–ќ«ƒ≤Ћ IX.
`
ѕарламентаризм, демократ≥¤ ≥ большевизм.
`
1. –ос≥йськ≥ ”ст. «бори. - 2. "—оц≥ал≥сти"-справедли-
висти. - 3. “еплий л≥д. - 4. Ќетривк≥ усп≥хи.
`
1. –ос≥йськ≥ ”ст. «бори.
`
¬ цей же час в≥дбувалис¤ вибори до –о- 
с≥йських ”становчих «бор≥в, а трохи згодом 
≥ до ”крањнських. ”крањнськ≥ ”становч≥ «бо- 
ри були не допущен≥ н≥мецькою реакц≥Їю, 
введеною на ”крањну самими украњнц¤ми.
`
–ос≥йськ≥ ж ”становч≥ «бори роз≥гнали 
большевики, –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в. –о- 
з≥гнали через те, що ”становч≥ «бори, ви- 
бран≥ ще тод≥, коли ≥де¤ соц≥ал≥стичноњ рево- 
люц≥њ не була широко в≥дома масам, пред- 
ставлен≥ в б≥льшости своњй ант≥большевист-
ськими парт≥¤ми, не схот≥ли стати на грунт 
соц≥ал≥стичноњ революц≥њ й визнати вс≥ заходи 
–ади Ќародн≥х  ом≥сар≥в у цьому напр¤м≥. 
ѕол≥тика б≥льшости ”становчих «бор≥в знов 
привела би до коал≥ц≥њ з буржуазними кл¤-
сами. Ѕольшевики н≥чого не мали проти 
самоњ ≥нст≥туц≥њ ”становчих «бор≥в, але, коли
`
176
`
вона загрожувала т≥й справ≥, ¤ку вони з 
такими жертвами розпочали й провадили, 
то не лишалось н≥чого инчого, ¤к роз≥гнати 
й њњ так само, ¤к було роз≥гнано коал≥ц≥йне 
“имчасове ѕравительство.
`
÷ей вчинок страшенно осужувалось ≥ осу-
жуЇтьс¤ й тепер ус≥ма "щирими" демокра- 
тами й оборонц¤ми парламентаризму.
`
ќтже варто зупинитись на цьому мо- 
мент≥. ѕарламентаризм уважаЇтьс¤ самою 
справедливою й доскональною формою демо- 
крат≥њ. «агальне, р≥вне, безпосереднЇ, тайне 
й пропорц≥ональне виборче право в н≥би 
найкращий, найв≥рн≥щий спос≥б ви¤ву вол≥ 
народу.
`
‘ормально н≥би воно й так.  ожний гро- 
мад¤нин, не позбавлений цього права, маЇ 
змогу в≥льно ви¤вити свою волю вибором 
тих депутат≥в, ¤к≥ найкраще розум≥ють ≥ 
обстоюють його ≥нтереси. яких б≥льше депу- 
тат≥в буде вибрано в представницький орган, 
т≥, значить, ≥ ви¤вл¤тимуть д≥йсну волю 
б≥льшости народу, т≥ матимуть право вида- 
вати закони, правити краЇм, судити й карати.
`
“ак мало би бути, коли б, д≥йсно, кожний 
громад¤нин мав справжню волю, змогу й св≥- 
дом≥сть д≥йсного виборц¤ (≥ так воно й буде 
в соц≥ально-р≥вному, соц≥ал≥стичному грома- 
д¤нств≥). јле в сучасному буржуазному гро- 
мад¤нств≥ н≥где тоњ вол≥ й змоги немаЇ. √ро-
`
177
`
мад¤нство под≥лено на кл¤си. ќдн≥ кл¤си 
панують ≥ правл¤ть, друг≥ працюють на них 
≥ кор¤тьс¤ њхн≥й влад≥. ¬ руках пануючих 
кл¤с Ї вс≥ державн≥ апарати, ¤к≥ при виборах 
грають величезну ролю. јдм≥н≥страц≥¤, суд, 
в≥йсько, грош≥, засоби пересуванн¤, друку, 
взагал≥ вс¤к≥ засоби аг≥тац≥њ, нав≥ть склад 
≥ весь механ≥зм виборчих орган≥в, все це Ї 
в руках пануючих кл¤с ≥ њхн≥х парт≥й.
`
ƒо цього треба ще вз¤ти на увагу тем- 
н≥сть, забит≥сть, несв≥дом≥сть широких мас, 
особливо сел¤нства (а надто украњнського чи 
руського сел¤нства). “реба пам'¤тати про ве- 
лику ролю поп≥вства, ¤ке так само ц≥лком 
стоњть за ≥нтереси пануючих кл¤с ≥ за охо- 
рону ≥стнуючого ладу.
