–ќ«ƒ≤Ћ VI.
`
‘альшиве розум≥нн¤ нац≥онально-укра≥н-
сько≥ державности.
`
1. Ќаша "безбуржуазн≥сть". - 2. —трах перед без-
буржуазною державностю. - 3. ўо таке демокра-
тичний лад? - 4. ѕоганеньк≥ нав≥ть демократи. -
5. ѕ≥дб≥ранн¤ петроградського см≥тт¤. - 6. “уга за
союзницьким ошийником. - 7. Ѕезнад≥йне мадику-
ванн¤. - 8. «лочинна аг≥тац≥¤ проти украњнського
нац≥онального визволенн¤.
`
1. Ќаша "безбуржуазн≥сть".
`
як т≥льки ми переступили межу морально-
правовоњ, революц≥йноњ влади, ¤к т≥льки на-
близились до творенн¤ юридичноњ державно-
сти, так з того моменту й почалось забуван-
н¤ д≥йсноњ сут≥ нашого руху: ≥нтерес наших
працюючих мас, њхнЇ нац≥ональне й соц≥аль-
не в≥дродженн¤. _«асоб_ цього в≥дродженн¤,
- т≥льки засоб! - ми почали приймати за ц≥ль
≥ Їдину ц≥ль нашого руху. ƒержавн≥сть стала
дом≥нуючим мотивом наших д≥й.
`
јле не в цьому вс¤ помилка. ƒержав-
н≥сть, ¤к найкращий, всеобхоплюючий засоб
`
102
`
нац≥онального житт¤, мус≥ла бути, мус≥ла
дос¤гатис¤, творитис¤.
`
јле ¤ка державн≥сть?
`
ћи ввесь час казали вс≥м, що ми - нац≥¤
роб≥тник≥в ≥ сел¤н. ¬ наших ”н≥версалах,
в≥дозвах, промовах скр≥зь ми п≥дкреслювали,
що ми роб≥тниче-сел¤нська нац≥¤, що буржу-
аз≥њ в нас нац≥онально-св≥домоњ немаЇ, що
наша ≥стор≥¤ так нас обчистила.
`
ќтже, здаЇтьс¤, так посл≥довно було би
творити й дал≥ т≥льки роб≥тниче-сел¤н-
ську державн≥сть, таку державн≥сть, ¤ка
в≥дпов≥дала б характеру вс≥Їњ нац≥њ.
`
≤ так воно н≥би й нам≥чалос¤ в першому
пер≥од≥, особливо п≥д час боротьби з “имчасо-
вим ѕравительством. ≥ влада наша немов би
так творилас¤. ÷ентральна –ада, д≥йсно, була
складена з рад сел¤нських, салдатських ≥ ро-
б≥тничих депутат≥в, ¤к≥ виб≥ралис¤ на в≥дпо-
в≥дних з'њздах ≥ посилалис¤ в ÷ентральну –аду.
≤ √енеральний —екретар≥ат н≥би з самих со-
ц≥ал≥ст≥в було сформовано. ≥ керуюч≥ ж пар-
т≥њ, соц≥альдемократи та соц≥ал≥сти-револю-
ц≥онери, н≥би виразно сто¤ли на грунт≥ со-
ц≥альноњ революц≥њ. «гадаймо тут промови
делегат≥в ÷ентральноњ –ади на ѕетроградську
онференц≥ю, ћ. ѕорша й ћ. “каченка.
`
ј от, наприклад, виривки з резолюц≥й
4-го з'њзду украњнськоњ соц≥альдемократичноњ
парт≥њ, виробленоњ тим самим ћ. ѕоршом:
`
103
`
"4. —учасна рос≥йська революц≥¤ з такими
складними й величезними завданн¤ми роз-
виваЇтьс¤ разом з тим в атмосфер≥ виразних
суперечностей буржуаз≥њ й пролетар≥ату, ка-
п≥тал≥ст≥в ≥ пом≥щик≥в з одного боку та про-
летар≥ату й др≥бного спавпер≥зованого сел¤н-
ства з другого боку; при таких обставинах
у процес≥ революц≥йного руху буржуаз≥¤ й
пролетар≥¤т стають на ворож≥й поз≥ц≥њ кл¤со-
воњ боротьби, а се робить неможливим сп≥вро-
б≥тництво антагон≥стичних кл¤с у творч≥м
процес≥ великоњ революц≥њ в –ос≥њ.
`
6. —учасна рос≥йська революц≥¤, т¤гнучи
за собою нечуваний в ≥стор≥њ вс≥х дотепер≥ш-
н≥х революц≥й переворот у соц≥ально-еконо-
мичних в≥дносинах, викликуючи широкий в≥д-
гом≥н у величезних роб≥тничих масах зах≥дньоњ
≈вропи, збуджуючи в них нахил до скиненн¤
пут кап≥тал≥зму, до соц≥альноњ революц≥њ, а р≥в-
ночасно й спиненн¤ ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни,
що може повести за собою повстанн¤ проле-
тар≥ату в зах≥дн≥й ≈вроп≥, - стаЇ прологом ≥
початком всесв≥тньоњ соц≥альноњ революц≥њ.
`
“ому четвертий з'њзд украњнськоњ соц≥аль-
демократичноњ роб≥тничоњ парт≥њ проголошуЇ:
`
1. ўо ¤к у ц≥л≥й держав≥, так ≥ в окремих
њњ кра¤х мусить бути негайно утворена од-
нородна революц≥йна демократична влада,
влада зорган≥зованого пролетар≥ату, сел¤нства
й в≥йська."
`
104
`
ќтже н≥би все ¤к сл≥д. ≤ революц≥¤ ви-
знаЇтьс¤ соц≥ал≥стичною, й кап≥тал≥стичний
лад маЇ бути зруйновано, й через те сп≥вроб≥т-
ництво з буржуаз≥Їю недопустимо й вс¤ влада
маЇ належати "орган≥зованому пролетар≥атов≥,
сел¤нству й в≥йську".
`
јле, на великий жаль, це була т≥льки
фразеолог≥¤, необх≥дна дл¤ того часу. Ќа ве-
ликий жаль, ми не мали сили посл≥довности,
чесности з собою, ми так само, ¤к руський
демократ в украњнському питанню, говорили
прекрасн≥ промови, складали хорош≥ резолюц≥њ,
а в реальному життю њх не додержувались,
керувались зовс≥м инчими неписаними ре-
золюц≥¤ми.
`
≤ перш≥ ознаки цењ непосл≥довности вже м≥-
ст¤тьс¤ нав≥ть у ц≥й сам≥й резолюц≥њ 4-го «'њзду
с-д. парт≥њ, в сл≥дуючому њњ пункт≥, а саме:
`
"в) _домагатис¤ р≥шучого контролю
державноњ ≥ краевоњ власти при най-
близш≥й участи зорган≥зованого про-
летар≥ату, за продукц≥Їю й под≥лом
продукт≥в фабрично-заводськоњ про-
мисловости_".
