–ќ«ƒ≤Ћ I.
`
 онтрреволюц≥йний виступ  орн≥лова.
`
1. √уртуванн¤ чорних сил. - 2. Ѕуржуазна чи соц≥а- 
л≥стична? - 3. √енеральське розв'¤занн¤ питанн¤. - 
4. ƒ≥йсне обличч¤ товарних джентельмен≥в. - 5. √ой- 
далка революц≥њ. - 6. ѕроблеми революц≥њ й украњн- 
ська демократ≥¤.
`
1. √уртуванн¤ чорних сил.
`
¬иступ  орн≥лова був неминучим насл≥д- 
ком тих внутр≥шн≥х соц≥ально-пол≥тичних 
в≥дносин, ¤к≥ за того часу панували в –ос≥њ. 
Ѕоротьба за мир, боротьба за глибш≥ й шир- 
ш≥ дос¤гненн¤ революц≥њ, ск≥нчилас¤ пораз- 
кою тих елемент≥в, ¤к≥ найб≥льш р≥шуче й 
посл≥довно виступали, - большевик≥в. –ада 
–об≥тничих ≥ —алдатських ƒепутат≥в, ¤ка тод≥ 
була п≥д впливом меньшевик≥в, у ц≥й боротьб≥ 
не знайшла в соб≥ досить одваги й посл≥дов-
ности стати на б≥к большевик≥в. „ерез те, 
хоч-не-хоч _мус≥ла_ зан¤ти ворожу до них по-
з≥ц≥ю. ¬орож≥сть же до большевик≥в зразу 
кинула в друж≥сть до буржуаз≥њ. ј це в свою 
чергу в той же мент ослабило й знесилило
`
14
`
саму –аду. “им то п≥сл¤ розбитт¤ большеви-
к≥в буржуаз≥¤ заговорила таким незалежним, 
таким самовпевненим тоном, тим то всю в≥д- 
пов≥дальн≥сть свою бачила можливою "т≥ль- 
ки перед своЇю сов≥стю".
`
“од≥ реакц≥¤ вс≥х в≥дт≥нк≥в почала також 
заб≥рати голос, почала гуртуватис¤, Їднати- 
с¤. –озметен≥ февральсько-мартовською рево- 
люц≥Їю реакц≥йн≥ сили почали виповзати з 
своњх темних закутк≥в, почуваючи, що настаЇ 
њхн≥й час. –епт≥льна, воздихаюча за мину- 
лим ƒержавна ƒума стала зб≥рати своњх не- 
добитк≥в ≥ майже отверто з≥тхати за монар- 
х≥Їю.  адети ћ≥люков ≥ –одичев почали 
об≥йматис¤ з ѕуришкевичем, зворушливо-
дружно Їднаючись в одному сп≥льному 
прагненню: остаточно знищити ради роб≥тни- 
чих ≥ салдатських депутат≥в, остаточно л≥- 
кв≥дувати силу пригноблених кл¤с.
`
“орговельне-ж-промисловий з'њзд у ћоскв≥ 
просто таки заборонив своњм членам брати 
участь в ”р¤д≥.  упц≥ й фабриканти були ц≥л- 
ком певн≥, що хутко вс¤ влада буде в њхн≥х 
руках, отже, зовс≥м нерац≥онально було д≥лити 
њњ з своњми кл¤совими ворогами. ¬с¤ влада 
буржуаз≥њ! - такий був њхн≥й непроголошений, 
але обстоюваний ус≥ма засобами лозунг.
`
¬≥йськова реакц≥¤ також сп≥шила об'Їдна- 
тись. √оловна рада воЇнноњ л≥ги скликала, 
наприклад, у палат≥ кн¤гин≥ ќльги јлексан-
`
15
`
дровни нараду представник≥в р≥жних орган≥- 
зац≥й, у т≥м числ≥ ради —оюза козацьких 
¬≥йськ, —оюза георг≥евських  авалер≥в, ќб-
щества 1914 г. ≥ т. п. Ќарада в≥дбулас¤ при 
д≥¤льн≥й участи реакц≥йного члена ƒержав- 
ноњ ƒуми кн¤з¤ ћансирева й ухвалила р¤д 
реакц≥йних резолюц≥й, напр¤млених м≥ж ин-
чим ≥ проти –ади –об≥тничих ≥ —алдатських 
ƒепутат≥в.
`
 оал≥ц≥йний ”р¤д робив надлюдськ≥ за- 
ходи, щоб примирити кл¤сов≥ протир≥чч¤, 
¤к≥ силою обставин все б≥льш ≥ б≥льш визна- 
чались. ƒл¤ цього, наприклад, було скли- 
кано знамениту "ћосковську  онференц≥ю", 
на ¤к≥й соц≥альдемократ ÷еретелл≥ прост¤гав 
руку представникам буржуаз≥њ й з зворуш- 
ливим дов≥рр¤м кликав њњ до сп≥вроб≥тництва 
в ≥м'¤ ... революц≥њ. Ѕуржуаз≥¤ н≥би прий- 
мала прост¤гнену руку, але тут же демон- 
стративно вчин¤ла овац≥ю генералу  орн≥-
лову, приймаючи його гар¤ч≥ще й шумн≥щe, 
н≥ж "самого"  еренського.
