Як нищили українську націю
Я запозичив заголовок цього розділу в Леоніда
Залізняка. Саме так названо додаток до його
книжечки "Україна в Російській імперії" (Київ,
1994), яку раджу прочитати. Боротьба
Московії-Росії-СРСР проти української мови та нації
має довгу історію. У згаданому додатку є перелік
спрямованих проти українства указів, наказів та
інших державних актів та заходів, починаючії з 1626
р. і завершуючи 1983 р. Як ви гадаєтe, скільки їх
було? Загалом - 53 протягом 357 років! І цe не
рахуючи актів економічного утиску України, а також
інших антиукраїнських дій, які нe потрапили до
списку, складеного Л. Залізняком.
Серед дій проти української мови згадаю
найважливіші. У 1709 р. Петро I впровадив цензуру в
Москві всіх українських книжок до їх друку, у 1720
р. заборонив друкувати у Києво-Печерській та
Чернігівській друкарнях нові українські книжки, а
старі друкувати після усунення з них "особливого
наречия", тобто української мови. Петербурзький
Синод забороняв український книгодрук у 1755, 1766,
1769, 1775 та 1786 роках. Катерина II заборонила у
1763 р. викладання українською мовою в
Києво-Могилянській академії. У 1764 р. вона ж
видала інструкцію князю О. Вяземському про
русифікацію України. Того ж року вона скасувала
українську державність, у 1775 р. зруйнувала
Запорозьку Січ, а в 1783 р. впровадила в Україні
кріпацтво.
В російській історії поширюється брeхлива тeза при
добровільне возз'єднання України з Росією у 1654 р.
Не було цього! А що було касправді? Богдан
Хмельницький готувався до вирішальної битви з
поляками під Берестечком. Військовим союзником
України було Кримське ханство. Московська
дипломатія великими хабарями схилила татарів до
зради. Вони пішли з поля битви й захопили
командувача українським військом. Поразка.
Переговори з послами Московії (тоді Росії ще не
було). Згода Переяславської ради звернутися по
військову допомогу до московського царя. Переговори
у Москві і підписання березневих статей - договору
про військовий союз із Московією. Ось така
добровільність! І не возз'єднання, а лише
військовий союз. За цим договором Московія
зобов'язувалась шанувати українську державність,
але своїх зобов'язань не виконала. Поступово, крок
за кроком, Москва відбирала в України державницькі
функції, аж до остаточної ліквідації української
держави у 1764 р. Того ж року Росія скасувала
охорону кордону між Україною та Росією. Таким чином
"добровільнe возз'єднання" тривало аж 110-120
років!
Звідки ж взялося оте "добровільне возз'єднання"?
Сама формула виникла у Римській імперії. Рим
"добровільно приєднував" царства під загрозою
збройного вторгнення. Ліквідувавши українську
державність, Катерина II наказала знищити київський
примірник Московського договору, а деякий витяг з
нього, який не суперечив тезі про "добровільне
возз'єднання", вписати до Зведення законів
Російської імперії. Подібно до секретних протоколів
до пакту Молотов-Ріббентроп, березневі статті
вважалися втраченими, аж доки Б.Єльцин не подарував
у 1990 р. їх копії (з московського примірника) Л.
Кравчукові.
У 1800 р. Павло I заборонив будувати церкви в
архітектурному стилі українського бароко. У 1834
р., як сказано в офіційному документі, з мeтою
"русификации Юго-Западного края" було засновано
Київський університет. У 1863 р. міністр внутрішніх
справ П.Валуєв видав циркуляр про заборону
друкувати книжки українською мовою. Циркуляр
твердив, що української мови "не было, нет и быть
не может [10]". У 1869 та 1886 рр. вийшли Укази про
доплату російським чиновникам, за винятком місцевих
уродженців, за русифікацію України. Український
народ відповів на заборону українського
книгодрукування імпортом української книги з-аа
кордону (працювали друкарні в Австро-Угорщині) та
розвитком театральної діяльності. Театри
гастролювали в кожному повіті та користувалися
популярністю в народі. У 1876 р. на цс звернули
.увагу брати Юзефовичі. За їх пропозицією Олександр
II підписав у німецькому містечку Емсі таємний
указ, яким заборонявся імпорт українських книжок та
вживання української мови на сцені. Протягом 30
років українські пісні співалися зі сцени у
французьких перекладах.
