–ќ«ƒ≤Ћ IV.
`
ѕ≥дготовка повстанн¤.
`
1. ѕерш≥ трудн≥ кроки. - 2. √азeтн≥ люди проти
"авантюри". - 3. ќстанн≥ п≥дготовч≥ об≥йми.
`
1. ѕерш≥ трудн≥ кроки.
`
јле не вс≥ члени Ќац≥онального —оюзу
ц≥лком щиро брали участь в останн≥х пере-
говорах з н≥мц¤ми й гетьманом. ƒл¤ де¤ких
украњнських пол≥тичних д≥¤ч≥в було вже ц≥л-
ком ¤сно, що буржуаз≥ю н≥¤кими перегово-
рами й конференц≥¤ми не можна примусити
здати хоч крихотку влади.
`
ƒо таких належав ≥ ¤. —тавши, по усту-
пленню ј. Ќ≥ковського, головою Ќац≥ональ-
ного —оюзу, ¤ мус≥в брати участь у вс≥х
балаканинах, ¤к≥ провадились до сього мо-
менту, до мого вступу в Ќ. —оюз; але та
участь була вже т≥льки засобом сховати
д≥йсн≥ ц≥л≥ й нам≥ри, ¤к≥ виникл≥њ в мене ще
п≥д час задушеного л≥тнього повстанн¤ на
”крањн≥. ƒл¤ мене було ¤сно, що т≥льки силою
можна вирвати владу з рук буржуазних кл¤с.
`
ќдначе п≥сл¤ кр≥вавого здушенн¤ пов-
`
88
`
станн¤, п≥сл¤ досв≥ду повстанського руху
того нещасливого л≥та не можна було й ду-
мати звертатись до того самого методу бо-
ротьби. ќдною з причин неудачи того пов-
станн¤ була незорган≥зован≥сть, роздробле-
н≥сть повстанських операц≥й. Ќе було керую-
чого, одного центру, не було широких, точно
визначених соц≥ально-пол≥тичних гасел. я не
кажу вже про те, що тод≥ н≥мецьке в≥йсько
було м≥цне, д≥сц≥пл≥новане, зал≥зне.
`
јле тепер наставали инч≥ часи. ѕеребу-
ванн¤ "на паш≥" на ”крањн≥ ослабило боЇвий
г≥пноз у н≥мецьких в≥йськах.  р≥м того н≥-
мецька арм≥¤ терп≥ла на зах≥дному фронт≥
катастрофальн≥ поразки. ¬иголодн≥ла Ќ≥меч-
чина знесилювалась ≥ задихалась у зал≥зному
к≥льц≥ антантськоњ блокади. «агонист≥сть н≥-
мецького м≥л≥таризму п≥дупадала. ѕереговори
про мир розмагн≥чували н≥мецького салдата.
¬ √ерман≥њ запахло революц≥Їю.
`
¬се це були спри¤тлив≥ моменти дл¤ можли-
вости повторенн¤ повстанн¤. јле його треба
було робити без повторенн¤ де¤ких помилок.
`
Ќасамперед, треба було з самого початку
надати справ≥ орган≥зований характер, про-
вести ретельну п≥дготовчу працю, з≥брати
вс≥ сили, розробити план, розпред≥лити сили.
јле ¤к раз п≥дготовча робота за тих люто-
пол≥цейських умов ≥ була найважчою части-
ною всього завданн¤. Ўп≥онаж ≥ охранка
`
89
`
так добре були поставлен≥ ≤.  ≥ст¤ковським,
що нав≥ть кожна секретна резолюц≥¤, кожне
необережне слово, сказане на тайному зас≥-
данню Ќ. —оюзу, зараз же ставали в≥домим й
в гетьмансько-н≥мецьких кругах.
`
ќтже не т≥льки не можна було п≥д≥ймати
питанн¤ про повстанн¤ в Ќац. —оюз≥, але
небезпечно було говорити про це з окре-
мими членами. Ќебезпечно хоча би вже через
те, що спочатку майже н≥ в кого не було
сп≥вчутт¤ до сењ ≥дењ.  ол≥и ¤ вперше вн≥с
пропоз≥ц≥ю на ÷ентральному  ом≥тет≥ ”—ƒ–ѕ
про необх≥дн≥сть розгл¤нут≥њ питанн¤ зброй-
ноњ боротьби з гетьманщиною, њњ просто було
одхилено ¤к фантастичну. « цього ¤ побачив,
що нав≥ть у своњй орган≥зац≥њ треба бути
обережним ≥ на своњй пропоз≥ц≥њ не настою-
вав, не маючи ще в руках таких даних,
¤кими м≥г би переконати своњх товариш≥в
по парт≥њ, а з другого боку бо¤чись д≥ску-
с≥¤ми винести своњ нам≥ри поза орган≥зац≥ю
й унеможливити соб≥ зд≥йсненн¤ њх.
`
«вичайно, такий стан р≥чей не полекшу-
вав ≥ так т¤жкоњ, справд≥, майже фанта-
стичноњ роботи. ™диний чолов≥к з Ќ. —оюзу,
¤кий так само, ¤к ¤, розум≥в необх≥дн≥сть
инчих метод≥в боротьби з гетьманщиною й
визнавав учасн≥сть њх, був ћ. Ўаповал. ≤ вс¤
наша тайна орган≥зац≥¤ складалась тод≥ з
двох чолов≥к: ћ. Ўаповала й мене.
`
90
`
–озум≥Їтьс¤, ≥де¤ повстанн¤ л≥тала вже в
пов≥тр≥, то сама виникаючи то тут, то там,
то виход¤чи з тих пункт≥в, де наша "орга-
н≥зац≥¤" мус≥ла намацувати грунт. ј т≥ му-
с≥ли перш усього намацувати його в тих
невеличких украњнських в≥йськових частинах,
¤ким удалос¤ ¤кимсь дивом уц≥л≥ти в≥д роз-
формуванн¤ н≥мц¤ми й ¤к≥ сто¤ли переважно
на большевицькому фронт≥ (на „ерниг≥вщин≥,
’арьк≥вщин≥).
`
“рохи згодом до п≥дготовчоњ роботи було
вт¤гнено так звану –аду зал≥зничник≥в з
ј. ћакаренком ≥ генералом ќсецьким на чол≥.
¬ руках сењ –ади була зал≥знича в≥йськова
варта по вс≥х л≥н≥¤х зал≥зниць ≥ зал≥зничн≥њ
полк у самому  ињв≥. √енерал ќсецький кр≥м
того об≥ц¤в, що незабаром в≥н матиме таких
60 полк≥в по ”крањн≥, що кадри сих полк≥в
уже н≥би були, треба було т≥льки грошей,
щоб скомплектувати њх.
