–ќ«ƒ≤Ћ XIII.
`
Ќац≥ональна пол≥тика руських боль-
шевик≥в.
`
1. ќбпльована мати. - 2. "ћозговизм" 1 нац≥онал≥зм. -
3. Ќ≥ державности, н≥ нац≥ональносте. - 4. ому ж
це на користь?
`
1. ќбпльована мати.
`
’то за тих час≥в, а надто зараз же по
виход≥ ÷ентральноњ –ади з ињва, був серед
народу, особливо ж серед салдат≥в, той не
м≥г не пом≥тити надзвичайно гостроњ ант≥-
пат≥њ народн≥њ мас до ÷ентральноњ –ади.
`
Ќе бажаючи н≥¤ким способом брати участь
у дальш≥й акц≥њ ÷ентральноњ –ади, перед-
бачаючи неминучий характер цењ акц≥њ (уго-
да з н≥мц¤ми), ¤ навмисне поњхав не в ∆и-
томир, а на другий к≥нець ”крањни, на п≥в-
день. я њхав в≥с≥м день серед салдат≥в,
сел¤н ≥ роб≥тник≥в, зм≥н¤ючи своњх сус≥д≥в
на численних пересадках. ќтже ¤ мав на-
году бачити на прот¤з≥ сих дн≥в немов у
розр≥з≥ народн≥х шар≥в њхн≥й настр≥й.
`
я рекомендував би вс≥м правител¤м ≥
`
260
`
”р¤дам час в≥д часу проњхатись по своЇму
краЇв≥ в скот¤чих вагонах, набитих "њхн≥м"
народом ≥, зм≥шавшись з ним, послухати
його. ÷е-корисн≥ще, н≥ж к≥льки дес¤тк≥в
нарад з парламентськими фракц≥¤ми.
`
я п≥д той час уже не в≥рив у особливу
прихильн≥сть народу до ÷ентральноњ –ади.
јле ¤ н≥коли не думав, що могла бути в
йому така ненависть. ќсобливо серед сал-
дат≥в. ≤ особливо серед тих, ¤к≥ не могли
нав≥ть говорити по руськи, а т≥льки по укра-
њнськи, ¤к≥, значить, були не лотишами й
не руськими, а своњми, украњнц¤ми. « ¤кою
зневагою, люттю, з ¤ким мстливим глумом
вони говорили про ÷ентральну –аду, про
√енеральних —екретар≥в, про њхню пол≥тику.
`
јле що було в цьому д≥йсно т¤жке й
страшне, то це те, що вони разом висм≥ю-
вали й усе украњнське: мову, п≥сню, школу,
газету, книжку украњнську. ¬раж≥нн¤ було
таке, наче розлючений мат≥ррю син вив≥в ту
мат≥р на площу, здирав з нењ од≥ж, бив њњ по
лиц≥, кидав у багно й виставл¤в њњ, голу, поби-
ту, розтерзану на см≥ховище, на глум, на при-
людний сором ≥ ганьбу. ≥ робив то з ¤коюсь
такою надзвичайною, дикою, ц≥ничною слас-
ностю й люттю, що мимовол≥ через те угаду-
вавс¤ власний б≥ль сина за сором матер≥, вчу-
валас¤ його колишн¤, велика, гар¤ча любов,
¤ку було ображено, спровоковано, висм≥¤но.
`
261
≤ то ми, украњнська демократ≥¤, ”крањн-
ська ÷ентральна –ада спровокували велику
пробуджену любов сина до своЇњ матер≥-на-
ц≥њ. ћи своЇю пол≥тикою хутор¤нки в пан-
ських рукавичках викликали в його недов≥рр¤
до нац≥ональноњ справи, бо то ж ми ту справу
найб≥льше оборон¤ли, ми нею керували, от≥
сам≥, що владу соц≥альних генерал≥в також
оборон¤ли. “о ми з його мат≥ррю при¤телю-
вали, от≥ сам≥ генерали. ≤ через те в≥н бив,
топтав ≥ ганьбив свою мат≥р, ¤ку ж усе таки
в глибин≥ своЇњ душ≥ любив, за ¤ку тут же в
цей момент сам бол≥в, ≥ що б≥льше бол≥в, то
б≥льше мучив ≥ глузував.
`
≤ то була не випадкова одна-друга. сцен-
ка, а загальне ¤вище в≥д одного к≥нц¤
”крањни до другого.
`
2. "ћозговизм" ≥ нац≥онал≥зм.
`
Ѕольшевики, керовники большевицького
руху це, розум≥Їтьс¤, бачили. ≥ вони це ¤вище
зрозум≥ли так, ¤к воно було дл¤ них виг≥д-
н≥ще й пом≥тн≥ще, се-б-то: що сам≥ украњнськ≥
народн≥ маси н≥¤кого нац≥онального почутт¤
не мають та й не хот¤ть його мати, а до
всього украњнського ставл¤тьс¤ нав≥ть з оги-
дою й ворожостю. ¬они це зазначали в своњх
газетах, промовах ≥ вс¤ких виступах.