`
¬ цьому пункт≥ вже ховавс¤ маленький
черв¤чок. “ут уже була меньшевистська по-
з≥ц≥¤, та поз≥ц≥¤, ¤ка не допускала руйнац≥њ
буржуазного ладу. “≥льки державний кон-
троль з участю роб≥тництва. —ловечко "р≥шу-
чий" н≥чого в сут≥ не м≥н¤ло. Ѕо р≥шучим
`
105
`
контролем м≥г бути т≥льки роб≥тничий кон-
троль, т≥льки передача вс≥х п≥дприЇмств у
руки самих працюючих.
`
јле ц¤ резолюц≥¤ виносилась ще п≥д час
боротьби з “имчасовим ѕравительством, коли
та боротьба давала нам одваги, запалу, см≥-
ливости й революц≥йности.
`
оли ж почало приходити ближче до
творенн¤ власноњ державноњ влади, то тут
почалос¤ ще виразн≥ше хитанн¤.
`
2. —трах перед безбуржуазною держав-
ностю.
`
–езолюц≥¤ ÷ентральноњ –ади з осудом
повстанн¤ большевик≥в була вже пом≥тною
ознакою нашоњ несм≥лости. ћи зл¤кались њх-
ньоњ консеквентности й р≥шучости. ћи не
хот≥ли брати того на увагу, що большевики
инакше ж не могли зробити, бо вс≥ инч≥
парт≥њ сто¤ли на грунт≥ коал≥ц≥йноњ влади.
ƒл¤ того, щоб утворити ту "однородно-соц≥а-
л≥стичну" владу "орган≥зованого пролетар≥ату,
сел¤нства й в≥йська" треба було скинути
коал≥ц≥йну владу. ј ¤к же њњ скинути, коли
вс≥ инч≥ "соц≥ал≥сти" п≥дтримували коал≥ц≥ю?
–озум≥Їтьс¤, коли з доброњ вол≥ не хоче всту-
питис¤, то треба спихнути њњ силою.
`
≤ ¤к же могла ÷ентральна –ада, ¤ка сама
ж сто¤ла проти коал≥ц≥њ й за владу проле-
тар≥ата та сел¤нства, ¤к ≥ через що вона
`
106
`
могла осудити тих, ¤к≥ зд≥йснили њњ ж власн≥
погл¤ди? ≤ чого зам≥сць осуду ÷ентральна
–ада сама не зробила того? „ому р≥шуче не
вз¤лась до розвитку тоњ революц≥њ, ¤ку сама
вважала соц≥альною?
`
ј через те, що ми, ¤к ¤ сказав уже, бо¤лись
пролетар≥ату. "¬с¤ влада радам" це значило по
сут≥ вс¤ керуюча рол¤ м≥йському пролетар≥а-
тов≥. ј ми того пролетар≥ату не мали в так≥й
к≥лькости, ¤ка б нам забезпечувала наш≥ нац≥о-
нальн≥ домаганн¤. ћи бо¤лис¤, що з владою
рад прийде та сама руська влада, з ¤кою
нам так т¤жко доводилось боротись. ћи не
в≥рили, що наш зрус≥ф≥кований пролетар≥ат
стане активно в оборону нашоњ держав-
ности, наших нац≥ональних здобутк≥в, в обо-
рону того, що в≥н не почував своњм, р≥дним
≥ необх≥дним соб≥.
`
÷е недов≥рр¤ було величезною помилкою,
¤к ви¤вилось дал≥. ÷е було великою шкодою
й дл¤ чисто-нац≥ональноњ справи, бо це не-
дов≥рр¤ й дальша наша пол≥тика одвернули
в≥д нац≥ональноњ справи зрус≥ф≥кований укра-
њнський м≥йський пролетар≥ат, ¤кий також
мав пробуджену н≥жн≥сть, ¤кий мав би њњ
без пор≥внанн¤ б≥льшою, коли б украњнство
не одпихнуло його саме своњм соц≥альним
консерватизмом.
`
“а ми, власне, н≥коли нав≥ть не задуму-
вались над тим, щоб будувати чисто нашу,
`
107
`
чисто сел¤нсько-роб≥тничу державу, се-б-то
таку державу, ¤ка найб≥льш в≥дпов≥дала
характеру нашоњ сел¤нсько-роб≥тничоњ нац≥њ.
`
—тремл≥нн¤ большевик≥в творити роб≥т-
ниче-сел¤нську державу з метою створити
за њњ допомогою соц≥ал≥стичне громад¤нство,
здавалось нам утоп≥Їю, авантюрою, кр≥вавою
≥нтр≥гою одноњ парт≥њ, ¤ка домагаЇтьс¤ влади.
ћи наст≥льки мало були соц≥ал≥стами, що не
допускали нав≥ть думки про зруйнованн¤ бур-
жуазноњ держави. ƒе ж бо таки, мовл¤в, мож-
ливо в таких крањнах, ¤к –ос≥¤ чи ”крањна, де
величезна б≥льш≥сть населенн¤ е сел¤нство,
де кап≥тал≥зм т≥льки в початкових формах,-
заводити соц≥ал≥стичний устр≥й. ћи нав≥ть
посилалис¤ на ћаркса, не знаючи його ученн¤,
не знаючи, що большевизм був н≥ що инче,
¤к посл≥довний, чистий маркс≥зм, що больше-
вики зд≥йсн¤ли до л≥тери те, що ћаркс ≥ ≈н-
гельс теоретично викладали в свойому вченню,
що вони нав≥ть мало що нового вносили
п≥сл¤ досв≥ду ѕарижськоњ комуни.
`
ћи не знали ученн¤ ћаркса й ≈нгельса
про державу, про њњ ролю, характер, про за-
вданн¤ революц≥йних кл¤с у в≥дношенню до
держави.
`
ћи не розум≥ли того, що наша держав-
н≥сть потр≥бна нам була, ¤к засоб дл¤ пов-
ного соц≥ального й нац≥онального визволенн¤
наших працюючих мас, ¤к засоб дл¤ зни-
`
108
`
щенн¤ вс¤кого кл¤сового пануванн¤, ¤к за-
соб знищенн¤ самоњ держави й ус≥Їњ њњ
машини й перетворенн¤ сучасного насиль-
ницького громад¤нства в громад¤нство со-
ц≥ально в≥льних ≥ р≥вних людей.
`
ћи знали т≥льки одну державу - буржу-
азну, сучасну, з ус≥ма њњ усталеними органа-
ми й апаратами. ћи в≥рили в њњ в≥чн≥сть, не-
похитн≥сть, незм≥нн≥сть. ћи знали, що ц≥
державн≥ органи й апарати були найкращими
засобами нашого нац≥онального поневоленн¤.
