–ќ«ƒ≤Ћ XIV.
`
Ѕоротьба за державн≥сть √алицькоњ
”крањни.
`
1. Ќе складна ≥стор≥¤. - 2. јнтантський пес м≥ж —ходом
≥ «аходом ≈вропи. - 3.  улуарно-нафт¤н≥ "патр≥оти-
вожд≥".
`
1. Ќе складна ≥стор≥¤.
`
"ќр≥Їнтац≥¤ на власн≥ сили", - це була
т≥льки горда поза, вимушена "хороша м≥на
в поган≥й гр≥".  оли б ц¤ ор≥Їнтац≥¤ д≥йсно
переводилась, коли б отаманщина поклалась
т≥льки на своњ сили, то, знаючи ц≥ сили, з
певностю можна сказати, що, здобувши при-
тулок у  ам'¤нцю, украњнська влада не про-
трималась би там ≥ ц≥ п'¤ть м≥с¤ц≥в.
`
 оли говорити по правд≥, то фактична
ор≥Їнтац≥¤ була на все, що хоч трохи могло
помогти й п≥ддержати ≥стнуванн¤ отаман-
щини й хутор¤нки.
`
≤ через те ор≥Їнтац≥¤ була: 1) на галицько-
украњнську арм≥ю, 2) на јнтанту й њњ агент≥в
на сход≥ (–умун≥ю, ѕольщу, „ех≥ю) ≥ 3) на
повстанц≥в.
`
386
`
‘актичною ж силою, ¤ка тримала на св≥т≥
отаманську владу, була галицька арм≥¤, що
була витиснена пол¤ками з своЇњ тер≥тор≥њ на
той куточок, де притулилась отаманщина.
`
Ќе пощастило й √аличин≥ утримати свою
державн≥сть. ≤ тут, головним чином, причи-
на була в ненормальних т¤жких ≥сторичних
умовах, в ¤ких доводилось жити украњн-
ському народов≥ в габсбургськ≥й монарх≥њ
п≥д безпосередн≥м визиском ≥ утиском поль-
ськоњ шл¤хти. ≤ тут формац≥ю украњнського
народу цими умовами було покал≥чено, на-
сл≥дком чого й тут украњнська нац≥¤ скла-
далась переважно з сел¤нства й тоњ ≥нтел≥-
генц≥њ, ¤ка виходила з цього сел¤нства.
Ѕуржуаз≥¤ ж ≥ пролетар≥ат, ц≥ дв≥ керуюч≥
й ворож≥ м≥ж собою кл¤си, представл¤лись
польським ≥ Їврейським елементом.
`
 оли габсбургський трон, струснутий в≥й-
ною, захитавс¤, й к≥гт≥, що цупко тримали за
чуба вс≥ нац≥њ јвстр≥њ в одн≥й куп≥, ослабли,
ц≥сар  арл спробував удержатись на ц≥й куп≥,
виголосивши њњ "федерац≥Їю" - (ман≥фест
17 жовтн¤ 1918 року). јле народи јвстр≥њ, по-
чувши чуби своњ в≥льними, не мали н≥¤коњ
охоти добров≥льно в≥ддавати себе на дальший
визиск, хоч би й у форм≥ "федерац≥њ".
`
≤ кожний народ посп≥шив самоозначити
себе, ¤к самост≥йне, незалежне н≥ в≥д ¤ких
к≥гт≥в, державне т≥ло.
`
387
`
“≥льки не украњнц≥. “ака вол¤ здалас¤
галицько-украњнським пол≥тикам небезпеч-
ною й вош≥ р≥шили, сконструювавшись у
державне т≥ло, чуба свого з габсбургських
к≥гт≥в усе таки не видирати; а лишатись у
"федерац≥њ". ™диними противниками цього
були соц≥альдемократи, ¤к≥ гостро протесту-
вали проти такоњ постанови нац≥ональ-демо-
крат≥в, що вир≥шували ту справу. ≤ т≥льки
п≥сл¤ того, ¤к  арл через два тижн≥ п≥сл¤
свого ман≥фесту мус≥в т≥кати з јвстр≥њ й сама
јвстр≥¤, ¤к така, перестала ≥стнувати, т≥льки
тод≥, хоч-не-хоч, украњнц≥ мус≥ли ставати на
своњ власн≥ ноги, коли не хот≥ли, щоб њхн≥й
чуб перейшов у польськ≥ руки.
`
ј пол¤ки, розум≥Їтьс¤, дуже й дуже того
хот≥ли й посп≥шно гострили своњ дегенера-
тивно-шл¤хетськ≥ к≥гт≥. ÷е було украњнц¤м
в≥домо й це примусило њх тр≥пнути своњм
загроженим чубом ≥ вз¤тись до зброњ.
