–ќ«ƒIЋ II.
`
ќстанн¤ боротьба з “имчасовим 
ѕравительством.
`
1. —тара мацапура в оборон≥ законности. - 2. Ќе мир, 
а т≥льки перемирр¤. - 3.  адетський м≥х на украњн-
ський горен. - 4. √н≥й старих ран. - 5. “уга за 
владою. - 6. Ќеобх≥дн≥сть розв'¤зати руки. - 7. ќстан-
н¤ "законн≥сть" гнилих можновладц≥в.
`
1. —тара мацапура в оборон≥ ваконности.
`
«наменитий кадетський утв≥р, дит¤ обра-
женоњ, зл≥сноњ, мстливоњ душ≥ руського бур- 
жуа, ота “имчасова ≤нструкц≥¤, д≥йсно була 
¤вищем дуже'тимчасовим.
`
 р≥м нањвних людей, н≥хто не дививс¤ на 
нењ серйозно. ¬с≥ знали, що це не мир, а 
т≥льки тимчасове перемирр¤, що боротьба й 
буде, й мусить бути. ќбидва табори, кори-
стуючись перемирр¤м, зб≥рали своњ сили, 
робили њм огл¤д, п≥драхунок, орган≥зували њх, 
- словом готувались до дальших боњв. ≤ н≥ 
та, н≥ друга сторона цього нав≥ть не ховала.
`
–ос≥йський державний —енат, наприклад, 
ц≥лком отверто в цьому признавс¤: в≥н од-
`
38
`
мовивс¤ оголосити ≤нструкц≥ю. ÷е старе, 
гниле луб'¤, про ¤ке забули вс≥, раптом 
вил≥зло з свого закапелку, тремт¤чими ста-
речими руками вз¤ло в руки свою заржав≥лу 
зброю й гр≥зно стало на сторож≥... закон- 
ност≥!. "Ќе дозволю! Ќема моЇњ згоди! Ќе 
допущу!"
`
¬иступ на захист законности ц≥Їњ староњ, 
злоњ, обкал¤ноњ вс¤кими беззакон≥¤ми та зло-
чинствами мацапури викликав гомеричний 
рег≥т у вс≥Їњ ”крањни та й нав≥ть у –ос≥њ.
`
јле характерно те, що буржуазна руська 
преса, кусаючи губи, щоб не см≥¤тись, поста- 
вилась з надзвичайною увагою й повагою до 
по¤ви цього непохованого мертв¤ка. "“ак, 
так, це таки, д≥йсно, незаконно. ќпубл≥ку- 
вати ≤нструкц≥њ н≥¤к неможливо. јдже н≥¤- 
кого ур¤дового акту про створенн¤ самого √е-
нерального —екретар≥ату не було. як же 
можна публ≥кувати ≤нструкц≥ю дл¤ його. 
Ѕраво, д≥дусю, справедливо, так њх, хахл≥в."
`
ј ц≥кав≥ще ще те, що той самий пан-
барон Ќольде, ¤кий сам виробл¤в оту ≤нструк- 
ц≥ю,- ¤кий сласно обсмоктував кожний пунк- 
тик њњ, ¤кий з такою Їхидною посм≥шечкою 
подавав њњ делегац≥њ, той самий барон, юрист 
≥ законник також прив≥тав виступ старого 
лахм≥тт¤. ≥ цей барон, ≥ вс¤ брат≥¤ його 
нав≥ть не червон≥ла, нав≥ть оком не кл≥пала, 
говор¤чи про виступ оборонц¤ законности.
`
39
`
—к≥льки вс¤ких беззаконних, злочинних, смер- 
дючих акт≥в царизму опубл≥ковував ≥ узако- 
нював цей старий хам, розстилаючись р¤ден- 
цем перед паном. “а ск≥льки вже за час≥в 
революц≥њ було вчинено “имчасовим ѕрави-
тельством отих "незаконних" учинк≥в з по- 
гл¤ду чистоњ хоча би юридичноњ формал≥- 
стики, а старе ж луб'¤ сид≥ло соб≥ в зап≥чку 
й т≥льки сумно кун¤ло, не см≥ючи й пискнути. 
≤ н≥хто не був на його в претенз≥њ, н≥хто не 
дивувавс¤, що цей сторож законности мовчав.
`
≤ ¤к п≥дхопили дурне, зл≥сне шамканн¤ 
його, коли воно вил≥зло в украњнськ≥й справ≥, 
коли, може, це була Їдина в його життю по 
сут≥ законна справа.
`
Ѕо старе луб'¤ ¤к раз в≥дпов≥дало на-
строю й думкам усього руського громад¤нства. 
’оч ≥ см≥шно, хоч ≥ безглуздо, хоч ≥ н≥кому 
не страшне оте старе пат¤канн¤, а все ж таки 
старий правду каже: не допустити, не до-
зволити.
`
≤ "демократичне" “имчасове ѕравитель-
ство також н≥би з поштивостю вислухало 
стару мацапуру, не цитькнуло на нењ, не 
прогнало в зап≥чок. Ѕо й воно знало, що 
старий правду каже: таки, справд≥, неза-
конно. ƒе ж таки, - майже триста л≥т не 
було н≥¤коњ ”крањни й раптом, маЇте соб≥, 
¤коюсь ≤нструкц≥Їю, ¤к сказав пан-барон 
Ќольде, накинули –ос≥њ ”крањну.
`
40
`
–озум≥Їтьс¤, й “имчасове ѕравительство, 
й ус¤к≥ панове-барони добре знали, що не 
≤нструкц≥¤ винна в тому, що п≥сл¤ трьох- 
сотл≥тньоњ смерти знову народилась ”крањна. 
