–ќ«ƒ≤Ћ VIII.
`
”крањнська ÷ентральна –ада ставить ви-
разн≥ вимоги –ос≥йському “имчасовому
ѕравительству й руськ≥й демократ≥њ.
`
1. –еволюц≥¤ потребуЇ миру. - 2. "јвд≥енц≥¤" в руськоњ
демократ≥њ. - 3. ¬≥д ѕ≥лата до а≥афи. - 4. ўо хо-
валос¤ п≥д професорською мант≥Їю а≥афи?
`
1. –еволюц≥¤ потребуЇ миру.
`
“им часом загально-рос≥йська революц≥¤,
перейшовши стад≥ю св¤точних дн≥в, розгор-
талась все ширше та ширше, проймала все
глибше соц≥ально-пол≥тичн≥ в≥дносини, в'њда-
лас¤ в соц≥альн≥ тр≥щини, - розмивала њх ≥
робила ц≥лими провалл¤ми.
`
–еволюц≥¤ - переворот, зм≥на, визволенн¤.
“ак думав кожний. ожна кл¤са, група, стан,
профес≥¤, кожна окрема людина спод≥валис¤
в≥д нењ ув≥льненн¤ в≥д тих лих, ¤к≥ зазнава-
ла ран≥ще в своЇму станов≥.
`
ѕрац¤, ¤к примус, ¤к нев≥льне, т¤жке,
безнад≥йне витрачанн¤ сил, прац¤, ¤к до-
в≥чн¤ каторга за нев≥доме злочинство, ¤к
перепона до радостей жптт¤, до веселоњ гри
`
150
`
сил ≥ розвитку, - така прац¤ була прокл¤т-
т¤м, найб≥льшою неволею. ≥ ц≥лком природ-
но, що пролетар≥ат, отой без-вини каторжник
прин¤в революц≥ю не т≥льки, ¤к знищенн¤
царизму, але й ¤к визвольницю в≥д свого
соц≥ального поневоленн¤, в≥д каторги при-
мусовоњ, винищуючоњ прац≥.
`
«в≥дси походить та "нестриман≥сть ≥ не-
пом≥ркован≥сть", - ¤к казала буржуазна пре-
са, - вимог роб≥тництва в сфер≥ роб≥тничого
зоконодавства, в п≥двищенню зароб≥тньоњ
платн≥, в зменшенню годин робочого дню,
що такою широкою хвилею розлилась по вс≥й
–ос≥њ. ¬важаючи под≥л на кл¤си ¤в≥пцем ц≥л-
ком нормальним, природним, незм≥нним н≥-
коли й законним, кл¤са непрацюючих диви-
лась на домаганн¤ кл¤си працюючих, ¤к на
порушенн¤ норм ≥ закон≥в природи та люд-
ського громад¤нства. Ќе зазнавши сам≥ того
т¤гару, тоњ безпросв≥тности в≥чноњ, невилазноњ
прац≥, вони, ц≥ в≥чно безроб≥тн≥, в≥чно гул¤щ≥
люди, зл≥сно см≥¤лись з "зажерливости" пра-
цюючих, з њхньоњ "жадности" до найб≥льшоњ,
непом≥рноњ платн≥, з њхнього бажанн¤ робити
¤ко мога меньче, словом з њхнього, ¤к зда-
валось гул¤щим люд¤м, см≥шного, егоњстич-
ного, нев≥рного й шкодливого розум≥нн¤
революц≥њ й свободи.
`
–озум≥Їтьс¤, вони мали де¤ку рац≥ю, го-
вор¤чи про шкоду дл¤ всього господарства
`
151
`
держави в≥д такоњ зм≥ни в≥дносин. –озум≥Їть-
с¤, продукц≥йн≥сть краю зменьшувалась, роз-
виток продукц≥йних сил гальмувавс¤, сама
машина працювала зовс≥м уже безладно,
ст≥х≥йно.
`
јле запоб≥гти ц≥й шкод≥ можна було зов-
с≥м не зл≥сним см≥хом, не упертим обстою-
ванн¤м своњх класових позиц≥й.
`
“ак само сел¤нство. –еволюц≥¤ - свобода.
јле свобода й визволенн¤ не т≥льки в≥д гу-
бернатор≥в, справник≥в, стражник≥в, але й в≥д
в≥ковоњ, п≥дтримуваноњ отими губернаторами й
стражниками залежности в≥д гул¤щих, в≥чно-
св¤ткуючих людей, в≥д ув≥льненн¤ в≥д прац≥ на
них, в≥д поневоленн¤ земельним голодом!
`
ј зв≥дси знов той самий "егоњзм, зажер-
лив≥сть, жадн≥сть, нетерпл¤чка". ѕрогнавши
стражник≥в ≥ губернатор≥в, сeл¤не не могли
зрозум≥ти, чому мають лишатис¤ незачепно
т≥, ради ¤ких ≥стнували т≥ стражники, - пом≥-
щики. ≤, будучи посл≥довними, вони сам≥,
"самочинно", - ¤к тод≥ говорилось, - зм≥н¤-
ли в≥дносини, провадили революц≥ю до ло-
г≥чних ≥ консеквентних висновк≥в: одб≥рали
в гул¤щ≥њх людей землю, ¤ку т≥ н≥коли своњми
руками не обробл¤ли, й передавали тим, ¤к≥
все житт¤ робили на н≥й.