`
 оли не забувати вс≥х цих умов, при 
¤ких скр≥зь одбуваютьс¤ вибори, то кожно- 
му ¤сно може бути, що перемога повинна 
бути разураз на боц≥ пануючих кл¤с, (чи 
њхн≥х парт≥й, що все одно), тих кл¤с, ¤к≥ 
мають державну владу з ус≥ма њњ апаратами 
й засобами в своњх руках. ≥ також ¤сно по- 
винно бути, що перех≥д влади в≥д одноњ 
кл¤си до протилежноњ н≥коли не може ста- 
тис¤ парламентарним шл¤хом. “≥льки пере- 
воротом, т≥льки силою, т≥льки революц≥йним 
шл¤хом одн≥маЇтьс¤ влада. ј тод≥ вже та 
кл¤са, ¤ка одн≥маЇ владу, може дал≥ парла- 
ментським шл¤хом п≥ддержувать ≥ охорон¤ть
`
178
`
њњ, маючи в своњх руках ус≥ державн≥ та инч≥ 
засоби, силою ¤ких завс≥гди можна зро- 
бити виборн≥ органи безпечними й нав≥ть 
корисними дл¤ себе.
`
—≥стема парламентарного ладу в кап≥та- 
л≥стичному громад¤нств≥, ¤к ≥ вс≥ инч≥ його 
установи, - суд, в≥йсько, пол≥ц≥¤ та ин., - 
Ї т≥льки один ≥з засоб≥в охорони ≥менно 
цього громад¤нства. ѕануюч≥ кл¤си можуть 
допустити ту чи инчу зм≥ну форм свого 
пануванн¤, але зм≥ну основ усього ладу 
н≥¤к допустити не можуть, не допустивши 
своЇњ власноњ загибел≥. ≤ через те вони не 
можуть допустити також н≥чого такого, що 
могло би загрожувати њм у своЇму розвитков≥ 
тою загибеллю. ≤ коли ними допускаЇтьс¤, п≥д- 
держуЇтьс¤ й вихвал¤Їтьс¤ парламентарний 
лад, то не може бути н≥¤кого сумн≥ву, що цей 
лад Ї дл¤ них корисним ≥ не ховаЇ в соб≥ 
н≥¤ких небезпек. Ѕуржуаз≥¤ охоче запина- 
Їтьс¤ в тогу демократичности, бо це Ї ви-
пробований спос≥б виг≥дно спекулювати.
`
јле так само мусить бути очевидним, 
що кл¤си поневолен≥, експлуатован≥, упосл≥-
жен≥ не можуть н≥чого инчого дл¤ себе 
бажати, ¤к не бути експлуатованими й при- 
душеними. ” цих кл¤с _не може_ бути ин-
чих, важн≥ших за ц≥ ≥нтерес≥в. ≤ хто може 
згодитись бути _трошки_ меньче визиску- 
ваним, _трошки_ меньче душеним, ан≥ж
`
179
`
зовс≥м незнати цього? –озум≥Їтьс¤, н≥ одна 
людина.
`
≤ коли все ж таки, не вважаючи на це, 
пригн≥чен≥ маси виб≥рають до парламент≥в 
тих людей, ¤к≥ "трошки меньче" поневоленн¤ 
об≥ц¤ють њм, то невже чесний чолов≥к може 
сказати, що це Ї д≥йсна вол¤ б≥льшости 
працюючих ≥ поневолених ≥ що парламента- 
ризм Ї найкраща форма ви¤вленн¤ справ- 
жньоњ вол≥ демократ≥њ?
`
÷е можуть сказати т≥ люди, ¤к≥ сам≥ без- 
посередньо експлуатують (пом≥щики, фабри- 
канти, банк≥ри, купц≥) або т≥, ¤к≥ посередньо 
живл¤тьс¤ з ц≥Їњ експлуатац≥њ, п≥ддержуючи 
й охорон¤ючи такий устр≥й громад¤нства 
(вищ≥ служащ≥ завод≥в, фабрик, банк≥в, бюро- 
крат≥¤, оф≥церство, адвокати, попи, словом, 
велика частина так званоњ пр≥в≥л≥йованоњ ≥н- 
тел≥генц≥њ). ƒл¤ цих людей, ¤ким у сучас- 
ному громад¤нств≥ живетьс¤ легко, формаль- 
на сторона парламентаризму Ї все: кожний 
маЇ право ви¤вити свою волю в виборах;
коли б≥льш≥сть висловлюЇтьс¤ за такий лад, 
значить, це його д≥йсна вол¤, значить, у 
цьому Ї ≥нтереси б≥льшости.
`
2. "—оц≥ал≥сти"-справедливисти.
