–ќ«ƒ≤Ћ XV.
`
ƒруга украњнська делегац≥¤ до ѕетрограду.
`
1. “анець руськоњ демократ≥њ м≥ж ножами. - 2. –уський 
нац≥ональний герой. - 3. ќдплата кадет≥в. - 4. Ќе п≥д- 
даватись провокац≥њ. - 5. «ам≥сць  онст≥туц≥њ ≥нструкц≥¤.
`
1. “анець руськоњ демократ≥њ м≥ж ножами.
`
¬ цей час у ѕетроград≥ б≥дна рос≥йська 
демократ≥¤ танцювала небезпечний, невд¤ч- 
ний танець "м≥ж ножами": большевизмом ≥ 
реакц≥Їю. ¬она робила надлюдськ≥ усилл¤, 
щоб не наштиркнутись ≥ не впасти на той 
чи другий б≥к.
`
ѕравда, вб≥к большевизму впасти було 
меньче небезпеки. –озбитий ≥ роз≥гнаний, 
в≥н поховавс¤ по кутках ≥ не см≥в подавати 
голосу. «ате реакц≥њ голос став удвоЇ дуж- 
чий, хаз¤йновит≥щий. ¬она почувала себе, 
хоч ≥ п≥д демократичним вуалем, Їдиною госпо-
диньою –ос≥њ. јдже ц¤ красун¤ мала поб≥ч 
себе таких дужих ≥ славетних лицар≥в, ¤к 
руський кучер¤вий козак з нагайом, з диким 
гиком, з темнотою в душ≥ й з другого боку - 
галантний антантський ≥мпер≥ал≥зм з своњми
`
308
`
банками, гарматами, зобов'¤занн¤ми. ÷≥ два 
лицар≥ були одним ≥з тих нож≥в, ¤ких хоч-не-
хоч руська демократ≥¤ повинна була дуже 
обережно обминати.
`
ќтже кадети п≥сл¤ розбитт¤ большевизму 
п≥дбадьорились. –ожева (революц≥йна) пл≥вка 
на њхньому чорно-буржуазному т≥л≥, ¤ку вони, 
¤к хамелеони прннатурили були до обставин, 
тепер почала виразно, безсоромно, на очах 
у вс≥х, ¤к шкура з гадюки, зл≥зати. —ила й 
перемога була за ними. Ѕез них н≥ русь-
кий козак, н≥ антантський ≥мпер≥ал≥зм н≥¤- 
коњ п≥ддержки не дав би демократ≥њ. ѓхн¤ 
участь в ур¤д≥ була необх≥дна. ¬они н≥чого 
не мала проти, щоб червоний прапор рево- 
люц≥њ ма¤в над п≥дприЇмством, в ¤кому вони 
були б панами. Ќа ¤кийсь час ц¤ вив≥ска 
була потр≥бна. јле всередин≥ все червоне 
повинно було витерто, внкинено й виметено. 
“аку умову ставила парт≥¤ "народньоњ сво- 
боди". Ќ≥¤коњ залежности в≥д революц≥йних 
орган≥зац≥й, н≥¤коњ в≥дпов≥дальности перед 
–адою –об≥тничих ≥ —алдатських ƒепутат≥в. 
”р¤д маЇ бути в≥дпов≥дальний т≥льки "перед 
своњм сумл≥нн¤м ≥ –ос≥Їю".
`
2. –уський "нац≥ональний герой".
`
¬они нав≥ть згожувались, щоб на черво- 
н≥й вив≥сц≥ сто¤ло: " eренський ≥  о.". Ќа 
цей час це була корисна ф≥рма.  eренський
`
309
`
тод≥ був нац≥ональним руським героЇм. 
ќбивательщина його боготворила, засипала 
кв≥тками, промови його ковтала вухами, но- 
сом, ротом.
