–ќ«ƒ≥Ћ VII.
`
¬≥йна з —ов≥тською –ос≥Їю.
`
1. «радницький патр≥отизм. - 2. ѕричина й приводи 
в≥йни. - 3. ”хил¤нн¤ в≥д отвертоњ в≥дпов≥д≥.
`
1. «радницький патр≥отизм.
`
≤ коли п≥дходити до ≥стор≥њ нашоњ 
боротьби з большевиками, до цењ сумноњ 
й т¤жкоњ смуги в наш≥й боротьб≥ за на- 
ц≥ональне в≥дродженн¤, то насамперед тре- 
ба чесно, щиро й отверто, ¤к перед 
самими собою, так ≥ перед нашими пра- 
цюючими кл¤сами пригадати отой наш 
блуд, оту нашу зраду народн≥х ≥нтерес≥в. 
Ѕо в н≥й, т≥льки в н≥й Ї кор≥нь ус≥х на- 
ших неудач!
`
–озум≥Їтьс¤, з погл¤ду людей, ¤к≥ не хо-
т¤ть знищенн¤ буржуазного ладу з ус≥ма 
його пр≥в≥ле¤ми й зручност¤ми дл¤ замож- 
них ≥ багатих, таке признанн¤ неможливе. 
¬они, натурально, на тих, що знайдуть у 
соб≥ мужн≥сть признати своњ помилки й гр≥- 
хи, зразу ж почнуть сипати ц≥л≥ помийни- 
ц≥ наклеп≥в ≥ брехень, прокричать њх зрадни-
`
134
`
ками, запроданц¤ми й т. п. ¬они будуть бити 
себе в патр≥отичному запал≥ в груди й кри- 
чати, що дл¤ них насамперед Ї нац≥¤, Ї наша 
держава, а не ¤к≥сь парт≥њ.
`
Ќеправда: два роки ¤ чув круг себе так≥ 
гупанн¤ в груди патр≥отичних кулак≥в ≥ ле- 
мент "безпарт≥йних" лицар≥в. √либока, св≥- 
дома або нањвно-несв≥дома неправда. ѓхн≥й 
патр≥отизм любить не нашу працюючу, 
експлуатовану, соц≥ально-забиту, задурену 
нац≥ю, њхн≥й патр≥отизм хоче не нашоњ дер-
жавности, не нац≥онально-украњнськоњ, 
не тоњ, ¤ка т≥льки можлива дл¤ нашоњ сел¤н- 
сько-роб≥тничоњ нац≥њ, а чужоњ нам, ворожоњ 
до нашоњ нац≥њ, з чужими наш≥й нац≥њ панами, 
попаш≥, бюрократами, з ус≥ма органами й 
апаратами пануючих кл¤с, ¤к≥ ворож≥ до 
нашоњ нац≥њ, њхн≥й патр≥отизм Ї зрадниць- 
кий, руйнуючий наше нац≥ональне в≥дро- 
дженн¤, кл¤сово-егоњстичний, жорстокий ≥ 
злочинний патр≥отизм.
`
≤ тим люд¤м, ¤к≥ д≥йсно хот¤ть нац≥о- 
нального в≥дродженн¤ нашого народу, треба 
т≥льки з огидою одвернутись в≥д такого па- 
тр≥отизму. “им, що називають себе соц≥ал≥- 
стами й ¤к≥ широ хот¤ть зрозум≥ти ≥стор≥ю 
нашого руху, треба такий патр≥отизм од-
шпурнути в≥д себе й з погл¤ду инчого, суто-
украњнського патр≥отизму розгл¤дати весь х≥д 
под≥й.
`
135
`
2. ѕричина й приводи в≥йни.
