–ќ«ƒ≤Ћ XI.
`
Ѕоротьба за владу.
`
1. ƒорог≥ жертви за чужу справу. - 2. Ќе в особах 
р≥ч. - 3. Ќевдал≥ спроби доброго виходу.
`
1. ƒорог≥ жертви за чужу справу.
`
ќдночасно з мировими переговорами в 
Ѕерестю провадилась дал≥ в≥йна на ”крањн≥. 
≥ провадилась не на користь ÷ентральноњ 
–ади.
`
як сказано, це була в≥йна впливом. Ќ≥ 
большевики, н≥ ми не мали регул¤рного, 
д≥сц≥пл≥нованого в≥йська, ¤ким можна було 
розпор¤жатис¤ по вол≥ керуючого центра, 
не зважаючи на те, що' й ¤к соб≥ там дума- 
ло й почувало те в≥йсько.
`
Ќаш вплив був меньчий. ¬≥н був уже 
ост≥льки малий, що ми з великими трудно- 
щами могли складати ¤к≥сь невеличк≥ б≥льш 
менш д≥сц≥пл≥нован≥ частини й висилати њх 
проти большевик≥в. Ѕольшевики, правда, теж 
не мали великих д≥сц≥пл≥нованих частин, але 
њхн¤ перевага була в тому, що вс≥ наш≥ 
широк≥ маси салдатства не ставили њм н≥-
`
216
`
¤кого опору або нав≥ть переходили на њхн≥й 
б≥к; що майже все роб≥тництво кожного м≥- 
ста ставало за ними; що в селах с≥льська 
голота ¤вно була большевицька; що, словом, 
величезна б≥льш≥сть самого украњнського на- 
селенн¤ була проти нас.
`
≤, розум≥Їтьс¤, при таких умовах ми не 
могли мати перемоги. ћ≥сто за м≥стом, гу- 
берн≥¤ за губерн≥Їю стали переходити до рук 
большевик≥в. —початку ’арк≥вщина, пот≥м 
 атеринославщина, дал≥ й серце ”крањни - 
ѕолтавщина.
`
ћи робили надлюдськ≥ усилл¤, щоб спи- 
нити цю "навалу", ¤к ми називали, щоб 
прихилити на св≥й б≥к ≥нертн≥ до нас наш≥ 
ж салдатськ≥ маси. јле вони нав≥ть у само- 
му  ињв≥ не ви¤вл¤ли н≥¤кого бажанн¤ би- 
тись проти большевик≥в, братались з ними, 
переходили до них. ”крањнський ”р¤д не 
м≥г покластис¤ н≥ на одну з тих частин, що 
сто¤ли в  ињв≥, й нав≥ть дл¤ власноњ охоро- 
ни не мав в≥рноњ частини. „асто бувало, що 
при √енеральному —екретар≥ат≥, при будинко- 
в≥, де зас≥дало ѕравительство, на караул≥ 
сто¤ли частини з большевицьким настроЇм. 
 оли б вони мали б≥льше ≥н≥ц≥ативи, то лю- 
бого вечора могли б арештувати весь ”р¤д, 
вивести його в поле й розстр≥л¤ти.
`
™диною активною м≥л≥тарною нашою си- 
лою була наша ≥нтел≥гентна молодь ≥ частина
`
217
`
нац≥онально-св≥домого роб≥тництва, ¤ке гар¤че 
сто¤ло за украњнську державн≥сть, розум≥ю- 
чи за нами ту державн≥сть так само, ¤к ≥ ми 
њњ розум≥ли. ÷е, д≥йсно, були героњ, само- 
в≥ддан≥, одважн≥ й посл≥довн≥ до найб≥ль- 
шого к≥нц¤ - до смерти. ≥ не можна без ве- 
ликого болю й сорому згадати, ¤к ми цв≥т 
нашоњ нац≥њ, найкращий елемент њњ посилали 
на смерть в ≥м'¤ боротьби за чужу нам дер- 
жавн≥сть, за охорону пануванн¤ в≥чно воро- 
жих до нашого нац≥онального в≥дродженн¤ 
кл¤с на ¬крањн≥.