`
¬ часи гостроњ боротьби к≥лькох соц≥альних 
теч≥й, у пер≥од≥ неви¤снености с≥туац≥њ разураз 
у вс≥х нац≥й з'¤вл¤ютьс¤ так зван≥ нац≥о- 
нальн≥ героњ, ¤ких обставинами випихаЇ на 
греб≥нь хвиль. ¬они легк≥, ¤к корка, й через 
те можуть триматис¤ нав≥ть на п≥н≥. ¬они 
надзвичайно славолюбн≥ й через те, опинив- 
шись на гребн≥, легко в≥р¤ть у те, що вони 
вище за вс≥х, проймаютьс¤ цею в≥рою й ос- 
т≥льки проймаютьс¤, що своЇю в≥рою заража- 
ють других. —лаволюбн≥сть њхн¤ примушуЇ њх 
за вс¤ку ц≥ну й ус¤кими способами триматись 
на найвищ≥й точц≥. ƒл¤ того вони голосно 
про себе крич¤ть, метушатьс¤, стають в пози 
перед масами внизу й обставл¤ють свою особу 
р≥жними урочистими процедурами, ¤к≥ г≥п-
нот≥зуюче д≥лають на обивител¤.
`
Ќац≥ональн≥ героњ не любл¤ть залежности 
в≥д св≥тогл¤д≥в, - кл¤с, парт≥й.  оли вони 
мають ¤к≥сь переконанн¤, а т≥ переконанн¤ 
перешкажають њм триматись на п≥н≥, т¤гнуть 
њх до низу, вони охоче одривають од себе т≥ 
переконанн¤, викидають њх, виход¤ть з парт≥й, 
стають ще легчими й рознос¤тьс¤ ще вище. 
¬они охоче приймають в≥дпов≥дальн≥сть 
"т≥льки перед нац≥Їю та своЇю сов≥стю".
`
310
`
 еренський був типичним "нац≥ональним 
героЇм". ¬≥н був, ¤к опука (м'¤ч),-легкий, 
гнучний, податливий; в≥н, нал≥таючи на ¤кусь 
тверду ст≥ну, й сам не розбивавс¤ й н≥чого 
не розбивав; в≥н угинавс¤ тим боком, ¤ким 
удар¤вс¤ об ст≥ну, прилипав до нењ й од-
стрибував у другий б≥к; там теж угинавс¤, 
зр≥внювавс¤ з ст≥ною, й знову одл≥тав.
`
 еренський охоче вз¤в на себе ролю 
опуки м≥ж двома важкими, м≥цними, непри-
мирими ст≥нами: революц≥њ й реакц≥њ. ≥ ¤ка 
тверд≥ща й дужча було ст≥на, перед тою в≥н 
угинавс¤ ширшою площею своЇњ круглоњ, 
гнучкоњ ≥стоти.
`
3. ќдплата кадет≥в.
`
”крањнська делегац≥¤ прибула до ѕетро- 
граду ¤к раз п≥д час складанн¤ нового ур¤ду. 
¬лади вже н≥¤коњ не було. Ќ≥кому було пред- 
ставл¤ти наш —татут, домагатись затвер-
женн¤. —початку ще лишались у каб≥нет≥ 
м≥н≥стри-соц≥ал≥сти, але й вони вс≥ вийшли. 
Ћишивс¤ сам  еренський, ¤кий л≥тав од ст≥ни 
до ст≥ни, намагаючись цим зблизити њх.
`
÷¤ справа т¤глась багато дн≥в, ¤к≥ дл¤ 
делегац≥њ були ще т¤жч≥, н≥ж дл¤ ѕетро- 
граду.  ињв турбувавс¤, хвилювавс¤, щодн¤ 
запитував делегац≥ю по телеграфу, нетерпе- 
лививс¤, нервувавс¤. ƒелегац≥¤ розум≥ла стан 
 ињва, але мус≥ла сид≥ти й чекати.
`
311
`
ј руська буржуаз≥¤ в лиц≥ кадет≥в вихи-
л¤лась, вередувала, примушувала клан¤тись 
соб≥ в ноги, ставила вимоги, торгувалась, 
коверзувала, ¤к хот≥ла.
`
Ќарешт≥, сторгувались. ¬≥дпов≥дальн≥сть 
"т≥льки перед –ос≥Їю та своЇю сов≥стю" ≥ вс¤ 
влада кадетам. ћ≥н≥стерство склалось. √олов- 
н≥ш≥ портфел≥ в руках буржуазних парт≥й. 
