Світлана ГАРАЖА
<СВОБОДА СЛОВА>: МЕЖІ ДОЗВОЛЕНОГО
Товариш (Київ), 1998, N 19-20 (?)
Здавалося б, що може бути <об'єктивніше> від
фотооб'єктива? Клацай собі затвором і отримуй
<правду життя>. Однак очевидці згадують, наприклад,
що знаменитий фотограф післяреволюційних років
Олександр Родченко, коли його просили
сфотографувати яку-небудь будівлю, запитував: <Як
треба сфотографувати: як руїну чи як палац?>.
Здавалося б, що може бути об'єктивніше від
телевізійної знімальної камери?..
Ми з вами, шановні читачі, заздалегідь і
назубок знали, як саме <демократичні> ЗМІ будуть
показувати і коментувати подГї двох травневих свят.
Знали, що серед <людей похилого віку> у
червонопрапорних першотравневих колонах <телеоко>
доконечно вишукає і цинічно, надовго затримається
на обличчях і фігурах найспотвореніших.
Старість не завжди красива. Як і молодість, до
речі. Після цього мине лише один тиждень, настане
велике свято Перемоги, і ті ж самі телекамери серед
фактично тих же <людей похилого віку> будуть
вишукувати для репортажів обличчя благовиді, мудрі.
Старість, як і молодість, буває по-справжньому
красивою.
Газета <Известия> у репортажах про <захисників
Білого дому> у Москві в серпні 1991 року, у дні так
званого <путчу>, писала про <барикади> і
<російський прапор>, що розвівався над ними, а у
репортажах про інших захисників того ж Білого дому
в трагічному жовтні 1993 року, коли було
розстріляно російський парламент, писала про <купи
сміття, з яких стирчав червоний прапор>. Що тут
заперечити? Будь-яка барикада - це справді <купа
сміття>. Тут все те ж запитання - як показати: <як
руїну чи як палац>? Лев Гумільов писав, що на
будь-який процес можна дивитися з позиції мишачої
нори або з висоти пташиного польоту.
Телебачення не тільки постачає глядачам
інформацію, але й сильно формує громадську думку
відносно цієї інформації, створюючи той чи інший,
часто уявний, образ реальності: де накажуть -
потворний, де замовлять - привабливий. Коли деякі
діячі мас-медіа лицемірно заявляють, що телебачення
і преса - це лише дзеркало: мовляв, які ви є,
такими ми вас і показуємо, - дивує вже не їхня
нахабна свідома брехня. Дивує довірливість чималої
кількості телеглядачів, читачів і слухачів, які й
досі приймають на віру подібні роз'яснення, досі
вважають, що наше суспільство набуло, нарешті,
<свободи слова> і позбулося цензури.
Свобода слова в суспільстві буржуазної
демократії закінчується там, де починаються
інтереси - ні, не політиків, а крупного капіталу.
Газета <Киевские ведомости> у 1996 році розповіла
про зустріч українських працівників преси з
Федеральним головою Спілки журналістів Німеччини Г.
Майном. <Журналісти в Німеччині, - оспівував він
свободу слова на Заході, - можуть не любити
політиків сміливо, оскільки фінансове від них ніяк
не залежать: уся преса в Німеччині приватна>. А
потім додав: <Приватні ЗМі живуть за рахунок
реклами>. І нарешті сказав суттєве: <Заради
справедливості треба визнати, що реклама дає іншу
залежність - від рекламодавця>.
Ви є рекламодавцями, шановні читачі? Серед
ваших знайомих багато рекламодавців? Хто вони -
рекламодавці, які здатні тисячі доларів кидати на
рекламу? Хто вони - рекламодавці, від яких
журналісти перебувають в <іншій залежності>? І чи
допустять рекламодавці найменші наміри <вільної>,
<незалежної> , <демократичної> і т.д. преси щодо
зміни порядку речей у державі, який їх повністю
влаштовує? <Вільні> ЗМІ у суспільстві буржуазної
демократії можуть пропагувати будь-які погляди,
можуть відстоювати будь-які позиції, крім
однієї-єдиної - лівої. Бо тільки ліві сили можуть
порушити <усталений порядок речей>.
Про ступінь залежності ЗМі від рекламодавців,
від крупного капіталу можна судити з існуючого в
США співвідношення, де 70-80% прибутків друковані
видання мають саме від публікації рекламних
оголошень, і тільки 20-30% дає реалізація тиражу.
Тобто про справжню самоокупність газети можуть
тільки мріяти.
