤ справа,
д≥йсно, була задумана, орган≥зована й прова-
джена —. ѕетлюрою, та й других, нав≥ть тих,
що ближче сто¤ли до справи, встигли цею
галасливою рекламою в цьому переконати.
`
126
`
„лени ƒиректори, заставши в Ѕ≥л≥й ÷еркв≥
вже випущений ≥ поширюваний ”н≥версал
—. ѕетлюри, знаючи вже —. ѕетлюру, пам'¤та-
ючи, ¤к в≥н приймав на себе всю честь "ви-
зволенн¤"  ињва й ”крањни в≥д большевик≥в,
не потребували багато часу думати над тим,
що саме керувало цим чолов≥ком, коли в≥н,
зам≥сць того, щоб ¤витис¤ на зас≥данн¤, сп≥-
шив у Ѕ≥лу ÷еркву й поперед ус≥х, не зна-
ючи нав≥ть, що саме вир≥шено, ¤кий напр¤м
ус≥Їњ акц≥њ ухвалено коллективом, не уповно-
важений н≥ким, в≥д свого власного ≥мени ви-
ступав перед народом. „лени ƒиректор≥њ
розум≥ли, ¤ку зразу велику, нав≥ть перед-
бачену шкоду зроблено цим учинком.
`
јле вернути назад уже неможливо було.
“он уже задано; всьому рухов≥ вже надано
ф≥рму й фарбу. ’то перший крикнув, того
й почуто найб≥льше в т≥й мертв≥й тиш≥, що
була тод≥. «нали це й парт≥њ, коли давали
д≥рективи ƒиректор≥њ, розум≥в це й —. ѕетлю-
ра, посп≥шаюч≥њ в Ѕ≥лу ÷еркву.
`
ƒиректор≥¤ пот≥м робила вс≥ заходи, щоб
виправити цю шкоду, щоб надати вс≥й справ≥
повстанн¤ й революц≥њ не "геройський" а
соц≥альний ≥ нац≥онально-республ≥канський
характер, щоб викликати в масах ≥дею на-
родньоњ й украњнськоњ боротьби з експлу-
ататорськими кл¤сами, навмисно п≥дкреслю-
вала скр≥зь назву "республ≥канськ≥ в≥йська",
`
127
`
"революц≥йно-республ≥канська арм≥¤", а нe
"петлюр≥вц≥". ”кр. ¬≥йськовий –еволюц≥йний
 ом≥тет у  ињв≥ з свого боку також силку-
вавс¤ збити гетьманськ≥ роз'¤сненн¤ й ви-
¤снити, що не ¤кийсь один чолов≥к —. ѕетлюра
з своњми "петлюр≥вц¤ми" робить бунт, а все
св≥доме украњнське революц≥йне громад¤н-
ство виступило проти руськоњ буржуаз≥њ й
увесь украњнський працюючий люд повстав
проти гнобительських кл¤с.
`
јле, розум≥Їтьс¤, перше враж≥нн¤, пер-
ший крик разураз найб≥льш сильн≥ й най-
легче приймаютьс¤ пс≥х≥кою. ≤м'¤ —. ѕетлюри
стало маркою всього руху.
`
≤ зв≥дси почалась петлюр≥вщина, ¤ка
ст≥льки шкоди принесла украњнськ≥й рево-
люц≥њ й за ¤ку ст≥льки сорому довелось за-
знати щиро демократичним елементам укра-
њнства.
`
«. ѕожежа революц≥њ.
`
јле так чи с¤к, ¤к республ≥канц≥, чи ¤к
петлюр≥вц≥, широк≥ народн≥ маси стали п≥д-
водитись на заклики ƒиректор≥њ. —початку
вони йшли до нас обережно, помалу, не
маючи певности, чи це серйозна справа, чи
така сама, ¤к л≥том. јле де дал≥, то почали
ст≥катись см≥лив≥ще, численн≥ще, р≥шуч≥щe.
Ќе маючи змоги в той час харчувати велику
к≥льк≥сть людей, ми в закликах прохали пов-
станц≥в брати з собою на к≥льки дн≥в хар-
`
128
`
чу. ≤ сел¤не ¤вл¤лись з харчем не т≥льки
дл¤ себе, але й дл¤ других. ’л≥б ≥ вс¤кий
инчий продукт звозили до нас хурами. Ѕа-
гато повстанц≥в приходило вже з рушниц¤-
ми, часом привозили нав≥ть ≥ржав≥, викопан≥
з земл≥ кулемети.
`
Ќастр≥й мас був ц≥лком д≥ловий, поваж-
ний, без гар¤чкового п≥днесенн¤. ѕриходили,
вписувались у полк, переод¤гались у в≥й-
ськову од≥ж ≥ так, наче служили в тому
полку к≥льки рок≥в, д≥сц≥пл≥новано, строго
виконували вс≥ накази команди.
`
„ерез к≥льки дн≥в ƒиректор≥¤ мала ст≥ль-
ки сили, що могла рушити з Ѕ≥лоњ ÷еркви,
щоб зан¤ти ‘аст≥в, вузлову зал≥зничу стан-
ц≥ю м≥ж  ињвом ≥ ќдесою. јле все ж таки
ще не так багато, щоб ≥ти на самий  ињв.
`
”  ињв≥ ж запанувала розтер¤н≥сть. –уськ≥
генерали гар¤чкове кинулись моб≥л≥зувати
вс≥ своњ сили. ¬сю владу передано було
ген.  еллеров≥.