`
“ак м≥ркують ≥ де¤к≥ "соц≥ал≥сти", що 
звутьс¤ соц≥альдемократами, соц≥ал≥стами-
революц≥онерами й инчими назвами. Ќе мож-
`
180
`
на, мовл¤в, насилувати волю б≥льшости й 
накидати њй те, за що та б≥льш≥сть не ви- 
словлюЇтьс¤.
`
 оли м≥ркують ≥ говор¤ть так представ- 
ники кл¤с експлуатуючих, то в цьому, пов- 
тор¤ю, нема н≥чого дивного, вони мус¤ть 
так говорити, бо инакше вони повинн≥ сам≥ 
себе засудити на смерть.
`
јле дивно, що так говор¤ть т≥, що назива- 
ють себе (≥ часто зовс≥м щиро!) представни- 
ками кл¤с експлуатованих. ƒивно, що вони 
також гадають, що так≥ вибори ви¤вл¤ють 
справжню волю, справжн≥ ≥нтереси пригн≥- 
чених ≥ що то Ї насильство й несправедли- 
в≥сть цю неусв≥домлену, темну, забиту волю 
порушити й часом нав≥ть проти сењ вол≥ 
робити так, ¤к вимагають ≥нтереси поневоле- 
них, ¤к ц≥ ≥нтереси мус¤ть вимагати, ¤к це 
бач¤ть ≥ розум≥ють д≥йсн≥ й щир≥ представ- 
ники цих поневолених, т≥льки св≥дом≥ й до- 
св≥дчен≥?
`
ќтже ц≥каво просл≥дити й розгл¤нути 
закони пс≥холог≥њ таких "соц≥ал≥ст≥в" - 
"справедливист≥в". √рунтом, ¤к ≥ скр≥зь, у 
б≥льшости випадк≥в Ї особистий, матер≥аль- 
ний ≥нтерес. “ак≥ "соц≥ал≥сти" в буржуазному 
громад¤нств≥ здеб≥льшого мають б≥льш або 
меньч забезпечене житт¤, користуютьс¤ вс≥ма 
здобутками культури й ц≥в≥л≥зац≥њ, часто ма- 
ють нав≥ть "буржуазний" комфорт. ” цьому
`
181
`
самому н≥чого н≥ злого н≥ несоц≥ал≥стичного 
немаЇ. —оц≥ал≥зм прагне ¤к раз до того, щоб 
ус≥ люди могли бути забезпеченими й кори- 
стуватись ≥ здобутками й комфортом ц≥в≥л≥- 
зац≥њ. ј причина в тому, що в таких людей 
немаЇ ≥мпульс≥в у особистому життю до вели- 
коњ, жагучоњ активности в напр¤м≥ ¤ко мога 
швидчоњ зм≥ни сучасного громад¤нства.
`
(я кажу про людей щирих у своњх пере- 
конанн¤х ≥ не говорю про тих просто-мер- 
зотник≥в, ¤к≥ соц≥ал≥стичн≥ теор≥њ, њхню фра- 
зеолог≥ю й ет≥кетку "соц≥ал≥ста" використову- 
ють дл¤ своњх суто-егоњстичних, матер≥альних 
≥ часто хижацьких ≥нтерес≥в.)
`
 р≥м того часто так≥ "соц≥ал≥сти" або 
сам≥ мають де¤к≥ кап≥тал≥стичн≥ п≥дприЇм- 
ства або мають родич≥в-кап≥тал≥ст≥в, або сам≥ 
матер≥ально залежать в≥д них. ÷е також 
утворюЇ не р≥шучу, не революц≥йну пс≥х≥ку.
`
ј дл¤ вс≥х треба мати на уваз≥ звички 
житт¤ з дитинства, р≥жн≥ зв'¤зки й пор≥д-
нен≥сть з буржуазним товариством, усю бур- 
жуазну етику, звичањ, нав≥ть буржуазний 
спос≥б думанн¤, ¤ким проймалас¤ все житт¤ 
душа такого "соц≥ал≥ста".
`
≤ з'окрема дл¤ украњнських соц≥ал≥ст≥в 
треба прин¤ти на увагу нац≥ональний момент. 
ƒл¤ де¤ких, ¤к≥ справд≥ все житт¤ своЇ були 
в≥рними й активними оборонц¤ми пригн≥- 
чених кл¤с, ¤к≥ щиро боролис¤ й з буржуаз-
`
182
`
ним ладом ≥ з його етикою, ¤к≥, д≥йсно, не 
мали н≥ фабрик, н≥ маЇтк≥в ≥ були ¤к кл¤-
сово так ≥ ≥дейно пролетар≥¤ми, дл¤ цих 
соц≥ал≥ст≥в неправильно зрозум≥л≥ ними на- 
ц≥онально-державн≥ завданн¤ заграли ослаб- 
л¤ючу њхню соц≥ал≥стичн≥сть ролю. “≥льки 
невеличка групка украњнських соц≥ал≥ст≥в, 
¤к≥ не загубили н≥ на крихту своЇњ нац≥ональ- 
ноњ вол≥, змогли бути посл≥довними соц≥ал≥- 
стами. (“о була група Ќероновича- ась¤-
ненка.)
