–ќ«ƒ≤Ћ V.
`
ѕерший крок по шл¤ху орган≥зац≥њ дер-
жавности.
`
1. ¬сеукрањнський Ќац≥ональний  онгрес 5-6-7 кв≥тн¤ 
1917р. - 2. “р≥вога "старшого брата". - 3. √енеральний 
огл¤д i ман≥фестац≥¤ революц≥йно-нац≥ональних сил.
`
1. ¬сеукрањнський Ќац≥ональний  онгрес.
`
ј особливо вони зрозум≥ли знач≥нн¤ на- 
шоњ сол≥дарности, нашоњ едности, коли ÷ен- 
тральна –ада опов≥стила скликанн¤ всеукра- 
њнського нац≥онального коњ≥гресу на 5-6-7 кв≥т- 
н¤ 1917 року.
`
—кликалис¤ вс¤ ”крањна, вс¤ пробудже- 
на, обв≥¤на новим чутт¤м, огр≥та новими на- 
д≥¤ми, непок≥йна, палахлива, нетерпл¤ча в 
своњх спод≥ванн¤х, пам'¤тлива на минулe 
безбутт¤, прон¤та одною метою й одною во- 
лею - вс¤ украњнська земл¤. Ѕо не т≥льки 
сивий  ињв помолод≥лими руками згортав до 
купи вс≥ своњ недобит≥ царизмом ≥ народжен≥ 
революц≥Їю сили. ¬с¤ пров≥нц≥¤, вс≥ глух≥, 
хутор¤нськ≥ закутки, м≥ста, м≥стечка, села
`
88
`
все заворушилось, все занепокоњлось, все 
пригадало своЇ колишнЇ небутт¤.
`
÷е не конференц≥¤ ¤коњсь парт≥њ склика- 
лась, не з'њзд парт≥й, - скликались представ- 
ники вс≥х парт≥й, ус≥х орган≥зац≥й, ус≥х то- 
вариств, представники вс≥х кл¤с, стан≥в, 
представники в≥д ус≥х пробуджених ≥ нeпро-
буджених. ¬се, що почувало себе украњн- 
ським, що в≥дчувало необх≥дн≥сть Їдности, 
все мало бути представленим на конгрес≥ 
украњнськоњ земл≥.
`
2. “р≥вога "старшого брата".
`
–уськ≥ мали п≥дстави турбуватись з при- 
воду цього конгресу.  оли сход¤тьс¤ пред- 
ставники вс≥х парт≥й, кл¤с ≥ стан≥в, то, 
очевидно, вони вс≥ разом мають представ- 
л¤ти щось одне. ј це одне було - украњнська 
нац≥¤. Ќе руська, не рос≥йська, нав≥ть не 
малорос≥йська, а ц≥лком окрема, сво¤, укра- 
њнська нац≥¤. ¬с¤ке ж т≥ло, нав≥ть неорга-
ничне, неодм≥нно шукаЇ своЇњ форми, зак≥н- 
ченн¤ своЇњ формац≥њ в заф≥ксованих, точно 
зазначених, пристосованих до дальшого по- 
ступу нормах.
`
≤ ц≥лком зрозум≥ло, що перед одкритт¤м 
 онгресу по  ињву в неукрањнських колах 
стала ходити чутка, що  онгрес маЇ опов≥- 
стити себе ”крањнськими ”становчими «бо- 
рами, проголосити ‘едерац≥ю й вз¤ти всю
`
89
`
державно-пол≥тичну владу на ¬крањн≥ в своњ 
руки. Ќ≥чого дивного в так≥й чутц≥ не було, 
бо кожному ¤сно могло бути, що нац≥¤, ¤ка 
сама себе усв≥домила, ¤ка п≥знала себе й за- 
¤вл¤ла права на своЇ ≥стнуванн¤, мус≥ла ту 
св≥дом≥сть ≥ те право ¤кось реал≥зувати, пре-
творити в д≥йсн≥сть. ј Їдине претворенн¤ 
могло бути - це наданн¤ правно-державних 
форм сконструован≥й вол≥ народу. „утка ц≥л- 
ком в≥рно вгадувала правильний вих≥д ≥ че- 
рез те лог≥чно надавала  онгресов≥ дер- 
жавний характер.
`
÷е все зрозум≥ло. «розум≥ло також, що 
руськ≥ реакц≥йн≥, буржуазн≥ та р≥жн≥ псевдо- 
демократичн≥ кола дуже тим затр≥вожились. 
јле трохи незрозум≥ле те, що запальним 
виразником тоњ тр≥воги виступила руська 
демократ≥¤, що голова ради роб≥тничих де- 
путат≥в "соц≥ал≥ст"  . Ќезлоб≥н загрозив роз- 
гоном  онгресу салдатськами штиками.
