Світлана ГАРАЖА
НЕ "НА ФОНІ", А "ЗА РАХУНОК"!
Товариш (Київ), 1998, N 36
Здається, Михайло Жванецький був першим, хто
публічно заявив, що зростання кількості легкових
імпортних автомобілів на вулицях міст е
обнадійливою ознакою зростання народного добробуту.
Через кілька років він повернувся до цього
оптимістичного спостереження і доповнив його
життєрадісним уточненням: раніше, мовляв, у
пристойних легкових автомобілях роз'їжджали
немолоді номенклатурники, а тепер за кермом бачимо
в основному молодих...
У нещодавній <знаковій> (так зараз називають
<орієнтуючі>, в чомусь символічні, особливо важливі
статті, вислови, твори тощо) публікації російського
політолога Данила Дондурея <Народ умовили не
вставати з колін> (<Известия>, 05.08.1998 р.) автор
закликає вивести <населення Росії з гетто відчуття
поразок і безпросвітності>. <А що, - пише він, -
якщо розповісти нашим громадянам, що при
горезвісній відсутності зростання виробництва у нас
виявилися фантастичні масштаби реального споживання
- 17 мільйонів особистих автомобілів, 4,5 мільйона
туристичних путівок у далеке зарубіжжя>...
Абсолютно ті ж самі мотиви переспівуються в
статті <Мажорні голоси в мінорному хорі>,
присвяченій сьомій річниці незалежності України й
опублікованій у газеті <Печерськ>, що видається в
Києві. Печерськ - центральний елітний район
столиці. Автор статті - Анатолій Коваленко,
народний депутат України минулого скликання, очолює
сьогодні Печорські районну Раду і районну
держадміністрацію. Передусім він уїдливо відзначив,
що <наша свідомість успадкувала від радянських
часів міфологізоване сприйняття реальності й досі
насолоджується думкою про тотальне зубожіння
України після того, як вона стала на шлях розбудови
власної державності>. Потім закликав: <Будемо
реалістами: уже є чимало ознак того, що життя
поступово налагоджуватиметься>. Які ж це ознаки? Ви
правильно подумали, шановні читачі. <Візьмімо, -
пише А. Коваленко, - одну з найразючіших ознак
пострадянського часу і спробуймо зрозуміти, що за
нею стоїть. Ідеться про величезну кількість
дорогих, а то й супердорогих авто, що заполонили
вулиці вітчизняних міст. Кількість імпортних
<коліс> (а одночасно й комфортабельних дач тощо)
свідчить про те, що в Україні збільшується
кількість громадян, що досягли високого рівня
добробуту>. І з гордістю за підпорядкований район
столиці повідомляє, що середньодушовий дохід одного
працюючого жителя Печерська становить майже 300
грн. на місяць. Зважимо на одну невелику
особливість Печерська, про яку А. Коваленко
повідомив минулого року, даючи інтерв'ю газеті
<Киевские ведомости>: <Після прийняття закону про
приватизацію в Печерському районі відбувається
міграція: виїздять корінні його жителі, а
в'їжджають багаті>. Печерськ - це ще не весь Київ і
тим більше не вся Україна. Глава Київської
міськадміністраціЄ О. Омельченко минулого року
констатував, що середня зарплата киянина становить
232 гривні, і зазначив, що вона в 1,5 раза вище,
ніж у середньому по Україні. Ніби виправдовуючись,
пан Омельченко розповів, що в Росії це
співвідношення ще більше: середня зарплата жителя
Москви в 2,5 раза перевищує середню по Росії.
Добродії Жванецький, Дондурей і Коваленко з
таким запалом привертають нашу увагу до іномарок,
що заполонили вулиці, ніби ніхто в Україні й Росії
не знає, що, дійсно, 10-20% громадян цих країн
зуміли збагатитися і надзбагатитися, що збагачення
вищезазначених громадян сталося не на фоні, а за
рахунок інших громадян - тих, що не збагатилися і
були відкинуті в злидні.
Тему існування мільйонів людей, що зубожіли,
не обійти й не об'їхати жодними <колесами>. А.
Коваленко також пише про <долю 15 мільйонів наших
співвітчизників, які вже завершили трудову
діяльність або з якихось інших причин не можуть
повноцінно працювати (наприклад, через
інвалідність)>. <Ці категорії громадян, -
розмірковує він, - можна сказати, потрапили під
колесо історії. При фактичній зміні суспільного
ладу вони опинилися мовби на узбіччі. Гірко, але
сьогодні облаштувати належним чином життя цього
контингенту наших співвітчизників ослабленій
державі виявилося не під силу. Надії цих людей
можуть бути пов'язані з ледь помітним просвітком у
хмарах кризи>.