`
јле головною нашою силою, на ¤ку ¤,
принаймн≥, найб≥льше рахував, був полк
—≥чових —тр≥льц≥в, галичан, що сто¤в у Ѕ≥л≥й
÷еркв≥. ¬≥н мав п≥втори тис¤ч≥ багнет≥в, був
зразково д≥сц≥пл≥нований ≥ складавс¤ з на-
ц≥ональне св≥домого елементу. ÷ей полк, на
думку орган≥зац≥њ, мав би служити ¤дром
повстанн¤, круг ¤кого гуртувались би инч≥
наш≥ сили.
`
—≥чов≥ —тр≥льц≥ спочатку вагались. Ѕуду-
`
91
`
чи ц≥лком сол≥дарн≥ в ≥дењ, вони, ¤к в≥йськов≥
фаховц≥, бачили реальну силу гетьманщини
й н≥мц≥в, ≥ не одважувались вступати з нею
в борню.
`
 р≥м того, трудн≥сть нашого завданн¤
поб≥льшувалась ще тим, що ми не мали н≥-
¤ких грошевих засоб≥в. ”крањнське патр≥о-
тичне громад¤нство не дуже сп≥шило на
пом≥ч своЇю кишеньою своЇму нац≥онально-
пол≥тичному центров≥. ћало того. Ќаприклад,
така патр≥отична украњнська ≥нст≥туц≥¤, ¤к
"”крањнбанк" не хот≥ла нав≥ть видати Ќ. —о-
юзов≥ тих 15000 карбованц≥в, ¤к≥ колись
було вкладено в нењ ÷. –адою. Ѕезсоромн≥сть
керовник≥в банку д≥йшла до того, що на
наст≥йне домаганн¤ Ќ. —оюзу видати ц≥
украњнськ≥ громадськ≥ грош≥ спадкоЇмцев≥
÷. –ади Ќ. —оюзов≥ "”крањнбанк" запропо-
нував уз¤ти на це дозв≥л у... гетьманського
ѕравительства, бо инакше в≥н, "”крањнбанк"
не мав права видати ц≥ грош≥. –озум≥Їтьс¤,
ц≥ доброд≥њ чудесно знали, що ми такого
дозволу не д≥станемо, коли б ≥ захот≥ли зро-
бити цю ще одну гидоту - звертатись з цим
до гетьманського ”р¤ду. ƒруг≥ ж "грошев≥"
украњнськ≥ ≥нст≥туц≥њ, ¤к р≥жн≥ кооперативи,
також дуже мл¤во ставились до грошевоњ
допомоги Ќ. —оюзов≥, спочатку посилаючись
на те, що кооперативи - не пол≥тичн≥ орган≥-
зац≥њ, а пот≥м, хоч ≥ винесли постанови про
`
92
`
ас≥гновки, то ас≥гновки т≥ не хапались ви-
давати. ≤ видали њх тод≥ вже, коли було
п≥зно й непотр≥бно, через що њхн≥ грош≥ й
не попали до рук Ќ. —оюзу.
`
ќтже доводилось вишукувати приватне
малесеньк≥ суми й ними провадити свою ро-
боту. ƒосить сказати, що в кас≥ "орган≥зац≥њ
повстанн¤" було не б≥льше 20.000 рубл≥в, а
на формуванн¤ зал≥зничих полк≥в треба було
по скромному п≥драхунков≥ на перший мо-
мент, не меньче м≥лл≥она карбованц≥в, щоб
зрозум≥ти, з чим ми виступали й ¤к д≥йсно
"фантастично" вигл¤дала вс¤ справа.
`
2. √азетн≥ люди проти авантюри.
`
“им часом ц≥ заходи ставали все б≥льш
≥ б≥льш в≥домими. ѕо  ињву та й по ”крањн≥
вже кружл¤ла чутка, що Ќ. —оюз готуЇ
повстанн¤. « одного боку чутка ц¤ допо-
магала нам, бо п≥дготовл¤ла ширш≥ кола до
акц≥њ, прит¤гала до Ќ. —оюзу делегац≥њ з р≥ж-
них м≥сць, куди ми сам≥ дос¤гти не мали мож-
ливости, зв'¤зувала њх з центром; зб≥льшу-
вала, словом, наш≥ сили. јле з другого боку
це загрожувало провалом ус≥Їњ справи. Ѕо
досить було гетьманському ѕравительству
арештувати к≥льки душ, що сто¤ли на чол≥
сењ справи, щоб повстанн¤ не було.
`
ћи це розум≥ли. ћи нав≥ть знали в≥д своњх
людей у гетьманському ”р¤д≥, що ≤.  ≥ст¤к≥в-
`
93
`
ський мав серйозний нам≥р арештувати го-
лову й усю през≥д≥ю Ќ. —оюзу. „ерез те н≥
¤, н≥ члени нашоњ орган≥зац≥њ дома вже не
ночували, а кр≥м того вдень нас охорон¤ли
озброЇн≥ револьверами украњнц≥ - студенти.
 р≥м того, в цей час ¤ дл¤ консп≥рац≥њ
дуже активно брав участь у переговорах з
н≥мц¤ми й гетьманом у справ≥ сформуванн¤
"нац≥онально-демократичного" каб≥нету. ћай-
же щодн¤ ¤ бачивс¤ з н≥мецьким послом,
з ген. √ренером, час в≥д часу бував нав≥ть у
гетьмана й гар¤че рекомендував йому спер-
тис¤ на нац≥ональн≥ круги.  оли ≤.  ≥ст¤-
к≥вський видав р≥шучий наказ арештувати
мене й ¤ д≥став про це пов≥домленн¤ майже
в≥д тих людей, що мали мене арештувати, ¤
зараз же поњхав просто до гетьмана й запи-
тав його, чи йому в≥домо про цей наказ ≥
чи в≥н розум≥Ї, ¤ка то може бути шкода дл¤
справи сформуванн¤ нац≥онального каб≥нету,
коли  ≥ст¤к≥вський зробить цей нетактовний
≥ чудний вчинок. √етьман (знав, чи не знав)
гар¤че став запевн¤ти, що це помилка й що
в≥н зараз же дасть в≥дпов≥дний наказ.
`
ћало того. ÷ентральний  ом≥тет с-д-оњ ѕар-
т≥њ, також знаючи про моњ заходи в справ≥ пов-
станн¤, р≥шив домагатись у мене по¤сненн¤: на
¤к≥й п≥дстав≥ ¤, член ÷.  . с-д-оњ ѕарт≥њ, прова-
жу цю акц≥ю, ¤ка може кинути т≥нь на ѕарт≥ю
й принести шкоду вс≥й нац≥ональн≥й справ≥.
`
94
`
я ви¤снив ÷.  -ов≥ т≥ причини й моти-
ви, ¤к≥ спонукали мене до тоњ "шкодливоњ
акц≥њ", але ÷.  . не згодивс¤ з≥ мною.
`
“од≥ ¤ за¤вив, що ¤ беру всю в≥дпов≥даль-
н≥сть на самого себе й коли не знайдетьс¤
н≥кого, хто п≥шов би разом з≥ мною, ¤ сам
п≥ду на села й буду кликати до повстанн¤.