ўоб могли, так вони й без староњ мацапури 
вчинили б "законно", на шматки роздерли 
б ту ”крањну разом з ≤нструкц≥Їю. јле в 
тому й була вс¤ "незаконн≥сть", що _мус≥ли_ 
дати ≤нструкц≥ю, _мус≥ли_ примиритись з 
воскресенн¤м недодушеного родича. ≤нструк-
ц≥¤ - дурниц¤: сьогодн¤ дав, а завтра назад 
уз¤в. „и опубл≥куЇ њњ ¤кийсь там —енат чи 
не опубл≥куЇ, а коли сил нема назад уз¤ти, 
то оце й Ї найб≥льша "незаконн≥сть".
`
ј що “имчасове ѕравительство на чол≥ 
з своњм "нац≥ональним героЇм" ц≥лком щи- 
ро прагнуло виправити свою "незаконн≥сть", 
то це ¤сно було з усього його в≥дношенн¤ 
до "свого" √енерального —екретар≥ату. Ќа- 
приклад, за весь час "сп≥вроб≥тництва" з 
“имчасовим ѕравительством √енеральний 
—екретар≥ат не одержав _н≥ одного_ н≥ оф≥- 
ц≥ального н≥ не-оф≥ц≥ального паперу в≥д 
÷ентрального ”р¤ду. Ќе зважаючи на ≤н- 
струкц≥ю, “имчасове ѕравительство з ус≥ма 
своњми бажанн¤ми й розпор¤дженн¤ми звер- 
талось безпосередньо до своњх ур¤довц≥в на 
”крањн≥, не спов≥щаючи нав≥ть √енеральний 
—екретар≥ат. ћи дл¤ його не ≥стнували.
`
41
`
2. Ќе мир, а т≥льки перемирр¤.
`
÷е була ¤вна за¤ва, що ≤нструкц≥¤ не 
мир, а т≥льки перемирр¤.
`
“ак само, властиво, дивилась на с≥туац≥ю 
й ус¤ руська демократ≥¤. ¬она мус≥ла при- 
знати силу украњнства на ¬крањн≥, вона бо- 
¤лась бути роздушеною цею силою й через 
те мус≥ла вступитис¤ з дороги. јле щоб 
вона це робила з задоволенн¤м, щоб вона 
охоче з тим мирилас¤ й щоб вона не згожу-
валас¤ з "законностю" староњ мацапури, то 
цього не можна сказати.
`
≤ руська демократ≥¤, так само ¤к ≥ њњ 
”р¤д, дивилась на ≤нструкц≥ю ¤к на приму- 
сове тимчасове перемирр¤. ≤ вона знала, що 
боњ ще будуть, ≥ готувалас¤ до них.
`
≤ вибори, наприклад, до городських дум 
були дл¤ нењ добрим огл¤дом сил. √ород 
давно передавс¤ на б≥к "старшого брата". 
÷е ос≥док, насамперед, гул¤щих людей, це 
рез≥денц≥њ пануючих, параз≥тарних кл¤с. ѕа- 
нуюч≥ украњнськ≥ кл¤си давно зрус≥ф≥кува-
лись, прин¤ли руську мову, руську культуру, 
руський нагай ≥ руську нагороду за зраду 
своЇњ нац≥њ та за њњ винищуванн¤. ≤ вони не 
за страх, а за сов≥сть, - ≥ нечисту, неспо- 
к≥йну сов≥сть! - старались заслужити ласку 
своњх нагорожувач≥в. Ќайлют≥щим, найшко-
длив≥щим ворогом ус¤коњ справи Ї њњ зра-
`
42
`
дник, ренегат. –енегат мусить заспокоњти своЇ 
власне сумл≥нн¤, в≥н мусить ¤кось очисти- 
тись перед собою, соб≥ довести, що в≥н зро- 
бив справедливо. ≤ через те в≥н стараЇтьс¤ 
свою зраду зробити ¤вищем нормальним, 
загальним, в≥н лютитьс¤ й п≥нитьс¤, коли 
щось стаЇ йому на перешкод≥. „ого, напри- 
клад, ус¤к≥ —авенки, Ўульгинн, ѕ≥хни на 
”крањн≥ були й Ї такими оскажен≥лими, та- 
кими найшкодлив≥щими ворогами в≥дро-
дженн¤ своЇњ нац≥њ?. Ќе т≥льки через те, що 
вони за це мали тридц¤ть серебр¤ник≥в, не 
т≥льки за "лакомства нещасн≥", а ще й 
"≥дейно", ще "дл¤ душ≥" це робл¤ть, бо 
вс¤ка душа, нав≥ть така загижена й задри- 
пана по царських пригонах, ¤к —авенков-
ська, й та мусить мати в соб≥ й дл¤ себе 
оправданн¤ своњх учинк≥в. Ќе може людина 
жити, в≥чно нос¤чи в соб≥ обвинуваченн¤ 
й огиду до самоњ себе. ≤ —авенки також 
п≥дл¤гають цьому законов≥, й вони мус¤ть 
бути чистими перед собою. ≤ через те вони 
так жагуче, так нетерпл¤че прагнуть нав-
круги себе задушити те, що сам≥ в соб≥ заду- 
шили вже давно за тридц¤ть серебр¤ник≥в.
`
ќт так≥ —авенки найб≥льше спричинилис¤ 
до рус≥ф≥кац≥њ украњнських м≥ст. ’апаючись 
бути ц≥лком под≥бними до своњх пан≥в, вони 
й усе оточенн¤ своЇ п≥дфарбовували п≥д 
панську фарбу.