`
« другого боку роб≥тництво ћоскви, де 
зас≥дала  онференц≥¤, також робило демон- 
страц≥ю проти сього примиренн¤ кл¤сових 
протир≥чь _величезним страйком_.
`
≤ таким способом ћосковська  онференц≥¤ 
не т≥льки не внесла н≥¤кого примиренн¤, а 
ще виразн≥ше, наочн≥ще показала неможли- 
в≥сть його.
`
16
`
2. Ѕуржуазна чи соц≥ал≥стична?
`
ј в результат≥ в найт¤жчому становищ≥ 
була так звана "революц≥йна демократ≥¤", 
се-б-то т≥ соц≥ал≥стичн≥ елементи, ¤к≥ щиро 
хот≥ли зберегти революц≥ю й у той же час 
бо¤лись њњ дальшого розвитку. Ќайб≥льша 
трудн≥сть пол¤гала в розв'¤занню основноњ 
проблеми: ¤кий характер мала революц≥¤- 
буржуазний чи соц≥ал≥стичний. Ќе поста- 
вивши цього питанн¤ отверто, руба, не роз- 
в'¤завши його, не можливо було займати 
виразних поз≥ц≥й.
`
як же визначити той чи инчий характер?
`
Ќасамперед, розум≥Їтьс¤, тими активними 
чинниками, ¤к≥ творили революц≥ю, а з них, 
у першу чергу, живими людськими силами. 
ƒал≥ тими ц≥л¤ми, ¤к≥ ставилис¤ св≥домими 
руш≥¤ми революц≥њ й ¤к≥ нам≥чалис¤ в еко-
номично-соц≥альних умовинах –ос≥њ.
`
≤ нарешт≥ тими взаЇмов≥дносинами, ¤к≥ 
створен≥ були до революц≥њ й творилис¤ са- 
мою революц≥Їю.
`
√оловним активним чинником революц≥њ 
були дв≥ кл¤си: пролетар≥ат ≥ сел¤нство. 
(¬≥йсько було тим самим пролетар≥атом ≥ 
сел¤нством, переод¤гненим у салдатську шг≥-
нелю.) ¬ цьому н≥¤кого сумн≥ву н≥ в кого 
бути не могло. ќтже силами пригн≥чених, 
працюючих кл¤с провадилас¤ революц≥¤.
`
17
`
як≥ ж ц≥л≥ мали ставити соб≥ ц≥ кл¤си? 
«акладен≥ в природ≥ цих кл¤с тенденц≥њ, ро- 
зум≥Їтьс¤, були соц≥ал≥стичн≥, се-б-то, так≥ 
ц≥л≥, ¤к≥ давали б цим кл¤сам можн≥сть 
вийти з свого пригн≥ченого, поневоленого 
становища експлуатованих. ÷е прагненн¤ 
лежить у сути самоњ р≥чи, самого факту 
≥стнуванн¤ сих кл¤с. Ќе треба н≥¤коњ парт≥й- 
ноњ аг≥тац≥њ й пропаганди дл¤ створенн¤ тен- 
денц≥њ визволенн¤. ѕарт≥њ т≥льки усв≥дом- 
люють, орган≥зують, доц≥льно направл¤ють 
ц≥ закладен≥ з природи кл¤сов≥ прагненн¤.
`
ќтже, ¤сно, що коли б мати на уваз≥ 
т≥льки ц≥ чинники, то революц≥ю можна було 
би без ваганн¤ одзначити, ¤к соц≥ал≥стичну.
`
јле був ще один чинник, ¤кий грав не 
малу ролю в революц≥њ: соц≥ально-економичне 
становище –ос≥њ, ступ≥нь розвитку њњ продук-
ц≥йних сил ≥ з того випливаюче взаЇмов≥д- 
ношенн¤ соц≥альних сил.
`
Ќе-большевистська соц≥ал≥стична теч≥¤ в 
–ад≥ –. ≥ —. ƒепутат≥в цьому факторов≥ нада- 
вала особливого й нав≥ть р≥шаючого знач≥нн¤. 
÷≥й теч≥њ трудно було допустити, щоб у –ос≥њ, 
де б≥льше 80 процент≥в населенн¤ Ї сел¤н- 
ство, де кап≥тал≥зм сто¤в у початкових фор- 
мах розвитку, де р≥вень розвитку сел¤нських 
≥ роб≥тничих мас був дуже низько, щоб у 
так≥й –ос≥њ могла бути соц≥ал≥стична рево- 
люц≥¤ й щоб вона могла мати усп≥х.
`
18
`
« другого ж боку, визнавши, що рево- 
люц≥¤ Ї буржуазна, силами працюючих кл¤с 
творити пануванн¤ буржуаз≥њ, також вигл¤- 
дало нелог≥чно, непосл≥довно.
`
≤ через це вс¤ пол≥тична акц≥¤ ц≥Їњ теч≥њ 
була хистка, непевна, непосл≥довна. ¬и- 
знавши основу громадського ладу, кап≥та- 
л≥стичний лад непорушним, незм≥нним, ви-
знаши соц≥альну нер≥вн≥сть на дал≥ ≥стну-
ючою, признаючи законною владу буржуаз- 
них кл¤с, меньшевики-соц≥альдемократи й 
соц≥ал≥сти-революц≥онери одночасно намага- 
лис¤ провадити таку пол≥тику, ¤ка була ¤вно 
шкодливою дл¤ тих же самих буржуазних 
кл¤с.
