–ќ«ƒ≤Ћ IX.
`
“имчасове ѕравительство одкида дома- 
ганн¤ ÷ентральноњ –ади.
`
1. ”рочиста зустр≥ч в≥дпов≥д≥ “имчасового ”р¤ду. -
2. ѕрирода сел¤нськоњ пробудженоњ н≥жности. - 3. "≤ 
хведеративна!" - 4. ћиру й земл≥! - 5. ƒва громи 
з ѕетрограду.
`
1. ”рочиста зустр≥ч в≥дпов≥д≥ “имчасо- 
вого ”р¤ду.
`
ј тим часом у центр≥ ”крањни, в.  ињв≥ 
÷ентральна –ада зб≥рала представництво в≥д 
ус≥Їњ трудовоњ сел¤нськоњ украњнськоњ земл≥, 
щоб разом з ним достойно й поважно зустр≥ти 
в≥дпов≥дь руськоњ демократ≥њ й –ос≥йського 
”р¤ду. ¬исилаючи делегац≥ю, ÷ентральна 
–ада була певна, що тепер, п≥сл¤ ¬сеукрањн- 
ського  онгресу та п≥сл¤ ¬≥йськового «'њзду 
й руська демократ≥¤ й ”р¤д переконаютьс¤, 
що сила в украњнства Ї, що народн≥ маси 
сто¤ть за ним ≥ що ÷ентральна –ада маЇ 
право й п≥дстави бути представницею свого 
народу. ј коли це так, то в≥дмови на дома- 
ганн¤ не може бути.
`
174
`
≤ навмисно було розраховано одкрити 
¬сеукрањнський сел¤нський з'њзд на час по- 
верненн¤ делегац≥њ з ѕетрограду.
`
ƒелегац≥¤ прибула, з'њзд було одчинено, 
але... в≥дпов≥д≥ ”р¤ду не було. ƒелегац≥¤ 
могла т≥льки здати справозданн¤ про своњ 
переговори з окремими м≥н≥страми, про за- 
с≥данн¤ з ур¤довою ком≥с≥Їю, та про свою 
"авд≥енц≥ю" у ¬иконавчого  ом≥тету ѕетро- 
градськоњ –ади роб≥тничих та салдатськпх 
депутат≥в.
`
—правозданн¤ викликало таке обуренн¤, 
що воно перелилось через край ≥ залило 
нав≥ть саму ÷ентральну –аду. ƒл¤ чого, по 
в≥що вона посилала делегац≥ю випрохувати 
милост≥њ в цих в≥ков≥чних ворог≥в нашого 
народу? Ќе проханн¤ми, не переговорами, 
не справедливостю треба з ними балакать, а 
кулаком!
`
2. ѕрирода сел¤нськоњ пробудженоњ 
н≥жности.
`
јле було би великою помилкою й блудом 
у розум≥нню дальших под≥й думати, що в 
цьому обуренню найб≥льшу ролю грало не-
вдоволене нац≥ональне чутт¤ сел¤н.
`
—ел¤нин з соц≥альноњ природи своЇњ Ї 
реал≥ст. ¬≥н оц≥нюЇ ¤вища не по њхн≥й 
≥деальн≥й, можлив≥й ц≥нности, а з погл¤ду 
реальноњ, сучасноњ корисност≥њ. Ќац≥ональна
`
175
`
св≥дом≥сть, нац≥ональне чутт¤ - це Ї вже 
абстракц≥¤ часовоњ реальности, це в перед- 
бачанн¤ дальшого, п≥драхунок минулого, 
скомб≥нуванн¤ в щось одне всього минулого, 
сучасного й майбутнього.
`
”крањнський сел¤нин не мав н≥ змоги, н≥ 
часу до таких складних комб≥нац≥й. јле в≥н 
мав нац≥ональну ≥нтуњц≥ю, позасв≥домий розум, 
¤кий одкладав у душ≥ його життЇв≥ категор≥њ 
в одну певну ц≥л≥сть. ≤ та ц≥л≥сть невиразно 
в≥дчувалась ним разураз, а п≥д час револю- 
ц≥њ, п≥д час пробудженн¤ загального украњн- 
ського руху пробудилась ≥ в йому з певною 
силою. јле тут же, зараз же злилась з його 
реал≥стичною природою й набрала ц≥лком 
конкретних соц≥альних форм, ¤к≥ дл¤ сел¤- 
нина були ц≥лком зрозум≥л≥ й виразно видн≥.
`
3. "≤ хведеративна!"