`
43
`
ј њм, розум≥Їтьс¤, охоче допомагав "стар- 
ший брат". ¬≥н згра¤ми насилав своњх ур¤- 
довц≥в на ”крањну, цих чорних бюрократич- 
них ворон≥в, ¤к≥ обс≥дали т≥ло украњнськоњ 
нац≥њ й викльовували њй оч≥. ѕетербургськ≥ 
можновладц≥ роздавали козацьк≥ земл≥ своњм 
придворним шлюхам, ж≥ночого й чолов≥чого 
полу.
`
ј ц≥ шлюхи й њхн≥ нащадки, маючи ц≥ 
багацтва, розум≥Їтьс¤, мали й силу задавати 
тон усьому оточенню. ј крамарь, а др≥бний 
ус¤кий прислужник пан≥в мус≥в приймати 
той тон.
`
I таким чином украњнськ≥ м≥ста стали 
"руськими".
`
–уська демократ≥¤ дуже т≥шилась ≥ хва- 
лилась, що вибори в городськ≥ думи давали 
њй переважаючу б≥льш≥сть голос≥в. ћайже вс≥ 
велик≥ й середн≥ м≥ста були в њњ руках. —умне 
вихвал¤нн¤!  оли б руський демократ за- 
хот≥в чесно, розважливо подумати над тим, 
¤ким коштом д≥сталась йому ц¤ перевага, 
може б в≥н ≥ не дуже голосно вихвал¤вс¤ б 
тим, може, все ж таки стало б ≥ в його на 
це пор¤дности.
`
ј коли б зхот≥в ≥ зм≥г бути об'Їктивним 
та не таким короткозорим, то м≥г би поба- 
чити, що ц¤ перемога дуже й дуже сумн≥вна 
та недовгочасна. ’ай побуде на ¬крањн≥ з 
дес¤ть л≥т справжн≥й демократичний лад та
`
44
`
украњнська школа, ¤к ц¤ руська перевага 
розтане, немов сн≥г на весн≥, зникне, роз- 
пливетьс¤ й з п≥д нењ виступить справжн≥й 
грунт, справжн¤ украњнська земл¤.
`
I нехай руський демократ раз на все соб≥ 
запам'¤таЇ: боротись з украњнством можна 
т≥льки деспотичним, драконовськпм режимом;
справжн≥й демократичний лад, отой самий 
лад, ¤кого н≥би добиваЇтьс¤ руський демо- 
крат, Ї найкращий засоб дл¤ перемоги укра- 
њнства над рус≥ф≥кац≥ею. ќтже нехай соб≥ раз 
на все вибере цей демократ: або деспотизм 
≥ тод≥ можна вихвал¤тис¤ б≥льшостю голос≥в 
по украњнських м≥стах; або демократизм (але 
не меньшевистський "демократизм", а д≥йсне 
народоправство!) ≥ тод≥ в цих м≥стах через 
¤кийсь час б≥льш≥сть буде украњнська.
`
I вже знаки цього процесу нав≥ть за та- 
кий короткий промежуток часу, ¤к початок 
революц≥њ й вибори, з'¤вилис¤ на ¬крањн≥. 
ƒ≥йсно, велик≥ м≥ста голосували в переваж- 
н≥й б≥льшости за руськ≥ парт≥њ; але др≥бниц≥, 
т≥, ¤к≥ ближче сто¤ли до грунту, ¤к≥ не по- 
рвали р≥дних зв'¤зк≥в з народом, т≥ вже мали 
б≥льш≥сть украњнську.
`
“а треба ще вз¤ти на увагу, що Їврей- 
ство, ¤ке складаЇ досить значний в≥дсоток 
город≥в, п≥д час вибор≥в до дум ще скр≥зь 
трималось руськоњ ор≥Їнтац≥њ, ще воно не в≥- 
рило в перемогу украњнства й через те не
`
45
`
мало н≥¤ких п≥дстав голосувати за його. ј 
коли б ц≥ вибори припали в инчий момент, 
коли питанн¤ украњнськоњ державности ви- 
р≥шилось виразн≥ще, навр¤д чи руськ≥ кан-
д≥дати мали б таку значну перевагу, та й 
чи мали б њњ взагал≥.
`
“а в кожному раз≥ той факт, що таке 
зрус≥ф≥коване м≥сто, ¤к  ињв, ц¤ столиц¤ не 
т≥льки украњнськоњ нац≥њ, але й ус≥х рус≥ф≥-
каторських, чорносотенних сил на ¬крањн≥, 
цей центр ус≥х ренегат≥в ≥ московських 
"шлюх", що це м≥сто все ж таки дало 35.000 
голос≥в за украњнських канд≥дат≥в, це е по-
казчик знаменний, це кричуще memento mori 
вс≥м денац≥онал≥заторськнм силам на ¬крањн≥.
`
ƒенац≥онал≥затори це й сам≥ розум≥ли. ј 
надто п≥д той момент. ≤ через те вони так 
цупко тримались за свою часову перемогу 
й так хапались використати њњ на користь 
соб≥. “ому то вони так уперто не хот≥ли да- 
вати б≥льше украњнських шк≥л у м≥ст≥, н≥ж 
то припадало на к≥льк≥сть голос≥в. ¬они 
сто¤ли на "законному" грунт≥: ск≥льки дало 
м≥сто украњнських голос≥в, отже на ст≥льки 
украњнських д≥тей ≥ повинно бути украњн- 
ських шк≥л. « розвитком украњнськоњ св≥до-
мости серед населенн¤  ињва, з тенденц≥¤ми 
загального житт¤ на ¬крањн≥, з лог≥кою 
вони не хот≥ли рахуватис¤. ÷е зовс≥м не в 
њхн≥х ≥нтересах було. ј ≤нструкц≥¤ також не
`
46
`
переконувала, факт ≥стнуванн¤ автоном≥њ 
”крањни також не позбавл¤в њх охоти три- 
матись за своЇ становище переможц≥в. ≤н- 
струкц≥¤ - не мир, а перемирр¤. ≤ хто зна, 
що дал≥ буде.