ћи знали, що дл¤ того, щоб визволенн¤ наше
було повне, ми повинн≥ захопити ц≥ апарати
влади, зробити њх своњми, се-б-то здобути
свою, нац≥ональну державн≥сть.
`
“ак ми й робили. Ќа це йшла вс¤ наша
увага, енерг≥¤, сила, запал. ћи добували,
будували й творили ту державн≥сть, ¤ку ми
знали, ¤ка була перед нашими очима.
`
≤ ск≥льки, справд≥, тоњ енерг≥њ, сил, за-
вз¤тт¤, крови й житт¤ ми вклали на те, щоб
зробити... не свою державн≥сть, ворожу
наш≥й нац≥њ, загубну дл¤ нењ!
`
ажучи по щирости, ми р≥шуче н≥чого
не м≥н¤ли в сут≥ тоњ державности, що була
за час≥в “имчасового ѕравительства. Ќ≥ од-
ноњ основи њњ ми не порушили. ћи т≥льки
м≥н¤ли нац≥ональну форму њњ, - зам≥сць синЇ-
б≥ло-червоного прапору ми в≥шали жовто-
блакитний.
`
109
`
–озум≥Їтьс¤, народ, позбавлений нац≥о-
нальних форм свого розвитку, не може
прин¤ти ¤к сл≥д н≥¤ких самих кращих со-
ц≥альних здобутк≥в. ¬≥н р под≥бний до чо-
лов≥ка з хворим шлунком, ¤кому дають
смачн≥ й поживн≥ страви.
`
јле з другого боку так само неможливо
здоровому робочому шлунков≥ давати њсти
не здорову, руйнуючу все його здоровл¤
њжу.
`
” нас же не вистарчило см≥ливости й
натхненн¤, оздоровл¤ючи шлунок нашоњ роб≥т-
ничоњ нац≥њ, дати њй ту њжу, ¤ка була б по-
живна дл¤ нењ й ¤коњ вона сама вимагала
в≥д нас. «ам≥сць того ми пропонували њй
ус¤к≥ панськ≥, гнил≥, отруйн≥ страви a` la
moujik oukrainien. “≥ сам≥сеньк≥ страви, ¤кими
годувало й “имчасове ѕравительство.
`
ћи ц≥лком справедливо виставл¤ли разу-
раз факт нашоњ одм≥нноњ нац≥ональноњ при-
роди: безбуржуазности. ћи ц≥лком в≥рно до-
водили завс≥гди, що найб≥льшим ворогом
нашого нац≥онального визволенн¤ були бур-
жуазн≥ кл¤си на ¬крањн≥. ќтже, здаЇтьс¤,
повинно було би бути ¤сно, що поки на
”крањн≥ лишитьс¤ пануванн¤ буржуазних
кл¤с, се-б-то буржуазного ладу, доти й наше
повне нац≥ональне визволенн¤ не можливе.
I нашим завданн¤м, коли ми вже т≥льки на
нац≥ональну справу звертали всю свою увагу,
`
110
`
в ≥нтересах хоча би т≥льки нац≥онального
визволенн¤ треба було насамперед знищити
пануванн¤ буржуазного ладу на наш≥й земл≥,
зруйнувати силу найб≥льш ворожих ≥ чужих
наш≥й нац≥ональности кл¤с. ¬с¤ наша особ-
лива ≥стор≥¤, вс≥ умовини нашого ≥сторичного
розвитку вимагали цього в≥д нас, це було
необх≥дностю дальшого нашого визволенн¤.
`
ј ми що зам≥сць того? ѕ≥дтримували,
скр≥пл¤ли, боронили пануванн¤ цих кл¤с на
”крањн≥.
`
3. ўо таке демократичний лад?
`
ќ, н≥, - можуть мен≥ заперечити само-
закохан≥ наш≥ демократи, - ми боронили й
скр≥плювали демократичний лад. ћи обсто-
ювали пр≥нц≥пи демократ≥њ, ми не хот≥ли
насильства н≥ над одною кл¤сою, ми сп≥ра-
лись на волю всього населенн¤.
`
ƒ≥йсно, на украњнському приклад≥ можна
найкраще переконатис¤, що так звана "демо-
крат≥¤", демократ≥¤ сучасности, Ї т≥льки за-
масковане пануванн¤ буржуаз≥њ, що демо-
кратичний лад не порушуЇ основ кап≥тал≥с-
тичного ладу.
`
ћи були самим демократичним ”р¤дом.
“о правда. ≥ щиро демократичним. јле це
не заважало тому, що вс¤ с≥стема економич-
пого й соц≥ального житт¤ лишалась суто-
буржуазною.
`
111
`
¬ той час, ¤к большевики ≥менно цю с≥-
стему ламали, руйнували, нищили, ми њњ вс≥ма
силами обер≥гали.
`
–озгл¤ньмо чесно й отверто всю нашу
д≥¤льн≥сть.
`
¬з¤ти хоча би таке вже питанн¤, ¤к зе-
мельне, де ми були й повинн≥ були бути
найб≥льш рад≥кальними, (бо в йому пол¤гала
найб≥льша вага нашоњ влади). ≤ ми в ”н≥-
версал≥, спрад≥, ви¤вили себе рад≥калами.
`
јле... бути в життю такими рад≥калами не
змогли. ѕереведенн¤ в д≥йсн≥сть наших поста-
нов одбувалось нер≥шуче, неупевнено, з огл¤-
данн¤м на пом≥щицтво, з прислуханн¤м до
гвалту фабрикант≥в, заводчик≥в. ћи нав≥ть му-
с≥ли давати "роз'¤сненн¤" панам пом≥щикам.
√олова √енерального —екретар≥ату через к≥ль-
ки дн≥в по випуску ”н≥версалу мус≥в заспо-
коювати великих землевласник≥в, цукрових
заводчик≥в ≥ инчих перел¤каних пан≥в, нат¤-
каючи њм, що, хоч земл¤ й одб≥раЇтьс¤ у них,
але, може, ¤кось буде њм ≥ в≥дшкодованн¤.
`
÷е "роз'¤сненн¤" конче треба було дати,
бо промисловц≥ дуже хвилювались. ј ми ж
так бо¤лись, щоб промислов≥сть на ”крањн≥
не постраждала. ћи зовс≥м не хот≥ли бути
большевиками, ¤к≥ "вносили анарх≥ю" в ≥н-
дустр≥ю, ¤к≥ "демагог≥чне" одб≥рали в по-
м≥щик≥в землю й без ус¤ких церемон≥й в≥д-
давали њњ сел¤нам.
`
112
`
“ак само ми не посм≥ли й пальцем ч≥п-
нути ф≥нансового кап≥талу на ”крањн≥, ц≥Їњ
найб≥льшоњ фортец≥ сучасного кап≥тал≥зму.