ƒл¤ ф≥рми "коал≥ц≥њ" к≥льки соц≥ал≥ст≥в. јле 
без ÷еретелл≥ й „ернова. „ернов нелюбий був 
кадетам своЇю аграрною програмою, а ÷ере- 
телл≥ угодою з украњнц¤ми й своЇю в≥дпов≥-
дальностю перед –адою –об≥тничих ƒепутат≥в.
`
—еред умов було й украњнське питанн¤. 
 адети сласно потирали руки: ага, ось коли 
вони покажуть украњнц¤м "автоном≥ю"! ќсь 
коли вони одплат¤ть за те пониженн¤, ¤ке 
було њм нанесено  ињвом.
`
≤ почалась одплата.
`
Ќасамперед, вони просто ласували тим, 
що довго не приймали нас.  аб≥нет уже 
склавс¤, почав функц≥онувати, зас≥дати, 
арештовувати большевик≥в, скасовувати по- 
станови попереднього соц≥ал≥стичного ”р¤ду, 
- словом, уже жив ”р¤д. јле дл¤ украњн- 
ськоњ делегац≥њ все не було його н≥где.
`
Ќарешт≥, знайшовс¤ й дл¤ нас. ѕризна- 
чено сп≥льне зас≥данн¤. јле не з ”р¤дом, ¤к 
можна! “≥льки з ур¤довим юр≥сконсультом 
п. √альперном ≥ фаховцем по украњножерству
`
312
`
бароном Ќольде. ÷≥ два доброд≥њ мали пред- 
ставл¤ти собою дл¤ нас –ос≥йський ”р¤д, 
його погл¤ди, нам≥ри й "предположен≥¤".
`
÷≥ погл¤ди й нам≥ри зразу ж стали нам 
видн≥, з першого ж зас≥данн¤. ¬они њх ≥ не 
дуже ховали: скасувати угоду 16 липн¤ й 
обмежити украњнськ≥ здобутки до наймень-
чого м≥н≥муму.
`
—татут ÷ентральноњ –ади, ухвалений на- 
в≥ть неукрањнц¤ми, здавс¤ њм просто см≥шним. 
¬они й не ховали свого см≥ху, вони його 
навмисне виставл¤ли перед нами. ÷е - не 
автоном≥¤, нав≥ть не федерац≥¤, а просто 
союз держав, цей —татут! Ќ≥¤коњ мови не 
може бути про його прин¤тт¤ й затверджен- 
н¤. Ќав≥ть обм≥рковувати його не схот≥ли, 
просто з посм≥шкою одпихнули вб≥к ≥ сказали, 
що вони сам≥ нам напишуть, що нам треба, 
й це буде не —татут, а просто ≥нструкц≥¤. 
’очете,-приймайте; не хочете,-не треба.
`
ѕоводженн¤ пан≥в становища було на- 
ст≥льки образливе й обурююче, що делегац≥¤ 
хот≥ла п≥сл¤ перших же зас≥дань перервати 
вс¤к≥ балачки й њхати до  ињва. я, особисто, 
н≥коли за все своЇ житт¤ не мав ст≥льки 
пониженн¤, ¤к за цей час перебуванн¤ в 
петроградських ур¤дових "прийомних". »но-
д≥ думалось: з ¤коњ реч≥ ¤, в≥льний, н≥ в≥д 
кого незалежний чолов≥к, маю терп≥ти ст≥ль- 
ки образ в≥д тих людей, ¤к≥ все моЇ житт¤
`
313
`
були в моњх очах найг≥ршими, найшкодли-
в≥щими людьми, до ¤ких ¤ разураз почував 
огиду й ворож≥сть? « ¤коњ реч≥ ¤ маю на 
соб≥ переносити найг≥рш≥ сторони соц≥аль- 
ноњ й пс≥хичноњ ≥стоти сих людей?
`
–озум≥Їтьс¤, коли б ≥шло про мою особи- 
сту справу, моњ в≥дносини з цими людьми 
к≥нчились би ц≥лком инакше, так само, ¤к 
≥ в≥дносини инчих член≥в делегац≥њ.