`
ј це з свого боку давало њм змогу роз-
перезатись у своЇму нац≥онал≥змов≥ на всю
`
262
`
зав'¤зку. ¬они не вдумувались та й не хо-
т≥ли, не мали н≥¤коњ користи вдумуватись у
те дивне ¤вище, що т≥ сам≥ салдатськ≥ маси,
¤к≥ ще ж так недавно просто палали нац≥о-
нальним чутт¤м, ¤к≥ н≥ аа що не п≥ддавались
њхн≥й аг≥тац≥њ, ¤ких треба було, на думку
большевицьких фронтових ком≥сар≥в, на фронт
одсилати, бо ≥накше справитись не можна
було, що ц≥ маси раптом десь ≥ через щось
загубили своЇ таке сильне чутт¤ й загубили
до того, що аж до ненависти д≥йшли. ѕро-
стол≥н≥йним большевицьким пол≥тикам не
приходило в голову, що велика ненависть
часто буваЇ результатом великоњ любови й що
на так≥й ненависти будувати свою пол≥тику
Ї все одно, що будувати д≥м на вулкан≥, ¤кий
здаЇтьс¤ погаслим.
`
ѕроводир≥ большевицького руху на ”кра-
њн≥ занадто недоц≥нили сили нац≥ональноњ
св≥домости в украњнських масах ≥ занадто
перец≥нили.... своЇ нац≥ональне чутт¤.
`
ќт тут ≥ ви¤вивс¤ отой самий "мозговик",
що й у меньшевик≥в, у есер≥в, у кадет≥в.
Ќа папер≥ й у за¤вах "право самоозначени¤",
"вплоть до отдbлен≥¤" а в емоц≥њ - самий
пр≥м≥тивний, брутальний, погордливий ≥ на-
хабний нац≥онал≥ст. ≤ нац≥онал≥ст ображений
у своЇму нац≥онал≥змов≥, розлючений, мстли-
вий. —початку в≥н н≥би ховавс¤ за "мозго-
вика", за "право самоопредbлен≥¤ вплоть до
`
263
`
отдbлен≥¤", в≥н побоювавс¤ нац≥ональноњ св≥-
домости украњнц≥в. ≤ через те в початках
було п≥дробл¤нн¤ п≥д украњнську державн≥сть.
’арьк≥вський —ов≥тський ”р¤д назвавс¤ та-
кож —екретар≥атом, т≥льки Ќародн≥м, а не
√енеральним. ≤ делегац≥¤ в Ѕерестю була н≥би
в≥д украњнськоњ сов≥тськоњ держави. ≤ оф≥-
ц≥альн≥ ур¤дов≥ органи преси друкувались
часом по украњнськи. ≤ в за¤вах сов≥тського
”р¤ду все були об≥ц¤нн¤ п≥ддержки нац≥о-
нальноњ культури на ¬крањн≥.
`
јле це все, ¤к ≥ все те, що й ран≥ще
говорилос¤ великими й малими руськими
большевиками, було т≥льки тактикою, а най-
б≥льше - сухим, ≥нтелектуальним пр≥нц≥пом.
Ќ≥коли в цих тактичних чи пр≥нц≥п≥альних
виступах большевизму в нац≥ональному пи-
танню не видно було живого, активного,
гар¤чого чутт¤, ¤ке б робило ц≥ пр≥нц≥пи
д≥Ївими, вт≥леними в живу плоть ≥ кров, ¤к
це було в них у соц≥альних питанн¤х. –уський
большевизм, ¤к ≥ руський демократизм, не
мав сильних, болючих, життЇвих ≥мпульс≥в,
дл¤ глибокого анал≥зу сут≥ нац≥онального
питанн¤ й д≥йсного його розв'¤занн¤. ” вс≥й
большевицьк≥й л≥тератур≥, ¤к до революц≥њ,
так ≥ п≥д час нењ, нац≥ональне питанн¤ трак-
тувалось або з нех≥ттю, з де¤кою зневажли-
вою вибачливостю, а то й гидливостю, або
ж немов ≥ прихильно й справедливо, але
`
264
`
сухо, холодно, казенне. ѕ≥д час революц≥њ
з'¤вилась н≥би де¤ка гар¤чн≥сть у т≥й при-
хильности. јле це була гар¤чн≥сть тактич-
ного характеру, гар¤чн≥сть полем≥ки. Ѕоль-
шевикам треба було схилити до себе с≥мпат≥њ
нац≥ональних груп. ќтже, ¤к тактичний х≥д
проти своњх ворог≥в, - меньшевик≥в, есер≥в,
“имчасового ѕравительства, - вони вживали
гостроњ критики поз≥ц≥й цих теч≥й у нац≥о-
нальному питанню й тим самим сам≥ себе
п≥дпихали дуже вл≥во, "вплоть до отдbлен≥¤".