`
ј це, розум≥Їтьс¤, також не спри¤ло пла-
ном≥рности й продуктивности народнього
господарства. Ѕо провадилось це без с≥стеми,
`
152
`
без ощадности, без ¤ких будь загальних пере-
спект≥в.
`
јле й тут не гвалтом гул¤щих, не в≥доз-
вами ”р¤ду, не одсиланн¤м до ”становчих
«бор≥в треба було залагожувати справу.
`
јле головним, загальним, ус≥х, (кр≥м не-
величкоњ групки громад¤нства), гн≥тючим
лихом була в≥йна. ÷е була спадщина цариз-
му, ¤ка не давала н≥кому ¤к сл≥д скористу-
ватис¤ здобутками революц≥њ, ¤ка нищила й
дал≥ сили народу, ¤ка вимагала жертв, ¤ка
робила саме знищенн¤ монарх≥њ неповним,
немов недоц≥льним.
`
–озум≥Їтьс¤, т≥ кл¤си й групи, дл¤ ¤ких
в≥йна й ран≥ще була корисна, ¤ка збогачувала
њх, ¤ка дозвол¤ла њм м≥цно збер≥гати пануюче
становище, дл¤ тих в≥йна була й бажана, й
просто необх≥дна, ¤к противага революц≥њ, ¤к
одверненн¤ руйнуючоњ й творчоњ сили виз-
воленн¤ в безпечний дл¤ них б≥к.
јле дл¤ працюючих, дл¤ тих, дл¤. ¤ких
в≥йна була т≥льки шкодливою, ¤к≥ дивились
на нењ, ¤к на т¤жку спадщину царизму, ¤к
на справу пануючих, ворожих њм кл¤с, т≥,
натурально, хот≥ли ¤ко мога швидче позба-
витись ц≥Їњ спадщини, л≥кв≥дувати њњ й ув≥ль-
нити себе в≥д цењ страшноњ ¤зви.
`
≤ на цьому грунт≥, головним чином, все
дужче й дужче розросталас¤ боротьба м≥ж
тими, хто, д≥йсно, хот≥в зм≥нити соц≥альн≥ й
`
153
`
пол≥тичн≥ в≥дносини на користь поневолених
≥ тими, хто хот≥в зберегти њх з такою зм≥ною,
щоб вона була на користь пануючим.
`
ѕредставницею першоњ теч≥њ була –ада –о-
б≥тничих ≥ —алдатських ƒепутат≥в, представни-
ком другоњ - “имчасовий –ос≥йський ”р¤д.
`
Ѕоротьба ц¤, зрештою, привела до де¤коњ
перемоги: попередн≥й, чисто буржуазний
ур¤д, було зм≥нено на коал≥ц≥йний з участю
пом≥ркованих соц≥ал≥ст≥в, ¤к соц≥альдемо-
крат≥в, так ≥ соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в. ¬
програм≥ в≥йни було одкинено вс¤к≥ анекс≥-
онистичн≥ нам≥ри, але так само й нам≥ри
сепаратного миру.
`
јле в одкиненню сепаратного миру й ви-
¤вилась несм≥лив≥сть, непосл≥довн≥сть ≥ не-
дальновидн≥сть тод≥шн≥х керовник≥в –ади
–об≥тничих та —алдатських ƒепутат≥в. ÷е
була уступка пануючим кл¤сам, "соглаша-
тельство", недов≥рр¤ до сили революц≥йних
кл¤с, страх перед ≥мпер≥ал≥стичною јнтан-
тою, словом усе те, що кор≥нилос¤ в сут≥
самоњ пол≥тики меньшевик≥в ≥ есер≥в.
`
јле така пол≥тика, ¤к ≥ в инчих питан-
н¤х, так ≥ в питанню миру заспокоЇнн¤ в
широк≥ маси не внесла, бо п≥д лозунгом
оборони й миру "без анекс≥й ≥ контр≥буц≥й"
т¤глас¤ й дал≥ та сама в≥йна, провадилось
дал≥ нищенн¤ краю, людей ≥ революц≥њ.
`
™диною посл≥довною, непримиримою те-
`
154
`
ч≥Їю ¤к в ус≥й соц≥альн≥й пол≥тиц≥ так ≥ в
справ≥ найшв≥њдчого миру була парт≥¤ соц≥аль-
демократ≥в-большевик≥в. ћир за вс¤ку ц≥ну;
мир хоч би й сепаратний; мир, к≥нець в≥йн≥
й закр≥пленн¤, поширенн¤ й поглибленн¤
революц≥њ всередин≥. “ак≥ були лозунгл
большовик≥в. ≤ ц≥ лозунги знаходили в ма-
сах найб≥льше сп≥вчутт¤, не вважаючи на те,
що слова "сепаратний мир" здавались тод≥
страшними, нечесними, зрадницькими.
`
јле большевики в ”р¤д не вступили.
≤ це не в≥щувало спок≥йного ≥стнуванн¤ ко-
ал≥ц≥њ. Ќсдурно "Ќовое ¬рем¤" писало: "–ос≥¤
або скине соц≥альдемократичний ”р¤д або
схилить голову перед буд≥вничим њњ щаст¤.