`
јле й ц≥ жертви не помагали. 
Ќаша молодь, студенти, г≥мназ≥сти, наш 
найактивн≥щий елемент пролетар≥ату гинув 
без путт¤ й без над≥њ на перемогу. Ѕольше-
визм непереможним вогнем обхоплював усе 
б≥льш≥ й б≥льш≥ простори украњнськоњ земл≥.
`
2. Ќе в особах р≥ч.
`
Ќе бачучи, не хот¤чи бачити справжн≥х 
причин наших неусп≥х≥в, наш≥ керуюч≥ пар- 
т≥њ стали шукати њх в особах. Ќевдоволенн¤ 
впало на генерального секретар¤ в≥йсько- 
вих справ —. ѕетлюру. —оц≥альдемократична 
фракц≥¤ ÷ентральноњ –ади вз¤ла його д≥¤ль- 
н≥сть п≥д сувору критику. …ому було по- 
ставлено в вину й його любов до парад≥в, 
до зовн≥шн≥х ефект≥в, його нездатн≥сть до 
орган≥зац≥йноњ прац≥, його неуцтво в в≥й-
`
218
`
ськових справах, його метушлив≥сть ≥ само- 
рекламу.
`
Ѕагато з цих закид≥в мало рац≥ю. “а й зв≥д- 
ки, наприклад, могло з'¤витис¤ у —. ѕетлюри 
знанн¤ в≥йськового д≥ла, - коли в≥н н≥коли 
нав≥ть не був у в≥йську, в≥йськовим же чоло- 
в≥ком уважавс¤ через те, що служив на фрон- 
т≥ п≥д час в≥йни ур¤довцем —оюза √ород≥в ≥ 
носив нап≥вв≥йськову од≥ж. ” ¬≥йськовий 
√енеральний  ом≥тет його було вибрано не 
за його належн≥сть до в≥йська, а через те, 
њцо в≥н себе за¤вив членом соц≥альдемокра-
тичноњ парт≥њ*).
`
“ак само справедлив≥ були закиди що до 
парад≥в, самореклами, нездатности! до ши- 
рокоњ орган≥зац≥йноњ прац≥ й инч≥ хиби його 
¤к в≥йськового секретар¤.
`
јле, розум≥Їтьс¤, той закид, що в≥н най- 
б≥льше завинив у наших неудачах, не Ї 
справедливий.  оли б на м≥сц≥ —. ѕетлюри 
був самий ген≥альний чолов≥к, в≥н н≥чого не 
зробив би, бо участь у наших неудачах 
брали сили б≥льш≥ за сили окремоњ особи.
`
*)  олись в≥н був в с-д. парт≥њ, пот≥м п≥д час 
реакц≥њ ¤к багато колишн≥х "революц≥онер≥в" в≥д нењ 
одстав, не хот≥в брати участи в нелегальних револю- 
ц≥йних орган≥зац≥¤х парт≥њ ≥ нав≥ть перед самою ре- 
волюц≥Їю за¤вл¤в, що до парт≥њ не належить. јле п≥д 
час революц≥њ на першому в≥йськовому з'њзд≥ знов. 
за¤вив себе, ¤к соц≥альдемократ.
`
219
`
≤ то п≥дтвердилос¤ дуже добре, коли соц≥аль-
демократична фракц≥¤ одкликала з ур¤ду 
—. ѕетлюру й зам≥сць його поставила на 
генерального секретар¤ в≥йськових справ 
ћ. ѕорша. ћ. ѕорш так само, ¤к ≥ —. ѕетлюра, 
не мав н≥¤кого знанн¤ в≥йськовоњ справи, 
але фракц≥¤ спод≥валась, що в≥н ви¤вить 
инч≥ ¤кости, ¤ких бракувало —. ѕетлюр≥, й 
ур¤туЇ справу.