Ѕо ¤ вважав це своњм обов'¤зком перед на-
родом. « усього складу ÷.  ., мою поз≥ц≥ю
под≥л¤в т≥льки один член його, ћ. јвд≥Їнко.
`
“е саме в≥дношенн¤ ≥де¤ повстанн¤ знай-
шла й серед инчих парт≥й. ќсобливий же
оп≥р поставили есефи.  оли чутка про ор-
ган≥зац≥ю повстанн¤ вже так поширилась,
шо не варто було ховатис¤ з нею в≥д парт≥й, ¤
й ћ. Ўаповал р≥шили поставити питанн¤ от-
верто на т≥сн≥щому зас≥данню представник≥в
парт≥й, ¤ке й було призначено в редакц≥њ
"Ќовоњ –ади".
`
Ќа цьому зас≥данню есефи (—. ™фремов,
ј. —ал≥ковський ≥ ј. Ќ≥ковський) ≥ есдек
¬. —адовський зан¤ли ц≥лком негативну по-
з≥ц≥ю. ¬они назвали всю справу "небезпеч-
ною авантюрою", ¤ка безумовно не вдастьс¤
й ¤ка принесе надзвичайну шкоду вс≥й укра-
њнськ≥й справ≥.
`
ћ. Ўаповал пробував переконати њх на-
шими силами. ѕо його п≥драхунку ми мали
ц≥лком певного в≥йська до 40-50 тис¤ч.
…ому не в≥рили.
`
95
`
“од≥ ¤ вн≥с "поправку" й сказав, що пев-
ного в≥йська в нас може бути, коли воно
остаточно р≥шитьс¤ на виступ, п≥втори тис¤чи.
јле р≥ч не в в≥йську, не в ф≥зичних силах.
–≥ч нав≥ть не в тому, чи вдастьс¤ чи не
вдастьс¤ нам наша справа. я ц≥лком при-
пускав ≥ нав≥ть майже певен був, що нас
роз≥б'ють, розженуть, розтрощать. ƒ≥ло було
зовс≥м не в тому, а в тому, що цим виступом
ми реаб≥л≥туЇмо ≥дею нац≥онального украњн-
ського руху серед нашого народу, де пол≥-
тика ÷. –ади, н≥мц≥ й гетьманщина так за-
паскудили њњ, так спровокували й огидили,
що маси без ворожости не можуть чути слова
"”крањна".
`
ќтже не мою думку наш обов'¤зок був
виступити проти вс≥х ворог≥в працюючих
украњнських мас, бо ми сам≥ були винн≥ в
тому, що ц≥ вороги катують њх. “од≥ маси на-
очно побачуть, що украњнська ≥де¤ не стоњть
у суперечности з соц≥альними ≥нтересами
мас ≥ що то ≥менно украњнц≥ виступили на
б≥й з н≥мц¤ми, панами й гетьманщ≥≥ною за
трудовий народ. ≤ хай не вдастьс¤ повстан-
н¤, але ми реаб≥л≥туЇмо себе перед нашими
трудовими кл¤сами, ми своЇю "фантастикою"
реально покажемо њм, що ми не т≥льки мо-
жемо приводити н≥мц≥в та пан≥в, але й бити
њх, ≥ жертвувати, коли треба, своњм житт¤м
за св≥й народ. ≤ це враж≥нн¤ (чи з усп≥хом
`
96
`
справи, чи без усп≥ху) в масах лишитьс¤.
≤ слово "”крањна" стане близьким ≥ своњм
дл¤ тих, кого ми в≥д його сам≥ одвернули
своЇю шкодливою пол≥тикою.
`
ќдначе ц≥ аргументи не зробили н≥¤кого
враж≥нн¤ й не переконали газетних людей.
ћи з ћ. Ўаповалом, ¤к ≥ були, так ≥ лиши-
лись удвох.
`
јле, не задовольн¤ючись своњм пр≥нц≥-
п≥альним негативним в≥дношенн¤м, есефи
р≥шили активно стати на перешкод≥ справ≥
повстанн¤. « ц≥Їю метою представник есеф≥в
(ћ.  ушн≥р) навмисне поставив на загальному
з≥бранню Ќац≥онального —оюзу питанн¤ про
те, що по м≥ст≥ ход¤ть чутки, н≥би Ќ. —оюз
орган≥зуЇ повстанн¤, отже Ќ. —оюз повинен
отверто сказати, що в≥н думаЇ з цього при-
воду.
`
ѕитанн¤ було ¤вно провокац≥йного ха-
рактеру.  р≥м того есефи пропонували Ќ. —о-
юзов≥ осудити д≥¤льн≥сть тих орган≥зац≥й чи
окремих ос≥б, ¤к≥ провадили на свою руку
ту "авантюру". “аким чином, не т≥льки осу-
дити саму ≥дею повстанн¤, але ще видати в
руки гетьманськоњ охранки тих людей, ¤к≥
нею були зап≥дозрен≥ в ц≥й справ≥ (бо таким
осудом Ќ. —оюза п≥дозр≥нн¤ охранки п≥д-
твердилось би).
`
ƒо цього треба ще додати, що есефи не
старались тримати в тайн≥ сказане на таЇм-
`
97
`
ному зас≥данню й хутко вс≥ вже знали про
участь полку —≥чових —тр≥льц≥в у змов≥.
√етьманський ”р¤д почав робити заходи, щоб
розформувати або випровадити кудись подал≥
в≥д  ињва цю небезпечну частину. —≥чов≥
—тр≥льц≥ вже почали нав≥ть готуватись до
вињзду з Ѕ≥лоњ ÷еркви. ¬ цей же час з √али-
чини прињхали представники галицького гро-
мад¤нства з метою викликати цей полк до
себе дл¤ боротьби з пол¤ками, ¤к≥ намагались
захопити всю владу в √аличин≥.
`
ќтже одн≥мавс¤ Їдиний твердий опорний
пункт повстанн¤. “реба було р≥шучим актом
покласти край ус≥м хитанн¤м, провокац≥¤м,
чуткам ≥ непевност¤м.
`
3. ќстанн≥ п≥дготовч≥ об≥йми.
`
“им часом м≥жнародн¤ й пол≥тична с≥туац≥¤
ставала все кр≥тичн≥щою й загрозлнв≥щою.
`
Ќ≥мецький ≥мпер≥ал≥зм, здушений за горло
антантським ≥мпер≥ал≥змом зовс≥м задихавс¤
й просив пощади, миру. ¬же заключалось
перемирр¤. ¬ Ќ≥меччин≥, нарешт≥, вибухло
народне обуренн¤ й перетворилось у револю-
ц≥ю. ѕочали падати й розсипатис¤ трони вс≥х
н≥мецьких корол≥в, кн¤з≥в, герцог≥в. —ам
¬≥льгельм II, цей ¤скравий виразник "осв≥че-
ного" н≥мецького м≥л≥таризму й ≥мпер≥ал≥зму,
в≥дмовивс¤ в≥д трону. ¬лада перейшла до
рук революц≥йних ≥ соц≥ал≥стичних парт≥й.