`
–еволюц≥¤ знищила владу стражник≥в, 
ур¤дник≥в, губернатор≥в, усе те конкретне, 
реальне зло, ¤ке сел¤нин в≥дчував на соб≥ 
що-дн¤. Ћишалось питанн¤ ще про в≥йну й 
землю. ¬≥йна одб≥рала в сел¤нина хл≥б ≥ ро- 
б≥тник≥в од земл≥. Ќа земл≥ сид≥в ще по- 
м≥щик ≥ чогось ждав. ÷е все було зло, ¤ке - 
треба було знищить. ”р¤д же, в≥д ¤кого 
залежало те знищенн¤, провадив дал≥ в≥йну 
й дозвол¤в пом≥щикам сид≥ти на земл≥ й 
чогось дожидатись.
`
176
`
ќтже до ”р¤ду дов≥рр¤ не було. ¬≥рити 
можна було т≥льки т≥м, хто скинув цар¤, 
стражник≥в ≥ був проти пом≥щик≥в. “≥льки 
своњм можна було в≥рити.
`
—алдат був св≥й ≥ той, хто скинув цар¤. 
Ќ≥хто не мав на сел≥ б≥льшого дов≥рр¤, авто-
р≥тету, ¤к салдат. ≥ не оф≥цер, не унтер, а 
простий, "р¤довий" салдат.
`
—воњм був ≥ той, хто по сел¤нськи гово- 
рив, хто здавна був в≥домий на сел≥, хто 
був "з наших, з простих", по простому ба- 
лакав, по простому поводивс¤, сп≥вав "про- 
стих" п≥сень, по простому прокламац≥њ писав, 
газети на прост≥й мов≥ друкував, словом, цю 
"прост≥сть" шанував, приймав ≥ нав≥ть у за- 
кон вводив. ¬≥д цього в≥¤ло р≥дностю, це 
пробуджувало г≥дн≥сть, горд≥сть, - це ви- 
кликало велике дов≥рр¤. «начить, ц≥ д≥йсно 
хот¤ть добра простим люд¤м, значить, вони 
спин¤ть в≥йну, вернуть син≥в-роб≥тник≥в ≥ 
дадуть мужикам землю, на ¤к≥й ще сид¤ть 
пом≥щики.
`
“аким чином "пробуджена н≥жн≥сть" зараз 
же п≥дпор¤дковувалась сел¤нському реал≥з- 
мов≥, злучалас¤ з ним в одне, непод≥льне 
чутт¤.
`
–уськ≥ демократи й реакц≥онери см≥¤лись 
з украњнських сел¤н, ¤к≥ не давали промов- 
л¤ти т≥м ораторам, ¤к≥ в лозунг: "–ос≥йська 
демократична –еспубл≥ка" не вставл¤ли "≥
`
177
`
федеративна". Ќа ¬серос≥йському —ел¤нсько- 
му «'њзд≥ в ѕетроград≥, ¤кий одбувавс¤ ¤к 
раз п≥д час перебуванн¤ там делегац≥њ ÷ен- 
тральноњ –ади, сeл¤не з ”крањни склали свою 
окрему фракц≥ю (до 170 чолов≥к) на грунт≥ 
цього додатку - "≥ федеративна". –уськ≥ 
соц≥ал≥сти-революц≥онери, п≥д проводом ¤ких 
проходив «'њзд ≥ ¤к≥ пр≥нц≥п≥ально визна- 
вали право самоозначенн¤ нац≥й, вживали вс≥х 
усиль, щоб збить украњнських сел¤н з цього 
додатку. ѕускалась у х≥д ≥ демагог≥¤, й уми- 
сна брехн¤, й насм≥шка, й висм≥юванн¤, й 
"обхажаванье" вс¤кими гарними словами та 
об≥ц¤нн¤ми. Ќ≥, украњнц≥-сел¤не н≥ за що не 
хот≥ли уступитис¤ з "≥ федеративна". як 
т≥льки хтось з промовц≥в вимовл¤в "–ос≥йська 
ƒемократична –еспубл≥ка", вош≥ зараз же 
зд≥ймали гом≥н, стук≥т ≥ обурено кричали "≥ 
хведеративна! ≥ хведеративна!"*)
`
–уськ≥ демократи, розум≥Їтьс¤, мали рац≥ю, 
коли казали, що "хахли"-сел¤не сам≥ не 
знали, що таке та "федеративна". ƒ≥йсно, 
вони не знали, що воно таке, але вони в≥рили 
"своњм люд¤м", ¤к≥ говорили по простому, 
¤к≥ були так само з ”крањни, ¤к≥ ц≥лком 
в≥рно знали, що треба "нашим люд¤м" там 
на ¬крањн≥ й ¤к≥ твердо й гар¤че обстоювали 
ц≥ потреби перед руськими. ¬они знали, що
`
*) I ¬серос≥йський —ел¤нський «'њзд примушений 
був прин¤ти в свою резолюц≥ю цей додаток.