`
јле не покладаючись на руську оф≥цер-
ню, см≥ливу т≥льки серед неозброЇних сел¤н
та в карних експед≥ц≥¤х, руська буржуаз≥¤
стала робити р≥жн≥ заходи, щоб прихилити
на св≥й б≥к н≥мецьку раду салдатських де-
путат≥в. ќто головним чином дл¤ них так
рекламувалось —. ѕетлюру, щоб представити
н≥мецьким салдатам, що це не революц≥¤, не
рух народн≥х мас п≥д керовництвом пол≥тич-
`
129
`
них парт≥й, а авантюра одного чолов≥ка,
¤кий з≥брав круг себе банди розб≥шак ≥ на-
строњв њх проти культурних людей та проти
н≥мецького в≥йська. ¬они старались нал¤ка-
ти н≥мецьких салдат тим, що, коли цей рух
розростетьс¤, то њм, н≥мецьким во¤кам, не
можливо буде проњхати додому в √ерман≥ю,
бо петлюр≥вськ≥ бандити поруйнують ус≥ за-
л≥зниц≥, будуть нападати на н≥мецьк≥ поњзди,
будуть вибивати н≥мецьк≥ маленьк≥ в≥дд≥ли
по ”крањн≥.
`
Ќ≥мецький штаб, розум≥Їтьс¤, в цих на-
мовл¤нн¤х брав ¤к найактивн≥шу участь, а
¤к н≥мецьке оф≥церство в н≥мецьк≥й арм≥њ
користувалось майже тим самим впливом ≥
знач≥нн¤м, що й до революц≥њ, то њхн¤ аг≥та-
ц≥¤ робила своЇ д≥ло. ѕравда, спочатку руху
кињвська рада салдатських депутат≥в, коли
з нею мали контакт революц≥йн≥ украњнськ≥
орган≥зац≥њ, немов би ставилась нав≥ть при-
хильно до повстанн¤. јле де дал≥, то ц¤
прихильн≥сть через провокац≥йн≥ заходи н≥-
мецького оф≥церства й гетьманщини стала
зм≥н¤тись на невдоволенн¤ й нав≥ть ворож-
нечу. ќсобливо невдоволенн¤ росло на тому
грунт≥, що, д≥йсно, через повстанн¤ вињзд у
√ерман≥ю утруднювавс¤.
`
¬ кожному раз≥ в початку руху гетьман-
щина не могла скористуватис¤ н≥мецькою
в≥йськовою сплою й зразу задушити рево-
`
130
`
люц≥ю. ј це дл¤ нас було найголовн≥ще. Ќам
треба було т≥льки два-три тижн≥, щоб стати
непереможними нав≥ть дл¤ н≥мецькоњ арм≥њ.
`
≤, д≥йсно, за к≥льки тижн≥в революц≥¤
обн¤ла всю ”крањну. ¬огн≥ повстанн¤ вибу-
хали один за одним то тут то там, зливаю-
чись у широке суц≥льне море революц≥йноњ
пожежи, захоплюючи велик≥ м≥ста, м≥стечка,
села. –уська оф≥церн¤ в "полках", що фор-
мувались гетьманщиною на м≥стах, розб≥га-
лась або лицем≥рно переходила на б≥к ƒирек-
тор≥њ. Ќ≥мецьк≥ гарн≥зони на пров≥нц≥њ зай-
мали нейтрал≥тет, тримаючись у початках
руху наказу кињвськоњ ради —. депутат≥в не
втручатись у внутр≥шн≥ справи украњнц≥в.
 арн≥ сотн≥ по пов≥тах з своњми старостами,
¤к губернськими так ≥ пов≥товими, розб≥га-
лись або зливались по дек≥льки в одну групу
й намагались боротись з повстанськими за-
гонами.
`
’утко весь правий бер≥г був п≥д владою
ƒиректор≥њ. Ќа л≥вому берез≥, на ’арьк≥вщнн≥
повстанн¤ сп≥ралось на украњнський полк
Ѕалбачана, ¤кий до повстанн¤ сто¤в на боль-
шевицькому фронт≥. “ак само на „ерниг≥в-
щин≥ украњнськ≥ невеличк≥ в≥йськов≥ частини,
що мали охорон¤ти кордони ”крањни в≥д со-
в≥тськоњ –ос≥њ, послужили осередками дл¤
повстанського руху. якийсь час т≥льки ѕол-
тавщина та частина  атеринославщини були
`
131
`
ще в руках гетьманц≥в, але й то т≥льки по
л≥н≥њ зал≥зниць. ¬середин≥ ж рух зд≥ймавс¤
вогн¤ми по вс≥х селах ≥ м≥стечках.
`
ј руськ≥ генерали в  ињв≥ сварились м≥ж
собою, гризлись за владу, зм≥щали одне од-
ного з посади "головно-командуючого", що-
дн¤ опов≥щали ¤к≥сь моб≥л≥зац≥њ населенн¤,
гнали оф≥церню на фронт, але вона ховалась,
уникала, розб≥галась. Ќаселенн¤ охоче запи-
сувалось по моб≥л≥зац≥њ, брало зброю й ховало
њњ в себе, готуючись до виступу зсередини.
