–ќ«ƒ≤Ћ XVI.
`
 ≥нець ÷ентральноњ –ади
(29 кв≥тн¤ 1918 року).
`
1. —в≥товий можновладець на служб≥ в мужикуватих 
людей. - 2. ƒв≥ прич≥пки. - 3.  ≥нець ÷ентральноњ 
–ади. - 4. Ќаука ≥стор≥њ.
`
1. —в≥товий можновладець на служб≥ 
в мужикуватих людей.
`
–озум≥Їтьс¤, Їдине, чим держалас¤ укра- 
њнська влада, це були оц≥ сам≥ н≥мецьк≥ ≥м- 
пер≥ал≥сти. ≤ розум≥Їтьс¤, поводженн¤ з ними 
пол≥тик≥в a la ѕорш було чисто хлопчаче й 
безглузде. —ам≥ покликали, сам≥ шукали в 
них захисту проти того пролетар≥ату й рево- 
люц≥йного сел¤нства, сам≥ розстр≥лювали той 
пролетар≥ат, сам≥ задушили соц≥альну рево- 
люц≥ю н≥мецькою шворкою й тут же з нањв- 
ним ц≥н≥змом ≥ глупотою кокетували з тим 
самим пролетар≥атом, сердились на своњх 
добросов≥сних сп≥вроб≥тник≥в н≥мц≥в ≥ драту- 
вали њх своњм фальшивим, недокровним ре- 
волюц≥он≥змом.
`
ќсобливо н≥мецьких генерал≥в дратувало
`
318
`
те, що ÷ентральна –ада й њњ ѕравительство 
пресерйозно у¤вили соб≥, що вони, н≥мецьк≥ 
генерали, були њхн≥ми слугами, наймитами. 
¬они, н≥мц≥, що трощили Ївропейськ≥ трони, 
перевертали до гори ногами величезн≥ дер- 
жави, тримали в страху й трепет≥ ц≥л≥ на- 
роди й от-от мали стати панами й волода- 
р¤ми майже вс≥х крањв ц≥лого св≥ту, вони 
могли бути за наймит≥в у ¤коњсь купки му- 
жикуватих людей, ¤к≥ нав≥ть серед своњх 
мужик≥в прихильности не мали, ¤к≥ т≥льки 
н≥мецькою ласкою й силою ≥стнували на св≥т≥ 
й на своњх посадах, ¤к≥ повинн≥ б руки й 
ноги ц≥лувати њм, н≥мецьким генералам.
`
Ќ≥, њм, н≥мецьким генералам, р≥шуче була 
незрозум≥ла пс≥холог≥¤ цих мужикуватих лю- 
дей. «ам≥сць того, щоб, користуючись н≥мець- 
кою силою й допомогою, до к≥нц¤ боротис¤ 
з революц≥Їю, дл¤ чого њњ й покликано сюди, 
зам≥сць того, щоб наводити об≥ц¤ний "лад ≥ 
пор¤док", ц≥ люди займалис¤ тим, що гово- 
рили ц≥лими дн¤ми революц≥йн≥ промови, 
виносили ¤к≥сь кумедн≥ голосн≥ резолюц≥њ, 
видавали дивн≥ закони про соц≥ал≥зац≥њ, ста- 
вали в революц≥йн≥ пози й задиракувате ви- 
махували кулаками п≥д носом њх, н≥мецьких 
генерал≥в, ¤ких сам≥ ж покликали.
`
Ќатуральна р≥ч, н≥мецьких генерал≥в це 
й дивувало, й дратувало, й обурювало.
`
¬они, звичайно, вважали себе не т≥льки
`
319
`
не наймитами, а нав≥ть не гост¤ми, ¤к 
з вв≥чливости дл¤ годитьс¤ сам≥ за¤вл¤ли. 
¬они почували себе хаз¤йнами й думали, 
що це повинно бути й дл¤ мужикуватих 
людей ц≥лком ¤сно. ’то маЇ силу, той маЇ 
й право, а все останнЇ т≥льки та чи инча 
форма вв≥чливости.
`
ћужикуват≥ ж люди, очевидно, вв≥чливо- 
сти не розум≥ли й брали все за чисту моне- 
ту.  оли, мовл¤в, сам≥ кажете, що ви т≥льки 
гост≥, так ≥ поводьтес¤ ж, ¤к гост≥, а не ¤к 
свин≥.  оли кажете, що прийшли т≥льки по- 
магать ≥ служить, так ≥ будьте ж слугами, 
а не хаз¤йнами.