`
≤ через це й  ињвська ƒума, й инч≥, що 
були в руках руськоњ демократ≥њ, ставились 
¤вно неприхильне, а часом ≥ вороже до √е-
нерального —екретар≥ату, до свого тепер н≥би 
"законного" ”р¤ду. ¬они, сп≥раючись на 
формальне своЇ право свободи самовр¤ду- 
ванн¤ тримались ¤к ц≥лком окрем≥, незалежн≥ 
маленьк≥ м≥йськ≥ ”р¤ди.
`
 ињвська ƒума, наприклад, довго не хо- 
т≥ла дати ¤ке небудь м≥йське помешканн¤ 
дл¤ "свого" ур¤ду, √енeрального —екретар≥- 
ату. ≥ в≥н мус≥в нан¤тн в нењ брудний, за-
гижений отель "—авой" на т¤жких умовах. 
Ѕо на п≥дстав≥ прав самовр¤дуванн¤ вона 
могла розпор¤жатис¤ м≥йським добром ¤к 
хот≥ла.
`
÷е факт др≥бний, але в≥н показуЇ, ¤к руська 
демократ≥¤ охоче йшла на мир, ¤к вона 
хот≥ла помагати творенню украњнськоњ дер- 
жавности. ј з другого боку на цьому факт≥ 
видно, ¤ка ще слаба, ¤ка безпорадна була 
украњнська влада, коли мус≥ла випрохувати, 
виторговувати в ƒуми ¤кийсь паршивий, за-
гижений отель дл¤ вс≥х своњх орган≥в ур¤- 
дуванн¤.
`
47
`
3.  адетський м≥х на украњнський горен*
`
—амо собою, що дл¤ украњнства тим меньче 
Iнструкц≥¤ була тим дос¤гненн¤м, "его же не 
прейдеши". ћи найменьче мали п≥дстав диви- 
тись на цей стан, ¤к на сталий, тривкий мир.
`
јле ≤нструкц≥¤ мала дл¤ нас ≥ багато 
поз≥тивних момент≥в. Ќасамперед це був пер- 
ший щабель нашоњ "законноњ", юридично-
правовоњ державности.
`
ј ц¤ "законн≥сть" мала велике пс≥холо-
г≥чне знач≥нн¤ дл¤ широких круг≥в мало- 
св≥домого, затурканого, призвичаЇного до 
вс¤коњ "законности" обивател¤. ¬≥н тепер 
уже инакше дививс¤ й на ÷ентральну –аду, 
й на √енеральний —екретар≥ат, ≥ на всю укра- 
њнську справу. “епер це було законне, справ- 
жнЇ ѕравительство, влада, сила. ј вс¤ка 
сила й влада ≥мпонуЇ, насамперед. ѕот≥м 
вона викликаЇ поштив≥сть, вона санкц≥онуЇ 
те, що до того здавалось обивателю непев- 
ним, вона вир≥шуЇ вс¤к≥ сумн≥ви. “ой оби- 
ватель, що ще вагавс¤, бо¤вс¤, не знав, на 
¤ку ступити, тепер р≥шуче ступав на укра- 
њнську ногу, за¤вл¤в себе украњнцем, широко 
розчин¤в двер≥ своЇњ неодважноњ душ≥ дл¤ 
пробудженоњ н≥жности. “ут ≤нструкц≥¤ грала 
велику аг≥тац≥йну, пропагандистську ролю.
`
ј другим поз≥тивнпм моментом њњ було 
те, що вона була м≥хом на наш горен, що
`
48
`
вона дмухала в вогонь нац≥ональноњ св≥до-
мости, не давала йому притихнути, розп≥- 
кала до б≥лого нац≥ональну волю. ¬с≥ т≥ об- 
меженн¤, ¤к≥ кадети так п≥дступно поробили, 
на ¤к≥ покладали ст≥льки над≥й, вони ¤к раз 
служали нам на користь. ¬они революц≥он≥- 
зували маси й п≥дтримували њхнЇ дов≥рр¤ 
до ”крањнського ”р¤ду.  оли ”крањнський 
”р¤д немилий “имчасовому ѕравительству, 
значить, в≥н милий робочому народов≥.  оли 
“имчасове ѕравительство обмежуЇ його, зна- 
чить, ц≥ обмеженн¤ - не справедлив≥, не 
корисн≥ дл¤ простого народу.
`
 р≥м того вони об'Їднували, ц≥ обмежен- 
н¤, гуртували соборну ”крањну. ƒо ≤нструк- 
ц≥њ "окрањни" (“авр≥¤, ’арьк≥вщина, почасти 
 атеринославщина), будучи в≥ддаленими в≥д 
центру нац≥онального руху, ви¤вл¤ли в≥д- 
носно малу нац≥ональну активн≥сть. ≤нструк- 
ц≥¤ ж, одр≥завши њх в≥д усього нац≥онального 
т≥ла, зразу вдмухнула гар¤че почутт¤ сп≥ль-
ности ≥нтерес≥в, чутт¤ образи, гн≥ву, обуренн¤. 
"ќкрањни" заворушились, захвилювались, ста- 
ли т¤гнутись до "автономноњ" ”крањни.