`
ќт ус≥ ц≥ причини разом чи зокрема утво- 
рюють отой нер≥шучий, неактивний, опортун≥- 
стичний тонус соц≥ал≥стичного св≥тогл¤ду. Ќа 
грунт≥ такого бутт¤ й такоњ пс≥х≥ки виростаЇ й 
ус¤ ≥деолог≥¤ опортун≥ст≥в, "соглашателей", 
реформист≥в, рев≥з≥он≥ст≥в ≥ т. п. ¬они виб≥ра-
ють з науки соц≥ал≥зма те, що найб≥льш п≥дхо- 
дить до њхньоњ пс≥х≥ки, й робл¤ть його кор≥-
нем ≥ ≥стотою всього ученн¤. “ак, напри- 
клад, украњнськ≥ соц≥альдемократи, вз¤ли 
соб≥ з ученн¤ ћаркса теор≥ю розвитку ка- 
п≥тал≥стичного громад¤нства, вз¤ли њњ, так 
сказати, в ≥деальному розр≥з≥, й нею прикрили 
своњ д≥йсн≥, ≥стотн≥ й несоц≥ал≥стичн≥, не 
маркс≥стськ≥ прагненн¤. —ам, мовл¤в, ћаркс 
сказав, що, поки не роз≥в'ютьс¤ в в≥дпов≥д- 
н≥й м≥р≥ продукц≥йн≥ в≥дносини всередин≥ 
самого кап≥тал≥стичного ладу, доти не мо- 
жлива зм≥на надбудови його. ќтже, больше-
`
183
`
вики, мовл¤в, беручись заводити в нероз-
винен≥й, недоросл≥й –ос≥њ соц≥ал≥зм, були не 
справжн≥ми маркс≥стами, не соц≥ал≥стами, а 
шкодливими утоп≥стами, бланк≥стами, анар- 
х≥стами й трохи не реакц≥онерами.
`
ј те, що ћаркс гар¤че в≥тав француз-
ських большевик≥в 1871 року, парижських 
комунар≥в, ¤к≥ також мали на мет≥ завести 
в недоросл≥й сел¤нськ≥й ‘ранц≥њ соц≥ал≥зм, 
що ћаркс сам учивс¤ на досв≥д≥ тих "уто- 
п≥ст≥в" ≥ вчив других, ≥ що, розум≥Їтьс¤, це 
вченн¤ його н≥тр≥шки не розходилось з його 
вченн¤м про розвиток кап≥тал≥зму взагал≥, 
-це все у. с-д. пропускали без уваги, це њм 
не п≥дходило. ѓхн≥й пс≥х≥ц≥, њхн≥м ц≥л¤м 
б≥льш корисно було думати, в≥рити й гово- 
рити, що н≥ –ос≥¤, н≥ ”крањна ще не доро- 
сла до соц≥ал≥зму, а через те... не треба 
й порушувати цього росту, не треба пере-
шкажати йому р≥жними "передчасними екс-
пер≥ментами".
`
÷≥каво, ¤к у¤вл¤Їтьс¤ таким "соц≥ал≥- 
стам" прих≥д соц≥ал≥зму. ѕерш усього пс≥-
х≥ка таких людей звикла до того, що це 
буде через ¤кихсь сто-дв≥ст≥ л≥т; десь у 
далек≥й-далек≥й майбутности, не за нас та 
й не за наших д≥тей. ƒал≥, це буде щось 
ц≥лком-ц≥лком нове, ≥деально невинне, сен-
т≥ментально-гарне. ¬с≥ люди будуть смирн≥, 
¤к ¤гн¤точка, вс≥ житимуть у прекрасних
`
184
`
палацах, л≥татимуть на аеропланах у гост≥ 
одн≥ до одних, а навкруги буде все так 
чисто, так естетично гарно, нав≥ть машини, 
що виконуватимуть за людей усю працю, 
будуть ¤к коштовн≥ твори нового мистецтва.
`
÷е, д≥йсно, приближно так колись ≥ буде. 
јле ¤к, ¤кими шл¤хами, через ¤к≥ етапи до 
цього д≥йде, про це так≥ "реальн≥", не "уто-
п≥сти" соц≥ал≥сти н≥коли не думають. ќт-соб≥ 
буде та й год≥, неначе з неба упаде.