`
–озум≥Їтьс¤, ¤кийсь соб≥ там  . ЌЇзлоб≥н 
ще не був ус≥Їю руською демократ≥Їю. јле 
ц≥каво те, що н≥хто з руських демократ≥в не 
обуривс¤ на  . ЌЇзлоб≥на, н≥хто не сказав, 
що цей штиковий д≥¤ч не може сто¤ти на 
чол≥ ради роб≥тничих депутат≥в. ¬с≥, правда, 
казали, що це сумне непорозум≥нн¤, що 
 . Ќезлоб≥н зробив нетактовн≥сть, що його 
не так зрозум≥ли.
`
 . ЌЇзлоб≥н зробив, д≥йсно, нетактовн≥сть:
`
90
`
в≥н вихопивс¤ з своЇю погрозою, не розшо- 
лопавши, в чому р≥ч, не порадившись з 
б≥льш досв≥дченими, дозр≥лими ворогами 
украњнства. …ого засл≥пив гн≥в ≥ в≥н не втри- 
мав його в соб≥.
`
јле це була корисна дл¤ украњнства не- 
тактовн≥сть: ми побачили, що наш "старший 
брат" завжди мав дл¤ нас у кишен≥ кулака. 
ўо наше "право на самоозначенн¤", що 
наше право на розвиток Ї т≥льки словесний, 
пол≥тичний, дипльоматичний вираз виклику 
до боротьби.  . ЌЇзлоб≥н, зопалу вихопивши 
того кулака з кишен≥, ви¤снив нам, що мати 
право на щось, мати за собою справедли- 
в≥сть, правду, сов≥сть, ц≥лу купу гуман≥тарних 
≥дей, вивод≥в науки, здорового розуму, всього 
цього ще не досить, щоб реал≥зувати те право 
нав≥ть у передовоњ частини пануючоњ пац≥њ.
`
3. √енеральний огл¤д ≥ ман≥фестац≥¤ 
революц≥йно-нац≥ональних сил.
`
–озум≥Їтьс¤, по сут≥ т≥ кулачн≥ оборонц≥ 
свого пануючого стану на ¬крањн≥ мали ра- 
ц≥ю, коли надавали  онгресов≥ знач≥нн¤ 
державне. ¬они т≥льки помилились що до 
часу ви¤вленн¤ њњ. јле ми не лукавили, коли 
казали вс≥м зтурбованим рос≥¤нам,, що  он- 
грес зовс≥м не маЇ на мет≥ проголошувати 
себе ”становчими «борами й брати державно-
цол≥тичну владу в своњ руки.
`
91
`
Ќасамперед, ми не мали дл¤ цього в≥д- 
пов≥дних н≥ ф≥зичних, н≥ матер≥альних, н≥ 
духовних сил. ¬≥йсько, отой штик, ¤ким нас 
погрожували ще раз знищити, було не наше, 
хоч, може, частками й складалось з украњн- 
ського елементу.
`
¬с¤ адм≥н≥страц≥¤, вс≥ органи управл≥нн¤ 
були не наш≥. Ќе вважаючи на те, що вс¤ 
пров≥нц≥¤, вс≥ села були украњнськ≥, руська 
демократ≥¤ вважала справедливим ≥ потр≥б- 
ним, щоб керуюч≥ центри були неукрањнськ≥. 
ƒуховн≥ сили наш≥ були т≥льки в процес≥ 
зб≥ранн¤ й формуванн¤.
`
ќтже, д≥йсно, нањвно було думати, що 
 онгрес захоче й зможе зробити такий недо- 
зр≥лий крок. Ќ≥, ми цього не мали на мет≥. 
јле  онгрес мав, д≥йсно, державний ха- 
рактер, т≥льки ¤ко п≥дготовчий етап. ÷е був 
огл¤д наших сил. ÷е була генеральна пере- 
в≥рка зробленого. ÷е був могутн≥й засоб ор- 
ган≥зац≥њ дальшоњ. ÷ентр нац≥њ, ÷ентральна 
–ада потребував тривкого, м≥цного опору й 
п≥дкр≥пленн¤ своњх поз≥ц≥й. јвтор≥тет голосу 
вс≥Їњ земл≥ украњнськоњ мав зм≥цнити силу й 
вираз голосу ÷ентральноњ –ади. Ќе купка 
≥нтел≥гент≥в, не групки парт≥йних людей, не 
фантасти говорили, а 700 представник≥в, ви- 
борних людей в≥д ус≥х губерн≥й ≥ вс≥х гро- 
мадсько-соц≥альних формац≥й украњнського 
народу за¤вл¤ли свою волю. « цим повинн≥
`
92
`
були рахуватис¤ т≥, в≥д ¤ких залежало зд≥й-
сненн¤ вол≥ украњнською народу.
`
ј кр≥м того ми все ж таки ще в≥рили в 
демократ≥ю, ¤к таку. ћи в≥рили, що нам зов- 
с≥м не штиком, не ф≥зичною силою доведетьс¤ 
здобувати своЇ право. ≤ ми ж дорожили ре- 
волюц≥йною, новою –ос≥Їю, ми берегли рево- 
люц≥ю, ми бо¤лись реакц≥њ, ¤ка могла скори- 
стуватись боротьбою й неладом у р¤дах самоњ 
революц≥њ. ≤ вже через це одне ми не могли 
б тод≥, коли б ≥ мали сили на те, вступати 
до штикового бою. ћи вважали, що повне, 
нeп≥дроблене ви¤вленн¤ вол≥ украњнськоњ де- 
мократ≥њ буде найкращим, переконуючим за- 
собом дл¤ здобутт¤ й реал≥зац≥њ тоњ вол≥ та
права.
