–ќ«ƒ≤Ћ X.
`
ћир з центральними державами.
`
1. ¬ибаченн¤ перед "союзниками". - 2. ≤ н≥мецький 
≥мпер≥ал≥зм ближчий. - 3. ћир переможц¤. - 4. Ќ≥- 
мецька оп≥ка не за-ради прекрасних очей.
`
1. ¬ибаченн¤ перед "союзниками".
`
¬ цей же самий час провадилась також 
≥ друга важна справа вс≥Їњ рос≥йськоњ рево- 
люц≥њ: справа миру.
`
јле й тут ¤скраво виступив характер 
наших прагнень.
`
—права миру давала нам можлив≥сть за- 
кр≥пити й легал≥зувати на м≥жнародньому 
терен≥ свою державн≥сть. ÷е, розум≥Їтьс¤, дл¤ 
нац≥онального в≥дродженн¤ нашого народу 
було би великим плюсом. “а й фактично:
коли нац≥¤ мала сили дл¤ внутр≥шнього 
сформуванн¤ себе в державн≥сть, то тим 
самим вона мала право й в≥дносини з дру- 
гими державами вести з власноњ ≥н≥ц≥ативи 
й на власну в≥дпов≥дальн≥сть.
`
ѕравда, звичайне державне право виклю- 
чаЇ право федеративних частин вести м≥ж-
`
198
`
народн≥ зносини незалежно в≥д ц≥лого. јле 
це був час незвичайний, отже вс≥ звичайн≥ 
норми сили не мали.  оли руйнувались так≥ 
"св¤щенн≥" основи громад¤нства й "звичай- 
ноњ" держави, ¤к право приватноњ власности, 
то ¤ка могла бути мова про додержуванн¤ 
таких крихких ≥ не скр≥зь однакових право- 
вих норм, ¤к федеративне право?
`
≤ р≥ч не в тому; хоча треба зауважити, 
що ми все ж таки хоч зповерху, дл¤ так 
годитьс¤ ставились з пошаною до "верхов- 
них" прав федеративного ц≥лого. ћи ввесь 
час намагалис¤ створити всерос≥йський цен- 
тральний федеративний ”р¤д, щоб в≥н м≥г 
в≥д ус≥Їњ –ос≥њ вести справу миру. Ќе одер- 
жавши на свою ноту з 8 грудн¤ н≥ в≥д кого 
(кр≥м донц≥в) в≥дпов≥д≥, √енеральний —екре- 
тар≥ат 18 грудн¤ роз≥слав ще раз другу 
ноту з тими самими пропоз≥ц≥¤ми, (¤ка теж 
не дала н≥¤ких поз≥тивних насл≥дк≥в).
`
¬с¤ р≥ч у тому, що ми й тут не свою, 
нац≥ональну державн≥сть хот≥ли ц≥Їю м≥жна-
родньою акц≥Їю скр≥пити, а чужу наш≥й 
нац≥њ - буржуазну. ¬есь тон переговор≥в, ха- 
рактер њх, усе було п≥д≥гнано п≥д "людей".
`
¬ той час, ¤к правительство большеви-
к≥в, уз¤вши владу в своњ руки, зараз же 
приступило до страшноњ бол¤чки - в≥йни -, 
щоб за вс¤ку ц≥ну загоњти њњ, на вс¤ких 
умовах заключити мир, хоч би й на ганеб-
`
199
`
них ("похабныхъ", ¤к казали тод≥ руськ≥);
в той час, коли вони отверто казали, що це 
њм необх≥дно дл¤ розвитку революц≥њ, дл¤ 
боротьби з тим самим кап≥тал≥стичним ладом, 
з представниками ¤кого вони заключали 
_м≥л≥тарний_ (а не соц≥альний) мир; у той 
час, коли вони, заключаючи цей м≥л≥тарний 
мир, у той же момент нав≥ть серед в≥йськ 
противника вели аг≥тац≥ю й пропаганду за 
соц≥альну в≥йну проти кап≥талу, (на що жал≥- 
лись ≥ обурювались н≥мецьк≥ генерали); коли, 
словом, большевики й тут виразно й отверто 
на перше м≥сце ставили Їдину свою ц≥ль - 
соц≥альне визволенн¤ працюючих мас, ми, 
"соц≥ал≥стичний" ”р¤д ”крањнськоњ –еспу- 
бл≥ки, цю ц≥ль зовс≥м не брали на увагу. 
