Ностальгія за радянським періодом життя не йде на
спад. Як і будь-яке дійсно масове суспільне явище,
нинішня ностальгія має безліч аспектів, градацій,
форм вияву. У сукупності вони складаються в
мозаїчне панно втраченого по внокровного й
оптимістичного радянського устрою життя.
Цікаві (якщо не сказати різкіше) сплески
ностальгії, що спонтанно прориваються в активних
руйнівників соціалістичного устрою життя. Президент
Л.Кучма, на жодну секунду не замислившись і
поривчасто притиснувши до серця руку, відповів
журналістові, який запитав про кращий період його
життя: <Звичайно, це роки роботи на <Південмаші>!
Ми створювали ракети>. Іван Драч зізнається, що
<сумує за тими часами>, коли цвіт письменства
України дружно співпрацював з кіностудією ім.
Довженка. Народний депутат України, доктор наук
Ярослав Федорин, котрий очолює київську організацію
Руху, згадує: <Київ був одним із центрів світової
науки. А зараз наука руйнується...>. Таких зізнань
безліч.
Однак Президент Л.Кучма, знаючи, що мільйони
громадян України так само, як і він, - притиснувши
руку до серця - називають радянські роки кращими в
житті, проте, всупереч логіці , перед виборами до
Верховної Ради безперестанку закликав голосувати
<не за вчорашній день, а за майбутнє>.
З приводу можливого повернення у <вчорашній
день> нехай би Президент відповів на пряме
запитання: за чиєї влади Україна відкинута назад
так грубо і безпощадно, що за виробництвом
сільгосппродукції вона сьогодні відкотилася на
рівень 1960 року, за виробництвом електроенергії -
на 25 років назад, за виробництвом сталі - на 30
років назад, за виробництвом вугілля і нафти - в
середньому на 40 років назад? За чиєї влади скинуті
в безодню наука, мораль, культура, добробут і
здоров'я нації?
За п'ять коротких повоєнних років на випаленій
землі знекровленої Радянської України було
досягнуто обсягу промислового виробництва
передвоєнного 1940 року. А що вміють
<демократи-реформатори>? Смішно сьогодні читати, як
Єльцин у 1989 році в своїй гучній <Сповіді на
задану тему> докоряв Горбачову за безплідність
чотирирічного перебування при владі: <У США це
президентський термін. За чотири роки президент
повинен зробити все, що обіцяв. Якщо країна не
просунулася вперед, його переобирають>.
Була маса обіцянок - і вони фіксувалися пресою
- негайного розквіту економіки в Україні, яка
позбавилася одночасно <імперського й комуністичного
ярма>. Це вже сьогодні, вісім років потому,
<демократи-реформатори> поблажливо втлумачують
народові нібито прописну істину про те, що
<трансформація суспільства, котрій немає
альтернативи, вимагає, звичайно ж, десятиріч>. Ці
поблажливі знавці свого часу не попередили народ
про майбутні багаторічні поневіряння. і, на мою
думку, саме в цьому головна трагедія нинішнього
часу - народ було обдурено свідомо. і він в
результаті не відчуває себе господарем своєї
країни, своєї долі.
Радянській владі можна докоряти багато за що,
але вона ніколи не обманювала трудящих, ніколи не
приховувала істинних цілей будь-яких пропонованих
перетворень.
Сьогоднішні владники ганебно і, до речі
сказати, не по-чоловічому провини за кризу на себе
не беруть. У масову свідомість наполегливо
вбивається версія: коріння кризи - в тяжкій
радянській спадщині. Крім цього, людям постійно
навіюють: так, вам погано сьогодні, але наскільки
жахливіше було жити в радянському суспільстві. Тема
концтаборів і репресій особливо помітно
нагнітається в міру наближення будь-яких виборів.
Один з лідерів НДП В.Філенко, виступаючи 2 червня
як претендент на виборну посаду Голови Верховної
Ради, кинув на адресу лівих звинувачення: <Ви
багато говорите про сьогоднішні шахтарські акції
протесту. А ви б краще запитали в дітей шахтарів,
розстріляних у 1962 році в Новочеркаську, чи хочуть
вони повернення влади комуністів?>. Ви не повірите,
пане Філенку, але в них запитали. Холодним душем
для демпреси Росії, що відряджала численних
кореспондентів саме до Новочеркаська, стала
абсолютна перемога в цьому місті лідера російських
комуністів Г. Зюганова під час президентських
виборів у Росії.
