–ќ«ƒ≤Ћ III.
`
Ќац≥ональна контрреволюц≥¤ гетьманщини.
`
1. —каканн¤ руськоњ буржуаз≥њ по украњнськи. - 2. ѕ≥д-
готовча любов протоф≥совц≥в. - 3. "Ѕачили оч≥, що ку-
пували, њжте, хоч повилазьте." - 4. –усько-н≥мецька
змова. - 5. Ќеминучий насл≥док п≥дготовчоњ любови.
`
1. —каканн¤ руськоњ буржуаз≥њ по
украњнськи.
`
јле ц≥ оф≥ц≥альн≥ за¤ви ан≥ тр≥шки не
заважали, ¤к показано вище, н≥ соц≥альн≥й,
н≥ пол≥тичн≥й реакц≥њ в найотверт≥щих, ц≥-
ничн≥щих ≥ жорсток≥щих формах.
`
“ак само не заважали вони й нац≥ональ-
н≥й контрреволюц≥њ. јле з тою т≥льки р≥ж-
ницею, що нищенн¤ нац≥ональних здобут-
к≥в революц≥њ робилось помалу, не раптово, по
певному, мудро нам≥ченому планов≥.
`
як сказано, вс¤ фактична влада належала
н≥мц¤м. ќтже в≥д н≥мецьких генерал≥в за-
лежала й нац≥ональна справа на ”крањн≥.
–уська буржуаз≥¤, розум≥Їтьс¤, не могла по-
миритис¤ з ≥стнуванн¤м украњнськоњ держави,
з нац≥ональними њњ формами. “а це таки,
`
62
`
д≥йсно, був ¤кийсь абсурд: увесь устр≥й дер-
жави - буржуазний; ус≥ ур¤дов≥ њњ державн≥
апарати передано буржуаз≥њ; сама буржуаз≥¤
вс¤ - руська; а держава через щось називаЇть-
с¤ украњнською, мова в ”р¤д≥ й у вс≥х буржу-
азно-ур¤дових ≥нст≥туц≥¤х повинна бути укра-
њнська. « усього каб≥нета м≥н≥стр≥в один чи два
м≥н≥стри знали украњнську мову, останн≥ ж чу-
ли њњ т≥льки в малорос≥йських спектакл¤х. —ама
"верховна влада", емблема, так сказати, нац≥о-
нально-украњпського характеру держави, геть-
ман, теж по украњнськ≥њ говорити не вм≥в. ¬се
оточенн¤ його, "дв≥р", складалось з руськоњ
"забубенноњ" оф≥церн≥, ¤ка ≥стинно-руськими
словами ла¤ла й висм≥ювала й украњнську дер-
жаву, й украњнську мову, й усе украњнське.
`
ѕо м≥н≥стерствах вищ≥ керуюч≥ посади
було, ц≥лком натурально, засажено людьми
в≥дпов≥дними до нового ладу. ј цими людьми
були стар≥ руськ≥ бюрократи, ¤к≥ здеб≥льшого
н≥коли зовс≥м не чули украњнськоњ мови, бо
т≥льки тепер опинились на ¬крањн≥. ≤ вони
раптом повинн≥ були писати, говорити й ро-
бити доклади своњм м≥н≥страм, ¤к≥ теж не
вм≥ли по украњнськи, на чуж≥й ≥ здавна не-
признан≥й ними мов≥.
`
–озум≥Їтьс¤, це був абсурд.
`
јле "скачи, враже, ¤к пан каже". ѕан-
н≥мець наказував скакати по украњнськи, от-
то ж треба було хоч удавати, що скакаЇш.
`
63
`
јле, удаючи скаканн¤ по украњнськи, й
буржуаз≥¤ й бюрократ≥¤ робили в той же час
ус≥ заходи, щоб переконати пана, що це -
абсурд, безглузд¤, що нац≥ональна-украњнська
держава така "¤к у людей" - абсолютно не-
можлива. 1 представл¤ли йому наочн≥ жит-
тЇв≥ докази: вс≥ пор¤дн≥, багат≥, приличн≥
люди - не украњнц≥, а руськ≥, або Їврењ, або
пол¤ки. ¬с≥ "культурно-творч≥ сили краю"-
не украњнц≥. ¬с≥ знавц≥ державного, адм≥н≥-
стративного управл≥нн¤ - не украњнц≥. ј з
кого складаЇтьс¤ те товариство, в ¤кому ма-
ють соб≥ спочинок ≥ розвагу н≥мецьк≥ оф≥цери
по своњй т¤жк≥й прац≥ охорони ладу й пор¤дку
в краю? « не-украњнц≥в. „ињ ж≥нки дають
змогу н≥мецьким оф≥церам легче терп≥ти роз-
луку з своњми власними ж≥нками? Ќе-укра-
њнц≥в. яка мова пануЇ скр≥зь на улиц¤х, в
приличних домах, магаз≥нах, ресторанах? Ќе-
украњнська.
`
“ак х≥ба ж не абсурд украњнська держав-
н≥сть? ≤ х≥ба вона, руська буржуаз≥¤, потерпить,
щоб ц¤ ненормальн≥сть т¤глас¤ й тод≥, ¤к буде
вичищено всю –ос≥ю в≥д большевик≥в ≥ влада
в ус≥й –ос≥њ перейде до нењ, до буржуаз≥њ
так само ¤к на ”крањн≥? ≤ х≥ба та майбутн¤
велика –ос≥¤ забуде н≥мц¤м, що вони хот≥ли
роздробити њњ, хот≥ли утворити ¤кусь ”крањну?