`
–озбурхане нац≥ональне чутт¤ стало кр≥-
стал≥зуватись ≥ формуватись у виразн≥ дома- 
ганн¤. « ус≥х к≥нц≥в ”крањни посипались 
протести проти под≥лу Їдиного народу, проти 
шматуванн¤ нац≥онального т≥ла.  лич Їдиноњ, 
непод≥льноњ ”крањни залунав по вс≥й укра-
`
49
`
њнськ≥й земл≥, Їднав ус≥х, збивав до одного 
ц≥лого нав≥ть т≥ елементи, ¤к≥ до того часу 
були байдужими до нац≥онального в≥дро- 
дженн¤. ≤нструкц≥¤ прислужилас¤ до зм≥ц- 
ненн¤ й об'Їднанн¤ нац≥ональноњ самосв≥до-
мости краще, н≥ж сотн≥ аг≥татор≥в.
`
“ак само вона спричинилась до кращого 
ви¤сненн¤ сут≥ й розм≥ру украњнських дома- 
гань. ќбмеженн¤ √енерального —екретар≥ату 
в сфер≥ й об'Їм≥ його компетенц≥њ послужили 
¤к раз дл¤ того, що вс¤ ”крањна, нав≥ть не 
украњнськ≥ елементи почули конечну необ- 
х≥дн≥сть у задоволенню цих стор≥н держав- 
ного буд≥вництва ”крањни. ќбмеженн¤ п≥д- 
креслили наст≥йну необх≥дн≥сть самоорган≥- 
зац≥њ й окремоњ державности земель, заселених 
одним народом, з одними економичними, 
побутовими, культурними й ≥сторичними умо- 
вами житт¤.
`
≤нструкц≥¤ ще раз нагадала, що мир, д≥й- 
сний мир м≥ж нац≥¤ми здобуваЇтьс¤ бороть- 
бою, творенн¤м своњх сил, Їднанн¤м њх ≥ 
Їднанн¤м в ≥нтересах працюючих.  оли ц≥ 
≥нтереси порушено, миру не може бути, а 
вс¤к≥ угоди й договори Ї т≥льки тимчасовим 
передихом дл¤ новоњ боротьби.
`
4. √н≥й старих ран.
`
ј ≥нтереси орган≥зац≥њ житт¤ на ”крањн≥ 
порушувались ≥нструкц≥Їю дуже пом≥тно.
`
50
`
≤менно треба було ¤ко мога б≥льше орган≥- 
зац≥њ, продуктивноњ прац≥, розчищанн¤ вс≥х 
сфер економичного й пол≥тичного житт¤ в≥д 
старих пережитк≥в, в≥д гною старих ран, в≥д 
нечист≥ й отруйних елемент≥в старих час≥в. 
“реба було ¤ко мога б≥льше засоб≥в дл¤ того, 
¤ко мога б≥льше сил.
`
–озхитане в≥йною економичне житт¤ ”кра- 
њни п≥дупадало. √олод примарою ходив уже 
по –ос≥њ й подихав холодом на де¤к≥ частини 
украњнських губерн≥й сумежних з –ос≥Їю („ер-
ниг≥вщина). ѕродовольчих запас≥в було мало, 
сама продовольча справа провадилась хао- 
тично, безладно, без с≥стеми. ѕетроград про- 
сто вигр≥бав усе, що м≥г з ”крањни й тим 
обмежувалась ус¤ його продовольча пол≥тика. 
–озум≥Їтьс¤, в≥н н≥ за що не хот≥в дати 
”крањн≥ право сам≥й пор¤дкувати цею спра- 
вою в себе.
`
‘≥нанси сто¤ли ще г≥рше. ѕодатк≥в н≥хто 
н≥¤ких не платив. Ќаселенн¤ не почувало 
н≥¤коњ пошани до ”р¤ду, не чуло н≥¤коњ ор-
ган≥зац≥њ й через те не хапалось з виплатою 
своњх залеглостей.
`
—ел¤нство, змучене в≥йною, знервоване 
революц≥Їю, убоге в духовному життю, б≥дне 
на розвагу, на засоби одхиленн¤ пс≥х≥ки в≥д 
т¤жких ¤вищ житт¤, кинулось у алкогол≥зм, 
шукаючи в йому забутт¤ й розваги. ѕо вс≥х 
селах розплодились у колосальн≥й к≥лькости
`
51
`
саморобн≥ гуральн≥, ¤к≥ курили гор≥лку-"са- 
могонку". —отн≥ тис¤ч пуд≥в дорогого хл≥бу 
без жалю винищувалось на вироб ц≥Їњ п'¤ноњ 
отрути. —ело напивалось, дур≥ло, труњлось, 
мучилось ≥ р¤тувалось тою самою "само- 
гонкою".
`
ћ≥л≥ц≥¤ с≥льська (та й м≥ська) була орга- 
н≥зована зле, н≥хто њњ не поважав, не бо¤вс¤, 
не слухавс¤. ѕодекуди трапл¤лись випадки 
хабарництва м≥л≥ц≥њ. —тара пол≥цейська не- 
чисть п≥д назвою м≥л≥ц≥њ проб≥ралась знов 
до своњх теплих посад. ј з нею проб≥ралась 
≥ контрреволюц≥¤.
`
—уд не функц≥онував. Ќарод не в≥рив 
ц≥й закостен≥л≥й, продажн≥й ≥ пристосован≥й 
до захисту пр≥в≥лег≥й ≥ закон≥в пануючих 
кл¤с ≥нст≥туц≥њ. Ќарод сам шукав р¤тунку 
й справедливости в соб≥. ѕ≥шла пошесть 
самосуд≥в.