`
178
`
"федеративна" забезпечуЇ њм землю, й т≥льки 
њм, а не т≥м, хто н≥коли на ц≥й земл≥ не 
робив, а прийде зв≥дкись ≥ в≥зьме ст≥льки 
ж, ск≥льки й той, хто з д≥да-прад≥да ту 
землю своњм потом поливав.  оли вони не 
знали, в чому саме, через що й ¤к, то 
в≥дчували добре там у ѕетроград≥ свою 
в≥дм≥нн≥сть, свою нер≥дн≥сть з руськими се- 
л¤нами. ÷¤ в≥дм≥нн≥сть називалась "≥ хведе-
ративна", отже вони твердо й непохитно об- 
стоювали њњ.
`
“ак само на ”крањн≥ все сел¤нство в≥рило 
÷ентральн≥й –ад≥, бо вона була "сво¤", вона 
добре знала потреби "простих людей" ≥ хот≥ла 
зд≥йснити т≥ потреби. ÷≥ потреби називались 
"автоном≥¤ ”крањни" ≥ "федеративна –ос≥¤". ¬ 
щ≥х словах м≥стилась ≥ пробуджена н≥жн≥сть 
сел¤нства, й реаб≥л≥тована простота, й повага 
до "простоњ" мови, й узаконенн¤ його в≥д-
м≥нности в≥д "руського", "кацапа", й л≥кв≥- 
дац≥¤ образливоњ в≥чноњ зневаги цього "ка- 
цапа" до "хахла", й, нарешт≥, в цих словах 
було вир≥шенн¤ питанн¤ в≥йни й земл≥. –е- 
ал≥стичний, мон≥стичний розум сел¤нина ц≥ 
дв≥ категор≥њ, - нац≥ональне й соц≥альне, - 
зараз же зливав у одну, непод≥льну, орга-
нично пов'¤зану м≥ж собою ц≥л≥сть. ’то за 
землю, той ≥ за јвтоном≥ю. ’то проти јвто- 
ном≥њ, той ≥ проти земл≥.
`
ќт через що н≥ одна руська парт≥¤ на
`
179
`
”крањн≥ не мала й не могла мати н≥¤кого 
впливу серед украњнського сел¤нства. ¬они 
були чуж≥, не "з своњх", вони були проти 
автоном≥њ; отже вони були проти ≥нтерес≥в 
украњнського сел¤нина, а, значить, ≥ проти 
земл≥ йому.
`
ќт через що не мала н≥¤к≥сенького усп≥ху 
та шалена аг≥тац≥¤, ¤ку пустила в х≥д руська 
демократ≥¤ в  ињв≥ серед член≥в сел¤нського 
з'њзду, щоб збить враж≥нн¤ в≥д справозданн¤ 
делегац≥њ й привернуть украњнське сел¤нство 
на б≥к руськоњ демократ≥њ й њњ ”р¤ду. ¬есь 
 ињв за тих дн≥в був повний нац≥ональними 
дебатами. Ќа улиц¤х, на трамва¤х, на пла- 
цах, скр≥зь зб≥рались купки й ц≥л≥ м≥т≥нги, 
на ¤ких населенн¤  ињва розбивалось на 
дв≥ половини: украњнську й не-украњнську. 
(ƒо останньоњ бо належали не т≥льки руськ≥, 
але й Їврењ, й пол¤ки, й чехи, словом, ус≥ 
нац≥ональности, ¤к≥ жили на ”крањн≥ й 
¤к≥ почували себе вищими за украњнц≥в). 
—ел¤н оточували зо вс≥х бок≥в, засипали 
доказами, хитрими запитами, лайками й 
брехн¤ми на адресу пров≥дник≥в украњнства, 
провокац≥йними чутками, закликали до себе, 
манили об≥ц¤нн¤ми, - сел¤не на все це т≥ль- 
ки крутили головами й казали: "≥ хведе-
ративна!"
`
≤ з повн≥њм дов≥рр¤м та непохитностю 
йшли на св≥й з'њзд.
`
180
`
4. ћиру й земл≥!
