–ќ«ƒ≤Ћ III.
`
–об≥тниче-сел¤нська революц≥¤ в –ос≥њ й 
на ”крањн≥
(листопад, 1917 року).
`
1. „ерез що не за инчою "демагог≥Їю"≥ - 2.  ом≥тет 
ќхорони –еволюц≥њ. - 3. ѕеремога третього.
`
1. „ерез що не за инчою "демагог≥Їю"?
`
¬ороги большевик≥в любл¤ть по¤сн¤ти 
њхн≥й усп≥х у боротьб≥ з “имчасовим ѕрави-
тельством њхньою демагог≥Їю, наклепами, поту- 
ранн¤м темним ≥нст≥нктам мас ≥ тому под≥бним.
`
 оли це по¤сненн¤ йде в≥д щирого серц¤, 
то воно-т≥льки нањвне й жалюг≥дне.  оли
- нещире, то воно ви¤вл¤Ї злу безсил≥сть.
`
ј х≥ба ж прихильники “имчасового ѕра-
вительства, запальн≥ оборонц≥ коал≥ц≥њ з бур- 
жуаз≥Їю не вживали демагог≥њ, наклеп≥в на 
большевик≥в? ’≥ба не кричали вс≥ газети 
про большевик≥в, що вони - н≥мецьк≥ шп≥они, 
запроданц≥, зрадники, потайн≥ прихильники 
монарх≥зму≥ ≥ х≥ба це не кричалось у той 
час, коли большевицьк≥ газети було закрито, 
коли њм було затулено рота?
`
64
`
ƒал≥. ’≥ба есери не "потурали ≥нст≥нк-
там" сел¤нських мас "демагог≥чними" об≥ц¤н- 
н¤ми земл≥?
`
≤ х≥ба ж у руках коал≥ц≥њ не було вс≥х 
апарат≥в влади, вс≥х засоб≥в ¤к найкраще 
поставити пропаганду своњх ≥дей ≥ нам≥р≥в? 
ј один "божественний", "душка"  eренський? 
¬≥н же л≥тав з фронта на фронт ≥ невга-
монно "одушевл¤в" арм≥ю.
`
≤ чого ж то так сталось, що маси пов≥- 
рили большевицьк≥й демагог≥њ, а не коал≥- 
ц≥йн≥й? „ерез що вони не зл¤кались, що 
большевики - н≥мецьк≥ шп≥они, зрадники й 
запроданц≥? „ому маси на фронтах ≥ в тилу 
так люто трощили ту коал≥ц≥ю?
`
“а дуже просто: сам≥ маси були з при- 
роди своЇњ, з свого кл¤сового становища 
большевиками, се-б-то, вони вс≥Їю своЇю ≥сто- 
тою хот≥ли повного пол≥тичного й соц≥аль- 
ного визволенн¤. ≤, розум≥Їтьс¤, вони охот-
н≥ще в≥рили тим, хто кликав њх до такого 
визволенн¤, хто њм об≥ц¤в його, н≥ж тим, хто 
спин¤в, хто кликав дал≥ в≥ддавати своЇ житт¤ 
в ≥м'¤ чужих ≥ гидких ≥нтерес≥в.
`
јле в чому ж, власне, була та демагог≥¤ 
большевик≥в?
`
“имчасове ѕравительство не хот≥ло й не 
могло спинити в≥йни. ¬оно л¤кало маси гн≥- 
вом ≥ карою союзник≥в; воно њх розчулювало 
слeзливими словами про в≥рн≥сть своњм дру-
`
65
`
з¤м, про честь держави, про обов'¤зок рево- 
люц≥њ п≥ддержати боротьбу проти н≥мецького 
м≥л≥таризму.
`
ј большевики на це казали: Ївропейськ≥ 
кап≥тал≥сти, граб≥жники своњх ≥ чужих на- 
род≥в, не можуть бути союзниками револю- 
ц≥йного, рос≥йського роб≥тництва й сел¤нства. 
Ќ≥¤ких зобов'¤зань що до них не може й не 
повинно бути. ™ вищий обов'¤зок: спинити 
страшне злочинство в≥йни, припинити ни- 
щенн¤ сил рос≥йського народу. “имчасове 
ѕравительство не хоче й не може цього зро- 
бити, бо воно упадаЇ перед союзницькою й 
своЇю буржуаз≥Їю.  оал≥ц≥¤ демократ≥њ з бур- 
жуаз≥Їю також не здатна це зробити, бо ц¤ 
коал≥ц≥¤ Ї т≥льки засоб прикрити д≥йсне па- 
нуванн¤ буржуазних кл¤с. ™дина можлив≥сть 
спинити в≥йну - це вз¤ти працюючим кл¤сам 
владу в своњ руки, порвати вс¤к≥ зобов'¤занн¤ 
що до союзник≥в ≥ заключити мир з н≥мц¤ми. 
 оли ж союзники спробують ужити ¤кихсь 
репрес≥й до революц≥йноњ –ос≥њ, то боронити 
свою волю вс≥ма силами.
