–ќ«ƒ≤Ћ VIII.
`
Ѕоротьба за "свою л≥н≥ю".
1. ¬≥йна впливом. - 2. —воЇ слово з чужим зм≥стом. 
- 3. „ервона шапка ≥ тверда влада. - 4. ™диний 
вих≥д. - 5. "—во¤ л≥н≥¤" до к≥нц¤.
`
1. ¬≥йна впливом.
`
јле з ким та в≥йна розпочалас¤? ‘ор- 
мально, - н≥би з –ос≥Їю, ¬еликорос≥ею, з 
ѕетроградським —ов≥тським ”р¤дом. јле в 
сут≥ з власними народн≥ми масами.
`
÷е не була в≥йна в звичайному розум≥н- 
ню цього слова, бо н≥ одна н≥ друга сторона 
не мали самого необх≥дного засоба в звичай- 
н≥й в≥йн≥ - правильного, слухн¤ного в≥йська. 
¬важалось, що –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в пе- 
ребрала владу й вище командуванн¤ над 
арм≥Їю. јле там уже не було командуванн¤, 
бо не було послуху й д≥сц≥пл≥ни. јрм≥¤ 
ледве-ледве держалась на фронтах у пасив- 
ному стан≥ й не розб≥галась т≥льки через 
те, що њњ не зач≥пали й так-с¤к годували.
`
“ак само формально приймалось, що
`
152
`
√енеральний —екретар≥ат мав вищу владу 
над румунським ≥ п≥вденно зах≥дним фрон- 
тами, де сто¤ло к≥льки м≥лл≥он≥в салдат≥в. 
јле це була ще б≥льш проблематична влада.
`
ўоб посунути ту чи инчу частину на ¤ку 
небудь в≥йськову акц≥ю, не досить було ви- 
щ≥й влад≥ дати дл¤ того наказ. “реба було, 
щоб той наказ зач≥пав волю самих салдат≥в, 
щоб вони сам≥ хот≥ли мати такий наказ. 
ќтже начальство повинно було вм≥ти не на- 
кази давати, а впливати на салдат≥в. ÷е 
була в≥йна впливом, а не зброЇю.
`
≤ от тут пом≥тно було таке ¤вище. ѕоки 
украњнськ≥ частини були поза межами ”кра- 
њни, поки вони не стикалис¤ безпосередньо 
з украњнською владою, сов≥тська влада н≥¤к 
не могла посунути њх на б≥й з украњнц¤ми. 
Ќавпаки, зачувши про ворож≥ в≥дносини м≥ж 
руською й украњнською владами, украњнськ≥ 
частини зачинали хвилюватись ≥ рватись на 
”крањну, не зважаючи н≥ на ¤к≥ накази –ади 
Ќародн≥х  ом≥сар≥в, н≥ на аг≥тац≥ю больше-
вик≥в.
`
ѕризнанн¤ цього можна знайти у самих 
большевик≥в. Ќаприклад, в≥йськовий ком≥сар 
Ћиков 17 грудн¤ посилаЇ таку депешу головно- 
командуючому  риленков≥: "ƒругий гвард≥й-
ський корпус Ї в моњм розпор¤дженню. –оз- 
зброюю украњнц≥в, але салдати в≥дмовл¤ютьс¤ 
з огл¤ду на те, що в кожному полку Ї до
`
153
`
1000 украњнц≥в. ѕробував обеззброњти два 
ешалони гайдамак≥в, але це не вдалос¤ че- 
рез њхню непохитн≥сть. ќдин ешалон ¬олин- 
ц≥в (большевик≥в) обеззброњли й розформу- 
вали козаки. ўоб рушити проти украњнц≥в, 
необх≥дно вид≥лити украњнц≥в ≥ в≥д≥слати њх 
на фронт; тод≥ можна рушити на  ињв. »н-
чого виходу немаЇ. Ћиков."
`
ƒ≥йсно, нац≥ональне почутт¤ украњнських 
салдат≥в було таке сильне, що Їдиним ви- 
ходом, здавалось, було одправити њх ус≥х на 
фронт подал≥ в≥д ”крањни. ќпов≥щенн¤ ж 
в≥йни ÷ентральн≥й –ад≥ т≥льки б≥льше роз- 
ворушило це чутт¤ й посунуло вс≥ св≥дом≥ 
украњнськ≥ частини ¤к раз навпаки: не на 
фронт, а на ¬крањну. —ов≥тська влада роби- 
ла вс¤к≥ перешкоди в перењзд≥, давала на- 
кази, не давала вагон≥в, засипала аг≥тац≥Їю, 
- н≥чого не помагало: украњнц≥ накази зустр≥- 
чали см≥хом, вагони брали сам≥, аг≥тац≥ю ж 
в одне ухо впускали, а в друге випускали. 
¬они знали свою, украњнську владу, ¤ка не 
г≥рше за руську, вони т≥льки њй хот≥ли ко- 
ритис¤, т≥льки за њњ впливом ≥ти.