`
ќдин раз руськ≥ генерали спробували
вступити в б≥й з республ≥канськими в≥й-
ськами й вислали значну силу своЇњ "арм≥њ"
наперед. јле њњ було так розбито (п≥д ¬асиль-
ковом), що вони на завс≥гди загубили охоту
ви¤вл¤ти ≥н≥ц≥ативу й до самого к≥нц¤ зай-
мали т≥льки оборонну поз≥ц≥ю.
`
–еволюц≥йн≥ сили що дал≥ то все т≥сн≥ще
й т≥сн≥ще з ус≥х бок≥в обхоплювали по нам≥-
ченому планов≥ гетьманський  ињв ≥ от-от
мали його вз¤ти.
`
4. —трах обивател≥в в "¬ерховноњ ¬лади"
перед соц≥ал≥стичною революц≥Їю.
`
ѕ≥дготовл¤ючи повстанн¤, ≥н≥ц≥атори й
орган≥затори його старались передбачити
можливий х≥д ≥ розвиток його не т≥льки з
чисто м≥л≥тарного погл¤ду, але й з громадсько-
соц≥ального. ≥ не трудно було вгадати, що
`
132
`
з усп≥хом м≥л≥тарним буде розгортатис¤ й
пошир¤тис¤ рух соц≥альний ≥ нац≥ональний.
Ќе важко було тим, хто пережив ус≥ етапи
попередньоњ революц≥њ на ¬крањн≥, передчу-
вати, що широк≥ народн≥ маси, вв≥йшовши
в рух, ставши його основною силою, будуть
знову прагнути ¤к найб≥льшого й найповн≥-
шого свого пол≥тичного, нац≥онального, а,
головне, соц≥ального визволенн¤.
`
ќсобливо ж коли вз¤ти на увагу те люте
ф≥зичне й соц≥альне катуванн¤, ¤ке вони за-
знали в≥д гетьманщини й ус≥х њњ параз≥тар-
них кл¤с.
`
ƒиректор≥¤, розпочинаюч≥њ революц≥ю, по-
ставила њњ п≥д прапор демократичних гасел:
в≥дновленн¤ ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспу-
бл≥ки, поверненн¤ вс≥х демократичних свобод,
знищенн¤ старост ≥ в≥дживленн¤ демокра-
тичних м≥сцевих, ¤к м≥йських так ≥ зем-
ських самовр¤дувань. ¬ соц≥альн≥й сфер≥:
земл¤ сел¤нам, восьмигодинний робочий день,
охорона профес≥йних ≥нтерес≥в працюючих,
словом, усе те, що разураз сто¤ло в програ-
м≥ вс≥х украњнських ур¤д≥в.
`
јле ≥н≥ц≥аторам руху ¤сно було з пер-
тих же дн≥в, що ц¤ програма не задоволь-
нить широких мас, що дл¤ того, щоб бути
д≥йсними виразниками њхн≥х прагнень ≥ вол≥,
цю програму треба рад≥кально й в≥дпов≥дно
до с≥туац≥њ зм≥нити.
`
133
`
≤н≥ц≥атори не помилились, коли перед-
бачали, що головною силою революц≥йного
руху буде пролетар≥ат с≥льський ≥ м≥йський.
≤, д≥йсно, повстанська арм≥¤ поповн¤лась пе-
реважно пролетарським елементом, се-б-то
тим елементом, ¤кий, перш усього, найб≥льш
вазнав стражданн¤ й пониженн¤ в≥д панства
й ¤кий не мав великого хаз¤йства, що при-
в'¤зувало б його до хати. ѕо м≥стах ≥ м≥стеч-
ках активною, ≥н≥ц≥ативною силою було, ро-
зум≥Їтьс¤, роб≥тництво, ¤к украњнське, так ≥
неукрањнське.
`
ќтже, само собою, цей елемент не м≥г за-
довольнитис¤ тими невиразними гаслами,
¤к≥ виставл¤лис¤ ƒиректор≥Їю й "самочинно"
почав поширювати њх, закладаюч≥њ скр≥зь
–еволюц≥йн≥  ом≥тети, ¤к≥, переважно, мали
характер рад¤нськоњ влади.
`
—ел¤нство, правда, ставилось дуже обе-
режно що до захопленн¤ пом≥щицьких маЇт-
к≥в. ѕам'¤таючи ту т¤жку розплату, ¤ку дове-
лось перетерп≥ти за руйнуванн¤ економ≥й,
сел¤не не зач≥пали њх, нав≥ть сам≥ охоро-
н¤ли в≥д граб≥жу.
`
јле це було т≥льки насл≥дком непевно-
сти в своњй перемоз≥, а не поштивостю до
прав пом≥щицтва на землю й економ≥њ.
`
 р≥м того орган≥зац≥њ большевик≥в, або, ¤к
вони тепер оф≥ц≥ально (п≥сл¤ конгресу парт≥њ
на весн≥ 1918 р.) називалис¤, комун≥ст≥в зразу
`
134
`
ожили й стали провадити енерг≥чну аг≥тац≥ю
за поширенн¤ й поглибленн¤ революц≥йних
гасел.