’≥ба такий тверезий, такий мудрий ≥ силь-
ний народ, ¤к н≥мц≥, не розум≥Ї того, що
`
64
`
його ≥нтереси йдуть разом з ≥нтересами ве-
ликоњ, Їдиноњ, могутньоњ –ос≥њ? « ким же
проводир≥ н≥мецького народу хот¤ть ≥ти тут
в "южн≥й –ос≥њ"? « купкою нездатних до
державноњ роботи людей, ¤к≥ ще так вороже
ставл¤тьс¤ до н≥мецького народу, що так
ве-шкодушно прийшов њм на пом≥ч? „и з тим
темним, некультурним, большевнцькнм сел¤н-
ством, що так невд¤чно приймаЇ визвольне
н≥мецьке в≥йсько в себе на сел≥? Ѕо де ж т≥
украњнськ≥ сили, з ¤кими можна йти разом
≥ творити буржуазну "справжню" державу?
`
Ќема що: на н≥мц≥в ус≥ ц≥ аргументи ро-
били в≥дпов≥дне враж≥нн¤, вони признавали
њм рац≥ю. ƒ≥йсно, все навкруги було неукра-
њнське, вс≥ "приличн≥ люди", з ¤кими можна
поговорити - не-украњнц≥. Ќав≥ть законн≥
й незаконн≥ прост≥тутки по буржуазних са-
лонах, по шантанах ≥ просто на улиц¤х, ≥ т≥
говор¤ть т≥льки по руськи, признають себе
руськими й см≥ютьс¤ з украњнського.
`
јле що робити: Ѕерл≥н признав укра-
њнську державу, Ѕерл≥н робив з нею мир,
Ѕерл≥н хот≥в, щоб вона була нац≥ональна й
демократична, Ѕерл≥н, словом, хот≥в доказа-
ти, що в≥н не ламаЇ права самоознач≥нн¤
народ≥в ≥ не несе з собою реакц≥њ, ¤к то го-
ворили м≥л≥тарн≥ вороги його.
`
ќтже, хоч воно й самим н≥мецьким пред-
ставникам Ѕерл≥ну на ”крањн≥, видно, що
`
65
`
абсурд, але треба до ¤когось часу... удавати,
що скакаЇш так, ¤к Ѕерл≥н кажe.
`
≤ удавали. Ќ≥мецький генeральний штаб
весь час р≥шуче й категорично за¤вл¤в, що
”крањна повинна бути самост≥йною, незалеж-
ною й безумовно-демократичною державою.
`
Ќ≥мецько-гeтьманський ”р¤д бив себе в
груди й прис¤гавс¤, що в≥н ≥менно й Ї
оттой щиро-нац≥ональний ≥ безумовно-демо-
кратичний ”р¤д самост≥йноњ, незалежноњ.
суверенноњ, дорогоњ, великоњ украњнськоњ дер-
жави.
`
√етьман розв≥сив у себе по поко¤х пози-
чен≥ з музею портрети гетьман≥в ≥, щоб що
б≥льше показати украњнц¤м, ¤кий в≥н щирий
патр≥от, почав учити свого "насл≥дника прe-
стола" украњнськ≥й мов≥. «а вчител¤ було
вз¤то ¤когось руського оф≥церишку Ѕлават-
ного, що вм≥в по украњнськи*), жулика й
чорносотенц¤.
`
¬с≥ м≥н≥стри, вс≥ гутн≥ки прис¤галис¤,
що через три м≥с¤ц≥ вони вс≥ заговор¤ть по
украњнськи й нав≥ть па зас≥данн¤х так гово-
ритимуть. ј що до нижчих ур¤довц≥в, то
њм категорично було за¤влено, щоб черeз
три м≥с¤ц≥ вс≥ заговорили по украњнськи.
`
*) ÷eй "восп≥татель", ад'ютант ≥ один з гофмей-
стер≥в гетьманського "двору" в осени 1919 р. був по-
сажений австр≥йською пол≥ц≥Їю в тюрму по п≥дозр≥нню
в крад≥жц≥ м≥лл≥она корон у в≥денського банкира.
`
66
`
’то не заговорить, той буде позбавлений
посади.
`
≤ це за¤вл¤лос¤ з такого пресерйозною
м≥ною, що б≥дн≥ руськ≥ чиновнички, що по-
зас≥дали на посадах, поперел¤кувались ≥
кинулись учити украњнську мову.  нигарн≥,
украњнськ≥ й неукрањнськ≥, найкраще торгу-
вали украњнськими словниками та грамати-
ками за тих чудернацьких час≥в скаканн¤
руськоњ реакц≥њ по украњнськи.
`
2. ѕ≥дготовча любов протоф≥совц≥в.
`
„иновнички, розум≥Їтьс¤, не могли знати
тайних "предположен≥й" своЇњ верховноњ вла-
ди - руськоњ буржуаз≥њ; але вони почували,
що д≥Їтьс¤ щось безглузде, що не може того
бути, щоб гутн≥ки, лизогуби й ус≥ инч≥
≥стнно-руськ≥ лизоблюди, ¤к≥ зас≥дали в пра-
вптельств≥, щоб вони зрадили руську справу
на користь хохлам, мазепинц¤м. ≥ хоч на
вс¤кий випадок вони й "зубрили" "собачу"
граматику й мову (так не-оф≥ц≥ально нази-
валась украњнська мова серед гутн≥к≥в), але
в глибин≥ своњх зтр≥вожених маленьких душ
спод≥вались, що цe ¤кось минетьс¤ й без-
глузд¤ зникне.
`
ј дл¤ таких спод≥ванок були й де¤к≥
серйозн≥, реальн≥ п≥дстави. ’оч воно й за-
¤вл¤лос¤, що вс≥ ур¤довц≥ повинн≥ по укра-
њнськи провадити все д≥ловодство по ур¤до-
`
67
`
вих ≥нст≥туц≥¤х, а тим часом ѕравительство
помаленьку викидало з тих ≥нст≥туц≥й ус≥х
украњнц≥в, ус≥х тих, що могли по украњнськ≥њ
вести д≥ловодство.