Радянський лад, що незмінно, від зародження
слугував інтересам трудової більшості,
еволюціонував, розвивався в напрямку
демократизації. Наведу дві оцінки авторитетних і
некон'юнктурних дослідників радянського і
пострадянського суспільства, що не є прихильниками
комуністичних ідей. Академік М.Амосов свідчить:
<Влада після смерті Сталіна вже втратила свою
жорстокість... ідеологія відсотків на 10
підтримувалася терором (він сильно послабшав у
період застою), на 90% - пропагандою. Ідеологію
сприймали 90% громадян>. Другий висновок належить
Юрієві Власову: <Більшовизм еволюціонував від
непримиренного жорсткого вчення і практики до
первородної християнської сутності народу>.
З приводу ще одного гріха, що приписується
радянській системі - <тоталітаризму> - також наведу
дві якнайцікавіші думки. Як повідомляла газета
<Завтра>, відомий американський радянолог М.Маліа,
професор російської історії в університеті Берклі,
що в Каліфорнії, у 1990 році не без іронії писав у
науковому журналі <Дедалус>: <Парадоксально, але
тоді, як приблизно в сімдесяті роки термін
<тоталітаризм> у оцінці радянського суспільства
було вилучено із західної радянології, він увійшов
у вжиток у Східній Європі, і радянські інтелектуали
тепер як таке, що саме собою зрозуміле, іменують
всю систему, включаючи ленінський період,
тоталітаризмом>. А іспанському диктаторові Франко,
що розумівся на тоталітаризмові, належить більш ніж
красномовне висловлювання 1942 року: <У Європі
існує лише один небезпечний ворог - комунізм. І
лише одна система здатна його перемогти -
тоталітаризм>.
Якщо навіть і вважати радянський лад
тоталітарним, то це був тоталітаризм високої ідеї -
соціалістичної, що влаштовувала (скористаємося
оцінкою М.Амосова) 90% населення.
Західне суспільство уражене тоталітаризмом
іншого гатунку - грошовим тоталітаризмом, огидне
всевладдя якого ми все більш і більш відчуваємо,
вписуючись у цивілізацію <його препохабства
капіталу>.
Видатний філософ сучасності Олександр
Зинов'єв, висланий з Радянського Союзу за часів
Брежнєва, стверджує: <Західна система, що
встановлює новий світовий порядок, є система
тоталітарна... Попри всі вади комуністичного ладу,
комунізм відкривав можливість для значної частини
людей ставати богами>.
Подальшої еволюції радянського соціалізму не
було допущeно. Ми знали, що вона нeобхідна.
Нeдарeмно спочатку ми полюбили і підтримали
перебудову з її лозунгом <Більше соціалізму!>.
Радянський соціалізм було зруйновано <зверху і
ззовні>.
Сьогодні <зверху і ззовні> докладається і
докладатиметься грандіозних, добре оплачуваних,
багатопланових зусиль щодо спотворення і
витравлення пам'яті про радянські роки. Однак
ностальгія поки що не йде на спад, і
антикомуністична пропаганда, враховуючи цей чинник,
<непомітно> вийшла на новий виток. Сьогодні вже не
заперечується присутність світлих і високих засад у
нашому минулому житті (чого вартий могутній потік
радянських фільмів на телебаченні), однак ці засади
пропагандою витончено відокремлюються від
радянської системи цінностей і навіть
протиставляються їй як такій, що ніби їх душила.
Таким чином, ностальгію як непереборне явище вже не
висміюють і не відкидають, а навпаки, навіть
підживлюють її, одночасно намагаючись <осідлати> і
приручити.
На жаль, буває, що товариші з лівого руху
надмірно старанно клянуться: ні, ми не хочемо
повертатися в минуле, ми кличемо людей тільки в
майбутнє. Звичайно, ми кличемо людей в майбутнє, бо
переконані, що майбутнє - за соціалізмом. Однак
майбутнє повинно увібрати в себе і безцінний,
світового значення досвід соціалізму, що будувався
в СРСР. Тому така дорога серцю нехай ще не до кінця
всіма проаналізована і осмислена, але непереборна й
масова народна ностальгія за радянським пeріодом
життя.
------------------------
* АНАТОЛІЙ КІНАХ, один з лідерів фракції НДП: <За реаль-
ними оцінками, найбільші шанси бути обраним главою парламeн-
ту має Олександр Мороз>.
* ЄВГЕН СМИРНОВ, фракція <Громади>, у Верховній Раді
переднього скликання очолював слідчу комісію щодо Палацу куль-
тури <Україна>: <Визнаючи лише один розподіл між депутатами:
державник- антидержавник (чи ще, можливо, простіше: чесний -
злодій), поціновуючи насамперед професійні й людські якості,
сподіваюсь, що у народних депутатів вистачить здорового глузду
обрати на посаду Голови Верховної Ради людину, якій ці якості
сповна притаманні - Олександра Мороза>.
* ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ, народний депутат України,
зміщений 30.05.98 з посади заступника голови НРУ: <У 1996 році
В'ячеслав Чорновіл дуже круто змінив своє ставлення до
Президeнта України і зорієнтував організацію на його підтримку.