ћи корчились од браку грошей, не знали
чим платити зал≥зничникам, роб≥тникам, не
мали чим нав≥ть своњх служачих удержувати,
викликали проти себе невдоволенн¤, наражали
самий прест≥ж украњнськоњ влади на небез-
пеку, а ч≥пнути банки, де лежали потр≥бн≥
дл¤ краю грош≥, ми н≥¤к не см≥ли. Ѕо ми ж
були не большевики, а демократи, ми не
могли допустити такого "незаконного" вчинку,
ми страшенно поважали "закони".
`
ј той знаменитий державний контроль
над промисловостю? ’≥ба це не було н≥к-
чемним пал≥ативом? ’≥ба в≥н хоч трошки
спинив експлуатац≥ю роб≥тник≥в чи змень-
шив "зароб≥тки" кап≥тал≥ст≥в? ’≥ба в≥н по-
рушив с≥стему визискуванн¤ одною кл¤сою
сили другоњ?
`
јн≥ тр≥шки. ¬се лишилось незачепно в
чистому своЇму "законному" вигл¤д≥. (“а,
по правд≥ сказати, ми взагал≥ н≥¤кого кон-
тролю не вводили.)
`
ј суд? ’≥ба ми торкнулись сут≥ цього
сторожового пса буржуаз≥њ? ’≥би ми заду-
мались над тим, що вс¤кий суд у буржу-
азному громад¤нств≥ Ї не орган справедли-
вости, а орган охорони вс≥х пр≥в≥лењв ≥ спо-
соб≥в грабуванн¤ пануючих кл¤с? ўо весь
`
113
`
в≥н з ус≥Їю своЇю сучасною с≥стемою права
Ї ф≥ксац≥¤ ≥стнуючого стану соц≥альних в≥д-
носин ≥ що його завданн¤м е ус≥ма спосо-
бами (штрафом, арештом, тюрмою, карою на
смерть) берегти цей стан. „и ми ж таке
завданн¤ одн¤ли в "нашого" суду? „и ми
ж його, д≥йсно, принатурили до потреб ≥
≥нтерес≥в працюючих, ¤к то об≥ц¤ли в ”н≥-
версал≥? „и посм≥ли ми, ¤к то зробили боль-
шевики, викинути в помийницю ≥стор≥њ весь
"сводъ дbйствующихъ законовъ>" царизму й
пануючих кл¤с ≥ зам≥нити його отвертим,
народн≥м судом?
`
“а боже борони. ¬с≥ "дbйствующ≥е" за-
кони лишились у повн≥й њх сил≥, вс≥ апарати
охорони буржуазного ладу ми й н≥гтем не
ч≥пнули. ¬с¤ наша "революц≥¤" була в тому,
що ми неукрањнц≥в зам≥н¤ли украњнц¤ми й
звел≥ли прикладати т≥ закони "≥менем ”кра-
њнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки".
`
ј школа? ќт тут то вже, мабуть, одбивс¤
характер нашоњ роб≥тничоњ нац≥њ. ÷е ж уже
така сфера, де ми могли ц≥лком безборонне
давати наш≥й нац≥њ все, що вважали най-
кращим.
`
≤ що ж? ћи й тут т≥льки зм≥нили мову,
зм≥нили учител≥в неукрањнц≥в на украњнц≥в.
јле самоњ с≥стеми навчанн¤, самоњ сут≥
шк≥льноњ науки не зм≥нили н≥ на ≥оту. “≥ль-
ки переклали на украњнську мову все те
`
114
`
см≥тт¤, ¤ким буржуазна шк≥льна наука на-
биваЇ молод≥ душ≥. ј коли мною було п≥д-
н¤то одного разу питанн¤ про те, щоб ви-
ключити "закон божий" з числа обов'¤зкових
предмет≥в ≥ ввести предмет ≥стор≥њ соц≥ал≥зму,
то ц¤ пропоз≥ц≥¤ зустр≥ла такий протест ≥ ви-
кликала ст≥льки аргумент≥в, що не було чого
й думати про переведенн¤ њњ в постанову.
“а коли б ≥ сталась така постанова, то њњ
все одно вс≥ ур¤довц≥ м≥н≥стерства осв≥ти
збойкотували б ≥ не проводили в житт¤.
Ѕо це ж уже пахло большевизмом, це ж
могло настроњти проти нас ус≥ "батьк≥вськ≥
ком≥тети", могло викликати в них неприхиль-
н≥сть до украњнськоњ державности.
`
4. ѕоганеньк≥ нав≥ть демократи.
`
—трашенно характерно, (але ц≥лком в≥д-
пов≥дно до нашого погл¤ду на державн≥сть),
¤к ми тод≥ дорожили прихильностю до на-
шоњ державности буржуазних кл¤с. ћи не
бо¤лись загубити прихильн≥сть кл¤с працюю-
чих, не бо¤лись своњми цими вчинками,
своЇю ц≥Їю пол≥тикою викликати њхнЇ недо-
в≥рр¤. ћи засл≥плено гадали, що вони до
того в≥ддан≥ нам, до того прон¤т≥ самим
нац≥ональним чутт¤м, що будуть ≥ти за нами,
в ¤ку б соц≥альну пак≥сть ми њх не вели,
аби вона мала жовто-блакитний прапор.
`
„ерез те ми нав≥ть не старалис¤ бути,
`
115
`
¤к не соц≥ал≥стами, то хоч би ж уже при-
стойними, посл≥довними демократами, посту-
повими людьми. ј то й цього не було.
`
Ќаприклад.
`
Ќ≥ один наш видатний революц≥йний акт
не обходивс¤ без участи поп≥вства. ожний
”н≥версал неодм≥нно читавс¤ на —оф≥йському
плацу, з парадами, з юрбою поп≥в, з церков-
ним дзвоном, молебнем, з ус≥Їю тою негар-
ною комед≥Їю, ¤кою царизм ≥ пануюч≥ кл¤си
г≥пнот≥зували темн≥ шари населенн¤. Ќ≥где
на всьому св≥т≥, н≥ за одноњ найбуржуазн≥щоњ
революц≥њ цього не було.
`
ј коли серед нас знаходились так≥, ¤ким
було гидко й соромно в≥д таких недостойних
ус¤кого чесного й поступового чолов≥ка за-
соб≥в затверженн¤ своЇњ державности, њм
зразу затул¤ли рота "нашою державностю".
ƒл¤ "нашоњ державности", мовл¤в, некорисно
було настроювати проти себе духовенство,
навпаки, треба було привертати його на св≥й
б≥к, бо ¤к-н≥-¤к, а це при темнот≥ нашого
народу Ї велика сила. ј кр≥м того так≥ па-
ради й молебн≥ дуже ≥мпонували масам во-
¤к≥в, ¤к разураз доводив генеральний секре-
тарь в≥йськових справ —. ѕетлюра, по ≥н≥ц≥а-
т≥в≥ й заходами ¤кого разураз учин¤лись
от≥ гидоти.