`
98
`
ѕо вс≥й Ќ≥меччин≥ й на фронтах стал≥њ вини-
кати ради роб≥тничих ≥ солдатських депутат≥в.
—праву миру вз¤в у своњ руки новий герман-
ський ”р¤д на чол≥ з канцлером с-д. ≈бертом.
`
Ќа ”крањн≥ так само по вс≥х н≥мецьких
частинах утворились ради салдатських депу-
тат≥в. ƒ≥сц≥пл≥на, й так уже розхитана пере-
буванн¤м на ”крањн≥, тепер стала ще б≥льше
п≥дупадати. ≤ хто знаЇ, чи п≥шли б уже так
сл≥по, ¤к колись, н≥мецьк≥ салдати на усми-
ренн¤ повстанн¤.
`
≤ руська буржуаз≥¤, й н≥мецький штаб, ≥
гетьманщина дуже добре це бачили й розу-
м≥ли. Ќе маючи вже такоњ над≥йноњ збройноњ
сили, ¤к ще м≥с¤ць тому назад, вони спра-
ведливо м≥ркували, що украњнськ≥ народн≥
маси без ц≥Їњ збройноњ сили не будуть так≥
тих≥ та пок≥рн≥. ¬они не без п≥дстав розум≥ли,
що там, у тих народн≥х масах, назб≥ралось
багато таких почувань, од ¤ких н≥ буржуаз≥њ,
н≥ н≥мецькому генеральству, н≥ њхн≥й геть-
манщин≥ приЇмно не буде.
`
≤ вони гар¤чкове стали посп≥шати з тими
планами, ¤к≥ розробл¤лис¤ весь час ≥ ¤к≥
кадети так нетактовно ви¤вили. «ачались
д≥¤льн≥ переговори з ƒоном, де гн≥здилась
ус¤ рос≥йська контрреволюц≥¤. ƒл¤ остаточ-
ного вир≥шенн¤ справи "ѕротоф≥сом" було
вислано "—лин¤вого" на побаченн¤ з про-
водирьом донськоњ контрреволюц≥њ ген.  рас-
`
99
`
новим, при чому йому було заборонено
брати з собою нав≥ть тих украњнц≥в, ¤к≥ були
при гетьманському двор≥. Ќав≥ть цим чорно-
сотенц¤м через те, що вони були украњнц≥,
руська буржуаз≥¤ не дов≥р¤ла.
`
ўо було вир≥шено на цьому побаченню
двох руських генерал≥в, про це н≥¤ких оф≥-
ц≥альних пов≥домлень не було. јле неоф≥-
ц≥альне в≥д тих самих чорносотенц≥в-укра-
њнц≥в, ¤ких не було вз¤то на побаченн¤ й
¤к≥ були за те надзвичайно ображен≥, стало
хутко в≥домо, що там р≥шалос¤ питанн¤ про
останн≥ п≥дготовч≥ об≥йми, се-б-то: про "фе-
дерац≥ю", а головним чином про обсаженн¤
”крањни донськими козаками.
`
ѕ≥д час п≥дготовки повстанн¤, коли чутки
про це кружл¤ли по м≥ст≥, серед украњнських
"щирих" патр≥от≥в панувало велике обуренн¤
проти ≥н≥ц≥атор≥в ≥ керовник≥в ц≥Їњ акц≥њ. Ѕу-
вали випадки, коли на мене кидались трохи
не з кулаками й кричали: "Ќе ч≥пайте √еть-
мана! Ќе розвалюйте украњнськоњ держави.
¬≥н - кращий украњнець ≥ самост≥йник н≥ж ус≥
ваш≥ парт≥њ!" “а ще й тепер Ї "пол≥тики",
¤к≥ думають, що повстанн¤ загубило украњн-
ську державн≥сть. яка б вона там н≥ була
соб≥, кажуть вони, а все таки це була украњн-
ська держава, - голова њњ нав≥ть був у Ѕерл≥н≥
й балакав з ≥мператором н≥мецьким, њњ було
признано, п≥ддержувано, вона вже ставала на
`
100
`
твердий грунт. ’ай вона була нав≥ть реак-
ц≥йна, а все таки це була самост≥йна украњн-
ська держава з ус≥ма нормальними, правиль-
ними апаратами й засобами. ѕовстанн¤ ж
привело до загибел≥ все це.
`
ќтже таких патр≥от≥в можна легко заспо-
коњти: украњнськоњ держави вже не було.
« моменту гетьманського перевороту, коли
владу захопила руська буржуаз≥¤, украњн-
ськоњ держави й того невеликого сл≥ду, що
ще лишавс¤ при ÷. –ад≥ н≥мецького пер≥оду,
вже не стало. ¬с¤ √етьманщина була т≥льки
зак≥нченн¤м формац≥њ контрреволюц≥йноњ бур-
жуазноњ державности на ”крањн≥, початою
÷. –адою за допомогою н≥мецького м≥л≥тариз-
му. ј поск≥льки украњнська нац≥¤ своЇњ бур-
жуаз≥њ не мала, то й буржуазна вик≥нчена
державн≥сть перестала бути украњнською.
`
–озум≥Їтьс¤, зразу л≥кв≥дувати вс≥ здобут-
ки нац≥ональноњ й пол≥тичноњ революц≥њ нав≥ть
при помочи п'¤тьсоттис¤чноњ н≥мецькоњ арм≥њ
було важко. јле л≥кв≥дац≥¤ йшла весь час
неухильно, а так само процес вик≥нченн¤
буржуазного характеру держави.  оли в≥н
д≥йшов до свого остаточного завершенн¤,
тод≥ буржуаз≥¤ устами дес¤ти кадетських
м≥н≥стр≥в за¤вила про це в записц≥ про "фе-
дерац≥ю", се-б-то про скасуванн¤ украњн-
ськоњ державности й реставрац≥ю "Їд≥ной,
нЇдЇл≥мой".
`
101
`
≤ фактичний стан ус≥Їњ держави ц≥лком
це п≥дтвержував. Ќайб≥льша одзнака укра-
њнського характеру державности, украњнська
мова, скр≥зь, ¤к в≥домо нав≥ть гетьманоф≥ль-
ським патр≥отам, с≥стематично й планом≥рно
нищилась по вс≥х ≥нст≥туц≥¤х, ур¤дуванн¤х,
ур¤дових актах, виступах. ќд влади нав≥ть
у др≥бних адм≥н≥стративних органах укра-
њнц≥ св≥домо в≥дсувались. —амовр¤дуванн¤
(особливо земськ≥), де був ще украњнський
характер, ¤к в≥домо, не т≥льки було скасо-
вано, але роз≥гнано, розметено. ”крањнськ≥
в≥йськов≥ частини, (що теж добре в≥домо
"патр≥отам"), ¤к≥ складались з нац≥онально-
св≥домих елемент≥в, було розформовано, а
штаби й кадри тих полк≥в, ¤к≥ мали форму-
вати майбутню украњнську арм≥ю, було орга-
н≥зовано з спец≥ально п≥д≥браних руських
контрреволюц≥йних оф≥цер≥в.