`
јле справу не було вр¤товано. Ќе в 
особах була р≥ч.  оли б ожив ќлександр 
ћакедонський чи Ќаполеон ≥ захот≥в помогти 
÷ентральн≥й –ад≥ та √енеральному —екре- 
тар≥атов≥, то й то не помогло би. ™дина 
пом≥ч, Їдиний р¤тунок був не йти всу- 
переч з настро¤ми мас, згодитись на њхнЇ 
бажанн¤ зм≥ни влади й њњ соц≥альноњ пол≥- 
тики, тим зберегти цю владу в нац≥ональ- 
но-украњнських руках ≥ не внести в маси 
конфл≥кту м≥ж нац≥ональною й соц≥альною 
≥деЇю. Ќе треба було нац≥ональну ≥дею, всю 
справу нац≥онального в≥дродженн¤ нашого 
народу робити справою буржуазного демо- 
кратизму й тим баламутити широк≥ маси й 
одвертать активний елемент њх, пролетар≥ат, 
в≥д самоњ ≥дењ нац≥онального в≥дродженн¤. “ре- 
ба було бути, принаймн≥, розумними пол≥ти- 
ками, коли не могли бути добрими соц≥ал≥стами:
треба було зрозум≥ти дух часу, його тенденц≥њ 
й не випускати влади з украњнських рук.
`
220
`
3. Ќевдал≥ спроби доброго виходу.
`
ѕравда, дл¤ об'Їктивности треба зазна- 
чити, що серед самих член≥в ÷. –ади й 
√. —екретар≥ату були люди, ¤к≥ бачили без- 
над≥йн≥сть боротьби за владу нашого розу- 
м≥нн¤; вони бачили, що ц¤ боротьба йде не 
ст≥льки з руським большевизмом, не ст≥льки 
з –ос≥йським —ов≥тським ”р¤дом, ¤к з вла- 
сними народн≥ми масами, ¤кими т≥льки кори- 
стувавс¤ й керував –ос≥йський —ов≥тський 
”р¤д. ÷им люд¤м уже було видно, що влади 
нам не утримати. Ќ≥ влади н≥ "своЇњ л≥н≥њ". 
≤ що дл¤ нац≥ональноњ справи буде дуже 
погано, коли ту владу силою, збройною бо- 
ротьбою в≥дн≥муть од нас. “од≥ влада перейде 
не в укр.-нац≥ональн≥ руки й ус≥ здобутки 
нац≥онального в≥дродженн¤ будуть загрожен≥. 
≤ через те ц≥ люди згожувались ≥ на пере- 
вибори ÷. –ади, й на прин¤тт¤ лозунгу "вс¤ 
влада радам", ≥ нав≥ть на переворот, на на- 
сильне скиненн¤ ”р¤ду, але украњнськими 
ж силами.
`
“акий нам≥р перевороту, м≥ж инчим, був 
у де¤ких член≥в л≥воњ теч≥њ парт≥њ укр. с-р-≥в. 
÷е були переважно члени –ос≥йських ”ста- 
новчих збор≥в. ѕ≥сл¤ розгону цих збор≥в боль-
шевиками, л≥в≥ украњнськ≥ есери, члени цих 
”ст. «бор≥в ув≥йшли в порозум≥нн¤ з –адою 
Ќародн≥х  ом≥сар≥в що до утворенн¤ на
`
221
`
”крањн≥ украњнськоњ рад¤нськоњ влади. ¬они 
мали прињхати до  ињва й тут за допомогою 
м≥сцевих л≥вих елемент≥в ¤к украњнц≥в так ≥ 
неукрањнц≥в зробити виступ проти ÷ентраль- 
ноњ –ади й захопити владу в своњ руки. « 
’арьковським Ќародн≥м —екретар≥атом вони 
також очевидно порозум≥лис¤ б ≥ таким чи- 
ном нац≥ональний характер сов≥тськоњ влади 
на ”крањн≥ був би забезпечений.