`
јле ¤к дорожила украњнська демократ≥¤ 
революц≥Їю, ¤к берегла њњ, ¤к бо¤лась по- 
вороту старого, може виразно показати ре- 
золюц≥¤ цього самого обуреного сел¤нського 
з'њзду про мир ≥ в≥йну. Ќе вважаючи на те, 
що руська демократ≥¤ й њњ ”р¤д одпихали 
украњнство в≥д активноњ, св≥домоњ участи в 
справ≥ оборони; не вважаюч≥њ на те, що в≥д- 
кидались ус≥ домаганн¤ украњнства, - не 
зважаюч≥њ на те, що украњнське сел¤нство 
найб≥льше терп≥ло в≥д в≥йни й найжагуч≥ще 
бажало миру, - з'њзд постановл¤Ї:
`
"« огл¤ду на те, що розгром рос≥йськоњ 
арм≥њ загрожуЇ руњною ”крањн≥, з'њзд уважаЇ 
необх≥дним помагати вс≥ма способами арм≥њ 
й закликуЇ њњ до активноњ оборони –≥дного 
 раю."
`
÷е - 4й пункт резолюц≥њ, а в перших трьох 
усе ж таки домаганн¤ ¤ко мога швидче 
ск≥нчити в≥йну й ск≥нчити њњ "без анекс≥й 
та контр≥буц≥й".
`
≤ в цьому питанню вс≥ теч≥њ на з'њзд≥ 
були ц≥лком сол≥дарн≥ й однодушн≥.
`
“ак само, ¤к ≥ в п≥дкресленню, що укра- 
њнський народ твердо стоњть на поз≥ц≥њ свого 
нац≥онального й державного в≥дродженн¤. 
ѕункт трет≥й:
`
"ўоб украњнський народ м≥г по заклю-
`
181
`
ченню мира жити нац≥онально-пол≥тичним 
житт¤м у ц≥лости, не розд≥лений м≥ж ин-
шими державами, “имчасове ѕравительство 
повинно поклопотатис¤, щоб представники 
украњнського народу вз¤ли участь у миров≥м 
м≥жнародн≥м конгрес≥."
`
јле в земельному питанню такоњ сол≥дар-
ности вже не було. ÷е було ≥менно те пи- 
танн¤, на ¤кому могла розбитис¤ Їдн≥сть 
украњнськоњ демократ≥њ, бо дв≥ найвпливов≥щ≥ 
теч≥њ украњнства, - соц≥альдемократи й соц≥а- 
л≥сти-революц≥онери, - розв'¤зували це пи- 
танн¤ кожна по своЇму.
`
—оц≥альдемократи розгл¤дали його з по- 
гл¤ду розвитку загального с≥льського госпо- 
дарства, пов'¤заного з розвитком ус≥х про-
дукц≥йних сил краю, а також з погл¤ду тих 
реальних в≥дносин на сел≥, ¤к≥ були на ”кра- 
њн≥. –ахуючись з фактом значноњ к≥лькости 
високо-розвинених великих господарств, ба- 
жаючи зберегти дл¤ краю й дл¤ його даль- 
шого розвитку њхню високу техн≥ку, досв≥д, 
словом, усе культурне й економичне знач≥нн¤ 
цих хаз¤йств, соц≥альдемократи вважали по-
тр≥бним тим чи инч≥м способом уберегти њх 
в≥д дробл≥нн¤, в≥д нищенн¤ й под≥лу њхн≥х 
засоб≥в ≥ способ≥в господарюванн¤.
`
 р≥м того бравс¤ на увагу характер за- 
гального сел¤нського господарства на ”кра- 
њн≥, його суто-≥нд≥в≥дуал≥стичну с≥стему.
`
182
`
« цих погл¤д≥в соц≥альдемократи з ве- 
ликим кр≥т≥цизмом п≥дходили до аграрноњ 
програми соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в, ¤ку, на 
думку соц≥альдемократ≥в, украњнськ≥ есери 
просто переписали в руських есер≥в, не ра- 
хуючись з в≥дм≥нними в≥д руських умовами 
на ”крањн≥. —оц≥ал≥зац≥¤ земл≥ руських есе- 
р≥в мала хоч с¤кий такий кор≥нь у руськ≥й 
"общин≥". —оц≥ал≥зац≥¤ мала бути розвитком 
тоњ общини, удосконаленн¤м њњ, обкультурен-
н¤м того пр≥м≥тивного соц≥ал≥зму, ¤кий, на 
думку руських есер≥в, уже був у общин≥.
`
÷е було, принаймн≥, до певноњ м≥ри ло- 
г≥чно й посл≥довно. ј ¤к же можна було 
прикласти цю теор≥ю до ”крањни, де не було 
тоњ "¤чейки соц≥ал≥зму" - общини?