І <демократи>, й ліві описують становище
людей, знедолених <реформами>, на перший погляд,
однаково співчутливо. Вододіл між їхніми позиціями
пролягає в різних відповідях на запитання: чи е
допустимою ціна <реформ>, якщо вони відкидають
багатомільйонний <контингент> на <узбіччя життя> і
<під колесо історії>? <Демократи>, як відомо,
вважають, що здійснюваному курсові реформ, хай він
і призводить до зубожіння мільйонів, <немає
альтернативи>. Ліві переконані, що ці <реформи>
злочинні, і наполягають на розвороті курсу. Вододіл
пролягає саме тут.
А. Коваленко, звичайно,применшив <контингент>
пограбованих <реформами>, обмеживши його лише
пенсіонерами та інвалідами. <Мінорний хор> набагато
ширший.
14 серпня по українському телебаченню стомлена
вчителька з Криму сказала: <Я пам'ятаю війну,
дитиною була в концтаборі. Я пам'ятаю повоєнний
голод 1947 року. Але гірше, ніж зараз, не було
ніколи. У ті роки була надія>.
8 серпня по російському ТБ лікар лікарні в
далекому Приморському краї, ледве стримуючи емоції,
поділилася спостереженнями, що різко дисонують з
мажорним милуванням іномарками: <Дійшло вже до
того, що хворі вихоплюють один у одного хліб. Це
треба бачити. У війну такого не було!>.
Нескінченні страйки вчителів і голодовки
медиків - це також ціна <реформ>.
Вирушають на відпочинок власники <туристичних
путівок у далеке зарубіжжя>, а чимало сільських
жителів втратили можливість з'їздити до найближчого
райцентру.
Для мільйонів стала тяжкою проблема поїздок до
<ближнього зарубіжжя>. До редакції <Товариша>
надійшов, наприклад, лист із закарпатського
Мукачева від Корнєва Олександра Сергійовича, 1929
року народження. Людину, що працювала все життя,
має дві вищі освіти, фактично позбавили на старості
можливості бачитися зі своїми численними родичами,
які мешкають у Росії та Естонії. До того ж,
потрібні були додаткові грошові витрати на
переоформлення закордонного паспорта, вже одного
разу оплаченого. <Може, це здасться вам таким, що
не заслуговує на увагу, - пише він, - але це біль
серця мого, приниженої і ображеної, обкраденої і
збезчещеної людини, відірваної державою від своїх
дітей, онуків, родичів... Дякую, пробачте, до
побачення!>.
У 1993 році в Копенгагені, представляючи
офіційну доповідь Росії Всесвітньому форуму з
проблем соціального розвитку, прем'єр-міністр РФ В.
Черномирдін навів такі дані: <За роки реформ лише
близько 10% громадян Росії поліпшили свій добробут,
в той час як у 60% він погіршився>. Погіршився!
<Провадити реформи не за рахунок народу? А за
чий же ще?!> - риторично запитував Є. Гайдар. і так
само, як інші люди з <мажорними голосами>,
дивувався в 1993 році на сторінках <Известий> після
розстрілу російського парламенту - які, мовляв,
можуть бути в суспільстві підстави для
невдоволення, якщо двадцять відсотків росіян вже
живуть краще, ніж ранішеі
Якби в країні з наростаючою економікою
двадцять відсотків стали жити краще завдяки своїм
талантам і підприємливості на фоні стабільного
рівня життя решти населення, що таких талантів і
підприємливості не має, - на здоров'я! Але в
країні, де внаслідок реформ впало виробництво,
збагатитися можна тільки за рахунок грабіжницького
перерозподілу доходів.
Міжнародний валютний фонд наполягає на
жорсткому продовженні курсу розпочатих реформ.
<Програми МВФ не можуть бути змінені під приводом
боротьби з бідністю>, - заявив усміхнений пан
Мішель Камдессю, директор-розпорядник МВФ. Це йому
дала характеристику <Комсомольская правда>: <За
межами власної сім'ї - прихильник шокової терапії>.
Послаблення все ж іноді даються. У 1991 році
про це писала, наприклад, відома французька газета
<Монд>: <Позитивні результати першого періоду
<шокової терапії> в Польщі величезною мірою були
зумовлені тим, що їй дали можливість тимчасово не
виплачувати борг, але користуватися все новими й
новими кредитами. Проте соціальна ціна за реформи в
Польщі все одно виявилася дуже високою. Треба,
правда, визнати, що Варшава змінюється: вітрини
мають спокусливий вигляд, на вулицях повно західних
автомашин. Проте в провінції все набагато
складніше: суспільне виробництво за два роки
знизилося на 40%...>.