`
Ќа жаль цей план не удавс¤. «мовщики, 
прињхавши до  ињва, тримались необере- 
жно, не п≥дготовили сил ≥ значну частину њх 
було арештовано в помешканню ÷ентральноњ 
–ади комендантом  ињва соц≥альдемократом 
 овенком. ѕравда, њх було незабаром випу- 
щено, але вс¤ справа "провалилась".
`
¬ самому √енеральному —екретар≥ат≥ та- 
кож виникали под≥бн≥ плани. √олова √ене-
рального —екретар≥ату, бачучи безнад≥йн≥сть 
≥ шкодлив≥сть дальшоњ боротьби, запропону- 
вав на одному з "вужчих" зас≥дань √ене-
рального —екретар≥ату, (що складалось з 5 чи 
4 член≥в ”р¤ду, ¤к≥, власне, керували вс≥Їю 
пол≥тикою) такий план. “≥ члени √. —екре- 
тар≥ату, ¤к≥ останн≥ми часами ман≥фестували 
себе "л≥вими", ¤к≥ часом ви¤вл¤ли дуже 
революц≥йну фразеолог≥ю, ¤к, наприклад, 
ћ. ѕорш, повинн≥ були виступити проти 
другоњ частини √енерального —екретар≥ату, 
арештувати голову —екретар≥ату й ще де-
`
222
`
¤ких член≥в, уз¤ти владу в своњ руки, й ого- 
лосити владу рад, перевибори ÷. –ади й не- 
гайно вступити в миров≥ переговори з –а-
дою Ќародн≥х  ом≥сар≥в. “аким чином, на 
мою думку, влада лишилась би в нац≥ональ- 
них руках, за нењ зразу встали б ус≥ ≥ндефе-
рентн≥ в боротьб≥ з большевиками нац.-укра-
њнськ≥ в≥йськов≥ частини й припинилась би 
в≥йна з –ос≥Їю. ћало того: коли б цей план 
було переведено, ≥стор≥¤ революц≥њ на ”кра- 
њн≥ п≥шла би зовс≥м инчими шл¤хами, не 
такими трудними, болючими й часом гане- 
бними та й надзвичайно шкодливими дл¤ 
самоњ нац≥ональноњ справи, не кажучи вже 
про пол≥тично-соц≥альну.
`
јле цей план було одкинено. ¬≥н, правда, 
вимагав розбитт¤ нашоњ Їдности. ÷е була 
велика ц≥на, але необх≥дна й, тепер можна 
сказати см≥ливо, вже потр≥бна. ¬же та Їд- 
н≥сть ставала шкодливою нав≥ть у чисто-на- 
ц≥ональн≥й справ≥. ¬она кувала, г≥пнотизу- 
вала й парал≥зувала б≥льш см≥ливих ≥ рево- 
люц≥йних.  ожний бо¤вс¤ бути першим, що 
в≥зьме на себе в≥дпов≥дальн≥сть перед ус≥Їю 
нац≥Їю за розбитт¤ Їдиного нац≥онального 
фронту.  ожний страхавс¤ осуду ≥стор≥њ.  ож- 
ному було жаль давати своЇ ≥м'¤ на риск.
`
Ѕо головним усе ж таки фактором нашоњ 
неп≥ддатливости на соц≥ал≥стичну революц≥ю 
на ¬крањн≥ було наше недов≥рр¤ в усп≥х њњ,
`
223
`
а також в≥дсутн≥сть гар¤чого бажанн¤ боро- 
тись за таку революц≥ю, не зважаючи на те, 
чи буде усп≥х чи н≥, в ≥м'¤ самоњ ≥дењ соц≥- 
ал≥зму й пропаганди його д≥лом, акц≥Їю, 
самим житт¤м. ≤ це, головним чином, не 
дало одваги прин¤ти цей план. ≤ т≥ сам≥ 
"л≥в≥" наш≥ "соц≥ал≥сти" ћ. ѕорш ≥ ћ. “ка-
ченко, ¤к≥ так гар¤че виступали проти коа- 
л≥ц≥њ, за владу революц≥йного пролетар≥ату 
та сел¤нства, ¤к≥ один час здобули соб≥ на- 
в≥ть реноме "майже большевик≥в", (особ- 
ливо ћ. ѕорш, ¤кий дуже добре ум≥в воло- 
д≥ти революц≥йною фразеолог≥Їю), ц≥ сам≥ 
"л≥в≥" найр≥шуч≥ще стали проти сього плану. 