`
≤ на ц≥й нањвн≥й п≥дстав≥ заборон¤ли н≥м- 
ц¤м заб≥рати й вивозити з ”крањни в≥йськове 
майно, ч≥пл¤лись до них, щоб вони платили 
за хл≥б, цукор, сало й т. п.
`
ћало того, коли так≥ конфл≥кти почали 
ставати част≥щими, н≥мц≥ стали пом≥чати 
щось б≥льш серйозне й небезпечне, ¤к ре- 
волюц≥йн≥ резолюц≥њ. ѓхн¤ контррозв≥дка ста- 
ла доносити њм, що в украњнському в≥йсько- 
вому м≥н≥стерств≥ майже отверто провад¤тьс¤ 
розмови про те, що н≥мц≥в треба вигнати з 
”крањни, що хай т≥льки сформуЇтьс¤ украњн- 
ська арм≥¤, тод≥ н≥мц≥ побачать ≥ т. д. ≥ т. д.
`
«вичайно, це було все те саме "револю- 
ц≥йне" вимахуванн¤ кулаком ≥ б≥льше н≥чого. 
јле н≥мц¤м це не могло дати спок≥йного на-
`
320
`
строю. “реба було ¤кось себе забезпечити. 
“реба було поставити инчу владу, ¤ка б не 
була такою чудною, пришелепуватою й точно 
знала, чого вона хоче.
`
≤ н≥мц≥ добросов≥сно почали шукати спо- 
соб≥в зм≥нити владу. ’от¤чи лишити њњ все 
ж таки в украњнських руках, вони пропону- 
вали то одному, то другому з в≥домих укра- 
њнських д≥¤ч≥в уз¤ти в одн≥ руки всю владу, 
роз≥гнати ÷ентральну –аду з њњ ”р¤дом ≥ ро- 
бити д≥ло контрреволюц≥њ посл≥довно й спо- 
к≥йно. «а це об≥ц¤ли украњнську нац≥ональну 
державн≥сть.
`
јле украњнськ≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ не одва-
жувались на такий крок. як тод≥, коли укра- 
њнськ≥й демократ≥њ пропонувалось стати р≥- 
шуче на шл¤х соц≥альноњ революц≥њ й окрем≥ 
д≥¤ч≥ з л≥вого крила, хоч того й хот≥ли, не 
одважувалпсь виступити проти "Їдиного 
фронту", так ≥ тепер окрем≥ д≥¤ч≥ з правого 
крила теж не посм≥ли зламати цей фронт, 
хоч також дуже того хот≥ли.
`
2. ƒв≥ прич≥пки.
`
ј конфл≥кти все повторювались та по- 
вторювались. ≥ особливо два з них мали 
важне знач≥нн¤ дл¤ дальшого розвитку по- 
д≥й. ќдин - з приводу "наказу јйхгорна", 
другий - з приводу "≥стор≥њ з ƒобрим". ≤ в 
тому й у другому випадков≥ украњнська вла-
`
321
`
да не була бездоганна. ≤нц≥дент з "наказом 
јйхгорна" вигладае так.
`
—ел¤нство по приход≥ н≥мц≥в, не дов≥р¤ючи 
об≥ц¤нн¤м украњнськоњ влади про передачу 
йому панськоњ земл≥, ставилось дуже обережно 
й мл¤во до зас≥ву панських земель. Ќаставала 
весна й лани могли лишитис¤ незас≥¤ними. 
Ќ≥мц≥, будучи за≥нтересован≥ в тому, щоб ¤ко 
мога б≥льше вивезти хл≥ба з ”крањни, серйозно 
турбувались цею справою. ћ≥н≥стерство хл≥- 
боробства робило вс¤к≥ заходи, щоб посунути 
сел¤нство до роботи на панських земл¤х, поси- 
лало розпор¤дженн¤ земельним ком≥тетам, на- 
кази, телеграми. —ел¤нство все ж таки мл¤во 
бралось. “а й ¤к йому охоче братись, коли 
з приходом н≥мц≥в ≥ украњнськоњ влади в еко- 
ном≥њ то тут, то там почали повертатис¤ 
пани й господарювати ¤к до революц≥њ? 
јдже могли й ус≥ пани вернутись, а хто ж 
верне сел¤нам њхн≥ видатки й працю, вкладен≥ 
в панську землю? Ќе н≥мц≥ ж ≥ не украњнська 
влада, ¤ка њх ≥ привела дл¤ того, щоб вигнати 
народню-большевицьку владу й повернути 
пануванн¤ "буржуњв".