`
Ќав≥ть школа, це культурне джерело й
кор≥нь нац≥онального в≥дродженн¤, нав≥ть
школа св≥домо й с≥стематично нищилась.
 оли чутк≥њ про "федерац≥ю" стали уперт≥-
щими, м≥сцева руська буржуаз≥¤ та нав≥ть
"демократ≥¤" зразу ж розпочала наступ на
украњнську школу. «а допомогою старост на
украњнське населенн¤ почали робитис¤ прe-
с≥њ, почалис¤ зал¤куванн¤, висм≥юванн¤, й
темне м≥щанство стало робити за¤ви, що
воно не хоче украњнськоњ школи. ј ц≥ за-
`
102
`
¤ви зараз же пересилались до ”р¤ду й уже
готувавс¤ проект нового шк≥льного закону.
який би то був "закон", не трудно соб≥
у¤вити, знаючи, ¤к ставилась ус¤ руська
буржуаз≥¤ та й руська демократ≥¤ до шк≥ль-
ноњ справи па ”крањн≥.
`
ќтже останн≥й захисток украњнських здо-
бутк≥в в "украњнськ≥й" держав≥ нищивс¤.
`
–еволюц≥¤ в √ерман≥њ, св≥товий мир, пe-
респектива виходу н≥мецьких в≥йськ з ”кра-
њни т≥льки прискорили цей "нормальний"
процес скасуванн¤ украњнськоњ державности.
Ѕуржуаз≥¤ до виходу цих в≥йськ сп≥шила об-
ставити свою владу инчою ф≥зичною силою.
ќф≥церських кадр≥в по ”крањн≥ було не до-
сить. “реба було справжнього в≥йська. "™ди-
по-нед≥лимовський" ƒон охочо згодивс¤ пе-
ребрати на себе функц≥ю н≥мецького в≥йська.
`
 оли це було вир≥шено, тод≥ лишалось
т≥льки поставити крапку над "≥" тай год≥.
`
ќт такою крапкою й з'¤вивс¤ новий каб≥-
нет м≥н≥стр≥в*) ≥ за¤ва-"грамота" "самост≥й-
ника" √етьмана.
`
*) —клад цього каб≥нету був ужо ц≥лком Їдино-
нед≥лимовськпй, ант≥украњнський ≥ вираано реакц≥й-
ний, ƒосить зазначити так≥ кольоритн≥ ф≥гури, ¤к
0. √ербель (голова ради м≥н≥стр≥в), ¬. –ейнбот (м≥н≥стр
юст≥ц≥њ), ƒ. Ўуцкой (в≥йськовий м≥н≥стр), ќ. ћер≥нг
(м≥н≥стр торгу й промисловосте) й ≤.  ≥ст¤ковський
(м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ).
`
108
`
4. "—в¤ту, патр≥отичну" петлю закинено*
"√рамота" вже недвозначно заф≥ксовува-
ла той фактичний стан, до ¤кого д≥йшла
"украњнська" державн≥сть. "—амост≥йник"
√етьман, ц¤ жалюг≥дна й н≥кчемна мар≥о-
нетка в руках руськоњ буржуаз≥њ, тепер уже
так говорив:
`
"Ќин≥ (се-б-то, коли перемирр¤ м≥ж дер-
жавами згоди й Ќ≥меччиною було заключено,
коли антантський ≥мпер≥ал≥зм перем≥г н≥мець-
кий. јвтор.) перед наш≥ нове державне зав-
данн¤. ƒержави згоди здавна були при¤те-
л¤ми колишньоњ великоњ й Їдиноњ –ос≥йськоњ
держави. “епер, п≥сл¤ пережитих –ос≥Їю вели-
ких заворушень, умови њњ майбутнього ≥стну-
ванн¤ повинн≥ безумовно зм≥нитись. Ќа инших
пр≥нц≥пах, на пр≥нц≥пах федеративних по-
винна бути в≥дновлена давн¤ могутн≥сть ≥
сила ¬серос≥йськоњ ƒержави. ¬ ц≥й федера-
ц≥њ ”крањн≥ належить зан¤ти одне з перших
м≥сць, бо в≥д нењ п≥шов пор¤док ≥ законн≥сть
у краю й у њњ межах перший раз в≥льно
в≥джили вс≥ принижен≥ й пригноблен≥ боль-
шевицьким деспотизмом громад¤не бувшоњ
–ос≥њ. ¬≥д нењ ж вийшли дружба й Їднанн¤
з славним ¬севеликим ƒоном ≥ славними
 убанськими й “ерськими козацтвами. Ќа
цих пр≥нц≥пах, ¤к≥, ¤ в≥рю, под≥л¤ють ≥ вс≥
союзники –ос≥њ, держави згоди, а також ¤к≥м
`
104
`
не можуть не сп≥вчувати вс≥ без вин¤тку ин-
ш≥ народи не т≥льки ≈вропи, але й усього
св≥ту, повинна бути збудована майбутн¤ по-
л≥тика нашоњ ”крањни. ѓй перш≥й належить
виступити в справ≥ утворенн¤ ¬серос≥йськоњ
федерац≥њ, ¤коњ конечною метою буде в≥днов-
ленн¤ ¬еликоњ –ос≥њ.
`
"...√либоко переконаний, що иньш≥ шл¤-
хи були би загибеллю дл¤ самоњ ”крањни,
¤ кличу вс≥х, кому дорога њњ майбутн≥сть,
т≥сно зв'¤зана з будучиною й щаст¤м ус≥Їњ
–ос≥њ, з'Їднатис¤ б≥л¤ мене й стати грудьми
на захист ”крањни й –ос≥њ. я в≥рю, що в ц≥й
св¤т≥й, патр≥отичн≥й справ≥ ви, громад¤не й
козаки ”крањни, а також ≥ решта людности
дасть сердечну й могутню п≥дтримку. Ќово-
сформованому нами каб≥нету м≥н≥стр≥в ¤
доручаю найближче виконанн¤ цього вели-
кого ≥сторичного завданн¤."
`
’то й ¤к з'Їднавс¤ коло протоф≥совського
манекена, не треба багато говорити.  ожний
украњнець, що був тод≥ в  ињв≥, пам'¤таЇ, ¤к
руська оф≥церн¤ заходилась б≥л¤ сењ "св¤тоњ,
патр≥отичноњ справи" пор¤дкувати, ¤к "само-
ст≥йник ≥ патр≥от" ≤.  ≥ст¤ковський здирав
останн≥ клаптики украњнськоњ нац≥ональности
з будинку Ќац≥онального  лубу, украњнський
пропор, ≥ в≥шав на його м≥сце "русск≥й флагъ",
¤к руська охранка, руська оф≥церн¤, руська
чорна сотн¤ гасала тод≥ по столиц≥ "украњн-
`
105
`
ськоњ" держави, вишукуючи украњнц≥в, ≥ на-
бивала ними тюрми й участки.