`
≤ от, вночи з 30 жовтн¤ на 1 листопада
Ќац≥ональна –ада видаЇ наказ √енерально-
му ¬≥йськовому  ом≥сар≥атов≥, (що ≥стнував
до цього ¤к таЇмна в≥йськова орган≥зац≥¤),
обеззброњти польськ≥ в≥йська, що були в
Ћьв≥вському гарн≥зон≥. ÷е вдалос¤ зробити
без пролнву крови й майже вс¤ —х≥дна
√аличина п≥сл¤ того без боротьби перейшла
п≥д владу украњнц≥в.
`
Ќац≥ональна –ада сформувала ѕравитель-
`
388
`
ство, ƒержавний —екретар≥ат, ≥ перeдала
йому все управл≥нн¤ крайом.*)
`
¬з¤вш≥њ владу, Ќад. –ада, розум≥Їтьс¤,
зараз же (3 листопаду) в≥щала ћан≥фест, в
¤кому об≥ц¤ла народов≥ вс¤к≥ блага: ≥ кон-
ст≥туанту по "п'¤тихвостц≥", й нац≥онально-
персональну автоном≥ю дл¤ "мeньчостей"
(пол¤к≥в, Їврењв, румун≥в) ≥ аграрну реформу
на п≥дстав≥ скасуванн¤ великоњ земельноњ
власности й над≥ленн¤ малоземельних ≥ без-
земельних сел¤н панською земльою.
`
ƒемократично, справедливо, мирно й гу-
манно.
`
јле одна "мeньч≥сть", пол¤ки; не захот≥-
ли помиритис¤ з пануванн¤м влади тих,
над ¤кими вони так довго, так параз≥тарно
`
*) —клад першого —екретар≥ату, зложеного оста-
точно 2 листопада 1918 року, був такий: 1) ѕрези-
дент —екретар≥ату й —екретарь ‘≥нанс≥в - др.  ость
Ћевицький; 2) —екретарь ¬нутр≥шн≥х —прав -
д-р Ћьонгин ÷егельський; 3) —екретарь “оргу й
ѕромисловости - ярослав Ћитвинович; 4) —екре-
тарь ќсв≥ти ќлександер Ѕарв≥нський; 5) —екретарь
Ўл¤х≥в - ≤ван ћирон; 6) —екретарь «акордонних
—прав - д-р ¬асиль ѕанейко; 7) —eкрeтарь —удо-
вих —прав - д-р ≤зидор √олубович; 8) —екретарь
ѕошт ≥ “елеграф≥в - ќлександер ѕ≥сецький; 9) —е-
кретарь Ќароднього «доровл¤ - д-р ≤ван  ур≥вець;
10) —екретарь ¬≥йськових —прав - ƒмитро ¬≥тов-
ськйй; 11) —екретар —усп≥льноњ ќп≥ки - ≤ван „ар-
нецький; 12) —екретарь «емельних —прав - д-р —тепан
Ѕаран.
`
389
`
панували. ќбдуривши украњнц≥в своЇю по-
к≥рностю, вони з≥брали своњ сили, п≥дгото-
вились ≥ напали на украњнц≥в (4 листопаду)
в самому Ћьвов≥. ≤ ви¤вилось, що в пол¤к≥в
було б≥льше сил. ј б≥льше було хоча би
тим, що переважна б≥льш≥сть населенн¤
Ћьвова була польська, а вона не мало до-
помагала своЇму в≥йськов≥ (головним чином
так званими "боювками"). “ри тижн≥ т¤глась
боротьба за Ћьв≥в ≥ його околиц≥, але укра-
њнц≥ мус≥ли уступитис¤ й ”р¤д украњнський,
¤к ≥ ”р¤д наддн≥пр¤нський, мус≥в перебра-
тись у закуток украњнськоњ земл≥, до “арно-
полю, а трохи згодом до —тан≥славова, де њњ
пробув б≥л¤ шости м≥с¤ц≥в, поки не був ви-
тиснений польським наступом ≥ не перейшов
у наддн≥пр¤нський закуток,  ам'¤нець, об-
щипаний ≥ обсмиканий, у форм≥ "диктату-
ри" ™. ѕетрушевича.
`
Ќе складна ≥стор≥¤ боротьби др≥бно-
буржуазноњ галицьке -украњнськоњ демократ≥њ
за свою державн≥сть. ≤ не щаслив≥ше вона
к≥нчилас¤, ¤к боротьба наддн≥пр¤нськоњ
сестри њњ.