`
≤ коли з цього погл¤ду дивитись на по- 
чаток нашого конфл≥кту з большевиками, то 
треба признати, що перш≥ винн≥ були укра- 
њнськ≥ "соц≥ал≥сти", ¤к≥ керували вс≥м на- 
шим рухом. ≤ не большевики, а тим паче 
не наш≥ народн≥ маси, ¤ких ми так без- 
сов≥сно, так дурновато й несправедливо об- 
винувачували в недостачи нац≥ональноњ св≥-
домости, патр≥отизму, любови до р≥дного 
краю й т. п. ¬они, ц≥ маси, мали д≥йсну 
любов до свого краю, й д≥йсний украњн- 
ський патр≥отизм. ј в≥н, отой патр≥отизм, 
ота д≥йсна суть характеру украњнськоњ не-
панськоњ нац≥њ, одвертав њх в≥д нашоњ пан- 
ськоњ державности, в≥д тоњ держави, ¤ка 
охорон¤ла пр≥в≥лењ й пануванн¤ параз≥тар-
них неукрањнських кл¤с на ”крањн≥.
`
≤ от це наше обер≥ганн¤ й було основною 
причиною нашоњ ворожнечи з большевиками, 
а не т≥льки њхн≥й ≥мпер≥ал≥зм, нац≥онал≥зм 
≥ шов≥н≥зм, ¤к ми це любили по¤сн¤ти.
`
–озум≥Їтьс¤, й большевики не були без- 
доганн≥ в своЇму в≥дношенню до справи 
нац≥онального визволенн¤ пригн≥чених 
нац≥й у –ос≥њ, а особливо украњнц≥в. ¬они 
так само, ¤к меньшевики й есери, в своњх 
емоц≥¤х ≥ в випливаючих з цих емоц≥й учинках 
були в протир≥ччю з своњми теоретичними за¤-
`
136
`
вами й виводами. ¬они також мали в соб≥ 
давне, застар≥ле почутт¤ пануючоњ, командую- 
чоњ нац≥њ й з внутр≥шньою ворожостю стави- 
лись до прагнень украњнц≥в до свого нац≥ональ- 
ного визволенн¤. ¬они це пот≥м доказали на 
д≥л≥, не мавши в соб≥ досить сили в нац≥ональ- 
н≥й справ≥ на ”крањн≥ бути такими ж посл≥- 
довними, р≥шучими й непохитними, ¤к були 
в соц≥альн≥й.
`
јле кажу ще раз, конфл≥кт виник не з 
њхньоњ вини, а з нашоњ. ¬они з самого по- 
чатку затвердженн¤ своЇњ влади в –ос≥њ 
устами –ади Ќародн≥х  ом≥сар≥в за¤вили 
про своЇ признанн¤ ”крањнськоњ Ќародньоњ 
–еспубл≥ки, про стан федерац≥њ, про право 
кожноњ нац≥њ самоозначатись так, ¤к вона 
вважаЇ дл¤ себе найкращим. Ќа знак такого 
прихильного в≥дношенн¤ до ”крањнськоњ 
–еспубл≥ки, ¤к до свого р≥вного члена по 
федерац≥њ, –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в нав≥ть 
зб≥ралась урочисто видати украњнц¤м ус≥ 
стар≥ украњнськ≥ клейноди, ¤к≥ з час≥в мо- 
сковських цар≥в одн≥мались в украњнц≥в ≥ 
збер≥гались по руських церквах та музе¤х.
`
јле, на жаль, до цього не д≥йшло, бо 
в≥дносини стали псуватис¤ й незабаром прий- 
шло до лютоњ боротьби.
`
ѕриводом до того послужали так≥ факти.
`
ѕ≥сл¤ перемоги над в≥йськами “имчасо- 
вого ѕравительства в  ињв≥ залишились де-
`
137
`
¤к≥ большевицьк≥ в≥йськов≥ частини. —кла- 
дались вони переважно з руських, але були 
де¤к≥ з них ≥ украњнськ≥. —початку вони ви- 
¤вл¤ли прихильн≥сть ≥ ло¤льн≥сть до укра- 
њнськоњ влади. јле де дал≥, то ц¤ прихиль- 
н≥сть почала зникати й зм≥нилась на гли- 
боке недов≥рр¤ й ворожнечу. Ѕольшевицьк≥ 
кињвськ≥ орган≥зац≥њ також спочатку стави- 
лись досить ло¤льно, але ще швидче, н≥ж 
њхн≥ в≥йськов≥ частини побачили грунтовну 
р≥жницю м≥ж своЇю поз≥ц≥ею й поз≥ц≥Їю ÷ен- 
тральноњ –ади та √енерального —екретар≥ату. 