јле й в одн≥м ≥ в друг≥м випадку буде при-
наймн≥ знати, кого звеличуЇ чи кого зм≥таЇ;
а тайна д≥ктатура соц≥альреволюц≥йннх орга-
н≥зац≥й, прикритих позбавленим власти пра-
вительством на показ, даЇ широке поле дл¤
вс¤ких соц≥ально-пол≥тичних експеремент≥в
з боку нев≥дпов≥дальноњ без≥менноњ влади та
загрожуЇ крањн≥ небезпекою. —в≥дом≥сть њњ
все ширитьс¤ й м≥ж населенн¤м, ≥ в арм≥њ
на фронт≥ й викликаЇ р≥зкий протест проти
без≥менноњ –ади, що т¤жить над ѕравитель-
ством. ”творенн¤ соц≥альдемократичноњ "семи-
бо¤рщини" викликало вже демонстрац≥њ в ба-
гатьох част¤х арм≥њ й може спричинитис¤ до
кр≥вавих розрух≥в ≥ повороту реакц≥њ."
`
155
`
“од≥ нав≥ть реакц≥йн≥, чорносотенн≥ "Ќо-
вое ¬рем¤" й " ≥евл¤нинъ" любили л¤кать
поворотом бажаноњ њм реакц≥њ. јле ц¤ газета
мала рац≥ю: влада, д≥йсно, була в руках не
”р¤ду, а –ади, бо –ада сп≥ралась на озброЇн≥,
в≥йськов≥ частини, на революц≥йний, р≥шучий
пролетар≥ат, а ѕравительство т≥льки на п≥д-
держку ц≥Їњ самоњ –ади та й то з умовою:
"ост≥льки, - оск≥льки". ÷е була маг≥чна фор-
мула тод≥шнього часу, в≥д ¤коњ б≥дне “им-
часове ѕравительство в≥чно почувало себе,
¤к сорока на тину.
`
≤ покою, творчоњ прац≥, розумного, про-
дуктивного використовуванн¤ революц≥њ, не
вважаючи н≥ на коал≥ц≥ю, н≥ на "ост≥льки-
оск≥льки", - не було. “а й не могло бути,
поки вс≥ сили держави йшли на в≥йну, поки
маси не мали спочинку, поки почувалась
недостача в продуктах житт¤, поки скр≥зь
були лазарети, ранен≥, поки не припин¤лась
одправка на фронт, на побоњще нов≥ й нов≥
тис¤ч≥ молодих, здорових, найб≥льш корис-
них людей. ≤ не могли мати н≥ с≥мпат≥й, н≥
п≥ддержки в масах т≥ теч≥њ, ¤к≥ хоч би з най-
щир≥щим запалом, сто¤ли за це продовженн¤
цього побоњща.
`
јле н≥ “имчасове ѕравительство, н≥ обо-
рончеськ≥ демократичн≥ теч≥њ цього не розу-
м≥ли й уперто старались промовами, резо-
люц≥¤ми, в≥дозвами здмухнути гору втоми,
`
156
`
апат≥њ, невдоволенн¤, ¤ка все б≥льш ≥ б≥льш
насувалась ≥ на арм≥ю й на народ. ј разом
з горою здмухнути й своњх противник≥в.
`
ј в≥д цього ѕетроград дн≥ й ноч≥ коло-
тивс¤ в з≥бранн¤х, м≥т≥нгах, зас≥данн¤х, де-
монстрац≥¤х, ман≥фестац≥¤х. –езолюц≥њ ви-
носились сотн¤ми й тими резолюц≥¤ми ки-
далось у б≥дний гарн≥зон, щоб розворушить
його й випровадить на фронт. олишн≥ по-
л≥тичн≥ спекул¤нти й шарлатани нашвидку
переод¤гались п≥д революц≥онер≥в, республ≥-
канц≥в ≥, вимахуючи перед носом б≥дного
салдата червоним прапором, кричучи й гвал-
туючи старались вигнати його з його огиди
до крови, ран ≥ смерти й погнати на фронт.
`
2. "јвд≥енц≥¤" у руськоњ демократ≥њ.
`
ѕ≥д такий час до ѕетрограду прибула
делегац≥¤ в≥д ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ад≥њ.
`
ƒл¤ них ус≥х, - ≥ дл¤ ”р¤ду, й дл¤ ре-
волюц≥йноњ руськоњ демократ≥њ, - ”крањна з
њњ нац≥ональним рухом була т≥льки зайвий,
нудний ≥ тр≥вожний клоп≥т. ≤ вони зустр≥ли
делегац≥ю без захопленн¤. ¬они вже були
трошки заспокоњлись: адже украњнський в≥й-
ськовий з'њзд уже в≥дбувс¤, н≥чого особли-
вого не трапилось, ”крањна не в≥дд≥лилась,
руська влада лишилась на своЇму м≥сц≥, все
тихо, спок≥йно. р≥м того вище рос≥йське
в≥йськове начальство ¤кось там уже порозу-
`
157
`
м≥лось з украњнц¤ми, вже заспокоњло њх,
"пр≥нц≥п≥ально" згодившись на формуванн¤
трьох корпус≥в з украњнц≥в. ќтже, чого ж
ще треба було т≥й делегац≥њ?