`
2. јнтантський пес м≥ж —ходом ≥ «а-
ходом ≈вропи.
`
ƒв≥ сили загубили «ах≥дну ќбласть ”кр.
Ќар. –еспубл≥ки, (так вона оф≥ц≥ально стала
називатис¤ п≥сл¤ з'Їднанн¤ з ¬еликоњ) ”кра-
`
390
`
њною). ќдна сила - зовн≥шн¤, друга - вну-
тр≥шн¤.
`
«овн≥шн¤ сила, репрезентована ѕольщею,
була антантська реакц≥йна ≥мпер≥ал≥стична
пол≥тика, направлена з одного боку на бо-
ротьбу з роб≥тничо-сел¤нською –ос≥Їю, а з
другого - на ¤ко мога б≥льше пригноблен-
н¤, обезшкодженн¤ й пригн≥ченн¤ перемо-
женоњ √ерман≥њ.
`
Ќа польську шл¤хту складалас¤ почесна
рол¤ антантського жандарма й сторожового
пса на —ход≥. ј щоб пес м≥г бути в сил≥
виконувати своњ чисто "шл¤хетськ≥" обов'¤з-
ки, йому було зроблено ¤к найпростор≥шу й
найзручн≥шу собачу буду.
`
ѕольська шл¤хта на цьому гарненько спе-
кульнула. ѕерше й найближче завданн¤ на
нењ було покладено: кидатись з п≥д вор≥т
≈вропи на рос≥йську революц≥ю й гризти њњ
за литки, бо ѕан≥ јнтанта почувала себе не
зовс≥м спок≥йно в своЇму ≥мпер≥ал≥стичному
палац≥ перемоги, збудованому на к≥ст¤ках
дес¤тк≥в м≥л≥он≥в убитих нею людей. јле
ѕольща, ота така надзвичайно окривджена
долею, ота "в≥льнолюбна, лицарська" ѕольща,
що п≥втора стол≥тт¤ скиглила по корол≥вських
передпоко¤х усього св≥ту й жал≥лас¤ на
утиски, на кривду царату, та ѕольща тепер
ви¤вила всю свою "лицарську" природу. як
злод≥йкуватий ≥ нахабний льокай, ¤кий за-
`
391
`
м≥сць того, щоб на дан≥ йому грош≥ робити
брудне панське дорученн¤, краде њх ≥ робить
спекул¤ц≥њ, так антантський сх≥дний хам ≥ жан-
дарм, зам≥сць того, щоб по рабськи битис¤
з сов≥тською –ос≥Їю, ¤к то йому було нака-
зано, украв у пана свого всю в≥йськову зброю,
дану дл¤ цього дорученн¤, й кинувс¤ з нею
спекулювати на нещастю украњнського народа.
`
ѕольськ≥ д≥в≥з≥њ √алера, сформован≥, обу-
чен≥, озброЇн≥ в ‘ранц≥њ французами, обса-
жен≥ французськими оф≥церами, ц≥ д≥в≥з≥њ, в
¤ких польського було т≥льки "гарматне м'¤-
со", ¤к≥ мали йти на большевистський фронт,
злочинно битис¤ проти рос≥йських роб≥тник≥в
≥ сел¤н, - польською шл¤хтою та њњ прислуж-
никами "соц≥ал≥стами", врод≥ ѕ≥лсудського,
ƒашинського й т. п., було повернено на виг≥д-
н≥ще дл¤ себе злод≥йство, - проти украњн-
ц≥в дл¤ загарбанн¤ украњнськоњ земл≥, на
¤к≥й павуками сид≥ли от≥ "лицар≥ з великого
шл¤ху", ота "свободолюбна страдниц¤", поль-
ська шл¤хта, ц¤ найогидн≥ща галузь соц≥аль-
них параз≥т≥в.
`
–озум≥Їтьс¤, озброЇн≥ по останньому сло-
ву "науки орган≥зованого убийства" ц≥ д≥в≥-
з≥њ мали багато переваги над неод¤гненими,
зле взутими, скупо й б≥дно озброЇними в≥й-
ськами Ќац≥ональноњ –ади. јле той факт, що
ц≥ в≥йська, без техн≥ки, без допомоги, без
амун≥ц≥њ впродовж к≥лькох м≥с¤ц≥в не т≥льки
`
392
`
втримували наскоки антантського злод≥йку-
ватого хама, а ще й не раз били його, по-
казуЇ, ¤ка велика сила духу була в тих,
д≥йсно, геро¤х, що бос≥ й гол≥ бились про-
ти жандарма реакц≥њ.