ѓм стало ставати ¤сним, що вони н≥чого не 
виграли в соц≥альному в≥дношенню в≥д 
зм≥ни влади “имчасового ѕравительства на 
владу √енерального —екретар≥ату, а в нац≥о- 
нальному т≥льки програвали. ≤ вс¤ка ло¤ль- 
н≥сть зникла. ѕочалась аг≥тац≥¤ проти ÷ен- 
тральноњ –ади в прес≥, на м≥т≥нгах, у казармах, 
у в≥дозвах.
`
Ќамагаючись з ус≥х сил бути строго-демо- 
кратичною, украњнська влада спочатку не вжи- 
вала н≥¤ких репрес≥й проти цього. јле укра- 
њнськ≥ орган≥зац≥њ в≥дпов≥ли контраг≥тац≥ею. 
√рунтом њњ було нац≥ональне питанн¤: больше-
вики, мовл¤в, т≥льки через те так аг≥тують про- 
ти ÷ентральноњ –ади та √енерального —екре- 
тар≥ату, що це - чисто-нац≥ональна, украњнська 
влада, що большевики по сут≥, так≥ ж сам≥ 
руськ≥ шов≥н≥сти й ≥мпер≥ал≥сти, ¤к ≥ мень-
`
138
`
шевики чи чорносотенц≥, й що њм ходить т≥ль- 
ки о те, щоб зкинути на ”крањн≥ украњнську вла- 
ду й поставити свою, руську, централ≥стичну.
`
≤ спочатку, коли соц≥альна поз≥ц≥¤ укра- 
њнськоњ влади ще не викреслилась до к≥нц¤, 
коли украњнськ≥ маси були ще повн≥ дов≥рр¤ 
й поеднаности з нею, аг≥тац≥¤ большевик≥в 
не мала великого усп≥ху. јле все ж таки 
дещо вже робила, - роз'¤сн¤ла перед маса- 
ми внутр≥шнЇ знач≥нн¤ кожного нашого 
вчинку, зр≥внювала з поз≥ц≥ею в аналог≥ч- 
них випадках большевик≥в, викривала перед 
ними основу таких учинк≥в, - ≥ тим приму- 
шувала чисто-украњнськ≥ в≥йськов≥ частини 
придивл¤тись уважн≥ше до пол≥тики ÷ен- 
тральноњ –ади.
`
–озум≥Їтьс¤, украњнськ≥й влад≥ така ворожа 
кр≥тика була не бажана й небезпечна. јле, 
не маючи одваги силою заборонити й при- 
пинити аг≥тац≥ю, особливо аг≥тац≥ю салдат≥в-
большевик≥в, вона почала вживати вс¤ких 
заход≥в, щоб розпустити большевицьк≥ в≥йсь- 
ков≥ частини, або примусити њх розл≥зтис¤ 
на вс≥ боки. ƒл¤ цього тим частинам почали 
неакуратно видавати харч, одежу, платню;
њм робились р≥жн≥ др≥бн≥ прикрости й труд- 
нощ≥.  р≥м того видано було спец≥ального 
в≥йськового ц≥ркул¤ра, ¤кий було складено 
так, що в≥н давав змогу б≥льшости салдат≥в 
покинути свою частину й њхати додому.
`
139
`
јле ц≥ заходи противною стороною вга- 
дувались ≥ роз'¤сн¤лись перед своњми ча- 
стинами, чим викликалось гостре роздрато- 
ванн¤, ще б≥льша ворожнеча й ще дужча 
аг≥тац≥¤ проти ÷ентральноњ –ади.
`
“од≥ постановлено було вжити р≥шучих 
заход≥в: обеззброњти большевицьк≥ частини й 
вислати њх за меж≥ ”крањни.
`
ѕостанову цю вдалос¤ перевести дуже 
легко, швидко, майже без пролитт¤ крови й 
опору з боку большевик≥в, - вони були тод≥ 
занадто слаб≥ в  ињв≥.
`
јле це справи не поправило. Ќавпаки 
цей вчинок т≥льки дав у руки большевикам 
ще гостр≥шу зброю.