`
я мав честь бути учасником, ¤к сењ, так
≥ вс≥х останн≥х делегац≥й до ѕетрограду, й
можу сказати, що, коли в≥дродженн¤ нац≥њ
повинно добуватис¤ кр≥м ус¤ких инчих спо-
соб≥в ≥ пониженн¤м, ≥ соромом, то украњнська
демократ≥¤ й цим щедро заплатила ¤к ус≥й
руськ≥й нац≥њ, так ≥ њњ найпоступов≥щ≥й де-
мократ≥њ. ≤ з г≥ркостю, з жальом мушу зазна-
чити, що, коли руський ”р¤д понижував ≥
ображав нас, то робив це хоч у вв≥члив≥й
форм≥, а руська демократ≥¤ ≥ вв≥члив≥стю не
вважала потр≥бним прикрить свою нац≥она-
л≥стичну брутальну наготу. –ос≥йський ”р¤д
принаймн≥ зараз же прин¤в делегац≥ю, при-
наймн≥ чемно мугикав, скорботно розводив
руками й не ла¤вс¤ революц≥йними словами.
ј в руськоњ демократ≥њ три дн≥ ми не могли
добитис¤ "авд≥енц≥њ"; три дн≥ представництво
украњнськоњ демократ≥њ, украњнського сел¤н-
ства, роб≥тництва та в≥йська оббивало пороги
–ади руських представник≥в роб≥тництва та
в≥йська, поки, нарешт≥, п≥сл¤ листовних до-
кор≥в, загроз ≥ т. п., ¬иконавчий ом≥тет
–ади –об≥тничих ≥ —алдацьких ƒепутат≥в
згодивс¤ нас вислухати.
`
јле т≥льки й того, що вислухати. Ќа ви-
`
158
`
р≥шенн¤ ж наших конкретних домагань
вони нас од≥слали до ”р¤ду. “ут, у цьому
питанню вони не бо¤лис¤ з ним роз≥йтис¤
чи посваритис¤, тут вони були ц≥лком сол≥-
дарн≥ й ц≥лком покладались на його.
`
јле ми все ж таки хот≥лп почути думку
самоњ руськоњ демократ≥њ, ми повинн≥ були,
нарешт≥, д≥стати в≥д нењ точну, виразну, кон-
кретну в≥дпов≥дь на наш≥ точн≥, виразн≥ й
конкретн≥ домаганн¤.
`
≤ не д≥стали такоњ в≥дпов≥д≥.
`
ќдин удавав дурника й дивувавс¤, слу-
хаючи "докладну записку" делегац≥њ. ƒругий,
справд≥, був дурником ≥ украњнський рух,
украњнська нац≥¤ взагал≥ ¤вились дл¤ його
врод≥ нововинайденого острову серед ѕетро-
граду. “рет≥й ≥ дурником не був, ≥ не
удавав дурника, а просто вважав увесь рух
буржуазним, реакц≥йним, з ¤ким ус¤кому
демократов≥ треба без церемон≥њ боротись ≥
б≥льше н≥чого. „етвертий просто н≥чого не
слухав, а хапав нас за барки й вимагав в≥д
нас сол≥дарности, патр≥отизму, саможертв.
ѕ'¤тий нудивс¤. Ўостий ≥ не нудивс¤, й не
ла¤вс¤, й за барки не хапав, ≥ н≥би все знав,
≥ н≥би нав≥ть сп≥вчував, але так торгувавс¤,
що лучче б уже за барки хапав.
`
ј в результат≥ - "пр≥нц≥п≥ально" вс≥ сто¤ли
за право самоозпаченн¤ вс≥х нац≥й, прак-
тично ж одсилали до ”р¤ду,-¤к в≥н вир≥-
`
159
`
шить, так хай ≥ буде, вони не будуть робити
перепон. ѕ≥лат умивав руки, одсилаючи до
а≥афи.
`
3. ¬≥д ѕ≥лата до а≥афи.
`
ѕ≥шли ми й до а≥афи-”р¤ду. ¬≥н приз-
начив спец≥альну ком≥с≥ю, ¤ка мала з нами
разом обм≥ркувати наш≥ домаганн¤. ом≥с≥¤
складалась дивним способом ¤к раз з пред-
ставник≥в не соц≥ал≥стичноњ половини ”р¤ду,
а буржуазноњ, - голова ком≥с≥њ - кадет, кадети
професори, кадети й окт¤бристи експерти.
`
ƒелегац≥¤, њдучи до ѕетрограду, бажала
насамперед з руською демократ≥Їю ви¤снити
справу, се-б-то з д≥йсного владою. „ерез то
ми й домагались так переговор≥в з –адою
ƒепутат≥в. як представники демократ≥њ,
ми шукали порозум≥нн¤ й ви¤сненн¤ в де-
мократ≥њ. ≤ з тою метою делегац≥¤ виробила
"докладну записку", в ¤к≥й дл¤ руськоњ де-
мократ≥њ роз'¤сн¤ла с≥туац≥ю, виставл¤ла
домаганн¤ украњнства й мотивувала њх.
`
–озпов≥вши "старшому братов≥", ¤к ¤ко-
мусь далекому чужинцев≥, про характер ≥
природу украњнського руху, про знач≥нн¤
÷ентральноњ –ади, про њњ ролю в загально-
державному й украњнському життю, делега-
ц≥¤, м≥ж инчим, спец≥ально дл¤ тих, що
закидали украњнству реакц≥йн≥сть ≥ буржу-
азн≥сть украњнського руху, писала:
`
160
`
"ј ¤к в≥дноситьс¤ до того, д≥йсно казко-
вого, пробудженн¤ 35-м≥л≥онового народу ро-
с≥йське громад¤нство там на ”крањн≥? “реба
зараз же з початку сказати: в≥дношенн¤
неглибоке, незв'¤зане з ≥нтересами револю-
ц≥йноњ –ос≥њ; навпаки, таке, що грозить ба-
гатьма компл≥кац≥¤ми дл¤ вс≥Їњ справи сво-
боди.