Це перетворило Рух тільки на інструмент боротьби влади з лівою
опозицією>.
* СЕРГіЙ ДОВГАНЬ, народний депутат України, лідер
Сeлянської партії: <Приїздить якийсь пенсіонер Бжезинський і
розказує, кого ми повинні обрати главою парламенту. Це навіть не
тиск, а неповага до великої незалежної європейської держави>.
* ГЕННАДІЙ ЗЮГАНОВ: <Росія - <ліва> країна, в ній буде гра-
мотна, сучасна ліва партія. Ми почали і продовжуємо розробку
концепції російського соціалізму, який поєднає в собі стародавню
культуру православ'я і технотронний порив радянської епохи>.
* ВОЛОДИМИР ДРОЗД, заступник голови Спілки
письменників України: <Українська література за
часів СРСР була широко знана в усьому світі. Твори
наших письменників перекладались багатьма мовами.
Література інших народів навзаєм перекладалася
українською у нас. Але змінився час. Ми опинилися
в майже повній духовній ізоляції>.
* <Киевские ведомости>: <Схоже, країні шахтарі
набридли... Я не закликаю до революції, Боже
борони, але колись така країна набридне шахтарям>.
* <Комсомольская правда>: <Шахтарі Росії лягають
на рейки, тому що цього не зробив президент
Єльцин>.
* <Високий Замок>, Львів: <Сказала і врятувала
свою душу - такою фразою, відомою ще у стародавні
часи, народний депутат України від Львівщини,
доктор юридичних наук Зорислава Ромовська
закінчила свою доповідь у парламенті як претендент
на посаду спікера. Зорислава Василівна не плекає
жодних ілюзій щодо шансів очолити парламент.
<Ніхто не будує собі ілюзій, - кажe вона. - У цій
Верховній Раді точно визначено, що її головою буде
Мороз. Хоча може бути і Симоненко...
У 1991 році, коли О. Мороз очолював відому групу
<239>, я була співавтором Закону <Про власність>,
не будучи тоді депутатом. І єдиний, хто тоді
запросив авторів цього проекту на слухання 3акону,
був Олександр Мороз... Він поводився надзвичайно
толерантно... У перший день засідання парламенту я
взяла свячену воду і покропила нею зал та деяких
депутатів. Але використала нe всю. Покроплю
Мороза, коли його оберуть...>.
* <Вечірній Київ>: <П'ятий <заїзд> претендентів на
крісло спікера парламенту вивів на висновок, що в
нинішній ситуації і саме в цьому складі Верховної
Ради альтернативи Олександрові Морозу фактично
немає>.
* <Известия>; <Олександр Мороз не заплямований у
великих фінансових махінаціях, його люблять багато
виборців. Спікер такого світлого образу - надто
складний опонент для виконавчої влади>.
* <Голос України>: <Ідеї Маркса популярні в
Японії. Комуністична партія Японії за популярністю
у виборців Токіо вийшла на друге місце серед
політичних сил країни, поступившись першісті лише
правлячій Ліберально-демократичній партії>.
* <Файненшл тайме>, Лондон, квітень 1998 р.:
<Сьогодні на могилу Маркса на Лондонському
Хайгетському кладовищі паломництво. Між іншим,
Маркс повинен був позичити гроші, щоб поховати
свою доньку, а його сім'я, що горювала, обходилася
хлібом і картоплею>.
* <Комуніст>: <Чому я не одержую наступні томи
зібранн творів Т.Г.Шевченка, яке передплатив ще за
радянських часів? Із 12 томів я одержав лише 3.
Говорять, що немає грошей на видання. А на що є
гроші?>.
* <Известия>: <На території СРСР існував
театральний простір, щонайменше рівний усьому
іншому світові. На ньому йшов діалог не схожих
одна на одну сценічних культур, - національні
театри обмінювалися кров'ю, і вона не застоювалася
в їхніх венах>.
* <Советская Россия>: <За радянських часів не
поставало питання про те, щоб не поїхати на
весілля або на похорон через ціну квитка на поїзд.
Іноземці, котрі гостювали у мене в Москві
наприкінці 1990 року, мало не збожеволіли від
захоплення, коли виявилося, що кожен з них за 20
<дерев'яних> рублів (1 долар) може з'їздити в
Ленінград і назад, а там пообідати і сходити в
Ермітаж.
Правда, наша власна інтeлігeнція і тоді була
всім нeзадоволeна - підстаканники в поїздах,
бачтe, були нeзгарбними (типовe інтeлігeнтськe
кипіння "на злобу дня": "Ти можeш уявити, щоб тобі
у Франції подали чай у такому підстаканнику?")>.
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page W nachalo razdela
Sinonimy kl`uchewyh slow: nostalg
Counter: .
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/s2/nostalg.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/s2/nostalg.zip .
)
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
