–ќ«ƒ≤Ћ VI.
`
Ѕоротьба за перш≥ п≥двалини јвтоном≥њ.
`
1. ѕромови в каб≥нет≥ й л¤паси на кухн≥. - 2. „ес- 
н≥сть з собою руського чорносотенц¤. - 3. “аЇмний союз 
чорносотенц¤ з демократом. - 4. 3агально-парт≥йна русь-
ка платформа: јвтоном≥¤ в лапках або "Ќе було, немаЇ 
≥ не дати, щоб було". - 5. "Ќасильственна¤ украиниза-
ц≥¤" школи. - 6. «намените "але" на р≥жних п≥длевах. 
- 7.  рай сент≥ментальност¤м.
`
1. ѕромови в каб≥нет≥ й л¤паси на кухн≥.
`
јле, не вважаючи не те, що  онгрес 
в≥тали представники руськоњ демократ≥њ, що 
говорили хорош≥ слова про право украњнсь- 
кого народу на самоозначенн¤, що (може, 
нав≥ть ≥ щиро) хот≥ли цими словами затушу- 
вати враж≥нн¤ показаного кулака; не вва- 
жаючи на те, що  онгрес н≥¤ких н≥ сепара-
тистичних, н≥ "самочинних" тенденц≥й не 
ви¤вив, що самост≥йницьк≥ промови зустр≥ли 
ц≥лковиту неприхильн≥сть  онгресу, що ло¤ль- 
н≥сть  онгресу до –ос≥йськоњ ƒержави й до 
–ос≥йського “имчасового ”р¤ду була зама-
н≥фестована нав≥ть тим, що голова  онгресу 
проф. ћ. √рушевский поц≥лував представника
`
98
`
ур¤ду д. —уковк≥на; не зважаючи на те, що 
голос усього св≥домого, активного, ц≥лком 
демократичного й до глибини своЇњ ≥стоти 
революц≥йного украњнства ви¤вивс¤ на  он- 
грес≥ в безсумн≥вн≥й, ненав'¤зан≥й, ненаки-
нен≥й йому повнот≥; не вважаючи на все 
це, в≥дносини руськоњ демократ≥њ в≥д того 
не зм≥нились до украњнськоњ справи.
`
ј здаЇтьс¤, так лог≥чно, так посл≥довно, 
так нав≥ть необх≥дно було, щоб руська демо- 
крат≥¤ п≥сл¤ ¬сеукрањнського  онгресу зм≥- 
нила своЇ в≥дношенн¤.  оли б вона захот≥ла 
бути, коли б вона змогла бути щирою й чесною 
з собою й з украњнством, вона повинна була 
б так за¤вити: ”крањнц≥! ћи помил¤лись. ћи 
думали, що ваш рух Ї штучний, чужий на- 
родов≥. „ерез те ми ставились недов≥рчиво 
до ваших домагань.  р≥м того ми бо¤лись, 
що ваш рух - егоњстичний, шов≥н≥стичний, не 
революц≥йний, що в≥н Ї небезпечний дл¤ за- 
гальноњ справи революц≥њ. “епер ми бачимо, 
що ваш≥ домаганн¤ життЇв≥, справедлив≥, що 
народ ваш з вами й що ви дорожите рево- 
люц≥Їю не меньче, а то й б≥льше, н≥ж ми. 
ќтже ми, руськ≥ демократи, щиро бажаючи 
бути д≥йсними, посл≥довними демократами, 
признаючи за вами право в теор≥њ, хочемо 
зд≥йснити це признанн¤ в життю. ћи одхо- 
димо на б≥к ≥ уступаЇмо вам право пор¤д- 
кувати на ваш≥й земл≥. ¬и не хочете в≥дд≥-
`
99
`
л¤тись в≥д ус≥Їњ –ос≥њ, отже давайте зараз 
же установимо форми взаЇмов≥дносин м≥ж 
вашим самовр¤дуванн¤м ≥ врадуванн¤м ус≥Їњ 
–ос≥њ.
`
«даЇтьс¤, так лог≥чно було зробити т≥льки 
такий висновок п≥сл¤ ¬сеукрањнського  он- 
гресу. јле руська демократична ≥нтел≥генц≥¤ 
осталась усе тою самою руською ≥нтел≥ген-
ц≥Їю, - роздвоЇною, ≥мпотентною, "мозгович-
ною". ћозком, розумом вона завс≥гди призна- 
вала все найкраще й поступове; ≥нтел-
лектуально руська ≥нтел≥генц≥¤ завс≥гди 
боролась до фанатичноњ п≥ни на устах за 
поступ, р≥вн≥сть, волю, - нав≥ть на каторгу, 
на шибеницю могла п≥ти та й ≥шла за своњ 
≥нтелектуальн≥ тез≥си. ј в реальному, бу- 
денному, особливо емоц≥ональному життю 
вона була плоттю в≥д плот≥ рос≥йськоњ тем- 
ноти, брутальности, насильства й неохайно-
сти, ¤к ф≥зичноњ, так ≥ моральноњ. Ќа столах 
≥ ст≥нах портрети ф≥лософ≥в, великих д≥¤ч≥в 
поступу, братерства, свободи, а в л≥жках 
блощиц≥, за портретами ж таргани й пруса- 
ки. ¬ каб≥нет≥ до сл≥з, до щирого, нефаль-
шивого гн≥ву суперечки й промови про р≥в- 
н≥сть ус≥х людей, а в кухн≥ так само щиро 
л¤паси по лиц≥ кухарц≥ за пересмажену 
курку, "тиканн¤" звощик≥в, кельнер≥в.