`
≤ цей факт показуЇ, що зам≥сць того, щоб
кидатись до ѕан≥-јнтанти й жал≥тись њй на
њњ хама, украњнським невдалим, недостойним
проводир¤м цих героњв, треба було кинутись
до тоњ Їдиноњ сили, ¤ка була до њхнього роз-
пор¤дженн¤, ¤ка тримала украњнську владу
й могла ще довго тримати, (а при певному
напр¤м≥ зовн≥шньоњ й внутр≥шньоњ пол≥тики,
й до сього часу мати в украњнських народн≥х
руках), - до свого трудового народу.
`
√алицьк≥ ж "проводир≥" зам≥сць того
писали ноти, протести, тин¤лись ≥ плака-
пись по антантськпх передпоко¤х ≥ з ус≥х
сил старались довести, що вони не больше-
вики, ¤к то брехали пол¤ки, що вони -
н≥¤к≥ революц≥онери, що вони соб≥ тих≥, ц≥л-
ком благонад≥йн≥ рутенц≥, ¤ким також треба
признати право на в≥льне самоозначенн¤,
¤ке так великодушно й солодко розписав
¬≥льсон.
`
Ќатурально, благонад≥йних рутенц≥в не
дуже то слухали. Ќа льока¤ свого пан≥, прав-
да, трохи розсердилась ≥ нав≥ть один раз
вила¤ла. јле в≥н роз'¤снив њй, що украњнц≥
також дуже небезпечний (дл¤ шл¤хетськоњ
`
393
`
ѕольщи, звичайно) елемент, що з ними та-
кож треба боротис¤. ќтже дл¤ чого д≥в≥з≥њ
√алера гнати десь далеко, коли ворог Ї ближ-
че. јле головний аргумент був той, що шл¤-
хетська ѕольща дл¤ своЇњ т¤жкоњ функц≥њ
антантського пса мусить мати ¤ко мога б≥ль-
ше сил ≥ нагороди. Ѕез √аличини ж, без
бориславськоњ нафти, без загарбаних земель
в украњнських сел¤н, без цих модерн≥зованих
раб≥в польськоњ шл¤хти, ¤ка ж могла бути
в нењ сила?
`
≤ јнтанта покрутила носом, пот≥м добро-
душно похльоскала спритного й ловкого
хама по плеч≥ й сказала: ну, що з тобою
робити, займай поки що √аличину по «бруч
та гл¤ди, щоб своњ жандармськ≥ обов'¤зки
справно виконував. ј там побачимо, кому
цей шматок достанетьс¤, тоб≥ чи кому ин-
чому.
`
ј благонад≥йним рутенц¤м сказала слу-
хатись хама, не сваритись з ним ≥ не надо-
кучати њй з своњми нудними жал¤ми. ’ай
пол¤ки займуть √аличину, дадуть њй лад ≥
пор¤док, а там видно буде, кому вона до-
станетьс¤, - пол¤кам чи кому инчому.
`
јле той "хтось инчий" у кожному раз≥
був не рутенц≥. ÷е був труп "Їд≥ной, нЇдЇ-
л≥мой", коло ¤кого ретельно б≥дкались ≥
вовтузиллсь гальван≥затори:  олчак,  ра-
снов, ƒен≥к≥н та инч≥ др≥б'¤зки розбитого
`
394
`
монарх≥зму. ѕан≥ јнтанта, хоч ≥ не дуже
в≥рила в усп≥х гальван≥зац≥њ цих молодц≥в,
а все ж таки побоювалась: а що, ¤к оживе
й почне вимагати й соб≥ шматок з добичи,
чим йому загатити пельку? ј сердити не-
безпечно, цей велетень образитьс¤ й з'Їдна-
Їтьс¤ з недобитою Ќ≥меччиною, а тод≥ јн-
тант≥, особливо ж недокровн≥й хирл¤в≥й
‘ранц≥њ прийдетьс¤ скрутно. ќт через те
‘ранц≥¤ й тримала на поготов≥ ту √аличи-
ну: оживе велетень, - йому достанетьс¤; не
вдастьс¤ оживити, - хай льокаЇв≥ в подару-
нок за службу йде.
`
ј рутенц¤м ≥ в тому й у другому випад-
ков≥ строго рекомендувалось не вигадувати
н≥¤ких дурниць, - ус¤ких там самост≥йностей
та самоозначень, - не робить н≥¤ких без-
чинств ≥ непор¤дк≥в, а "порозум≥тис¤" або з
пол¤ками або з руськими контрреволюц≥о-
нерами.