`
јле справа йшла не про особист≥ ≥нте- 
реси тоњ чи инчоњ людини. ќтже не особист≥ 
почуванн¤ й взагал≥ не почуванн¤ повинн≥ 
були вир≥шувати наше поводженн¤.
`
ћи бачили, що нас провокували, що нас 
навмисно, брутально й ц≥нично висм≥ювали, 
ображали й викликали на обуренн¤, на ре- 
акц≥ю чутт¤.  адетам хот≥лось, щоб ми ви- 
бухнули гн≥вом, плюнули њм у лице й перер- 
вали вс¤к≥ переговори. “од≥ б вони утерлись, 
пот≥м закричали б на гвалт, кинулись на 
украњнство й придушили б його, ¤к приду- 
шили большевик≥в. —илу вони за собою по- 
чували, а руська демократ≥¤ не стала б за 
таку справу, ¤к украњнська, вступати до бо- 
ротьби з ними.
`
4. Ќе п≥ддаватись провокац≥њ.
`
ћи виразно бачили "предположен≥¤" пе- 
реможц≥в. ≤ це нас стримало в≥д необереж-
ного кроку.
`
314
`
ќ, н≥, панове кадети.  оли справа стоњть 
≥менно так, то ви не д≥ждетесь в≥д нас ре- 
зультат≥в вашоњ провокац≥њ. ћожете приму- 
шувати нас годинами просижувати в ваших 
передпоко¤х; можете посм≥хатись, недбало 
пускати слова кр≥зь зуби; можете напружу- 
вати вс≥ ваш≥ зд≥бности, ви не примусите 
нас зробити те, чого вам бажаЇтьс¤.
`
ћи р≥шили уперто, неодступно домага- 
тись виразноњ в≥дпов≥д≥ й постанови, ¤к≥ б 
вони н≥ були. ћи р≥шили вз¤ти на себе всю 
мстлив≥сть господар≥в становища, ¤ка б вона 
т¤жка й образлива дл¤ нас особисто н≥ була. 
ћи не над≥¤лись на затвердженн¤ —татуту, 
на прин¤тт¤ того, що було ухвалено в  ињв≥. 
ƒ≥йсно, при т≥й с≥туац≥њ, ¤ка запанувала в 
ѕетроград≥, при т≥й рол≥, ¤ку грали буржу- 
азн≥ кола, справд≥, см≥шно було думати, що 
ц≥ кола згод¤тьс¤ на те, що було об≥ц¤но 
зовс≥м при инчих умовах, ≥ не ними об≥ц¤- 
но. ћожна було т≥льки думати про те, щоб 
не дати зач≥пки вирвати в нас усе, щоб не 
дати њм права, хоч би формального, в≥дмо- 
витись в≥д усього, чого вони й домагалис¤ 
в≥д нас своњм провокац≥йним поводженн¤м.
`
—тиснувши зуби, зац≥пивши вс≥ почутт¤, 
делегац≥¤ справилась з ц≥Їю т¤жкою зада- 
чею: не п≥ддалась провокац≥њ.  адети мус≥ли 
трактувати з нами, мус≥ли додержуватись хоч 
з пристойности об≥ц¤нок своњх попередник≥в.
`
315
`
–озум≥Їтьс¤, це було не трактуванн¤, а 
шматуванн¤ з гарчанн¤м б≥дного "—татуту 
вищого ”правл≥нн¤ ”крањни". « його лиши- 
лись т≥льки клаптики, ¤к≥ доброд≥њ √альперн 
та Ќольде поподб≥рали, с¤к-так позшивали й 
представили своњм панам. “≥ ще дещо об- 
гризли й з серцем тикнули нам... "≥нструк- 
ц≥ю √енеральному —екретар≥атов≥." ѕ≥дписав 
њњ той самий  eренський, ¤кий разом з ÷е-
ретелл≥ прињжжав до  ињву й давав широк≥ 
об≥ц¤нн¤ й ¤кий тепер у ѕетроград≥ ввесь 
час ут≥кав од делегац≥њ, н≥ разу не прин¤в-
ши њњ.