`
« фронту ц≥лими масами сунули дезер- 
тири. ¬имучен≥ й розлючен≥ своњми страж- 
данн¤ми в пекл≥ побоњща, вони страшною 
темною силою йшли на крањну, забивали 
вс≥ зал≥зниц≥, додавали ще безладд¤ й часто 
виливали на неповивних свою лють ≥ св≥й 
одчай.
`
—кликаний зараз же по прин¤ттю ≥н- 
струкц≥њ —екретарством внутр≥шн≥х справ 
з'њзд ком≥сар≥в з ”крањни розгорнув сумну 
й загрозливу картину безладу, розпаду, ди-
`
52
`
чав≥нн¤. ¬с≥ ком≥сар≥ в один голос жал≥лись 
на брак засоб≥в дл¤ орган≥зац≥њ орган≥в по- 
р¤дку. јле де ж було њх вз¤ти, коли “имча- 
сове ѕравительство нав≥ть ту нещасну об≥ц¤ну 
крихту в 300.000 карбованц≥в дл¤ внутр≥ш- 
н≥х потреб √енерального —екретар≥ату не 
хот≥ло видати. ј тут же треба було сотн≥ 
м≥л≥он≥в кинути, щоб скласти м≥цн≥, тверд≥ 
органи охорони ладу.
`
ќтже не диво, що населенн¤ само, ¤к 
сказано, шукало ¤кихсь засоб≥в р¤тунку. 
—амосуди не могли задовольнити. ÷е були 
швидче акти помсти, розправи, а не охорони.
`
≤ от ц≥лком природним шл¤хом виникаЇ 
"в≥льне козацтво". Ќайб≥льш св≥домий, - по-
л≥тично й нац≥онально, - елемент села брав 
на себе завданн¤ охорони пор¤дку й ладу в 
своњй околиц≥. —кладалась орган≥зац≥¤, роз-
пред≥л¤ла рол≥, вводила д≥сц≥пл≥ну, д≥ставала 
зброю, коней, заводила нав≥ть форму од¤гу 
й несла охоронну службу в своЇму район≥. 
ќдне село зносилось з другим, волость з 
волостю, орган≥зац≥њ в≥льного казацтва пе- 
рекидались у друг≥ пов≥ти. ≥ таким чином 
п≥шли "сотн≥", "кур≥н≥", "кош≥" козацьк≥. 
ќсобливо цей р≥д самооборони населенн¤ 
розвинувс¤ в прифронтов≥й смуз≥, де най- 
б≥льше було дезертирства й граб≥жництва. 
„ерез те на тому самому з'њзд≥ ком≥сар≥в т≥ 
ком≥сар≥, що були з прифронтових губерн≥й,
`
53
`
гар¤че обстоювали необх≥дн≥сть п≥ддержки 
й розвитку с≥Їњ корисноњ й природноњ орга- 
н≥зац≥њ населенн¤. ј ком≥сар≥ з дальших 
губерн≥й, де ц¤ орган≥зац≥¤ ще не встигла 
прищепитись, побоювались њњ, страхалис¤ 
"самочинности" й були проти нењ.
`
јле √енеральний —екретар≥ат справедли- 
во бачив у н≥й один ≥з засоб≥в хоч трохи 
навести лад у краю. ѕрактика в≥льного ко- 
зацтва вже показувала, що в≥льне козацтво 
прит¤гало елемент розвинений, революц≥йний 
≥ нац≥ональне св≥домий. Ѕув нав≥ть ¤кийсь 
романтизм у всьому духов≥ цих сотень, ку-
р≥н≥в, нав≥ть в од¤гу (жупани, стар≥ шабл≥, 
козацьк≥ шапки). —ам народ пригадував ко- 
лишн≥ часи, обтирав порох з старих, забутих 
трад≥ц≥й ≥ звертавс¤ до них за пор¤тунком.
`
јле знов таки, щоб допомогти й цьому 
¤вищу, треба було засоб≥в, треба було гро- 
шей, зброњ, одеж≥ дл¤ добров≥льних охорон- 
ц≥в ладу й житт¤ населенн¤.
`
≤ знов натикавс¤ √еперальний —екретар≥ат 
на ст≥ну, знову почував себе безсилим, по- 
збавленим ус¤коњ можливости робити щось 
корисне й необх≥дне дл¤ орган≥зац≥њ краю.
`
5. “уга за владою.
`
ј √енеральний —екретар≥ат уважавс¤ ж 
владою, ”р¤дом. ¬се населенн¤ тепер диви- 
лось на його ¤к на Їдиного упор¤дчика
`
54
`
вс¤кого лиха й неладу. ¬≥н мус≥в навести 
пор¤док, дати люд¤м хл≥ба, спинити граб≥жи, 
навезти товар≥в, прикрутити дезертир≥в, ха- 
барник≥в, спекул¤нт≥в, спинити в≥йну, роз-
пред≥лити землю, пол≥пшити зал≥зн≥ дороги, 
п≥двищити платню служащих, обмежити й 
знищими здирство та експлуатац≥ю кап≥тал≥- 
ст≥в. јдже √енеральний —екретар≥ат був 
тепер ѕравительством ”крањни.
`
ј це ѕравительство не мало нав≥ть тих 
к≥льки дес¤тк≥в тис¤ч рубл≥в дл¤ завдатку 
кињвськ≥й городськ≥й ƒум≥, без ¤кого цей 
"демократичний" орган не хот≥в пустити в 
смердючий отель ѕравительство. ѕетроград 
не в≥дпов≥дав на домаганн¤ √. —екретар≥ату, 
на його донесенн¤ в справ≥ орган≥зац≥њ краю. 