`
јле тут не було, повтор¤ю, щирого, гли-
бокого, гар¤чого переконанн¤, ¤к то було,
скажемо, в питанн¤х про завданн¤ револю-
ц≥њ, про форму влади, де те переконанн¤
було активне, д≥Їве, де воно прагнуло не-
гайноњ, повноњ, до к≥нц¤ посл≥довноњ реал≥за-
ц≥њ, перетворенн¤ в житт¤. ¬с¤ активн≥сть
большевизму в нац≥ональному питанню ви-
черпувалась винесенн¤м резолюц≥њ. Ќа цьому
вс¤ гар¤чн≥сть ≥ посл≥довн≥сть њх к≥нчалась.
`
÷е зрозум≥ло. Ќасамперед, дл¤ живоњ,
жагучоњ д≥¤льности необх≥дно участь емоц≥њ,
чутт¤, болю або радости. ј ¤кий б≥ль могли
в≥дчувати руськ≥ большевики в≥д того, що
¤кась соб≥ там нац≥ональн≥сть терпить кривди?
“а ще така нац≥ональн≥сть, в ≥стнуванн¤
¤коњ де¤к≥ проводир≥ большевицького руху
не в≥рили й не хот≥ли в≥рити. ¬они сам≥
мали нац≥ональну кривду? ћали емоц≥ю на-
`
266
`
ц≥онального болю? Ќ≥. ќтже ц¤ сфера була
њм в≥дома т≥льки теоретично, з чужих виска-
зувань, б≥льш-меньч чужа њм.
`
÷¤ ж причина не дала њм можливости
глибоко зан¤тись нац≥ональним питанн¤м ≥
розв'¤зати його так, щоб з тоњ ров'¤зки ви-
ходили не т≥льки резолюц≥њ, але й в≥дпов≥дн≥,
посл≥довн≥ акц≥њ.
`
∆итт¤ примусило большевик≥в на при-
знанн¤ ваги нац≥онального моменту в њхн≥й
тактиц≥. јле вони тод≥ ще не розум≥ли, що
в≥н повинен мати вагу й у вс≥й програм≥ й
д≥¤льности кожного соц≥ал≥ста, нац≥онально-
пригн≥ченого чи в≥льного. ¬они не розум≥л≥њ
тод≥, що без нац≥онального визволенн¤ не
може бути й соц≥ального визволенн¤, що
нац≥ональний визиск Ї одна з форм визиску
соц≥ального. ¬они не бачили (а, може, й не
хот≥ли бачити), що пануюч≥ кл¤си –ос≥њ ви-
зискували не т≥льки працююч≥ кл¤си –ос≥њ,
але й ус≥ њњ нац≥њ, що дл¤ пануванн¤ цих
кл¤с нац≥ональний утиск був одним ≥з засоб≥в
њхнього пануванн¤, що зокрема, ”крањна раз-
ураз була дл¤ –ос≥њ (а, значить, особливо
дл¤ њњ пануючих кл¤с) колон≥Їю, ¤ку обдира-
лос¤ немилосерно. ¬с¤кий ≥мпер≥ал≥зм, за-
хопивши ¤кусь колон≥ю, сп≥шить закр≥пити
свою владу й вплив над нею насадженн¤м
своЇњ культури й нищенн¤м культури тоњ ко-
лон≥њ, сп≥шить ас≥м≥лювати њњ з метропол≥Їю
`
266
`
вс¤кими способами: засадженн¤м адм≥н≥стра-
ц≥њ своњми ур¤довц¤ми, введенн¤м своЇњ мови
в ус≥х ≥нст≥туп≥¤х, висм≥юванн¤м нац≥ональних
форм житт¤ й часто просто репрес≥¤ми над
ними. Ѕрутальний, нап≥вдикунський, гра-
б≥жницький ≥мпер≥ал≥зм –ос≥њ з своњми нац≥¤ми-
колон≥¤ми поводивс¤ найпр≥м≥тивн≥щим спо-
собом: душив за горло й одн≥мав усе, що йому
було потр≥бно, а щоб такий спос≥б "впливу"
метропол≥њ розт¤гти на ¤ко мога довший час,
нагайом ≥ кулаком вибивалась ус¤ка нац≥о-
нальна св≥дом≥сть ≥ культура й насаждалась
"общерусска¤" культура. ўо така "культура"
робила ас≥м≥льован≥ нац≥њ недорозвиненими,
духовно вбогими й кал≥куватими, це руському
≥мпер≥ал≥змов≥ було т≥льки виг≥дно й корисно
дл¤ його кл¤сових ц≥лей ≥ ≥нтерес≥в, - що
довшe й непрогл¤дн≥ще була би ц¤ нац≥ональна
й духовна кал≥куваг≥сть, то довше й безборон"
н≥ще т¤глос¤ би пануванн¤ й визиск колон≥њ
пануючими кл¤сами метропол≥њ, то меньче й
слабше ставили б оп≥р пригн≥чен≥, експлуато-
ван≥ кл¤си колон≥њ.