`
"ѕричин сього багато. ј головна з них
це кл¤сов≥ ≥нтереси. ѕануюч≥ кл¤си на ”кра-
њн≥ - не-украњнц≥. ѕромислов≥сть у руках бур-
жуаз≥њ рос≥йськоњ, жид≥вськоњ, французькоњ;
торговельну, а також велику часть аграрноњ
буржуаз≥њ твор¤ть пол¤ки, рос≥¤не й укра-
њнц≥, що давно називають себе "русскими".
“ак само вс≥ адм≥н≥страц≥йн≥ обов'¤зки в ру-
ках не-украњнц≥в. ј сфери експлоатованих
- велика частина городського пролетар≥-
ату, рем≥сники, др≥бна служба - украњнц≥.
`
"“аким робом у даний момент нема на
”крањн≥ буржуаз≥њ, що признавала-б себе
украњнською. ™ окрем≥ особи, невеличк≥ гру-
пи, що прилучаютьс¤ задл¤ своњх кл¤сових
≥нтерес≥в до пануючих кл¤с п≥д економичним
огл¤дом, але кл¤с, повтор¤Їмо, ще нема.
`
"Ќасл≥дком сього серед украњнських пар-
т≥й дос≥ не було н≥одноњ, ¤ка не внесла-б
до своЇњ програми в т≥й чи инч≥й форм≥ ≥дею
соц≥ал≥зму. –озум≥Їтьс¤, ц≥ окрем≥ особи та
групи завд¤ки кл¤совому нахилов≥ скоро
`
161
`
з≥ллютьс¤ в одну компактну масу й заложать
фундамент виразно нац≥онально-означеноњ
украњнськоњ буржуаз≥њ ≥ очевидно боротьба
за пануванн¤ повинна розгор≥тис¤ м≥ж бур-
жуазними сферами вс≥х нац≥й на ”крањн≥.
`
"≤ ось саме та перспектива боротьби й
передбаченн¤ перемоги украњнськоњ буржуаз≥њ
настроюють неукрањнськ≥ пануюч≥ кл¤си дуже
ворожо до всього украњнського руху."
`
ѕот≥м нав≥вши приклади нац≥онал≥стич-
ного в≥дношенн¤ до украњнства руськоњ бур-
жуаз≥њ й руськоњ демократ≥њ на ”крањн≥, деле-
гац≥¤ на к≥нц≥ писала:
`
"Ќев≥дпов≥дальн≥ особи, не розум≥ючи
всього того, що тепер в≥дбуваЇтьс¤, немов
би з ¤коюсь ц≥лю ставл¤ють р≥жн≥ перешкоди
орган≥зац≥њ украњнських мас. ”крањнська ÷ен-
тральна –ада ¤ко представницький орган,
зорган≥зований украњнською демократ≥Їю, дос≥
в≥догравала, нав≥ть ≥ тепер в≥дограЇ здер-
жуючу ролю, звертаючи рух у зорган≥зоване
р≥чище.
`
"јле вона могла й може це робити т≥льки
до того часу, поки така орган≥зац≥¤ йде в
контакт≥ з природним розвитком народнього
руху. оли з ¤коњсь причини вона мус≥тиме
спинити або нав≥ть в≥дмовитис¤ в≥д своЇњ
орган≥зац≥йноњ д≥¤льности, њњ знесе ст≥х≥йний
пот≥к. ƒо сього може њњ приневолити нега-
тивне в≥дношенн¤, ¤к м≥сцевого, так ≥ рос≥й-
`
162
`
ського громад¤нства зокрема. ј таке нега-
т≥≥вне в≥дношенн¤ до украњнського руху за-
прим≥чено нет≥льки на ”крањн≥, але й в цен-
тральн≥й –ос≥њ. оли не отверте негативне
в≥дношенн¤, то затушовуване або просто н≥¤ке.
`
"ћи не можемо мовчати, а повинн≥ попере-
дити всю рос≥йську демократ≥ю про дуже ве-
лику небезпеку з приводу такого в≥дношенн¤.
–ос≥¤ й без того перебував в скрутному стан≥,
й без того нема д≥сц≥пл≥ни в арм≥њ, нема до-
возу хл≥ба в краю.
`
"Ќе можна п≥дбурювати м≥лл≥они людей,
що сто¤ть на фронт≥ й в≥дчувають т¤жку
образу своњх найблагородн≥йших порив≥в, не
можна доводити тих людей до того, щоб
вони, занепокоЇн≥ незадоволенн¤м н≥ одного
з њх бажань, п≥ддалис¤ ст≥х≥њ й кинулис¤
на ”крањну, ¤к гроз¤ть вони в багатьох своњх
за¤вах. Ќе можна доводити сел¤н до погроз
лишити без хл≥ба весь край. ј це робл¤ть
т≥ люде, що бажають в≥дд≥лити ињв в≥д
”крањни.*) ѕриродно, що на це сел¤не в≥д-
пов≥дають: а що буде, ¤к ми в≥дд≥лимос¤ в≥д
вас? ћи беремо на себе см≥лив≥сть звернути най-
серйозн≥йшу увагу “имчасового ѕравитель-
ства, –ади –об≥тничих ≥ —олдатських ƒепу-
тат≥в ≥ вс≥Їњ демократ≥њ на тепер≥шн≥й стан
справи й закликуЇмо п≥ти нам назустр≥ч у
`
*) Ѕула така см≥шна постанова ком≥тета об'Їд-
наних громадських орган≥зац≥й м. ињва. јвтор.