`
Ќаприклад, у сфер≥ соц≥альноњ пол≥тики. 
Ѕольшевики, визнаючи революц≥ю соц≥ал≥- 
стичною, змагаючись до знищенн¤ вс¤коњ не-
р≥вности а надто соц≥альноњ, ц≥лком посл≥- 
довно, лог≥чно пр¤мували по шл¤ху цих 
домагань. ≤ з њхнього штандпункту вимога 
роб≥тничого контролю була першим етапом 
у цьому напр¤м≥. «наючи, що така м≥ра по- 
рушить усю с≥стему, весь характер кап≥та- 
л≥стичного господарства, вони й домагалис¤ 
роб≥тничого контролю ≥менно з ц≥Їю метою.
`
ћеньшевики ж, не маючи на мет≥ руйну- 
вати с≥стему кап≥тал≥стичного господарства, 
цю м≥ру все ж таки приймали, "трохи" њњ 
зм≥нивши.
`
19
`
јле ц¤ зм≥на ¤к раз спин¤ла х≥д соц≥аль- 
ноњ революц≥њ, бо контроль над п≥дприЇм- 
ствами мав бути не роб≥тничий, а державний. 
÷е викликало невдоволенн¤ роб≥тництва. јле 
не давало задоволенн¤ й буржуаз≥њ, бо все 
ж таки ц¤ м≥ра мала на уваз≥ спин¤ти роз- 
мах експлуатац≥њ роб≥тник≥в ≥ населенн¤.
`
“ак само в другому грунтовному пи- 
танню революц≥њ, - в питанню в≥йни й миру. 
Ќе маючи на мет≥ руйнувати кап≥тал≥стичного 
ладу, меньшевики в той же час хот≥ли, щоб 
≥ рос≥йський кап≥тал ≥ нав≥ть закордонний 
в≥дмовились в≥д ≥стотноњ мети цењ учиненоњ 
ними в≥йни, в≥д завойовницьких нам≥р≥в, в≥д 
пл¤н≥в ≥мпер≥ал≥стичноњ колон≥альноњ пол≥ти- 
ки, в≥д бажанн¤ панувати над св≥товими 
ринками, се-б-то ¤к раз в≥д усього того, що 
лежить у сам≥й природ≥ розвиненого, модер- 
ного кап≥тал≥зму, що ¤вл¤Їтьс¤ законом його 
≥стнуванн¤. «в≥дси походили вс≥ в≥дозви –ади 
–об≥тничих ≥ —алдатських ƒепутат≥в до на- 
род≥в усього св≥ту про мир, зв≥дси знаменита 
формула "без анекц≥й ≥ контр≥буц≥й", зв≥дси 
безрезультатн≥ вимоги ви¤вленн¤ ц≥лей во- 
юючих держав ≥ т. п.
`
≤, розум≥Їтьс¤, тут так само ц¤ серед- 
н¤ л≥н≥¤ н≥кого не задовольн¤ла. ¬≥йна 
все ж таки т¤глас¤. —оюзники з одного 
боку одмахувались од революц≥йних в≥дозв 
"революц≥йноњ рос≥йськоњ демократ≥њ" д≥пло-
`
20
`
матичними, корректними нотами, а з дру- 
гого грозилис¤ ¤понським кулаком. –о- 
с≥йський ”р¤д ус≥ма силами вихил¤вс¤ й 
перед союзниками й перед –адою –об. ≥ 
—алд. ƒепутат≥в. јле ¤к ус¤ його ор≥Їнтац≥¤ 
була на революц≥ю буржуазну, то, само со- 
бою, що й пол≥тику в≥н провадив т≥льки 
таку, ¤ка була в ≥нтересах ¤к союзноњ так ≥ 
рос≥йськоњ буржуаз≥њ. ≥ ц≥лком справедливо 
пише ѕ. ћ≥люков у своњй "»стор≥и ¬торой 
–усской –еволюц≥и": "«а час≥в керуванн¤ 
ћ. ≤. “ерещенка м≥н≥стерством закордонних 
справ союзн≥ д≥пломати знали, що "демо- 
кратична" терм≥нолог≥¤ його депеш Ї при- 
мусовою уступкою вимогам моменту й ста- 
вились до нењ вибачливо, м≥ркуючи, що 
уступками по форм≥ вони виграють по сут≥. 
јле наставали, нарешт≥, так≥ моменти, коли 
ц¤ мовчазна згода ”р¤ду з –адою –об. ≥ 
—алд. ƒепутат≥в з одного боку, а з другого 
з союзною д≥пломат≥ею уп≥ралас¤ в меж≥, 
¤к≥ не можна було перейти. ≤ тод≥ мало 
ви¤витис¤ дл¤ –ади, що пол≥тика ћ. ≤. “ере- 
щенка була, по сут≥, т≥льки "продовженн¤м 
пол≥тики ѕ. ћ. ћ≥люкова", а дл¤ союзник≥в, 
що вс≥ принесен≥ ними жертви не зб≥льшили 
здатности рос≥йськоњ революц≥њ до реальноњ 
п≥дтримки союзноњ справи. “реба додати, що 
розчарованн¤ –ади й союзник≥в настало од- 
ночасно, бо ≥менно натиск ц≥ммервальдц≥в у
`
21
`
–ад≥ –об. ≥ —алд. ƒепутат≥в зробив немо- 
жливим б≥льше мовчанн¤ союзник≥в."