`
» цим по¤снюЇтьс¤ також те ¤вище, що 
большевыки в початках ворожоњ акц≥њ проти 
”крањни не мали н≥¤кого усп≥ху. “ак, на- 
приклад, коли отой згадуваний уже другий 
гвард≥йський корпус рушив на  ињв, украњн- 
ськ≥ частини зупинили його на ст. ∆мерин-
`
154
`
ка й р≥шуче поставили домаганн¤ здатис¤. 
Ќастр≥й був серед украњнц≥в такий непохит- 
ний, що гвард≥йц≥ не одважились вступити 
до бою й в≥ддали всю зброю.
`
“ак само було й на другому к≥нц≥ ”крањни, 
в ’арьков≥. “ут теж були спроби захопити 
владу силами руських салдат≥в. “ак, напр., 
16 грудн¤ за допомогою салдат≥в 30 запасного 
полку большевики зробили виступ ≥ вже були 
захопили телеграф. јле украњнськ≥ в≥йськов≥ 
частини зразу ж л≥кв≥дували цей усп≥х ≥ ви- 
били большевик≥в ≥з ’арькова.
`
јналог≥чн≥ ¤вища пом≥чались ¤к по вс≥х 
кордонах ”крањни, так ≥ всередин≥ њњ. Ќ≥ боль-
шевицька аг≥тац≥¤, н≥ њхн≥ наступи не мали 
майже н≥где усп≥ху. ÷е надавало, розум≥Їтьс¤, 
нам бадьорости, певности в соб≥ й тоњ хва-
стовитости, з ¤кою √енеральний —екретар≥ат 
розсилав своњ ц≥ркул¤ри, накази й в≥дозви.
`
≤ з ¤кою, наприклад, самовпевненостю 
промовл¤в п≥д цей час голова ”крањнського 
”р¤ду ¬. ¬инниченко:
`
"ѕерепущенн¤ через ”крањну в≥йськ тих 
нац≥й, що тепер самоозначуютьс¤, ми будемо 
допускати. јле, сто¤чи на грунт≥ строгоњ 
нейтральности, ми не будемо пропускати 
большевицьких в≥йськ дл¤ братовбивчоњ в≥йни 
на ƒону.... јг≥тац≥¤ большевик≥в маЇ на 
мет≥, щоб признавалос¤ т≥льки те, що скажуть 
вони, москал≥. ј ми њм в≥дпов≥мо: Ќ≥! Ќа
`
155
`
”крањн≥ маЇ силу т≥льки украњнське слово! 
ћи не допустимо в наш край реакц≥њ й анар- 
х≥њ. ћи твердо ведемо свою л≥н≥ю й доведемо 
њњ до к≥нц¤". (« промови на зас≥данню ћалоњ 
–ади 15 грудн¤).
`
2. —воЇ слово в чужим зм≥стом.
`
÷е було справедливо сказано: на ”крањн≥ 
повинно мати силу т≥льки украњнське слово. 
“ак ≥ наш≥ маси, наш≥ в≥йськов≥ частини це 
розум≥ли, що вони й обстоювали з зброЇю в 
руках ≥ своњм житт¤м.
`
јле ¤ке саме украњнське слово? який 
зм≥ст його?
`
ќт-тут ми й не знайшли в соб≥ сили зро- 
зум≥ти момент. ” наше, сел¤нсько-роб≥тниче, 
здавна "просте", трудове слово ми вклали 
чужий, ворожий нам зм≥ст; зовс≥м не той 
зм≥ст, ¤кий вкладали наш≥ маси.
`
≤ в цьому була причина нашоњ поразки. 
ѕоки ми воювали з руськими большевиками, 
з москал¤ми, доти ми мали скр≥зь перемогу. 
јле ¤к т≥льки вспупали в конфл≥кт з своњми, 
з украњнськими большевиками, так загубили 
всю свою силу. ѕоки аг≥тували большевики, 
аг≥тац≥¤ усп≥ху не мала. як стикнулись наш≥ 
в≥йська з нашою аг≥тац≥Їю, з аг≥тац≥Їю всьо- 
го того ладу, ¤кий ми так ретельно почали 
"творити", вз¤вш≥њ всю владу в своњ руки, 
¤к т≥льки маси наш≥ ближче прислухались ≥
`
156
`
придивились до зм≥сту того украњнського 
слова, ¤к запал њхн≥й, дов≥рр¤ до нас ≥ охота 
п≥ддержувати нас почали пом≥тно падати. 
ѕочала розвиватис¤ нех≥ть до боротьби з 
большевиками, почалис¤ за¤ви наших най-
в≥рн≥щих, найсв≥дом≥щих в≥йськових частин 
про небажанн¤ битись з большевиками. Ќа 
наших очах "розкладались" найм≥цн≥щ≥, най-
завз¤т≥щ≥ полки, що прибували з таким енту- 
з≥азмом до  ињва. ѕолки ≥мени р≥жних геть- 
ман≥в, ¤к≥ так св≥домо, так струнко, так р≥шуче 
вступали в столицю ”крањни дл¤ оборони й 
захисту њњ, ¤к≥ так веселили вс≥ нац≥ональн≥ 
серц¤ своЇю нац≥ональною св≥домостю, щи-
ростю, жовто-блакитними прапорами й укра-
њнськими п≥сн¤ми, ¤к≥ так гучно кричали 
"славу" украњнськ≥й влад≥, ц≥ полки через 
¤кусь пару тижн≥в дивним способом спочатку 
губили все своЇ завз¤тт¤, пот≥м упадали в 
апат≥ю, в "нейтрал≥тет" до большевнк≥в, а 
пот≥м.... повертали разом з тими больше- 
виками своњ украњнськ≥ багнети проти нас.