СРСР після короткої перерви відновив
русифікаторську політику царської Росії. ЦК ВКП(б)
видав у 1932 р. поста- нову про припинення
українізації. У 1933 р. було закрито українські
школи на Кубані. Протягом 1934-1941 рр. велося
масове знищення історичних пам'яток на всій
території України. Наприкінці 20-х років за
розпорядженням Москви почалося перетворення
української мови на діалект російської. Було
заборонено, як "петлюрівську", літеру "?" ("г" з
відростком вгору - прим. упорядника сайту). НКВС
почав щомісяця випускати таємні бюлетені, якими
редакціям українських газет та видавництвам
заборонялося вживати перелічені в бюлетенях
українські слова. Чим же ці слова завинили?
По-перше, вилучалися із вжитку слова, які дуже
відрізнялися за звучанням від своїх російських
відповідників, а тому були незрозумілі росіянам, що
не володіють українською. По-друге, було вилучено
практично всю питому українську науково-технічну
тeрмінологію. Хто зараз пам'ятає, що таке рівник? А
цe - дослівний переклад латинського "екватор".
Рівник вживався в університетських українських
підручниках, що їх було видано в Австро-Угорщині та
Польщі. Потрeтє, потрапили до заборонних списків
"політичне шкідливі слова", наприклад, сполучник
"позаяк", який вживався в Універсалах Центральної
ради та юридичних актах Української Народної
Республіки. Загалом до початку війни було
заборонено понад 30000 слів. Яка ще мова може
витримати такий удар?!
У 1938 р. вийшла постанова про обов'язкове вивчення
російської мови в національних республіках. Після
війни СРСР не відновив практику заборонних
бюлетенів. Натомість було видано так званий
"зелений" російсько-український словник, який
дістав у колах фахівців ім'я
"російсько-російського". Укладачі цього словника не
тільки вилучили з української мови безліч питомих
слів, але напхали словник неіснуючими саморобними
словами, створеними за простим рецептом, а саме:
шляхом суржикової деформації відповідного
російського слова. Про стороннє око питоме
українське слово часто наводилося в цьому словнику,
але завжди після суржикованого перекладу. Редакції
отримали таємний наказ: редагуючи український
текст, звіряти його з цим словником і заміняти
вжиті автором слова на переклади з російської, що
стоять першими в списку, тобто перекладати
український текст "літературним" суржиком.
Перед кінцем війни Сталін вирішив розчистити для
російської нації життєвий простір: відселити з
своїх етнічних земель населення курортних зон, а
також зробити тe, що не вдалося зробити шляхом
голодомору, - звільнити Україну від українців.
Нижче наводиться витяг з документа, існування якого
заперечується офіційними російськими джерелами, як
колись заперечувалося існування секретних
протоколів до пакту Молотов-Ріббентроп та угоди з
Гітлeром "Про дружбу та кордон". Цитований наказ не
було виконано через нестачу залізничних вагонів для
швидкої депортації 30-40 млн. людей, а поступова
депортація могла спричинитися до загальнонародного
збройного опору з поширенням впливу Української
повстанської армії на всю Україну. Натомість було
згодом вжито заходів проти ОУН-УПА з депортацією
понад 250000 націоналістів: чоловіків, жінок та
дітей, - мешканців Західної України. Малолітніх
націоналістів, тобто дітей у віці до 14 років, було
депортовано аж 60000. Про план виселити всю Україну
згадував М.С.Хрущов у своїй таємній доповіді на XX
з'їзді КПРС, і це є доказом існування документа.
Совершенно секретно
Приказ N 0078/42 [11]
по Народному Комиссариату внутренних дел Союза ССР
и Народному Комиссариату обороны Союза ССР
22 июня 1944 г. г. Москва
Содержание: О ликвидации саботажа на Украине ...
...
Приказываю:
1. Выслать в отдалённые края Союза ССР всех
украинцев, проживавших под властью немецких
оккупантов.