`
≤ тепер можна спитати тих "патр≥от≥в",
¤к≥ ще й тепер з≥тхають за гетьманщиною:
за чим вони жал≥ли й жал≥ють ще тепер?
 ого й чого њм шкода?
`
≤ чи не чуЇтьс¤ в цих з≥тханн¤х ота стара
зрада украњнськоњ шл¤хти, ¤ка за соц≥альн≥
"лакомства нещасн≥", за земельку, за мож-
лив≥сть експлуатувати своњх раб≥в н≥мих, за
кл¤сов≥ пр≥в≥лењ продала колись украњнськ≥
трудов≥ маси й украњнську нац≥ю в рабство
Їдиноњ, нед≥лимоњ ћосков≥њ?
`
„и не за ц≥Їю "св¤тою, патр≥отичною"
справою журились ≥ жур¤тьс¤ ще й тепер
пани Ўемети, ƒонцови й ус≥ т≥ "патр≥оти",
що так ретельно всажували на трон реакц≥њ
русько-н≥мецького √етьмана?
`
5. ”дар у серце гетьманщини.
`
ќтже момент був надзвичайно критичний
дл¤ вс≥Їњ справи повстанн¤. ўе день-два
й виступ був би неможливий. √етьманська
охранка, оф≥церн¤ й пол≥ц≥¤ моб≥л≥зували вс≥
своњ сили й робили арешти серед б≥лого
дн¤. Ќац≥ональний —оюз вис≥в на волоску.
 ожноњ хвилини його могли in corpore за-
брати й засадити в тюрму. ∆далос¤ т≥льки
"грамоти" √етьмана й ¤коњ небудь зач≥пки
з украњнського боку.
`
106
`
≤ тепер уже й найпом≥ркован≥щ≥ елементи
бачили, що н≥¤ке повстанн¤ не може вже
зробити г≥рше дл¤ украњнськоњ й демокра-
тичноњ справи, ¤к воно було. “епер уже й
÷.  ом≥тет с-д-оњ ѕарт≥њ майже одноголосне
(прот≥њ був т≥льки один член, ¬. —адовський)
постановив р≥шуче вступити на шл¤х зброй-
ноњ боротьби, не бачучи н≥¤кого инчого
р¤тунку. Ќав≥ть есефи зрозум≥ли, що краще
загинути в боротьб≥, з честю, н≥ж загибати
отак ганебно, мерзенно, п≥д нахабною лапою
руського жандарма.
`
јле серед Ќац≥онального —оюзу вже по-
чала пом≥чатис¤ розтер¤н≥сть ≥ нав≥ть пан≥-
ка. ƒе¤к≥ члени вже бо¤лись виходити на
улицю й ховались по консп≥ративних ква-
тирах. ўе день ≥ не можна було би з≥брати
кворума.
`
ќтже т≥льки р≥шучим ударом можна було
розрубати цей гр≥зний вузол. я скликав
Ќ. —оюз ≥ отверто, категорично за¤вив, що
проти гетьманщини орган≥зовано повстанн¤.
¬се вже п≥дготовлено. ”крањнськ≥ сили сто¤ть
на поготов≥. Ќ. —оюз мусить стати на чол≥
цього руху. ¬с≥ парт≥њ повинн≥ вибрати ƒи-
ректор≥ю й дати њй повновласть в≥д ≥мени
вс≥х пол≥тичних парт≥й украњнства. ƒебат≥в
з цього пр≥юоду н≥¤ких не може бути, - на
улиц¤х ган¤ють озброЇн≥ автомоб≥л≥ руськоњ
оф≥церн≥, зараз можуть вв≥рватис¤ в помеш-
`
107
`
канн¤ Ќ. —оюзу. “реба не дебатувати, а
коротко, ¤сно й точно постановл¤ти.
`
ƒебатувати, справд≥, не було часу, й було
постановлено ухвалити вс≥ заходи, зроблен≥
до сього моменту в справ≥ повстанн¤, й
послати представник≥в од кожноњ парт≥њ на
таЇмне зас≥данн¤ дл¤ вибору ƒиректор≥њ.*)
`
Ќа цьому зас≥данню був ≥ —. ѕетлюра, за
к≥льки дн≥в перед тим випущений √етьманом
з тюрми. я (примушений домаганн¤ми —≥чо-
вих —тр≥льц≥в, Їдиноњ нашоњ в≥йськовоњ опор-
ноњ сили, закликати й —. ѕетлюру до справи
повстанн¤) запропонував йому вз¤ти участь
в акц≥њ. —. ѕетлюра згодивс¤. “од≥ ¤ йому
дав адресу того м≥сц¤, де мали з≥братис¤
представники орган≥зац≥й ≥ в≥йська дл¤ ви-
бор≥в ƒиректор≥њ й дл¤ остаточного вир≥шенн¤
плану й детал≥в нашого виступу.
`
13-го листопаду 1918 року в помешканню
ћ≥н≥стерства Ўл¤х≥в (Ѕ≥б≥ковський Ѕульвар)
`
*) ƒл¤ характеристики того, ¤к представл¤Їтьс¤
цей момент в очах де¤ких кол украњнського грома-
д¤нства, ¤ дозволю соб≥ навести виривок з листа од-
ного в≥домого украњнського громадського д≥¤ча з
"дуже пом≥ркованого" (коли дел≥катно висловлюватись)
табору. Ћист одержано мною 21-XI-19 року, вже п≥сл¤
написаного вище. "¬инничeнко, орган≥зувавши вкуп≥
з есерами повстанн¤, ¤к безкарний ƒ'јнунц≥о, потай-
ки в≥д Ќац≥онального —оюзу й наперек≥р постановам
÷ентр.  ом. ”кр. соц.-дем. парт≥њ, й само тод≥, коли
заходами Ќац. —оюзу ми вже мали половину м≥н≥стeр-
`
108
`
одбулос¤ те ≥сторичне таЇмне зас≥данн¤ (з
участю вс≥х парт≥й, нав≥ть есеф≥в), ¤ке за-
к≥нчило добу √етьманщини на ”крањн≥. ќд-
булос¤ воно в напружен≥й, гр≥зн≥й атмосфер≥
м≥ста, по ¤кому в ус≥х напр¤мах ган¤ли на
автомоб≥л¤х озброЇн≥ в≥дд≥ли руських оф≥це-
р≥в, що розшукували те зас≥данн¤. (ќхранц≥
й ”р¤дов≥, розум≥Їтьс¤, було про його в≥до-
мо.) "ѕровалу" всього з≥бранн¤ можна було
чекати кожноњ хвилини, бо за б≥льшостю
член≥в Ќ. —оюзу ходили гетьманськ≥ шпики.