ѕершим нашим мотивом посилки своЇњ окре- 
моњ мировоњ делегац≥њ до Ѕерест¤-Ћитовсь- 
кого, де заключалось перемирр¤, було, ¤к 
сказав голова √енерального —екретар≥ату, 
"дл¤ контролю над большевиками".
`
≤н≥ц≥атива була не наша. ћи _мус≥ли_ вз¤- 
тись за цю справу, щоб зовс≥м не оскандали- 
тись перед своњми масами, й то т≥льки п≥сл¤ 
того, ¤к большевики вже вступили в перего- 
вори з н≥мецьким командуванн¤м. “од≥ т≥льки 
ми похопилис¤ й соб≥ вз¤тись за цю справу й 
вислали свою ноту до ¬оюючих ≥ нейтраль- 
них держав, у ¤к≥й, нав≥вши докази свого 
права вести миров≥ переговори (3-й ”н≥вер-
`
200
`
сал), попрохавши в "милих союзник≥в" ви- 
баченн¤ за ц≥ переговори, пропонували 
почв≥рному союзов≥ вступити в миров≥ пере- 
говори, нав≥вши свою програму миру (¤ка 
знов таки була в основ≥ майже переписана 
з большевицькоњ [грудень 1918 р.]).
`
« цього видно ¤к найкраще, чиЇњ ласки 
й прихильности ш≥ шукали, перед ким виба- 
ченн¤ прохали. Ќе в наших вимучених, по- 
кал≥чених мас його шукали, не за те, що не 
брались гар¤че до спиненн¤ цього катуванн¤ 
м≥лл≥он≥в людей, а в "союзник≥в", а за те, що, 
мовл¤в, мусимо припинити, бо що зробиш з 
большевиками, коли вони тим миром так зде- 
морал≥зували салдатськ≥ маси.
`
"—оюзники" були тод≥ в скрутному стано- 
вищ≥. –ос≥йське гарматне м'¤со виприску- 
вало њм з рук, сх≥дного фронту, значить, не 
було вже чим загатити. јнгл≥¤ мн¤лас¤, чу- 
халась, усе спод≥ваючись чужими руками 
т¤гти каштани з вогню. Ќ≥мц≥ миром з –ос≥Їю 
скр≥плювали своЇ становище. ќтже дл¤ "со- 
юзник≥в", а особливо дл¤ ‘ранц≥њ було стра- 
шенно важно, щоб хоч ¤к небудь задержати 
справу миру на сход≥. ≤ от через що вони 
так люб'¤зно посм≥хались до нас, украњнц≥в, 
так розсипали перед нами своњ французськ≥, 
склизкеньк≥, лицем≥рн≥ компл≥менти. ¬они 
нав≥ть акред≥тували до нас свого... "пред- 
ставника". («а¤ва про це на ÷. –ад≥ викли-
`
201
`
кала бурхлив≥ оплески.) Ќе посла, а т≥льки 
"представника". ѕосла вони об≥ц¤ли пот≥м 
нам дати, коли ми будемо молодц¤ми, коли 
будемо тримати св≥й фронт, коли ви¤вимо 
свою "державну зр≥л≥сть".