`
163
`
зд≥йсненню нашого т¤жкого в≥дпов≥дального
завданн¤ - зверненн¤ украњнськоњ ст≥х≥њ на
такий шл¤х, котрий нет≥льки не спри¤в би
все ростучим нац≥ональним суперечкам, а,
навпаки, помагав би орган≥зац≥њ сил ус≥Їњ
–ос≥њ. ћи закликуЇмо ¤к найуважн≥йше при-
слухуватис¤ до гомону сењ ст≥х≥њ. як що пра-
вительство й рос≥йська демократ≥¤ уловл¤ть
у н≥м ноти, на котр≥ треба в≥дпов≥сти зго-
дою, вони зробл¤ть те, що ц¤ ст≥х≥¤ стане
найв≥рн≥йшим, найб≥льше одушевленим чин-
ником вол≥ –ос≥њ. як що ж вони не звернуть
на все те уваги або нав≥ть в≥днесутьс¤ во-
роже, то ц¤ ст≥х≥¤ в≥двернетьс¤ в≥д них. ≤
тод≥ ”крањнська ÷ентральна –ада передасть
своњ завданн¤ в руки того, хто буде такий
см≥ливий, що в≥зьме њх на себе.
`
"ƒо самого останнього часу ”крањнська
÷ентральна –ада була в можности здержу-
ватис¤ в≥д того, щоб ставити до правитель-
ства ¤к≥сь домаганн¤, давно вже за¤влен≥
ц≥лим р¤дом постанов з'њзд≥в украњнського
народу. јле все ростуче нерозум≥нн¤ зав-
дань ≥ ц≥лей украњнськоњ демократ≥њ з боку
рос≥йського громад¤нства, а також його во-
рож≥сть до украњнського руху, а з другого боку
ростуче недов≥рр¤ украњнськоњ демократ≥њ до
рос≥йського громад¤нства й щораз б≥льший
нап≥р на нас з боку сењ демократ≥њ приводить
нас до твердого переконанн¤, що одиноким
`
164
`
правильним виходом з такого стану буде
негайне задоволенн¤ домагань, котр≥ укра-
њнська демократ≥¤ в особ≥ ”крањнськоњ ÷ен-
тральноњ –ад≥њ представл¤Ї “имчасовому ѕра-
вительству й –ад≥ –об≥тничих ≥ —алдатських
ƒепутат≥в ≥ ¤к≥ ми тут коротко викладаЇмо:
`
"1. Ѕеручи п≥д увагу однодушне дома-
ганн¤ автоном≥њ ”крањни, виставлене укра-
њнською демократ≥Їю, спод≥ваЇмос¤, що “им-
часове ѕравительство висловить у т≥м або
инш≥м акт≥ пр≥нц≥п≥ально своЇ прихиль-
не в≥дношенн¤ до сього постул¤ту.
`
"2. Ќеобх≥дн≥сть поставленн¤ украњнськоњ
справи на м≥жнародн≥й конференц≥њ в зв'¤зку
з долею √аличини й частей украњнськоњ земл≥,
зан¤тих н≥мц¤ми, спонукуЇ зараз же пр≥н-
ц≥п≥ально пор≥шити справу участи в так≥й
конференц≥њ представник≥в украњнського на-
роду, бо така участь вимагаЇ негайного по-
роблени¤ прнготовчих практичних крок≥в, що
торкаЇтьс¤ закордонноњ ”крањни.
`
"«. ƒл¤ всестороннього познайомленн¤
правительства з настро¤ми на ”крањн≥, з до-
маганн¤ми украњнського населенн¤, а також
дл¤ практичноњ помоч≥ правительству в пе-
реведенню в житт¤ р≥жних заход≥в, викли-
каних окрем≥шност¤ми житт¤ краю, необх≥дно
зоснувати при “имчасов≥м ѕравительств≥ ур¤д
окремого ком≥сара дл¤ справ ”крањни.
`
"4. ƒл¤ об'Їднанн¤ правительственних за-
`
165
`
ход≥в у вс≥х губерн≥¤х з украњнським насе-
ленн¤м необх≥дний ур¤д окремого ком≥сара
а краЇвою радою при н≥м.
`
"5. ¬ ц≥л≥ п≥днесенн¤ бойовоњ сили арм≥њ
й в≥дродженн¤ д≥сц≥пл≥ни необх≥дно пере-
вести в житт¤ вид≥ленн¤ украњнц≥в в окрем≥
в≥йськов≥ части, ¤к у тилу, так, наск≥льки
можна, й на фронт≥.
`
"6. ѕризнану “имчасовим ѕравительством
украњн≥зац≥ю початковоњ школи необх≥дно
розт¤гти й на середню та на вищ≥ школи,
¤к що до мови, так ≥ предмет≥в навчанн¤.