`
“од≥ головнокомандуючий н≥мецькими 
в≥йськами на ”крањн≥ ген. јйхгорн видав од 
себе наказ, в ¤кому приписував ≥ земельним 
ком≥тетам ≥ сел¤нам неодм≥нно зас≥¤ти вс≥ 
пол¤. ≤ ц≥кавий був один пункт у цьому наказ≥, 
¤кий говорив: "“ам, де сел¤не не можуть
`
322
`
зас≥¤ти ц≥лоњ земл≥ й де Ї пом≥щики, там 
ц≥ останн≥ повинн≥ зан¤тис¤ зас≥вом грунт≥в... 
—ел¤не в тих випадках не повинн≥ пере-
шкажати пом≥щикам у зас≥ванню грунт≥в".
`
“аким чином "там, де були пом≥щики", 
вони вже, сп≥раючись на цей наказ, могли 
вступати в волод≥нн¤ земльою.
`
Ќаказ цей викликав обуренн¤ в ÷ентраль- 
н≥й –ад≥, палк≥ дебати, одставку м≥н≥стра 
хл≥боробства ћ.  овалевського й... розум≥Їть- 
с¤, революц≥йну резолюц≥ю такого зм≥сту:
`
"¬ислухавши по¤сненн¤ м≥н≥стра земель- 
них справ на ≥нтерпел¤ц≥ю в справ≥ наказу 
фельдмаршала јйхгорна про зас≥в нив на 
”крањн≥ й за¤ву м≥н≥стра про в≥дставку, ”кра- 
њнська ÷ентральна –ада уважала потр≥бним 
за¤вити та вказати: 1) що н≥мецьк≥ в≥йська 
покликав ”крањнський ”р¤д дл¤ допомоги 
в справ≥ заведенн¤ пор¤дку на ”крањн≥ лише 
в тих межах ≥ напр¤м≥, ¤к≥ зазначить ”р¤д 
”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки; 2) що 
н≥¤ке самов≥льне втручанн¤ германського й 
австро-угорського вищого командуванн¤ в 
соц≥ально-пол≥тичне й економичне житт¤ 
”крањни недопустиме; 3) що так≥ втручанн¤, 
¤к згадан≥ накази фельдмаршала јйхгорна, 
можуть т≥льки здезорган≥зувати наше го- 
сподарське житт¤, ускладнити соц≥ально-
пол≥тичн≥ в≥дносини й м≥ж инщим зробити 
неможливим виконанн¤ тих економичних до-
`
323
`
говор≥в м≥ж ”крањнською Ќародньою –еспу- 
бл≥кою й центральними державами, котр≥ в с≥ 
дн≥ виробл¤ютьс¤ й п≥дписуютьс¤ представ- 
никами згаданих держав. –азом з тим ”кра- 
њнська ÷ентральна –ада, в≥дкинувши в≥дставку 
м≥н≥стра земельних справ, доручила: 1) м≥н≥- 
стров≥ земельних справ опов≥стити всю люд- 
н≥сть ”крањни, що наказ фельдмаршала јйх- 
горна не повинен виконуватис¤; 2) м≥н≥стру за- 
кордонних справ скласти протест проти наказу 
фельдмаршала јйхгорна, ¤к ≥ проти вс¤кого 
дотепер≥шнього самов≥льного втручанн¤ гер-
мано-австро-угорських в≥йськових властей у 
соц≥ально-пол≥тичн≥ в≥дносини на ”крањн≥, 3) 
голов≥ –ади Ќародн≥х ћ≥н≥стр≥в зробити в≥д- 
пов≥дну за¤ву-ноту берл≥нському ур¤дов≥ в 
справ≥ сього наказу - й перейшла до чергових 
справ".
`
Ќ≥мц≥ також були обурен≥ ц≥Їю резолю- 
ц≥Їю. јдже вони робили майже в згод≥ з са- 
мим м≥н≥стром хл≥боробства, в≥н же той наказ 
јйхгорна читав перед виданн¤м ≥ ухвалив 
його. як же це так?!
`
≤ довелось голов≥ –ади ћ≥н≥стр≥в ви¤сн¤ти 
на ÷ентральн≥й –ад≥, що, д≥йсно, наказ ген. 
јйхгорна, власне, н≥чим не в≥др≥жн¤Їтьс¤ 
в≥д тих наказ≥в ≥ телеграм, ¤к≥ розсилало 
м≥н≥стерство хл≥боробства, ген. же јйхгорн 
хот≥в т≥льки своњм автор≥тетом п≥дкр≥пити т≥ 
м≥н≥стерськ≥ накази.