`
≤ рутенц≥, схлипнувши к≥лькома нотами-
протестами, п≥шли порозум≥ватис¤ з гальва-
н≥заторами "Їдиного" трупа.
ƒо чого це "порозум≥нн¤" привело, по-
бачимо дал≥.
`
3.  улуарно-нафт¤нњ "патр≥оти-вожд≥".
`
“ак≥ зовн≥шн≥ сили брали участь у загибел≥
«ах≥дно-”крањнськоњ –еспубл≥ки.
`
¬нутр≥шн≥ми ж силами, що допомагали
`
395
`
цьому самому були: абсолютна нев≥дпов≥дн≥сть
керманич≥в руху до моменту, њхн¤ ота серв≥-
л≥стична благонад≥йн≥сть, њхн¤ вузесенька,
худосочна др≥бно-буржуазн≥сть, њхн¤ пс≥х≥ка
кулуарних пол≥тик≥в ≥ ц≥лковита в≥дсутн≥сть
¤коњ будь революц≥йности, п≥днесености до
того духу боротьби, ¤кий був у масах га-
лицько-украњнського народу.
`
Ѕ≥льш≥сть Ќац≥ональноњ –ади складалась
з представник≥в др≥бно-буржуазних парт≥й,
з парламентських ≥ сеймових посл≥в, у б≥ль-
шости своњй нац≥ональ-демократ≥в. —ини с≥ль-
ськоњ буржуаз≥њ, або св¤щеник≥в, чи маленьких
ур¤довц≥в, сини б≥дноњ, маленькоњ, забитоњ
польськими панами й ксьондзами крањни,
вихован≥ на дегенеративно-шл¤хетськ≥й поль-
ськ≥й культур≥, заражен≥ духом польського
льокайства, з обмеженим, обсмоктаним псевдо-
европейською ц≥в≥л≥зац≥Їю св≥тогл¤дом, - де њм
було зрозум≥ти й в≥дчути революц≥йний, зем-
л¤ний, з самоњ глибини народньоњ природи
вибухлий дух боротьби? ¬они знали паперову,
др≥бненьку, кулуарну боротьбу свого парла-
менту. “ам випрохати посаду дл¤ украњнц¤,
земл¤ка з свого пов≥ту; там по довгих ≥нтр≥-
гах, п≥дступах, б≥ганин≥ по канцел¤р≥¤х ≥ кон-
ференц≥¤х по кав¤рн¤х - вистаратись двох-
кл¤сову украњнську шк≥лку в малесенькому
м≥стечку. ќце була сфера њхньоњ пол≥тичноњ
д≥¤льности. Ќу, та ще, розум≥Їтьс¤, промови
`
396
`
на виборах, у парламент≥ й за чашкою кави.
„емп≥они парламентськоњ пустопорожньоњ ба-
лаканини, вони, здаЇтьс¤, колись побили св≥то-
вий рекорд на довготу.
`
ќтже, вихован≥ на цих др≥бненьких ≥нте-
ресах, висушен≥, ¤к мум≥њ, в парламентських
кулуарах, навчен≥ й призвичаЇн≥ т≥льки ви-
прохувати, ви≥нтр≥говувати й п≥дхоплювати
крихточки з столу австр≥йських пан≥в, - ¤к
могли ц≥ пол≥т≥кани й парламентськ≥ "чинов-
ники" зразу зм≥нити всю свою суть, усю
природу свою й стати проводир¤ми револю-
ц≥йних мас народу?
`
јбсолютно була цe неприродна р≥ч. ≤ че-
рез це ц≥лком зрозум≥ло, через що ц≥ люди так
бо¤зко, на шпиньочках, уклон¤ючись ≥ "ц≥лу-
ючи руц≥", п≥дходили до того ман≥фесту, ¤кий
видав пан- арл ≥ не см≥ли переступити н≥
через одну л≥теру цього найсв¤т≥йшого дл¤
них закону. «розум≥ло, через що майбутн≥й
"диктатор" ™. ѕетрушевич так серв≥л≥стично
(п≥д час уже революц≥њ!) вигинавс¤ перед
австр≥йськими панами й запевн¤в, що укра-
њнц≥ разураз були самим в≥рним, самим в≥д-
даним народом јвстр≥њ, сењ злоњ, глузливоњ
до них визискувачихи-мачухи.