"Ѕути непохитними! ¬ести свою л≥н≥ю до 
к≥нц¤. Ќ≥¤ких хитань ≥ вагань".
`
≤ "сво¤ л≥н≥¤" провадилась дал≥, хоч мног≥ 
в нењ вже не в≥рили, хоч вона декому зда- 
валась уже помилковою, безнад≥йною й на- 
в≥ть шкодливою. ќдним з таких був ≥ ¤. 
ѕ≥сл¤ одкиненн¤ мого плану ¤ р≥шив скла- 
сти з себе в≥дпов≥дальн≥сть за дальший х≥д 
под≥й ≥ вийти з ”р¤ду. ¬иступити самому 
за зд≥йсненн¤ мого плану ¤ не мав можли-
вости, бо ¤ ж сто¤в увесь час на чол≥ того 
”р¤ду, ¤кий так боровс¤ з большевиками, й 
через те моЇ ≥м'¤ не могло викликати дов≥р-
р¤ в революц≥йне настроЇних масах. ™дине, 
що ¤ м≥г зробити, це в≥ддати своЇ ≥м'¤ й са- 
мого себе, ¤к "контрреволюц≥онера" на арешт,
`
224
`
в ≥м'¤ вр¤туванн¤ нац≥ональноњ ≥дењ в масах 
≥ дл¤ збереженн¤ влади в украњнських руках.
`
÷е також не вдалос¤ й мен≥ лишалос¤ 
т≥льки в≥д≥йти в≥д тоњ пол≥тики, ¤ку ¤ вже 
не м≥г провадити з щиростю й в≥рою в њњ 
справедлив≥сть, ¤к то робив ран≥ще.
`
ћоЇ бажанн¤ вийти з ”р¤ду й за¤ву про 
це фракц≥¤м тим легче було зд≥йснити, що 
в цей же час есер≥вська фракц≥¤ ÷ентраль- 
ноњ –ади стала ви¤вл¤ти р≥шуче бажанн¤ 
вз¤ти пров≥д ус≥Їњ пол≥тики в своњ руки. 
‘ормальне право на це вона мала разураз, 
бо вона к≥лькостю своњх голос≥в покривала 
вс≥ инч≥ складен≥ до купи фракц≥њ. ƒо сього 
часу вона не одважувалась на це, в≥ддаючи 
пров≥д соц≥альдемократам. јле тепер, коли 
той пров≥д доводив до не таких уже бли- 
скучих насл≥дк≥в, коли есер≥вська фракц≥¤ 
могла й сама дос¤гти под≥бних, коли не-
удач≥ ставали все дошкульн≥шими, а невдо- 
воленн¤ √. —екретар≥атом все б≥льшим, вона 
р≥шила скористуватис¤ своњм правом б≥ль-
шости голос≥в ≥ вз¤ти ур¤довий пров≥д у 
своњ руки.
`
ќтже настала друга кр≥за украњнського 
”р¤ду. —оц≥альдемократи висм≥ювали есер≥в 
за цю кр≥зу й за њхнЇ бажанн¤ влади, на- 
зивали д≥тлахами, ¤к≥ вже вийшли з п≥д 
оп≥ки н¤ньки-соц≥альдемократ≥њ, бажали њм 
на д≥л≥ показати себе дорослими, але все
`
225
`
ж таки уступитис¤ мус≥ли, залишивши в ка- 
б≥нет≥ м≥н≥стр≥в "дл¤ едности фронту" т≥ль- 
ки двох соп≥альдемокраг≥в - ћ. “каченка й 
ƒ. јнтоновича.