`
ћаючи це на уваз≥, передбачаючи, що цьо-
го руху спинити неможливо, (та й не маючи
до того н≥¤кого бажанн¤), знаючи, що в≥н не-
минуче захопить наш≥ маси, що в≥н нас з≥тре,
коли ми будемо ставити йому оп≥р; а з дру-
гого боку бажаючи не випустити ≥н≥ц≥ативи
й керовництва з нац≥онально-украњнськпх рук,
щоб тим зберегти нац≥ональн≥ й державн≥
наш≥ завойованн¤ в ц≥й революц≥њ, ¤ ще в
‘астов≥ поставив перед ƒиректор≥Їю питанн¤
про прин¤тт¤ с≥стеми рад¤нськоњ влади на
”крањн≥. ÷им, розум≥Їтьс¤, ми стали би на
грунт чисто соц≥ал≥стичноњ революц≥њ. ÷им,
розум≥Їтьс¤, ми одштовхнули б од себе наш≥
пом≥ркован≥, др≥бнобуржуазн≥ нац≥ональн≥
елементи.
`
јле за цю соц≥альну одважн≥сть ми при-
дбали б дл¤ украњнського нац≥онального
в≥дродженн¤ таких активних ≥ сильних при-
хильник≥в, ¤к пролетар≥ат села й м≥ста. —та-
ючи на рад¤нську с≥стему влади, ми тим
самим позбавл¤ли б руських большевик≥в
виступити проти нас ≥ прагнути до захоп-
ленн¤ влади. ћи тим самим зразу припи-
нили б ворожнечу й боротьбу серед ант≥-
гетьманського табору, ¤ка вже стала поде-
куди пом≥чатис¤ й ¤ка не в≥щувала н≥чого
`
135
`
доброго дл¤ нас. ќсобливо ж, коли вз¤ти на
увагу, що на  атеринославщнн≥ вже в≥дро-
дивс¤ старий —ов≥тський ”р¤д ѕ¤такова й
в≥в аг≥тац≥ю проти ƒиректор≥њ.
`
 р≥м того. ¬ведена з ≥н≥ц≥ативи й з д≥рек-
тив самоњ ƒиректор≥њ рад¤нська влада, могла
бути сконструйована по такому пр≥нц≥пу,
щоб нац≥ональний украњнський характер њњ
збер≥гс¤ в повн≥й м≥р≥ й щоб в≥д того справа
нашого нац≥онального в≥дродженн¤ й нашоњ
державности, ¤к найкращого засобу дл¤ того,
не постраждала.
`
÷им р≥шучим кроком по шл¤ху соц≥альноњ
революц≥њ ми, на мою думку, ставили нац≥о-
нально-державну украњнську ≥дею в р≥вн≥
умови боротьби з руською ≥деЇю на ”крањн≥.
Ѕольшевнки в попередн≥й боротьб≥ з нами
через те нац≥ональне перемогли нас, що
мали в руках далеко дужчу зброю, н≥ж ми,
- соц≥альн≥ лозунги -, сили паш≥ нер≥вн≥
бул≥≥. ќтже тепер, коли ми хот≥ли побороти
њх нац≥онально, ми повнинн≥ були озброњтис¤
так само, ¤к вони. ≤ тод≥ нехай вони висту-
пають проти нас т≥льки ¤к руськ≥ нац≥она-
л≥сти, нехай аг≥тують серед наших мас, щоб
рад¤нська влада на ”крањн≥ була руська, ¤
не украњнська. Ѕо тод≥, коли б ми стали
на чистий рад¤нський шл¤х, коли б р≥шучо
вз¤лись до будови роб≥тничо-сел¤нськоњ дер-
жави й до рад≥кальноњ боротьби з буржуазним
`
136
`
ладом на ”крањн≥, коли б це маси виразно
бачили й в≥дчували, то за що могла би йти
боротьба м≥ж нами й руськими комун≥стами?
“≥льки за той чи инчий нац≥ональний ха-
рактер влади. ј тут, ¤ був певен ≥ тепер та
певн≥сть у мене т≥льки поб≥льшилась, вони
не мали би н≥¤кого усп≥ху.
`
јле переважна б≥льш≥сть член≥в ƒирек-
тор≥њ на чол≥ з —. ѕетлюрою поставилась не-
гативно до мого внесенн¤.
`
ќсновною причиною цього був, розум≥Їтьс¤,
њхн≥й "пом≥ркований", др≥бно-буржуазний св≥-
тогл¤д, пс≥х≥ка обивател≥в, ¤ких нац≥ональне
чутт¤ вт¤гло в революц≥ю, а обставини зро-
били пол≥тичними д≥¤чами. ƒл¤ них, нату-
ральна р≥ч, чудно й страшно було у¤вити
самих себе большевиками. як≥ вони, в
бога, большевики?! ўо вони в тому знали,
розум≥ли? ¬они знали т≥льки, ¤к ≥ вс≥ оби-
вател≥, що большевики "руйнують" госпо-
дарство й руйнують його так соб≥, з злости
на буржуаз≥ю та ще з ¤кихсь там фантаз≥й
≥ утоп≥й, що вони розстр≥люють людей, що
одб≥рають будинки й грош≥. ќтже стати й
соб≥ такими розбишаками? Ќ≥, на це вони не
могли одважитись нав≥ть дл¤ нац≥ональноњ
справи.
`
ќсобливий же оп≥р ставив —. ѕетлюра.
Ѕудучи таким самим нац≥онал≥стом-обива-
телем, в≥н кр≥м того мав чисто особист≥ п≥д-
`
137
`
стави протестувати прот≥њ нам≥р≥в зробить
його большевиком. јдже т≥ сам≥ большевики
так довго рекламували його ¤к контрреволю-
ц≥онера, що дивно було б з його боку так
швидко забути це. “а й хто пов≥рив би в
його большевизм?