`
≤ вони таки пот≥м прислали своњх оф≥- 
ц≥альних посл≥в, з нотами, з в≥дпов≥дними 
актами, з урочистими церемон≥¤ми. ќтже 
н≥би цим оф≥ц≥ально визнали украњнську дер- 
жаву. јле чого варто њхнЇ признанн¤, це по- 
казалос¤ пот≥м; чого варт≥ вс¤к≥ оф≥ц≥альн≥ 
й неоф≥ц≥альн≥ слова представник≥в того гро- 
мад¤нства, в ¤кому насильство, обман ≥ брехн¤ 
на користь параз≥т≥в народу в необх≥дною 
умовою ≥стнуванн¤ такого ладу, - це ми на 
своњй шкур≥ знаЇмо тепер дуже добре.
`
¬они вчували нашу силу. ¬они бачили, 
що наш народ визнаЇ нас. ≤ поки ц¤ сила 
народнього визнанн¤ була в нас, доти й св≥- 
тов≥ спекул¤нти торгувались з нами, дурили 
нас, намагались використувати нашу силу.
`
ј ми рад≥сно плескали в долон≥ й пиша- 
лис¤ французськими реверансами! јга, от-то 
ми вже маЇмо справжню державн≥сть. ≥ ц≥л- 
ком натурально, що коли ми ≥стнуванн¤ сво- 
Їњ державности, "справжн≥сть" њњ ставили в 
б≥льшу залежн≥сть од визнанн¤ союзниками, 
н≥ж своњми масами, то ми й справу миру 
вели так, щоб б≥льше подобатись "союзни- 
кам", а не масам.
`
202
`
2. ≤ н≥мецький ≥мпер≥ал≥зм ближчий.
`
“а не т≥льки перед союзниками, а й перед 
н≥мц¤ми, перед н≥мецьким ≥мпер≥ал≥змом ми 
б≥льше уклон¤лись, н≥ж перед своњм народом. 
” той час, коли большевики поводились на 
миров≥й конференц≥њ з н≥мецькими генералами 
так, н≥би вони, большевики, були переможц¤- 
ми, (що сам≥ генерали з обуренн¤м зауважува- 
ли), коли вс≥м своњм поводженн¤м виразно 
ман≥фестували весь час свою кл¤сову й соц≥- 
альну ворож≥сть до них ≥ нав≥ть не ховали 
в≥д генерал≥в, що цей мир дл¤ них в т≥льки 
"передишка" дл¤ зм≥цненн¤ своњх сил дл¤ 
в≥йни з св≥товою реакц≥Їю й з тими самими 
генералами, - украњнська делегац≥¤ трима- 
лас¤ зовс≥м инчого тону, - "приличного", 
миролюбного, нав≥ть почасти дружого. ≥ за- 
галом на миров≥й конференц≥њ в Ѕерестю 
в≥дносини украњнськоњ делегац≥њ до делегац≥њ 
почв≥рного союзу були кращ≥, н≥ж до боль-
шевицькоњ делегац≥њ.
`
÷е по¤снити можна ще й тим, що в цей час 
велас¤ в≥йна м≥ж украњнським ур¤дом ≥ боль-
шевицьким, що почв≥рний союз, а особливо 
Ќ≥меччина в справ≥ нашоњ державности грали 
в наших очах важн≥щу ролю, н≥ж ¤кась 
соб≥ там самочинна "–ада Ќародн≥х  ом≥- 
сар≥в". јле найголовн≥ще це те, що ц≥ дер- 
жави, ¤к ≥ "союзники", по сут≥, були нам
ближч≥, н≥ж большевики. ћи в соц≥альну 
революц≥ю зовс≥м не в≥рили (хоч ≥ говорили 
в своњх резолюц≥¤х за большевиками гучн≥ 
слова), ми в≥рили в непохитн≥сть буржуаз- 
ного ладу, в≥рили в м≥цн≥сть буржуазних 
держав, прагнули … соб≥ такоњ ж держави 
"¤к у людей", отже й шукали признанн¤ й 
п≥ддержки таких сол≥дних ф≥рм, ¤к √ерман≥¤, 
јвстр≥¤, јнгл≥¤, ‘ранц≥¤, а не ¤коњсь там 
дикунськоњ, хаотичноњ, соц≥ал≥стичноњ ¬ели-
корос≥њ. ≤ через те почували представник≥в 
цих сол≥дних ф≥рм р≥дн≥шими соб≥ й потр≥б-
н≥щими.