`
ќтже н≥чого дивного не було в тому, 
що на боц≥ “имчасового ѕравительства не 
лишилось н≥ одного полка, коли больше- 
вики вдруге в листопад≥ (н. ст.) виступили 
проти його. «начна б≥льш≥сть ѕетроградсько- 
го гарн≥зону, майже все роб≥тництво з збро- 
Їю в руках, св≥домо й р≥шуче стали до
`
66
`
боротьби за зд≥йсненн¤ большевицькоњ "де-
магог≥њ".
`
ј за ѕетроградом розкотилась революц≥¤ 
по вс≥й –ос≥њ й за ¤кийсь тиждень-п≥втора вс¤ 
коал≥ц≥йна влада, так само ¤к колись царська, 
розлет≥лась на тр≥сочки, й зам≥нилась владою 
роб≥тниче-сел¤нською, владою –ад –об≥тни- 
чих, —ел¤нських ≥ —алдатських ƒепутат≥в.
`
¬ ѕетроград≥ сформувавс¤ новий ”р¤д, 
–ада Ќародн≥х  ом≥сар≥в, ¤кий опов≥стив 
"в≥йну в≥йн≥", в≥йну кап≥тал≥зму, боротьбу з 
буржуазним устроЇм держави й творенн¤ в 
–ос≥њ п≥двалин нового ладу, - соц≥ал≥стичного.
`
2.  ом≥тет ќхорони –еволюц≥њ.
`
Ќа ”крањн≥ роб≥тниче-сел¤нська революц≥¤ 
прибрала инч≥ форми, н≥ж у –ос≥њ. “ут на 
арену боротьби виступила трет¤ сила - укра- 
њнство. ≤ ц¤ сила перемогла обидв≥: й боль-
шевизм ≥ коал≥ц≥ю.
`
як т≥льки в ѕетроград≥ вибухло повстанн¤ 
й “имчасове ѕравительство майже все було 
заарештоване большевиками й зв≥стки про це 
д≥йшли до  ињва, тут, звичайно, також п≥д- 
н¤лось заворушенн¤. Ѕольшевики мали серед 
кињвського гарн≥зону де¤к≥ своњ частини, але 
њх було не наст≥льки багато, щоб можна було 
з ними виступати до р≥шучого бою з пра-
вительственними в≥йськами. ¬ той же час 
в≥йськовий ур¤довий штаб робив ус≥ заходи
`
67
`
щоб напасти на большевик≥в. ѕеремога ”р¤ду, 
розум≥Їтьс¤, насамперед повела б до реакц≥њ, 
контрреволюц≥њ, а тим самим ≥ до ант≥укра-
њнства.
`
ќтже, щоб перехопити ≥н≥ц≥ативу в своњ руки, 
украњнська й неукрањнська революц≥йна демо- 
крат≥¤ сформувала " ом≥тет ќхорони –ево- 
люц≥њ", ¤кий перебрав у ц≥ дн≥ всю в≥йськову 
й адм≥н≥стративну владу в своњ руки. —кла- 
давс¤ в≥н з ус≥х парт≥й ≥ орган≥зац≥й, не 
виключаючи й большевик≥в.
`
 ом≥тет видав дн¤ 8 падолиста н. ст. в≥- 
дозву до населенн¤ ”крањни, в ¤к≥й м≥ж 
инчим говорив:
`
"¬ласть  ом≥тету, котрий об'Їднюе вс≥ ор-
гани революц≥йноњ демократ≥њ, вс≥ революц≥йн≥ 
й соц≥ал≥стичн≥ парт≥њ нашого краю, ¤к укра- 
њнськ≥ так ≥ неукрањнськ≥, поширена на всю 
”крањну, на вс≥ дев'¤ть губерн≥й: кињвську, 
под≥льську, волинську, полтавську, черни-
г≥вську, харк≥вську, херсонську, катеринослав- 
ську й тавр≥йську.
`
" раЇвий  ом≥тет дл¤ охорони революц≥њ 
закликав всю людн≥сть до спокою, а вс≥ ре- 
волюц≥йн≥ й демократичн≥ орган≥зац≥њ об'Їд- 
натис¤ в м≥сцев≥ ком≥тети дл¤ охорони 
революц≥њ п≥д проводом  раЇвого  ом≥тету. 
√ромад¤не ”крањни, до спокою, прац≥ й 
дружноњ оборони революц≥њ вас кличе  раЇвий 
 ом≥тет".
`
68
`
3. ѕеремога третього.
`
ќтже тут важно одзначити два факти. 
ѕерший:  раЇвий  ом≥тет ќхорони –еволюц≥њ 
поширив р¤мц≥ ≥нструкц≥њ й включив у свою 
компетенц≥ю одр≥зан≥ кадетами губерн≥њ. « 
цього моменту ”крањна фактично об'Їдналась.
`
ƒругий важний момент Ї той, що в склад≥ 
цього ком≥тету були й большевики.