`
ќтже, дл¤ вс¤кого соц≥ал≥ста, а особливо
дл¤ того, ¤кий ставить соб≥ метою соц≥альне
визволенн¤ поневолених кл¤с не т≥льки своЇњ
нац≥њ чи держави, а вс≥х нац≥й ≥ держав ц≥лого
св≥ту, дл¤ такого соц≥ал≥ста повинно бути
¤сним, що нац≥ональне питанн¤ Ї не т≥льки
питанн¤м тактики, а питанн¤м глибоко пр≥н-
`
267
`
ц≥п≥альним, програмовим ≥ активним у так≥й
же м≥р≥, ¤к ус¤ке инче соц≥альне питанн¤.
як дл¤ повного визволенн¤ поневолених мас
з п≥д духовних засоб≥в визиску не досить
було проголосити волю сов≥сти, волю рел≥г≥њ,
а ще треба було активно помогти њм, активно
втрутитись у цю справу, в≥дд≥лити церкву
в≥д держави, вжити великих засоб≥в ≥ сил на
роз'¤сненн¤ масам сењ сторони њхнього виз-
воленн¤, ≥ часом треба то було робити нав≥ть
проти вол≥ тих мас, не зважаючи на вбит≥ в
них забобони й шкодлив≥ дл¤ них самих
переконанн¤, - то так само, а, може, ще в
б≥льш≥й м≥р≥ не досить т≥льки проголосити
волю самоозначепн¤ нац≥й, так само й тут
дл¤ вс¤кого д≥йсного соц≥ал≥ста необх≥дна
активна допомога поневолен≥й, задурен≥й
нац≥њ, нав≥ть хоча би часом проти неусв≥дом-
леноњ, призвичаЇноњ до шкодливих соб≥ форм
вол≥ поневолених мас.
`
ќт такого розум≥нн¤ нац≥онального пи-
танн¤ на ¬крањн≥ не було в большевик≥в п≥д
час њх захопленн¤ влади там. Ќавпаки, вони
нечесно скористувались з одного боку темно-
тою, несв≥домостю одноњ частини украњнських
мас, а з другого боку часовим розчарован-
н¤м, часовим болем другоњ частини њх. —ко-
ристувались дл¤ затверженн¤ своЇњ, руськоњ
нац≥ональности на украњнськ≥й земл≥, а, зна-
чить, дл¤ затверженн¤ духовноњ кал≥кувато-
`
268
`
сти й недорозвинености украњнських мас, дл¤
затверженн¤ тоњ темноти колон≥њ, ¤кою кори-
стувались пануюч≥ кл¤си метропол≥њ.
`
„ерез що?
`
Ќасамперед, через те, що кожний руський
большевик Ї все ж таки руський, Їчлен
руськоњ нац≥њ, Ї сопричастник руськоњ куль-
тури, ¤ку в≥н хоч-не-хоч любить, ц≥лить, ¤кою
нав≥ть гордитьс¤ перед другими нац≥¤ми.
ожний ≥нд≥в≥дуум прагне затвердити в
життю те, що в≥н ц≥нить ≥ любить. ¬ цьому
н≥чого злого немаЇ, це Ї необх≥дний й здо-
ровий закон усього живущого. јле зло в
тому, що й большевик, ¤к ≥ вс¤кий инчий
руський, також звик уважати все украњнське
своњм, руським, що в≥н також не раз кри-
вивс¤ й говорив: "Ё, кака¤ тамъ ”краина!
¬се это мелко-буржуазны¤ выдумки. ’охлы
- это тb-же русск≥е", т≥льки додавав ще,
що "хохлацький" нац≥онал≥зм роз'ЇднуЇ Їди-
ний руський пролетар≥ат. «ло в тому, що й
у большевика його застар≥ла, давн¤ емоц≥¤
брала гору над розумовими виводами й за-
¤вами.
`
ј друга причина - чисто економичного
характеру. Ѕольшевикам треба було п≥ддер-
жувати й скр≥пл¤ти в себе соц≥альну рево-
люц≥ю. “реба було за вс¤ку ц≥ну задоволь-
н¤ти найелементарн≥ш≥ потреби своњх мас.
–ос≥¤ вже починала голодувати. “ак само
`
269
`
бракло вуг≥лл¤, цукру, р≥жних сировц≥в, що
звичайно вивозились з ”крањни. ≤ от це
спонукувало большевик≥в ¤ко мога швидче
й повн≥ще захопити ”крањну з њњ багацтвами
у своњ руки.
`
≤ що меньче населенн¤ ”крањни в≥дчува-
ло б свою нац≥ональну й державну окрем≥ш-
н≥сть в≥д –ос≥њ, то легче, охотн≥ще б давало
б своњ продукти дл¤ нењ, то меньче ставило
б опору в рекв≥з≥ц≥¤х ус¤кого майна, - "адже
й ми й ви Їдиний народ, Їдина –ос≥¤". —ло-
вом, ≥ тут те саме: що б≥льша нац≥ональна
темнота й забит≥сть, то легча експлуатац≥¤
колон≥њ метропол≥Їю.
`
3. Ќ≥ державности, н≥ нац≥ональности.