`
5. «ам≥сць  онст≥туц≥њ - ≥нструкц≥¤.
`
“очний текст цього документу такий:
`
"“имчасова ≥нструкц≥¤ √енерально- 
му —екретар≥атов≥ “имчасового ѕрави-
тельства на ”крањн≥.
`
1. ƒо вир≥шенн¤ питанн¤ про м≥сцеву 
управу ”становчими «борами призначаЇтьс¤ 
тимчасовим правительством на предложенн¤ 
÷ентральноњ –ади √енеральний —екретар≥ат, 
котрий Ї найвищим органом тимчасового 
правительства в справах управи ”крањною.
`
2. ѕовновласти √енерального —екретар≥ату 
розт¤гаютьс¤ на губерн≥њ: кињвську, волинську, 
под≥льську, полтавську й черниг≥вську, з ви- 
њмкою пов≥т≥в, мглинського, суразького, старо-
губського й новозибк≥вського; ц≥ повновласти
`
316
`
можуть бути поширен≥ й на инш≥ губерн≥њ 
або њх части, коли заведен≥ в сих губерн≥¤х 
на п≥дстав≥ постанови тимчасового правитель-
ства земськ≥ установи висловл¤тьс¤ за бажа-
ностю такого поширенн¤.
`
3. √енеральний —екретар≥ат складаЇтьс¤ 
з генеральних секретар≥в по м≥н≥стерствам 
дл¤ справ: а) внутр≥шн≥х, б) ф≥нансових, в) 
хл≥боробських, г) просв≥тних, д) торговельних, 
≥ промислових ≥ е) прац≥, а також секретар¤ 
дл¤ нац≥ональних справ ≥ генерального писар¤;
кр≥м того при √енеральн≥м —екретар≥ат≥ на- 
ходитьс¤ дл¤ контролю в його справах √ене- 
ральний контрольор, ¤кий бере участь у за- 
с≥данн¤х √енерального —екретар≥ату з правом 
р≥шаючого голосу.
`
¬ числ≥ секретар≥в не менше чотирьох 
повинн≥ бути особи, ¤к≥ не належать до укра- 
њнськоњ нац≥ональности.
`
ѕри —екретар≥ат≥ дл¤ нац≥ональних справ 
заводитьс¤ три посади товариш≥в секретар¤ 
з тим, щоб ус≥ чотир≥ найчисленн≥йш≥ нац≥о- 
нальности ”крањни мали кожна свого пред- 
ставника в особ≥ секретар¤ або одного з його 
товариш≥в.
`
4. √енеральний —екретар≥ат розгл¤даЇ, роз- 
робл¤Ї й предкладаЇ на затвердженн¤ тим- 
часовому правительству пропоз≥ц≥њ щодо житт¤ 
краю ≥ його управи. —≥ пропоз≥ц≥њ перед њх 
предложенн¤м тимчасовому правительству
`
317
`
можуть бути внесен≥ на обговоренн¤ ÷ен- 
тральноњ –ади.
`
5. ѕовновласти тимчасового правительства 
в справах м≥сцевоњ управи в сфер≥ компетен- 
ц≥њ перел≥чених в S 3 м≥н≥стерств зд≥йснюютьс¤ 
при посередництв≥ генеральних секретар≥в. 
Ѕлижче означенн¤ сих справ знаходитьс¤ в 
окремому додатков≥.
`
6. ¬ ус≥х справах, означених у попередн≥й 
стат≥, м≥сцев≥ власти краю звертаютьс¤ до —е- 
кретар≥ату, котрий, по зносинах з тимчасовим 
правительством, передав його розпор¤дки та 
вказ≥вки м≥сцевим власт¤м.
`
7. √енеральний —екретар≥ат предкладаЇ кан- 
дидат≥в на правительственн≥ посади, ¤к≥ вхо- 
д¤ть у круг справ, означених в S 5, ≥ ¤к≥ 
обсаджуютьс¤ по признач≥нню тимчасового 
правительства.