`
ћи ж страшенно дивувались ≥ обурюва- 
лись. ќт вам, мовл¤в, украњнц≥, оце вам така 
њхн¤ св≥дом≥сть, така сила њхнього патр≥о- 
тизму.
`
≤ через що? ѕов≥рили большевицьк≥й аг≥- 
тац≥њ, пов≥рили, мовл¤в, њхн≥м брехн¤м ≥ 
наклепам: н≥би ÷ентральна –ада складаЇтьс¤ 
з буржуњв, з пан≥в, з контрреволюц≥онер≥в;
`
157
`
н≥би √енеральний —екретар≥ат увесь ≥з гене- 
рал≥в сформовано, ба недурно ж ≥ "√ене-
ральним" зветьс¤. ј ¤ка ж вона "буржуазна" 
та ÷ентральна –ада, коли в н≥й н≥ одного 
буржу¤ нема, коли це в н≥ що инче, ¤к 
загально-украњнська рада роб≥тничих, сел¤н- 
ських ≥ салдатських депутат≥в. Ѕуло два 
кадети-буржуњ та й т≥ вийшли давно. ≤ ¤ка 
ж то буржуазна пол≥тика, коли ÷ентральна 
–ада од≥брала землю у пом≥щик≥в, коли 
завела восьмигодинний робочий день, коли 
строго обер≥гаЇ вс≥ пол≥тичн≥ свободи, скасу- 
вала кару на смерть, установила перша на 
весь св≥т нац≥онально-персональну автоном≥ю.
`
ѕочалась ≥ з нашого боку гар¤чкова 
аг≥тац≥¤ й пропаганда. ¬с≥ украњнськ≥ газети 
й видавництва були моб≥л≥зован≥ дл¤ сењ 
мети. ¬с≥ парт≥њ й громадськ≥ украњнськ≥ 
орган≥зац≥њ кинулись до боротьби за вплив. 
ќрган≥зовано було спец≥альну державно-
громадську ≥нст≥туц≥ю, ¤ка мала своњм зав- 
данн¤м аг≥тац≥ю серед в≥йськових частин.
`
–оз'¤сн¤лась програма й д≥¤льн≥сть ÷ен- 
тральноњ –ади та √енеральдого —екретар≥ату. 
ƒоводилось ус≥ми способами, що це найдемо-
кратичн≥ща, найкраща влада, а що больше-
вики хот¤ть знищити њњ через те, що вона - 
украњнська. ѕриводились списки член≥в ÷ен- 
тральноњ –ади, з б≥ограф≥¤ми, з позначен- 
н¤м кожного, ¤кого походженн¤, де сид≥в
`
158
`
у тюрм≥ за царських час≥в, ¤к сто¤в за на- 
родн≥ ≥нтереси.
`
≤ д≥йсно, в брошурах, газетах ≥ в≥дозвах 
ми не брехали; д≥йсно, майже вс¤ ÷ентраль- 
на –ада складалась з сел¤н, роб≥тник≥в, сал-
дат≥в; д≥йсно б≥льш≥сть √енерального —екре- 
тар≥ату були сини сел¤н, роб≥тник≥в, або ≥нтел≥-
гентних працьовник≥в. ƒ≥йсно, це була демо- 
кратична влада.
`
јле... апат≥¤ наших в≥йськ, њхн¤ нех≥ть 
битись проти большевик≥в не зникала, а все 
росла й росла. ѕроти донц≥в, калед≥нц≥в з 
охотою, а проти большевик≥в - н≥. ¬ чому ж 
р≥ч? Ѕо ми аг≥тували не т≥льки своњми в≥доз- 
вами та брошурами, але й д≥лами. ј д≥ла 
весь час п≥дтвержували й змщн¤ли те, про 
що аг≥тували большевики.
`
ј головне, не бачив той салдат з боку 
своЇњ украњнськоњ влади бажанн¤ стати р≥- 
шуче на б≥к працюючих, не бачив з њњ боку 
тенденц≥й щось рад≥кальне робити в цьому 
напр¤м≥, щоб ¤к не сьогодн¤, то дал≥ в май- 
бутньому, переборовши вс≥ труднощ≥, визво- 
лити своњ труд¤щ≥ маси з п≥д соц≥ального 
пануванн¤ ворожих ≥ нац≥њ, й працюючим 
кл¤с. «ам≥сць того чув, ¤к таке бажанн¤ 
большевик≥в, така њхн¤ оборона простого, 
б≥дного люду проти вс¤кого пана назива- 
лас¤ в украњнц≥в демагог≥Їю, висм≥ювалас¤, 
ла¤лас¤, заперечувалась.