`
’оч воно й декларувалос¤, що держав-
ною мовою на ”крањн≥ е т≥льки украњнська
мова, а тим часом вища судова ≥нст≥туц≥¤,
—енат, б≥льшостю голос≥в постановила, що й
руська мова повинна вважатис¤ державною
мовою.
`
’оч воно н≥би малос¤ украњнську нац≥о-
нальну арм≥ю формувати, а тим часом ус≥
украњнськ≥ частини, складен≥ з нац≥онально-
св≥домих полонених ≥ инчих елемент≥в, енер-
г≥чно розформовувались ≥ розпускались. «а-
м≥сць них складались оф≥церськ≥ руськ≥ кадри.
`
’оч за¤вл¤лось, що на пров≥нц≥њ також
повинна скр≥зь украњнська мова бути ур¤до-
вою, а тим часом украњнц≥в ур¤довц≥в скр≥зь
було викинено, або арештовано, або нав≥ть
розстр≥л¤но, а зам≥сць них настановлено в≥-
домих ≥стино-руськнх людей.*)
`
*) Ќаприклад, сам≥ призвища губeрнських ≥ пов≥-
тових старост були переважно так≥: ћалахов (черни-
г≥вський), ƒЇмЇнтьЇв (верхнедн≥провський),  омаров
(павлоградський),  лючн≥ков (олександр≥вський),  у-
др¤нов (слов¤носербський), ’аратаЇв (мар≥упольський),
“ЇрЇнтьев (херсонський), ¬ерещаг≥н (елисаветський),
ѕлЇщЇЇв (харьк≥вський), √р≥горьЇв (ахтирський), ящЇв
(≥зюмський), ≤гнатьвв (сумський),  ≥сЇльов (кам'¤нець-
кий), —оловйов (летичевський) ≥ т. д. ≥ т. д.
`
68
`
≤ що дал≥, то ц≥ ознаки ≥стинно-руськоњ
в≥рности ѕравительства ставали все виразн≥-
шими й см≥л≥щими. « –ос≥њ вже хмарою
сунула вс¤ка чорна, с≥ра й жовта руська
сотн¤; поњзди, набит≥ так званими "фахов-
ц¤ми" без перестанку звозили цю гидь на
”крањну.
`
я приведу тут виривок з одноњ своЇњ
стат≥, пом≥щеноњ в "–об≥тнич≥й √азет≥", дл¤
виразн≥щоњ характеристики тод≥шнього мо-
менту.
`
"« кожднм днем росте до нас любов на-
ших любих, милих брат≥в - руських. ѕалка,
непереможна, надзвичайна любов! ¬они ти-
с¤чами кидають св≥й край, свою батьк≥вщину;
м≥н¤ють призвища; з риском попастис¤ в
руки сов≥тських властей переб≥раютьс¤ через
украњнсько-рос≥йський кордон; записуютьс¤
нав≥ть в украњнське п≥дданство, п≥дроблюють
пашпорти, все те робл¤ть т≥льки дл¤ того,
щоб добратис¤ до ”крањни.
`
"≤менно, "добратис¤", допастис¤, всмокта-
тись, вгризтись у т≥ло нашоњ молодоњ ƒер-
жави. ÷≥л≥ потоки брат≥в-руських, брат≥в-
малорос≥в, брат≥в п≥дроблених, сфальшоваиих
украњнц≥в пливуть на нашу землю. √емороњ-
дальн≥, випробован≥, патентован≥ знавц≥ по-
л≥цейське-жандармського режиму; забрако-
ван≥ кандидати в царськ≥ м≥н≥стри; недороз-
стр≥лен≥ недобитки ≥мператорського двору;
`
69
`
зажурен≥, висхл≥ в≥д туги з торбосхожими
черевами колишн≥ пол≥цмейстри, губернатори,
сенатори; тощ≥ публ≥ц≥сти вс¤ких репт≥л≥й;
поети з монокл¤ми, з гнил¤тинкою; одставн≥
л≥дери р≥жних воздихающих за реакц≥Їю пар-
т≥й; жвав≥ спекул¤нти з акул¤чими пащами.
`
"як висхл≥ з голоду, лют≥, пекуч≥ блощи-
ц≥, сунуть ≥ обсипають нас ц≥ виборн≥, ква-
л≥ф≥кован≥ екземпл¤ри найчорн≥йшоњ реакц≥њ.
ќдн≥, сласно пл¤мкаючи голодними, слин¤-
вими, син≥ми губами, обс≥ли щердо розкла-
ден≥ перед ними казенн≥ пироги й уминають
њх з таким рад≥сним гарчанн¤м, що мороз
≥де по вс≥й ”крањн≥. ƒруг≥, розставивши
акул¤ч≥ пащ≥, весело вир¤чивши нахабн≥
оч≥, смачно глитають дурну украњнську риб-
ку, велику й маленьку. “рет≥, набравшись
сил, п≥джививши недокровн≥ ноги, прожогом
нишпор¤ть по вс≥х закутках, винюхують ре-
волюц≥ю та украњнську св≥дом≥сть, хапають
њх, таскають, гризуть. „етверт≥, обснувавши
по теплих, людних куточках чепурненьк≥
редакц≥йн≥ павутинн¤, тихо поважно ловл¤ть
украњнських мушок. ј л≥дери парт≥й тим
часом б≥гають по прийомних, через задн≥
ходи зав'¤зують вузлики, прот¤гують ниточ-
ки, мотуз'¤, шворки, оплутують, забивають
к≥лки - словом, жваво, заклопотано, з ве-
селою над≥Їю в серц≥ робл¤ть п≥дготовчу
роботу.