÷е була розрахована, подла провокац≥¤ ви- 
гнаних можновладц≥в: а ну, мовл¤в, нехай 
попробують без ус¤ких засоб≥в творити свою 
автоном≥ю! Ќехай зд≥скред≥тують себе перед 
своњм власним народом, нехай на них око-
шитьс¤ гн≥в населенн¤ за все те паскудство, 
¤ке ми там наробили.
`
Ќаселенн¤ ж не знало цих Їзуњтських 
способ≥в боротьби “имчасового ѕравитель-
ства з його волею. Ќаселенн¤ бачило св≥й 
”р¤д, воно ждало в≥д його прац≥, помоч≥, 
всього того, дл¤ чого повинен ≥стнувати 
д≥йсно народн≥й ”р¤д.
`
ј згага сильноњ, твердоњ влади була не
`
65
`
т≥льки у широких мас населенн¤, не т≥льки 
у знервованого й зтомленого обивател¤, 
але й у б≥льш орган≥зованих, св≥домих 
елемент≥в, нав≥ть серед круг≥в самоњ ÷ен- 
тральноњ –ади. ѓм так хот≥лось, щоб був, 
нарешт≥, справжн≥й, св≥й, сильний, пор¤д- 
куючий ”р¤д, що вони забували все, що 
знали, й в один голос кричали √енерально-
му —екретар≥атов≥: "Ѕер≥ть владу в своњ 
руки! “а будьте ж сильн≥, тверд≥, будьте 
справжн≥м ур¤дом!"
`
≤ коли все ж таки, не вважаючи на њхнЇ 
жагуче бажанн¤, на благаюче домаганн¤ 
всього населенн¤, ¤ке так охоче приймало 
ту тверду владу, коли тоњ влади √ен. —екре- 
тар≥ат не ви¤вл¤в, його обвинувачували в 
неум≥нню, в нетвердости, в нездатности бути 
ур¤дом.
`
≤ √енеральний —екретар≥ат п≥д батогами 
цих крик≥в, п≥д пресом д≥йсноњ потреби дати 
лад розколошканому краЇв≥ робив надлюд- 
ськ≥ усилл¤, щоб справд≥, не д≥скред≥тувати 
перод ус≥м народом ≥дею украњнськоњ влади.
`
јле що в≥н м≥г зробити, коли, насам- 
перед, кровоточива рана в т≥л≥ народу, ота 
в≥йна, оте джерело вс¤кого неладу, знесилл¤ 
й анарх≥¤, коли та рана не загоювалась, 
коли њњ руська буржуаз≥¤ не переставала 
п≥ддержувати, роз'¤трювати? ўо м≥г зробити 
новонарождений украњнський ”р¤д, коли в≥н
`
56
`
мав зв'¤зан≥ руки, коли в найважн≥щих га- 
луз¤х господарського житт¤ йому було пере- 
копано шл¤хи?
`
6. Ќеобх≥дн≥сть розв'¤зати руки.
`
≤ ц≥лком зрозум≥ло, що Їдиним виходом 
з цього траг≥чного становища було ¤ко мога 
швидче розплутати пов'¤зан≥ руки й уз¤ти 
в них ус≥ засоби, ¤к≥ належитьс¤ мати тому, 
хто повинен робити творчу державну роботу.
`
≤ ц≥лком природно, що √енеральний —е- 
кретар≥ат т≥льки в цьому напр¤м≥ й м≥г 
бачити свою д≥¤льн≥сть продуктивною. ÷е в≥н 
≥ за¤вив ц≥лком виразно в своњй декларац≥њ на 
зас≥данню ћалоњ –ади з 12 жовтн¤ (н. ст.).
`
«а¤вивши, не зважаючи на ≤нструкц≥ю, 
свою ц≥лковиту в≥дпов≥дальн≥сть т≥льки перед 
÷ентральною –адою, а також про твердий 
нам≥р разом з ус≥Їю украњнською демократ≥Їю 
добиватись точно зазначених державних 
форм, що мають забезпечити "майбутн≥й 
нац≥онально-пол≥тичний стан ¤ко р≥вноправ- 
ного державного т≥ла в федеративн≥й респу- 
бл≥ц≥ –ос≥њ", розпов≥вши про становище в 
краю й про нам≥чен≥ заходи що до пол≥п- 
шенн¤ його, √енеральний —екретар≥ат р≥шуче 
ставав на шл¤х поширенн¤ ¤к своЇњ ком-
тенц≥њ, се-б-то включенн¤ в нењ вс≥х виклю- 
чених секретарств, так ≥ об'Їднанн¤ вс≥х 
одр≥заних губерн≥й з ус≥Їю ”крањною.
`
57
`
 ≥нчалас¤ ƒекларац≥¤ за¤вою, що —екре- 
тар≥ат буде "черпати свою силу з самого 
джерела тоњ сили: вол≥ народу".
`
≤ ц≥лком зрозум≥ло, що таку декларац≥ю 
було ухвалено не т≥льки украњнськими, але й 
неукрањнськими демократичними парт≥¤ми. 
Ѕо вони сам≥ виразно бачили, що без цих 
поширень ≥нструкц≥њ буде не орган≥зац≥йна, 
не творча робота, а т≥льки поб≥льшенн¤ без- 
ладд¤, в≥д ¤кого могла виграти х≥ба що 
контрреволюц≥¤.
`
÷е й п≥дтвердилось ¤к раз тим, що кадети, 
що були в ÷. –ад≥, не погодились з цим по- 
гл¤дом, не схот≥ли згодитись з декларац≥Їю 
й виступили з складу ÷ентральноњ –ади. ƒл¤ 
них безладд¤ й поглибленн¤ його були не 
страшн≥, а бажан≥.