`
3. √енеральське розв'¤занн¤ питанн¤.
`
≤ таким чином справа мала розв'¤затис¤ 
в той чи инчий б≥к.  орн≥лов ≥ вз¤в на себе 
завданн¤ розв'¤зати њњ в б≥к реакц≥њ.
`
јле розхвильований московськими купчи- 
нами, розпалений сласними мр≥¤ми чорних 
безроб≥тних лицар≥в, б≥дний генерал занадто 
похопивс¤. ¬≥н мав можлив≥сть бачити й чути 
т≥льки те, що було навкруги його. “ут же 
все аж клекот≥ло в≥д захвату, тут ус≥ нена- 
вид≥ли революц≥њ, ла¤ли њњ, мучились в≥д нењ, 
жагуче прагнули њњ загибел≥ й поверненн¤ 
старих, милих час≥в безтурботного, безогл¤д- 
ного, розперезаного пануванн¤.
`
≤ б≥дний генерал пов≥рив, що ц≥ чорн≥ 
лицар≥ й Ї вс¤ –ос≥¤, що устами цих соц≥аль- 
них зажурених бандит≥в говорили грабован≥, 
неволен≥ ними маси.
`
јле д≥йсн≥сть ¤к раз ≥ показала, що че- 
ревате купецтво, випещене дегенеративне 
двор¤нство, вивертливе, вв≥чливо-жорстоке 
банкирство, фабриканство, що вс≥ ц≥ кл¤си - 
Ї соц≥альн≥ параз≥ти, що ≥нст≥нкт народн≥х 
працюючих мас ставитьс¤ до њх з огидою й 
що ц≥ кл¤си без п≥дперт¤ експлуатованих 
ними кл¤с Ї до см≥ху м≥зерна, безпом≥чна й 
н≥кчемна купка людей.  орн≥ловщина це ви¤-
`
22
`
вила блискуче. ¬ ћоскв≥ на купецьких бан- 
кетах, на вс¤ких зас≥данн¤х ≥ конференц≥¤х 
здавалось, що треба т≥льки пальцем кивнути 
й "революц≥йна сволоч" (¤к ц≥ параз≥ти ла¤- 
лись) розлетитьс¤ на порох.
`
ќт  орн≥лов ≥ кивнув. ≤ не т≥льки кивнув, а 
став у гордовиту, величну позу, склав по напо-
леоновськи руки на груд¤х ≥ генеральським 
голосом ревнув на ѕетроград: «давайтес¤!
`
≤ поки генерал сто¤в у —тавц≥ в своњй на-
полеоновськ≥й поз≥, поки круг його товпились 
в≥рн≥ джури його, доти все в≥щувало, що 
ѕетроград мусить здатис¤, що в≥н, генерал 
 орн≥лов, стане диктатором "все¤ –уси", що 
 орейський згодитьс¤ задовольнитис¤ зам≥сць 
рол≥ "нац≥онального геро¤" роллю м≥н≥стра 
юст≥ц≥њ, що вс≥ ради роб≥тничих ≥ салдатських 
депутат≥в будуть скасован≥, а розбурхане море 
народн≥х прагнень з слова й вол≥ всесиль- 
ного диктатора моментально ул¤жетьс¤ й 
знову пок≥рно понесе на своњх груд¤х весел≥ 
човники гул¤щих людей.
`
“ак справа вигл¤дала в —тавц≥, зв≥дки 
 орн≥лов послав свого ульт≥матума “имча- 
совому ѕравительству. јле трошки инакше 
вона стала вигл¤дати, коли ѕетроград шпур- 
нув у пику генералов≥ його ульт≥матум, коли 
скинув його з посади головнокомандуючого 
й коли заарештував ≥ посередник≥в ≥ прихиль- 
ник≥в "диктатора".
`
23
`
“од≥ довелос¤ генералов≥ силою реал≥зу- 
вати св≥й ульт≥матум. ј це вже було трохи 
важче, н≥ж сто¤ти в наполеоновськ≥й поз≥. 
’оча штабне оф≥церство палало "одважно-
стю" й бажанн¤м задушити революц≥ю, цього 
було ще мало. ѕетроград мав своњ в≥йська, 
своњ гармати, своњх оборонц≥в. ўоб задушити 
революц≥ю, треба було насамперед задушити 
центр њњ, ѕетроград.
`
јле в≥йська, але салдатськ≥ маси, а не 
оф≥церн¤, зовс≥м не мали бажанн¤ класти 
своЇ житт¤ за реакц≥ю.  орн≥лов це бачив ≥ 
розум≥в. ¬≥н мав дек≥льки своњх в≥рних, так 
званих "диких д≥в≥з≥й", складених з найб≥льш 
темних елемент≥в кавказських "≥нородц≥в" ≥ 
козак≥в, але њх було занадто мало дл¤ побо-
ренн¤ революц≥њ. ўоб посунути инч≥ в≥йська 
на ѕетроград, довелось генералов≥ прикину- 
тись революц≥онером: в≥н в≥в, мовл¤в, в≥йська 
на ѕетроград дл¤ того, щоб ур¤тувати ѕра-
вительство й революц≥ю в≥д розб≥йник≥в-боль-
шевик≥в. “од≥ ще пропаганда большевизму 
й ви¤сненн¤ сут≥ його серед мас не мала 
широкого характеру, особливо серед фронто- 
вого в≥йська, через те салдати пов≥рили в 
цю брехню, пов≥рили, що большевнки е во- 
роги революц≥њ й в ≥м'¤ р¤туванн¤ сењ кор-
н≥ловськоњ революц≥њ п≥шли за  орн≥ловим 
на ѕетроград. ѕоки що завз¤тий генерал 
м≥г б≥льш-меньч з над≥Їю дивитис¤ вперед.