`
70
`
"ѕравда, вони вс≥ робл¤ть п≥дготовчу ро-
боту. ¬они вс≥ так жагуче, так непод≥льно
любл¤ть ”крањну, що н≥ за що не хот¤ть
в≥дд≥лити њњ в≥д недЇл≥моњ. ≤ в в≥дпов≥дний
час, коли ≥нтернац≥ональна банда чехо-сло-
вак≥в протопче шл¤х через трупи —ов≥тськоњ
–еспубл≥ки дл¤ обережноњ галантно-джен-
тельменськоњ јнтанти на ”крањну, вони вс≥,
ц≥ люб≥ брати, вс≥ отс≥ акули, л≥дери, пол≥ц-
мейстери, журнал≥сти, м≥н≥стри, вс≥ разом,
дружно, з сп≥вом "Ѕоже, ÷ар¤ храни!" ≥
"Ѕей нbмцевъ!", ухопившись за п≥дготован≥
л≥дерами мотузочки, пот¤гнуть п≥дготовану,
оплутану, безсилу, безпом≥чну ”крањну в
об≥йми антанто-монарх≥чноњ, Їдиноњ, недЇл≥-
моњ тюрми. ќ, ¤к вони жагуче, ¤к нетерпл¤че,
приставивши до чола руку дашком, вдивл¤-
ютьс¤ на п≥вн≥ч ≥ на сх≥д, ждучи своЇњ
«аступниц≥. ¬они, правда, озираютьс¤ й на
зах≥д (на н≥мц≥в), приЇмно, улесливо посм≥-
хаютьс¤, шопочуть на вушко, топчутьс¤ п≥д
ногами, вимахують хвостами й робл¤ть ви-
гл¤д ц≥лком пок≥рних, ц≥лком в≥дданих
зв≥р¤т. јле це так, на вс¤кий випадок та
дл¤ одводу очей.
`
"ј вс¤ над≥¤ њхн¤ на јнтанту. јх, ¤к
м≥цно здушать вони тод≥ нас у своњх братн≥х
об≥ймах! як сласно вони гатитимуть п≥дко-
ваними јнтантою закаблуками оплутане, по-
шматоване, б≥ле т≥ло молодоњ –абин≥, ¤ка
`
71
`
посм≥ла вирватись на волю.  оли вони вже
тепер наступають немов ненавмисне њй на
груди, коли тепер показують њй ≥ ¤зика й
кулака, коли тепер часом любовно пальчи-
ками натискають на горло, - то що ж буде
тод≥? ўо тод≥ буде, коли за њхньою спиною
сто¤тиме самовдоволений ƒжон-Ѕуль, на-
практикованнй з ≤рл¤ндц¤ми, Ѕурами, ≥н-
д≥йц¤ми по части "опредbлен≥¤" нац≥й?"
`
3. "Ѕачили оч≥, що купували, њжте, хоч
повилазьте".
`
ќт-така була п≥дготовча любов "культур-
но-творчих сил" до "дорогоњ вс≥м ”крањни".
`
I не даремно др≥бн≥ "фаховц≥", зубр¤чи
"собачу" граматику, покладали над≥њ на
свою верховну протоф≥совську владу.
`
як же реагував на це все украњнськ≥й
народ?
`
–еакц≥¤ була р≥жна, в залежности! в≥д
кл¤си й теч≥њ.
`
—ел¤нство в≥дпов≥ло повстанн¤м ≥ терором
на пом≥щик≥в ≥ тих куркул≥в, що виб≥рали
√етьмана. ѕ≥дн≥мались ц≥л≥ села, викопували
заржав≥л≥, принесен≥ з фронт≥в рушниц≥ й ви-
ступали проти пом≥щицьких ≥ ур¤дових со-
тень, палили економ≥њ, палили дворища геть-
манц≥в. ќсобливо повстанський рух мав
значну силу на «веннгородщин≥, де ним ке-
рував л≥вий соц≥ал≥ст-революц≥онер Ўинкарь.
`
72
`
јле, ¤к ≥ можна було ждати, повстанн¤
хутко було задушено зал≥зною рукою н≥мець-
кого генерала. «ле озброЇн≥, нед≥сц≥пл≥нова-
н≥, розр≥жнен≥ груп≥ повстанц≥в не могли
змагатис¤ з таким ворогом, ¤к н≥мецьке ре-
гул¤рне в≥йсько. ÷е був вибух народнього
гн≥ву й одчаю, але, на жаль, проти його
була непереможна сила. ≤ вибух було при-
топтано, а в руки пом≥щицтву, н≥мц¤м ≥
карним чорно-оф≥церським сотн¤м було дано
тим немов оправданн¤ дл¤ њхньоњ дальшоњ
лют≥.
`
–об≥тництво по м≥стах зац≥пило зуби й
сховалось у п≥дполл¤, мр≥ючи про той час,
коли можна буде виступити на боротьбу з
граб≥жниками.
`
ѕол≥тичн≥ неруськ≥ демократичн≥ парт≥њ
принишкли. ј руськ≥ вс≥ (за вињмком боль-
шевик≥в) вступили в "–усск≥й —оюзъ", ¤кий
мав на мет≥ боротьбу з украњнством. „орно-
сотенц≥, кадети, меньшевнкн й есери вс≥,
п≥д захистом н≥мц≥в ≥ лизоблюд≥в, дружно
йшли походом на украњнське в≥дродженн¤.