`
8. «носини найвищих державних установ 
≥ окремих ц≥в≥льних м≥н≥стерств з —екрета- 
р≥атом ≥ окремими секретар¤ми по приналеж-
ности, ¤к р≥внож останн≥х з найвищими дер- 
жавними установами й м≥н≥стерствами, в≥д- 
буваютьс¤ через ос≥бного ком≥сара ”крањни 
в ѕетроград≥, ¤кого призначаЇ тимчасове 
правительство; таким самим способом направ- 
л¤ютьс¤ законодатн≥ нам≥ри й проекти, ¤к≥ 
в≥днос¤тьс¤ лишень до м≥сцевих справ ”кра- 
њни, ¤к також ≥ заходи загальнодержавного 
знач≥нн¤, що виникнуть в окремих м≥н≥стер-
`
318
`
ствах або обговорюватимутьс¤ в м≥жм≥н≥сте-
р≥альних ком≥с≥¤х ≥ будуть вимагати через 
спец≥альне в≥дношенн¤ њх до ”крањни уча- 
сти представника управи ком≥сара в тих 
ком≥с≥¤х.
`
9. ¬ наглих ≥ нетерпл¤чих проволоки ви- 
падках найвищ≥ установи й м≥н≥стерства пе- 
редають своњ постанови м≥сцевим власт¤м 
безпосередньо, пов≥домл¤ючи одночасно про 
ц≥ розпор¤дки —екретар≥ат.
`
ѕ≥дписали: м≥н≥стер-през≥дент  еренсь-
кий, м≥н≥стер суд≥вництва 3арудний. ѕе- 
троград, 4 (17) серпн¤ 1917."
`
“аким способом зам≥сць  онст≥туц≥њ ми 
мали ≥нструкц≥ю.
`
ќсновним завданн¤м цього кадетського 
твору було звести на н≥вець ≥нст≥тут окремоњ 
нац≥ональноњ влади на ”крањн≥. Ќав≥ть саму 
≥дею такоњ влади витерт≥њ з договорного акту.
`
„ерез це, насамперед, √енеральний —е- 
кретар≥ат було названо √енеральним —екре- 
тар≥атом не ÷ентральноњ –ади, не ”крањни, 
а “имчасового ѕравительства. ѕс≥хо-
лог≥¤ казуњст≥в ≥ книжкових законник≥в оче- 
видно припускала, що назва може зв'¤зати, 
з'обов'¤зати й перевернути д≥йсну суть спра- 
ви. јле вони були консеквентн≥: √енеральннњњ 
—екретар≥ат став органом влади “имчасового 
ѕравительства на ”крањн≥. ƒжерело його пов-
новластей уже не Ї украњнська демократ≥¤,
`
319
`
не з широких народн≥х мас в≥н д≥стаЇ силу, 
а в≥д “имчасового ѕравительства. ќтже, ви- 
ход¤чи з цього, вс≥ права належали т≥льки 
√енеральному —екретар≥атов≥. ÷ентральна ж 
–ада мала бути при йому немов би ¤кимсь 
дорадчим приватним органом. ¬она могла 
соб≥ обм≥рковувати проекти "предположен≥й", 
вироблених √енеральним —екретар≥атом, але 
то н≥¤кого знач≥нн¤ мати не могло, бо т≥ 
"предположен≥¤" приймати чи одкидати 
мало право т≥льки “имчасове ѕравительство.
`
ƒал≥ компетенц≥¤. ¬≥йськова справа, кому- 
н≥кац≥¤, м≥жнародн≥ зносини, продовольча 
справа, почта й телеграф, - усе це виймало- 
с¤ з компетенц≥њ √енерального —екретар≥ату.
`
ѕризначати ур¤довц≥в в≥н не м≥г. ћ≥г 
т≥льки "представл¤ти" њх на призначенн¤ 
своЇму ”р¤дов≥. Ќав≥ть не мав над ними 
влади, бо “имчасове ѕравительство могло 
звертатис¤ до сих ур¤довц≥в, до м≥сцевих 
властей, поминаючи √енеральний —екретар≥ат.