`
ƒругим приводом до боротьби з —ов≥т- 
ською –ос≥Їю послужило в≥дношенн¤ ”кра- 
њнського ”р¤ду до донських козак≥в.
`
ƒонське козацтво, темне, пол≥тичне й со- 
ц≥альне мало розвинене, п≥д той час було ще 
досить д≥сц≥пл≥новане й слухалось своњх гене- 
рал≥в. √енерали ж, розум≥Їтьс¤, до роб≥тниче-
сел¤нського ѕетроградського ѕравительства 
зразу ж поставились з непримиреною воро-
жостю. ѕочалас¤ боротьба м≥ж сов≥тською вла- 
дою й донц¤ми. ƒонц≥ зб≥рали вс≥ своњ сили на 
ƒону й через те зт¤гали своњ в≥йськов≥ частини 
з ус≥х фронт≥в туди. “ам зосереджувалась 
контрреволюц≥¤, туди ще в б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж 
на ”крањну, сг≥кались ус≥ чорн≥, реакц≥йн≥,
`
140
`
викинен≥ з –ос≥њ елементи. Ќатуральна р≥ч, 
що большевикам треба було за вс¤ку ц≥ну 
перебити це накопичуванн¤ контрреволюц≥й- 
них сил на ƒону. ≤ вони робили все, що мог- 
ли дл¤ цього.
`
јле тут, хоч ≥ не по своњй вол≥, втрути- 
лась у справу ”крањна. ƒонськ≥ козаки мали 
найближчий ≥ найкращий шл¤х з фронту 
додому через украњнську тер≥тор≥ю. ќтже 
виникло питанн¤ про пропуск донських в≥й- 
ськових частин украњнською владою. »нчими 
словами: виникло питанн¤, хто украњнськ≥й 
влад≥ ближчий: большевики, сов≥тська влада, 
чи донська козацька "демократ≥¤".
`
 оли п≥дходити до справи з чисто фор- 
мального боку, то ми немов були бездоганн≥. 
Ѕо ми говорили так: донц≥ опов≥стили свою 
область федеративною частиною –ос≥њ. –ос≥¤ 
розпалась на р¤д окремих, р≥вних м≥ж со- 
бою державних формац≥й.  ожна така фор- 
мац≥¤ у своЇму внутр≥шньому життю в суве- 
ренна й друга частина бувшоњ централ≥стич- 
ноњ –ос≥њ не маЇ права втручатись у те 
внутр≥шнЇ житт¤.
`
ќтже, виход¤чи з цього погл¤ду, ми не 
мали права ставати на той чи инчий б≥к, на 
б≥к ¬еликорос≥њ чи на б≥к ƒону. ј через те 
не мали права не пропускать н≥ донц≥в, н≥ 
великорос≥в через нашу тер≥тор≥ю, коли вош≥ 
хот≥ли њхати до себе додому.
`
141
`
‘ормально, ¤ кажу, ми мали повну рац≥ю 
так м≥ркувати й так поводитись. јле по сут≥ 
ми таким в≥дношенн¤м, таким своњм н≥би стро- 
гим нейтрал≥тетом ставали в д≥йсности на 
б≥к донц≥в. Ѕо ¤сно, що, коли б ми под≥л¤ли 
стремл≥нн¤ й ц≥л≥ большевик≥в, коли б ми 
також мали на мет≥ творити свою роб≥тниче-
сел¤нську державн≥сть, то ми, виход¤чи з 
цих своњх власних ≥нтерес≥в, повинн≥ були 
б, мус≥ли б бо¤тись донц≥в ≥ тих сил, що 
гуртувались на ƒону. ≥ через те н≥¤ким 
способом не могли б ви¤вити такого шкодли- 
вого дл¤ своЇњ державности нейтрал≥тету.
`
јле в тому й р≥ч, що та державн≥сть, ¤ку 
ми творили, була ближча до державности 
донц≥в, р≥дн≥ща до них, а через те ми й не 
бо¤лис¤ пропускати донц≥в.
`
÷е одна причина нашого нейтрал≥тету, 
головна й основна.
`
ƒруга ж та, що ми бачили в донц¤х сп≥ль- 
ник≥в по боротьб≥ за федерац≥ю. « цього по- 
гл¤ду ƒон нам був також ближчий, н≥ж 
ѕетроград, хоча останн≥й ≥ висловив своЇ 
признанн¤ ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки.