`
”крањнство розбилось на дв≥ головн≥ те-
ч≥њ; легальну й нелегальну. ƒо легальноњ
належали вс≥ т≥ парт≥њ, ¤к≥ були й у ÷ен-
тральн≥й –ад≥: есдеки, есери, есефи, само-
ст≥йники й инч≥ групи. ѕо розгром≥ ÷. –ади
дл¤ переговор≥в з н≥мецьким штабом було
утворено тимчасовий центр цих парт≥й п≥д
`
73
`
назвою "÷”ѕ" (центр. укр. парт≥й). ¬≥н
швидко розпавс¤. ѕ≥сл¤ того було знов при-
ступлено до координац≥њ вс≥х украњнських
сил ≥ закладено так званий "Ќац≥онально-
ƒержавний —оюз", куди нав≥ть вступили
ображен≥ одмовою в посадах хл≥бороби-демо-
крати, активн≥ сп≥вучасники н≥мецько-буржу-
азного перевороту. јле њх було швидко з
—оюзу викинено другими парт≥¤ми й у "Ќа-
ц≥ональному —оюз≥", ¤кий вийшов з "Ќац≥о-
нально-ƒержавного" цих брудних доброд≥њв
уже не було.
`
Ќелегальна теч≥¤ складалась ≥з л≥вих
украњнських есдек≥в (незалежник≥в) та л≥вих
укр. есер≥в, що поодколювались од своњх ле-
гальних парт≥й. ¬они гостро виступали
прот≥њ тих есер≥в ≥ есдек≥в, ¤к≥ вступали в
переговори з н≥мц¤ми, з гетьманщиною, з
руською буржуаз≥Їю. ” незалежник≥в тод≥
ще не було виразно поставлено питанн¤ про
зм≥ну програми. √рупа украњнських неза-
лежних соц≥альдемократ≥в, що сформувалась
зараз же по переворот≥, з парт≥њ не вийшла,
значить усю њњ програму приймала, т≥льки
розходилась у питанню тактики.
`
” есер≥в же д≥йшло до ц≥лковитого роз-
колу на дв≥ парт≥њ: л≥вих есер≥в ≥ так званоњ
центральноњ теч≥њ.
`
јле, на жаль, ц≥ л≥в≥ теч≥њ були за слаб≥,
щоб повести за собою украњнську демократ≥ю.
`
74
`
√оловн≥щ≥ пров≥дн≥ сили украњнства лиши-
лись у легальних теч≥¤х, де, не зважаючи
па ворож≥сть ≥ гостру кр≥тику своњх л≥вих
товариш≥в, старалис¤ р¤тувати що й ¤к т≥ль-
ки можна було.
`
ƒл¤ цього й було знову створено "Їди-
ний фронт" у форм≥ "Ќац≥онального —оюзу".
Ќац≥ональний —оюз писав меморандуми до
н≥мецького народу, до н≥мецького штабу,
нав≥ть до гетьмана, грозивс¤, розводив ди-
пломат≥ю з н≥мецьким послом ћумом, з
н≥мецьким генералом √ренером, з н≥мецько-
гетьманськими м≥н≥страми.
`
ƒ≥йсно, в≥н пускавс¤ на р≥жн≥ ганебн≥,
понижуюч≥, т¤жк≥ штуки, щоб вирвати з зу-
б≥в руськоњ реакц≥њ владу й ур¤тувати укра-
њнську державн≥сть ≥ демократ≥ю в≥д оста-
точноњ загибел≥.
`
ƒ≥йсно, украњнська демократ≥¤ дорого
платила за бажанн¤ створити свою державу
"¤к у людей", за н≥мецьку пом≥ч ≥ за зраду
своњх трудових мас. ѕовним келихом тепер
глитала бруд, образи, пониженн¤ й глум тих,
¤ких сама закликала, ¤ких так любо прий-
мала з –ос≥њ, чий лад так кр≥ваво обстоюва-
ла на ”крањн≥ проти соц≥ал≥стичноњ революц≥њ.
`
"Ѕачили оч≥, що купували, њжте, хоч по-
вилазьте". ≤ њли оч≥, й вилазили на лоба в≥д
сорому, в≥д безсилого гн≥ву й ненависти.
ќббивали й н≥мецьк≥, й гетьманськ≥ пороги,
`
75
`
обн≥мались з жул≥камн, злод≥¤ми, посм≥ха-
лись гутн≥кам ≥ лизогубам, хитрували з хи-
трими пройдисв≥тами, обливались вогнем со-
рому й трусились в≥д огиди, а мус≥ли њсти.
`
¬же згодн≥ були й на √етьмана, вже й
"роз'¤сненн¤" його не домагались, уже згодн≥
були на самий пом≥ркований ”р¤д, аби ж
т≥льки в≥н був украњнський "нац≥онально-
демократичний".
`
4. –усько-н≥мецька змова.
`
ј в цей час руська буржуаз≥¤ все зм≥ц-
н¤ла й зм≥цн¤ла своњ поз≥ц≥њ. Ќ≥мецьк≥ ге-
нерали, вс≥ от≥ √ренери, ћуми, јйхгорни,
Ѕеркенгейми й инча ≥мпер≥ал≥стична н≥мець-
ка банда на ”крањн≥, вс≥ вони вже остаточно
знюхались з руським "ѕротоф≥сом", "пере-
конались" у неможливости, в непотр≥бности
й нав≥ть у шкодливости дл¤ н≥мецьких ≥н-
терес≥в украњнськоњ державности й вели в
цьому напр¤м≥ пол≥тику в Ѕерл≥н≥.
`
ƒл¤ цього туди послано було старого
Ћизоблюда, премьерм≥н≥стра ”крањнськоњ ƒер-
жави. јле в≥д старости й дубовости своЇњ
бюрократичноњ пс≥х≥ки в≥н не зум≥в повести
ц≥Їњ справи тонко й гнучко й розпат¤кавс¤
ц≥лком отверто в ≥нтервью з кореспондентом
берл≥нськоњ газети про нам≥ри украњнського
ур¤ду вступити в федерац≥ю з –ос≥Їю. ("Ber-
liner Tageblatt" 19 серпн¤).
`
76
`
¬ Ѕерл≥н≥ скривились од нетактовност≥!