`
÷е було причиною њхнього одкиненн¤ мого
внесенн¤. ј аргументи були так≥.
`
Ќасамперед, казав —. ѕетлюра, в≥йськов≥
н≥ за що цього не приймуть. ("¬≥йськов≥"-
це не салдатськ≥ маси, а штаб с≥чових стр≥ль-
ц≥в, ген. ќсецький й ще два-три оф≥цери.) ≤
то була правда: њхн¤ пс≥х≥ка так само була да-
леко в≥д роб≥тниче-сел¤нськоњ рад¤нськоњ дер-
жавности, ¤к ≥ б≥льшости член≥в ƒиректор≥њ.
`
 р≥м того, говорили вони, јнтанта по-
бачивши, що ми - большевпки, почне нас
бити з заду, - в –умун≥њ вже сто¤ли фран-
цузськ≥ в≥йська. Ќ≥мц≥ вийдуть ≥з свого ней-
трал≥тету й теж почнуть нас бити.
`
ј поза вс≥м, нам нема чого так бо¤тис¤
большевизму, бо маси йдуть за нами, в≥р¤ть
нам, слухаютьс¤ нас (отже сeл¤не не гра-
бують економ≥й, ¤к≥ ж вони большевики!) ≥
ми легко справимось з ус¤кою анарх≥Їю, коли
в≥зьмемо  ињв ≥ пок≥нчимо з √етьманщиною.
`
ћене ц≥ аргументи не переконали, а через
те певноњ постанови винесено не було, пи-
тани¤ ж було одкладено до вир≥шенн¤ його
парт≥¤ми, коли можливо буде њх скликати.
`
138
`
–озум≥Їтьс¤, то вже було ненормально,
що такоњ великоњ ваги питанн¤ вир≥шувала
невеличка група людей з п'¤ти чолов≥к, хоч
вона й називалас¤ "верховною владою". јле
наставали часи, коли в силу ненормальних
обставин особи висувались наперед ≥ грали
переб≥льшену ролю в рухов≥ мас.
`
5. ’утор¤нка знов боњтьс¤ пролетар≥ате.
`
 оли ж настала можлив≥сть скликати
представник≥в парт≥й, що "просочились" че-
рез гетьманський фронт на наш б≥к ≥ коли
перед ними поставлено було питанн¤ про
с≥стему рад¤нськоњ влади, то й вони одки-
нули њњ. (” ¬≥нниц≥, в початку грудн¤.)
`
ѕричини й аргументи були т≥ сам≥. "’у-
тор¤нка", др≥бна буржуаз≥¤ знову, ¤к ≥ за
÷ентр. –ади, бо¤лась пролетар≥ата. –ад¤нська
влада, це значить, властиво, влада м≥йського
пролетар≥ата, а в≥н у переважн≥й б≥льшости
своњй не украњнський, отже вийде, що ми
сам≥ оддамо владу неукрањнц¤м ≥ загубимо
евою нац≥онально-державну справу. ¬ радах
гору в≥зьмуть найб≥льш активн≥, спритн≥ й
революц≥йн≥ елементи, а наш сел¤нин не
зможе з ними конкурувати та й не схоче
сид≥ти в го'род≥ в тих радах ≥ таким чином
усе в≥зьмуть у своњ руки м≥йськ≥ роб≥тники.
`
я й т≥ нечисленн≥ оборонц≥ рад¤нськоњ
с≥стеми, що були на тому зас≥данню, на це
`
159
`
казали, що, коли ≥н≥ц≥атива рад¤нськоњ с≥-
стеми вийде в≥д нас, то ми ж можемо уста-
новити таку с≥стему вибор≥в у ц≥ ради, щоб
украњнський нац≥ональний елемент був ц≥л-
ком забезпечений у них. ћи не конче по-
винн≥ робити так, ¤к робл¤ть руськ≥ боль-
шевики, що одного роб≥тника металиста оц≥-
нюють щось у 10 чи 15 сел¤н.
`
ћи можемо дати б≥льш справедливе дл¤
нашоњ нац≥њ представництво с≥льському ро-
б≥тництву в цих органах влади. ≤ р≥ч не в
т≥й чи инч≥й конструкц≥њ рад, р≥ч нав≥ть не
в сам≥й с≥стем≥ рад¤нськоњ влади. ¬она в
революц≥йний час, у моменти гостроњ со-
ц≥альноњ в≥йни в найкращим засобом зд≥й-
снюванн¤ соц≥ал≥стичнпх завдань. √оловне
питанн¤ в тому, щоб вступити на шл¤х
р≥шучоњ соц≥альноњ боротьби з ус≥Їю с≥сте-
мою буржуазного, кап≥тал≥стичного ладу, з
ус≥ма його фортец¤ми, органами, апаратами,
звича¤ми. ƒл¤ цього не годитьс¤ с≥стема
демократичних самовр¤дувань ≥ парламента-
ризм у старих њхн≥х формах, вони не можуть
служити ц≥л≥ соц≥ал≥стичноњ перебудови гро-
мад¤нства, бо вс¤ њхн¤ суть маЇ кор≥н≥ в
старому лад≥.