`
Ќ≥мц≥ також бачили нашу в≥дм≥нн≥сть в≥д 
большевик≥в ≥ хвалили нас за це. Ќасамперед, 
вони дуже охоче прин¤ли украњнську деле-
гац≥ю на мирову конференц≥ю. ÷им вони вже 
немов би визнавали украњнську державу. 
ѕравда, справжнЇ визнанн¤ вони об≥ц¤ли 
нам дати т≥льки п≥сл¤ п≥дписанн¤ мирового 
договору, се-б-то так само, ¤к "союзники":
коли будете молодц¤ми й дасте нам усе, що 
нам треба в≥д вас, ми вам заплатимо своњм 
признанн¤м. Ѕо й вони, ¤к ≥ "союзники", ба- 
чили за нами силу, а, головне, бачили багацтва 
”крањни, ¤кими могли скористуватис¤.
`
≤ ми вс≥м своњм поводженн¤м ≥ вс≥ми ми- 
ровими переговорами об≥ц¤ли њм бути "молод- 
ц¤ми" й заслужити њхнЇ визнанн¤ нашоњ 
державности. ≤, натурально, що дружба з
`
204
`
большевиками не могла нам послужити на 
користь перед н≥мц¤ми.
`
«. ћир переможц¤.
`
Ќа Ѕерестейськ≥й конференц≥њ було три 
контрагенти: почв≥рний союз, ѕравительство 
—ов≥тськоњ –ос≥њ й ”р¤д ”крањнськоњ Ќарод-
ньоњ –еспубл≥ки.  ожний з контрагент≥в мав 
на мет≥ своњ ц≥л≥ й ≥нтереси, ¤к≥, розум≥Їтьс¤, 
дуже щ≥льно припадати до ≥нтерес≥в других 
контрагент≥в не могли.
`
ѕочв≥рному союзов≥, головним чином, √ер-
ман≥њ, важко було, щоб –ос≥¤ зн¤ла з свого 
фронту в≥йська й тим ув≥льнила њй сх≥дну 
арм≥ю дл¤ операц≥й на зах≥дному фронт≥; 
важно було задержати ¤к не оф≥ц≥ально, то 
сховано свою окупац≥ю зан¤тоњ тер≥тор≥њ був- 
шоњ –ос≥њ; ≥, нарешт≥, дуже потр≥бно було 
д≥стати в≥д держав бувшоњ –ос≥њ п≥дпомогу 
хл≥бом ≥ сировими продуктами.
`
ћаючи ц≥ ц≥л≥, делегац≥¤ почв≥рного союзу 
й вела вс≥ переговори так, щоб на п≥дстав≥ 
договору рос≥йська арм≥¤ насамперед ¤ко мога 
швидче перестала ≥стнувати. як ≥ ми, н≥мц≥ 
теж не дуже в≥рили в усп≥х соц≥ал≥стичноњ ре- 
волюц≥њ в –ос≥њ, сов≥тське ѕравительство зда- 
валось њм просто хвилевим ¤вищем. јле вони 
сп≥шили ним скористуватись, щоб той ур¤д, 
¤кий прийшов би по большевиках, уже не 
м≥г в≥дновити арм≥њ.
`
205
`
як ≥ дл¤ "союзник≥в", так ≥ дл¤ н≥мець- 
кого ≥мпер≥ал≥зму формула демократичного 
миру "без анекс≥й ≥ контр≥буц≥й" здавалась 
см≥шною, дит¤чою вигадкою. “а й справд≥:
¤к може ¤кий небудь пор¤дний, поважний 
≥мпер≥ал≥зм, одгодований отими самими ане- 
кс≥¤ми та контр≥буц≥¤ми, Їдиною суттю ≥стну-
ванн¤ ¤кого е с≥стематичн≥ контр≥буц≥њ, ¤к 
в≥н може прин¤ти оту вбийчу дл¤ всењ ≥стоти 
його формулу?