`
(¬ласне, ц¤ так би сказати, "федерал≥-
стична прихильн≥сть" до ƒону була т≥льки 
посл≥довним переведенн¤м у житт¤ постанов 
з'њзду народ≥в у  ињв≥, (21-28 вересн¤ н. ст.), 
наданн¤м ¤кого було об'Їднати федерал≥-
стичн≥ теч≥њ вс≥Їњ –ос≥њ.)
`
142
`
ј трет¤ причина нашого нейтрал≥тету 
було - наше безсилл¤. ћи хоч ≥ удавали, 
що маЇмо змогу так чи инакше поводитись, 
але в д≥йсности ту змогу не завс≥гди мали. 
ƒл¤ того, щоб не пропустити озброЇн≥, досить 
добре д≥сщпл≥нован≥ козач≥ частини, треба 
було мати в≥дпов≥дн≥ сили на своњх кордо- 
нах, треба було на випадок наст≥йности дон- 
ц≥в вступити з ними до р≥шучого бою. ј 
цього всього у нас не було в в≥дпов≥дн≥й 
м≥р≥, - н≥ таких в≥йськових сил, н≥ необх≥д-
ности битис¤ з донц¤ми.
`
3. ”хил¤нн¤ в≥д отвертоњ в≥дпов≥д≥.
`
Ѕольшевики ж, розум≥Їтьс¤, не могли 
стати на наш, чисто формальний погл¤д ≥ 
бачити в наш≥й акц≥њ т≥льки нац≥онально-
державний њњ б≥к. ¬они казали: коли вам 
ходить о цей б≥к, то ми ж визнаЇмо вас, ¤к 
окрему державну одиницю, в цьому питанню 
ми з вами не розходимось ≥ готов≥ вас п≥д- 
держувати. јле ж Ї ще друга сторона, со- 
ц≥альна. ≥ от тут ви нам скаж≥ть, на чийому 
ви боц≥: на нашому чи на контрреволюц≥й- 
ному.  оли наше розум≥нн¤ революц≥њ вам 
ближче й бажан≥ще, то ви не будете про- 
пускать наших ворог≥в, коли на њхньому, то 
пропускатимете.
`
јле ми в≥д отвертоњ, пр¤моњ в≥дпов≥д≥ ухил¤- 
лись ≥ все сто¤ли на свойому "нейтрал≥тетов≥".
`
143
`
ќт це все й спричинилось до того, що 
большевики, –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в поста- 
вила нам нарешт≥ ульт≥матум, ¤кий почи- 
навс¤ так:
"« огл¤ду на ≥нтереси едности та бра- 
терства вс≥х знесилених роб≥тничих мас, що 
страждають у боротьб≥ з ≥мпер≥ал≥змом; з 
огл¤ду на признанн¤ - численними резолю- 
ц≥¤ми орган≥в революц≥йноњ демократ≥њ, рада- 
ми, а насамперед першим всерос≥йським з'њз- 
дом рад - нац≥ональних засад, соц≥ал≥стичне 
ѕравительство –ос≥њ, –ада Ќародн≥х  ом≥са- 
р≥в п≥дтвержуЇ гноблене царизмом ≥ буржуа- 
з≥Їю ¬еликорос≥њ право вс≥м народам на в≥ль- 
ний розвиток, включно до њх права в≥дд≥л¤- 
тис¤ в≥д –ос≥њ. “ому –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в 
признаЇ ”крањнську Ќародню –еспубл≥ку та 
њњ право на повне в≥докремленн¤ в≥д –ос≥њ, 
¤к також на те, щоб вона вв≥йшла в пере- 
говори з рос≥йською –еспубл≥кою про взаЇмн≥ 
федеративн≥, а також инч≥ в≥дносини. ∆а- 
данн¤ ”крањни що до њњ прав ≥ незалежности 
украњнського народу –ада Ќародн≥х  ом≥са- 
р≥в признаЇ без обмежень ≥ безумовно."
`
јле дал≥ йшли вже закиди що до в≥д- 
ношенн¤ ”кр. ÷. –ади до фронту, до донц≥в, 
до рад роб≥тничих ≥ салдатських депутат≥в. 