`
≤  онгрес ¤к найкраще ви¤вив усю пов- 
ноту, щир≥сть ≥ одностайн≥сть вол≥ й хот≥нн¤ 
вс≥х нац≥онально-св≥домих верств украњнськоњ 
нац≥њ. ¬с≥ поз≥ц≥њ ÷ентральноњ –ади були 
скр≥плен≥, ухвален≥ й п≥дперт≥ з≥бранн¤м 
представник≥в ”крањни. “ри дн≥ велика зал¤ 
 упецького «≥бранн¤ була насичена ентуз≥аз- 
мом, однодушним устремл≥нн¤м до одноњ ме- 
ти: ц≥лковитого визволенн¤ в≥д ус≥х форм 
нац≥онального утиску й негайного заф≥ксо-
ванн¤ в державно-правних формах з ус≥ма 
випливаючими з того консеквенц≥¤ми.
`
—е-б-то, все те саме:
`
јвтоном≥¤ ”крањни в федеративн≥й –ос≥њ
`
93
`
й пристосованц¤ до народу, се-б-то украњн≥-
зац≥¤ вс≥х орган≥в адм≥н≥стративного, госпо- 
дарського й культурного житт¤.
`
“ри дн≥ лунали промови, прив≥танн¤, ре- 
ферати, доклади, справозданн¤. ¬≥тали рос≥й- 
ську революц≥ю, схил¤ли голови перед жерт- 
вами њњ, прис¤гались берегти й боронити њњ 
проти вс¤ких ворог≥в. ÷е був, во≥стину, ге- 
неральний огл¤д революц≥йних ≥ визвольно-
нац≥ональних сил украњнськоњ нац≥њ.
`
÷ей огл¤д в≥тали й представники руськоњ 
демократ≥њ, й представники рос≥йського “им- 
часового ур¤ду, њњ представники пригн≥чених 
нац≥й –ос≥њ. ≤, розум≥Їтьс¤, щир≥сть њхн≥х 
прив≥тань залежала в≥д того враж≥нн¤, ¤ке 
робили на них одностайн≥, струнк≥, прон¤т≥ 
одним духом р¤ди украњнства. ѕредставник 
”р¤ду намагавс¤ нав≥ть по украњнськи ска- 
зати своЇ прив≥танн¤, але т≥льки по руськ≥њ 
попрохав вибаченн¤, що, на жаль, не знаЇ 
"прекрасноњ чудовоњ" украњнськоњ мови.
`
ƒ≥йсно,  онгрес був першим кроком в≥д- 
родженоњ нац≥њ по шл¤ху державности. Ѕу- 
дучи одночасно сильним орган≥зуючим ≥ 
аг≥тац≥йним засобом, в≥н став першим, п≥д- 
готовчим етапом у творенню ¤к ≥дењ украњн- 
ськоњ держави, так ≥ в частковому переведенню 
њњ в житт¤. ј саме:  онгрес, ¤к повновласний 
орган нац≥ональноњ вол≥, оф≥ц≥ально передав 
усю свою повновласть вибраному з себе ор-
`
94
`
ганов≥: нов≥й ÷ентральн≥й –ад≥. « цього мо- 
менту ÷ентральна –ада ставала, д≥йсно, 
представницьк≥м, законним (по законам ре- 
волюц≥йного часу) органом ус≥Їњ украњнськоњ 
демократ≥њ. ¬с≥ виступи њњ надал≥ мали вже 
характер правний, оск≥льки, розум≥Їтьс¤, 
право украњнськоњ соборноњ демократ≥њ по- 
важалось ким небудь, кр≥м самого украњнства.
`
¬ кожному раз≥ дл¤ украњнства, дл¤ 
св≥домих його елемент≥в ≥ дл¤ тих елемент≥в, 
¤к≥ ≥нтуњтивно, законами чистоњ природи схи- 
л¤лись до свого самоп≥знанн¤, (а њх були 
м≥лл≥они), дл¤ украњнськоњ нац≥њ ¬сеукра- 
њнський  онгрес у кв≥тн≥ 1917 р. ≥ вибрана 
ним ÷ентральна –ада були революц≥йно-
правними органами, а вол¤ њхн¤, постанови 
њхн≥ мали морально-обов'¤зковий характер.
`
÷е був перший кам≥нь у будов≥ украњн- 
ськоњ державности. ≤ з гордостю кожний укра- 
њнець може сказати, що не насильство, не 
примус, не обман, не граб≥ж чужого були фун- 
даментом нашоњ в≥дроджуваноњ держави, а 
добра вол¤, щиросердне хот≥нн¤, ентуз≥азм 
≥ самов≥ддан≥сть вс≥х складових ≥ буд≥в- 
ничих елемент≥в њњ.