`
 р≥м того.  оли розгл¤дати питанн¤
с≥стеми влади хоча би т≥льки з цац≥онально-
украњнського погл¤ду, то й то с≥стему м≥сце-
вих самовр¤дувань ми повинн≥ одкинути,
`
140
`
особливо тих городських самовр¤дувань, ¤к≥
вибрано ще за час≥в “имчасового ѕрави-
тельства й ¤к≥ в б≥льшости своњй просто
алт≥украњнськ≥.
`
‘ункц≥њ земського й городського само-
вр¤дуванн¤ м≥г перен¤т≥њ на себе единий
орган, рада роб≥тнич≥њх ≥ сел¤нських депу-
тат≥в. ≤ таким чином нац≥ональна справа
також була би краще забезпечена й на м≥сц¤х.
`
¬загал≥, коли б нав≥ть сто¤ти т≥льки на
одн≥й нац≥онально-державн≥й поз≥ц≥њ, то й то
б≥льш меньч далекозорому пол≥тиков≥ повинно
було бути ¤сно, що лог≥чний розвиток руху
приведе до большевизму й що в ≥нтересах
украњнськоњ державности треба не випускати
≥н≥ц≥ативи з своњх рук, треба забезпечити
соб≥ заран≥ украњнський характер тоњ влади,
¤ка маЇ неминуче прийти.
`
јле такоњ далекозорости у др≥бноњ бур-
жуаз≥њ разураз бракуЇ, бо та далекозор≥сть
з'Їднана з такими революц≥йними актами, ¤к≥
сто¤ть у суперечности з соц≥альною приро-
дою й пс≥х≥кою м≥щанства.
`
–ад¤нську, сов≥тську владу величезною
б≥льшостю голос≥в було одкинено.
`
ћен≥ лишалось або виступити з ”р¤ду або
згодитись на те, що ¤ вважав шкодливим дл¤
всењ справи нашоњ революц≥њ й дл¤ справи
украњнськоњ державности. јле й те й друге бу-
ло би здачею пол¤ боротьби майже без бою.
`
141
`
“од≥ ¤ св≥домо п≥шов на хитр≥сть. ≤ члени
ƒиректор≥њ, й б≥льш≥сть парт≥й у своњх про-
мовах ви¤вл¤ли згоду р≥шуче боротись з бур-
жуаз≥Їю. —ел¤нська демократ≥¤, а також др≥б-
на буржуаз≥¤ хоч переважно йде за великою
буржуаз≥Їю, але р≥дко коли маЇ до нењ гар¤чу
любов. ƒл¤ украњнськоњ ж сел¤нськоњ де-
мократ≥њ (≥деологами ¤коњ по сут≥ були вс≥
парт≥њ, не виключаючи й соц≥аль-демократ≥в)
велика буржуаз≥¤ на ”крањн≥ була ще й тим
ворожа, що вс¤ вона (велика буржуаз≥¤) була
не-украњнська. ≤ парт≥њ згожувались з тим
аргументом, що нам, украњнц¤м, зовс≥м нема
н≥¤ких п≥дстав боронити ≥нтереси нац≥ональ-
но-чужоњ нам буржуаз≥њ.
`
ќтже, грунтуючись на цьому, ¤ на другий
день по одкиненню с≥стеми чисто рад¤нськоњ
влади вн≥с нову пропоз≥ц≥ю: прин¤ти с≥стему
"трудових рад", се-б-то рад представник≥в
ус≥х елемент≥в громад¤нства, ¤к≥ не живуть
з експлуатац≥њ чужоњ прац≥. ƒругими сло-
вами: це мала бути д≥ктатура не пролетар≥ата
й незаможного сел¤нства, а д≥ктатура трудо-
вого люду.
`
–озум≥Їтьс¤, в ц≥й формул≥ вже були не-
¤сности, недоговоренности, ¤кесь зм'¤гченн¤
чогось, затушовуванн¤ ¤сних ≥ вс≥м уже
в≥домих пр≥нц≥п≥в. ÷¤ формула викликала
багато непорозум≥нь ≥ суперечностей. Ќа-
приклад, кого п≥двести п≥д категор≥ю трудо-
`
142
`
вого елементу? јдвокати, св¤щеники, бюро-
крати, журнал≥сти буржуазних ≥ реакц≥йних
газет, вони не експлуатували чужоњ прац≥,
значить вони мали виборче право до сих рад?
`
јле парт≥њ й ƒиректор≥¤ знайшли цей
компром≥с приЇмлимим. —≥стему влади тру-
дових рад було прин¤то, ¬ищим же органом
влади було ухвалено “рудовий  онгрес по
тому самому пр≥нц≥пу: мали право вибор≥в
т≥льки трудов≥ елементи, велика ж буржуаз≥¤,
кл¤си параз≥тарн≥, експлуататорськ≥ цього
права позбавл¤лись.
`
6. ѕо укочених стежках.
`
јле на жаль було прин¤то т≥льки пр≥нц≥-
п≥ально, б≥льш дл¤ заспокоЇнн¤ себе й захо-
ванн¤ миру, ладу та Їдиного фронту всередин≥
себе. «д≥йсненн¤ ж одкладалось, зат¤галось,
гальмувалось дебатами над виробленн¤м "за-
кону" про ц≥ ради, дебатами над њх компе-
тенц≥Їю, над вир≥шенн¤м пон¤тт¤ "трудо-
вий" ≥ т. д.
`
я, пропонуючи цей компром≥с, рахував
на те, що живе житт¤ саме виправить те,
що з≥псовано й одкине неп≥дход¤ще; що ж
Ї здорового й приЇмлимого, те лишитьс¤ й
уберетьс¤ в життЇв≥ форми.