`
јле, см≥ючись у душ≥, н≥мецьк≥ генерали 
пресерйозно трактували виставлен≥ больше- 
виками формули, вдавали з себе найщир≥щих 
оборонц≥в демократичного, справедливого 
миру й неухильно в той же час простували 
соб≥ до тоњ самоњ анекс≥њ й контр≥буц≥њ.
`
Ѕольшевики, само собою, дуже добре ро- 
зум≥ли, з ким вони мали д≥ло й до кого 
звертали своњ формули. ¬они знали, що буде 
й анекс≥¤ й у т≥й чи инч≥й форм≥ й контр≥-
буц≥¤. јле мус≥ли згожуватись, маючи своњ 
дальш≥ ц≥л≥, зд≥йсненн¤ ¤ких могло скасу- 
вати вс¤к≥ договори. який би т¤жкий ≥ "по-
хабний" цей мир н≥ був, усе ж таки, перш 
усього, це був мир, це було припиненн¤ 
безглуздого й злочинного нищенн¤ сил на-
родн≥х. ƒал≥ цей мир давав "передишку", 
давав змогу з≥брати й зм≥цнити революц≥йн≥ 
сили. ј скр≥пленн¤ й розвиток революц≥њ в 
–ос≥њ послужили б п≥ддержкою й нав≥ть тов-
`
206
`
чком дл¤ соц≥альноњ революц≥њ на заход≥, 
¤ка, на думку большевик≥в, неодм≥нно му-
с≥ла з'¤витис¤, ¤ко насл≥док колосального 
струсу в≥йною. —оц≥альна ж революц≥¤ в 
≈вроп≥ скасувала б ус≥ договори й зобов'¤- 
занн¤ щодо буржуазних ≥мпер≥ал≥стичних 
ур¤д≥в.
`
–озум≥Їтьс¤, большевики добре здавали 
соб≥ справу також ≥ з того, через що н≥мц≥ висту- 
пали такими прихильниками самоозначенн¤ 
народ≥в у... –ос≥њ. ¬они добре розум≥ли, через 
що саме вони так гар¤че обстоювали нац≥о- 
нально-державн≥ права литовц≥в, лотиш≥в, 
пол¤к≥в, б≥лорус≥в, не говор¤чи вже про 
украњнц≥в. ѕочв≥рному союзов≥ було дуже 
важно, щоб рос≥йський велетень ¤ко мога 
швидче розпавс¤ на шматки й щоб т≥ шмат- 
ки не можна було легко й швидко зл≥пити 
знов тому, хто. прийшов би по большевиках 
≥ схот≥в виступити знову проти центральних 
держав. Ѕольшевики це бачили. јле, ¤к вони 
й сам≥ проголошували пр≥нц≥п в≥льного са- 
моозначенн¤ народ≥в, то н≥чого не могли 
сказати проти самоозначенн¤ й  урл¤нд≥њ, й 
Ћитви, й ѕольщ≥, й Ѕ≥лоруси. ”крањну ж вони 
визнали й ран≥ще, а на миров≥й конференц≥њ 
оф≥ц≥альною за¤вою й згодою на самост≥йну 
участь у переговорах окремоњ делегац≥њ в≥д 
”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки те визнан- 
н¤ ще раз п≥дтвердили, ѓм важно було, ск≥ль-
`
207
`
ки можна, вдержати ц≥ тер≥тор≥њ п≥д своњм 
впливом, не ст≥льки нац≥онально-державним, 
¤к соц≥ально-пол≥тичним. Ќ≥мц¤м же так 
само ходило о те, щоб удержати за собою й 
п≥д своњм соц≥ально-пол≥тичним ≥ державним
впливом.
`
¬ ц≥й площин≥ й велись ус≥ переговори 
та торгуванн¤, к≥нчившись розум≥Їтьс¤ на 
тому, чого хот≥в переможець почв≥рний союз. 