`
≤, розум≥Їтьс¤, њм ≥ см≥шно, й чудно, й 
нав≥ть гидко думати, що це може хтось по- 
чати заводити в ¤комусь паршивенькому, 
брудному, нап≥вдикунському ѕир¤тин≥, ‘ас- 
тов≥, Ћохвиц≥. —оц≥ал≥зм у ѕир¤тин≥! ≤ ¤к 
вони см≥ютьс¤, глузують ≥ преважно, само-
вдоволено випинають груди, коли в тому ѕи-
р¤тин≥ за к≥льки м≥с¤ц≥в "експер≥менту" не 
бач¤ть отого ≥деального соц≥ал≥зму. ≤ ще з 
б≥льшою упертостю й тупостю бор¤тьс¤ про- 
ти тих, ¤к≥ героњчними усилл¤ми пробують 
спихнути брудний п≥вдикунський ѕир¤тин 
на шл¤х перебудови, перечистки, на шл¤х 
реальноњ, руйнуючоњ й творчоњ прац≥ дл¤ 
ос¤гненн¤ того ≥деального ладу.
`
≤ ¤кий гвалт п≥дн¤ли так≥ "соц≥ал≥сти" 
разом з буржуаз≥Їю, коли большевики поча- 
ли робити таку перечистку, коли почали 
розкидати, ламати, до кор≥н¤ нищити вс≥ 
органи й апарати визиску й поневоленн¤,
`
185
`
щоб на розчищеному м≥сц≥ будувати нове. 
÷е вандал≥зм, це нищенн¤ культури, це боже- 
в≥лл¤ фанатик≥в, це - анарх≥¤, це насильство, 
це той самий царизм, деспотизм, самодержав≥е!
`
3. “еплий л≥д.
`
ј ми, украњнськ≥ "соц≥ал≥сти", на ¤кийсь 
час не допустивши в себе цього "насиль- 
ства", страшенно тим пишались ≥ вихвал¤- 
лись: от, мовл¤в, ¤к≥ ми хорош≥, тверез≥, 
здоров≥ пол≥тики, ¤к у нас усе спок≥йно, 
в≥льно, демократично. ≥ теж обурювались тим, 
що большевики вживали насильства над пре- 
сою, над з≥бранн¤ми, над свободами громад¤н.
`
≤ даремно вихвал¤лись: пот≥м ми доказа- 
ли свою демократичн≥сть. ∆итт¤ само довело 
нам, що в _кл¤совому_ громад¤нств≥ р≥вноњ 
вол≥ дл¤ вс≥х громад¤н не може бути, це в 
утоп≥¤, це - теплий л≥д, це - все одно, що ре- 
волюц≥йний опортун≥зм. “а кл¤са, ¤ка за- 
хоплюЇ владу, мусить боротись за нењ й за 
своњ ц≥л≥ вс¤кими способами. ¬она мусить 
уживати в т≥й чи инч≥й форм≥ насильства 
над ворожими њй кл¤сам≥њ. ≤ х≥ба то не було 
насильство з нашого боку, коли ми обез- 
зброювали большевицьк≥ полки?  оли не да- 
вали њм њсти, коли робили њм р≥жн≥ утиски? 
ј х≥ба пот≥м та сама "демократична" наша 
влада не заборонила й пресу й з≥бранн¤ 
большевик≥в та чорносотенц≥в?
`
186
`
÷е _мус≥ло_ бути, бо кожна _кл¤сова_ вла- 
да маЇ проти себе ворог≥в у других кл¤сах 
≥ повинна з ними боротис¤. ј ¤кими засо- 
бами, це залежить в≥д умов ≥ обставин бо- 
ротьби, - часом т≥льки "культурними" спо- 
собами, коли сила почуваЇтьс¤ непохитною;
часом строг≥шими, коли влада чуЇ себе не 
зовс≥м твердо; й часом зовс≥м лютими, кр≥-
вавими, коли ту владу одн≥мають.
`
¬с¤ суть питанн¤ пол¤гаЇ зовс≥м не в 
цьому, а в тих ц≥л¤х, в ≥м'¤ ¤ких робл¤ть- 
с¤ т≥ насильства.
`
ўо й в ¤ких ц≥л¤х, наприклад, роб≥тла 
пом≥щицька буржуазна кл¤са за царизму? 
¬ ≥м'¤ своњх ц≥лей, в ≥м'¤ ≥нтерес≥в своЇњ 
кл¤си вчин¤ла насильства над инчими кл¤-
сами. ÷≥л≥ ж њњ були - експлуатац≥¤ працю- 
ючих кл¤с, пануванн¤ над ними, роск≥шно 
обставлене житт¤ небагатьох за кошт злидн≥в 
≥ стражданн¤ величезноњ б≥льшости других.