`
324
`
≤ вийшов з того конфуз та ще б≥льше за- 
гостренн¤ в≥дносин.
`
ƒругий же ≥нц≥ндент з промисловцем 
ƒобрим вийшов дл¤ украњнськоњ влади ще 
г≥рше.
`
ѕовернен≥ украњнською владою до соц≥аль- 
ного пануванн¤ буржуазн≥ кл¤си, ¤к сказано, 
були невдоволен≥ тим ненормальним станом 
р≥чей, що фактично весь устр≥й ≥ лад був 
по њхньому образу й подоб≥ю, а державно-
ур¤дова влада була в руках ¤кихсь невираз- 
них з соц≥ального погл¤ду людей. ÷е зава- 
жало "ладу й пор¤дков≥". ≤ буржуаз≥¤ ц≥лком 
натурально робила вс≥ заходи перед н≥мець- 
кою силою, щоб усунути цю ненормальн≥сть, 
зам≥нивши ѕравительство мужикуватих лю- 
дей справжн≥м, чистим буржуазним ”р¤дом.
`
”крањнська влада про ц≥ заходи знала. 
ќдним з енерг≥чних д≥¤ч≥в буржуаз≥њ був 
п. ƒобрий. ≤ от його постановлено було усу- 
нути в≥д пол≥тичноњ д≥¤льности. Ќе маючи 
змоги арештувати отверто, м≥н≥стр внутр≥ш- 
н≥х справ дав таЇмний наказ викрасти ƒобро- 
го з його хати, завезти кудись подал≥ в≥д 
 ињва й там тримати до нового розпор¤джен- 
н¤. јгенти м≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ так 
≥ зробили. ѕ≥дн¤вс¤ серед буржуазних кол 
гвалт.  инулись до н≥мц≥в. Ќ≥мц≥ обурились, 
почали сл≥дство, ¤ке привело до м≥н≥стерства 
внутр≥шн≥х справ.
`
325
`
3.  ≥нець ÷ентральноњ –ади.
`
ќт це й послужило дл¤ н≥мецьких генерал≥в 
приводом пок≥нчити з ÷ентральною –адою.
`
28 кв≥тн¤ 1918 року, коли ÷ентральна –а- 
да обговорювала накази јйхгорна, коли "ре- 
волюц≥онери" типа ћ. ѕорша вимахували 
кулаками й кричали: "ѕане јйхгорне, знайте 
своЇ м≥сце!", в будинок украњнського ѕарла- 
менту, ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади вв≥йшли 
салдати цього самого пана јйхгорна, влет≥ли 
в залю зас≥дань, де говорились так≥ см≥лив≥ 
промови, звел≥ли вс≥м депутатам п≥дн¤ти 
руки до гори й наказали видати њм негайно 
м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ ћ. “каченка, м≥- 
н≥стра в≥йськових справ ∆уковського, управ- 
л¤ючого м≥н≥стерством закордонних справ 
Ћюбинського, м≥н≥стра хл≥боробства  овалев-
ського й директора департамента внутр≥шн≥х 
справ √аЇвського. « названих були т≥льки 
Ћюбинський ≥ √аЇвський. ѓх було тут же 
арештовано. ”сю ж ÷ентральну –аду вила- 
¤но, загрожено й переписано. ќперац≥Їю ке- 
рував ¤кийсь паршивенький, др≥бненький 
лейтенантик. ≤ оперував так, ¤к т≥льки може 
оперувати розлючений, брутальний, само-
впевнений н≥мецький оф≥цер.  ричав, ла¤в- 
с¤, вимахував револьвером перед лицем 
член≥в ÷. –ади.
`
÷е була прелюд≥¤ к≥нц¤.
`
326
`
—л≥дуючого дн¤ ÷. –ада знов з≥бралась, 
на швидку ухвалила конст≥туц≥ю ”крањнськоњ 
Ќародньоњ –еспубл≥ки й (надзвичайно харак- 
терно дл¤ вс≥Їњ пол≥тики ÷. –ади!) в остан- 
н≥й момент прин¤ла зм≥ну земельного за- 
кону, по ¤к≥й "соц≥ал≥зац≥њ" не п≥дл¤гала 
власн≥сть до 30 дес¤тин.
`
јле було вже п≥зно братись нести шлейф 
пан≥-реакц≥њ, його вз¤ли инч≥ над≥йн≥щ≥ руки.