2. Выселение производить:
а) в нервую очередь украинцев, которые работали й
служили у немцев;
б) во вторую очередь выслать всех остальных
украинцев, которые знакомы с жизнью во время
немецкой оккупации...
Народний комиссар внутренних дел Союза ССР БЕРИЯ.
Зам. Народного комиссара обороны Союза ССР, Маршал
Советского Союза ЖУКОВ.
Верно: начальник 4-го отделения полковник Федоров.
Вчитайтеся уважно в текст наказу. Зверніть увагу на
тe, що Сталін його не підписав, а доручив цс Жукову
[12]. Тут проглядають загальні засади підлої
діяльності. "Великий вождь" забажав залишитись
чистим перед історією. Була важлива відмінність
плану виселення українців від планів виселення
нацменшин з курортних зон. Ці нацменшини
відселялися з своїх рідних земель тотально, включно
навіть тих, хто перебував в лавах діючої армії. При
читанні Наказу N 0078/42 впадають в око такі
деталі. З України наказано було виселити тільки
українців. Росіяни та інші не підлягали виселенню,
навіть коли вони працювали на німців. Не підлягали
виселенню і українці, якщо вони не залишались на
окупованих землях, тобто перебували в армії або
евакуації. Яка гуманність! Військових - не
депортувати, але депортувати їхні сім'ї, якщо вони
знайомі з умовами життя за окупації.
Щодо евакуйованих, то з досвіду власної сім'ї знаю,
що робилося все, аби вони залишилися в місцях
евакуації. Мій дід працював на залізниці. Залізниця
надала одного товарного вагона для евакуації своїх
працівників та членів їх сімей. Після звільнення
Києва колишні його мешканці мали право на
повернення тільки в разі отримання виклику на
роботу. Дід такий виклик отримав і мав право
повернутися разом із моєю бабою, його дружиною, але
ми з матір'ю не вважалися членами дідової сім'ї і
мусили залишитися на Уралі. Пам'ятаю, як наша сім'я
готувала велику корзину, щоб потайки везти до Києва
мене з матір'ю. Не пам'ятаю, як мати дістала дозвіл
на повернення (здається, за сприяння військкомату),
але поверталися ми до Києва не в корзині, а
легально.
У повоєнний час за Хрущова, у 1958 р., батькам
надається право звільняти дітей під вивчення
української мови. За Брежнєва у 1964, 1969 та 1979
рр. спецслужби СРСР організовують кілька пожеж у
відділах україністики різних бібліотек України.
Згоріла бібліотека Академії наук. Тe, що не
згоріло, було вивізeнe на звалищe і засипане
землею. Такі ж пожежі відбулися й в інших
національних бібліотеках та університетах. Один із
спалених об'єктів я бачив на власні очі. Цe -
середньовічний карцер Тартуського університету в
Естонії. Він був розташований на горищі головного
корпусу університету. Дерев'яні стіни, обмазані
глиною. Два туалети. На стінах - малюнки, вірші та
різні написи, зроблені студентами. Чим же завинив
карцер? А тим, що написи було зроблено німeцькою
мовою, що трохи не відповідалo офіційній думці про
Тарту як старовинне російське місто Юр'єв. Пам'ятаю
загальний вигляд вірша, писаного на стіні готичним
шрифтом. Вірш оповідав про те, що тут сидів і
сумував Der Studiosus Edgar Frisch. Цей підпис був
останнім римованим рядком вірша. Не знав бідолашний
штудіозуз Едгар Фріш, що через його нехитрого
віршика колись спалять карцер. Авжеж спалили! Схожі
пожежі сталися в Ашгабаді та Самарканді.
У 1983 р. виходить спеціальна постанова ЦК КПРС про
русифікацію України, якою вчителям російської мови
встановлювалась зарплата на 16% більша, ніж за те ж
саме навантаження вчителям української мови. Який
геніальний задум для відвернення молоді від
опанування професії вчителя української мови! Коли
під час перебудови всі республіки почали
проголошувати свої мови державними на своїх
теренах, Горбачов видав постанову про оголошення
російської мови державною на всій території СРСР.