`
ўо робила так звана "демократ≥¤" п≥сл¤ 
революц≥њ? ¬она в ц≥л¤х ≥нтерес≥в закордон- 
ного кап≥талу й свого власного вчин¤ла на- 
сильства над м≥лл≥онами людей, посилаючи 
њх на смерть. ¬она вс≥ма способами намага- 
лас¤ в своњх цих ц≥л¤х зберегти свою владу. 
—початку, коли вона була певна в своњй сил≥, 
вона дала вс≥м свободу писати, говорити, 
зб≥ратись (та й то не зовс≥м ус≥м, бо монар- 
х≥стам, коли б вони, на це насм≥лились,
`
187
`
напевно не дозволено було би тоњ свободи). 
јле дал≥, коли ц¤ сила почала хитатись, 
коли инч≥ кл¤си почали загрожувати њњ влад≥, 
вона _змушена_ була ц≥Їю кл¤совою бороть- 
бою вжити засоб≥в инчих: арешт≥в, заборон, 
тюрми й нав≥ть розстр≥л≥в. –уськ≥ "соц≥ал≥сти" 
типа  eренського в ≥м'¤ збереженн¤ непоруш- 
ними основ буржуазного ладу, се-б-то в ≥м'¤ 
того, щоб незначна меньч≥сть могла визиску- 
вати й дал≥ величезну б≥льш≥сть народу, - 
вживали насильств над тими, хто боровс¤ з 
ними прот≥њ њхн≥х ц≥лей.
`
ўо ж робили большевики? «ахопивши си- 
лою владу в своњ руки, вони також мус≥ли 
вчин¤ти насильства над тими кл¤сами, ¤к≥ 
були ворож≥ до њхн≥х ц≥лей. як було ц≥лком 
необх≥дно з боку тих влад боротис¤ за своЇ 
≥стнуванн¤ вс¤кими способами, не виключа- 
ючи й насильства, так ≥ большевицька вла- 
да мус≥ла вживати насильств над своњми 
противниками. “а й ¤к би инакше вони могли 
робити, почавши насамперед з такого "на- 
сильства", ¤к зкиненн¤ влади буржуазноњ 
демократ≥њ, а пот≥м нищенн¤ вс≥х установ 
буржуазного ладу? „ерез що свобода обма- 
ну друкованим словом повинна бути вище 
за свободу експлуатац≥њ працюючих на фа- 
бриках? „ерез що большевики (й т≥льки 
вони!) повинн≥ були дозвол¤ти необмежену 
свободу слова й пропаганди, свободу впли-
`
188
`
ву на темн≥, забит≥ маси ворогам тих мас? 
¬они так само, ¤к ≥ вс¤ка инча влада в гро- 
мад¤нств≥, под≥леному на кл¤си, були кл¤-
совою владою. ¬они також мали своњ кл¤-
сов≥ ц≥л≥, в ≥м'¤ ¤ких гн≥тили ц≥л≥ инчих кл¤с. 
јле от-тут то й Ї де¤ка р≥жнищ¤: в ≥м'¤ ¤ких 
саме ц≥лей робилис¤ одн≥ й друг≥ насильства. 
÷≥л≥ большевик≥в були: знищити владу бур- 
жуазноњ кл¤си, створити владу працюючих 
кл¤с (д≥ктатуру пролетар≥ата й сел¤нства), 
силою цењ влади зм≥нити продукц≥йн≥ в≥д- 
носини в пролетарськ≥й держав≥ й направи- 
ти громад¤нство на шл¤х соц≥ал≥стичного 
розвитку. —е-б-то знищити пануванн¤ не- 
значноњ меньчости людей над величезною 
б≥льшостю, знищити вс¤ке пануванн¤ одноњ 
кл¤си над другою способом знищенн¤ вс≥х 
кл¤с ≥ перетворенн¤м кл¤совоњ держави в 
громаду працюючих, соц≥альне р≥вних м≥ж 
собою людей. ¬они вживали насильств ≥ не-
р≥вности дл¤ того, щоб ввести р≥вн≥сть ≥ 
знищити вс¤ке насильство.
`
ќт в ≥м'¤ ¤ких ц≥лей большевиками тво- 
рились насильства над гул¤щими людьми, 
над маленькою меньчостю ради ≥нтерес≥в ве- 
личезних мас працюючих ≥ вс≥Їњ людсько-
сти. ¬ ≥м'¤ цих ц≥лей заборон¤лась ≥ преса 
цих гул¤щих кл¤с або тих груп "демократ≥њ", 
¤к≥ обстоювали непорушн≥сть буржуазного 
ладу та вс≥ своњ свободи боротьби за любий
`
189
`
њм лад. “вердо, посл≥довно, часом нав≥ть 
жорстоко, але все т≥льки в ≥м'¤ ≥нтерес≥в 
ус≥х працюючих вони боролись ус¤кими спо- 
собами проти своњх кл¤сових ворог≥в.