Того ж 1991 року президент Польщі Лех Валенса
наголошував: <Ми в Польщі припустилися в здійсненні
наших реформ однієї помилки. Ми вважали за краще
діяти швидко. Внаслідок цього ми стикаємося
сьогодні з величезними проблемами. Без- робіття
досягло страшного рівня, верстати стоять>.
Минуло сім років. Уже цього, 1998 року, Лех
Валенса заявив: <Взагалі-то треба постійно тиснути
на уряд і не давати спокою буржуям-капіталістам.
Якщо ж вони не поступаються, то треба брати в руки
зброю і, якщо немає іншого виходу, стріляти!>.
Якщо вже запеклий антикомуніст, лауреат
Нобелівської премії миру Лех Валенса заговорив, як
радикальний лівак-революціонер...
За сім останніх років населення України
скоротилося на 1,7 мільйона чоловік.
Росія втратила за сім останніх років 8
мільйонів чоловік.
У ці роки не було війни, не було революцій і
репресій. У ці роки не було епідемій і стихійних
лих. У ці роки провадилися <реформи>.
------------------------
* "ГОЛОС УКРАЇНИ": <ще не встигло висохнути чорнило під
президентським указом про нагородження <Орденом Ярослава
Мудрого> V ступеня Олександра Мороза, як стало відомо:
екс-голова парламенту відмовився одержувати відзнаку
Президента...
Від редакції: що ж... Мудрий - це не обов'язково Ярослав>.
* <КИЕВСКИЕ ВЕДОМОСТИ>: <Дисидент Чорновіл нагороду
з президентських рук взяв, а соціаліста Мороза вистачило
на Вчинок>.
* <ПРИКАРПАТСЬКА ПРАВДА>: <Депутат Верховної Ради Валентина
Семенюк як член фракції СПУ-СелПУ <Лівий центр> закріплена за
нашою івано-Франківською областю. Валентина Петрівна вже
навідалась на івано-Франківщину, приймала грома дян в
обласному центрі, мала цікаві зустрічі з людьми в Калуші і
Коломиї, Надвірнянському і Косівському районах. На зустрічі
побували не тільки прихильники Соціалістичної партії, але й
люди інших політичних поглядів. Однак розмови проходили в нор
мальній обстановці, без ексцесів, що було б практично
неможливим ще років два-три тому>.
* <СОВЕТСКАЯ РОССИЯ>: <Людина, як відомо, народжується
абсолютно голою, декларуючи своє право на життя першим нeсамо
витим криком. Решта прав, у тому числі і право на приватну
власність, взагалі-то кажучи, надаються йому суспільством. І
всe було б нічого, якби в реальній дійсності священне право
на життя одних членів суспільства не вступало б в
найжорстокіше протиріччя з правами на власність інших>.
* <СІЛЬСЬКІ ВІСТІ>: <У селищі Слобідка, що в Кодимському
районі на Одещині, 75 дітей голодують. Основні причини -
бeзробіття батьків, несвоєчасна виплата заробітної платні,
пенсій, субсидій. Аби хоч якось підтримати бідні сім'ї,
громадські активісти, працівники селищної Ради взялися за
організацію спеціальних пунктів харчування, щоб діти могли
бодай раз на день поїсти каші. Не віриться, що це
відбувається сьогодні>.
* <ГОЛОС УКРАЇНИ>: <Ще перед виступом кандидата на посаду
Голови Верховної Ради депутата-мажоритарника Леоніда
Черновецького (президента концерну <Правекс>, позапартійні
фракція НДП) парламентарії подивувалися деякими відомостями
із його декларації про доходи: скажімо, у приватній власності
кандидата - автомобілі <Мерседес-500>, два <Мерседеси-600>,
<Мeрседес-320> і БМВ-3.
Зупинившись на аналізі, чому інші люди живуть так погано,
кандидат закликав депутатів у своїй роботі зосередитися лишe
на економіці>.
* РАДІО <СВОБОДА>: <Увесь тиждень в Кремлі тривали кон
сультації, і ставку було зроблено на повернення в Білий дім
Віктора Черномирдіна, який негайно прилетів у Москву з Ніцци
від Бориса Березовського>.
* <КОМСОМОЛЬСКАЯ ПРАВДА>: <Днями влада Омської області
спробувала погасити заборгованість населення по дитячих
допомогах російськими прапорами. Такі собі патріотичні
пелюшки вартістю 114 рублів кожна. Ображені мешканки
облцентру оголосили <рейкову війну> і впродовж 6 годин
перекривали рух по Транссибірській магістралі>.
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page W nachalo razdela
Sinonimy kl`uchewyh slow: nenafone
Counter: .
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/s2/nenafone.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/s2/nenafone.zip .
)
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