¬ початках марта (н. ст.) було п≥дписано 
мирового договора, по сил≥ ¤кого –ос≥¤ в≥д- 
мовл¤лась в≥д ус¤ких претенз≥й на ѕольщу, 
Ћитву, Ѕ≥лорусь (пункт 3), Ћ≥фл¤нд≥ю, ≈ст-
л¤нд≥ю (пункт 6), Ѕатум,  арс, јрдачан (п. 4), 
‘≥нл¤нд≥ю (п. 6) ≥ само собою ”крањну (п. 6). 
"ƒл¤ названих крањв не випливають з њх 
попередньоњ належности до –ос≥њ н≥¤к≥ обо- 
в'¤зки до нењ. –ос≥¤ зр≥каЇтьс¤ вс¤кого вм≥- 
шуванн¤ у внутр≥шн≥ в≥дносини сих крањв. 
Ќ≥меччина й јвстро-”горщина мають нам≥р 
уладити будучу долю сих крањв у порозу- 
м≥нню з њх населенн¤м." (ѕункт 3-≥й).
`
ўо ж до ”крањни, то в п. 6-ому говори- 
лос¤ так:
`
–ос≥¤ обов'¤зуетьс¤ негайно заключити 
мир з ”крањнською Ќародньою –еспубл≥кою 
й признати мировий догов≥р м≥ж сею дер- 
жавою та державами почв≥рного союзу. ”кра- 
њнську тер≥тор≥ю негайно очиститьс¤ в≥д ро- 
с≥йських в≥йськ ≥ рос≥йськоњ червоноњ гвард≥њ.
`
208
`
–ос≥¤ припин¤Ї вс¤ку аг≥тац≥ю чи пропаганду 
проти правительства чи публичних установ 
”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥ки."
`
Ќе зважаючи на крик, гвалт ≥ свист своњх 
пол≥тичних та соц≥альних противник≥в, боль-
шевики прин¤ли цей мир ≥ п≥дписали його. 
¬они були мудр≥щими пол≥тиками, н≥ж т≥ 
"реальн≥ пол≥тики", що називали њх "фанта- 
стами", "неуками" й "злочинц¤ми". ≤стор≥¤ 
насм≥¤лас¤ з пол≥тично-осв≥чених реальних 
крут≥њв дипльомат≥в, перевернула до гори 
ногами вс≥ њхн≥ "реальн≥" комб≥нац≥њ й п≥д- 
твердила справедлив≥сть поз≥ц≥њ, зан¤тоњ 
"фантастами".
`
4. Ќ≥мецька оп≥ка не за-ради прекрасних 
очей.
`
як видно з наведеного пункту мирового 
договору з –ос≥Їю, почв≥рний союз уз¤в п≥д 
особливу свою оп≥ку украњнську державн≥сть, 
а украњнська "соц≥ал≥стична" влада не т≥ль- 
ки в державн≥й своњй справ≥ шукала захисту 
й оборони в ≥мпер≥ал≥стичного почв≥рного 
союзу, але й у пол≥тично-соц≥альн≥й. Ќ≥мець- 
к≥ генерали ставили нав≥ть спец≥альною умо- 
вою охорону правительства й публичних 
установ ”кр. Ќар. –еспубл≥ки в≥д аг≥тац≥њ 
й пропаганди большевик≥в.
`
“ак≥ с≥мпат≥њ центрального ≥мпер≥ал≥зму 
до ”крањни пол¤гали насамперед у тому, що
`
209
`
наша влада й наш≥ "установи" були не со- 
ц≥ал≥стичн≥, не ворож≥ до њхн≥х установ ≥ не 
загрожували, ¤к "анарх≥стична" влада боль- 
шевик≥в соц≥альною заразою њм самим.