`
≤ вс¤ "революц≥йна" влада, вс¤ ÷ентраль-
на –ада, √енеральний —екретар≥ат, ус≥ наш≥
`
116
`
"соц≥ал≥сти" й "демократи" виходили на плац,
дзвонили в церковн≥ дзвони, сп≥вали молебн≥,
ц≥лували поп≥вськ≥ хрести, парадували, при-
мушали наше в≥йсько брати участь у цьому,
кричати "слава".
`
÷е, мовл¤в, "≥мпонувало" масам ≥ привер-
тало прохильн≥сть поп≥вства до нац≥ональноњ
украњнськоњ справи.
`
„и привертало це прихильн≥сть поп≥вства,
це ще було п≥д великим сумн≥вом. ј чи
прихильн≥сть цих слуг ≥ обдурманувач≥в на-
рода взагал≥ дл¤ д≥йсних демократ≥в потр≥бна,
це не п≥дл¤гав н≥¤кому сумн≥ву.
`
јле що вже прихильн≥сть ≥менно отих "во-
¤к≥в", отих широких народн≥х мас, ¤ким хот≥ли
≥мпонувати, цим одверталась, що виклика-
лось недов≥рр¤ й нар≥канн¤, що з нас глузу-
вали й п≥дривали наш автор≥тет, то це був
такий факт, ¤кий незабаром ви¤вивс¤ досить
недвозначно.
`
“ак само ми не посм≥ли порушити инчих
"п≥дпор сучасного громад¤нства". Ќаприклад,
у питанню залежности шлюбу в≥д церкви.
¬есь час свого перебуванн¤ в ”р¤д≥ ¤ на-
магавс¤ видати закон про горожанський,
ц≥в≥льний шлюб, незалежний в≥д церкви. јле
так ≥ не довелось, - не було на це часу.
`
ј не було через те, що ми з нех≥ттю, з
нер≥шучостю ставились до всього, що могло
хоч трохи порушити основи буржуазного ладу.
`
117
`
5. ѕ≥дб≥ранн¤ петроградського см≥тт¤.
`
ќтже не диво, що до нас з п≥вночи ско-
чувались ус≥ черепки розбитих большевиками
буржуазних орган≥в ≥ апарат≥в. ћи з гордо-
стю й самовдоволенн¤м п≥дб≥рали ц≥ недо-
ломки й пом≥щали њх на найкращ≥ м≥сц¤.
“реба було т≥льки, щоб ц≥ черепки мали си-
нЇ-жовту фарбу. Ѕ≥льш≥сть наших ур¤дових
≥ адм≥н≥стративних орган≥в були засажен≥ цим
викинутим большевиками см≥тт¤м.
`
ћи њх називали спец≥ал≥стами, "фахов-
ц¤ми", знавц¤ми свого д≥ла. ќ, вони, справ-
д≥, були знавц≥ "свого д≥ла", д≥ла п≥дтриму-
ванн¤ насильства й граб≥жництва пануючих
кл¤с. ¬они себе пот≥м добре показали. “ак,
наприклад, генеральний секретарь внутр≥ш-
н≥х справ ¬. ¬инниченко, соц≥альдемократ,
дуже хот≥в призначити на товариша √енераль-
ного секретар¤ одного такого "знавц¤", в≥до-
мого Ћизогуба, старого царського бюрократа,
окт¤бриста, реакц≥онера. ≤ т≥льки те, що в≥н
був окт¤брист, не дозвол¤ло дати йому цю
посаду й було зроблено т≥льки директором
департаменту. Ѕо це був "фаховець" у земсь-
ких справах. ≤ справд≥, ¤к в≥домо, цей самий
Ћизогуб, будучи прем'Їр-м≥н≥стром при геть-
ман≥, показав себе розстр≥лами, катуванн¤м
≥ карними експед≥ц≥¤ми на сел≥ чудесним
"знавцем свого д≥ла".
`
ј ск≥льки вс¤ких генерал≥в, тайних ≥
`
118
`
д≥йсних "совbтниковъ", ск≥льки просто вс¤коњ
бюрократичноњ, цв≥лоњ, злоњ й смердючоњ гид≥
посипалось до нас з —ов≥тськоњ –ос≥њ, з ¤коњ
вим≥тали њх большевики. Ќав≥ть м≥н≥стри
“имчасового ѕравительства опинились у нас.
¬≥йськовий м≥н≥стр ¬ерховський нав≥ть про-
понував тому "хохлацкому" —екретар≥атов≥,
¤кого “имч. ѕравительство хот≥ло посадити
в тюрму, - своњ послуги. …ого пропоз≥ц≥ю
було одхилено т≥льки через те, що в≥н був
не украњнець.
`
ј ¤к ми пишались! јга, а що! ј х≥ба
ми не так≥ "¤к люди"? —ам≥ руськ≥ генерали,
м≥н≥стри, вс≥ важн≥ персони з ѕетрограду
прос¤тьс¤ до нас на службу. ќтже, ми таки
маЇмо державн≥сть.
`
≤ при цьому ми страшенно хвалилис¤
тим, що в нас лад, пор¤док, тиша, спок≥й,-
"оаз≥с". ј в –ос≥њ, мовл¤в, хаос, анарх≥¤, без-
чинство, руйнац≥¤ всього житт¤. ¬с≥ "пор¤дн≥"
люди мус¤ть т≥кати з –ос≥њ.
`
6. “уга за союзницьким ошийником.
`
ј що вже були ми вт≥шен≥ тим, коли й
так≥ "найпор¤дн≥щ≥" люди, ¤к посольства со-
юзник≥в переб≥гли до нас, то цього й сказа-
ти не можна. ќт коли, справд≥, була в нас
д≥йсна, справжн¤, законна державн≥сть: у
нас були посли св≥тових, великих, могутн≥х,
Ївропейських держав!
`
119
`
ѕравда, ц≥ представники св≥тових убийць
≥ граб≥жник≥в, представники "товарних джен-
тельмен≥в" були у нас т≥льки через те, що
большевики вишпурнули њх од себе.
`
јле ми вже й тим одним, що вони були
на наш≥й тер≥тор≥њ, були задоволен≥. ћи за-
були, що ц≥ джентельменй ще недавно на-
зивали нас "скаженими божев≥льними" за
наш рух, забули, що ц≥ граб≥жники п≥дтри-
мували проти нас “имчасове ѕравительство,
забули, що вони нищили м≥лл≥они наших
кращих людей на фронтах, що нищили наш
край, все забули ми в ≥м'¤ "нашоњ держав-
ности". ≤ люб'¤зно вигинаючись перед ними,
загл¤дали њм в оч≥ й жагуче чекали, коли
вони нам пов≥с¤ть на шию ошийник ≥ по-
ведуть на ланцюжку за собою, ¤к своњх...