`
ќтже ще раз: там, де Ї боротьба, й бо- 
ротьба на смерть, там мус¤ть бути вс¤к≥ на- 
сильства. ≤ не було, немаЇ й не може бути 
такоњ кл¤совоњ влади, ¤ка би тим чи инчим 
способом не вживала би насильства над 
ворожими соб≥ кл¤сами. «начить, дл¤ вс¤- 
кого питанн¤ повинно бути абсолютно не в 
цьому. ј в тому, в ≥м'¤ чого робл¤тьс¤ 
т≥ насильства.
`
≤ от тут кожний вибере соб≥ насильства 
тоњ влади, ¤ка найб≥льше охорон¤в його вла- 
сн≥ ≥нтереси, ¤ка найб≥льше пасуЇ до його 
власного св≥тогл¤ду й ц≥лей.
`
яка ж влада, чињ насильства повинн≥ 
бути б≥льш до души тим, хто називаЇ себе 
представниками працюючих кл¤с? Ќевже 
насильства купки кап≥тал≥ст≥в ≥ пом≥щик≥в? 
Ќевже насильства того ладу, ¤кий тримаЇ в 
темнот≥, злидн¤х ≥ стражданн¤х величезну 
б≥льш≥сть ус≥Їњ людськости? Ќевже ≥нтереси 
тих, що ради своњх ц≥лей вчинили таке люте, 
безм≥рне, кр≥ваве насильство над ус≥м св≥том, 
¤к ц¤ всесв≥тн¤ в≥йна?
`
Ќемов би дико, безглуздо нав≥ть ставити 
таке питанн¤.
`
ј тим часом так воно було й так Ї й
`
190
`
тепер, що "соц≥ал≥сти" по всьому св≥т≥ не 
т≥льки що п≥дп≥рають владу й лад св≥тових 
злочинц≥в, а ще бор¤тьс¤, й жагуче, люто 
бор¤тьс¤ й словом, ≥ зал≥зом, ≥ вогнем проти 
тих, хто нищить той злочинний лад у себе 
й хоче знищити його по всьому св≥т≥.
`
4. Ќетривк≥ усп≥хи.
`
ћи, украњнськ≥ "соц≥ал≥сти", на великий со- 
ром соб≥ й шкоду, здаЇтьс¤, найб≥льше поклали 
сил ≥ житт¤ своњх ≥ чужих працьовник≥в на 
цю безславну боротьбу. ≤ нехай не кажуть т≥ 
вперт≥, запекл≥, сл≥п≥ прислужники гул¤щих, 
параз≥тарних кл¤с, що ми боролись в ≥м'¤ 
справедливости, демократ≥њ, революц≥њ.
`
≤ не треба посилатись на наш≥ усп≥хи в 
виборах. ÷е буде так само не сов≥сно, не 
щиро, ¤к ≥ наша демократичн≥сть. Ѕудьмо 
чесними з собою й другими: ми скористува- 
лись несв≥домостю, забитостю мас. Ќе вони 
нас виб≥рали, а ми њм накинули нас. ¬они 
занадто темн≥, несм≥лив≥ були, щоб добре 
розб≥ратис¤ в тому, що ми њм об≥ц¤ли.  оли 
ми, св≥дом≥ люди, ¤к≥ чули й знали про 
можлив≥сть знищенн¤ ≥стнуючого соц≥аль- 
ного ладу, так були заг≥пнотизован≥ ним, що 
не см≥ли подумати про можлив≥сть цього, 
то ¤к могли темн≥ маси сел¤нства (головноњ 
нашоњ виборчоњ сили) сто¤ти ≥менно за це? 
¬они п≥шли за нами через те, що ми об≥- 
`
191
`
ц¤ли њм кращий стан, н≥ж вони мали, - 
"трошки меньче поневоленн¤". ¬они не могли 
виб≥рати м≥ж нами й кимсь другим, луччим, 
бо того другого не було ще тод≥. I т≥льки 
через це й до –ос≥йських, ≥ особливо до ”кра- 
њнських ”становчих «бор≥в наш≥ украњнськ≥ 
есери мали таку переважаючу б≥льш≥сть.