`
"7. ¬≥дпов≥дальн≥ посади, ¤к громадськоњ,
так ≥ духовноњ адм≥н≥страц≥њ на ”крањн≥ не-
обх≥дно обсаджувати особами, що користу-
ютьс¤ дов≥рр¤м населенн¤, говор¤ть його мо-
вою й знайом≥ з його побутом.
`
"8. ƒл¤ задоволенн¤ нац≥ональних потреб,
здавлених за старого реж≥му, необх≥дно в≥д-
пустити з державноњ каси в зав≥дуванн¤ ÷ен-
тральноњ –ади в≥дпов≥дн≥ засоби.
`
"9. Ќеобх≥дно дозволити в≥д'њхати до –≥д-
ного раю тим закордонним украњнц¤м, котрих
виселено несправедливо з м≥сць њх пост≥йного
побуту, а також улекшити участь полонених
украњнц≥в-галичан, розм≥стивши њх по укра-
њнських губерн≥¤х.
`
"„лени делегац≥њ ”крањнськоњ –ади: ¬. ¬ин-
ниченко, ƒ. оробенко, ѕисьменний, ƒ. –о-
винський, Ќ. овалевський. ќ. ѕилькевич,
`
166
`
ј. „ерн¤вський, ќ. ™фрем≥в, ≤. —н≥жний,
√. ќдинець."
`
4. ўо ховалос¤ п≥д професорською ман-
т≥Їю а≥афи≥
`
ќтже н≥¤кого страх≥тт¤ ми не домагалис¤.
ћи т≥льки скромно хот≥ли, щоб ѕравительство
"в тому чи иншому акт≥ висловило пр≥нц≥-
п≥ально своЇ прихильне в≥дношенн¤ до сього
постул¤ту" - автоном≥њ ”крањни. “≥льки пр≥н-
ц≥п≥ально. “≥льки десь там соб≥ хоч згадайте,
що ви ≥менно до автоном≥њ ”крањни ставитесь
"прихильно". Ќе заводьте њњ зараз, ми готов≥
ск≥льки там треба ждати зд≥йсненн¤ цього
постул¤ту; не вир≥шуйте нав≥ть його тепер,
не каж≥ть, що так ≥ буде, за¤в≥ть т≥льки, що
ви "прихильно ставитесь".
`
јле зам≥сць простоњ, точноњ в≥дпов≥д≥ ”р¤д
випустив на делегац≥ю ком≥с≥ю професор≥в.
¬они накинулись на нас ≥ почали шарпать
з ус≥х бок≥в, намагаючись спихнуть нас з
нашоњ поз≥ц≥њ, вт¤гти в нетр≥ юр≥сд≥кц≥њ, за-
плутать там ≥ пот≥м уз¤ть живими в руки.
`
ўо таке автоном≥¤? який розм≥р у¤вл¤Ї
соб≥ ÷ентральна –ада ц≥Їњ автоном≥њ? як≥
права, ¤к≥ обов'¤зки, ¤к≥ взаЇмов≥дносини м≥ж
автономною ”крањною й –ос≥Їю? „и маЇ ¤кесь
наукове пон¤тт¤ делегац≥¤ про автоном≥ю?
`
“ак, делегац≥¤ мала пон¤тт¤, але справа
йшла зовс≥м не про це. –озм≥р, характер
`
167
`
взаЇмов≥дносини, це все вир≥шитьс¤ пот≥м,
на ”становчих «борах чи в другому м≥сц≥.
“епер же ми хот≥ли т≥льки, щоб нам сказа-
ли, чи руський ур¤д ставитьс¤ прихильно
до пр≥нц≥пу автоном≥њ ”крањни, чи н≥. Ѕ≥льш
н≥чого делегац≥¤ не уповноважена ви¤сн¤ти.
`
Ќ≥, вони так не могли, вони конче хот≥ли,
щоб зараз же було вир≥шено й розм≥р, ≥
об'Їм, ≥ взаЇмов≥дносини, й тер≥тор≥¤. Ќав≥ть
мапу –ос≥њ принесли, почали розгл¤дати, ви-
м≥р¤ти.
`
÷е все робилос¤, розум≥Їтьс¤, дл¤ того,
щоб показати, що в два-три зас≥данн¤ не
можна вир≥шити такого значного питанн¤.
ј раз його не можна ви¤снити, то ¤ка ж
може бути мова про автоном≥ю.