"союзник≥в", ¤к "признану украњнську дер-
жаву". ÷е було б завершенн¤м ≥ тр≥умфом
украњнськоњ ≥дењ!
`
—в≥тов≥ убийц≥ не одпихали нас катего-
рично й р≥шуче. ѕоперше, - вони все ж таки,
¤к-н≥-¤к, були на наш≥й тер≥тор≥њ, в наш≥й,
хоч ≥ "скажен≥й" держав≥. ќтже треба було
бути вв≥чливими. ѕодруге ж, - вони спод≥-
валис¤, що ми будемо служити њм зам≥сць
скинених старого деспота монарх≥зма й його
нещасливого спадкоЇмц¤ “имчасового ѕра-
вительства, се-б-то, що ми њм дамо гармат-
ного м'¤са, ¤ким би вони на сх≥дному фронт≥
`
120
`
могли годувати свого ненажерливого бога
≥мпер≥ал≥зму.
`
„ерез те вони любенько до нас посм≥ха-
лись, гладили нас по гол≥вц≥ й говорили
приЇмн≥, склизьк≥ компл≥менти. ќт молодц≥
украњнц≥! ќт ¤ка хороша, здорова, розумна
нац≥¤. Ќе то що т≥ дикуни, варвари руськ≥,
¤к≥ т≥льки можуть жити або п≥д батогом
деспотизму або в анарх≥њ, в хаос≥. ≤ ¤кий
пор¤док на ”крањн≥, ¤к все по людськи
ведетьс¤, зовс≥м н≥би в ≈вроп≥, закони по-
важаютьс¤, великий, св¤щений ≥нст≥тут вла-
сности шануЇтьс¤, вс≥ "культурн≥", "демо-
кратичн≥" установи обер≥гаютьс¤. ќт молодц≥
украњнц≥. ј коли б ще хоч трошки п≥дпра-
вили свою арм≥ю та послали њњ на тих про-
кл¤тих н≥мц≥в, ¤ка прекрасна, знаменита
нац≥¤ була б.
`
ћи од компл≥мент≥в мл≥ли. јле... послати
арм≥ю на прокл¤тих н≥мц≥в все ж таки не
могли. ѕерш усього ми њњ не мали. ј коли б
≥ мали, то все ж таки, нав≥ть за французськ≥
компл≥менти, не послали б њњ в побоњще.
`
јле, щоб не викликати невдоволенн¤
"джентельмен≥в" та не загубити њхньоњ "по-
шани" до нас, ми удавали, що маЇмо чудесну,
сильну, далеко краще, н≥ж у руських, д≥с-
цшл≥новану арм≥ю. јле... джентельмени по-
винн≥ сам≥ зрозум≥ти, що тепер такий час,
що не можна попхнути в б≥й в≥йська.
`
121
`
“ак, так, джентельмени це розум≥ли. ¬они
вже на це й не спод≥вались. јле, може,
можна було хоч тримати фронт? ƒержати
кулак проти н≥мц¤? ўоб в≥н також мус≥в
тримати на цьому фронт≥ своњ в≥йська. ќт
коли б украњнц≥ були так≥ молодц≥, союзники,
велик≥ Ївропейськ≥ держави напевне визнали
б украњнську державу й нав≥ть прислали б
на ”крањну своњх справжн≥х посл≥в.
`
Ќам аж дух забивало в≥д такоњ перспек-
т≥ви: мати посл≥в великих, Ївропейських дер-
жав у себе, посилати своњх туди посл≥в, бути
"р≥вними серед р≥вних".
`
ѕравда, де¤ким з нас ≥ тод≥ вже здавалось,
що не таким шл¤хом треба добиватис¤ при-
знанн¤ нашоњ держави, не ласкою брехливих,
лицем≥рних джентельмен≥в, а силою, ласкою,
дов≥рр¤м свого народу. ÷им де¤ким ≥ тод≥ вже
було пом≥тно,- що таким залиц¤нн¤м ≥ п≥дла-
бузнюванн¤м до Ївропейського ≥мпер≥ал≥зму
ми губимо дов≥рр¤ свого народу, губимо свою
Їдину реальну силу. јле таких скептик≥в
зацитькували зараз же "нашою державностю",
њх називали "недержавними людьми", "нањв-
ними пол≥тиками" й вони мус≥ли ховати св≥й
скептицизм в ≥м'¤ "нашоњ державности", в
≥м'¤ Їдности нац≥онального фронту.
`
“е, що в початках було дл¤ нас корисне, не-
обх≥дне ("Їдиний фронт"), тепер у силу д≥алек-
тичного закону ставало своЇю протилежностю.
`
122
`
7. Ѕезнад≥йне мадикуванн¤.
`
÷≥лком натурально, що украњнська демо-
крат≥¤, одкинувши ц≥л≥ большевик≥в, одки-
нувши творенн¤ роб≥тниче-сел¤нськоњ дер-
жави, не могла через цю основну причину
визнати новий ѕетроградський ”р¤д, –аду
Ќародн≥х ом≥сар≥в всерос≥йською ÷ентраль-
ною владою.
`
“ак само й друг≥ "окрањни", де утвори-
лись своњ органи влади, розход¤чись з боль-
шевиками в грунт≥ своњх соц≥ально-пол≥тич-
них змагань, теж не признавали ѕетроград-
ського ”р¤ду.
`
ј тим часом н≥ вони, н≥ ”крањна з ро-
с≥йською державою не розривали. –ос≥¤, ¤к
така, ¤к одне федеративне пол≥тичне й еко-
номичне ц≥ле, все ж таки н≥би ≥стнувала.
–ос≥йська арм≥¤ сто¤ла все ж таки на фрон-
тах, њњ все ж таки били й нищили, њњ треба
було годувати, а головне њњ треба було хоч
до ¤коњ небудь м≥ри орган≥зовано демоб≥л≥-
зувати, щоб вона не кинулась хаотично до-
дому й не розтоптала все п≥д собою. ј дл¤
цього треба було негайно заключити мир з
н≥мц¤ми. “им негайн≥ще треба було це зро-
бити, що –ада Ќародн≥х ом≥сар≥в, уз¤вши
владу в своњ руки, не гаючи часу, зразу ж
запропонувала Ќ≥меччин≥ сепаратний мир.
`
ј хто, на думку цих не-большевицьких
`
123
`
”р¤д≥в м≥г заключити мир? “≥лька всерос≥й-
ський федеративний ”р¤д.
`
≤ от починаютьс¤ заходи коло ц≥Їњ ¤вно-
безнад≥йноњ справи. “римаючи високо пра-
пор своЇњ "соц≥ал≥стичности", √енеральний
—екретар≥ат ставив ус≥м окрањнам неодм≥нною
умовою сформуванн¤ "однородно-соц≥ал≥стич-
ного" ѕравительства з представник≥в ус≥х
окрањн.