`
159
`
«. „ервона шапка ≥ тверда влада.
`
«ам≥сць того в≥н бачив, ¤к його "р≥дна" 
украњнська влада старалас¤ "≥мпонувати" 
йому, привабити його пошану парадами, 
молебн¤ми, гучними церковними дзвонами й 
червоними шапками. √енеральний секретарь 
в≥йськових справ —. ѕетлюра, спец≥ал≥ст по 
части молебн≥в ≥ вс¤ких инчих декорац≥й та 
реклам, покладав особливу над≥ю в р¤ту- 
ванню украњнськоњ державности в≥д больше-
вицькоњ пропаганди на... кольоров≥ шапки.
`
¬≥н пресерйозно запевн¤в, що червон≥ 
шлики на шапках робл¤ть на "козак≥в" просто 
г≥пнот≥зуюче враж≥нн¤. «а червону шапку 
"козак" готов на все.
`
ƒ≥йсно, червона шапка причаровувала 
до нашоњ "генеральськоњ" державности де¤к≥ 
елементи салдат≥в. ƒ≥йсно, вони за нењ готов≥ 
були п≥ддержувати кого-хоч. јле не треба 
багато сушити соб≥ голову, щоб зрозум≥ти, 
що то був найменьче ц≥нний елемент, най-
меньче св≥домий ≥ найменьче в≥рний. Ќехай 
противник дасть йому ще кращу шапку й 
в≥н перейде за нењ на його б≥к.
`
“ак само намагались удержати при соб≥ своњ 
в≥йська добрим харчом, теплим помешканн¤м, 
великою платньою. —алдати охоче, з охотою, 
брали й харч, ≥ платню, але битись проти боль- 
шевик≥в такоњ ж охоти все ж таки не ви¤вл¤ли.
`
160
`
ј большевики вже почали то тут то там 
потрошки перемагати. “о в одному м≥сц≥, то 
в другому наш≥ в≥йськов≥ частини перехо- 
дили на њх б≥к ≥ разом з ними проголошу- 
вали владу рад.
`
ћи хапались за голову й н≥чог≥сенько не 
розум≥ли. Ќ≥ наш≥ газети, н≥ паради, н≥ чер- 
вон≥ шапки абсолютно не помагали. ќчевидно, 
в чомусь була наша хиба, а в чому саме, 
ми не могли зрозум≥ти.
`
јга, стали догадуватись: нема твердоњ, 
сильноњ влади; √енеральний —екретар≥ат не 
вм≥в справитись з анарх≥Їю; де¤к≥ генераль- 
н≥ секретар≥, особливо голова √енерального 
—екретар≥ату ви¤вл¤ють непростиме, злочинне 
потуранн¤ большевицьк≥й аг≥тац≥њ. “реба р≥- 
шучих заход≥в.
`
≤ кинулись до "р≥шучих заход≥в". Ќе 
покладаючись уже на "мл¤вий, нер≥шучий" 
√енеральний —екретар≥ат окрем≥ громад¤не 
украњнськоњ республ≥ки вз¤ли на себе справу 
"р≥шучоњ боротьби з большевизмом". –езуль- 
татом цього ¤вилось потайне убийство прово- 
дир¤ кињвських большевик≥в ѕ'¤такова. ѕрий- 
шли вночи, арештували, вивезли за м≥сто 
й чи пустили п≥д л≥д чи так убили, - нев≥домо.
`
÷им малос¤ на уваз≥ перел¤кать боль- 
шевик≥в. јле зам≥сць того дос¤глес¤ проти- 
лежного: большевицька аг≥тац≥¤ стала ще 
б≥льш приступн≥ща до украњнських "козак≥в".
`
161
`
4. ™диний вих≥д.
`
ѕрихильник≥в ÷ентральноњ –ади серед 
широких мас ставало все меньче й меньче. 
—аме ≥м'¤ ÷ентральноњ –ади почало робитись 
непопул¤рним.  оли б ми були хоч б≥льше 
далекозорими, ми повинн≥ були б зрозум≥ти, 
що н≥ червоними шапками, н≥ молебн¤ми, 
н≥ нав≥ть потайними убийствами сењ "ст≥х≥њ" 
не переламаЇмо; що треба щось рад≥кально 
в соб≥ зм≥нити.
`
“аку рад≥кальну зм≥ну нам пропонувалось 
≥ большевиками, й деким з посеред нас са- 
мих: перевибрати ÷ентральну –аду. ’ай ус≥ 
м≥сцев≥ роб≥тнич≥, сел¤нськ≥ й салдатськ≥ 
ради зробл¤ть з'њзди, виберуть на них нових 
людей ≥ пошлють зам≥сць старих. „аси на- 
стали нов≥, утворились нов≥ настроњ, нов≥ 
с≥туац≥њ, отже треба в центральний орган 
нових людей, а не з тих, ¤ких виб≥ралос¤ 
при зовс≥м инчих умовах.