`
ј коли прийшов до мас отой "хтось другий 
≥ луччий", коли до них ¤к сл≥д д≥йшов його 
голос ≥ вони почули, що Ї на св≥т≥ ще б≥ль- 
ше, ще краще й що це Ї ≥менно те, що 
вони сам≥ невиразно, невисказано, неусв≥до-
млено, але разураз, усе своЇ трудове житт¤ 
почували й хот≥ли, то х≥ба (скаж≥мо по сов≥- 
сти) не почали наш≥ виборц≥ за¤вл¤ти: "ми - 
вс≥ большевики"!?
`
ћи все любили казати: наша опорна сила 
- сел¤нство. Ќаш сел¤нин з натури своЇњ 
в ≥нд≥в≥дуал≥ст-власник, дл¤ його чуж≥ й на- 
в≥ть ворож≥ ≥дењ большевизму. яка неправда! 
≤ ¤к той самий наш сел¤нин, отой н≥би 
ант≥соц≥ал≥ст чудесно почув усю вагу соц≥- 
ал≥стичноњ, не т≥льки пол≥тичноњ але й соц≥- 
альноњ революц≥њ. ≥ ¤к в≥н прекрасно в≥др≥ж-
нив нас в≥д большевик≥в, ≥ нас покинув, ≥ 
нас нав≥ть бив, ≥ п≥шов за большевиками.
`
—кажуть: то не сел¤нин ≥шов, а розбе- 
щен≥, здеморал≥зован≥ банди салдатства. ј 
хто ж те салдатство? „и не т≥ сам≥ сел¤не? 
≤ чи не ми ж сам≥ њх називали "переод¤гне-
`
192
`
ними в салдатськ≥ шинел≥ роб≥тниками та сел¤- 
нами" ≥ чи не т≥ ж сам≥ "банди" ми так 
рад≥сно в≥тали в  ињв≥ й називали њх "сла- 
вним во¤цтвом"?
`
—кажуть ще: ну, розум≥Їтьс¤, большевиць-
кою демагог≥Їю можна довести найспок≥йн≥-
щий елемент до сказу, можна розпалити темн≥ 
≥нст≥нкти мас до божев≥лл¤ й посунути њх на 
вс¤к≥ злочинства.
`
 оли так кажуть пом≥щики, кап≥тал≥сти 
та вс≥ т≥, чий стан пануванн¤ було знищено, 
дл¤ кого це знищенн¤ њхнього пануванн¤ Ї 
злочинство, то тут нема н≥чого дивного.
`
јле дивно, що так говорили "соц≥ал≥сти". 
’≥ба ж нашому сел¤нинов≥, хоча би й нав≥ть 
"≥нд≥в≥дуал≥стов≥", власнику, х≥ба йому не 
краще, коли громад¤нство будуЇтьс¤ й роз- 
виваЇтьс¤ на соц≥ал≥стичних основах? ’≥ба 
ж у кап≥тал≥стичному громад¤нств≥ в≥н не 
оплутаний незримими нитками в усьому сво- 
Їму життю, хоча збоку здаЇтьс¤, що в≥н н≥би 
живе соб≥ на своЇму хутор≥ й знать н≥чого 
не знаЇ? ≤ х≥ба то не через кап≥тал≥стичний 
устр≥й сучасного житт¤ в≥н Ї такий темний, 
духовно вбогий, кал≥куватий?
`
ј нац≥ональна його недорозвинен≥сть ≥ 
несв≥дом≥сть х≥ба не Ї здеб≥льшого резуль- 
татом усе тих самих соц≥альних в≥дносин су- 
часного громад¤нства?
`
–озум≥Їтьс¤, сел¤нин прекрасно зрозум≥в,
`
193
`
що дл¤ його далеко краще буде, коли не 
т≥льки в пом≥щик≥в одберуть землю, але й у 
кап≥тал≥ст≥в њхн≥ фабрики, заводи, банки, коли 
пануванн¤ непрацюючих кл¤с буде знищено. 
≥ х≥ба в сам≥й ÷ентральн≥й –ад≥ не було ви- 
падк≥в, що наш≥ сел¤не, члени ÷. –ади (не 
большевики!) раптом неспод≥вано виступали 
й питалис¤: ну, а коли ж ми заводи та фа- 
брики передамо робочому народов≥? ћи таких 
сел¤н зацитькували, а фракц≥¤ есер≥в кон- 
фузилась, бо то ж њхн≥ сел¤не були так≥ "не-
д≥сц≥пл≥нован≥".
`
ќтже н≥чого дивного не було в тому, що 
коли ≥дењ большевизму стали широко в≥дом≥ 
в арм≥њ, серед салдат≥в, а через них ≥ на сел≥, 
то село прин¤ло њх з прихильностю. ј вс≥ 
блискуч≥ результати наших вибор≥в лиши- 
лис¤ т≥льки в паперах виборчих ком≥с≥й.