`
јле, на жаль, не довго. “ого ж дн¤, ¤к 
видано в≥дозву, большевики виступили з ко- 
м≥тету. ѕричиною була прин¤та ћалою –адою 
резолюц≥¤ про повстанн¤ большевик≥в. “акого 
зм≥сту:
`
"¬изнаючи, що влада ¤к у держав≥, так 
≥ в кожн≥м окрем≥м краю, повинна перей- 
ти до рук ус≥Їњ революц≥йноњ демократ≥њ, 
уважаючи недопустимим перех≥д ус≥Їњ влади 
виключно до рук –ад –об≥тничих ≥ —алдатсь-
ких ƒепутат≥в, ¤к≥ ¤вл¤ютьс¤ т≥льки частиною 
зорган≥зованоњ революц≥йноњ демократ≥њ, ”кра- 
њнська ÷ентральна –ада через це висловлю- 
Їтьс¤ проти повстанн¤ в ѕетроград≥."
`
÷≥лком зрозум≥ло, що большевики не 
могли лишатис¤ в т≥й орган≥зац≥њ, ¤ка була 
проти них, ≥ виступили з нењ. «году було 
роз≥рвано.
`
 ињвська –ада –об≥тничих ≥ —алдатських 
ƒепутат≥в, що була п≥д керовництвом боль- 
шевик≥в, р≥шила триматис¤ окремо в≥д ÷ен- 
тральноњ –ади.
`
69
`
јле й проти  раевого  ом≥тету охорони 
революц≥њ й проти –ади –об. ≥ —алд. ƒеп. на 
”крањн≥ р≥шуче виступив штаб округи, на чол≥ 
з новопризначеним поза плечима –ади на- 
чальником округи _ѕол¤ком_ генералом  ве-
ц≥нським ≥ ком≥саром при окруз≥ _”крањнцем 
ренегатом_  ир≥Їнком. ќпираючис¤ на школах 
юнкер≥в ≥ прапорщик≥в та на козак≥в, поста- 
новив штаб кроввю залити вс¤ку спробу рево- 
люц≥њ. Ќа пом≥ч соб≥ викликав штаб з фронту 
ще де¤к≥ козач≥ части, чесько-словацький 
батал≥он ≥ к≥лька так званих батал≥он≥в смерти, 
в≥рних скинутому правительству.  раЇвий 
 ом≥тет охорони революц≥њ проголосив штаб 
розпущеним. ¬ дожиданню помоч≥ з фронту 
штаб ухвалив розправитис¤ з –адою –об≥тни- 
чих ƒепутат≥в, пров≥д ¤коњ був у руках боль- 
шевик≥в.
`
« ц≥Їю метою штабом було зроблено про- 
вокац≥йний трус ≥ арешт большевик≥в в па- 
лац≥ на зас≥данню –ади роб. ≥ салд. депутат≥в. 
“рус ≥ арешт було зроблено не вважаючи на 
те, що, ¤к в≥домо було й штабов≥, –ада роб. 
депутат≥в не мала нам≥ру робити виступу, 
не почуваючи себе дл¤ того сильною. Ќе 
зважаючи на протест представник≥в ÷. –ади, 
що вз¤лис¤ мирно улаштувати конфл≥кт, 
арештованих не випустили й одвезли в в≥й- 
ськову тюрму.
`
“од≥ большевицьк≥ в≥йськов≥ части, роз-
`
70
`
лючен≥ провокац≥Їю р≥жних  ир≥Їнк≥в кину- 
лис¤ до бою з численно переважаючими њх 
правительственними в≥йськами.
`
–озпочавс¤ справжн≥й б≥й на улиц¤х 
 ињва. ѕущено було в акц≥ю кулемети, гар- 
мати, рушниц≥. Ѕольшевицьких сил було 
мало. „ехо-словаки й юнкери, опора штабу, 
вже почали перемогати. јле тут вм≥шались 
в≥йська ÷ентральноњ –ади й вир≥шили всю 
справу. ёнкери почали т≥кати. „ехо-словаки 
запротестували проти свого начальства, що 
вело њх у б≥й проти народу, й штаб мус≥в 
прохати миру.
`
”мови миру було складено так≥:
`
1) ѕевний контроль над штабом в особ≥ 
окремого ком≥сар≥ату, 2) ув≥льненн¤ арешто- 
ваних большевик≥в, 3) приведенн¤ м≥ста до 
мирного стану, 4) розсл≥дуванн¤ под≥й у па- 
лац≥, 5) вив≥д з  ињву в≥йськових частин, 
приведених у зв'¤зку з под≥¤ми.
`
Ўтаб умови ц≥ прин¤в, але, розум≥ючи, 
що це умови т≥льки на ¤кусь хвилину, не 
схот≥в дожидатись свого арешту й увесь ут≥к, 
разом з "земл¤чком"  ир≥Їнком, ком≥саром 
“имчасового ѕравительства. ≤ таким чином 
ус¤ влада в  ињв≥ перейшла до рук ÷ен- 
тральноњ –ади й √енерального —екретар≥ату.