`
ƒругим же й, мабуть, дл¤ того моменту 
ще б≥льш важним мотивом була економична 
сторона справи. √р. „ерн≥н у своњй промов≥ 
24 с≥чн¤ м≥ж инчим так говорив з приводу 
мирових переговор≥в у Ѕерестю:
`
"ѕрацюю над миром з ”крањною й ѕетро- 
градом. ћир з ѕетроградом н≥чого не зм≥- 
нить у нашому деф≥н≥тивному становищу... 
¬ивозити ѕетроград також н≥чого не може, 
бо там нема н≥чого, кр≥м революц≥њ й анар- 
х≥њ... «аключенн¤ миру инакше представл¤- 
Їтьс¤ з ѕетроградом, инакше з ”крањною, 
бо ”крањна маЇ засоби поживи, ¤к≥ вона 
може вивозити, коли погодимос¤ в торго- 
вельних справах. —права продовольча Ї те- 
пер клопотом усього св≥ту й граЇ скр≥зь 
величезну ролю."
`
ќтже вс≥ вищезгадан≥ причини, а також 
оц¤ економична умова поставили ”крањну в 
дуже виг≥дне становище на миров≥й Ѕере- 
стейськ≥й конференц≥њ.
`
Ќасамперед, нашу делегац≥ю було при-
н¤то ¤к делегац≥ю окремоњ держави, чим 
сама державн≥сть уже майже визнавалась. 
ѕот≥м у конфл≥кт≥ з большевиками н≥мц≥ ви- 
разно стали на б≥к украњнц≥в.
`
210
`
—початку делегац≥¤ —ов≥тськоњ –ос≥њ ви- 
знала украњнську делегац≥ю ¤к окрему, само- 
ст≥йну й правосильну. ÷е було в печатках 
мирових переговор≥в, коли в≥йна –ос≥њ з ”кра- 
њною т≥льки починалась, коли результати сењ 
в≥йни були ще не¤сн≥.  оли ж у ’арьков≥ 
склавс¤ ”крањнський —ов≥тський ”р¤д ≥ коли 
миров≥ переговори украњнц≥в з почв≥рш≥м 
союзом зле в≥дбивалис¤ на мирових умовах 
–ос≥њ, большевики прислали в≥д ’арьк≥в-
ського Ќароднього —екретар≥ату своњх пред- 
ставник≥в, ¤ко Їдиних правосильних заступ- 
ник≥в ≥нтерес≥в ”крањни.
`
Ќ≥мц¤м, розум≥Їтьс¤, така комб≥нац≥¤ була 
невиг≥дна, бо тод≥ б виходив мир не з ”кра- 
њною й –ос≥Їю, а з самою –ос≥Їю. ”крањнська 
делегац≥¤ запротестувала проти харьк≥вських 
представник≥в ≥ н≥мц≥ ц≥лковито стали на б≥к 
украњнц≥в, визнавши т≥льки њх правомочним 
представництвом в≥д украњнськоњ держави.
`
–озум≥Їтьс¤, н≥мц≥ це робили не заради 
прекрасних очей ”крањни, а також не через 
те, що вважали це справедливим, або що, 
д≥йсно, визнавали украњнську делегац≥ю 
справжн≥м представництвом, або що бачили 
за украњнц¤ми таку вже безсумн≥вну силу. 
ѓм добре були в≥дом≥ й наш≥ сили, й д≥йсне 
становище на ”крањн≥. ¬они знали, що харь-
к≥вський ”р¤д наб≥рав усе б≥льше та б≥льше 
влади на ¬крањн≥ й що ”р¤д ÷ентральноњ
`
211
`
–ади все б≥льш ≥ б≥льш губив знач≥нн¤. ј 
тим не меньче н≥мц≥ вважали т≥льки його 
д≥йсним представником украњнськоњ держа- 
ви, бо так вважати було дл¤ них корисно 
й потр≥бно.
`
≤ т≥льки цим можна по¤снити т≥ велик≥ 
усп≥хи, ¤к≥ мала украњнська держава на 
Ѕерестейськ≥й конференц≥њ.