`
24
`
јле ¤к т≥льки перед салдатами ви¤вилась 
д≥йсна мета њхнього проводир¤, ¤к т≥льки 
фронтовики стикнулись з петроградським 
гарн≥зоном ≥ њм було ви¤снено, чого хоче 
 орн≥лов ≥ на кого в≥н веде њх, вони р≥шуче 
в≥дмовились битись з петроградц¤ми й стали 
переходить на б≥к ”р¤ду.  орн≥лов лишивс¤ 
з своњми штабними геро¤ми й мус≥в т≥кати 
на фронт, де його пот≥м ≥ було арештовано.
`
“ак ск≥нчилась реакц≥йна афера.
`
4. ƒ≥йсне обличч¤ товарних джентель-
мен≥в.
`
јле незд≥йснен≥ генеральськ≥ мр≥њ мали 
й де¤к≥ поз≥тивн≥ насл≥дки.
`
Ќасамперед, вони показали, що той 
клич "береж≥ть революц≥ю!", ¤кий почав 
уже ставати шаблоном, зовс≥м не був без- 
п≥дставним; що позбавлен≥ свого пануванн¤ 
елементи зовс≥м не примирилис¤ з таким 
к≥нцем.
`
ƒал≥, ц¤ авантюра ви¤вила трошки ви-
разн≥ще обличч¤ товарних джентельмен≥в.
`
¬они так захопились нею, з таким гар¤- 
чим сп≥вчутт¤м розкрили перед нею своњ 
об≥йми, так ц≥нично застрибали в≥д радости, 
що нав≥ть де¤ким з них самим соромно стало. 
¬ англ≥йськ≥й ѕалат≥ ќбщин нав≥ть довелос¤ 
зробити "запит" ур¤дов≥: а чи знаЇ в≥н, що 
газети "Morning Post", "Times", "Daily Mail"
`
25
`
та инч≥ ведуть недостойну пол≥тику проти 
ѕравительства союзноњ держави, називають 
член≥в ур¤ду "острожниками" ≥ ¤вно сто¤ть 
за в≥дновленн¤ монарх≥њ в –ос≥њ?
`
Ѕальфур, англ≥йський м≥н≥стр закордон- 
них справ в≥дпов≥в, мав см≥лив≥сть в≥дпо- 
в≥сти, що в≥н таких статей не читав, а коли 
в≥н одержить числа тих газет ≥ прочитаЇ 
статт≥, то в≥н подивитьс¤, що треба зробити.
`
"ƒепутат Jaum: ј чи в≥домо вельмиша- 
новному джентельмену (се-б-то Ѕальфуру), 
що власники цих газет незабаром будуть 
нагороджен≥ за свою д≥¤льн≥сть ≥ д≥стануть 
м≥сце в каб≥нет≥?
`
"Ѕальфур - не в≥дпов≥даЇ".
`
ўо м≥г цей джентельмен в≥дпов≥сти, коли 
за його прекрасно в≥дпов≥дали "Times", "Daily 
Mail" ≥ инч≥ "демократичн≥" газети, майже 
оф≥ц≥ози?
`
I можна соб≥ у¤вити, з ¤ким сумом, з ¤ким 
пригн≥ченн¤м товарн≥ джентельмени дов≥да- 
лись про ганебне ф≥аско њхн≥х над≥й в особ≥ 
 орн≥лова. Ќедурне "Times" почав так тужно, 
так док≥рливо писати про т¤жк≥ умови ув'¤з- 
ненн¤ ћиколи II та про т≥ невигоди, ¤к≥ 
"зайво" б≥дний "високий в'¤зень" мусить 
перетерп≥вати. “оварн≥ розб≥йники отверто 
з≥тхали за старим деспотом, за його п'¤ним 
безпардонним кулаком, ¤ким можна було 
гнати на фронти м≥л≥они людей.
`
26
`
5. √ойдалка революц≥њ.
`
I, нарешт≥, через корн≥ловську авантюру 
гойдалка революц≥њ гойднулась у другий 
б≥к. ¬с≥ д≥йсно революц≥йн≥ елементи за- 
турбувались, заворушились, стали горну- 
тись т≥сн≥ще одне до одного, стали шу- 
кати засоб≥в м≥цн≥ше збитис¤ в Їдиний 
фронт.
`
I н≥би знайшли.
`
ѕетроградська –ада –об≥тничих ≥ —алдат-
ських ƒепутат≥в скликала так звану ¬серо- 
с≥йську ƒемократичну  онференц≥ю з пред- 
ставник≥в ус≥х демократичних груп, парт≥й, 
орган≥зац≥й ≥ громадських установ. Ќа цю 
 онференц≥ю накладалось завданн¤ утворити 
Їдину, тверду, сперту на дов≥рр¤ вс≥х кл¤с 
≥ вс≥х стан≥в владу.