≥ ставились так≥ пункти обвинуваченн¤:
`
"I. ”. ÷. –ада робила дезорган≥зац≥ю на 
фронт≥, одкликаючи своњ в≥йська. 2. ”. –ада
`
144
`
позволила соб≥ обеззброњти в≥йська рад, що 
сто¤ли в  ињв≥. 3. –ада п≥дп≥рала змову проти 
влади рад, покликуючись на вигадан≥ права 
на незалежн≥сть ƒонськоњ й  убанськоњ обла- 
стей ≥ тим способом покриваючи контррево- 
люц≥йне повстанн¤  алЇд≥на. —тавл¤ючи оп≥р 
≥нтересам ≥ жаданн¤м переважноњ б≥льшости 
козак≥в, –ада замикаЇ дорогу в≥йськам, ¤ких 
вислано проти  алЇд≥на. —таючи на б≥к га- 
небноњ зради революц≥њ й бажаючи помагати 
найнебезпечн≥щим ворогам ¤к незалежности 
народ≥в –ос≥њ, так ≥ правительства рад, воро- 
гам роб≥тничих ≥ визискуваних мас, кадетам 
≥ прихильникам  алЇд≥на, ÷ентральна –ада 
примушуЇ нас подати њй до в≥дому, що ми 
негайно випов≥мо њй в≥йну, нав≥ть тод≥, коли 
б ”крањнську незалежну –еспубл≥ку визнало 
представництво найвищоњ рос≥йськоњ держав- 
ноњ влади. “епер –ада ”повноважених Ќа- 
роду з огл¤ду на вс≥ вище-наведен≥ обста- 
вини ставить народам ”крањнськоњ –еспубл≥ки 
так≥ питанн¤: 1. „и –ада зобов'¤жетьс¤ за- 
лишити вс¤к≥ спроби дезорган≥зац≥њ на фронт≥? 
2. „и –ада зобов'¤жетьс¤ без згоди шефа 
найвищоњ команди не перепускати н≥¤ких 
в≥йськ, що йдуть у б≥к ƒону й ”ралу? 3. „и 
–ада зобов'¤жетьс¤ залишити вс¤к≥ спроби 
роззброювати в≥йська рад ≥ червоноњ гвард≥њ 
на ”крањн≥ та чи в≥ддасть негайно в≥д≥брану 
в тих в≥йськ зброю? ¬ раз≥. коли прот¤гом
`
145
`
48 годин не буде дано задовольн¤ючу в≥д- 
пов≥дь, –ада ”повноважених Ќароду вважа- 
тиме, що ”. ÷. –ада Ї в стан≥ отвертоњ в≥йни 
з владою рад у –ос≥њ та на ”крањн≥. –ада 
Ќародн≥х ”повноважених."
`
Ќа цей ульт≥матум √енеральний —екрета- 
р≥ат 20 грудн¤ дав таку в≥дпов≥дь через 
окружну в≥йськову –аду в ѕетроград≥:
`
"–еволюц≥йний штаб ”крањни, уповно-
важнений республ≥канським правительством 
”крањни й народом, маЇ честь предложити 
республ≥канському правительству ¬еликоруси 
висл≥ди нарад штабу з правительством про 
ульт≥мат –ади Ќародн≥х  ом≥сар≥в до ”. ÷. 