`
“е саме й в украњнськ≥й справ≥. ¬ ка- 
б≥нет≥, - в газетах, у промовах - ц≥лком
`
100
`
щир≥ слова про р≥вн≥сть ус≥х народ≥в, про 
р≥вн≥сть украњнськоњ нац≥њ, про права њњ, а 
на кухн≥, а в буденному житт≥ - штик, 
кулак, л¤паси за те, що в≥кова наймичка 
нарушаЇ пр≥в≥лењ й смаки "барина". ≤ там 
щир≥сть, ≥ тут щир≥сть. ≤нтелект живе одним 
житт¤м, - емоц≥¤ другим. ѕов'¤занности, 
ц≥льности нема. ÷аризм, ¤к сказано, не да- 
вав можливости акц≥њ, д≥њ, - через те вс≥ 
зд≥бности, вс¤ акц≥¤ йшла в ≥нтелект, у ро- 
зумуванн¤, в словесно-теоретичн≥ ви¤ви свого 
"¤", њ, розум≥Їтьс¤, витворена ненормальними 
обставинами пс≥холог≥¤ рос≥йського ≥нтел≥- 
гента не могла зм≥нитис¤ в один м≥с¤ць. 
ѕарадн≥, ≥нтелектуальн≥ портрети лишились 
портретами, а за портретами - буденн≥, емо- 
ц≥ональн≥ таргани, прусаки й блощиц≥. ¬с≥ 
люди - р≥вн≥, а звощику й кельнеров≥ вс¤- 
кий руський ≥нтел≥гент ц≥лком легко, при- 
вично й добродушно говорить "ти".
`
≤, розум≥Їтьс¤, трудно було б вимагати в≥д 
руського ≥нтел≥гента, нав≥ть найдемократич-
н≥щоњ марки, щоб в≥н, маючи таку кал≥кува-
т≥сть душ≥ в ус≥х про¤вах њ≥, в в≥дношенню 
до вс≥х ¤вищ житт¤, щоб в≥н в украњнськ≥й 
справ≥ раптом зм≥нивс¤. ”крањнське питанн¤ 
дл¤ його було з сфери буденщини. ¬ бу- 
денному ж життю в≥н жив емоц≥¤ми, - зви- 
чайними соб≥, обивательськими, неорган≥зо- 
ваними, нед≥сц≥пл≥новаш≥ми й нсзалежни-
`
101
`
ми в≥д ус¤ких теор≥й ≥ програм емоц≥¤ми 
й прим≥тивними виводами не "чистого розу- 
му", а емоц≥онально-практичного. ј емоц≥¤ 
його, а практичний цей розум утворив йому 
давню звичку дивитись на украњнц≥в, ¤к на 
"хахлоф", ¤к на частину руського народу, 
т≥льки ¤кусь соб≥ см≥шну, недозр≥лу, г≥ршого 
сорту, щось врод≥ в≥зника чи кельнера серед 
нац≥онального громад¤нства –ос≥њ. ” його 
вже давно утворилась звичка добродушно, 
"по барски" похльоскувать "хахла" по плеч≥, 
говорить йому "ти" й часом давать л¤паси 
на кухн≥. ќтже вимагати в≥д руського ≥нте- 
л≥гента, щоб в≥н на п≥дстав≥ теоретичних, 
"чисто-розумових" вивод≥в своњх уступивс¤ 
з стану "барина" й посадив поруч з собою 
в≥зника й ц≥лком щиро й чесно (чесно з со- 
бою, в емоц≥њ!) признав його р≥вним соб≥;
щоб в≥н вийшов з того чудесного помешкан- 
н¤, ¤ке так довго вважав своњм, (але ¤ке на- 
лежало, в д≥йсности, в≥зников≥, д≥йсному 
творцев≥ того помешканн¤ й вс≥х тих вигод, 
¤кими ласував ≥нтел≥гент), щоб в≥н це зробив 
на п≥дстав≥ т≥льки того, що в≥н у теор≥њ 
визнавав це справедливим, - н≥, це був би 
прост≥сенький большевизм у нац≥ональн≥й 
сфер≥.
`
ј на большевизм не вс¤кий рос≥йський 
≥нтел≥гент здатний. Ѕо большевизм Ї ¤к раз 
найпосл≥довн≥ще, найсувор≥ще переведенн¤
`
102
`
в житт¤, в буденщину, в емоц≥ю теор≥й ≥ 
вивод≥в "чистого розуму", це Ї найб≥льша 
чесн≥сть з собою.
`
2. „есн≥сть з собою руського чорно- 
сотенства.
`
« цього погл¤ду руське чорносотенство 
було далеко посл≥довн≥щим. „орносотенець 
звик до акц≥њ. ¬≥н хльоскав по плечах ≥ по 
мордах в≥зник≥в скр≥зь ≥ завжди, не потре- 
буючи в каб≥нет≥ говорити промов на тему 
про р≥вн≥сть. Ќ≥¤коњ р≥вности н≥ людей, н≥ 
кл¤с, н≥ нац≥й йому не потр≥бно було, - 
вона йому шкодила. ќтже њњ не було зовс≥м, 
не могло й не повинно було бути н≥где. ≤ в≥н 
робив так, ¤к думав ≥ почував, чесно, щиро 
й активно обстоював своЇ переконанн¤, - 
бив по лиц¤х ≥ по головах тих, що соц≥ально 
чи нац≥онально хот≥ли п≥др≥вн¤тись до його, 
топтав њх ¤ко мога нижче й дужче й вживав 
ус≥х способ≥в, щоб унеможливити таке п≥д-
р≥внанн¤.
`
¬изиск украњнськоњ нац≥њ з економичного, 
соц≥ального, культурного й инчих погл¤д≥в 
був потр≥бний ≥ корисний дл¤ чорносотенц¤ 
та дл¤ тоњ кл¤си, до ¤коњ в≥н належав. ¬с¤ка 
перепона до цього визиску - шкодлива. ѕри- 
знанн¤ факту окремоњ нац≥њ украњнськоњ вели 
до обмеженн¤ визиску. ќтже ¤сно, що дл¤ 
чорносотенц¤ н≥¤коњ украњнськоњ нац≥њ не
`
103
`
було, не могло й не повинно було бути. ј 
зв≥дси вже, - ц≥лком росл≥довно, - н≥¤ких 
прав, н≥¤ких р≥вностей, н≥¤ких сент≥менталь-
ност≥в: украњнство - злочинне, шкодливе ¤ви- 
ще, ¤ке треба бить по морд≥, по голов≥, по 
очах, по чому попало й топтати без ус¤ких 
церемон≥й ¤ко мога дужче. “ак чорносотенець 
≥ робив до революц≥њ. ¬≥н би охоче робив 
би й п≥д час революц≥њ, але... доводилось об- 
межувати себе, церемонитись, трохи нав≥ть 
до демократичного ≥нтел≥гента п≥дробл¤тись, 
- одне говорить, а друге робить.
`
≤ все ж таки чорносотенство, хоч ≥ поп- 
соване в своњй чистот≥ революц≥йною обста- 
новкою, серед ¤коњ йому доводилось тепер 
бити украњнство по голов≥, було консеквентн≥-
ще за л≥берального й демократичного русь- 
кого ≥нтел≥гента. ¬оно устами свого " ≥евл¤-
нина" ц≥лком виразно кликало вс≥х "честних 
руських людей" до боротьби з украњнством. 
¬сеукрањнський  онгрес своЇю силою, своњм 
нац≥онально-державним характером т≥льки 
надав б≥льше завз¤тт¤ й р≥шучости чорно- 
сотенству. Ѕо з цього  онгресу воно виразно 
побачило, що украњнство - не жарт, що 
трьохсотл≥тнЇ битт¤ по голов≥ не вбило його 
≥ що воно, ¤к стане зовс≥м на ноги, уб'Ї 
саме чорносотенство на ¬крањн≥. –уськ≥ ре- 
акц≥йн≥ кола щиро бачили, що Їдиним реак- 
ц≥йним, контрреволюц≥йним елементом на
`
104
`
¬крањн≥ ¤вл¤ютьс¤ вони, "русск≥е люди", й 
що украњнство в т≥й стад≥њ, в ¤к≥й захопила 
його революц≥¤, було суто-революц≥йним еле- 
ментом, було наскр≥зь демократичне й най- 
б≥льш вороже до чорносотенства.
`
ќтже боротись з украњнством треба було 
вс¤кими способами. ≤ чорносотенство, не ви- 
голошуючи прекраснодушних промов про 
р≥вн≥сть, посл≥довно й ретельно кинулось до 
роботи. ¬оно п≥сл¤ першого вибуху рево- 
люц≥њ зл¤калось, принишкло й нав≥ть на 
украњнство не см≥ло сичати з своњх закутк≥в. 
јле очун¤вши трохи, гарненько обнюхавши 
с≥туац≥ю, воно заприм≥тило, що в де¤ких 
галуз¤х воно ще може одстоювать себе й 
своњ поз≥ц≥њ. ¬оно нюхом чисто - "русскаго 
чоловbка" учуло, що в украњнському питан- 
ню його попередн¤ дореволюц≥йна д≥¤льн≥сть 
не т≥льки не зустр≥не нагани в пан≥в суча- 
сноњ пол≥тичноњ с≥туац≥њ, руськоњ демократ≥њ, 
а ще, може, ¤к не ¤вне, то потайне при- 
знанн¤ та, чого доброго, й сп≥вроб≥тництво, 
й пом≥ч.
`
3. “аЇмний союз чорносотенц¤ з демо- 
кратом.
`
«вичайно, старих, випробованих, царських 
способ≥в боротьби з украњнством, - участка, 
тюрми, засланн¤, штрафу, заборони, - вже 
не можна було вжити. јле лишились ≥ так≥
`
105
`
способи, ¤к≥ ще й тепер годились: наклеп, 
брехн¤, ≥нс≥нуац≥¤, глузуванн¤, донос, прово- 
кац≥¤, нацьковуванн¤. (ƒив. стат≥ " ≥евл¤-
нина" за кв≥тень, травень 1917 р.)  р≥м того 
чорносотенство зараз же вз¤лось ≥ до орга- 
н≥зац≥њ в≥дпов≥дних орган≥в, ¤к≥ б могли най- 
краще оперувати сими способами серед гро- 
мад¤нства. ќдним з таких орган≥в стало 
товариство "ёгороссовъ.". ёгороси с≥¤ли по 
м≥ст≥ вс¤к≥ брехлив≥ чутки, видавали про- 
вокац≥йн≥ листки, розпалювали нац≥онал≥- 
стичн≥ почутт¤ серед руського обивател¤, 
л¤кали його вс¤кими власними вигадками й 
скр≥пл¤ли в йому св≥дом≥сть необх≥дности 
задержати на ”крањн≥ своЇ становище пану- 
ючоњ нац≥њ.
`
„орносотенство не помилилось, рахуючи 
на добродушне в≥дношенн¤ до його д≥¤ль- 
ности в украњнськ≥й справ≥ з боку руськоњ 
демократ≥њ. –озум≥Їтьс¤, н≥ один руський 
≥нтел≥гент не зробив н≥чого злого чорн≥й 
сотн≥ за все те страшне, люте злочинство, 
¤ке воно вчин¤ло над украњнством. ¬ сто- 
личн≥й демократичн≥й прес≥ з'¤вилась одна-
друга статт¤ з приводу царськоњ ур¤довоњ 
пол≥тики на ¬крањн≥, але це була соб≥ т≥льки 
теор≥¤, ≥нтел≥гентська балаканина. „орносоте- 
нець знав њй ц≥ну й м≥г спок≥йно спати на 
т≥й сам≥й грабован≥й ним, душен≥й ”крањн≥.
`
ћало того, в≥н знав природу руського
`
106
`
≥нтел≥гента наст≥льки добре, що м≥г рахувати 
на б≥льше, - на тайне сп≥вчутт¤ своњй д≥¤ль-
ности. I знов таки,-не помиливс¤. –уський 
демократ - ≥нтел≥гент охоче йшов на про- 
вокац≥ю чорносотенц¤, охоче слухав його 
брехень, чуток, охоче безкритично в≥рив 
б≥льше, н≥ж украњнц¤м, демократам, соц≥а- 
л≥стам, революц≥онерам. ј що охоче в≥рив, 
а що охоче йшов на провокац≥ю, на це до- 
казом може служити хоча би отой так легко 
вихоплений кулак предс≥дател¤ кињвськоњ 
ради роб≥тничих депутат≥в.
`
–уський ≥нтел≥гент потребував ¤когось 
оправданн¤ свого консерватизму й шов≥н≥зму. 
…ому треба було ¤ких небудь, хоч вигаданих, 
хоч безглуздих, але п≥дстав дл¤ опоз≥ц≥њ 
украњнським домоганн¤м, дл¤ заспокоЇнн¤ 
свого "чистого розуму", ¤кий хоч-не-хоч 
мус≥в визнавати р≥вн≥сть. I чорносотенство, 
добре розум≥ючи природу свого ≥нтел≥гента, 
п≥дносило йому ц≥ п≥дстави в форм≥ р≥жних 
пльоток ≥ чуток: украњнц≥ зб≥раютьс¤ на кон- 
грес≥ оголосити федерац≥ю; украњнц≥ будуть 
виган¤ть з ”крањни вс≥х руських, Їврењв ≥ 
пол¤к≥в; украњнц≥ нам≥р¤ютьс¤ зривати д≥на-
м≥том ус≥ руськ≥ школи; украњнц≥ ведуть 
переговори з н≥мц¤ми, щоб прорвати фронт.
`
Ѕрехн¤ була ¤вна, але руський ≥нтел≥гент 
охоче хапав њњ - й нею аргументував своњ 
кулаки.
`
107
`
I ¬сеукрањнський  онгрес не т≥льки не 
заспокоњв його, не вважаючи на лобизанн¤, 
прив≥танн¤ й запевн¤нн¤, але ще б≥льше 
зтурбував, - бо  онгрес ви¤вив серйозну, 
реальну силу украњнства. √руба, прим≥тивна 
брехн¤ чорносотенц≥в, що украњнц≥ виженуть 
руських з ”крањни, могла справдитис¤, - 
справдитис¤ не в досл≥вному знач≥нню, а в 
змисл≥ знищенн¤ пануванн¤ руськоњ нац≥њ 
на ¬крањн≥.
`
ј це вже була не теор≥¤, не "чистий ро- 
зум", а реальн≥сть, буденщина, це торкалось 
матер≥альноњ сторони житт¤ руського ≥нтел≥- 
гента. «агубивши пануюче становище на 
¬крањн≥, в≥н повинен був би шукати соб≥ 
посади, служби десь инде або вчити укра- 
њнську мову, просити дозволу лишитись, по- 
чувати себе чужинцем у цьому теплому, 
поетичному, багатому краю, де в≥н ст≥льки 
стол≥ть почував себе дома, хаз¤њном ≥ паном.
`
Ќ≥, краще було штиком роз≥гнати контр- 
революц≥йну, шов≥н≥стичну, нац≥онал≥стичну, 
небезпечну дл¤ революц≥њ, дл¤ свободи, дл¤ 
вс≥Їњ –ос≥њ украњнську р≥вн≥сть. ј ¤к роз≥гнати 
не можна в один раз, то розгон¤ти њњ весь 
час, ус¤кими способами, не давати њй укр≥п- 
л¤тись, наб≥рати сил ≥ захоплювати поз≥ц≥й.
`
ќт таким чином руський демократ, рево- 
люц≥онер, поборник прав людини й ус≥х 
найширших свобод - опинивс¤ в одному та-
`
108
`
бор≥ з чорносотенцем, контрреволюц≥онером 
≥ ворогом ус¤коњ свободи, насильником ≥ па-
раз≥том.
`
4. «агальнопарт≥йна руська платформа:
јвтоном≥¤ в лапках або "не було, немаЇ 
≥ не дати, щоб було".
`
–озум≥Їтьс¤, про цей таЇмний союз н≥ в 
промовах, н≥ в газетах, чорносотенних чи 
демократичних, н≥чого не говорилрсь. I та 
й друга сторона мовчки, але св¤то берегли 
свою неписану умову. јле вони в буденному 
життю стр≥чались на сп≥льному пол≥ й друж- 
но йшли разом. “≥льки кожний тримавс¤ 
власноњ тактики й п≥дход¤щих соб≥ засоб≥в.
`
„орносотенець просто кричав, гвалтував, 
л¤кав, брехав ≥ вимагав од ”р¤ду, щоб укра- 
њнству, на п≥дстав≥ його донос≥в, не давалось 
н≥¤ких прав, бо це небезпечно дл¤ –ос≥њ.
`
ƒемократ не кричав, (але характерно, що 
й чорносотенц¤ не спин¤в, не протестував 
проти його людожерних вигук≥в!). ¬≥н просто 
соб≥ м≥ркував ≥ лог≥чно, розумово, "в ≥нте- 
ресах демократ≥њ й революц≥њ" доводив, що 
украњнству н≥¤коњ автоном≥њ не треба, що р≥в- 
н≥сть ус≥х людей ≥ нац≥й зовс≥м не значить, 
що украњнц≥ мають право "самочинно" вир≥- 
шувати так≥ складн≥, трудн≥ питанн¤, ¤к 
автоном≥¤ й федерац≥¤. “а й чи мають укра- 
њнц≥ права добиватись ц≥Їњ автоном≥њ?  он-
`
109
`
грес не може бути автор≥тетом у ц≥й справ≥, 
бо в≥н вибраний не по п'¤тичленн≥й вибор- 
ч≥й формул≥. ќтже нев≥домо ще, що скаже 
украњнський народ, коли прийде до вибор≥в 
по п'¤тичленн≥й с≥стем≥. ќтже украњнц¤м 
ц≥лком можна було б задовольнитись куль- 
турно-нац≥ональною автоном≥Їю. ј там дал≥, 
коли зберутьс¤ ¬серос≥йськ≥ ”становч≥ «бо- 
ри, й про инчу автоном≥ю буде п≥дн¤то пи- 
танн¤. ј ¤к воно вир≥шитьс¤, то про це 
скажуть своЇ р≥шаюче слово от≥ ”становч≥ 
«бори.
`
I треба зазначити, що на ц≥й теоретичн≥й 
поз≥ц≥њ з≥йшлись ≥ " ≥eвл¤нинъ", представник 
руськоњ реакц≥њ, й " ≥евска¤ ћысль", пред- 
ставниц¤ руськоњ "революц≥йноњ" демократ≥њ.
`
" ≥евл¤нинъ" трошки злукавив, п≥дро- 
бивс¤ п≥д демократа. јле це справ≥ не шко- 
дило, бо суть ц≥Їњ "культурно-нац≥ональноњ 
автоном≥њ" ¤к раз пол¤гала в тому, що це 
не була автоном≥¤, що в ц≥й формул≥ була 
¤к раз одмова на вс≥ домаганн¤ украњнства, 
що в н≥й не було н≥¤кого поз≥тивного, реаль- 
ного зм≥сту й що сам≥ автори њњ, коли б за- 
хот≥ли зд≥йснити њњ, не знали б, що саме 
треба практично дл¤ того робити, в чому, в 
¤ких органах, у ¤ких нормах њњ ви¤вити. ƒл¤ 
чорносотенц¤ ¤сно було, що культурно-
нац≥ональна автоном≥¤ визначаЇ те, що:
1. управл≥нн¤ й пор¤дкуванн¤ економичним,
`
110
`
господарським ≥ ф≥нансовим житт¤м ли- 
шаЇтес¤ так само в руках руського ур¤ду;
так само буде провадитись пол≥тика безог- 
л¤дного, егоњстичного визиску окрањн на ко-
р≥сть штучно, в ≥м'¤ завойовницько-гра- 
б≥жницьких ц≥лей утвореного руським цариз- 
мом центру; що на ”крањн≥ ц¤ пол≥тика буде 
провадитись так само, ¤к вона провадилась 
до цього часу; 2. що транспорт, зал≥зниц≥ 
буде й надал≥ п≥д керуванн¤м руського 
центру; 3. що адм≥н≥страц≥¤ лишитьс¤ в ру- 
ках руських; 4. про в≥йсько, фльоту, монету 
й казати нема чого; що, словом, все еконо-
мичне, господарське, адм≥н≥стративне пор¤д- 
куванн¤ краЇм лишитьс¤ тим самим, ¤ким 
воно було й тепер. —е-б-то, що украњнський 
народ, при культурно-нац≥ональн≥й автоном≥њ 
так само, ¤к ≥ дос≥, не мав би н≥¤к≥с≥нького 
голосу в пор¤дкуванню своњм господарством, 
що так само його можна було обдирати, ¤к 
≥ ран≥ще.
`
Ќа таку "автоном≥ю" чорносотенець м≥г 
з охотою пристати. “аку "автоном≥ю" визнав 
≥ з'њзд кадет≥в, представник≥в л≥беральноњ 
буржуаз≥њ на ¬крањн≥. ѕроти такоњ "автоно- 
м≥њ" не мав н≥чого н≥ один пор¤дний "русс-
к≥й челов'≥жь" у –ос≥њ. ÷е було й л≥беральне, 
й поступово, й слово "автоном≥¤" було й дл¤ 
себе не обидно. ќдним словом; "не було, 
немаЇ ≥ не дати, щоб було."
`
111
`
5. "Ќасильственна¤ украинизац≥¤" школи.
`
™дине, що могло би турбувати чорносо- 
тенц¤, це те, що украњнство при нац.-куль-
турн≥й автоном≥њ все ж таки д≥ставало школу. 
÷е могло ¤к не зразу, то в майбутности 
привести до ¤коњсь инчоњ автоном≥њ.
`
јле чорносотенець не дурно згожувавс¤ 
на таку "автоном≥ю". ¬≥н знав, що, маючи 
ф≥нанси, економику, адм≥н≥страц≥ю, вс≥ апа- 
рати державно-пол≥тичного житт¤ в своњх 
руках, можна й школу поставити в так≥ 
умови, що вона сама собою помре. ≤ нехай 
соб≥ буде тод≥ "автоном≥¤". ј що на таку 
"автоном≥ю" п≥дуть ≥ л≥беральн≥ кадети, й 
революц≥йн≥ есери, й ортодоксальн≥ есдеки, то 
про це чорносотенець уже сумн≥ву не мав, 
уже в≥н мав з ними тайний масонський знак.
`
≤, знов таки, чорносотенець не помиливс¤. 
÷¤ угода чудесно ви¤вилась зараз же п≥сл¤ 
¬сеукрањнського  онгресу в шк≥льному пи- 
танню, в тому Їдиному питанню, де давалась 
автоном≥¤. ёгороси з ц≥ничним лицем≥рством 
забили на гвалт: украњнц≥ хот¤ть вигнати 
руських д≥тей з школи, украњнц≥ хот¤ть при- 
мусово украњн≥зувать руських. –озпочавс¤ 
ц≥лий р¤д зас≥дань шк≥льних рад, шк≥льних 
батьк≥вських ком≥тет≥в, на ¤ких, дружно 
з'Їднавшись, чорносотенець ≥ демократ, одно-
душно стали виносити протест за протестом,
`
112
`
посилаючи њх до ”р¤ду. ¬они протестували 
проти "насильственной украинизац≥и"! ¬они 
вимагали в≥д ”р¤ду заход≥в проти такоњ не- 
справедливости; в ≥м'¤ гуманности, люд-
ськости, в ≥м'¤ занедбанах прав великоњ 
руськоњ нац≥њ вони домагались обмеженн¤ 
украњнських жорстокостей.
`
≤ це ¤к раз у той момент, коли з'њзд учи- 
тел≥в з ус≥Їњ ”крањни виносив своњ так≥ бо¤зк≥, 
так≥ скромн≥ постанови;
`
1) ѕросити ÷ентральну –аду звернутис¤ 
до м≥н≥стра народньоњ осв≥ти й до вищих 
шк≥л на ”крањн≥ з тим, щоб вони вс¤кими 
способами полекшили читанн¤ виклад≥в на 
украњнськ≥й мов≥".
`
÷е в справ≥ вищоњ школи, про "насиль-
ственную украинизац≥ю" ¤коњ в першому 
пункт≥ резолюц≥њ ще таке говоритьс¤:
`
"Ќе ухвалюючи наперед, ¤к зложитьс¤ 
наука в вищих школах на ”крањн≥, в ¤к≥й 
м≥р≥ будуть потр≥бн≥ вищ≥ школи м≥шаноњ що 
до мови науки, або окрем≥ школи з наукою 
в р≥дн≥й мов≥, необх≥дно зараз звернутис¤ 
до украњнських учительських роб≥тник≥в у 
вищих школах, що живуть поза тер≥тор≥Їю 
”крањни, предкладаючи њм негайно перенести 
своњ виклади на ”крањну;
`
2) «вернутис¤ до тих професор≥в ≥ учи- 
тел≥в вищих шк≥л, що опановують украњнську 
мову, з закликом перейти в своњх лекц≥¤х до
`
113
`
сењ мови або бодай в≥дкрити паралельн≥ кур- 
си на с≥й мов≥".
`
ўо ж до середньоњ школи, то педагог≥ч-
ш≥й з'њзд вимагав такого страх≥тт¤:
`
"1. ”крањнськ≥ середн≥ школи повинн≥ бути 
заснован≥ в найближч≥м час≥. 2. ”держувати 
њх треба засобами казни. 3. ¬ першу чергу 
треба одкривати г≥мназ≥њ. 4. —ередн¤ школа 
повинна бути з сп≥льною наукою. 5. ќснову- 
вати вс≥ середн≥ школи не т≥льки по б≥льших 
м≥стах, але й по селах, _а де населенн¤ 
ц≥лком украњнське, украњн≥зувати й 
стар≥ школи_ (ѕ≥дкресленн¤ моЇ. јвтор.) 
6. ѕрофес≥ональн≥ школи одкриваютьс¤ в 
м≥ру потреби. 7. Ќаука украњнськоњ мови, ≥сто- 
р≥њ й л≥тератури обов'¤зкова в ус≥х школах 
на ”крањн≥. 8. ¬ тих школах, де учн≥ в б≥ль-
шости украњнц≥, в приготовл¤юч≥й ≥ в 1-й 
кл¤с≥ наука зовс≥м украњнська, а в инчих 
кл¤сах т≥льки виклад мови й предмет≥в укра- 
њнознавства, але по двох роках у вс≥х тих 
школах наука зовс≥м украњнська. 9. ѕри укра- 
њнських г≥мназ≥¤х твор¤тьс¤ рос≥йськ≥ пара-
лельки там, де того вимагаЇ значна мень-
ш≥сть руських. 10. “ам, де покажетьс¤ знач- 
на менш≥сть украњнських д≥тей, забезпечу- 
Їтьс¤ виклад украњнськоњ мови".
`
(–езолюц≥њ ѕедагог≥чного «'њзду в  ињв≥ 
5-го кв≥тн¤ 1917 року).
`
» от проти такоњ "насильственной укра-
`
114
`
инизац≥и" руська демократ≥¤, руська буржу- 
аз≥¤, руське чорносотенство й руський оби- 
ватель, скликаючи збори й з'њзди, палко 
обурено протестували.
`
≤ ¤ку характерну дл¤ руськоњ ≥нтел≥генц≥њ, 
¤ку обмаслену ЇлеЇм чистого розуму форму 
надавала своњм чисто зв≥р¤чим емоц≥¤м!
`
Ќаприклад, телеграма до м≥н≥стра ј. ћа-
нуйлова:
`
"«агальн≥ збори союза ком≥тет≥в батьк≥в 
≥ педагог≥чних рад в≥тають у ваш≥й особ≥ 
першого в≥дпов≥дального м≥н≥стра народньоњ 
осьв≥ти, ¤кий скасував шк≥льне кр≥пацтво;
тепер ц¤ школа в≥льна на шл¤ху розвитку 
й вихованн¤ майбутн≥х в≥льних громад¤н, 
в≥льна в своњм нац≥ональн≥м самоозначенню. 
јле (!) збори гадають, що тепер середн¤ 
школа повинна зберегти св≥й основний за-
гальнорос≥йський характер з бажаним у н≥й 
курсом украњнознавства".
`
ј от, наприклад, ще один зразок. “еле- 
грама також, але в≥д "√рупи кор≥нних ћа- 
лорос≥в" (секц≥¤ ёгорос≥в, чорносотенц≥в). 
"Ќовое ¬рем¤" з «0 кв≥тн¤ вм≥щуЇ цю теле-
граму п≥д таким заголовком: "ѕротест проти 
примусовоњ украњн≥зац≥њ школи в ћалорос≥њ":
`
"” в≥льн≥й рос≥йськ≥й держав≥, збудован≥й 
на точно додержаних правних основах, ус≥м 
громад¤нам повинна належати вол¤ куль- 
турно-нац≥онального самоозначeнн¤ й через
`
115
`
тe тим з малорос≥в, ¤к≥ вважають себе за 
украњнц≥в, се-б-то за представник≥в ц≥лком 
окремого народу, повинна належати широка 
вол¤ культурно-нац≥онального самоозначен-
н¤, але т≥льки при умов≥ недопущенн¤ н≥¤- 
ких про¤в≥в примусовоњ украњн≥зац≥њ тих ма- 
лорос≥в, ¤к≥ вважають себе руськими та при 
умов≥ непорушного збереженн¤ за руською 
мовою знач≥нн¤ державноњ мови...".
`
≤ це ж усе говорилось у той час, коли щe 
не було зроблено н≥ одного розпор¤дженн¤ 
ур¤ду про фактичне заведенн¤ украњнськоњ 
мови не то що в вищих чи середн≥х, але њњ 
нищих, народн≥х школах; коли не було ви- 
дано на украњн≥зац≥ю н≥ одноњ коп≥йки з тих 
м≥л≥ард≥в, ¤к≥ що року смоктались з украњн- 
ського народу; коли в  ињв≥ т≥льки на при-
ватно-громадськ≥ кошти закладались украњн- 
ськ≥ г≥мназ≥њ; коли ур¤д пальцем не кивнув, 
щоб хоч у ¤к≥йсь м≥р≥ реал≥зувати своњ пр≥н-
ц≥п≥альн≥ за¤ви про право украњнц≥в на на- 
ц≥онально-культурне самоозначенн¤.
`
6. «намените "але" на р≥жних п≥длевах.
`
≤ ¤к надзвичайно ц≥каво виступало раз-
ураз зараз же п≥сл¤ отого нещасного, за¤ло-
зеного "права нац≥онального самоозначенн¤" 
оте "але"! ” вс≥х, без вињмку, кл¤с ≥ теч≥й 
руського громад¤нства! “≥льки на р≥жних 
парт≥йних п≥длeвах.
`
116
`
ѕочнемо з чорносотенц¤:
`
" ≥евл¤нинъ" (12.IV.17.):
`
"«маганн¤ до культурно-нац≥онального са-
моозначенн¤ ц≥лком природне дл¤ кожного 
народу й йому не треба ставити перешкод (!), 
але це завданн¤ безумовно зд≥йсниме й без 
автоном≥њ, лише при умов≥ утворенн¤ широ- 
коњ самоуправи, ¤ка в≥дпов≥дала б м≥сцевим 
краЇвим ознакам".
`
Ћ≥беральний буржуа, кадет:
`
8-й всерос≥йський парт≥йний з'њзд парт≥њ 
"народной свободи" в≥д 10-11 ма¤ 1917.
`
 ожна промова, кожний доклад почина- 
Їтьс¤ з науково-обставлених, л≥беральних 
за¤в про "право нац≥онального самоозна-
ченн¤", але "ѕарт≥¤ пародньоњ свободи дл¤ 
тепер≥шнього моменту не вважаЇ правильним 
розв'¤занн¤ питанн¤ в напр¤м≥ утворенн¤ 
нац≥онально-тер≥тор≥альноњ автоном≥њ". (ѕро- 
мова ѕ. ћ≥люкова, голови парт≥њ).
`
«ам≥сць того пропонуЇтьс¤ та сама к≥ев-
л¤нинська широка самоуправа, ¤ка в кадет≥в 
називаЇтьс¤ "пров≥нц≥альною автоном≥Їю".
`
–уський демократ; соц≥альдемократ-
меньшевик:
`
ќкружний з'њзд у  ињв≥ в перших числах 
ма¤ (н. ст.). –еферент, л≥дер парт≥њ: "ѕризна- 
ючи право нац≥й на самоозначенн¤, ми не 
ставимо перешкод (!) [ц≥лком, буквально, так 
само, ¤к " ≥евл¤нинъ", що казав "не треба
`
117
`
ставити перешкод"!] н≥¤ким формам само- 
означенн¤, але активно п≥ддержуЇмо т≥льки 
ту форму, ¤ка не шкодить ≥нтересам проле- 
тар≥ату".
`
ј через те, ц≥лком одкидаючи федерац≥ю, 
не погожуючись на нац≥онально-тер≥тор≥альну 
автоном≥ю, кињвська окружна нарада рос. со-
ц≥альдемократичноњ парт≥њ (меньшевик≥в) ви- 
знаЇ право крањн на автоном≥ю, ¤ка б забез- 
печувала... культурно-нац≥ональн≥ дома- 
ганн¤ нац≥й.
`
јле "до компетенц≥њ краЇвих представ- 
ницьких з≥брань не належать питанн¤, що 
торкаютьс¤ оборони, м≥жнародн≥х зносин, 
митовых договор≥в, зал≥зничих ≥ водних шл¤- 
х≥в, почт ≥ телеграф≥в, монети, м≥р ≥ ваги, 
карного, ц≥в≥льного, торговельного й роб≥т- 
ничого законодавства".
`
≤ тут же, не всил≥ зтримати своЇњ мозго-
вичноњ, теоретично-≥нтел≥гентськоњ половини 
натури, конференц≥¤ стаЇ перед портретом 
ћаркса в ортодоксальну позу й суворо-на-
тхено за¤вл¤Ї:
`
"–≥вночасно нарада вважаЇ, що бур-
жуазно-нац≥онал≥стичн≥ змаганн¤, ¤к≥ роб- 
л¤ть складними завданн¤ революц≥њ, затем- 
нюючи кл¤сову св≥дом≥сть пролетар≥ату й 
загрожуючи його едности, повинн≥ стр≥чати 
найр≥шуч≥шу одс≥ч з боку с.-д. роб≥тничоњ 
парт≥њ. ¬ Їдности пролетар≥ату лежить запо-
`
118
`
рука його сили й перемоги найвищого добра 
загально-людськоњ культури. Ќайкращим спо- 
собом боротьби з воюючим нац≥онал≥змом Ї 
протиставл¤нн¤ йому пролетарського ≥нтер- 
нац≥онал≥зму та ви¤вленн¤ кл¤сових проти-
р≥чностей серед кожноњ нац≥њ." (–езолюц≥њ 
конференц≥њ.)
`
¬о≥стину, ц≥ люди на ст≥льки були за- 
сл≥плен≥ своњм "воюючим нац≥онал≥змом", 
своњм темним, жадним, гарчащим чутт¤м 
нац≥онального пануванн¤, що не бачили, ¤к 
об≥ймалис¤ з чорносотенством, ¤к затемн¤ли 
кл¤сову св≥дом≥сть працюючих, ¤к затирали 
протир≥чч¤ м≥ж " ≥евл¤ниномъ", "–bчью", з 
одного боку та " ≥евскою ћыслью" й "–а-
бочею √азетою" з другого.
`
≤ мало того, що вони не впускали н≥ на 
крихту свого пануванн¤, що лицем≥рно 
гвалтували проти можливости уступки, вони 
ще ла¤ли нас за те, що ми см≥ли хот≥ти 
свого визволенн¤. Ћа¤ли кожний по своЇму, 
виб≥раючи з свого пол≥тичного лекс≥кону ту 
лайку, ¤ка кожн≥й груп≥ здавалась найб≥льш 
дошкульною й разом з тим аг≥тац≥йною.
`
„орносотенство ла¤ло мазепинц¤ми, 
сепаратистами, н≥мецькими запроданц¤ми. 
 адет-буржуа називав "вузькими шов≥н≥- 
стами, тупими нац≥онал≥стами. ƒемократ, особ- 
ливо соц≥ал≥ст, буржуазними нац≥онал≥ста- 
ми. контрреволюц≥онерами й реакц≥онерами.
`
119
`
Ќаприклад:
`
"–абоча¤ √азета", початок ма¤ 1917 р.:
"“р≥вожн≥ в≥сти приход¤ть з ”крањни. —уд¤чи 
з донесень ком≥сар≥в виконавчого  ом≥тету, 
там дуже сильн≥ нац≥онально-федерал≥стичн≥ 
змаганн¤ майже ц≥лком в≥дд≥литис¤ в≥д –ос≥њ, 
скликати самост≥йн≥ ”становч≥ «бори ”крањни 
й Ќоворос≥њ. ћи сам≥ висуваЇмо пр≥нц≥п 
самоозначенн¤ народ≥в, ¤к≥ засел¤ють –ос≥ю, 
й домагаЇмось найширшого самоозначенн¤ 
нав≥ть у краЇв≥й автоном≥њ, але федерал≥стич-
ний рух на ”крањн≥ маЇ характер нац≥ональноњ 
виключности, др≥бно-буржуазний, реакц≥йний 
характер.  оло гасла в≥дд≥ленн¤ ”крањни 
гуртуютьс¤, ¤к радикальне крило украњнських 
нац≥онал≥ст≥в, так ≥ багато бувших столипин-
ц≥в, що спод≥вають знайти в йому п≥дйому 
дл¤ контрреволюц≥йноњ кампан≥њ."
`
ќтже, нав≥ть столипинц¤ми пас ла¤но. 
Ѕ≥льше вже н≥куди.
`
(ƒл¤ повноти картини ще треба одзначити 
теоретичне, газетне в≥дношенн¤ рос≥йських 
есер≥в ≥ большевик≥в до украњнського питан- 
н¤. ≈сери признали федерац≥ю, а большевики 
нав≥ть "право самоозначенн¤" "вплоть до от-
дbлен≥¤".
`
ѕро есер≥в говорити багато не треба, - 
њхн¤ природа мало чим в≥др≥жн¤етьс¤ в≥д 
природи меньшевика. јле на великий жаль 
≥ на шкоду ¤к т≥й велик≥й соц≥альн≥й справ≥
`
120
`
¤ку вони провадили, так ≥ справ≥ украњн- 
ського нац≥онального визволенн¤, большевики 
теж не були до к≥нц¤ посл≥довними. « даль- 
шого перегл¤ду под≥й це буде видно виразно.)
`
7.  рай сент≥ментальност¤м.
`
“аким чином "¬сеукрањнський  онгрес мав 
ще те знач≥нн¤, що поклав край сент≥менталь-
ним похл¤скуванн¤м "старшого брата" по 
плеч≥ украњнства, примусив його ви¤вити своЇ 
справжнЇ, реальне в≥дношенн¤ до його, а 
тим самим примусив украњнство поставитись 
ще серйозн≥ще, ще уважн≥ще до орган≥зац≥њ 
своњх сил.
`
Ѕо ми побачили, що н≥¤ка наша револю- 
ц≥йна, соц≥альна, пол≥тична й нац≥ональна 
чистота не маЇ н≥¤к≥с≥нького знач≥нн¤ в очах 
руських, не переконуЇ њх ≥ н≥ тр≥шки не ¤вл¤- 
Їтьс¤ засобом дос¤гненн¤ наших домагань. 
Ѕо м≥г же  онгрес, складений з представ- 
ник≥в сел¤нства, роб≥тництва й трудовоњ ≥н- 
тел≥генц≥њ, в устах " ≥евской ћысли" й 
"–абочей √азети" стати осередком буржуаз- 
ного, воюючого, реакц≥йного нац≥онал≥зму й 
нав≥ть притулком дл¤ столипинц≥в, се-б-то 
дл¤ тих же к≥евл¤н≥нц≥в, чорносотенц≥в, се-б-то 
дл¤ найлют≥ших ворог≥в украњнства!
`
 оли люди в засл≥плености своњй можуть 
договоритись до таких диких, беаглуздих аб- 
сурд≥в, то чим њх можна переконати?
`
121
`
ќчевидно, т≥льки своЇю силою.
`
Ѕо, власне, й њхн≥м найголовн≥щим ар- 
гументом було те, що ми не маЇмо н≥¤коњ 
сили, що ми - не нац≥¤, а коли й нац≥¤, то 
така нерозвинена, така безсила, що не варта 
н≥¤ких державних форм.
`
ƒобре. ћи поминали причини нашоњ не- 
сили. ћи вже не посилались на те, що то ж 
њхн≥й, руський царизм зробив нас нерозви-
неними, малосильними, покал≥ченими. ћи 
вже не доказували, що це досить таки ц≥н≥-
чний аргумент з боку руськоњ демократ≥њ, - 
¤ка так спок≥йно мовчала, коли руський мо- 
нарх≥зм душив нас, - посилатись на нашу не-
додушен≥сть ≥ на ц≥й п≥дстав≥ одмовл¤ть 
нам у засобах видужати.
ћи - не нац≥¤? ћи - не сильн≥? ƒобре. ћи 
покажемо не в теор≥њ, не в резолюц≥¤х, не в 
посиланн¤х на справедлив≥сть, а в життю, 
в фактах його, в ус≥х про¤вах, сторонах ≥ 
¤вищах його, що ми ще не задушен≥, що ми 
хочемо, можемо й будемо жити, що ми сло- 
вом - нац≥¤ й що маЇмо сили дл¤ того, щоб 
бути нац≥Їю.