`
јле характерно м≥ж инчим, що в ц≥й ко-
мед≥њ в кадетських професор≥в п≥д час захоп-
ленн¤ дебатами мимовол≥ з п≥д строгоњ нау-
ковоњ мант≥њ визирнуло њхнЇ сите, жадне,
буржуазно-кл¤сове т≥ло. ¬им≥р¤ючи тер≥тор≥ю
майбутньоњ автоном≥њ ”крањни, вони торкну-
лись „орного ћор¤, ќдеси, ƒонецького ра-
йону, атеринославщини, ’ерсонщини, ’арь-
к≥вщини. ≥ тут, в≥д одноњ думки, в≥д одноњ
у¤ви, що донецький ≥ херсонський вуг≥ль,
що катеринославське зал≥зо, що харк≥вська
≥ндустр≥¤ одн≥метьс¤ в них, вони до того
захвилювались, що забули про свою про-
фесорську мант≥ю, про свою науку, про ви-
`
168
`
сок≥ ”становч≥ «бори, почали вимахувати
руками, розхр≥стались ≥ ви¤вили всю суть
свого руського гладкого, жадного нац≥она-
л≥зму. ќ, н≥, в такому розм≥р≥ вони н≥ за
що не могли признати автоном≥њ. ињвщину,
ѕолтавщину, ѕод≥лл¤, ну, хай що ¬олинь,
ну, та хай уже й „ерниг≥вщину, це вони мо-
гли б ще признати украњнськими. јле ќдеса
з „орним ћорем, з портом, з шл¤хом до
знаменитих ƒарданел, до ≈вропи? јле ’арь-
к≥вщина, “авр≥¤, атеринославщина, ’ерсон-
щина? “а ¤к≥ ж вони украњнськ≥? ÷е - Ќо-
ворос≥¤, а не ћалорос≥¤, не ”крањна. “ам ≥
населенн¤ в б≥льшости не украњнське, то,
словом, руський край. Ѕ≥дн≥ професори на-
в≥ть науц≥ своњй наплювали в лице й, ¤к
нетактовне цуцен¤, одпшурнули в≥д себе но-
тою, коли вона п≥дб≥гла до них з своЇю ста-
тистикою, з посв≥дченн¤м –ос≥йськоњ јкадем≥њ.
Ќаук. яка там, к лих≥й годин≥, јкадем≥¤ Ќаук,
коли одн≥маютьс¤ ƒарданели, вуг≥ль, зал≥зо,
с≥ль? –уський буржуа батька р≥дного од-
шпурнув би ногою, коли б в≥н перешкажав
йому тримати й не пускати ц≥ багацтва.
`
- “а ви ж нас од „орного ћор¤ од-
р≥заЇте?! - з обуренн¤м кричали вони.
`
јле тут уже делегац≥¤ р≥шила ви¤снити
професорам, що таке автоном≥¤, бо вони,
очевидно, не мали про нењ н≥¤кого пон¤тт¤.
јвтономна частина певного державного ц≥-
`
169
`
лого не позбавл¤Ї ¤кусь другу автономну
частину (¬еликорос≥ю) або все ц≥ле (–ос≥ю)
користуватись чи в своњх чи в загально-
державних ≥нтересах шл¤хами, портами, мо-
р¤ми ц≥Їњ частини. ќтже н≥¤кого одр≥занн¤
в≥д „орного ћор¤ не може бути.
`
–озум≥Їтьс¤, професори це знали. јле
вони також знали, що автоном≥¤ не до-
зволить њм так безпардонно, так безогл¤дно,
централ≥стичне визискувати багацтва того
чи инчого краю на користь одноњ нац≥њ й
пануючих кл¤с њњ.
`
ќт у чому пол¤гала неможлив≥сть дл¤
них признати украњнськими найбагатш≥ ча-
стини тер≥тор≥њ ”крањни, заселен≥ з давн≥х
давень украњнц¤ми, полит≥ њхньою кроввю,
¤к раз т≥ земл≥, де в≥ками провадилась бо-
ротьба украњнського козацтва з турками й
татарами, де билос¤ серце озацькоњ ”крањни,
—≥ч «апорожська.
`
≥лька день ур¤дова ком≥с≥¤ професор≥в
ус¤кими способами намагалась переконати
делегац≥ю, що вона, делегац≥¤, вимагаЇ в≥д
”р¤ду вир≥шенн¤ й зд≥йсненн¤ автоном≥њ
”крањни, - а це ж неможливо.
`
≤ к≥лька день делегац≥¤ товкла професо-
рам, що вона не вир≥шенн¤ й не зд≥йсненн¤
домагаЇтьс¤, а т≥льки признанн¤ пр≥нц≥пу
автоном≥њ ”крањни, вислову своЇњ прихиль-
ности до цього пр≥нц≥пу, - а це ж можливо.
`
170
`
Ќа тому й роз≥йшлись. ом≥с≥¤ мала пе-
редати вс≥ матер≥али з наших зас≥дань на
розгл¤д ≥ вир≥шенн¤ –ади ћ≥н≥стр≥в, а де-
легац≥¤, не маючи часу дожидатись цього
вир≥шенн¤ в ѕетроград≥, рушила на ”крањну,
щоб так само зробити в≥дчит своњй вищ≥й
≥нст≥туц≥њ, - ÷ентральн≥й –ад≥.
`
ѕеред в≥д'њздом ком≥с≥¤ професор≥в гар¤че
запевн¤ла делегац≥ю, що вир≥шенн¤ ”р¤ду
буде напевно прихильне до вимог украњнц≥в,
- ¤к не в повн≥й м≥р≥, то в б≥льшости
пункт≥в.
`
јле делегац≥¤ тоњ певности не мала. Ќе
надав њй оптим≥зму й той факт, що н≥ одна
руська соц≥ал≥стична газета не схот≥ла на-
друкувати на своњх стор≥нках "«аписки ƒеле-
гац≥њ". –уська революц≥йна демократ≥¤ в
цьому питанню ц≥лком сол≥дар≥зувалас¤
з своњми кадетсько-буржуазними професо-
рами.
`
« т¤жким серцем ≥ новим г≥рким до-
св≥дом од'њжжало представництво украњнськоњ
демократ≥њ з центру руськоњ демократ≥њ.