старого бюрократа, в  ињв≥ од цього затру-
сились ≥ невдалий лизоблюд мус≥в старечими
поб≥л≥лими устами робити спростованн¤, що
в≥н, мовл¤в, не про _майбутню_ федерац≥ю
говорив, а про _минулу_ (!).
`
÷е все ж таки не завадило русько-н≥мець-
к≥й реакц≥њ провадити дал≥ св≥й ал≥анс ≥ ни-
щенн¤ украњнськоњ державности. “епер вони
вже см≥лив≥ще це робили, арештовуючи не
т≥льки "анарх≥ст≥в" украњнц≥в, не т≥льки мало-
в≥домих р¤дових украњнських д≥¤ч≥в, але й
б≥льш в≥домих. “ак, наприклад, було арешто-
вано —. ѕетлюру, чим поб≥льшено утворену
йому вже большевиками попул¤рн≥сть серед
украњнських пом≥ркованих ≥ обивательських
круг≥в. јвтор сењ прац≥ також мав нагоду
познайомитись з гетьманською охранкою й
гетьманськими жандармами. јле мене було
випущено з п≥д арешту на другий же день
≥ по¤снено, що це було просто непорозум≥н-
н¤. ћен≥ ж особисто начальник оф≥церсько-
жандармськоњ банди, що прињхала до мене на
село арештовувати мене, проговоривс¤, що
"ќсобому ¬≥дд≥лов≥" немов було в≥домо про
державну змову, ¤ку н≥би ¤ робив разом з
другими в≥домими украњнськими д≥¤чами, й
через те мене арештовано.
`
ƒ≥ло було, розум≥Їтьс¤, не в наш≥й змов≥,
бо тод≥ ще не насп≥в час дл¤ цього, а в
`
77
`
тому, щоб "л≥кв≥дувати" тих украњнц≥в, ¤к≥
могли перешкажати русько-и≥мецьк≥й змов≥.
ј ц¤ змова вже майже й не ховалас¤ ними
й дл¤ д≥скред≥тац≥њ украњнського нац≥ональ-
ного в≥дродженн¤ робились ус¤к≥ заходи.
`
“ак, наприклад, дл¤ цењ мети було ур¤-
джено судовий процес у справ≥ вкраденого
банк≥ра ƒоброго. Ѕанк≥р ƒобрий був соб≥
звичайним ф≥нансовим параз≥том ≥ не було
чого робити таку помпу ради його звичайн≥-
сенькоњ персони. јле н≥мецьким генералам ≥
руськ≥й буржуаз≥њ дуже на руку було роздму-
хати цю справу й показати њњ перед ≈вропою, й
перед Ѕерл≥ном,, ≥ нав≥ть перед ”крањною,
¤кий то був украњнський ”р¤д ≥ чи варто
дбати про украњнську державн≥сть.
`
–озум≥Їтьс¤, вчинок з тим параз≥том був
непотр≥бний ≥ недоц≥льний. јле в йому н≥-
чого н≥ "злочинного", н≥ нав≥ть жорстокого
нe було. ѕараз≥та тримали в добрих умовах,
у прекрасн≥й к≥мнат≥, на добр≥й њж≥.  оли
других людей, революц≥онер≥в ≥ соц≥ал≥ст≥в,
большевик≥в, хапали й розстр≥лювали на м≥сц≥
без суду, сл≥дства й оголошенн¤ й н≥мецьк≥
генерали не знаходили в тому н≥чого злочин-
ного, а, навпаки, й сам≥ те робили, то чому ж
та сама украњнська влада не могла так само
без суду, сл≥дства й оголошенн¤ схопити дру-
гого чолов≥ка, ¤кого вважала шкодливим дл¤
себе, й т≥льки трошки подержати його?
`
78
`
јле н≥мецьк≥ й руськ≥ параз≥ти, розу-
м≥Їтьс¤, так не могли м≥ркувати, коли йшло
д≥ло про члена њхньоњ кл¤си. ј кр≥м того
ц¤ справа давала њм у руки зброю й проти
всього украњнства. ≤ процес бучно й гала-
сливо провадили к≥льки дн≥в.
`
Ќа жаль, не вс≥ з обвинувачених украњн-
ц≥в поводились на суд≥ з в≥дпов≥дною г≥дно-
стю. Ѕувший голова ”р¤ду ¬. √олубович,
теж прит¤гнений до цього процесу, напри-
клад, ви¤вив таку слабодух≥сть, з таким по-
ниженн¤м прохав у н≥мц≥в "не правосуд≥¤,
а снисхожден≥¤", що вс¤кий украњнець скор-
чивс¤ в≥д сорому, а русько-н≥мецький ал≥анс
аж затанцював од задоволет≥н¤: от, мовл¤в,
тепер ви бачите, ¤к≥ люди у них!
`
« тою ж самою метою д≥скред≥тац≥њ всього
украњнства розпускались р≥жн≥ брудн≥ чутки
про бувших м≥н≥стр≥в, над де¤кими нав≥ть
був нам≥р учинити знов судовий бучний
процес, але через в≥дсутн≥сть доказ≥в ≥ ¤ких
будь даних прийшлось одмовитись од суду.
`
јле що найшкодлив≥ще було дл¤ украњн-
ського в≥дродженн¤, то це та надзвичайно
п≥дла, мерзенна провокац≥¤, ¤ку робили про-
в≥нц≥альн≥ власти, от≥ старости, карн≥ оф≥цер-
ськ≥ сотн≥ й т. п. –обл¤чи вс¤к≥ насильства
й жорстокости над населенн¤м, вони стара-
лис¤ усиленно п≥дкреслювати, що це робить
украњнська влада. ѕор¤чи р≥зками ¤ке не-
`
79
`
будь село, оф≥церн¤ вс¤кими способами
ман≥фестувала, що це робить з сел¤нами
_украњнська_ влада й робить в ≥м'¤ _украњн-
ськоњ_ держави.