`
“аким чином ц≥ дв≥ причини, ц≥ два
грунтовн≥ мотиви л¤гли в основу нац≥ональ-
ноњ пол≥тики большевик≥в на ”крањн≥. ≤ че-
рез те вс¤ вона ¤вно й недвозначно велас¤
в напр¤м≥ знищенн¤ перш усього нац≥ональ-
ноњ украњнськоњ державности (¤кого б н≥ було
соц≥ального зм≥сту) й удруге - нац≥ональноњ
украњнськоњ культури.
`
¬ першому напр¤м≥ було вз¤то тактику
роздробленн¤ вс≥Їњ ”крањни, вс≥Їњ нац≥онально-
етнографичноњ тер≥тор≥њ њњ на окрем≥ области,
¤к≥ називалис¤ "федеративними сов≥тськими
республ≥ками". Ќац≥ональний пр≥нц≥п дер-
жавности дл¤ ”крањни одкидавс¤ ц≥лком
`
270
`
р≥шуче й отверто. Ѕольшевицька преса на-
в≥ть того не ховала й за¤вл¤ла, що форму-
ванн¤ цих окремих федеративних республ≥к
зосновуетьс¤ н≥¤ким способом не на нац≥о-
нальних пр≥нц≥пах, а на економичних. ≤ та-
ким чином, зовс≥м по тому самому под≥лу,
¤к ≥ в кадетськоњ ом≥с≥њ “имчасового ѕра-
вительства, ¤к по ≥нструкц≥њ √енеральному
—екретар≥ату, губерн≥њ ’арьк≥вська, атери-
нославська, ’ерсонська (вуг≥ль, зал≥зо, хл≥б)
творили одну республ≥ку, ¤ка називалас¤
"ƒонецька ‘едеративна —ов≥тська –еспубл≥-
ка"; рим ≥ “авр≥¤ творили "“авр≥йську
‘едер. —ов. –еспубл≥ку" ≥ т. д.
`
ќтже, таким робом ≥де¤ украњнськоњ
державности цим под≥лом нищилась, зтира-
лась зовс≥м. ™ соб≥ окрем≥ республ≥ки, -
ƒонецька, “авр≥йська, ињвська, —bверо-«а-
падна¤, - частини "Їд≥ноњ, нЇдЇл≥моњ", "фе-
деративноњ" –ос≥њ.
`
“аким ловким маневром большевицьк≥
мудр≥њ спод≥валис¤ вбити зразу двох зайц≥в:
≥ украњнський "буржуазно-нац≥онал≥стичннй"
сепаратизм убить, ≥ серед своњх нац≥онал≥-
стичних елемент≥в соб≥ за це с≥мпат≥й придба-
ти. Ѕо не т≥льки серед руськоњ буржуаз≥њ,
але й серед демократ≥њ було невдоволенн¤
большевиками за те, що вони допомогли
украњнському сеператизмов≥, що вони розби-
вали велику –ос≥ю, розтринькували таку мо-
`
271
`
гугню, багату державу. ќт тут вони й могли
показати, що вони були не г≥рш≥ за кадет≥в
патр≥оти, що вони також добре розум≥ли зна-
ч≥нн¤ ’арьк≥вщини, атеринославщини та
’ерсонщини, що вони вм≥ли також "зб≥рати
руську землю".
`
≤ справд≥, руська буржуаз≥¤ й руська моз-
говична демократ≥¤ оц≥нили ¤к сл≥д цей па-
тр≥отизм. оли большевики п≥д командою
ћуравйова вступили в ињв, голова ињвськоњ
думи, правий есер ≥ ненависник большевизму,
в≥тав вступ большевик≥в у ињв ¤к момент
"возсоединен≥¤ единаго русскаго пролетар≥а-
та" (читай: "ед≥ной, нЇдел≥мой –ос≥њ".) ј чор-
носотенна й контрреволюц≥йна преса, оск≥льки
вона могла виходити, ц≥лком отверто це го-
ворила й хвалила большевик≥в ≥ всю њхню
нац≥ональну пол≥тику.
`
ўо ж до нац≥онально-украњнськоњ культу-
ри, то тут було ще меньче церемон≥й: њњ всю
було п≥дведено п≥д категор≥ю контрреволюц≥њ
й нищилось без ус¤кого милосерд¤. ѕресу
заборонено, украњнськ≥ друкарн≥ конф≥скова-
но, книгарн≥ зачинено, школи припинено,
а за украњнську мову на улиц≥ хапано й да-
вано ¤к не до розстр≥лу, то п≥д небезпечне
п≥дозр≥нн¤ в контрреволюц≥њ.
