Які можливі правові наслідки фальсифікації?
1) Визнання нелегітимності засідання Верховної
Ради України в Українському домі 21 січня 2000 року
та всіх прийнятих на ньому рішень.
2) Визнання незаконними ях рішень, прийнятих
Вер ховною Радою України після 21 січня 2000 року,
в тому числі тих, що стосуються змін керівництва,
погодження кандидатури голови Національного банку
України, прийняття Державного бюджету України,
інших законів та постанов.
Невже заступник Голови Верховної Ради України,
член Вищої Ради юстиції України, голова Спілки
адвокатів України, заслужений юрист України, доктор
юридичних наук Віктор Володимирович Медведчук не
знав, що він робить? А якщо знав і йшов на це, то
заради чого? Безправ'ям добро в світі ніде не
робиться, безправ'я веде лише до зла. Це аксіома ще
з часів римського права. Невже в наш час українці
прагнуть довести протилежне?
Відверті фальсифікації документів у стінах
парламенту, підробка його гербової печатки,
службові підлоги, переступи права і моралі, які
здійснює дуже обмежене коло людей, дискредитують
усю Верховну Раду України, зрештою, ганьблять саму
Українську державу в очах цивілізованого світу.
Невже, метою усієї парламентської кризи в
Україні було крісло Голови Верховної Ради України,
на яке претендував саме Віктор Володимирович
Медведчук? Його відмова на завер шальному етапі від
цієї посади багатьма однопартійцями з СДПУ(о)
подавалася як небачений вияв благородства. Можливо.
А, можливо, й ні.
Якщо шахраї пішли на нечуване - фальсифікацію
законодавчого акта - Постанови Верховної Ради
України, то що можуть вони робити з менш значними
нормативними документами, наприклад, щодо привати
зації або пільг для їхніх бізнесових структур?
Якщо В. Медведчук дозволив собі говорити
неправду 240 народним депутатам України, і тим
самим маніпулювати їхньою думкою, то за кого він
мав їх тоді і за кого вони матимуть його тепер?
Цілком очевидно, що історія з фальсифікаціями
і фабрикаціями у Верховній Раді України дуже
серйозна. Встановлення імен усіх шахраїв та
фальсифікаторів має стати справою честі парламенту,
а покарання негідників - справою суду. І все
повинно робитись у межах права. Україна повинна
знати своїх героїв, а негативних - насамперед, аби
кількість їх не зростала.
Фальсифікації, фабрикації у парламенті
України, які мали місце 20 і 21 січня - це
безпрецедентне і дике явище для всього
цивілізованого світу. Чи можна у такому разі
назвати рішення розумними і корисними для держави
та народу, якщо їх прийняли за допомогою відвертого
шахрайства?
Так, ситуація надзвичайно складна. Аналогів
світовий парламентаризм, мабуть, не має. Але що
робити? Закрити очі на беззаконня і безправ'яі У
таких випадках ще древні римські правники казали:
<Хай валиться світ, але торжествує закон!>. Ми ж
пояснимо: світ добра і справедливості завалитися не
може, навпаки, - він постане лише тоді, коли
справді завалиться світ зла, облуди і беззаконня.
Руйнація світу зла - непростий процес. Він
може боляче зачепити багатьох чесних і порядних,
але обманутих шахраями народних депутатів України.
Звичайно, дуже жаль івана Степановича Плюща -
одного з китів державної незалежності України і
одного з найчесніших та найпорядніших українських
політиків сучасності. Однак, як казав великий
Арістотель: <Хоч Платон мені друг, але істина
дорожча>.
ЕПІЛОГ
На завершення скажу, що пишу все це не для захисту
Олександра Ткаченка. Його прихильником ніколи не
був, бо не поділяв його політичних переконань, тому
за нього, на відміну від багатьох з теперішньої
більшості, не голосував. Однак переконаний, що
розбіжність у політичних поглядах людей не повинна
переростати у ворожнечу між ними. Ворогів важко
змінити, а погляди змінюються постійно. Поважаю в
Олександрі Миколайовичі державницьку мужність і
нетерпимість до зла, що твориться в Україні, саме
за це його переслідують тепер, і все, що
відбувається, - це політичне переслщування того,
хто думає інакше, ніж зараз прийнято, та ще й
насмілюється про це відверто говорити.
Якщо б хотіли просто увільнити О. Ткачeнка з
посади Голови Вeрховної ради, то цe б зробили ще до
Нового року і в межах Регламенту, але цього якраз і
не бажали - прагнули принизити і розтоптати - у
цьому суть парламентської кризи. Але це вже не
політика. Це щось таке, чому й назву ще не
придумали. Але до високої політики це явище не
причетне. Такі брутальні і протиправні дії, які
відбувалися у січні 2000 року у Верховній Раді
України, руйнують демократію та роз'їдають її
основну підвалину - парламентаризм, як короїди
роз'їдають здорове дерево.
У силу свого розуміння ситуації та почуття
обов'язку перед Вітчизною, я роблю все від мене
залежне, аби короїди не роз'їдали підвалини
української державності, бо глибоко переконаний у
тому, що найсильніша політика - чeсна; в
бeзпринципності майбутнього нeма.
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page W nachalo razdela
Sinonimy kl`uchewyh slow: cob20
Counter: .
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/s2/cob20.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/s2/cob20.zip .
)
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