`
ƒомаганн¤ було й розумне, й справедливе, 
й не шкодливе дл¤ украњнського нац≥ональ- 
ного в≥дродженн¤. Ѕо салдати наш≥, головна 
тод≥ сила, говорили: ми - большевики, але 
ми украњнськ≥ большевики й не треба нам 
московськоњ влади. ’ай стара ÷ентральна 
–ада йде соб≥ спочивати. ћи виберемо нову;
¤ка буде, така й буде, а ми вже знатимем 
напевне, що там буржуњв не буде.
`
162
`
≤ це був Їдиний вих≥д удержати владу 
в нац≥онально-украњнських руках. ÷≥ руки, 
розум≥Їтьс¤, були б уже не так≥ прихильн≥ 
до царських генерал≥в, бюрократ≥в, пом≥щи- 
к≥в ≥ вс¤кого инчого панства. јле ц≥ ж руки 
й нац≥ональну справу вели би ¤к не краще, 
то в кожному раз≥ не г≥рше за стару ÷ен- 
тральну –аду.
`
Ќа жаль цей Їдиний вих≥д було б≥ль-
шостю ÷ентральноњ –ади одкинено. ќдкинено 
з таких м≥ркувань: 1. ¤к що ми згодимось 
на перевибори ÷. –ади, то тим самим сам≥ 
згодимось, що наша пол≥тика була непра- 
вильна; 2. перевибори дадуть б≥льш≥сть у 
нов≥й –ад≥ большевицьким елементам, пере- 
важно роб≥тникам, а роб≥тництво зрус≥ф≥ко-
ване й через те вс¤ влада перейде в руки 
руських.
`
ћ≥ркуванн¤ ц≥лком безп≥дставн≥. ўо наша 
пол≥тика була невдовольн¤юча дл¤ широких 
мас, то це було ¤сно дл¤ вс≥х ≥ без нашоњ 
згоди чи незгоди. ўо маси вимагали зм≥ни 
сењ пол≥тики, то це було видно й дл¤ сл≥- 
пого. ўо треба було хоч би в ≥м'¤ тоњ самоњ 
демократичност≥, ¤ку ми так боронили, усту- 
питис¤ й дати м≥сце т≥й пол≥тиц≥, ¤коњ вима- 
гала б≥льш≥сть демократ≥њ, то за це говорила 
сама лог≥ка.
`
“ак само безп≥дставне те м≥ркуванн¤, що 
влада перейшла би до руських. Ѕ≥льш≥сть
`
163
`
салдатських мас були украњнц≥ й мали нац≥о- 
нальну св≥дом≥сть. ¬они б дали значну к≥ль- 
к≥сть нац≥онально-св≥домих депутат≥в. —ел¤н- 
ство дало б њх ще в б≥льш≥й м≥р≥. „астина 
роб≥тництва також дала б украњнц≥в. ≤ б≥ль- 
ш≥сть безумовно була би за украњнц¤ми, а, 
значить, ≥ вс¤ рад¤нська, соц≥ал≥стична влада 
на ”крањн≥ була би нац≥онально-украњнська. 
≤ сама собою спинилась би в≥йна з руською 
рад¤нською владою, й не вступило би укра- 
њнство на шл¤х св≥товоњ контрреволюц≥њ, й не 
була би так зд≥скред≥тована й загижена се- 
ред найактивн≥ших елемент≥в пролетарськоњ 
демократ≥њ украњнська ≥де¤.
`
я знаю, вороги соц≥ал≥зму, наш≥ "червон≥ 
шапки" запереч¤ть мен≥ зараз же: а х≥ба 
влада була в украњнських руках, коли запа- 
нувала рад¤нська, большевицька влада на 
”крањн≥? ’≥ба большевики не показали себе 
такими ж самими ворогами нашого нац≥о- 
нального в≥дродженн¤, такими ж самими на- 
ц≥онал≥стами, шов≥н≥стами й ≥мпер≥ал≥стами, 
¤к ≥ вс≥ инч≥ руськ≥ теч≥њ? ’≥ба ними не 
нищилась украњнська культура?
`
Ќа це можна сказати ось що: коли б ра- 
д¤нська влада на ”крањн≥ ¤вилас¤ резуль- 
татом мирноњ виборчоњ боротьби в селах, ка- 
зармах ≥ фабриках, коли б украњнство, ¤к таке, 
¤к нац≥ональна ≥де¤, показало себе не ворожим 
до соц≥альних змагань мас, коли б стара 
`
164
`
÷ентральна –ада добров≥льно вступилас¤ 
й збер≥гла за собою змогу аг≥тац≥њ, коли б, 
словом, ми своЇю пол≥тикою не спровокували 
украњнську нац≥ональну ≥дею, не виставили 
њњ, ¤к ворожу до соц≥ал≥стичноњ революц≥њ, - 
то при таких умовах ус¤ с≥туац≥¤ на ”кра- 
њн≥ була б ц≥лком инча.
`
“ак, - боротьба двох нац≥ональних ≥дей, 
украњнськоњ й руськоњ, була би безперечно. 