`
ј так само зрозум≥ло, через що ц≥ "ке-
ровники" так неохоче, так уперто ухил¤лись
в≥д поЇднанн¤ з Ќаддн≥пр¤нською ”крањною,
- вони бо¤лис¤ њњ революц≥йности, бо ¤к-
`
397
`
н≥-¤к, а наддн≥пр¤нська демократ≥¤, не зва-
жаючи на своњ вс≥ хиби й помилки, була п≥д
той час (¤к раз повстанн¤ проти √етьмана
й "майже-большевицька" декларац≥¤ ƒирек-
тор≥њ!) в порив≥ своЇњ революц≥йности, з широ-
кими переспективами соц≥альних ≥ пол≥тич-
них реформ та перебудов. ÷е мус≥ло л¤кати
парламентськ≥, кулуарно-канцел¤рськ≥ душ≥
галицьких рутенц≥в-проводир≥в. ¬они зовс≥м
не мали на уваз≥ н≥¤ких соц≥альних чи на-
в≥ть глибоких пол≥тичних революц≥й. ѓм хо-
дило переважно о те, щоб вирвати з п≥д
польського нац≥онального пануванн¤ √али-
чину, зробити з нењ маленьку украњнську дер-
жаву, забезпечити нац≥ональн≥ права украњн-
ського народу й "шлюс". —амим же мати
змогу не т≥льки не випрохувати ур¤дових
посад, а ще й роздавати њх "своњм люд¤м";
та до того, щоб можна було вмочити ур¤до-
вий пир≥г у нафту й смачненько уминати його
все житт¤. “акий соб≥ тихий та мирний ≥деал
жив у цих кулуарних, Ївропейських душах
≥ до його зовс≥м не пасувала ота наддн≥-
пр¤нська, "аз≥атська", "майже-большевицька"
"нестриман≥сть", "недержавн≥сть".
`
јле що робити: маси т¤глис¤ до тоњ "аз≥-
атщини", галицький забитий сел¤нин почував
пробуджену соц≥альну й нац≥ональну р≥дн≥сть
з наддн≥пр¤нським братом своњм, галицький
роб≥тник кл¤совим ≥нст≥нктом своњм т¤гнувс¤
`
398
`
туди, де йшла велика, народн¤, д≥йсно ви-
звольна з п≥д ус¤кого ¤рма боротьба.
`
≤ через те Ќац≥ональна –ада мус≥ла п≥ти
на уступки й згодитись на з'Їднанн¤. јле
це було т≥льки формальне поЇднанн¤. Ќ≥
≥сторичн≥ умови попереднього житт¤ двох
крањн, н≥ р≥жниц¤ в сам≥й природ≥ керую-
чих елемент≥в не спри¤ли т≥сн≥щому злиттю
двох галуз≥в Їдиного народу.
`
≤ розум≥Їтьс¤, ц¤ сама природа галиць-
ких кулуарно-нафт¤них пол≥тик≥в була при-
чиною того, що не було використано ¤к сл≥д
силу галицького сел¤нства. «наючи цю при-
роду, см≥шно нав≥ть у¤вити, щоб ц≥ люди
могли стати на грунт д≥йсно-народньоњ, сел¤н-
сько-роб≥тничоњ влади й державности. јле
вони не т≥льки на це не були здатн≥, а нав≥ть
на буржуазний революц≥он≥зм, на те, щоб
хоч на мент прон¤тись визвольним енту-
з≥азмом, щоб одважитись на зламанн¤ тих
соц≥альних ≥ пол≥тичних в≥дносин, ¤к≥ ро-
били з √аличини ¤кесь феодальне кн¤з≥вство
польськоњ шл¤хти.
`
Ќац≥ональна –ада вже ц≥лком св≥домо
не хот≥ла порушити н≥ одноњ основи шл¤-
хетсько-буржуазного ладу. ¬она з повною
св≥домостю не ч≥пала польських пом≥щик≥в
паук≥в ≥ њхн≥х кодл. ≤ так само, з страху
перед революц≥йним настроЇм мас, вона не
допускала н≥¤ких ширших про¤в≥в його.
`
399
`
„ерез те, натурально, вона й не могла
використувати ту велику силу духу, завз¤тт¤,
¤ка часто буваЇ б≥льшою за силу гармат ≥
танк≥в. Ќавпаки, коли, наприклад, галерськ≥
д≥в≥з≥њ почали бити украњнське в≥йсько, коли
украњнський ур¤д, упавши духом, почав
одступати й коли украњнське зал≥зниче роб≥т-
ництво, запалившись вогнем отого завз¤тт¤,
сформувало власними силами св≥й роб≥тни-
чий полк ≥ попрохало в≥д ур¤ду затверженн¤
його, то х≥ба ц≥ кулуарн≥ душ≥ не зл¤кались
цього завз¤тт¤, х≥ба вони не заборонили
формуванн¤ таких "парт≥йних", ¤к вони
казали, полк≥в?