`
≤ це тим легче було виробл¤ти, що ми
сам≥ спровокували украњнську ≥дею, що ми
њњ од¤гл≥њ в л≥беральне буржуазну одежу, що
`
272
`
ми сам≥ поклали на нењ печать ворожости до
соц≥альноњ революц≥њ: хто визнаЇ себе укра-
њнцем, той Ї ворог соц≥альноњ революц≥њ, й
ворог активний, запальний. ≤ це улекшувало
руському нац≥онал≥змов≥ розперезатись ≥ п≥д
приводом боротьби з соц≥альними ворогами
боротись з украњнським нац≥ональним в≥д-
родженн¤м. ÷е дозвол¤ло найтемн≥щим боль-
шевицьким елементам зривати з ст≥н пор-
трети Ўевченка й топтати њх ногами, ловити
по селах украњнських шк≥льних учител≥в ≥
знущатис¤ з них, ≥ розстр≥лювать њх т≥льки
за те, що вони були св≥домими украњнц¤ми.
`
–озум≥Їтьс¤, такими засобами й при та-
ких умовах можна було примусити все укра-
њнське зникнути, сховатис¤ ¤к найдал≥.
`
4. ому ж це на користь?
`
јле ¤сно також, що така пол≥тика не
т≥льки не могла бути корисною т≥й соц≥аль-
н≥й справ≥, ¤ку провадили большевики, але
й шкодила њй. ясно, що така пол≥тика спра-
ву соц≥ал≥зма, справу визволенн¤ пригнобле-
них мас в≥д ус¤ких форм утиску не т≥льки
не посувала вперед, а гальмувала.
`
Ѕо, припуст≥мо, що влада большевик≥в на
той раз задержалась би на ”крањн≥. ѕрипу-
ст≥мо, що њм такими драконовськими захо-
дами удалось би спинити й забити розвиток
нац≥ональноњ культури й усього нац≥ональ-
`
273
`
ного житт¤, що маси без особливого проте-
сту, а нав≥ть ц≥лком спок≥йно й охоче при-
н¤ли би руську культуру, - школу, книжку,
мову й т. д. як би ж це одбилось на справ≥
соц≥ал≥стичноњ революц≥њ? “≥льки негативно.
ƒл¤ усп≥ху цењ справи вс¤ка темнота, вс¤ка
задержка духовного розвитку пригноблених
мас т≥льки на шкоду, бо темнота задержуЇ
в пс≥х≥ц≥ стар≥ впливи, стар≥ навики, стар≥
способи думанн¤ й оц≥нки ¤вищ. ”крањнськ≥
маси, що мали би оперувати чужими фор-
мами й засобами культури, задержувались би
в своЇму духовному розвитков≥, задержували
би в своњй пс≥х≥ц≥ стар≥ нахили й пон¤тт¤.
≤ вийшло б те, що большевики, коли б щиро
провадили справу революц≥њ на ”крањн≥,
мус≥ли би ран≥ще чи п≥зн≥ще прийти до
нац≥онально-украњнських форм духовного роз-
витку, ¤к самих економних, швидких ≥ при-
родних. ќтже результатом було би т≥льки
шкодливе упущенн¤ часу й задержка самоњ
революц≥њ.
`
р≥м того: така пол≥тика не так то вже
приймалась спок≥йно й охоче самими укра-
њнськими масами, не кажучи вже про нац≥о-
нально-св≥дом≥ й активн≥ елементи украњн-
ства. ¬се ж таки чутт¤ пробудженоњ н≥жности
було в них, все ж таки т≥ сам≥ салдати, ¤к≥
ла¤ли, проклинали й гнали разом з больше-
виками ÷ентральну –аду, все ж таки вони
`
274
`
колись почували себе украњнц¤ми, почували
свою г≥дн≥сть, свою нац≥ональну горд≥сть,
свою н≥жн≥сть до р≥дного оточенн¤. ≤ хоч це
тепер уважалось "буржуазним", хоч воно й
топталось ≥ запльовувалось, хоч це запльо-
вуванн¤ похвал¤лось большевиками, то все
ж таки все це було десь там у глибин≥
душ≥, воно все ж таки жило й, може, не раз
спалахувало образою, коли хтось чужий
плював на його. ≤ та образа зак≥пала болю-
чими ранками.
`
р≥м того: така пол≥тика одштовхувала
в≥д справи соц≥альноњ революц≥њ т≥ нац≥о-
нальн≥ украњнськ≥ елементи, ¤к≥ вже почи-
нали хилитатись на своњх соц≥альних поз≥ц≥¤х,
¤к≥ вже сумн≥вались у справедливости њх,
¤к≥ готов≥ були стати в р¤ди активних бор-
ц≥в за соц≥ал≥стичну революц≥ю. оли б
большевики до к≥нц¤ були посл≥довними,
коли б справу нац≥онального визволенн¤
так само гар¤че, активно й р≥шуче поставили
на ”крањн≥, ¤к вони ставили справу соц≥альну,
коли б принаймн≥ не ви¤вили себе такими
безпардонними ворогами њњ, багато людей з
р¤д≥в украњнськоњ демократ≥њ перейшли би
на њх б≥к. ≥ можливо, що серед самоњ ÷ен-
тральноњ –ади упало б њњ стремл≥нн¤ вс¤кою
ц≥ною вигнати большевик≥в, коли б вони
показали, що дл¤ них Ї одна ц≥ль: соц≥альна
боротьба й що справу нац≥онального визво-
`
275
`
ленн¤ й розвитку нац≥ональноњ культури
вони провад¤ть з неменьчою ≥н≥ц≥ативою,
енерг≥Їю й активностю, ¤к сама ÷ентральна
–ада. “од≥ в багатьох член≥в ÷. –ади, ¤ пе-
вен, виник би сумн≥в, чи варто боротис¤ з
большевизмом, а тим паче боротис¤ тим
способом, до ¤кого вони вважали себе зму-
шеними звернутис¤, - силою н≥мецького в≥й-
ська. ≤ багато Ї даних гадати, що до цього
способу не д≥йшло би, а тим самим револю-
ц≥¤ на ”крањн≥ не потерп≥ла би такоњ вели-
коњ, т¤жкоњ й шкодливоњ задержки.