„ерез цю обставину, а також через те, що
просто небезпечно вже було ходити по ули-
ц¤х, де¤к≥ з член≥в, ¤ким забракло мужности,
зовс≥м не прийшли. ћ≥ж инчим не ¤вивс¤ й
—. ѕетлюра, але, ¤к пот≥м ви¤вилось, зовс≥м
з инчих причин.
`
«ас≥данн¤ п≥дтвердило й ухвалило роз-
`
ських портфел≥в, намовив до цього амб≥тного ѕетлюру
та несв≥домого в наддн≥пр¤нських справах  оновальц¤,
≤ тим примусив безвольного —коропадського кину-
тись в об≥йми рос≥¤н ≥ заключпти з ними догов≥р на
основ≥ пере¤славських пакт≥в, аби зберегти за собою
гетьманство. ¬ результат≥ зам≥сць украњнськоњ держави
в њњ ≥сторичних формах, ¤к ¤ ≥ предр≥кав ¬инничен-
ков≥, ми матимем Їдиную "—овдеп≥ю", а нарешт≥ й
"ед≥ную" чорносотенну –ос≥ю". ѕо цьому листу мож-
на судити, ск≥льки тих "незримих св≥тов≥", "пом≥рко-
ваних" сл≥з проливаЇтьс¤ серед "патр≥от≥в" за геть-
манщиною й ¤к за цими сльозами не видно б≥дним
люд¤м ус≥м в≥домих факт≥в, або ¤к ц≥ факти перекру-
чуютьс¤ через ц≥ сльози в њхн≥х очах.
`
109
`
роблений ран≥ще план повстанн¤, нам≥тило
соц≥альн≥, пол≥тичн≥ й нац≥ональн≥ гасла, п≥д
¤кими мала проходити революц≥¤, й присту-
пило до вибор≥в ƒиректор≥њ.
`
¬ украњнському та й неукрањнському гро-
мад¤нств≥ не раз чулос¤ здивоване запи-
танн¤: через що було вибрано таку ƒирек-
тор≥ю, в такому склад≥? ’≥ба не було инчих
людей?
`
“ак, њх не було п≥д той момент вибор≥в.
ƒе¤к≥ не прийшли. ƒе¤к≥ в справ≥ п≥дготов-
ки революц≥њ зовс≥м не брали участи, нав≥ть
осужували њњ. «ас≥данн¤ могло виб≥рати т≥ль-
ки з числа присутн≥х на йому або тих, ¤к≥
вже дали свою згоду на вибори, але чогось
на зас≥данн¤ не ¤вились (¤к, напр., —. ѕет-
люра). ƒиректор≥¤ мала в той же день ви-
њхати на м≥сце осередку повстанн¤, в Ѕ≥лу
÷еркву, щоб керувати рухом ¤к м≥л≥тарне,
так ≥ пол≥тично. ќтже треба було виб≥рати
з тих, що були на тому зас≥данню. “а й то
не вс≥х, бо дехто й на зас≥данню одмовл¤вс¤
в≥д участи в ƒиректор≥њ.
`
“ут не можу без великого жалю згадати,
що ћ. Ўаповал, ¤кий вклав так багато
свого хисту й енерг≥њ в справу орган≥зац≥њ
повстанн¤, ¤кий так см≥ливо й самов≥ддано
йшов на вс≥ небезпеки сењ справи й то тод≥,
коли б≥льш≥сть самого украњнського орган≥-
зованого громад¤нства була проти сењ справи,
`
110
`
осужувала њњ й нав≥ть провокувала, що в≥н
в останн≥й момент мус≥в одмовитись в≥д даль-
шоњ участи в керовництв≥ всею справою. ѕо-
переднЇ напруженн¤ нерв≥в, хованн¤ по кон-
сп≥ративних закутках, надзвичайна витрата
сил, усе це п≥д≥рвало на той мент здоровл¤
його й в≥н мус≥в одмовитись.
`
≤ було вибрано ƒиректор≥ю в такому
склад≥: √олова ƒиректор≥њ ¬. ¬инниченко.
„лени: —. ѕетлюра й ‘. Ўвець. ¬ласне,
ƒиректор≥¤, на думку того зас≥данн¤, мала
бути т≥льки з трьох чолов≥к. ƒвох же було
додано т≥льки тимчасово. ÷е були: ј. ћа-
каренко й ѕ. јндр≥Ївський. јле це пот≥м
було забуто й ƒиректор≥¤ виступала все в
склад≥ п'¤тьох чолов≥к.
`
“ого ж дн¤ ƒиректор≥¤ мала њхати до
Ѕ≥лоњ ÷еркви. ¬ м≥ст≥ лишавс¤ ще на один
день √олова ƒиректор≥њ дл¤ складенн¤ й ви-
пуску в≥дозви в≥д ≥мени ƒиректор≥њ й при-
значенн¤ заступник≥в њњ в  ињв≥ дл¤ коорд≥-
нац≥њ революц≥йноњ акц≥њ.
`
¬≥дозву до населенн¤ було складено й у
н≥ч з 14 на 15 листопаду розл≥плено по м≥ст≥.
`
“очний текст њњ такий:
`
"√ромад¤не!
`
"√енерал рос≥йськоњ служби ѕ. —коропад-
ський, порозум≥вшись у кв≥тн≥ 1918 року з
н≥мецькими генералами, штиками н≥мецьких,
- тод≥ ще не в≥льних, п≥длеглих њм салдат≥в,
`
111
`
- назвавшись гетьманом, захопив владу па
”крањн≥ й скасував ”крањнську Ќародню –ес-
публ≥ку.
`
"« того менту зачалось нищенн¤ вс≥х
народп≥х прав та нечуван≥ знущанн¤ над
демократ≥Їю ”крањни жандарм≥в ≥ пол≥цањв
старого царського ладу.  л¤сова помста по-
м≥щик≥в та буржуаз≥њ д≥йшли до такоњ м≥ри,
¤коњ не знав ≥ царський режим.
`
"≤ що б≥льше пануванн¤ генерала-гетьмана
посувало ”крањну до Їдиноњ нед≥лимоњ –ос≥њ,
то лют≥ше, отверт≥щс й ц≥ничн≥ще ставало
топтанн¤ прав народу й глузуванн¤ паную-
чих кл¤с над ус≥ма здобутками революц≥њ,
¤к пол≥тично-соц≥альними, так ≥ нац≥ональ-
ними.
`
"ќстанн≥м зрадницьким актом генерала-
гетьмана ѕ. —коропадського про скасуванн¤
самост≥йности ”крањнськоњ ƒержави украњн-
ський народ в≥ддаЇтьс¤ остаточно на поталу
пом≥щицько-бюрократичн≥й реакц≥њ та на ц≥л-
ковите поневоленн¤. —формований новий ”р¤д
≥з представник≥в реакц≥йних кл¤с, ¤к≥ мають
творити Їдину нед≥лиму –ос≥ю, виразно гово-
рить про те, що чекаЇ украњнський народ,
коли в≥н не встане р≥шуче й до останнього
чолов≥ка в оборону свого житт¤.