Видатний філософ сучасності О. Зинов'ев,
висланий у брежнєвські роки з СРСР, пише: <Можна
протестувати проги уряду, проти різних партій. Але
проти грошового механізму протестувати неможливо. Я
думав: на Заході демократія і все таке інше. Але
тепер я бачу, що тут я раб, а на Батьківщині був
вільною людиною. Я - раб ЗМІ і раб банківської
системи. Західне суспільство - це передусім
суспільство грошового тоталітаризму. Західні ЗМі на
все реагують однаково. Пішла, наприклад, команда
саме так оцінювати Сербію, і всі накинулися на
неї>.
Україна, як і Сербія, мала можливість
конкретно і суттєво відчути, який вигляд має
<грошовий тоталітаризм> і що це означає насправді,
коли <пішла команда> для американських ЗМІ, які
хизуються своєю <незалежністю>. Рівно рік тому в
США з робочим візитом прибула делегація визначних
діячів України на чолі з Президентом Л. Кучмою.
Перед приїздом делегації одночасно у безлічі
американських газет з'явилося більше 50 (!)
публікацій про корупцію в Ук- раїні. А ось про
перебіг візиту і навіть про зустріч президентів Л.
Кучми і Б. Клінтона в американських ЗМі не
з'явилося жодного (!) повідомлення - ні на газетній
шпальті, ні на телевізійному екрані.
Мабуть, найчіткіше уявлення про наявність
жорсткої тотальної цензури в США дає приклад
висвітлення в американських ЗМі воєнних дій проти
Іраку в 1991 році - йдеться про операцію <Буря в
пустелі>. Журналісти мали право отримувати
інформацію тільки від військових, а ті, у свою
чергу, зобов'язані були неухильно дотримуватися
двох доктрин-кліше, розрахованих на світову
спільноту і на власних громадян. Перша доктрина:
<Бомбардування Іраку були <точковими>, наведення на
цілі було філігранним, руйнувалися тільки об'єкти,
що представляли загрозу>.
У ті дні телебачення США не демонструвало
жодного трупа загиблих мирних жителів, хоч
американці люблять подібні видовища. Тільки через
два роки Америка дізналася про величезні втрати
серед мирного населення Іраку (наприклад,про те, що
не вдалося роз'єднати для похорону сплавлені
американським вогнем трупи матері та її чотирьох
дітей).
Друге обов'язкове пропагандистське кліше:
<Втрати суперника незліченні>. Це було
багатоцільове кліше. і, можливо, найважливіша мета
полягала у тому, щоб показати світові повну,
розгромну перевагу американських видів зброї над
аналогічними радянськими, що застосовувалися, як
відомо, іракською армією.
Добре пам'ятаю, як тішилися в ті дні деякі
наші журналісти, яких хлібом не годуй, а дай
поглузувати з радянських досягнень. Тільки у 1992
році громадськості стало відомо, що американські
винищувачі, виготовлені за технологією <Стеле>,
уразили не 90% цілей, як повідомлялося, а 60%; що
288 крилатих ракет <Томагавк>, запущених з
надводних кораблів і підводних човнів, уразили не
85% цілей, а менше 50%; що танків противника було
знищено утричі менше, ніж повідомлялося. Правдива
інформація була невигідна передусім
воєнно-промисловому комплексу США, що передчував і
підраховував можливі нечувані прибутки від
витіснення могутнього конкурента - радянського ВПК
- зі світових ринків зброї.
Свобода слова у суспільстві буржуазної
демократії закінчується там, де починаються
інтереси крупного капіталу.
Іноді журналісти переходять деяку невидиму
межу і наближаються на небезпечну для життя
відстань до таємниць чиїхось крупних капіталів,
чиїхось фінансових інтересів. Журналістські
поривання при цьому можуть бути високими (особисто
чесні, мужні журналісти зникнуть тільки із
зникненням професії) чи ницими. Однак і в тому, і в
іншому випадку розмова з тими, котрі перетупили
<межу>, буває короткою, анонімною і остаточною в
найстрашнішому розумінні слова <остаточний>. Це вам
не звільнення з роботи, не заслання і не висилання
за кордон. Борис Дерев'янко, Петро Шевченко,
Владислав Лістьєв, Дмитро Холодов - жертви <свободи
слова> у буржуазному її розумінні...
В Україні мають бути вибори Президента. Ми
припускаємо, ми знаємо (хоча б на прикладі Росії),
які могутні сили, капітали і політичні технології
буде задіяно, щоб зберегти <усталений порядок
речей>. Ми знаємо ту особливу, багато у чому
вирішальну роль, яка буде відводитися ЗМІ. Час
розлучатися з довірливістю.
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page W nachalo razdela
Sinonimy kl`uchewyh slow: swobslo
Counter: .
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/s2/swobslo.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/s2/swobslo.zip .
)
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