јле украњнська ≥де¤, згармон≥зована з со- 
ц≥альними прагненн¤ми мас, була би на- 
певно дужчою, вона не була би так ослаб- 
лена, ¤к то було пот≥м, коли вс¤кий укра- 
њнець уважавс¤ другими й сам себе вважав 
природним ворогом большевизма, се-б-то 
широких (нехай нав≥ть, на думку инчих, 
непом≥ркованих, нерозсудливих) але тих со- 
ц≥альних змагань, ¤к≥ тод≥ панували нашими 
ж масами.
`
ћи цього тод≥ не розум≥ли. ѕеревибори 
- "провалили". √ору вз¤в напр¤м "р≥шучоњ, 
непохитноњ своЇњ л≥н≥њ". ¬ести свою л≥н≥ю до 
к≥нц¤! Ќе п≥ддаватись! –≥шуч≥сть ≥ тверд≥сть 
≥мпонують.
`
5. "—во¤ л≥н≥¤" до к≥нц¤.
`
÷ю саму "свою л≥н≥ю" ми провадили й 
на ¬сеукрањнському «'њзд≥ рад роб≥тничих, 
сел¤нських й салдатськпх депутат≥в, склика-
ному на 17 грудн¤ в  ињв≥.
`
165
`
—амий цей з'њзд, його склад ≥ напр¤м 
теж був ви¤вом тоњ "своЇњ л≥н≥њ". —кликано 
його було з ≥н≥ц≥ативи кињвськоњ ради роб≥т- 
ничих депутат≥в. јле наш≥ орган≥зац≥њ, ма- 
ючи на уваз≥ нам≥р сењ ради, (що була п≥д 
впливом большевик≥в) провести на цьому 
з'њзд≥ резолюц≥ю про перевибори ÷ентраль- 
ноњ –ади, напружили вс≥ сили й привели од 
сел на цей з'њзд своњх прихильник≥в, при 
тому в так≥й к≥лькосте що сел¤не складали 
на з'њзд≥ переважаючу б≥льш≥сть. ≤ таким чи- 
ном з'њзд зразу ж перевернувс¤ в ц≥лковиту 
ман≥фестац≥ю в честь ÷ентральноњ –ади та 
вс≥Їњ њњ пол≥тики. ƒаремно большевики нама- 
галис¤ п≥ддати цю пол≥тику кр≥тиц≥ - сел¤не 
при найменьчому ви¤в≥ ворожости з боку 
промовц≥в-большевик≥в зчин¤ли такий крик, 
що не було можливости говорити.
`
Ѕачучи таку перевагу сел¤нства, больше- 
вики спробували п≥дн¤ти питанн¤ про пра-
восильн≥сть такого з'њзду, так нер≥вном≥рно 
складеного, й пропонували признати його 
т≥льки нарадою, а постанови й не обов'¤зу-
ючими н≥кого. јле, розум≥Їтьс¤, така пропо-
з≥ц≥¤ не могла мати усп≥ху в тоњ самоњ б≥ль-
шости, ¤ка мала право вир≥шувати вс≥ питанн¤. 
≥ б≥льш≥сть постановила, що з'њзд е правосиль-
ним, а постанови його дл¤ вс≥х обов'¤зковими.
`
Ќу, й само собою, що й ус≥ инч≥ питанн¤ 
було вир≥шено так, ¤к хот≥ли т≥ орган≥зац≥њ,
`
166
`
що керували тою б≥льшостю. Ѕуло винесено 
й в≥дпов≥дн≥ резолюц≥њ, в ¤ких п≥дтвержува-
лось, ухвалювалось ≥ вихвал¤лось ус≥ поз≥ц≥њ 
÷ентральноњ –ади й √енерального —екретар≥- 
ату. —т≥ль ≥ фразеолог≥¤, розум≥Їтьс¤, най-
революц≥йн≥щ≥.