Після розпаду СРСР Росія докладає значних зусиль,
щоб не допустити звуження вжитку російської мови в
нових незалежних державах. Ця робота підтримується
та фінансується. Її неприховане обговорюють
російські ЗМі. Висувається теза, що відхід колишніх
колоній від російської мови - величезна загроза
гсополітичним інтересам Росії. Якщо в колоніях
російська мова посяде те місце, яке їй належить за
принципом справeдливості, тобто перетвориться на
мову спілкування російської нацменшини, то значно
зменшаться шанси на відновлення імперії. А цe -
головна стратегічна мeта Росії. Отже сучасна Росія
не відмовилася від традиційної, успадкованої від
царів, методи використання російської мови як
знаряддя етноциду (асиміляції) неросійських націй.
У прибалтійських країнах цим намірам дано гідну
відсіч.
Анітрохи не злякався оголосити російську мову
другою державною в Казахстані Назарбаєв. Логіка
проста. Цe зараз російськомовне населення складає
40% від загалу. Казахи значно менше, ніж українці,
схильні відмовлятися від рідної мови. На відміну
від російських та українських [13], казахські сім'ї
багатодітні. Російськомовне населення оргнабором
більше до Казахстану не завозять. Через кілька
десятиліть російськомовне населення перетвориться в
Казахстані на відносно незначну меншість, а
державний статус російської мови станe чисто
символічним, як, наприклад, статус шведської мови в
Фінляндії. Шведська мова в Фінляндії офіційно друга
державна, але за межами Аландського архіпелагу та
району міста Турку, де компактно мешкає шведське
населення, не вживається. Один мій знайомий
спробував у Гельсінкі звернутися до фінна
шведською. Це було: сприйнято за образу. Пам'ятає
Фінляндія, як була провінцією Швеції! У нас же
ситуація інша.
Росія має в Україні величезне проросійськс лоббі,
до якого належить значна частина бюрократичного
апарату. Значна частина чиновництва, українського
за назвою, є п'ятою колоною російського
імперіалізму. Зусиллями цих людей етноцид
української нації шляхом русифікації в незалежній
Україні не тільки не спинився, але розгорнувся до
нeчуваних масштабів. Тільки стратегічний напрям
обробки громадської думки докорінно змінився. Тепер
не гомонять про пролетарський інтернаціоналізм, про
злиття всіх націй у "советский народ, говорящий на
советском языке". Нині русифікатори розводять
теревені навколр свободи ринкового вибору [14]. Їх
гасло: "Хай обирає споживач!".
В Україні зареєстровані, а тому набули статус
місцевих, "дублікати" всіх найбільш популярних
московських газет. Ці газети отримують дотації, не
платять податків з вміщеної реклами, тому вони
відносно дешеві. Вони звичні і привабливі для
ностальгуючого по СРСР українського читача, який ще
не зрозумів, що він живе вже в іншій державі, що
події в Барнаулі його мають цікавити не більше за
події в Парамарибо. Створені всі умови, щоб ані
ціною, ані журналістським рівнем українські газети
не спромоглися б конкурувати з московськими в
Україні. На щастя, розрив у рівні поступово зникає.
Гірше справи з українським книговиданням, яке
придушене економічними засобами, впровадженими
українськими (насправді - антиукраїнськими)
чиновниками. Зроблено все, щоб не було ані
підручників, ані наукової, ані художньої
(української та перекладеної) літератури, Якщо
відвідати книжковий ринок в Києві на Петрівці, ясно
видно, що український книгодрук перебуває в гіршому
стані, ніж до Валуєвського циркуляру. Домінує
література, видана в Москві та Петербурзі.
Українська книжка робить лише перші кроки для
відвоювання ринку.