`
ј з другого боку цей виступ кадет≥в ¤с- 
краво п≥дкреслював, що, д≥йсно. ≤нструкц≥¤ 
дл¤ них була т≥льки примусовим перемирр¤м, 
¤ке вони охоче зривали. ј зриваючи, розпо- 
чинали нову боротьбу.
`
“имчасове ѕравительство, будучи ц≥лко- 
вито в руках кадет≥в, розум≥Їтьс¤ робило 
т≥льки те, що диктувалос¤ ними. ¬оно, ¤к 
сказано, не давало грошей √енеральному 
—екретар≥атов≥, не зверталось до його н≥ з 
¤кими справами, ≥гнорувало, провокувало. 
Ќаприклад, ≥стор≥¤ з призначенн¤м на по- 
саду  ињвського  ом≥сара  . ¬асиленка без
`
58
`
порозум≥нн¤ з √енеральним —екретар≥атом, 
нав≥ть без опов≥щенн¤ його про такий важ- 
ний факт у життю столиц≥ ”крањни, було н≥ 
що инче, ¤к провокац≥¤. ≤ характерно, що 
соц≥альдемократ-меньшевик  . ¬асиленко, 
"тоже-малоросс", ¤кий нав≥ть один час був 
членом √енер. —екретар≥ату, прин¤в цю по- 
саду, прин¤в проти бажанн¤ вс≥Їњ укр. демо- 
крат≥њ, проти бажанн¤ √енер. —екретар≥ату. 
–озум≥Їтьс¤, це був уже стан в≥йни.
`
7. ќстанн¤ "законн≥сть" гнилих можно- 
владц≥в.
`
ј особливо цей стан ви¤снивс¤, коли в 
÷ентр. –ад≥ та в √ен. —екретар≥ат≥ виразно 
встало питанн¤ про скликанн¤ ”крањнських 
”становчих «бор≥в. ”крањнська демократ≥¤ 
хот≥ла раз на все точно й "правильно", за- 
гальним голосуванн¤м ви¤снити волю насе- 
ленн¤ вс≥Їњ ”крањни. ”крањнськ≥ ”становч≥ 
збори мали бути лог≥чною й посл≥довною 
реал≥зац≥Їю права самоозначенн¤ нац≥й.
`
јле така посл≥довн≥сть здалас¤ гнил≥й 
петроградськ≥й влад≥ до того страшною, що 
вона р≥шила вступити з украњнством до р≥- 
шучоњ боротьби.
`
јле ¤к? —початку "законники" хот≥ли по- 
вести справу "законно": прит¤гти до суду 
√енеральний —екретар≥ат за "сепаратизм". 
« ц≥Їю метою було нав≥ть дано з ѕетрограду
`
59
`
наказ кињвськ≥й судов≥й влад≥ розпочати
проти √енер. —екретар≥ату судовий процес.
`
јле, очевидно, така "законн≥сть" здалась 
буржуазним шахра¤м небезпечною. ’то його 
зна, що з того могло вийти. јдже цей про- 
цес мав в≥дбуватис¤ на ¬крањн≥, де населенн¤, 
не виключаючи й в≥йська, ставилось з де¤- 
кою в≥дм≥нностю що до кадетських проку- 
рор≥в ≥ до √енерального —екретар≥ату.
`
≤ з ус≥Їњ справи м≥г вийти такий насл≥- 
док, що й пани-кадети й пани-прокурори 
могли опинитис¤ п≥д судом _народу_. ј такий 
суд не в≥щував цим панкам н≥чого доброго.
`
ќтже постановлено було на цей риско- 
ваний шл¤х не ставати. Ќав≥ть чутки й по- 
голоски про цей нам≥р ¤ко мога чист≥ще 
позам≥тати.
`
«ам≥сць того вибрано було инчий, не такий 
"законний" спос≥б боротьби, але, ¤к здава- 
лось кадетам, певн≥щий: викликати б≥льш≥сть 
украњнського ”р¤ду в ѕетроград, немов би 
на конференц≥ю, а там... видн≥ще буде, що 
з ними зробити. ј зробити мали просту р≥ч:
арештувати √енеральних —екретар≥в у ѕетро- 
град≥, а в  ињв≥ роз≥гнати ÷ентральну –аду 
швидким ≥ р≥шучим наскоком.
`
Ќ≥ ÷ентральна –ада, н≥ √енеральний —е- 
кретар≥ат про ц≥ плани не знали. ѕот≥м т≥льки 
ви¤снилось, що в ѕетроградськ≥й тюрм≥ вже 
було наготовлено камери дл¤ √енеральних
`
60
`
—екретар≥в. ћи гадали, що “имчасове ѕра-
вительство хоче на нас "воздbйствовать" у 
конференц≥њ. Ќам також треба було "воздbй-
ствовать" на його й ви¤снить, коли можна, 
хоч трохи його дурну пол≥тику. ≤ через те 
дек≥лька член≥в √енерального —екретар≥ату 
р≥шили вињхати до ѕетрограду на запросини 
“имчасового ѕравительства.
`
јле вони прињхали туди в той день, коли 
большевики вже обстр≥лювали «≥мовий ѕалац 
≥ коли наш≥ "законники" т≥кали в≥д "без- 
законного", але могучого вибуху роб≥тничоњ 
революц≥њ. Ќ≥ конферувати н≥ змагатись не 
було вже з ким, "гр≥зна" влада розлет≥лась 
на вс≥ боки, ¤к купка злод≥йкуватих горобц≥в.
`
Ќа тому й ск≥нчились в≥дносини ”крањн- 
ського ”р¤ду з "демократичним" “имчасовим 
ѕравительством.