`
јле большевики не т≥льки не привернули
до себе с≥мпат≥й настроЇних до них прихиль-
но елемент≥в, але одштовхнули нав≥ть тих,
¤к≥, не вважаючи н≥ на що, все ж таки не
п≥шли за ÷ентральною –адою й лишились
з большевиками, щоб разом з ними працю-
вати. Ћишились ≥ не видержали: брутальне,
розпер≥зане нищенн¤ всього украњнського
поставило њх у траг≥чне становище, бо вони,
працюючи з большевиками, мус≥ли тим са-
мим немов би згожуватись з њхньою нац≥о-
нальною пол≥тикою, мус≥ли немов би покри-
вати њхнЇ злочинство проти своЇњ нац≥њ. ≤
вони мус≥ли т≥кати в≥д них. ќдним з таких
був укр. с-д. Ќеронович, ¤кий один час був
в≥йськовим Ќародн≥м —екретарем ≥ ¤кий му-
с≥в покинути вс¤ку активну роботу з боль-
шевиками. («а цю спробу в≥н заплатив своњм
`
276
`
житт¤м: його було розстр≥л¤но ќлександром
Ўаповалом, начальником одного з гайда-
мацьких в≥дд≥л≥в, ¤кий пот≥м був м≥н≥стром
в≥йськових справ за доби ќтаманщини.)
`
я не кажу вже про те, що ц¤ пол≥тика
надавала величезноњ сили в руки нац≥ональ-
них елемент≥в, виразно ворожих до больше-
визму й до соц≥ал≥зму. ¬они користувались
нею, щоб викликати недов≥рр¤ в мас до са-
моњ ≥дењ соц≥альноњ революц≥њ. ƒоведен≥ до
лют≥ сею пол≥тикою вони використовували
вс¤ку помилку, вс¤ку неудачу, вс¤ку не-
спри¤тливу дл¤ большевик≥в обставину, щоб
висм≥ювать њхню д≥¤льн≥сть соц≥альну, њхн≥
нам≥ри й дальш≥ ц≥л≥.
`
ј большевики ж не можуть похвали-
тис¤ великими усп≥хами в своњй соц≥альн≥й
робот≥ на ”крањн≥ за цей час њхньоњ влади.
ѕричини цих неусп≥х≥в, звичайно, дл¤ об'Їк-
тивного гл¤дача можна було зрозум≥ти й
по¤снити. ѕерш усього, стан в≥йни по вс≥й
”крањн≥. ƒруге: знесиленн¤ й над≥рванн¤
транспорту, ф≥нанс≥в, ≥ндустр≥њ й взагал≥
всього господарства за часи в≥йни й револю-
ц≥њ. —м≥шно було гадати, що за к≥льки тиж-
н≥в можна все це було в≥дновити й поста-
вити на ноги та ще на нових п≥двалинах.
“рете: цей пер≥од сов≥тськоњ влади ¤к раз
≥шов на ламанн¤ й руйнуванн¤ старих дер-
жавних ≥ буржуазно-кл¤сових орган≥в. ј це
`
277
`
ще поб≥льшувало хаос, розгорд≥¤ш ≥ безлад.
„етверте: сила вс¤кого дезорган≥зац≥йного,
хижацького, подлого елементу, що зразу ж
налип до большевик≥в; ус¤к≥ авантюристи,
жулики, шарлатани й уголовники п≥дфарблю-
вались п≥д большевизм ≥ ловили велику
рибку в т≥й зкаламучен≥й, безладн≥й вод≥.
ѕ'¤те: сам≥ большевицьк≥ орган≥зац≥йн≥, творч≥
сили ще не встигли скр≥стал≥зуватис¤, пови-
ходити на поверхню, а правили й руководили
люди випадков≥, на швидку покликан≥. Ўосте:
влада большевицька почувала себе непевно
на ”крањн≥, бо спод≥валас¤ з моменту на
момент приходу н≥мецьких в≥йськ, запроше-
них ÷ентральною –адою, про що чутки по-
чали ходити на другий же день по виход≥
÷. –ади з ињва. Ѕольшевики, розум≥Їтьс¤,
не мали над≥й перемогти своњми безладними,
дезорган≥зованими групами салдат≥в, що
називались червоногвардейц¤ми, регул¤рн≥,
зал≥зно-д≥сц≥пл≥нован≥ н≥мецьк≥ в≥йська з
ус≥Їю њх високою в≥йськовою техн≥кою. „ерез
те вони б≥льше зан¤т≥ були тим, щоб ¤ко
мога б≥льше вивезти з ”крањни в –ос≥ю вс¤-
ких продовольчих продукт≥в ≥ р≥жного майна,
ан≥ж займатис¤ усталенн¤м ≥ орган≥зац≥вю
сов≥тського ладу.