`
√оворилось багато промов, запальних, 
щирих ≥ довгих;  eрeнський скарживс¤ на 
анарх≥ю, на неслухн¤н≥сть мас; меньшевики 
кликали до примиренн¤, до Їдностн; члени 
ур¤ду л¤кали союзнаками, япон≥Їю, голодом, 
розрухами, розвалом, н≥мц¤ми. ≤ к≥нець к≥н- 
цем прийшли до того самого розбитого, к≥льки 
раз≥в латаного корита: коал≥ц≥њ.
`
ј ¤к та "коал≥ц≥¤" н≥¤к не хот≥ла бути 
в≥дпов≥дальною перед –адою –об≥тн. ≥ —алд. 
ƒепутат≥в та нав≥ть контролю њњ над собою 
не могла стерп≥ти, то було створено так зва-
`
27
`
ний "“имчасовий ѕарламент" з представ- 
ник≥в од ус≥х революц≥йних теч≥й. јле знов 
таки не дл¤ того, щоб ”р¤д в≥дпов≥дав перед 
ним за своњ вчинки, а щоб був т≥льки перед 
контролем його.
`
≤ вже це одне показувало, що д≥йсноњ 
згоди не було. Ѕольшевнки та л≥в≥ есери це 
й ви¤сн¤ли меньшевикам, доводили, що Їди- 
ний можливий р¤тунок Ї в утворенню одно-
родного соц≥ал≥стичного ур¤ду без ус¤кого 
сп≥вроб≥тництва з буржуазними колами. ™ди- 
ний р¤тунок - це вести маси по шл¤ху ц≥л- 
ковитого, р≥шучого пол≥тичного й головне 
соц≥ального визволенн¤, не звертаючи н≥¤коњ 
уваги н≥ на погрози союзник≥в, н≥ на ла- 
ментац≥њ пануючих, визискуючих кл¤с, маючи 
на уваз≥ весь час т≥льки ≥нтереси поневоле- 
них, ведучи њх одважно, з революц≥йним 
натхненн¤м до творенн¤ нових, д≥йсно но- 
вих форм людського житт¤.
`
јле меньшевикам, правим есерам, ус≥й 
тод≥шн≥й так зван≥й "революц≥йн≥й демо- 
крат≥њ" ¤к раз ≥ бракувало ц≥Їњ одважности, 
натхненн¤, цього самов≥дданого гор≥нн¤ ради 
визволенн¤ пригноблених. ≥ цей брак в≥ри, 
мужности, революц≥йного ентуз≥азму вони 
прикривали словами про страх за революц≥ю, 
за Їдн≥сть –ос≥њ.
`
ј в результат≥ було утворено отой мер-
творождений “имчасовий ѕарламент, а ”р¤д
`
28
`
складено в переважн≥й б≥льшости з буржу- 
азних елемент≥в. Ќа чол≥ ”р¤ду лишивс¤ 
все той самий гнучкий, легкий, пурхливий 
≥ тр≥скучий нац≥ональний герой  eрeнський.
`
 орн≥ловщина т≥льки зл¤кала, а не нав- 
чила.
`
6. ѕроблеми революц≥њ й украњнська де- 
мократ≥¤.
`
“епер дуже важно одм≥тити в≥дношенн¤ 
украњнськоњ демократ≥њ до цих проблем рево- 
люц≥њ, ¤к≥ так трудно розв'¤зувались у –ос≥њ. 
¬ажно зрозум≥ти це в≥дношенн¤ в сам≥й сут≥ 
його, в ≥стотн≥й, грунтовн≥й д≥йсности, а не 
т≥льки в словесних ви¤вах. ÷е необх≥дно 
дл¤ дальшого розум≥нн¤ тих ¤вищ, ¤к≥ пот≥м 
так болюче й з такою шкодою дл¤ нац≥ональ- 
ного та соц≥ального визволенн¤ украњнського 
народу виникли на ”крањн≥.
`
ќсновою, вих≥дним пунктом в≥дношенн¤ 
украњнськоњ демократ≥њ тод≥шнього часу до 
вс≥х ¤вищ ≥ проблем було нац≥ональне 
визволенн¤ ”крањни.
`
”крањнська демократ≥¤ непохитно сто¤ла 
на тому, що н≥ пол≥тичне, н≥ соц≥альне виз- 
воленн¤ не може бути д≥йсним визволенн¤м 
без визволенн¤ нац≥онального.
`
≤ вс¤ рос≥йська й украњнська революц≥њ 
¤к найкраще доказали справедлив≥сть цих 
тез≥с≥в.
`
29
`
ќтже не в цьому, ¤к думають де¤к≥, були 
наш≥ помилки. ѕоки ми твердо знали й 
пам'¤тали, що вс¤ наша акц≥¤, вс≥ наш≥ 
домаганн¤ й здобутки повинн≥ безпосеред- 
ньо, зараз же, очевидно й недвозначно бути 
звернен≥ дл¤ працюючих кл¤с украњнства, 
поки наша пол≥тика, тактика мала цю основу 
й цю мету, ми були сильн≥, ми були гармо- 
н≥йн≥, ми були непереможн≥ своЇю злитостю 
з переважною б≥льшостю украњнського на-
роду.
`
јле ¤к т≥льки ц¤ злит≥сть почала роз- 
хитуватись, ¤к т≥льки керуюч≥ центри почали 
ухил¤тись в≥д сењ основноњ мети, так вони 
стали слабнути, так почала пропадати в них 
чудод≥йна сампсоновська сила, так п≥шло 
болюче, надлюдське шуканн¤ загубленого 
тал≥сману.