`
—ел¤не й сам≥ добре в≥дчували, що њх
катовано через оту украњнську державу, а
ц≥ провокац≥йн≥, умисн≥ п≥дкреслюванн¤ ще
б≥льш розворушували њхню ненависть. Ќе
маючи змоги роз≥братись у тому, що вони
≥менно за оф≥церсько-панську украњнську
державн≥сть мус≥ли так т¤жко розплачува-
тись, сeл¤не переносили свою ненависть
взагал≥ на украњнську державн≥сть ≥ нав≥ть
на саму ≥дею украњнсько-нац≥онального в≥д-
родженн¤. —лова "”крањна", "”крањнська
ƒержава" тепер асоц≥ювались у них з сло-
вами "Ќ≥мецьке в≥йсько", "√етьман", "пани",
"старости", "карн≥ експед≥ц≥њ", "оф≥церн¤",
"р≥зки" й ус¤ке инче страх≥тт¤.
`
Ћизогуби, гутн≥ки, старости, оф≥церн¤ це
добре розум≥ли й спритно користувалис¤
цим способом дл¤ усп≥ху своЇњ русько-
н≥мецькоњ змови.
`
5. Ќеминучий насл≥док п≥дготовчоњ
любови.
`
Ќ≥ меморандуми Ќац≥онального —оюзу, н≥
його пониженн¤ не помагали. –еакц≥¤ наб≥рала
все б≥льшоњ й б≥льшоњ сили, нахабства й ц≥-
ничноњ отвертости.
`
80
`
ќсобливо це ¤скраво зазначилось, коли
гстьмансько-н≥мецьким м≥н≥стром внутр≥шн≥х
справ став московський адвокат ≤.  ≥ст¤ков-
ський. ѕереконаний реакц≥онер, отвертий ≥
ц≥нични≥й ≥деолог кл¤сового граб≥жництва,
в≥рний наймит "ѕротоф≥са", член р≥жиих ак-
ц≥йних товариств, цей самовпевненнй ≥ ц≥-
ничний нахаба, маючи тонкий нюх, спочатку
прикинувс¤ страшенним украњнським патр≥о-
том ≥ самост≥йником. ¬≥н так ловко вдавав цей
патр≥отизм, що де¤кий час багато з украњнц≥в
в≥рили йому й нав≥ть уважали за щирого обо-
ронц¤ нац≥ональних украњнських здобутк≥в.
÷ей "патр≥отизм" пом≥г цьому аферистов≥ про-
братись на посаду спочатку державного се-
кретар¤, а пот≥м ≥ м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ.
`
Ќ≥мц¤м дуже було корисно мати такого
чолов≥чка на посад≥ м≥н≥стра внутр≥шн≥х
справ. « одного боку в≥н був н≥би укра-
њнцем, самост≥йником; значить, дл¤ украњн-
ських кол немов би своњм. « другого ж боку,
знаюч≥њ цього ≥нд≥в≥да, вони були певн≥, що
в≥н любоњ хвилини продасть св≥й дешевий
патр≥отизм за невеличку платню. « третього
боку це був такий нeгидливий суб'Їкт, що
його можна було вжити на вс¤ку брудну,
нечисту роботу. « четвертого боку, в≥н мав
таке колосальне нахабство й безсоромн≥сть,
що њх можна було вважати при потреб≥ за
см≥лив≥сть ≥ р≥шуч≥сть характеру.
`
81
`
√етьман, ц¤ н≥кчемна, пол≥тичне безграмот-
на ф≥гура, слабовольна й амб≥ц≥озна ≥стота з
славолюбними мр≥¤ми про гетьманську корону,
попав у ц≥лковиту владу до цього нахабного
афериста. ќсобливо "м≥н≥стр" привабив його
тим, що, по старому царсько-жандармському
методу, почав утворювати р≥жн≥ тайн≥ орган≥-
зац≥њ й тут же немов ловити њх. ћайже що
дн¤ в руки  ≥ст¤ковського попадали р≥жн≥
"злочинц≥", ¤к≥ от-от мали зробити державний
переворот або вбити "¤сновельможного пана
√етьмана". ÷е зробило "—лин¤вого" (¤к оф≥-
ц≥ально називавс¤ цей руський генерал в
украњнських колах) просто рабом ловкого
"царедворц¤".
`
ќт цей аферист став виразним, головним
пров≥дником пол≥тики "ѕротоф≥са" й н≥мець-
ких генерал≥в. Ѕерл≥н уже не мав такоњ по-
треби бути украњнським самост≥йником, уже
"п≥дготовча робота" гутн≥к≥в була там зроб-
лена й з Ѕерл≥ну було дано гасло: ор≥Їнтац≥¤
на федерац≥ю, се-б-то "Їд≥на¤, нЇдЇл≥ма¤",
чорносотенно-буржуазна.
`
“од≥ ≤.  ≥ст¤ковський закачав рукава й по-
чав старатись. јле, ¤к розумн≥ший за кадет≥в,
в≥н хот≥в це зробити ловко й хитро, не викли-
каючи зайвого й непотр≥бного галасу.  адети
ж од нетерпл¤чки не могли вдержатись ≥
конче хот≥ли зразу розголосить оту "федера-
ц≥ю".
`
82
`
≤ вийшов невеличкий конфл≥кт: б≥льша
(кадетська) половина каб≥нету м≥н≥стр≥в сто¤ла
за декларац≥ю федерац≥њ, а друга, меньча,
вважала це нетактовним, не на час≥ ще. ќд-
наче б≥льш≥сть (10 кадет≥в м≥н≥стр≥в) оголо-
сила таки свою "записку", в ¤к≥й виразно
за¤вл¤ла, що самост≥йн≥сть ”крањни Ї шко-
длива дл¤ самоњ ”крањни, а через те, непере-
можно любл¤чи њњ, кадети гадають, що дл¤
нењ найкраще злитис¤ з –ос≥Їю, "“≥, що на-
магаютьс¤ вивести м≥ж ”крањною њњ ¬елико-
рос≥Їю мур ворожнечи або, принаймн≥ бай-
дужж¤, не розум≥ють, що губл¤ть ”крањну".