`
ќкрањни (ƒон, убань, авказ, ѕоволж¤
≥ др.) пресерйозно дебатували над ц≥Їю про-
поз≥ц≥Їю, змагались, сперечались. ј спере-
чатись, власне, не було чого, бо таке "од-
нородно-соц≥ал≥стичне м≥н≥стерство, почина-
ючи в≥д большевик≥в ≥ к≥нчаючи народн≥ми
соц≥ал≥стами" абсолютно не у¤вл¤ло б н≥чого
страшного дл¤ буржуазного ладу, бо б≥ль-
ш≥сть його була би ¤к раз з тих "соц≥ал≥с-
т≥в", що п≥ддержували й боронили “имчасове
ѕравительство. Ѕольшевики, розум≥Їтьс¤, в
такий ”р¤д не вступили-б. √енеральний —екре-
тар≥ат, натурально, це знав, але вважав не-
обх≥дним ≥ справедливим послати й њм свою
ноту з приводу формуванн¤ ÷ентрального
”р¤ду, в ¤к≥й на випадок згоди, пропону-
валось прислати до ињва своњх представ-
ник≥в.
`
Ќ≥хто своњх представник≥в не прислав,
нав≥ть, (за вињмком ƒону), н≥чого не в≥дпов≥в.
ƒ≥н же голосом козачого з'њзду в Ќово-
`
124
`
черкаську вин≥с резолюц≥ю, в ¤к≥й говори-
лось: "¬ерховну владу треба сфомувати
на пр≥нц≥п≥ коал≥ц≥њ здорових орган≥зац≥й
краю, п≥вденно-сх≥дного союзу, ”. ÷. –ади,
центральноњ ради роб≥тничих депутат≥в пер-
шого скликанн¤ (!), кооператив≥в, земського
й городського союз≥в ≥ представник≥в орган≥-
зац≥й державного знач≥нн¤. ≤н≥ц≥ативу ство-
ренн¤ влади по сьому пр≥нц≥пу доручити
об'Їднаному правительству п≥вденно-сх≥дного
союза. «орган≥зоване таким робом представ-
ництво буде –адою –еспубл≥ки, з ¤коњ ви-
беретьс¤ в≥дпов≥дальне м≥н≥стерство. –ада
ћ≥н≥стр≥в буде провадити д≥¤льн≥сть до часу
скликанн¤ ”становчих «бор≥в."
`
“аким чином честь ≥н≥ц≥ативи в створенню
центрального ”р¤ду донц≥ перехоплювали в
своњ руки. р≥м того вони хот≥ли творити
його "на пр≥нц≥п≥ здоровоњ коал≥ц≥њ".
`
ѕо сут≥, ¤к сказано, коал≥ц≥¤ в≥д "одно-
родно-соц≥ал≥стичности" мало чим в≥др≥ж-
н¤лась. ћи "однородно-соц≥ал≥стичний" ”р¤д
не г≥рше донського коал≥ц≥йного ”р¤ду бе-
регли й боронили проти "анарх≥њ" вс≥ св¤-
щенн≥ п≥дпори буржуазного ладу. ≤ не в
тому пол¤гала причина неудачи в зд≥й-
сненню цих заход≥в. ј в тому, що кожна
окрањна добре розум≥ла, що такий централь-
ний ”р¤д, коли б в≥н ≥ склавс¤, н≥¤к≥сень-
кого знач≥нн¤ дл¤ самоњ –ос≥њ (¬еликорос≥њ")
`
125
`
не мав би, бо –ада Ќародн≥х ом≥сар≥в од-
шпурнула б його ногою, а маси й пальцем
не кивнули б, щоб його п≥дтримати. ожна
окрањна хапалас¤ себе ур¤тувати в≥д небез-
печноњ зарази большевизму, в≥д економичного
безладу, в≥д загрози хаотичноњ демоб≥л≥зац≥њ,
в≥д загальноњ анарх≥њ.
`
≤ справа з центральним ур¤дом, "¤кий
користувавс¤ б дов≥рр¤м усього населенн¤
–ос≥њ", так ≥ замерзла на своњх резолюц≥¤х
та нотах. ∆итт¤ не ждало, поки з'њдутьс¤
запрошен≥ представники до ињва, й розви-
валось дал≥ по своњм законам.
`
8. «лочинна аг≥тац≥¤ проти украњнського
нац≥онального визволенн¤.
`
≤ от помалу, непом≥тно почало розвива-
тис¤ таке ц≥каве ¤вище. ўо тверд≥щою спо-
верху, знадвору здавалась наша державн≥сть,
що б≥льше вона наб≥рала вигл¤ду "справ-
жньоњ" державности, то б≥льше й б≥льше
слабла й п≥дупадала з середини, в своњх
д≥йсно-справжн≥х основах - в широких народ-
н≥х масах.
`
ћи, ¤к уже сказано, пренањвно по¤сн¤ли
це розкладаючим, "безсов≥сним" впливом
большевик≥в, њхньою аг≥тац≥Їю, демагог≥Їю.
«асл≥плен≥, заг≥пнотизован≥, одурманен≥ своњм
≥деалом державности "¤к у людей", ми не
бачили того, що то ж ми сам≥ були тими
`
126
`
аг≥таторами й демагогами, що розкладали
наш≥ маси.
`
Ѕо х≥ба вони не бачили, наприклад, на-
шого поводженн¤ в справ≥ миру? Ѕольше-
вики скидають “имчасове ѕравительство,
¤ке було на шворц≥ союзницького ≥мпер≥а-
л≥зму, ¤ке гальмувало по його вол≥ справу
миру, й опов≥щають сепаратний мир, опов≥-
щають, нарешт≥, к≥нець ус≥м стражданн¤м
≥ страх≥тт¤м побоњщ. «даЇтьс¤, украњнський,
народн≥й, "св≥й" ур¤д повинен би рад≥сно
п≥дхопити це опов≥щенн¤ й разом з больше-
виками ¤ко мога швидче провадити цю
справу до к≥нц¤.
`
ј зам≥сць того що? √олова √енерального
—екретар≥ату за¤вл¤в, що т≥льки створене
центральне, федеративне, "однородно-соц≥а-
л≥стичне" правyтельство може вести таку
важну справу. ј генеральний секретарь
в≥йськових справ —. ѕетлюра р≥шуче роз-
силав по вс≥х штабах арм≥й, корпус≥в ≥ д≥в≥-
з≥й ц≥ркул¤рну телеграму, в ¤к≥й прекатего-
рично заборон¤в вс≥м украњнським частинам
виконувати розпор¤дженн¤ –ади Ќародн≥х
ом≥сар≥в, бо "√енеральний —екретар≥ат ”кра-
њнськоњ –еспубл≥ки веде переговори з загаль-
ноармейським ком≥тетом ≥ з област¤ми –ос≥њ
в справ≥ сформуванн¤ ÷ентрального ѕрави-
тельства з представник≥в нац≥ональностей ≥
центр≥в революц≥йноњ демократ≥њ, котре одне
`
127
`
може бути правосильним розпочати перего-
вори в справ≥ перемирр¤. ¬с¤к≥ инч≥ перего-
вори принесуть нещаст¤, одкриють фронт
дл¤ противника й поведуть за собою захват
украњнськоњ земл≥".