`
Ќаприклад, про перевибори ÷ентральноњ 
–ади, про ¤к≥ м≥ж инчим перед тим голова 
÷ентральноњ –ади ћ. √рушевський за¤вив, 
що ÷. –ада н≥ на один день не затримаЇ 
влади в своњх руках, коли "висок≥ збори" 
постановл¤ть передати ту владу й з охотою 
скоритьс¤ постанов≥ з'њзду, коли в≥н вир≥- 
шить зробити перевибори, було винесено 
таку постанову:
`
"ѕриймаючи на увагу, що ÷ентральна 
”крањнська –ада, представництво в котр≥й 
безперестанно поновлюЇтьс¤, складаЇтьс¤ з 
всеукрањнських –ад —ел¤нських, –об≥тничих 
≥ —алдатських ƒепутат≥в, вибраних на все- 
украњнських з'њздах, ≥ з представництва де- 
мократ≥њ нац≥ональних меншостей, через що 
вона у¤вл¤Ї з себе тимчасовий правосильний 
законодатний орган революц≥йноњ демократ≥њ 
”крањни, та зважаючи на те, що проголошен- 
н¤м третього ”н≥версалу ÷. –ада стала на 
шл¤х широких соц≥альних ≥ пол≥тичних ре- 
форм та приступила до найшвидчого скли- 
канн¤ ”крањнських ”становчих «бор≥в, ¤ким 
Їдино може ÷. –ада передати всю повноту
`
167
`
влади на ”крањн≥, - з'њзд –ад —ел¤нських, 
–об≥тничих ≥ —алдатських ƒепутат≥в ”крањни 
вважаЇ перевибранн¤ ÷. –ади невчасним ≥ 
непотр≥бним. ѕ≥дкреслюючи своЇ р≥шуче до- 
маганн¤, щоб ÷. –ада в своњй дальш≥й робот≥ 
сто¤ла твердо на сторож≥ здобутк≥в революц≥њ, 
поширюючи й поглиблюючи невпинно свою 
революц≥йну творч≥сть ≥ оборон¤ючи непохитно 
кл¤сов≥ ≥нтереси трудовоњ демократ≥њ, та щоб, 
не в≥дкладаючи, скликала в св≥й час ”кра- 
њнську ”становчу –аду, ¤ка Їдино може ви- 
¤вити справжню волю вс≥Їњ демократ≥њ ”крањни, 
- з'њзд –ад —ел¤нських, –об≥тничих ≥ —ал- 
датських ƒепутат≥в ”крањни висловлюЇ на 
с≥м шл¤ху ÷. –ад≥ своЇ ц≥лковите дов≥рр¤ й 
об≥ц¤Ї њй свою р≥шучу п≥ддержку".
`
¬ справ≥ ульт≥матума –ади Ќародн≥х  о- 
м≥сар≥в теж постановлено те саме, що й ÷ен- 
тральною –адою, се-б-то, що –ада Ќародн≥х 
 ом≥сар≥в хоче зробити замах на ”крањнську 
–еспубл≥ку, що вона втручаЇтьс¤ у внутр≥шн≥ 
справи ”крањни, порушуючи право на само-
означенн¤, а через те боронитись ус≥ма си- 
лами й... не допускати на ”крањн≥ влади ро- 
б≥тниче-сел¤нських рад.
`
Ѕуло в≥д цього з'њзду нав≥ть видано в≥дозву 
до народ≥в –ос≥њ. як ≥сторичний документ, 
¤скраво характеризуючий ус≥ тод≥шн≥ наш≥ 
поз≥ ц≥њ й нав≥ть способи висловленн¤, ¤ при- 
веду њњ тут усю. ќт вона:
`
168
`
"Ѕратт¤! Ѕ≥льше трьох рок≥в сини вс≥х 
народ≥в, сущих у –ос≥њ, попл≥ч билис¤ в око- 
пах. ƒовг≥ роки ми вс≥ разом боролис¤ з 
осоружним самодержавним ладом ≥ сп≥льними 
силами дос¤гли перемоги революц≥њ. ѕершим 
д≥лом великоњ революц≥њ було проголошенн¤ 
прав ус≥х народ≥в на самоозначенн¤. ”кра- 
њнський народ використав се своЇ право та 
проголосив ”крањнську Ќародню –еспубл≥ку. 
—≥й Ќародн≥й –еспубл≥ц≥ –ада Ќародн≥х  о- 
м≥сар≥в опов≥щаЇ в≥йну! « ген. √≥нденбургом 
–ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в веде миров≥ пе- 
реговори, а демократ≥њ вс≥х народ≥в ”кра- 
њни вона ставить ульт≥матум ≥ погрожуЇ 
в≥йною.
`
"Ќа словах –ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в на- 
че б признаЇ право нац≥њ на самоозначенн¤ 
аж до в≥докремленн¤. јле се т≥льки на словах, 
а на д≥л≥ власть  ом≥сар≥в намагаЇтьс¤ бру- 
тально вм≥шуватис¤ в д≥¤льн≥сть ”крањнського 
ѕравительства, ¤ке виконуЇ волю законо-
датного органу - ÷ентральноњ ”крањнськоњ 
–ади. яке ж се право на самоозначенн¤?! 
ѕевне  ом≥сар≥ дозвол¤ють самоозначуватис¤ 
т≥льки своњй парт≥њ, вс≥-ж инш≥ групи люд-
ности та народи вони, ¤к ≥ царське прави-
тельство, хочуть тримати п≥д своЇю кормигою 
силою зброњ. јле украњнський народ не дл¤ 
того скинув з себе царське ¤рмо, щоб за- 
пр¤гтис¤ в ¤рмо  ом≥сар≥в. ≥ не дл¤ того
`
189
`
народи –ос≥њ прагнуть замиренн¤ на фронт≥, 
щоб у тилу розпочати ще страшн≥йшу брато-
губну м≥жусобну в≥йну в р¤дах самоњ демократ≥њ.