`
ћенч≥сть на чол≥ з  ≥ст¤ковським ≥ Ћи-
зогубом запротестувала. Ќ≥мц¤м така хапли-
в≥сть кадет≥в також не вподобалась. ≤ пани-
кадети повинн≥ були податис¤ в одставку.
—талас¤ ур¤дова кр≥за. Ќ≥мецький штаб дору-
чив складанн¤ нового каб≥нету ‘. Ћизогубов≥.
`
≤ знов б≥дний Ќац≥ональний —оюз почав
робити своњ надлюдськ≥ усилл¤, щоб ско-
ристуватись нетактовностю кадет≥в та кр≥зою
й вирвати хоч шматочок влади з буржуаз-
них рук.
`
¬ цей час приходило до к≥нц¤ св≥товоњ
в≥йни. "—олодкосп≥вець ¬≥льсон" н≥с св≥тов≥
на страшних танках своњ знаменит≥ 14 пун-
кт≥в. "—праведлив≥сть", "демократ≥¤", "право
самоозначенн¤ народ≥в" дзвен≥ли в св≥товому
пов≥тр≥, ¤к поп≥вськ≥ дзвони. Ќ≥мецька арм≥¤
`
83
`
в≥д танк≥в хиталась ≥ жадно ловила т≥ поп≥в-
сько-в≥льсоновськ≥ дзвони. ¬≥¤ло чимсь новим.
`
Ќац≥ональний —оюз скористувавс¤ цими
дзвонами, скористувавс¤ зам≥щанн¤м та упад-
ком реакц≥йноњ самопевности в н≥мецьких
генерал≥в ≥ встиг пропхати в каб≥нет м≥н≥стр≥в
аж майже половину украњнц≥в. ÷е були ц≥л-
ком пом≥ркован≥, смирн≥ люди.
`
јле, не зважаючи на це, вони не довго
вдержались на влад≥. –уськ≥ гутн≥ки схаме-
нулись, наперли на свого слин¤вого мане-
кена, той наваливс¤ на украњнську половину
каб≥нету й з≥пхнув њњ з влади. ÷ей русько-
украњнський каб≥нет про≥стнував в≥д 19 жов-
тн¤ до 15 листопаду.*)
`
"Ќова –ада" так представл¤Ї цей еп≥зод.
`
" аб≥нет м≥н≥стр≥в, що склавс¤ 19-го жов-
тн¤, хоча њњ мав у своњм склад≥ майже поло-
вину украњнц≥в, але курс його лишивс¤ той
`
*) —клад його був такий: √олова ради м≥н≥стр≥в-
‘. Ћизогуб; ћ≥н≥стр ф≥нанс≥в - ј. –жепецький;
ћ≥н≥стр в≥йськовий та морський - ќ. –огоза; ћ≥н≥стр
закордонних справ -ƒ. ƒорошенко; ћ≥н≥стр ≥спов≥-
дань - ќ. Ћотоцькпй; ћ≥н≥стр прац≥ - ћ. —лав≥н-
ський; ћ≥н≥стр народньоњ осв≥ти та мистeцтв -
ѕ. —тебницький; ћ≥н≥стр дор≥г - Ѕ. Ѕутенко; ћ≥-
н≥стр народнього здоровл¤ та оп≥куванн¤ - ¬. Ћюбин-
ський; ћ≥н≥стр харчуванн¤ - 0. √eрбель; ћ≥н≥стр
внутр≥шн≥х справ - ¬. –eйнбот; ћ≥н≥стр юст≥ц≥њ - -
ј. ¬¤злов; ћ≥н≥стр хл≥боробства - ¬. Ћeонтович;
ћ≥н≥стр торгу й промисловост≥ - —. ћeринг.
`
84
`
самий, що був ≥ ран≥ше. Ќеукрањнська б≥ль-
ш≥сть каб≥нету вела справи так, що рада м≥н≥-
стр≥в не мала змоги розгл¤нути на своњх зас≥-
данн¤х пр≥нц≥пов≥ питанн¤ про зм≥ну курсу,
про пол≥тичн≥ полегкости й ин.
`
"Ќарешт≥ цими дн¤ми виникла справа з
скликанн¤м Ќац≥онального  онгресу. "ќб-
щеруська" частина каб≥нету не визнавала
можливим дозволити скликанн¤  онгресу,
украњнська ж настоювала на протилежному.
`
"” четвер до вищих сфер*) ¤вилас¤ деле-
гац≥¤ трьох пом≥ркованих украњнських парт≥й:
соц. фед., хл≥бороб≥в-демократ≥в та хл≥бороб≥в-
власник≥в. ƒелегати настоювали перед сфе-
рами на негайн≥й демократизац≥њ каб≥нету,
домагаючись, щоб до каб≥нету кр≥м украњнц≥в
були допущен≥ також де¤к≥ представники
демократичних меншостей.
`
"јле переговори ц≥ не повели н≥ до чого,
й тод≥ украњнська частина каб≥нету поста-
новила вийти в одставку.
`
"ѕ≥сл¤ цього м≥н≥стри "общероси" на чол≥
з –жепецьким запропонували сферам св≥й спи-
сок, у ¤кому украњнц≥в не було й ¤кий одразу
мав уз¤ти твердий курс на Їдину –ос≥ю. ÷ей
список ≥ був затверджений сферами."
`
≤ це, треба додати, ц≥лком посл≥довно й
неминуче випливало з усього попереднього.
`
*) "—фери" - се-б-то, "—лин¤вий". јвтор.
`