`
’≥ба одна така телеграма не була краще
за купи "безсов≥сних" большевицьких про-
кламац≥й?
`
≤ то ж робилос¤ з пренањвною щиростю,
з переконанн¤м, що маси, д≥йсно, будуть
чекати, поки √. —екретар≥ат сформуЇ таке
повноправне ÷ентральне ѕравительство й не
будуть виконувати розпор¤джень Ќародн≥х
ом≥сар≥в, що ув≥льн¤ли њх в≥д ст≥лькох мук.
“о ж було щире переконанн¤, що маси так
само жагуче прагнуть _такоњ самоњ_ нац≥о-
нальноњ держави, ¤коњ прагнула ÷ентральна
–ада, й через те будуть з такою самою при-
хильностю дивитись на перебуванн¤ в ињв≥
представник≥в союзницького ≥мпер≥ал≥зму,
¤кий три роки катував њх на фронтах.
`
ј маси ц≥лком в≥рно вгадували ц≥л≥ й
причини такого ласкавого в≥дношенн¤ сих
"джентельмен≥в" до украњнськоњ влади. ≤,
розум≥Їтьс¤, ц¤ "ласкав≥сть" ¤к раз проти-
лежне враж≥нн¤ робила на них. ÷≥ "джен-
тельмени" були прекрасними большевиць-
кими аг≥таторами; нав≥ть б≥льше: вони лучче
вс¤ких чорносотенських украњножер≥в аг≥ту-
вали серед мас проти самоњ украњнськоњ ≥дењ.
`
128
`
јга, так он-вона ¤ка, ота украњнська вол¤.
« союзниками братаЇтьс¤, њхньоњ ласки запо-
б≥гаЇ, њхнього признанн¤ шукаЇ, дл¤ нењ це
признанн¤ дорожче страждань свого народу.
`
≤ х≥ба ж знову це була не найшкодли-
в≥ща, не найзлочинн≥ща проти нашого на-
ц≥онального в≥дродженн¤, супроти самоњ ≥дењ
його аг≥тац≥¤?
`
јбо так≥ ¤вища. оли сталась жовтнева
революц≥¤ в ѕетроград≥ й коли украњнська
влада оголосила ”крањнську Ќародню –ес-
публ≥ку, багато украњнських в≥йськових ча-
стин, що сто¤ли в тилу в –ос≥њ, стали ви¤-
вл¤ти жагуче бажанн¤ њхати на ¬крањну,
служити р≥дному краЇв≥, боронити й скр≥-
пл¤ти Ќародню ”крањнську –еспубл≥ку. Ќе
вважаючи на вс¤к≥ перепони й перешкоди
з боку большевицькоњ влади, з великими
труднощами й жертвами, але з великою в≥-
рою й любоввю до своЇњ державности, ц≥
в≥йськов≥ частини нарешт≥ добивались таки
до столиц≥ ”крањни. « дороги вони весь час
посилали телеграми ÷ентральн≥й –ад≥, що
от вони њдуть п≥ддержувати й помагати
своњй революц≥йн≥й, народн≥й, соц≥ал≥стичн≥й
влад≥. ÷≥лком натурально, що вони спод≥ва-
лис¤, що њх приймуть прив≥тно, тепло, щиро,
¤к своЇ, народне в≥йсько.
`
јле... в б≥льшости випадк≥в њх зустр≥чали
насторожено, недов≥рчиво,-адже вони њхали
`
129
`
з большевицького краю й напевне прон¤лись
большевицьким духом. „ерез те трапл¤лось
так, що де¤к≥ з таких полк≥в украњнська
народн¤ влада тримала на станц≥њ по к≥льки
дн≥в у холодних брудних вагонах, без њжи,
п≥д "карантином". ќтже можна соб≥ у¤вити,
¤кий настр≥й утворювавс¤ серед тих полк≥в
такою нашою "аг≥тац≥Їю", таким дов≥рр¤м
до них.
`
ј дал≥? Ќу, от пройшли нарешт≥ т≥ полки
карантин, розташувались у своњй держав≥. ≤
невже ж вони не мали н≥¤коњ змоги бачити,
що д≥¤лось тут круг них ≥ зр≥внювати з тим,
що робилось у большевик≥в? ≤ х≥ба њм не
видно було, що большевики всю свою увагу,
всю акц≥ю, вс≥ сили направл¤ли на знищенн¤
пануванн¤ експлуататорських кл¤с, що вони
були р≥шучими, невмолимими, нав≥ть жор-
стокими оборонц¤ми б≥дноти проти вс¤кого
панства, проти вс¤коњ соц≥альноњ неспра-
ведливости й визиску? ¬они ж бачили на
своњ оч≥, ¤к там у –ос≥њ ломалось, трощилось,
топталось згори донизу, в ус≥х соц≥альних
≥ державних закутках оте пануванн¤ панства.
`
ј так само њм, оцим нашим во¤кам, на-
шим переод¤гненим у салдатськ≥ шинел≥
сел¤нам ≥ роб≥тникам, видно було, що робила
украњнська влада, ¤к вона обер≥гала, шану-
вала, не допускала пальцем торкнути основи
того пануванн¤ на ”крањн≥, ¤к сама наб≥рала
`
130
`
характеру сталоњ бюрократичноњ буржуазноњ
влади.
`
¬с≥ ж наш≥ недостойн≥ парадуванн¤ з
попами, вс≥ наш≥ реверанси перед пом≥щи-
ками, банкирами, фабрикантами, вс≥ наш≥
залиц¤нн¤ до союзницького ≥мпер≥ал≥зму, все
це одбувалось на њхн≥х очах.
`
≤ х≥ба це не була сама "безсов≥сна", сама
злочинна аг≥тац≥¤ наша проти великоњ ≥дењ
нац≥онального визволенн¤ нашоњ нещасноњ
наймички нац≥њ?
`
≤ ¤ких ще большевицьких аг≥татор≥в треба
було, щоб викликати глибоке недов≥рр¤ до
своЇњ" влади?
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page K nachalu razdela Predydushchaq Sledujushchaja
Sinonimy kl`uchewyh slow: wy_2_6
Counter: .
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/wy_2_6.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/wy_2_6.zip .
)
.
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru: