–ќ«ƒ≤Ћ VII.
`
”крањн≥зац≥¤ в≥йська.
`
1. –ос≥¤ - руська чи вже не руська? - 2. »нчих треба 
кулемет≥в позад арм≥њ. - 3. Ќац≥¤ хоче жити й у в≥й- 
ську. - 4. ѕерший украњнський полк ≥мени Ѕогдана 
’мельницького. - 5. ћаленька перемога. - 6. Ќе си- 
лою зброњ в≥йська, а силою духу його.
`
1. –ос≥¤ - руська чи вже не руська?
`
јле, знов п≥дкреслюю: ми не збройною, 
не ф≥зичною силою хот≥ли доводити своЇ 
право. ≤ ¤к це н≥ здастьс¤ на перший погл¤д 
протир≥чивим, а ¤к раз на в≥йськов≥й справ≥ 
це найкраще й ви¤вл¤лос¤.
`
¬ питанню ж про украњн≥зац≥ю в≥йська 
ще впразн≥ще виступило розум≥нн¤ одноњ й 
другоњ сторони сут≥ нац≥ональноњ справи на 
”крањн≥.
`
ћи, украњнц≥, хот≥ли жити й ви¤вл¤ти 
себе в ус≥х сферах ≥ галуз¤х житт¤. ћи 
гадали, що вс≥ громадськ≥, пол≥тичн≥ й 
соц≥альн≥ установи мус¤ть бути дл¤ народу, 
а не народ дл¤ них. Ќа ”крањн≥ - народ укра- 
њнський. ќтже дл¤ його, ¤к украњнського 
`
126
`
народу мус¤ть бути вс≥ установи: ур¤д, ад-
м≥н≥страц≥¤, школа, суд. ј також ≥ в≥йсько.
`
÷е - одне. ƒруге, - ви¤в пробудженого на- 
ц≥онального чутт¤ не м≥г обмежитись тою 
чи инчою сферою громадсько-пол≥тичного 
житт¤. ¬ кожн≥й сфер≥ були украњнц≥ й у 
кожн≥й сфер≥ вони хот≥ли, вони мус≥ли ви- 
¤вл¤ти себе, ¤к украњнц≥, затвержувати своЇ 
"¤", поширювати його, закр≥пл¤ти певними 
нормами. ‘абричн≥ роб≥тники, учител≥, ко- 
оператори, студенти, прикащики, ур¤довц≥, 
вс≥ гуртувались нац≥онально, вс≥ домагались 
свою галузь д≥¤льности украњн≥зувати, се-б-то 
принатурити до об'Їкту свого ≥стнуванн¤, - 
украњнського народу - й узаконити, унеоб-
х≥днити, уприроднити свою "пробуджену н≥ж- 
н≥сть".
`
„ому ж би мав бути позбавлений цього 
салдат? ≤менно той, ¤кий найб≥льше прин≥с 
жертв на в≥йн≥, ¤кий своњм здоров'¤м ≥ 
житт¤м боронив державу, ¤кий, власне, зн≥с 
царський трон ≥ дав волю вс≥м кл¤сам ≥ на- 
родам –ос≥њ? „ерез що саме йому не можна 
було ви¤вити свого нац≥онального "¤"?
`
≤ ц≥лком натурально, що по вс≥й д≥Їв≥й 
≥ резервн≥й рос≥йськ≥й арм≥њ украњнець-салдат 
заворушивс¤, загомон≥в ≥ став домагатись 
затверженн¤ й узаконенн¤ своЇњ вибухлоњ 
нац≥ональноњ св≥домости в певних орган≥за-
ц≥йш≥х формах.
`
127
`
–уськ≥ цього не розум≥ли. –озгл¤даючи 
нац≥ональне, а надто украњнське питанн¤ 
зовс≥м з инчого погл¤ду, вони н≥¤к не могли 
збагнути, дл¤ чого ще в≥йсько вплутувати в 
цей "нац≥онал≥зм", те в≥йсько, ¤ке повинно 
бути м≥цним, дружним, д≥сц≥пл≥нованим. Ќе 
розум≥ючи сут≥ нац≥онального руху, не при- 
кладаючи усиль, щоб чесно, об'Їктивно зро- 
зум≥ти його, п≥ддаючись т≥льки своњм нац≥о- 
нальним ≥мпульсам, вони й питанн¤ про ор- 
ган≥зац≥ю нац≥ональних в≥йськ розв'¤зували 
по своЇму. ѕроголошуючи де треба й не 
треба "право самоозначенн¤ нац≥й", щедро 
роздаючи т≥ права в програмах ≥ промовах, 
вони н≥коли серйозно не задумувались над 
тим, ¤кою маЇ бути –ос≥¤, коли те право 
реал≥зуЇтьс¤. ≤ емоц≥онально мислили соб≥ 
й дал≥ –ос≥ю такою, ¤кою вона була до рево- 
люц≥њ, - централ≥стичною, н≥ в ¤к≥й м≥р≥ не 
розмежованою, з пануючим станом руських. 
–ос≥¤ - Ї руська держава. ќтже пор¤дкувати 
њњ долею, встановлювати той чи ннчий лад, 
боронити њњ кордони на фронтах, розпор¤жа-
тись арм≥¤ми Ї справа руська й лежить в 
компетенц≥њ руських.
`
„ерез це, коли в в≥йську п≥шов нац≥о- 
нальний рух, коли нац≥њ стали домагатись 
орган≥зац≥њ арм≥њ по нац≥ональному пр≥нц≥пу, 
н≥ руський ”р¤д, н≥ руське громад¤нство 
н≥¤к не могли зрозум≥ти, дл¤ чого цо. ¬они
`
128
`
не розум≥ли, що инч≥ нац≥њ зовс≥м не вва- 
жали всю –ос≥ю вже т≥льки руською, що 
право пор¤дкувати њњ долею, право й обов'¤- 
зок боронити њњ на думку инчнх нац≥й були 
зовс≥м не руською справою, а вже справою 
вс≥х народ≥в, що живуть у –ос≥њ.
`
Ќедержавн≥, непануюч≥ нац≥њ инакше в≥д- 
чували "право самоозначенн¤". ¬они не ма- 
ли н≥¤ких п≥дстав ≥ причин лишати його в 
програм≥, вони зараз же, в своњй св≥домости, 
в своњй ц≥л≥й ≥стот≥, в усьому життю свойому 
зреал≥зували його. ≤ через те дл¤ них стара, 
централ≥стична, руська –ос≥¤ зникла, перe-
стала ≥стнувати. ƒл¤ них була нова њхн¤ 
–ос≥¤, кооперац≥¤ в≥льних, самоозначених 
народ≥в. ј тому не руською, але њхньою 
була справа оборони ц≥Їњ новоњ –ос≥њ в≥д 
н≥мецького ≥мпер≥ал≥зму.
`
2. »нчих треба кулемет≥в позад арм≥њ.
`
„ерез те недержавн≥ нац≥њ почували повно 
своЇ право втручатись у орган≥зац≥ю в≥йсько- 
воњ справи. ¬они бачили, що арм≥¤ була вже 
й до революц≥њ розхитана. –еволюц≥¤, хоч-
не-хоч, поб≥льшила розхитан≥сть. ¬ол¤ з≥б- 
рань, слова, орган≥зац≥й ослабл¤юче одбилась 
на в≥йську. «гага салдата скористуватись ≥ 
соб≥ здобутками революц≥њ, нового житт¤, його 
непереможна огида до крови, убийства й 
смерти, його втома, все це позбавл¤ло ро-
`
129
`
с≥йську арм≥ю витревалости, завз¤тости, сили 
в≥дпорностп. –еволюц≥¤ не дозвол¤ла вже 
ставити позад в≥йська кулемети, щоб вогнем њх 
гнати в б≥й частини й не давати њм т≥кати. 
—ловом, було багато фактор≥в, розкладаючих 
арм≥ю й не було таких, ¤к≥ б скр≥пл¤ти њњ.
`
ќтже недержавн≥ нац≥њ, знаючи, ¤кою си- 
лою Ї нац≥ональне чутт¤, а особливо т≥льки 
що пробуджене, хот≥ли ним зм≥цнити арм≥ю. 
¬они хот≥ли поставити за нею инч≥ кулемети, 
¤к≥ б вогнем любови до своЇњ земл≥, до своЇњ 
нац≥њ стримували во¤к≥в на поз≥ц≥¤х. Ќе ка-
зений ура-патр≥отизм, не абстрактний, хо- 
лодний ≥ чужий дл¤ недержавних нац≥й 
патр≥отизм, а патр≥отизм своЇњ земл≥, своЇњ 
нац≥њ, на думку непануючих нац≥й, м≥г здер- 
жати салдата на фронт≥. —алдатов≥ треба 
було ¤ко мога конкретн≥ше, реальн≥ше пред- 
ставити необх≥дн≥сть оборони. …ого треба 
було запалити життЇвою, наочною любоввю. 
ј дл¤ цього треба було розд≥лити всю арм≥ю 
по нац≥ональност¤м ≥ кожну нац≥ональну 
арм≥ю поставити на њњ земл≥, по можности 
ближче до р≥дш≥х кожному салдатов≥ око- 
лиць. “ут в≥н реально бачив би необх≥дн≥сть 
не пускати ворога на його землю, до його 
близьких ≥ дорогих йому людей ≥ предмет≥в.
`
÷е була головна причина домаганн¤ не- 
державних нац≥й реорган≥зац≥њ арм≥њ по на- 
ц≥ональному пр≥нц≥пу.
`
130
`
≥ хто знаЇ, ¤к би повернулась ус¤ ≥стор≥¤ 
–ос≥њ, коли б цьому факторов≥ дано було силу.
`
јле н≥ руський ”р¤д н≥ руське громад¤н- 
ство й слухати не хот≥ли про це. ¬они мали 
дужчий, кращий фактор -  eренського. ¬они 
гадали, вони пренањвно в≥рили, що цей ≥сте- 
рично-красномовний, невтомний на балака- 
нину чолов≥к може запалити зтомлену, роз- 
хитану арм≥ю.
`
ѕравда, коли на фронт≥ трапл¤лась ¤кась 
дуже вже кричуща неудача й зв≥дти в≥¤ло 
гр≥зними пересторогами, перенепокоЇний ”р¤д 
починав уважн≥ще слухати недержавн≥ нац≥њ, 
починав вагатись, скликать ¤к≥сь наради з 
представник≥в цих нац≥й. јле, ¤к т≥льки за- 
тихало на фронт≥, наради розпускались ≥ 
знову по арм≥њ роз'њжжав тр≥скучий  ерен-
ський ≥ з ус≥Їњ сили дмухав у нењ вогнем 
своЇњ красномовности.
`
јле в≥д цього, розум≥Їтьс¤, розпал¤вс¤ 
т≥льки сам  eренський. Ќ≥кого його промови 
не переконували. Ќе переконували вони й 
непануючих нац≥й, хоч  ерепський й гро-
зивс¤ на них кулачком, особливо на украњнц≥в.
`
3. Ќац≥¤ хоче жити й у в≥йську.
`
Ќац≥њ, ¤к≥ хот≥ли жить, - хот≥ли жить ≥ 
в арм≥њ, на фронт≥, в тилу, скр≥зь. „ерез те, 
не вважаючи на вс¤к≥ перепони, перешкоди, 
нац≥ональн≥ орган≥зац≥њ виникали в арм≥њ,
`
131
`
росли, Їднались ≥ обхоплювали все ширше 
й ширше коло нац≥ональних елемент≥в. јле 
чутт¤ пануючоњ нац≥њ заразило й руськ≥ сол- 
датськ≥ маси й на цьому грунт≥ стали вини- 
кати в арм≥њ непорозум≥нн¤, сутички м≥ж 
руськими й салдатами непануючих нац≥й. 
¬ цих сутичках росла й скр≥пл¤лась св≥до- 
м≥сть украњнського елементу, ¤ка знов таки 
приходила до того самого - до необх≥дности 
забезпечити украњнству права ≥стнуванн¤ 
сталими нормами, - автоном≥Їю ¬крањни, - до 
необх≥дности ¤кось розмежуватис¤ в арм≥њ.
`
ј насл≥дком усього цього з'¤вилось не- 
переможне, р≥шуче прагненн¤ в солдатських 
мас орган≥зац≥њ своњх нац≥ональних в≥йськових 
частин, не зважаючи на вс¤к≥ заборони 
”р¤ду. ќсобливо ж воно розвинулось у укра- 
њнц≥в, коли ”р¤д дозволив пол¤кам форму- 
вати своњ нац≥ональн≥ лег≥они, ¤к в арм≥њ, 
так ≥ в тилу. ќдмовл¤ючи украњнц¤м, ”р¤д 
посилавс¤ на те, що з стратег≥чних ≥ тех- 
н≥чних мотив≥в ус¤ке порушенн¤ будови ар- 
м≥њ буде дл¤ нењ надзвичайно шкодливим. 
јле порушенн¤ дл¤ пол¤к≥в, висмикуванн¤ 
польських салдат≥в ≥з частин, перегрупову- 
ванн¤ дл¤ них, очевидно, було й можливим 
≥ не шкодливим. «аборон¤ючи украњнц¤м 
орган≥зац≥ю нац≥ональних частин у тилу, з 
запасних, нав≥ть з охочих, ”р¤д посилавс¤ 
на те, що цс ускладнило б ≥ зат¤гло форму-
`
132
`
ванн¤ запасних частин, ¤к≥ повинн≥ були 
поповн¤ти арм≥ю. јле пол¤ки по вс≥й ”крањн≥ 
формували своњ лег≥они. ѕольська шл¤хта 
розставл¤ла њх так, що, на випадок прориву 
фронту в √аличин≥, вс¤ правобережна ”крањна 
стала б п≥д владою цих польських в≥йськ. 
ѕольським пом≥щикам в≥льно було форму- 
вати на земл≥ украњнського, експлуатованого 
ними народу своњ нац≥ональн≥ й, д≥йсно, 
контрреволюц≥йн≥ (¤к вони себе пот≥м ≥ по- 
казали) в≥йська, а орган≥зац≥¤ украњнських 
частин могла зашкодити й усьому фронтов≥, 
й ус≥й революц≥њ, й –ос≥њ, й сам≥й ”крањн≥.
`
«вичайно, такий факт не м≥г викликати 
великого дов≥рр¤ до аргумент≥в та до щи-
рости ”р¤ду. ≤ вкрањнськ≥ частини стали фор- 
муватись сам≥ собою, без ус¤кого дозволу, 
без ус¤кого плану.
`
4. ѕерший украњнський полк ≥мени 
Ѕогдана ’мельницького.
`
≤, √осподи, ¤к захвилювалась, ¤к загомо- 
н≥ла, ¤к замахала руками, пр≥нц≥пами, доко- 
рами, метаф≥з≥кою й революц≥Їю б≥дна руська 
"революц≥йна" демократ≥¤! —к≥льки було ви- 
голошено жагучих промов на вс¤ких з≥бран- 
н¤х, зас≥данн¤х, м≥т≥нгах з приводу "само- 
чинного" сформуванн¤ першого украњнського 
полку в  ињв≥! —к≥льки резолюц≥й винесено 
з самими найреволюц≥йн≥щими, найдемокра-
`
133
`
тичн≥щими й разом з тим найгр≥зн≥щими сло- 
вами! ѕод≥¤ струсила весь  ињв, шугнула на 
ћоскву, ударила в ѕетроград, сколотила та- 
мошн≥ власти, завдала роботи телеграф≥стам, 
журнал≥стам, парт≥йним орган≥зац≥¤м, рад≥ 
м≥н≥стр≥в.
`
ј справа вс¤ була в тому, що на кињв- 
ському етапному пункт≥ з≥бралось б≥л¤ 3000 
запасних украњнц≥в-салдат≥в, ¤к≥ постановили 
йти на фронт не по одиниц≥, а вс≥м разом, 
одною групою, сформувавшись у правильний 
полк, ¤кий ≥ назвали "ѕершим полком ≥мен≥њ 
Ѕогдана ’мельницького".
`
ћаючи на уваз≥ ≥нтереси арм≥њ, фронту, 
вс≥Їњ обори, здавалось, можна було т≥льки 
рад≥ти з такого ¤вища, бо за тг≥х час≥в, д≥й- 
сно, вже р≥дко можна було побачити, щоб 
солдати хот≥ли йти па фронт ц≥лими полка- 
ми. « фронту вони охоче йшли полками, 
але туди й по одиниц≥ не можна було њх 
заманути.
`
ќдначе руська демократ≥¤ подивилась на 
факт з погл¤ду инчих ≥нтерес≥в. ≤ з погл¤ду 
цих ≥нтерес≥в вона, розум≥Їтьс¤, була ц≥лком 
посл≥довна. ≤нтереси пануючоњ нац≥њ вимагали 
р≥шучого опору й недопущенн¤ таких ¤вищ. 
Ѕо суть пол¤гала не в тому, ¤к там п≥де на 
фронт невеличка група людей, а в пр≥нц≥п≥. 
ѕризнати, допустити цю групу п≥ти в форм≥ 
украњнськоњ нац≥ональноњ частини, це значило
`
134
`
признати р≥вноправн≥сть украњнськоњ нац≥њ в 
так≥й важн≥й справ≥, ¤к оборона держави, це 
значило признанн¤ взагал≥ р≥вноправности 
украњнц≥в у вс≥х сферах.
`
÷е було недопустимо. ≥ в цьому пол¤гала 
причина тоњ пристрастности, з ¤кою тод≥ ру- 
ська демократ≥¤ поставилась до ≥стор≥њ з цим 
полком.
`
јле в цьому самому ж була причина њњ 
украњнськоњ пристрастности.
`
≤ от, одне й те саме ¤вище дивним спо- 
собом знаходило ц≥лком р≥жну оц≥нку в од- 
ноњ й другоњ сторони.
`
–уська демократ≥¤, - рада роб≥тничих депу- 
тат≥в, рада в≥йськових депутат≥в, виконавчий 
ком≥тет громадських орган≥зац≥й, студентська 
рада й инч., - вважали це небезпекою дл¤ 
фронту, небезпекою дл¤ революц≥њ, небезпе- 
кою дл¤ миру всередин≥ краю, небезпекою 
дл¤ демократ≥њ.
`
”крањнська демократ≥¤, - ÷ентральна –а- 
да, - не вбачала н≥¤коњ небезпеки, а, навпаки, 
т≥льки користь ≥ фронтов≥, й революц≥њ, й де- 
мократ≥њ.
`
–уська демократ≥¤ ц≥лком щиро була пе- 
реконана (бо хот≥ла бути переконаною), що 
реорган≥зац≥¤ арм≥њ по нац≥ональному пр≥н-
ц≥пу абсолютно неможлива по техн≥чним умо- 
вам. ¬≥йськов≥ руськ≥ спец≥ал≥сти доводили 
це ¤к найкраще й ¤к найщир≥ще.
`
135
`
”крањнська ж демократ≥¤ була ц≥лком щи- 
ро переконана (бо теж хот≥ла бути переко- 
наною), що це зовс≥м можливо ≥ украњнськ≥ 
в≥йськов≥ спец≥ал≥сти доводили це ¤к най- 
краще й найщир≥ще.
`
≤ через це руська демократ≥¤, визнаюч≥њ, 
що, д≥йсно, п≥дн¤лась ст≥х≥¤, не знаходила 
инчого виходу, ¤к стиснути њњ, не допустити, 
не розум≥ти, заборонити. ≤ резолюц≥¤ така:
`
" ом≥тет депутат≥в в≥йськ кињвськоњ воЇн- 
ноњ округи, розгл¤нувши на зас≥данню 
28-29 кв≥тн¤ жаданн¤ ”крањнц≥в-салдат≥в 
сформувати з них самост≥йний украњнський 
полк, в≥днос¤чись у пр≥нц≥п≥ (!) з повним сп≥в- 
чутт¤м до п≥днесеного товаришами-салдата-
ми питанн¤ про орган≥зац≥ю украњнських 
в≥дд≥л≥в, ухвалив: ...5) 3 огл¤ду на те, що 
доповненн¤ арм≥њ не може терп≥ти наймен- 
шого задержанн¤, признати, що з≥бран≥ в 
 ињв≥ салдати-”крањнц≥ коло 3000 людей, ¤к 
≥ вс≥ групи салдат≥в-”крањнц≥в, ¤к≥ могли-б 
дальше утворитис¤, треба в≥д≥слати в загаль- 
н≥м пор¤дку дл¤ скомплетуванн¤ в≥йськових 
частей. 6) «вернутис¤ до кињвськовоњ укра- 
њнськоњ –ади з проханн¤м доложити вс≥х за- 
ход≥в схилити 3000 ”крањнц≥в негайно в≥д- 
правитис¤ до арм≥њ в загальн≥м пор¤дку".
`
”крањнська ж демократ≥¤, бачучи в ц≥й 
ст≥х≥њ ц≥лком нормальне ¤вище, вважала й 
шкодливим ≥ неможливим п≥дходити до нењ
`
136
`
т≥льки з забороною й репрес≥¤ми. ≥ через те 
резолюц≥¤ така:
`
"ўо торкаЇтьс¤ 3000 салдат≥в, котр≥ при-
падково без ус¤коњ аг≥тац≥њ з боку украњнсь- 
ких орган≥зац≥й, без в≥домости в≥йськових 
властей, з≥бралис¤ в  ињв≥ й за прикладом 
польських лег≥он≥в добиваютьс¤ сформуванн¤ 
з них украњнського полку, ÷ентральна –ада 
не бачить иншого виходу, ¤к сформуванн¤ 
з них украњнського полку й задоволенн¤ њх 
бажанн¤ в≥дправити њх негайно на фронт ¤ко 
украњнську в≥йськову одиницю. »накше сей 
ст≥х≥йний рух, незвернений у в≥дпов≥дне р≥- 
чище, може викликати непор¤дки позаду й 
на фронт≥ й сим пошкодити справ≥ оборони 
й укр≥пленн¤ нового ладу."
`
5. ћаленька перемога.
`
ј ст≥х≥¤, не зважаючи н≥ на гр≥зн≥ н≥ на 
милостиво-"пр≥нц≥п≥альн≥" резолюц≥њ ру- 
ськоњ демократ≥њ орган≥зувалас¤ соб≥ дал≥:
вибрала полковника дл¤ полку, вибрала пол- 
кову раду, розд≥лилас¤ по ротам, словом, 
реал≥зувала соб≥ своЇ непереможне прагненн¤ 
свого житт¤, так, ¤к вона вважала кращим.
`
≤ от п≥д натиском ц≥Їњ ст≥х≥њ, не маючи 
н≥ одваги та нав≥ть ≥ сили штиком роз≥гнати 
њњ, вище в≥йськове руське начальство п≥шло 
на такий компром≥с. ƒозволити з цих 3000 
вид≥лити 500 чолов≥к, щоб вони були кадром
`
137
`
дл¤ комплектуванн¤ охоче-комонного укра- 
њнського полку.
`
–озум≥Їтьс¤, це не задовольнило н≥ ст≥-
х≥ю, н≥ украњнську демократ≥ю. ≤ справа на 
тому не стала.
`
јле це вже була де¤ка перемога, це було 
вирване часткове признанн¤. ≤ украњнська 
демократ≥¤ зараз же це зазначила в резо- 
люц≥њ ÷ентральноњ –ади: "”крањнська ÷ен- 
тральна –ада з задоволенн¤м прин¤ла до 
в≥дому за¤ву вищоњ команди в справ≥ фор- 
муванн¤ першого украњнського полку, ¤ко 
признанн¤ украњн≥зац≥њ арм≥њ. —то¤чи на 
пр≥нц≥п≥ украњн≥зац≥њ всього житт¤ на ”кра- 
њн≥ й признаючи украњн≥зац≥ю в≥йська неод-
д≥льною частиною сењ програми, ”. ÷. –. п≥д- 
держуЇ дал≥ ухвали ком≥тету з 15 кв≥тн¤ про 
формуванн¤ запасних команд дл¤ нових 
украњнських в≥дд≥л≥в ≥ доконечн≥сть вид≥лен- 
н¤ украњнц≥в в украњнськ≥ в≥йськов≥ в≥дд≥ли".
`
Ѕо, ≥менно, найважн≥ще дл¤ нас було це 
признанн¤. ћи готов≥ були нав≥ть не зд≥й- 
снювати його в повн≥й м≥р≥, ми готов≥ були 
згодитись, що ц≥лковита реал≥зац≥¤ його дл¤ 
даного моментуЇ шкодлива, ми готов≥ були 
ждати б≥льш в≥дпов≥дного часу. ≤ через те к≥- 
нець резолюц≥њ ÷ентральноњ –ади був такий:
`
"‘ормуванн¤ дальших украњнських частин 
може в≥дбуватис¤ т≥льки з запасних частей 
поза фронтом, а не фронтових. “≥ салдати,
`
138
`
¤к≥ належать до фронтових частей, а при-
падково опинилас¤ б на будуче в  ињв≥, не 
можуть претендувати на сформуванн¤ з них 
окремих украњнських частин. “воренн¤ окре- 
мих украњнських частей на фронт≥ бажане, 
але в теперешню хвилю це можуть вир≥шити 
вищ≥ в≥йськов≥ власти".
`
ј що до 3000, то до них спец≥ально було 
винесено таку постанову:
`
"”с≥х товариш≥в украњнц≥в в≥йськових 
”. ÷. –. взиваЇ, щоб в ≥нтересах вол≥, демо- 
крат≥њ й украњнськоњ свободи сповн¤ли в≥й- 
ськов≥ обов'¤зки в≥рно й непохитно. ј това-
риш≥в-салдат≥в, з≥браних у  ињв≥, взиваЇтьс¤, 
щоб п≥сл¤ вид≥ленн¤ з них кадр≥в дл¤ фор- 
муванн¤ першого украњнського охочого полку 
поступили зг≥дно з зазивом".
`
6. Ќе силою зброњ в≥йська, а силою духу 
його.
`
ќтже, з усього цього ц≥лком виразно 
можна бачити, що не збройною, не в≥йсько- 
вою силою ми зб≥рались тод≥ виборювати 
своњ права. ÷е могли б руськ≥ бачити хоча 
би з того, ¤к ÷ентральна –ада ц≥лком щиро 
хот≥ла, щоб той полк, д≥йсно, виконав своњ 
в≥йськов≥ обов'¤зки й п≥шов на фронт, а не 
лишавс¤ в  ињв≥.
`
ƒл¤ нас св≥дом≥сть ≥ нац≥ональна орган≥- 
зац≥¤ в≥йська були п≥д той час потр≥бн≥ не
`
139
`
¤к техн≥чна, ф≥зична, чисто в≥йськова сила, 
а ¤к моральна, ¤к ще один ≥ сильний доказ 
нашоњ дозр≥лости й необх≥дност≥! реал≥зац≥њ 
наших домагань.
`
≤ це еаме лежало в грунт≥ дальшоњ нашоњ 
акц≥њ що до в≥йська. —т≥х≥¤ росла, розроста- 
лась, обхоплювала вс≥ фронти, вибивалас¤ 
на поверхню пол≥тичного житт¤ неорган≥зо-
вано, бурхливо, розкидано. “реба було, д≥й- 
сно, звести њњ в ¤кесь правильне, планом≥рне, 
усв≥домлене р≥чище.
`
ј разом з т≥м наочно, на факт≥, на ≥мпо- 
зантн≥й реальности показати й руськ≥й демо- 
крат≥њ, й руському ”р¤дов≥, чи ми нац≥¤, чи 
маЇмо ми силу.
`
« цими ц≥л¤ми ÷ентральна –ада й скли- 
кала на 5 ма¤ 1917 р. перший украњнський 
з'њзд представник≥в в≥д ус≥х в≥йськових ор- 
ган≥зац≥й, товариств ≥ просто в≥йськових 
частин украњнського складу, ¤к з фронту, 
так ≥ з тилу.
`
≤, це вийшла, справд≥, ≥мпозантна демон- 
страц≥¤ украњнського руху. ¬ маленьк≥й зал≥ 
ѕедагог≥чного ћузею з≥бралось б≥л¤ 700 
представник≥в, ¤к≥ прињхали з мандатами в≥д 
к≥лькох сот тис¤ч озброЇного украњнського 
народу. «агартован≥ чотирьохл≥тн≥м вогнем 
в≥йни, розбурхан≥ хвил¤ми революц≥њ, обв≥¤н≥ 
духом пробудженоњ нац≥ональноњ гордости, 
любови, н≥жности, вони, ц≥ представники,
`
140
`
гор≥ли, палали бажанн¤м зразу, тут же 
зд≥йснити свою ненависть ≥ свою любов. ¬они 
оперували житт¤м людей й житт¤м своњм ус≥ 
ц≥ чотир≥ роки. ≤ коли вони несли це житт¤ 
на чужий њм, шкодливий њм, ненависний 
здеб≥льшого олтарь, то кольми паче вони 
готов≥ були покласти його на олтарь св≥й, 
своЇњ любови, своЇњ пробудженоњ г≥дности.
`
÷е був один з кращих момент≥в того мо- 
лодого, здорового, повного сили завз¤тт¤, 
в≥ри й чистоти пер≥оду. Ќ≥¤к≥ труднощ≥, н≥- 
¤к≥ перепони не пригн≥чували, а т≥льки зд≥й- 
мали дух до крику рад≥сноњ боротьби. ÷е 
було трудне схожд≥нн¤ на гору, але з кож- 
ним кроком, з кожним усилл¤м розгортались 
все ширш≥, все могутн≥ш≥ перспект≥ви.
`
÷≥ 700 чолов≥к не вс≥ були св≥домими, 
осв≥ченими, нац≥ональне орган≥зованими. 
¬они не вс≥ вм≥ли говорити чистою украњн- 
ською мовою. ѓхн¤ душа, њхн¤ св≥дом≥сть, ¤к 
≥ њхн¤ мова були покал≥чен≥ царизмом. јле 
тим б≥льше ≥менно ц≥ гор≥ли, тим б≥льше 
≥менно вони були прон¤т≥ "шов≥н≥змом"- 
¤к нестримано, несов≥сне писала " ≥евска¤ 
ћысль", - бо вони найб≥льше в≥дчували свою 
покал≥чен≥сть ≥ найб≥льше за це гор≥ли не- 
навистю на тих, хто зробив њх такими. ¬ 
цьому в кор≥нь того ¤вища, ¤ке так пот≥м 
пом≥чалось увесь час на прот¤з≥ украњнськоњ 
революц≥њ, що ≥менно неоф≥ти, ≥менно т≥, ¤к≥
`
141
`
не вм≥ли нав≥ть говорити ¤к сл≥д по украњн- 
ському, вони були найб≥льш крайн≥ми, за- 
пальними, непримиримими "нац≥онал≥стами".
`
ƒемонстрац≥¤ сил знов зробила враж≥нн¤. 
як п≥д час ¬сеукрањнського  онгресу, так ≥ 
тепер, руське громад¤нство занепокоњлось, 
захвилювалось, насторожилось. √азети знов 
почали дзв¤кати в кишен≥ монетами, - "пра- 
вом самоозначенн¤", робить приЇмн≥, пр≥нц≥-
п≥ально-готов≥ на все м≥ни, фам≥ль¤рно брать 
украњнство п≥д л≥коть ≥ по товариськ≥њ радить 
йому пам'¤тать про революц≥ю, про велик≥ 
завданн¤ на фронт≥, про демократ≥ю. јле од- 
ночасно, тут же, не зд≥ймаючи руки з п≥д 
л≥кт¤ пускали в публ≥ку провокац≥йн≥ чу- 
точки, уваги, спостереженн¤, ¤к≥ робили ¤к 
серед руських так ≥ серед украњнц≥в в≥дпо- 
в≥дне враж≥нн¤.
`
ƒемонстрац≥¤ сил не т≥льки в  ињв≥, на 
”крањн≥, але й у –ос≥њ, в ѕетроград≥ не прой- 
шла непом≥тною. ≤ там вона наробила зако- 
лоту. ј провокац≥йн≥ шпильочки й дописи 
кињвськоњ руськоњ преси наст≥льки п≥догр≥ли 
чутт¤ петроградськоњ руськоњ демократ≥њ, що 
вона зараз же на рад≥ петроградських в≥й- 
ськових депутат≥в поставила справу украњн- 
ського в≥йськового з'њзду й в той же день 
вислала в  ињв, на цей з'њзд телеграму, в 
¤к≥й говорилось, що справу творенн¤ окре-
мих нац≥ональних в≥йськ буде поставлено на
`
142
`
пор≥шенн¤ всерос≥йського в≥йськового з'њзду, 
¤кий в≥дбудетьс¤ 14 червн¤ (н. ст.). ќкрема 
ком≥с≥¤ при участт≥ представник≥в нац≥ональ- 
них орган≥зац≥й ≥ генерального штабу обго- 
ворюЇ питанн¤ переформуванн¤ запасних 
частей ≥ утворенн¤ нац≥онального в≥йська. 
¬иконавчий  ом≥тет –ади роб≥тничих ≥ сал-
датських депутат≥в просить украњнський в≥й- 
ськовий з'њзд звернутис¤ до вс≥х украњнц≥в 
салдат≥в з закликом стриматис¤ в≥д само- 
в≥льних ¤вочних почин≥в у с≥й справ≥ до 
скликанн¤ всерос≥йського з'њзду.
`
÷¤ телеграма викликала ц≥лком природне 
й зрозум≥ле обуренн¤ всього з'њзду. ћало 
того, що на кожному кроц≥ пануюча нац≥¤ 
ставила украњнц¤м перепони, перешкоди, за- 
борони, насм≥шки, образи, а ще хот≥ла, щоб 
ми сам≥ своњми власними руками т¤гли себе 
за-чуба туди, куди покаже вол¤ пануючих. 
ј за це манили об≥ц¤нн¤м... поставити на 
обговоренн¤ питанн¤ на всерос≥йськ≥м з'њзд≥. 
“≥льки поставити питанн¤ об≥ц¤ли, а ¤к 
вир≥шитьс¤ воно, про це мудро мовчали. ≤ 
знов те саме: не см≥йте розр≥шать сам≥, 
"самов≥льно" н≥¤ких питань, нав≥ть про своЇ 
житт¤, про своњ бол≥. ћи, пануюч≥, ми го- 
сподар≥ –ос≥њ, м≥≥ т≥льки маЇмо право розр≥- 
шать ус≥ питанн¤, нав≥ть про ваш≥ бол≥.
`
“ак, приближно, можна б висловити зм≥ст 
ус≥х промов учасник≥в з'њзду. Ќайб≥льш за-
`
143
`
пальною частиною з'њзду пропонувалось дати 
гостру, р≥зку в≥дпов≥дь. јле така в≥дпов≥дь 
могла би внести серйозний заколот у р¤ди 
демократ≥њ, могла би викликати багато зайвих 
≥ т¤жких непорозум≥нь. ≤ з'њзд обмеживс¤ ко- 
роткою телеграмою, в ¤к≥й говорилось, що 
”крањнська ÷ентральна –ада й в≥йськовий 
«'њзд висилають до ѕетрограду до ”р¤ду й 
до –ади –об≥тничих та —алдатських ƒепута-
тат≥в депутац≥ю з ухвалами ÷. –ади й ¬≥йськ. 
«'њзду в с≥й справ≥. ¬≥д результат≥в перего- 
вор≥в сењ депутац≥њ з ѕетроградом буде за- 
лежати спос≥б ≥ пор¤док формуванн¤ укра- 
њнських частин.
`
ќтже: не саме формуванн¤, а т≥льк≥ спо- 
с≥б ≥ пор¤док.  оли ѕетроград згодитьс¤ 
з пр≥нц≥пом, то зд≥йсненн¤ його, спос≥б 
≥ пор¤док, буде обговорено разом.  оли не 
згодитьс¤, то спос≥б ≥ пор¤док будуть так≥, 
¤к≥ покажуть обставини. јле саме форму- 
ванн¤ мусить бути й буде.
`
≤ ¤ко вислов цењ вол≥, з'њзд постановив:
`
"« огл¤ду на те, що в в≥йськах, зтомлe-
них за три роки в≥йни, зменьшилас¤ боЇва 
енерг≥¤ й д≥сц≥пл≥на, а справ≥ оборони гро- 
зить небезпека, - украњнський в≥йськовий 
з'њзд визнав необх≥дним ¤к найшвидче роз- 
почати боротьбу з таким упадком духовоњ 
й реальноњ сили арм≥њ. ƒл¤ зм≥цненн¤ в≥й- 
ськових частей в одну ц≥л≥сть потр≥бна нe-
`
144
`
гайна нац≥онал≥зац≥¤ украњнськоњ арм≥њ; вс≥ 
оф≥цери й салдати повинн≥ вид≥литис¤ в 
окрем≥ части. Ќа фронт≥ вид≥ленн¤ в≥дбува- 
Їтьс¤ ступнeво; а що торкаЇтьс¤ фльоти на 
балтийському мор≥, то треба комплектувати 
де¤к≥ корабл≥ з украњнських команд. ” чорно- 
морськ≥й фльот≥, ¤ка складаЇтьс¤ переважно 
з украњнц≥в, дальше доповнюванн¤ перево- 
дити виключно з украњнц≥в. ƒл¤ практич- 
ного переведенн¤ сих пр≥нц≥п≥в треба утво- 
рити в≥йськовий генеральний ком≥тет, що 
працював би в контакт≥ з рос≥йським гене-
ральним штабом."*)
`
“ак само з'њзд ухвалив, п≥дтвердив ≥ скр≥-
пив ус≥ инч≥ поз≥ц≥њ, на ¤ких сто¤ла укра- 
њнська демократ≥¤ в лиц≥ ÷ентральноњ –ади. 
¬≥н надав њм ще б≥льш реальноњ, т≥лесноњ 
сили й ще дужче п≥дкреслив назр≥л≥сть до- 
магань украњнства, його силу, його дозр≥- 
л≥сть до цих домагань.
`
*) ѕерсональний склад ¬≥йськового √енерального 
 ом≥тету був такий: в≥д ”. ÷. –ади - заступник го- 
лови ÷. –ади ¬. ¬инниченко, в≥д фронту й тилу:
в≥йськовий л≥карь ≤. Ћуценко, в≥йськовий ур¤довець 
—. ѕетлюра, полковник ѕавленко, ав≥атор ѕолозов, 
матрос ѕисьмений, генерал ≤ванов, в≥йськовий 
ур¤довець √оремика, поручик „ерн¤вський, р¤до- 
вик –овинський, прапорщик ѕевний, полковник 
 апкан, п≥дпоручик ћ≥хновський, прапорщик 
ќелецький, р¤довий √раждан, п≥дполковник 
ѕоплавко, прапорщпк ѕот≥шко.
`
145
`
“епер украњнська демократ≥¤ могла њх 
р≥шуче й категорично виставити перед русь- 
кою демократ≥Їю й вимагати не пр≥нц≥п≥аль-
ноњ, а точноњ, виразноњ в≥дпов≥д≥.
`
« ц≥Їю метою й було вислано до ѕетро- 
граду першу украњнську делегац≥ю.