`
“ер≥тор≥¤ - ¤к раз та сама, ¤ку кадетськ≥ 
професори нам≥чали ще п≥д час першоњ деле- 
гац≥њ; ¤к раз от≥ сам≥ "найбагатпг≥ области" 
не входили в сферу влади √ен. —екретар≥ату 
(’арьк≥вщина,  атеринославщина, ’ерсон- 
щина, “авр≥¤ й Ѕесараб≥¤).
`
—ловом, ус¤ ≥нструкц≥¤ було н≥ що ≥шче, 
¤к ц≥ничне, безсоромне й провокац≥йне зла-
манн¤ угоди 16 липн¤ й отверте бажанн¤
`
320
`
видeрти з рук украњнства вс≥ його рeволю-
ц≥йн≥ здобутки.
`
≤, розум≥Їтьс¤, делегац≥¤ н≥ в одному 
пункт≥ своЇњ згоди не дала. ћи р≥шуче й 
категорично до самого к≥нц¤ одстоювали 
—татут, не сход¤чи з його нав≥ть у тих точ- 
ках, ¤к≥ сама делегац≥¤ вважала не конче 
необх≥дними дл¤ сього моменту.
`
“а й не мали ми повновласти давати чи 
не давати згоду.
`
Ќаше завданн¤ було вирвати ¤кесь р≥- 
шуче, остаточне слово в ”р¤ду. ÷е слово 
було: ≥нструкц≥¤. ƒобре. ћи своЇ зробили й 
везли те слово в  ињв на вир≥шенн¤ ÷ен- 
тральноњ –ади, чергова сес≥¤ ¤коњ спец≥аль- 
но дл¤ цього скликалась на 18 серпн¤ (н. ст.).
`
≤ так само, ¤к перша, не з легким серцем 
≥ не з добрим чутт¤м до ћосков≥њ верталась 
≥ друга делегац≥¤ на ”крањну*).
`
*) ƒл¤ зрозум≥нн¤ де¤ких дальших момент≥в, мушу 
тут Їгадати про один характерний ≥нц≥ндент, в ¤кому 
участь ворожих до украњнства "темних" ≥ схованих 
сил дуже пом≥тна.
`
¬ ѕетроград≥ п≥д час перебуванн¤ там делегац≥њ 
до мене приходили за ≥нформац≥¤ми кореспонденти 
р≥жних газет. ¬важаючи пропаганду й ви¤сненн¤ сут≥ 
украњнського руху обов'¤зком кожного украњнц¤ на 
вс¤кому м≥сц≥, ¤ приймав цих людей ≥ давав њм ≥н- 
терв'ю. ћ≥ж инчим прийшов ≥ кореспондент великоњ 
бульварноњ французськоњ газети "L'intransigeant". я з 
ним розмовл¤в, ¤к ≥з ус≥ма инчими, н≥чого не 
п≥дозр≥ваючи. ј треба зауважити, що јнтанта диви-
`
321
`
лась ≥ тод≥ без ус¤коњ прихильност≥ на украњнський 
рух, уважаючи його "н≥мецьким витвором" ≥ шкодли- 
вим дл¤ справи в≥йни. ќсобливо ж ≥ тод≥ гар¤чу во- 
рож≥сть ви¤вл¤ла ‘ранц≥¤, представники ¤коњ тод≥ в 
ѕетроград≥ називали нас "¤кимись скаженими" (fous). 
≤ от, на моЇ диво, кореспондент ц≥Їњ газети вклав 
мен≥ в уста те, чого ¤ н≥¤к не м≥г сказати, а саме 
н≥би в ÷ентральн≥й –ад≥ Ї значна група √ермано- 
ф≥л≥в, чи нав≥ть, н≥би б≥льша частина ÷. –ади Ї √ер- 
маноф≥льська. јбо кореспондент щось перекрутив по 
нерозум≥нню або... -, що мен≥ здаЇтьс¤ найб≥льш 
правдопод≥бним, - в≥н навмисне перекрутив, що в 
практиц≥ бульварних газет трапл¤Їтьс¤ на кожному 
кроц≥.  р≥м того, мен≥ думаЇтьс¤, тут було не без 
≥нсп≥рац≥њ й порозум≥нн¤ з буржуазними й реакц≥й- 
ними руськими д≥¤чами, - це њм улекшувало зламати 
в нами угоду.