`
≤ соц≥альдемократи закидали соц≥ал≥стам-
революц≥онерам, що њхн¤ вс¤ парт≥¤ Ї чисто-
руський продукт, ¤кий на украњнському грунт≥ 
не може рости.
`
јле так чи с¤к, а есери були парт≥Їю, 
¤ка вз¤ла на себе обстоюванн¤ сел¤нських 
≥нтерес≥в. ÷е була њхн¤ монопол≥¤, њхн¤ спе- 
ц≥альн≥сть. —ел¤нство знало њх, ¤к таких, в≥- 
рило њм ≥ йшло за ними, ц≥лком покладаю-
чись на те, що ¤к би не називалась та 
реформа, а ц≥ люди найб≥льше подбають, 
щоб земл¤ перейшла до сел¤н.
`
—оц≥альдемократи це бачили … знали. ј 
¤к есери ще сам≥ за того часу не зовс≥м були
`
183
`
певн≥ в можливости соц≥ал≥зац≥њ, то п≥сл¤ 
гар¤чих дебат≥в, було знайдено загальну по-
з≥ц≥ю, ¤ка на ¤кийсь час задовольнила вс≥х. 
ј саме:
`
ѕриватна власн≥сть на землю повинна 
бути скасована. ¬с¤ земл¤ на ”крањн≥ без 
викупу йде в ”крањнський «емельний ‘онд, 
¤ким зав≥дуЇ сам народ через ”крањнський 
—ойм ≥ пов≥тов≥ та волосн≥ земельн≥ ком≥тети, 
вибран≥ на демократичних основах. ¬серос≥й- 
ськ≥ ”становч≥ «бори повинн≥ се затвердити. 
« цього фонду можуть користуватись землею 
т≥льки т≥, ¤к≥ будуть обробл¤ти землю своњми 
руками. Ќеобх≥дно установити земельну нор- 
му, ¤ка повинна бути не меньче в≥д норми 
зуживанн¤ й не б≥льша в≥д трудовоњ. ¬ ме- 
жах сењ норми вс≥ хл≥бороби можуть зоста- 
тис¤ при своњх господарствах. Ѕажано, щоб 
б≥льш≥ зразков≥ господарства передавалис¤ в 
руки с≥льсько-господарських товариств. Ћ≥си, 
води, копальн≥ й инч≥ земельн≥ недра в межах 
”крањни визнаютьс¤ власностю всього наро- 
ду. ¬идатки по земельн≥й реформ≥ платить 
держава.
`
5. ƒва громи з ѕетрограду.
`
ќтже небезпечний кам≥нь було щасливо об-
минено. ћожна було дал≥ дружно, сп≥льно ве- 
сти корабель в≥дродженн¤ на зустр≥ч бур¤м ≥ 
небезпекам, не бо¤чись ослабленн¤ зсередини.
`
184
`
ј бур¤ вже зб≥ралась. ≥ першим громом 
була телеграма в≥йськового м≥н≥стра  eренсь- 
кого про заборону ним ƒругого ”крањнського 
¬≥йськового «'њзду, ¤кий скликав ”крањнський 
¬≥йськовий √енеральний  ом≥тет. ћотиви 
заборони: невчасн≥сть, - "несвоевременно". 
—тарий, ще царський мотив, ¤кий тут же 
побивавс¤ дозволом того самого м≥н≥стра 
 eренського на польський в≥йськовий з'њзд.
`
ј другим, ще гр≥зн≥шим громом була 
друга телеграма, так само ще п≥д час сел¤н- 
ського з'њзду, одержана ÷ентральною –адою 
про те, що “имчасове ѕравительство р≥шуче 
одкинуло вс≥ домаганн¤ ÷ентральноњ –ади, 
передан≥ ”р¤дов≥ через делегац≥ю.
`
"—в¤то революц≥њ ск≥нчилось. ЌастаЇ гр≥з- 
ний час!" -сказав голова ÷ентральноњ –ади, 
ћ. —. √рушевський, прочитавши телеграму 
«'њздов≥.
`
“реба було готуватись до бур≥. “реба 
було зустр≥чати њњ сп≥льними всеукрањнськими 
силами. —ел¤нський «'њзд обрав ≥з себе –аду 
—ел¤нських ƒепутат≥в, ¤ка мала вв≥йти в 
склад ÷ентральноњ –ади. ѕоповнена ще в 
дужч≥й м≥р≥, н≥ж ран≥ще, сел¤нством, голов- 
ною силою украњнськоњ нац≥њ, ”крањнська 
÷ентральна –ада з ус≥м розум≥нн¤м ваги й 
серйозности моменту напружила вс≥ своњ сили.