`
ј х≥ба ц¤ "демократична" влада не аре-
штувала де¤ких пол≥тичних д≥¤ч≥в (ћ. Ўа-
повала, ‘. ™вшана, ¬. ѕачовського), коли ц≥
хот≥ли надати орган≥зован≥, революц≥йн≥ фор-
ми тому бурхливому невдоволенню мас, ¤ке
й Ќац≥ональн≥й –ад≥ було в≥доме?
`
≤ х≥ба в сел¤нств≥ й роб≥тництв≥ не було
загальноњ думки: нехай управимось т≥льки
з польськими панами, ми в≥зьмемось ≥ за
своњх п≥дпанк≥в?
`
÷≥ худосочн≥, паперов≥ пол≥т≥кани не т≥ль-
ки не вм≥ли використати сил народа, але
вс≥Їю своЇю пол≥тикою убивали революц≥йний
дух, глушили п≥днесенн¤ души народньо≥,
викликали знев≥рр¤, недов≥рр¤, нер≥шуч≥сть,
непевн≥сть. ≤ т≥льки сила в≥ковоњ ненависти
`
400
`
до польського пана та природна слухн¤н≥сть
галицького сел¤нина й звичка коритись на-
чальству тримали в д≥сц≥пл≥н≥ й послуху от≥
бос≥ й гол≥ сел¤нськ≥ в≥йська.
`
÷≥ галицьк≥ "патр≥оти", не допускаючи
"парт≥йних" полк≥в ≥ глушачи революц≥йн≥
пориви свого народу, все виставл¤ли свою
любов до держави, - т≥льки, мовл¤в, у ≥м'¤
державних ≥нтерес≥в вони вели свою акц≥ю.
`
ƒобрe. „ом же вони не вр¤тували тоњ
державности, коли це можна було зробити?
 оли пол¤ки били й вип≥рали украњнську
наддн≥стр¤нську арм≥ю з √аличини й коли
дл¤ кожного ¤сно було, що над≥й на р¤тунок
власними силами немаЇ, коли ¤сно було,
що јнтанта в≥ддавала украњнський народ
своЇму хамов≥ на пожиранн¤, то чому ц≥
велик≥ патр≥оти не згодились ур¤тувати укра-
њнську, нац≥ональну державн≥сть тими засо-
бами, ¤к≥ њм пропонувались? јдже больше-
вики (в червн≥ 1919 р.) пропонували цим
"патр≥отам": ми вам дамо зброњ, одежу, вс≥Їњ
амун≥ц≥њ, нав≥ть свого в≥йська, коли треба,
- вступайте з нами в союз, давайте разом
бити пол¤к≥в, вам потр≥бна ваша крањна, а
нам треба пробитись до ”горщини. “≥льки
одна умова: л≥кв≥дуйте ѕетлюр≥вщину.
`
 улуарн≥ "патр≥оти" в≥д цього в≥дмови-
лись. ƒе ж бо то можливо: зрадити ѕетлю-
ру, зрадити своњх.
`
401
`
ƒл¤ них н≥би петлюр≥вщгша була вс¤
украњнська державн≥сть.
`
јле д≥ло, розум≥Їтьс¤, не в петлюр≥вщин≥,
- коли њм було потр≥бно, вони дуже легко
згодились њњ "л≥кв≥дувати".
`
 оли б вони були справжн≥ми патр≥отами,
коли б дл¤ них, д≥йсно, нац≥ональн≥, народ-
ньо-державн≥ ≥нтереси були вище за все,
вони повинн≥ були б виразно за¤вити, що
петлюр≥вщина не Ї украњнська державн≥сть,
що р¤тувати петлюр≥вщину Ї р≥ч безпотр≥бна,
безнад≥йна й нав≥ть шкодлива дл¤ д≥йсно-
украњнських народньо-державних ≥нтерес≥в.
 оли б вони не були, д≥йсно, т≥льки парт≥й-
ними патр≥отами, то повинн≥ були б не од-
кидати пропоз≥ц≥й большевик≥в, а вступити
з ними в дальш≥ переговори, повинн≥ були
поставити контрпропоз≥ц≥ю: ми л≥кв≥дуЇмо
петлюр≥вщину, а ви л≥кв≥дуйте п¤таковщину.
≤ нехай буде на вс≥й соборн≥й ”крањн≥, й у
вас ≥ в нас, один сп≥льний сов≥тський, соц≥-
ал≥стичний, але нац≥онально-украњнсь-
кий ”р¤д ≥ нехай в≥н робить у соц≥ально-
пол≥тичному напр¤м≥ все, що хоче й що вва-
жаЇ корисним дл¤ народу. Ќам же важно,
щоб була забезпечена нац≥онально-державна
сторона ц≥Їњ влади.