`
ѕро це докладн≥ше мова дал≥ буде. “епер 
же варто зазначити в≥дношенн¤ украњнськоњ 
демократ≥њ до вищезгаданих проблем, що 
так неудачно вир≥шувались на ћосковськ≥й 
≥ ѕетроградськ≥й  онференц≥¤х.
`
ƒо ћосковськоњ  онференц≥њ ÷ентральна 
–ада поставилась ц≥лком негативно з самого 
ж початку й не послала на нењ своњх пред- 
ставник≥в, ¤ких запрошував ѕетроградський 
”р¤д. ќдним ≥з мотив≥в такого в≥дношенн¤ 
було й те, що “имчасове ѕравительство оц≥- 
нило силу й вагу украњнства всього т≥льки
`
30
`
в 5 представник≥в. јле головною причиною 
було негативне в≥дношенн¤ до самоњ ≥дењ 
конференц≥њ, що й ви¤вл¤Їтьс¤ в так≥й ре- 
золюц≥њ ÷ентр. –ади з 22-VIII (н. ст.):
`
"¬ислухавши запрошенн¤ “имчасового 
ѕравительства прислати представник≥в ÷ен- 
тральноњ –ади на московську нараду, ”крањн- 
ська ÷ентральна –ада, признаючи: 1) що 
московська нарада, ¤ку скликаЇ в найблиз-
ших дн¤х “имчасове ѕравительство в ћо- 
скв≥, не може висловити вол≥ й думки на- 
роду ц≥лого краю насл≥дком означеного 
ѕравительством складу учасник≥в, а також 
з огл¤ду на спос≥б њх вибору; 2) що з 
огл¤ду на се московська нарада не може 
помогти укр≥пленню й зм≥цненню завойовань 
революц≥њ; 3) що навпаки московська нарада 
з огл¤ду на буржуазний склад њњ учасник≥в 
може помогти зростов≥ контрреволюц≥њ; 4) що 
т≥льки ¬серос≥йськ≥ ”становч≥ «бори й ”кра- 
њнське ”становче «≥бранн¤ на ”крањн≥ мо- 
жуть висловити правдиву волю народу й 
утворити д≥¤льний демократичний лад у 
форм≥ демократичноњ федеративноњ республ≥- 
ки, - уважаЇ неможливим ≥ нав≥ть шк≥дли- 
вим брати участь у московськ≥й парад≥".
`
I це було ц≥лком посл≥довне, ц≥лком в≥д- 
пов≥дне до сут≥ украњнського руху р≥шенн¤.
`
“ак само посл≥довною й гармон≥йною з 
завданн¤ми украњнства була поз≥ц≥¤, зан¤та
`
81
`
÷ентральною –адою на ѕетроградськ≥й  он- 
ференц≥њ.
`
ѕеред висилкою своњх делегат≥в до ѕе- 
трограду ћала –ада з≥бралась (22 серпн¤) 
на зас≥данн¤ дл¤ виробленн¤ д≥рект≥в своњм 
представникам па  онференц≥њ.
`
÷е зас≥данн¤ ви¤вило р≥шуче негативне 
в≥дношенн¤ ÷. –ади до ≥дењ коал≥ц≥йноњ влади.
`
ћ≥ж инчим члени ÷. –ади, обран≥ пот≥м 
делегатами до ѕетрограду висловлювали так≥ 
погл¤ди:
`
—оц≥альдемократ ћ. “каченко говорив:
`
–ос≥йська буржуаз≥¤ показала ц≥лковиту 
нездатн≥сть орган≥зувати житт¤. “ому њњ 
треба усунути, а влада повинна перейти до 
рук сел¤нства та пролетар≥ату. ƒл¤ буржу- 
аз≥њ необх≥дним Ї спинити революц≥ю, щоб 
не в≥ддати справи миру в руки демократ≥њ. 
ќтже сей критичний момент треба вжити 
на орган≥зац≥ю соц≥ал≥стичного м≥н≥стерства, 
щоб справу миру вз¤ти в своњ руки. ƒл¤ 
одноњ справи миру варто здобути соц≥ал≥- 
стичне м≥н≥стерство. јвтоном≥ю ж ”крањни 
треба зд≥йсн¤ти фактично й у повному об'Їм≥. 
“од≥ т≥льки наш≥ маси п≥ддержать ”р¤д.
`
ƒругий представник с-д. ћ. ѕорш також 
за¤вл¤в:
`
” земельн≥й пол≥тиц≥ коал≥ц≥йний ”р¤д, 
почавши в≥д широкоњ д≥¤льности земельних 
ком≥тет≥в, к≥нчив боротьбою з ними. “ак само
`
32
`
й з в≥йною. « початку ”р¤д п≥дносив гасла 
миру, тепер в≥н принижуЇ порив пролетар≥ату 
до в≥чного миру м≥ж народами. ќтже чим 
швидче ми скинемо пр≥нц≥п коал≥ц≥њ, тим 
швидче матимемо мир.
`
¬ тому ж дус≥ висловлювалась переважна 
б≥льш≥сть член≥в ћалоњ –ади.
`
“≥льки двоЇ соц≥альдемократ≥в ¬. —адов-
ський ≥  овальський займали инчу поз≥ц≥ю. 