`
јле парт≥њ й ƒиректор≥¤ також, очевидно,
¤к не зовс≥м св≥домо, то нап≥всв≥домо почу-
вали, що житт¤ заграЇ р≥шаючу ролю, й не
`
143
`
сп≥шили з реал≥зац≥Їю ц≥Їњ постанови, ¤ка
все ж таки ¤к-не-¤к мала большевицький
характер.
`
“а й јнтанти, що сто¤ла вже в ќдес≥,
було бо¤зко; та й н≥мц≥в страшно; та й не-
безпечно большовик≥в; та й маси л¤кали;
та й у самих не було особливого вогню й
запалу до виразноњ, р≥шучоњ, самов≥дданоњ
боротьби з буржуазною с≥стемою ладу. —ло-
вом, тут знову ¤к найкраще ви¤вилась не-
р≥шуча, неактивна, несамост≥йна пс≥х≥ка про-
межуточноњ кл¤си, ¤к≥й усього страшно, ¤ка
повинна до когось прихилитис¤.
`
ј тут ще й м≥л≥тарна с≥туац≥¤ була не
зовс≥м певна. —правд≥, з одного боку јн-
танта, з другого н≥мц≥, з третього гетьманц≥,
з четвертого большевики. ќбстановка в≥йни,
боњв, моб≥л≥зац≥й.
`
≤ через те м≥щанська пс≥х≥ка охоче йшла
по старих, укочених стежках: поки буде ви-
роблено закон про ради, треба ж ¤коњсь влади
на м≥сц¤х, ≥... в≥дновл¤лись стар≥, ант≥укра-
њнськ≥ й ант≥большсвистськ≥ думи, право-есе-
ровськ≥ земства з њхн≥ми демократичними
безконечними балаканинами, з њхньою не-
здатностю до енерг≥чноњ, р≥шучоњ прац≥, з
в≥чними протестами проти "насильственной
украинизац≥и".
`
« другого боку ƒиректор≥Їю наставл¤лись
скр≥зь коменданти, ком≥сари, ¤к≥ н≥ким не
`
144
`
контролювались. Ќа ц≥ посади часто попа-
дали люде н≥кчемн≥, нездатн≥ й, головне,
часом не т≥льки не соц≥ал≥сти, але й не
демократи. ™диною ознакою пригодности на
посаду служила "украњнськ≥сть" канд≥дат≥в.
”крањнець? - добре, б≥льше н≥чого не треба.
`
≤, розум≥Їтьс¤, п≥д украњнц≥в стали п≥д-
шиватись найп≥дозр≥л≥щ≥ елементи, нав≥ть в≥-
дом≥ гетьманц≥. ј через те, що вони не п≥д-
л¤гали н≥ контролю, н≥ в≥дпов≥дальности н≥
перед ¤ким громадським виборним органом,
(що мало бути в компетенц≥њ трудових рад),
то вони дозвол¤ли соб≥ ви¤вл¤ти свою владу
ц≥лком самодержавно й у дус≥ того св≥тогл¤-
ду, ¤кий сам≥ мали. „асто в≥йськов≥ комен-
данти й ком≥сари сварились м≥ж собою за
владу в м≥ст≥ й пов≥т≥, бо меж≥ й компетенц≥њ
тоњ влади дл¤ них не були точно зазначен≥.
`
–уське чорносотенство, гетьманц≥, пере-
фарбовуючись в украњнц≥в, навмисно стара-
лись проходити на так≥ посади, щоб тут же
д≥скред≥тували своњм поводженн¤м саму ≥дею
украњнськоњ влади.
`
ј в результат≥ над населенн¤м часто ро-
бились насильства, несправедливости, бра-
лись хабар≥, покривались спекул¤нти й геть-
манц≥, захищались ≥нтереси пом≥щик≥в ≥
р≥жних соц≥альних злод≥њв, в≥домих ус≥й
околиц≥ своњми попередн≥ми злочинствами.
ƒиректор≥¤ й њњ “имчасовий ”р¤д у ¬≥нниц≥
`
145
`
були далеко, перев≥р¤ти д≥¤льн≥сть своњх
агент≥в не мали н≥¤коњ змоги, а на м≥сц¤х,
¤к сказано, також не було н≥¤ких стримую-
чих ≥ контрольних орган≥в.
`
7. ƒ≥¤льн≥сть представник≥в ƒиректор≥њ.
`
¬се це викликало що дал≥ то б≥льше не-
вдоволенн¤ широких мас. ≤ через те револю-
ц≥йн≥ елементи, не дожидаючись "закону"
про трудов≥ ради, сам≥ творили революц≥йн≥
контрольн≥ й керуюч≥ органи влади на м≥сц¤х
у форм≥ –еволюц≥йних ¬≥йськових  ом≥тет≥в,
або –ад роб≥тничих ≥ сел¤нських депутат≥в,
¤к уже випробованих ≥ в≥домих орган≥в ре-
волюц≥йноњ боротьби.
`
јле з цими органами самодержавн≥ ко-
менданти й ком≥сари, розум≥Їтьс¤, почали
зараз же боротис¤. Ќе дивл¤чись на те, що
переважна б≥льш≥сть –еволюц≥йних  ом≥тет≥в
≥ нав≥ть –ад роб≥тничих депутат≥в спочатку
ц≥лком визнавали владу ƒиректор≥њ й сто¤ли
на грунт≥ њњ програми, що в б≥льшости були
украњнського характеру, коменданти й ком≥-
сари розгон¤ли њх, арештовували, часом де-
кого й розстр≥лювали.