`
“ого ж самого дн¤ н≥мецьк≥ генерали по- 
ставили руського генерала ѕ. —коропад- 
ського за гетьмана, будинок ÷ентральноњ –ади 
захопили руськ≥ оф≥цери, озброЇн≥ н≥мц¤ми, 
а украњнським невеличким частинам, що хо- 
т≥ли виступити на оборону ÷. –ади, катего- 
рично було за¤влено, що њх буде розторощено 
й люто покарано. ≤ було њм т≥льки дозволено 
сховати до себе в казарми голову ÷. –ади 
ћ. √рушевського, на ¤кого вже було зроблено 
руським оф≥цером замах. ÷. –ада ще робила 
спроби нелегально з≥братись, але днем њњ 
к≥нц¤ можна вважати 29 кв≥тн¤ 1918 року, 
день переходу влади з рук нац≥онально-укр. 
др≥бнобуржуазноњ демократ≥њ в руки неукра- 
њнськоњ великоњ буржуаз≥њ.
`
5. Ќаука ≥стор≥њ.
`
÷им зак≥нчуЇтьс¤ найб≥льша по прот¤гу 
часу доба украњнського в≥дродженн¤ час≥в 
революц≥њ.
`
327
`
« двох њњ пер≥од≥в можна виразно бачити, 
¤ка то Ї помилка вважати нац≥ональне пи- 
танн¤ поза сферою питань соц≥альних.
`
≤стор≥¤ н≥би навмисно вивела спочатку на 
арену боротьби на ”крањн≥ з одного боку 
руську др≥бну буржуаз≥ю в особ≥ руських 
есер≥в, кадет≥в, меньшевик≥в, ≥ њхнього сп≥ль- 
ного “имчасового ѕравительства; а з другого 
украњнську демократ≥ю, властиво теж др≥бну 
буржуаз≥ю. ¬она в ц≥й боротьб≥ немов нав- 
мисне показала украњнц¤м найв≥рн≥щ≥ способи 
перемоги: гл¤д≥ть, мовл¤в, вас н≥кчемна 
купка нац≥онально-св≥домих людей, ви не ма- 
Їте н≥¤ких сил, трад≥ц≥й, н≥чого; проти вас 
така величезна сила рос≥йськоњ держави, 
руського громад¤нства; але з вами ваш≥ 
працююч≥ маси, вони соц≥альне й нац≥ональ- 
не злит≥ з вами ≥ - через ту злит≥сть ви 
непереможн≥. ќтже ваше нац≥ональне визво- 
ленн¤ непод≥льно зв'¤зане з визволенн¤м 
соц≥альним. —ила вашоњ нац≥њ в сил≥ ваших 
працюючих кл¤с; ваша державн≥сть може 
бути т≥льки державностю працюючих; коли 
такоњ не схочете, не матимете н≥¤коњ, бо дл¤ 
инчих ви в даний момент не маЇте данних.
`
≤ от у другому пер≥од≥ ≥стор≥¤ захот≥ла 
перев≥рити, чи зрозум≥ли њњ науку. Ќа арену 
боротьби покликано руських большевик≥в. 
¬они були озброЇн≥ дужче, н≥ж њхн≥ попе- 
редники: лозунгами повноњ соц≥альноњ вол≥.
`
328
`
≤ ви¤вилось, що украњнц≥ не зрозум≥ли на- 
гл¤дноњ лекц≥њ ≥стор≥њ: вони розщепили свою 
суц≥льну зброю на дв≥ половини, на соц≥аль- 
ну й нац≥ональну, вибрали останню й почали 
нею боротис¤ проти соц≥альноњ. „ерез це 
вони зразу ж од≥рвалис¤ в≥д своњх працюючих 
мас ≥ були до щенту розбит≥.
`
јле переможц≥-большевики зробили таку 
саму помилку: вони також розщепили Їдину 
зброю на дв≥ половини й вибрали т≥льки 
инчу - соц≥альну. ÷е на ¤кийсь час дало њм 
перемогу, але зараз же й поразку. «нехту- 
вана ними й роздратована нац≥ональна поло- 
вина викликала по¤ву новоњ сили, ворожоњ 
обом половинам. ≥ та сила на ¤кийсь час 
задушила ¤к соц≥альну, так ≥ нац≥ональну виз- 
вольну справу на ¬крањн≥.
`
 ≥нець ÷ентральноњ –ади почавс¤ не то-
д≥, ¤к вона закликала н≥мц≥в, а ¤к роз≥рвала 
з своњми масами. Ќ≥мц≥ ж ≥ гетьманщина були 
т≥льки посл≥довним ≥ неминучим довершен- 
н¤м цього розриву.
`
 ≥нець II частини.