`
ћи знаЇмо, що угода з вами приведе й
√аличину до сов≥тськоњ форми влади, але
ми не парт≥йн≥ патр≥оти, ми готов≥ в ≥м'¤
`
402
`
нашоњ нац≥ональности од≥йти в≥д влади, аби
цю нац≥ональн≥сть було вр¤товано й гаран-
товано.
`
ќт-так повинн≥ були б м≥ркувати ц≥ "па-
тр≥оти", коли б вони були, д≥йсно, патр≥о-
тами, коли б вони, справд≥, були, ¤к кажуть,
за≥нтересован≥ т≥льки справою нашоњ нац≥о-
нальноњ державности. ≤ коли б вони так
поставили справу переговор≥в, то в багато
шанс≥в думати, що нац≥ональна справа й у
√аличин≥ й на ¬елик≥й ”крањн≥ в≥д того
значно виграла би.
`
јле "патр≥оти" пропоз≥ц≥њ большевик≥в
одкинули. Ѕо, перш усього, - ¤к вони ка-
жуть, - вони не могли ор≥Їнтуватись на
"труп", се-б-то —ов≥тську –ос≥ю. ј друге,
вони не могли зрадити наддн≥пр¤нц≥в, осо-
бливо тод≥, ¤к прињхав ѕетлюра з сьома м≥н≥-
страми й "дес¤ть годин виплакував помочи"
проти большевик≥в ≥ благав не вступати з
ними в союз, не л≥кв≥дувати його.
`
ќ чого ж варт≥ ц≥ виправданн¤ й аргу-
менти, коли поставити њх поруч з тим фак-
том, що ц≥ сам≥ "патр≥оти" через чотир≥
м≥с¤ц≥ з'ор≥Їнтувались на справжн≥й труп,
на ƒен≥к≥на, коли зрадили того самого ѕе-
тлюру й коли в≥ддали найб≥льшому ворогов≥
украњнськоњ нац≥њ, найлют≥щому реакц≥оне-
ров≥ своЇ в≥йсько й в≥ддали майже без ус¤ких
контрпропоз≥ц≥й?
`
403
`
≤ чи не ¤сно з цього, що цей "патр≥о-
тизм" був д≥йсно-парт≥йний патр≥отизм, во-
рожий до соц≥ального визволенн¤ понево-
лених кл¤с украњнського народа, прихильний
до реакц≥њ, патр≥отизм парт≥њ прислужник≥в
буржуаз≥њ, патр≥отизм ур¤дового пирога, ку-
луарно-нафт¤ннй ≥ зрадницький патр≥о-
тизм.
`
ќт-то ж н≥ тр≥шки не дивно, що ц≥ люди
не змогли довго боротись ≥ були вибит≥ з
√аличини. ¬они покладали вс≥ над≥њ т≥льки
на м≥л≥тарну силу свою, инчих сил свого
народу й м≥жнародньоњ с≥туац≥њ вони не ро-
зум≥ли й не хот≥ли розум≥ти.
`
≤ к≥нчилось тим, чим ≥ повинно було в
таких умовах к≥нчитись: дужча м≥л≥тарна
сила перемогла слабшу. Ќац≥ональна –ада
й ƒержавш≥й —екретар≥ат мус≥ли кидати
нафту й т≥кати за «бруч. “≥каючи, в дороз≥
(на мост≥ в «ал≥щиках) вони в бсзпорадно-
стн й у пан≥ц≥ передали всю повновласть
одному чолов≥ков≥ ™. ѕетрушевичу, назвав-
ши його "диктатором".  упка вт≥кач≥в, ку-
луарних борц≥в узурпувала владу й пере-
дала њњ одному кулуарному герою. ¬≥н мав
тепер "право" розпор¤джатись долею й жит-
т¤м тоњ нещасноњ сотн≥ тис¤ч людей, ¤ка
сл≥по слухалась своњх недостойних прово-
дир≥в ≥ п≥шла за ними.
`
јле зате було вр¤товано петлюр≥вщину,
`
404
`
отаманщину.  оли большевики вже п≥дхо-
дили до самого  ам'¤нц¤ й от-от мали вз¤ти
цей останн≥й закуток, диктатор ѕетрушевич,
здавшись на сльози √оловного ќтамана
ѕетлюри, вислав проти большевик≥в к≥льки
бригад свого в≥йська й вр¤тував на к≥льки
м≥с¤ц≥в владу отаманщини.
`