–ади й в≥дпов≥дь республ≥канського прави- 
тельства ”крањни на ульт≥матум. ѕереговори 
про мирне полагодженн¤ спору м≥ж –ос≥йською 
–еспубл≥кою й ”крањною залежать в≥д отсих 
умов: 1) ѕризнанн¤ права украњнського на- 
роду й ”крањнськоњ –еспубл≥ки, що н≥хто не 
маЇ вм≥шуватис¤ в справи –еспубл≥ки. 2) —пов- 
ненн¤ домаганн¤ украњн≥зац≥њ в≥йськ (пере- 
несенн¤ в≥дд≥л≥в з инших фронт≥в на тер≥тор≥ю 
”крањни). 3) ѕолагодженн¤ ф≥нансових справ 
державного скарбу. 4) Ќевм≥шуванн¤ –ади 
Ќародн≥х  ом≥сар≥в, головноњ квартири й го- 
ловнокомандуючого до управи украњнського 
фронту, себто румунського й п≥вденно-зах≥д-
нього фронту. ѕравительство ”крањнськоњ 
–еспубл≥ки думаЇ, що признанн¤ поданих
`
146
`
пр≥нц≥п≥в –адою Ќародн≥њ  ом≥сар≥в може 
стати основою дл¤ полагодженн¤ спору так, 
що оминетьс¤ в≥йну м≥ж ”крањною й ¬ели-
корусю. ўодо участи в союзн≥м правительств≥ 
- на думку правительства ”крањнськоњ Ќа-
родньоњ –еспубл≥ки ”крањна з огл¤ду на 
знач≥нн¤, ¤ке тепер ос¤гнула, мусить мати 
в н≥м неменше н≥ж третину заступник≥в. 
–еволюц≥йний штаб ”крањни уповноважнений 
своњм правительством за¤вити правительству 
¬еликоруськоњ –еспубл≥ки, що з огл¤ду на 
ф≥нансов≥ трудности предмети поживи будуть 
видаван≥ на границ≥ ”крањни за заплатою 
просто до каси √енерального —екретар≥ату 
земельних справ у гот≥вц≥, а саме банкнотах, 
а у висот≥ одноњ третини в золот≥. –еволю- 
ц≥йний штаб ”крањни мав над≥ю, що братн≥й 
сп≥р буде усунений дл¤ обоп≥льного вдово- 
ленн¤, й за¤вл¤в свою готов≥сть напружити 
вс≥ сили дл¤ ос¤гненн¤ сењ ц≥ли".
`
–озум≥втьс¤, це була ¤вно ухильчива в≥д- 
пов≥дь ≥ –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в мала рац≥ю 
поставити питанн¤ зовс≥м руба, що й зробила 
в своњй нот≥ з 21 грудн¤: "¬≥дпов≥даючи на 
зроблене вами з уповажненн¤ правительства 
”. ÷. –ади предложенн¤ при¤тельського по- 
лагодженн¤ конфл≥кту м≥ж ”. ÷. –адою й 
–адою Ќародн≥х  ом≥сар≥в, –ада Ќ.  . за¤вл¤Ї, 
що уважаЇ ширшу акц≥ю дл¤ усуненн¤ спору 
безперечно бажаною. —ов≥тське ѕравительство
`
147
`
зробило все, щоб д≥йти до мирного полаго- 
дженн¤ справи. ўодо предложенн¤ ”. –адою 
умов, котр≥ мають пр≥нц≥п≥альний характер, 
¤к право своб≥дного розвитку народ≥в, вони 
н≥коли не були предметом переговор≥в або 
спору, бо –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в признаЇ 
повне зд≥йсненн¤ тих пр≥нц≥п≥в. ” пред-
ложених умовах ”. ÷. –ада поминаЇ мов- 
чанкою д≥йсний предмет спору, а саме те, 
що –ада п≥дп≥рае контрреволюц≥ю буржуа- 
з≥њ, кадет≥в ≥  алед≥на, звернену проти влади 
рад, заступник≥в сел¤н, роб≥тник≥в ≥ салдат≥в. 
ѕорозум≥нн¤ з –адою можливе т≥льки п≥д 
умовою, що –ада виразно в≥дмовитьс¤ п≥дп≥-
рати, ¤к  алед≥на, так ≥ всю контрреволюц≥йну 
змову буржуаз≥њ та кадет≥в".
`
Ќа це знов точноњ виразноњ в≥дпов≥д≥ ми 
не дали, не вважаючи на те, що з ѕетро- 
граду дл¤ б≥льшоњ усп≥шности переговор≥в 
було вислано до нас делегат≥в. ћи все сто- 
¤ли на свойому нейтрал≥тет≥, на прав≥ само-
означенн¤ народ≥в, на невтручанню ¬елико- 
руси в наш≥ внутр≥шн≥ справи й т. п.
`
≤ розум≥Їтьс¤, це не могло задовольнити 
большевик≥в ≥ розпочалас¤ справжн¤ в≥йна.