`
ќб'Їктивному гл¤дачев≥ все це видно й
зрозум≥ло було. ≤ такому гл¤дачев≥ н≥коли
на думку не прийшло би вимагати в≥д боль-
`
278
`
шевик≥в при таких умовах соц≥ал≥стичного
раю або принаймн≥ ¤кихсь виразних поз≥-
тивних насл≥дк≥в в≥д њхнього пануванн¤. јле
люди не об'Їктивн≥, а особливо роздратован≥,
ображен≥ або пересл≥дуван≥, т≥ вживали ц≥
обставини й насл≥дки њх ¤к засоби дл¤ ант≥-
большевицькоњ аг≥тац≥њ.
`
”крањнськ≥ ж елементи цими соц≥альними
неудачами й труднощами користувались дл¤
нац≥ональноњ пропаганди, а разом з тим ≥
дл¤ ант≥большевицькоњ. ќсобливо аг≥тац≥¤
њхн¤ почала мати усп≥х серед сел¤нства, у
¤кого большевики, хапаючись швидче й по-
б≥льше вивезти, заб≥рали без в≥дпов≥дних ком-
пенсац≥й хл≥б, худобу й нав≥ть де¤ке госпо-
дарське знар¤дд¤, врод≥ плуг≥в, бор≥н ≥ т. п.
`
≤ коли почавс¤ наступ закликаних ÷. –а-
дою н≥мецьких в≥йськ на ”крањну, ц≥ украњнц≥
орган≥зовували в тилу большевик≥в повстан-
ськ≥ в≥дд≥ли й дуже шкодили сов≥тськ≥й вла-
д≥. ≤ то робив не т≥льки ант≥соц≥ал≥стичний
елемент, але й той елемент, ¤кий уже хи-
тавс¤ до приходу большевик≥в, ¤кий належав
до революц≥йних верств украњнства. “ак, на-
приклад, на атеринославщин≥ головними ор-
ган≥заторами й складовими силами повстансь-
кого в≥льного козацтва були украњнц≥ роб≥тники
катеринославських завод≥в, головним чином
соц≥альдемократи тоњ теч≥њ, ¤ка найб≥льше в
ц≥й парт≥њ мала нахилу до большевизму.
`
279
`
ќтже в результат≥ такоњ нац≥онал≥стичноњ
й ≥мпер≥ал≥стичноњ пол≥тики большевик≥в
¤вилось те, що украњнськ≥ нац≥ональн≥ еле-
менти, соц≥ально-прихильн≥ до них, одхитну-
лись; що елементи, ¤к≥ вагались, сумн≥вались
у в≥рности своњх соц≥альних поз≥ц≥й, тепер
на них утвердились у противний до больше-
вик≥в б≥к; що елементи, ¤к≥ ставились вороже
до соц≥альних ц≥лей большевик≥в, а цю воро-
ж≥сть прикривали й виправдували недов≥рр¤м
до большевик≥в у нац≥ональному питанню,
тепер торжествували: а бачите, х≥ба ми не мали
рац≥њ, бор¤чись з ними? а бачите, х≥ба њм о со-
ц≥ал≥зм на ”крањн≥ ходило? ’≥ба це соц≥ал≥сти?
÷е - так≥ сам≥ ≥мпер≥ал≥сти й насильники
нашоњ нац≥њ, ¤к ≥ монарх≥сти, ¤к чорносотенц≥.
`
≤ виникаЇ питанн¤: чи корисно все це
дл¤ справи соц≥альноњ революц≥њ≥ ≥ дал≥: чи
може справжн≥й соц≥ал≥ст дивитись на на-
ц≥ональне питанн¤ т≥льки ¤к на питанн¤ так-
тики? „и можна в ц≥й сфер≥ обмежуватись
т≥льки пр≥нц≥п≥альними, хоча би найл≥бераль-
н≥шими резолюц≥¤ми? „и не Ї нац≥ональне
питанн¤ питанн¤м соц≥альним, питанн¤м ве-
ликоњ ваги, в ¤кому справжньому соц≥ал≥стов≥
треба бути не т≥льки холодно, сухо безсторон-
н≥м, але й активним, гар¤чим, р≥шучим чин-
ником, нав≥ть тод≥, коли ц¤ активн≥сть за-
ч≥паЇ власне чутт¤ соц≥ал≥ста, несправедливе
чутт¤ члена пануючоњ нац≥њ?