`
"”крањнський Ќац≥ональний —оюз, ¤ко
найвище представництво орган≥зованоњ укра-
њнськоњ демократ≥њ, вживав до останнього
`
112
`
дн¤ вс≥х заход≥в, щоб мирно без пролитт¤
крови й дезорган≥зац≥њ громадського житт¤
захистить ≥ одсто¤ти права народу. јле вс≥
мирн≥ заходи украњнськоњ демократ≥њ весь час
зустр≥чали лютий оп≥р з боку пом≥щик≥в,
бюрократ≥њ та буржуаз≥њ.
`
"ќтже настав час залишити мирн≥ заходи.
`
"ќд ≥мени орган≥зованоњ украњнськоњ демо-
крат≥њ, в≥д усього активного народнього гро-
мад¤нства, ¤ке обрало нас, ми, ƒиректор≥¤
”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки, сим
опов≥щаЇмо:
`
"√енерал ѕавло —коропадський Ї насиль-
ник ≥ узурпатор народньоњ влади. ¬се ѕра-
вительство його, ¤к протинародне, проти-
нац≥ональне, опов≥щаЇмо нед≥йсним.
`
"ѕропонуЇмо генералу ѕ. —коропадському
й його м≥н≥страм залишити обманом ≥ на-
сильством захоплен≥ ними ур¤дов≥ посади.
`
"¬ ≥м'¤ спокою, пор¤дку в –еспубл≥ц≥
пропонуЇмо зробити це негайно, без про-
литт¤ крови.
`
"ќф≥церським руським орган≥зац≥¤м про-
понуЇмо мирно скласти зброю й вињхати з
меж ”крањни, куди хто схоче. ¬ противному
раз≥ м≥сце висилки њх буде призначено ”р¤-
дом ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки.
`
"«астер≥гаЇмо генерала —коропадського,
його м≥н≥стр≥в, руських оф≥цер≥в ≥ вс≥х, хто
з ними, що вс¤к≥ насильства, утиски, образи
`
113
`
й пошкодженн¤ украњнц¤м, а також демо-
кратичним особам ≥ орган≥зац≥¤м ¤коњ будь
нац≥ональности викличуть помсту, вибух
¤коњ н≥хто не зможе спинити. ¬ ≥нтересах
цих груп ≥ ос≥б пропонуЇмо утриматись в≥д
агресивних заход≥в проти демократ≥њ.
`
"Ќ≥мецьке во¤цтво демократичноњ √ерман-
ськоњ –еспубл≥ки опов≥щаЇмо, що украњнська
демократ≥¤ б≥льш не може терп≥ти насильств,
знущанн¤ й злочинного дл¤ всього краю
пануванн¤ монарх≥чно-пом≥щицькоњ реакц≥њ
й з зброЇю в руках буде обстоювати права
поневоленого народу. ћи в≥римо, що салдати
германського визволеного народу поставл¤ть-
с¤ до боротьби пригн≥ченого украњнського
народу в≥дпов≥дно до своЇњ г≥дности.
`
"¬с≥м громад¤нам за¤вл¤Їмо:
`
"’то стоњть за утиск та експлуатац≥ю
сел¤нства та роб≥тництва; хто хоче пану-
ванн¤ жандарм≥в ≥ охранок; хто може спо-
к≥йно дивитись на розстр≥л мирних студент≥в
озв≥р≥лими руськими оф≥церами, - той нехай
виступав разом з гетьманом ≥ його ур¤дом
за Їдину нед≥лиму гетьмансько-монарх≥чну
–ос≥ю проти вол≥ демократ≥њ ”крањнськоњ Ќа-
родньоњ –еспубл≥ки.
`
"¬с≥ останн≥ чесн≥ громад¤не, ¤к украњнц≥
так ≥ не-украњнц≥, повинн≥ разом з нами стати
збройною дружною силою проти ворог≥в ≥
злочинц≥в народу й тод≥ вс≥ соц≥альн≥ й
`
114
`
пол≥тичн≥ здобутки революц≥йноњ демократ≥њ
будуть повернен≥. ј ”крањнськ≥ ”становч≥
«бори твердо й непохитно закр≥пл¤ть њх на
в≥льн≥й ”крањнськ≥й земл≥.
`
"–азом з тим ƒиректор≥¤ ”крањнськоњ Ќа-
родньоњ –еспубл≥ки закликаЇ вс≥х борц≥в сте-
жити за пор¤дком ≥ р≥шуче та безпощадно
припин¤ти граб≥жи.
`
"”крањнськ≥ народньо-республ≥канськ≥ в≥й-
ська п≥дход¤ть до  ињва. ƒл¤ ворог≥в народу
вони несуть заслужену ними кару, дл¤ демо-
крат≥њ вс≥х нац≥й ”крањни визволенн¤.
`
"ƒо зброњ, громад¤не, й до пор¤дку.
`
"√олова ƒиректор≥њ ”крањнськоњ Ќарод-
ньоњ –еспубл≥ки ¬. ¬инниченко.
`
"„лени ƒиректор≥њ —. ѕетлюра, ‘. Ўвець,
ѕ. јндр≥Ївський.
`
”  ињв≥, 16 листопаду 1918."
`
ѕредставництво ƒиректор≥њ в  ињв≥ було
передано ”кр. ¬≥йськовому –еволюц≥йному
 ом≥тетов≥, ¤кий мав провадити справу пов-
станн¤ й революц≥њ з середини.
`
15 листопада з'¤вилась "грамота" √еть-
мана про "федерац≥ю". јле 15-го ж в≥дозвою
ƒиректор≥њ вона була скасована, ¤к ≥ сама
вс¤ √етьманщина.
`
÷е був њй у саме серце удар, в≥д ¤кого
вона й загинула.
`
Ќа цьому момент≥ фактично й юридичне
доба √етьманщини к≥нчаЇтьс¤. ’оча √еть-
`
115
`
манщина про≥стнувала номинально в  ињв≥
ще м≥с¤ць, але вс¤ вага державно-нац≥о-
нального житт¤ перейшла вже з 15-XI до
ƒиректор≥њ.
`
¬ ц≥й доб≥ ≥стор≥¤ немов навмисно тепер
дала дом≥нуючу ролю вже кл¤сам чисто
буржуазним, щоб показати, що з того може
вийти, коли украњнство буде прагнути бур-
жуазноњ державности, щоб наочно довести,
що разом з буржуазною державностю не-
одм≥нно й необх≥дно пропадаЇ спочатку њњ
украњнський характер, а пот≥м ≥ сама дер-
жавн≥сть, ¤к така.
`