¬они сто¤ли на тому переконанню, що ре- 
волюц≥¤ Ї буржуазна, а через те творити 
владу без участи буржуаз≥њ неможливо. ќтже 
коал≥ц≥¤, на њхню думку, була й природною 
й необх≥дною.
`
« цього можна зробити ц≥лком лог≥чний 
висновок, що переважна б≥льш≥сть ÷. –ади 
дивилась на революц≥ю ¤к на соц≥ал≥стичну 
й розвиток њњ вбачала т≥льки в цьому на- 
пр¤м≥. ≤ не т≥льки вбачала, але й хот≥ла того.
`
ƒл¤ б≥льш ¤сного зрозум≥нн¤ дальших 
под≥й варто запам'¤тати цей момент.
`
≤ наказ делегатам в≥дпов≥дно до загаль- 
ноњ, пр≥нц≥п≥альноњ поз≥ц≥њ ÷. –ади було дано 
такий:
`
"1) —формуванн¤ однородного, революц≥й- 
ного й соц≥ал≥стичного ур¤ду, в≥дпов≥даль- 
ного перед демократ≥Їю вс≥х народ≥в –ос≥њ. 
2) ѕереданн¤ вс≥х пом≥щицьких, монастир- 
ських ≥ церковних земель у зав≥дуванн¤ зе- 
мельних ком≥тет≥в. 3) «аведенн¤ контролю
`
33
`
державного й краЇвого над продукц≥Їю й 
розпред≥ленн¤м. 4) ѕереданн¤ в зав≥дуванн¤ 
краЇвих орган≥в влади найважн≥щих галуз≥в 
промислу. 5) ќподаткуванн¤ великого кап≥- 
талу й майна та конф≥ската в≥йськових при- 
бутк≥в на користь окремих крањв ≥ ц≥лоњ 
держави. 6) ѕризнанн¤ вс≥м нац≥¤м права 
на н≥чим необмежене самоозначенн¤. 7) —кли- 
канн¤ кождою нац≥Їю та краЇм, ¤к≥ того до- 
магаютьс¤, нац≥онально-краЇвих суверенних 
”становчих «бор≥в. 8) ѕереданн¤ ц≥лоњ влади 
на ”крањн≥ в руки ”. ÷. –ади та њњ √. —екре- 
тар≥ату, складеного на основ≥ статуту з дн¤ 
29 липн¤ с. р. 9) ѕризнанн¤ нед≥йсними тай-
них д≥пломатичних договор≥в. 10) ѕороблен-
н¤ р≥шучих заход≥в коло заключенн¤ миру, 
дл¤ чого негайно випередити союзник≥в в 
≥н≥ц≥ат≥в≥ в справ≥ в≥дкритт¤ мирових перего- 
вор≥в. 11) Ќегайне скасуванн¤ смертноњ кари.
12) –озв'¤занн¤ ƒержавноњ ƒуми й –ади.
13) —кликанн¤ ”становчих «бор≥в у призна- 
чений час без дальших звол≥кань.
`
÷ього всього, розум≥Їтьс¤,  онференц≥¤ 
не дала та й не могла дати. јле важним е 
те, що представники украњнськоњ демократ≥њ 
на ц≥й всерос≥йськ≥й демократичн≥й нарад≥ 
виступали ¤к посл≥довн≥ демократи, ¤к во- 
роги вс¤кого сп≥вроб≥тництва з кл¤сами 
буржуазними, а значить, ¤к вороги вс¤коњ 
опортун≥стичноњ ≥деолог≥њ, (хоча в цих пунк-
`
34
`
тах наказу вже ховавс¤ черв¤чок того са- 
мого опортун≥зму, що пот≥м з'њв ÷. –аду).
`
≤ почасти через це, а головним чином 
через те, що вони виступали, ¤к украњнц≥, 
¤к члени нац≥њ, що не переставала ставити 
вимоги, ¤ка не переставала струсювати па- 
нуванн¤ руськоњ нац≥њ на ”крањн≥, б≥льш≥сть 
демократичноњ наради поставилась до укра- 
њнського представництва без особливоњ при-
хильности. ¬≥дношенн¤ руського демократа 
на ц≥й конференц≥њ до нац≥ональних дома- 
гань поневолених нац≥й у –ос≥њ доходило 
до см≥шних ≥ недостойних учинк≥в: п≥д час 
промов представник≥в нац≥й руськ≥ "товари- 
ш≥" грюкали дверима, голосно розмовл¤ли, 
ввесь час перебивали вигуками на адресу 
промовц≥в; през≥д≥¤ не давала слова, ур≥зу- 
вала час промов проти регламенту, словом 
"старший брат" ≥ тут ви¤вл¤в свою застар≥- 
лу, свою непохитну при¤знь до самоозна-
ченн¤ нац≥й. ≤ так вони дуже хот≥ли, щоб 
украњнц≥ ¤к найкраще скористувались цим 
њхн≥м правом самоозначенн¤, що одвели 
украњнц¤м аж... 7 м≥сць у “имчасовому ѕар- 
ламент≥.
`
÷ентральна –ада под¤кувала за таку ве- 
лику ласку й.. н≥ одного представника не 
послала. “ак “имчасовий ѕарламент ≥ помер 
своЇю безславною смертю без участи украњн- 
ства.
`