`
≤ тут же треба зазначити надзвичайно
шкодливу ролю полковника Ѕалбачана на
’арьк≥вщин≥. ÷ей виразний ≥ св≥домий укра-
њнський реакц≥онер зразу п≥д≥рвав ≥ нав≥ть
убив на всьому л≥вобережжю автор≥тет ≥
`
146
`
вплив ƒиректор≥њ. ¬иставл¤юч≥њ себе, ¤к оф≥-
ц≥ального представника ƒиректор≥њ на ’арь-
к≥вщин≥, в≥н поводивс¤ там, ¤к найлют≥щий
противник ≥ ворог њњ. Ќе кажучи вже про те,
що в≥н наставл¤в скр≥зь таку адм≥н≥страц≥ю,
¤ка н≥чим майже не в≥др≥жн¤лась в≥д геть-
манськоњ (а часто лишав на м≥сц¤х ≥ самих
гетьманц≥в), в≥н учин¤в ще так≥ р≥чи.
`
¬ ’арьков≥ ¤к раз п≥д час повстанн¤
меньшевиками скликавс¤ роб≥тничий з'њзд.
ѕо вс≥м даним з'њзд мав бути не больше-
вицький. ќтже з ц≥Їњ причини не було п≥д-
став ставитись до його неприхильно. јле
Ѕалбачан, будучи пол≥тичним неуком, а кр≥м
того ворогом взагал≥ роб≥тництва, ¤ке б воно
н≥ було, большевицьке чи меньшевицьке, з'њзд
заборонив. ÷е викликало в меньшевик≥в зди-
вованн¤, - пот≥м обуренн¤. «'њзд було розпочато
без дозволу Ѕалбачана. “од≥ цей один ≥з
пле¤ди "нац≥ональних героњв" силою роз≥гнав
з'њзд, а багатьох учасник≥в ≥ керовник≥в його
арештував ≥ розстр≥л¤в.
`
–озум≥Їтьс¤, це була найкраща пропаган-
да проти ƒиректор≥њ. «разу все роб≥тництво
’арьк≥вщшш,  атеринославщнни, ƒонець-
кого району й нав≥ть ’ерсонщини (бо з ус≥х
цих м≥сцевостей з'њхались делегати) д≥стало
враж≥нн¤ й переконанн¤, що влада ƒиректо-
р≥њ Ї така сама, ¤к гетьманська, - контрре-
волюц≥йна й ворожа до роб≥тничого руху.
`
147
`
“ак ви¤вл¤в себе цей "нац≥ональний
герой" у сфер≥ роб≥тничоњ пол≥тики. ќборон-
ц≥ цього ворога украњнського руху будуть
виправдувати його тим, що в≥н роз≥гнав
роб≥тничий з'њзд з нац≥ональних мотив≥в.
Ѕ≥льш≥сть роб≥тничого з'њзду, мовл¤в, була
неукрањнська й поставилась би негативно до
украњнськоњ влади.
`
ƒобре. јле от з'њжжаЇтьс¤ з'њзд —ел¤н-
ськоњ —п≥лки на ѕолтавщин≥. ÷≥лком укра-
њнський, п≥д керовництвом св≥домих украњн-
ських д≥¤ч≥в. ≥ Ѕалбачан цей з'њзд також
розган¤Ї, й багатьох учасник≥в його поре
р≥зками. ¬ той же час демонстративно,
прилюдно, на вокзал≥ урочисто зустр≥чаЇ
¤кихсь кн¤гинь-пом≥щиць, ц≥луЇ њм ручки й
з величезною пошаною провожаЇ њх до њхн≥х
палац≥в.
`
≤ можна спитати: що повинно було ду-
мати оте випороте р≥зками украњнське сел¤н-
ство про владу ƒиректор≥њ? ≤ не т≥льки
сел¤нство, а просто пор¤дн≥ демократи, ба-
чучи таке виразне, п≥дкреслене поводженн¤
представника ƒиректор≥њ?
`
ƒ≥знавшись про розгон роб≥тничого з'њзду
в ’арьков≥, ¤ зразу поставив —. ѕетлюр≥, ¤к
"√оловному ќтаманов≥" украњнських в≥йськ
вимогу, щоб цього "д≥¤ча" було зм≥щено або,
принаймн≥, послано до його ком≥сара дл¤ кон-
тролю в його пол≥тичних виступах ≥ д≥¤ль-
`
148
`
ности. јле —. ѕетлюра вз¤в п≥д свою оборону
Ѕалбачана й н≥кого до його не послав, по-
силаючись на те, що ми в≥д Ѕалбачана
в≥др≥зан≥, кр≥м того Ѕалбачан може образи-
тись, а в≥н Ї головна наша м≥л≥тарна сила
на ’арьк≥вщин≥ й усьому л≥вому берез≥.
`
–озум≥Їтьс¤, —. ѕетлюр≥ трудно було зрозу-
м≥ти, що не Ѕалбачан був там нашою голов-
ною силою, а те роб≥тництво й сел¤нство,
¤ке розстр≥лювалось ≥ поролось р≥зками. ≤
це незабаром дуже болюче прийшлось нам
зрозум≥ти.
`
-----
`