Електронні засоби масової інформації продані
(державний злочин?) інтернаціональному капіталові і
перетворені на російськомовні та, у політичному
сенсі, більш-менш проросійськи налаштовані. Навіть
найбільш "український" з усіх телеканалів, канал
"1+1", дублює американські фільми такою
квазиукраїнською мовою, ніби основним лексичним
джерелом для перекладачів є згаданий горезвісний
"зелений" словник [15]. Американські герої в
кожному фільмі вітаються квазиукраїнським словом
"здрастуйте" та вживають цілу купу аналогічних
суржикованих слів та виразів. У метро трансляція
нагадує пасажирам про необхідність поступатися
місцями "людям літнього віку". А як поводитись
стосовно людей "зи- мового" віку? Смішно й сумно
чути цeй потворний гібрид з двох правильних
виразіь: "літнім людям" або "людям похилого віку".
У газeтній телепрограмі було: "Фортечна актриса".
Спробуйте здогадатись, що це - "акторка-кріпачка".
Безграмотний переклад російського "крепостная
актриса". Або за словником, або ж комп'ютерний.
Програми комп'ютерного перекладу взагалі
перекладають так: общсство собаководов -
суспільство собаководів; самолёт ИЛ-62 - літак
МУЛ-62 і т. п.
(Далі буде)
-----
1. Мої враження стосуються студії, де проводився
запис програми. Ефірна версія, яку, може, бачив
хтось із читачів, завжди дуже скорочена порівняно з
тим, що записано.
2. До списку потрапили не лише аргументи, почуті
під час "Табу", але й ті, які можна знайти в
антиукраїнській пресі.
3. Зимовий палац будували взимку. Приміщення
обігрівалося багаттями. Розігріті спітнілі люди
після роботи потрапляли під зимову стужу і помирали
від ангіни. Всього Зимовий палац коштував життя
6000 робітників.
4. Неодноразово дивував своїх московських колег,
роз'яснюючи їм, що то є для українського вуха
Шахрай.
5. Попри те, що в США живуть емігранти з усього
світу, вони складають єдину американську націю,
навіть зберігаючи культури, релігії та деякі звичаї
країн предків. Мононаціональності США анітрохи не
заважає існування багатьох етнічних та расових
громад, деякі з яких протягом поколінь зберігають
мови своїх предків.
6. Книжка вперше вийшла друком у Торонто (Канада) у
1968 р., а далі тричі передруковувалась із
незначними скороченнями в Україні. Останнє видання
(6000 примірників) вийшло в Дрогобичі у 2000 р. Для
цікавих наведу телефони видавництва "Відродження":
(03244)-3-73-53 і друкарні: (0322)-76-45-80.
7. Пам'ятаю, як возив з відряджень до Москви
майонез. З відряджень до Ленінграда - шпроти.
8. Для України іноді робили виняток. Другим
секретарем міг бути зросійщений українець.
9. Від цього КПРС іноді відступала, призначаючи
першим секретарем також росіянина.
10. У циркулярі твердилось, що українська мова
зроблена поляками шляхом псування російської мови.
Ця теза й зараз час від часу повторюється в
російських виданнях. Я питав у московських колег:
"Як це вдалося полякам, псуючи одну російську мову,
отримати в підсумку дві мови, українську та
білоруську?"
11. Цитується за статтею М.Олесика "Антиукраїнська
брехня "Коммуниста Крыма"" (газета "Час-Time" N
18(98) за 8 травня 1996 р.).
12. Коли харків'яни вже в незалежній Україні
поставили пам'ятник маршалу Жукову, мені кортіло
приїхати до Харкова та обліпити того пам'ятника
текстом Наказу N 0078/42.
13. Під час освоєння цілини до Північного
Казахстану завезено чимало українців.
14. Навіть в найринковіших країнах не дозволяється
"вільноринковий" вибір Батьківщини. Людина має
право на еміграцію, але не має права на зраду.
Національна зрада карається повсюдно.
15. Виданий пізніше тритомний "білий"
російсько-український словник анітрохи не кращий за
свого "зеленого" попередника. Там можна знайти такі
"українські" слова, як "керосин" (гас), "решітка"
(гратка, грати) та багато інших. Було б добре, якби
українські філологи видали словник виправлень
помилок, що їх вміщено з метою русифікації до
"білого" словника.
Продовження
----------------
На главную страницу / To main page
Синонимы ключевых слов: SHULM3B
Counter: .
(Выставить как: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/SHULM3B.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/SHULM3B.zip .
)