`
÷ентральну ”крањнську –аду Ќародн≥  о- 
м≥сар≥ проголошують буржуазною. „и-ж се 
правда? Ќ≥, се наклеп! ÷. –аду вибрали 
з'њзди роб≥тник≥в, сел¤н ≥ салдат≥в ус≥Їњ ”кра- 
њни. ƒев'¤ть м≥с¤ц≥в вона провадить боротьбу 
за права демократ≥њ та нац≥ональних меншо- 
стей ”крањни. «а сей час ÷. –ада зорган≥зу- 
вала коло себе сел¤нство та роб≥тник≥в, з'Їд- 
нала украњнське революц≥йне в≥йсько, прого- 
лосила Ќародню ”крањнську –еспубл≥ку в 
склад≥ федеративноњ –ос≥њ, передала землю 
без викупу трудовому народов≥, завела вось- 
мигодинний робочий день ≥ догл¤д за вироб- 
ництвом, скасувала кару на смерть, дала ам- 
н≥ст≥ю за пол≥тичн≥ проступки та проголосила 
нац≥ональноперсональну автоном≥ю дл¤ мен- 
шостей ”крањни. ¬сього сього вона дос¤гла 
не нарушенн¤м прав инших народ≥в, а поша- 
ною до них, не касуванн¤м громад¤нських 
та пол≥тичних своб≥д, а њх обороною, не збро- 
Їю та насильством, а в≥дкритою зорган≥зова- 
ною пол≥тичною боротьбою. ќт за ¤ку працю 
Ќародн≥  ом≥сар≥ об≥звали ÷. –аду буржу- 
азним правительством. “а саме за це вс¤ 
демократ≥¤ ”крањни п≥дтримувала й буде 
п≥дтримувати ÷. –аду ¤ко найвищу в краю 
¬ладу, утворену сп≥лкою революц≥йних сел¤н,
`
170
`
роб≥тник≥в ≥ солдат≥в, до того дн¤, коли на 
м≥сце –ади стане верховний господарь ”кра- 
њнськоњ «емл≥ - ”крањнська ”становча –ада.
`
"Ѕрати й товариш≥ - роб≥тники, салдати 
та сел¤не! ’≥ба це ви опов≥стили в≥йну ре- 
волюц≥йн≥й демократ≥њ ”крањни? ’≥ба вам 
треба душити волю на ”крањн≥? ’≥ба ви ува- 
жаЇте нас, демократ≥ю ”крањни, страшн≥йши-
ми ворогами н≥ж полчища √≥нденбурга?! Ќ≥, 
ми сьому не пов≥римо! ѕом≥ркуйте! —каж≥ть 
тим, ¤к≥ ведуть вас, - –ад≥ Ќародн≥њ  ом≥- 
сар≥в, - що вони розпочали, злочинне д≥ло. 
—каж≥ть њм, що ви не нарушите тоњ братньоњ 
згоди м≥ж ”крањною й ус≥ма народами –ос≥њ, 
на ¤ку робл¤ть замах петроградськ≥ ком≥сар≥.
`
"„ого ми хочемо? ћи хочемо утворити 
всерос≥йську федеративну владу, ¤ка-б опи- 
ралас¤ на зорган≥зовану волю народ≥в ≥ крањв. 
—¤ влада повинна бути однородно-соц≥ал≥стич-
ною в≥д большевик≥в до народн≥х соц≥ал≥ст≥в 
включно. ћи домагаЇмос¤ негайного загаль- 
ного демократичного замиренн¤. ќтсe про- 
грама нашоњ д≥¤льности й наших домагань. 
ќтже питаЇмо, чи за сю програму ви згоди- 
тес¤ приборкати нас гарматами та багнета- 
ми≥ —пин≥тьс¤, брати й товариш≥! ўоб н≥ 
одна рука сел¤нина, роб≥тника чи салдата 
не замахнулас¤ на свого брата. ўоб н≥ одноњ 
крапл≥ крови не пролилос¤ в братогубн≥й 
в≥йн≥. ƒосить крови!"
`
171
`
јле н≥ резолюц≥њ, н≥ в≥дозва справи не 
поправили. Ѕольшевики, що були на з'њзд≥, 
виступили з його, перењхали до ’арькова, 
улаштували там св≥й з'њзд ≥ на йому вибра- 
ли ”крањнський –ад¤нський ”р¤д. “ой ”р¤д 
опов≥стив скиненн¤ ÷ентральноњ –ади та √е-
нерального —екретар≥ату, оголосивши себе 
Їдиним роб≥тниче-сел¤нським ѕравитель-
ством на всю ”крањну.
`
÷е дл¤ —ов≥тськоњ –ос≥њ був зручний ви- 
х≥д: не вона, мовл¤в, уже тепер вела в≥йну 
з ”крањною, а ’арьковський ”крањнський ”р¤д 
боровс¤ проти  ињвського, тепер, мовл¤в, це 
хатн¤ справа самого украњнського народу. 
Ќатуральна р≥ч, що це була т≥льки одна фор- 
мальн≥сть, бо харьк≥вський ур¤д ус≥ д≥рек-
т≥ви одержував з ѕетрограду й в≥в в≥йськов≥ 
операц≥њ силами руського ур¤ду.
`
јле утворенн¤ цього ”р¤ду дуже по- 
могло перемоз≥ большевизма на ”крањн≥: вс≥ 
невдоволен≥ елементи зразу знайшли соб≥ в 
йому орган≥зац≥йний центр ≥ точку обперт¤.