–ќ«ƒ≤Ћ IV.
`
ѕередчуванн¤ боротьби й гуртуванн¤ сил.
`
1. ѕробуджена Ќ≥жн≥сть. - 2. Ќ≥жн≥сть дав силу й 
одностайн≥сть. - 3. ¬и¤в вол≥ й Їдности вс≥Їњ нац≥њ 
- ”крањнська ÷ентральна –ада.
`
1. ѕробуджена Ќ≥жн≥сть.
`
ћи також сумн≥вались. «в≥дки в≥зьме за- 
неха¤на, упосл≥джена наймичка у¤ву про 
образ св≥й, коли перед нею так давно вже не 
сто¤ло дзеркало св≥домости, коли вона впро- 
довж стол≥ть не виходила з свого хл≥ву й нав≥ть 
забула про ≥стнуванн¤ того дзеркала?
`
јле ми сумн≥вались трохи инакше, н≥ж 
наш турботливий "старший*) брат". ћи сум- 
н≥вались з болем, ми хот≥ли претворити сум- 
н≥в наш у рад≥сну певн≥сть, ми через цей 
сумн≥в запал¤лись бажанн¤м дати наймичц≥ 
в руки те дзеркало, знову ввести њњ в все- 
св≥тню св≥тлицю науки, культури й поступу!
`
ј старший брат, може, ¤к раз дл¤ того й 
сумн≥вавс¤, щоб не дати наймичц≥ права
`
*) "—тарший" по великости, але "меньчий" в ро- 
дин≥ слав'¤нства.
`
72
`
с≥сти поруч з собою, поруч з тим, хто був 
паном њњ впродовж к≥лькох в≥к≥в. ¬≥н сумн≥- 
вавс¤ охоче, гар¤че, в≥н хот≥в довести вс¤- 
кими способами св≥й сумн≥в ≥ виправдати 
перед собою й перед наймичкою своЇ право 
так охоче сумн≥ватись.
`
≤ от, може, почасти й через цей самий 
сумн≥в н≥кому нев≥доме, саме соб≥ незнане 
украњнство здр≥гнулось. “аЇмними шл¤хами 
пройшов кр≥зь усю незм≥р¤ну глибинь його 
один ток. ѕриспаний, приглушений, зал¤ка- 
ний й замучений ≥нст≥нкт затверженн¤ себе 
серед сущого з чудод≥йною, ст≥х≥йною силою 
вибухнув по вс≥х галуз¤х, по вс≥х напр¤мах 
нац≥онального орган≥зму. ¬с≥ до купи! ¬с≥ 
сили, вс≥ до крихотки, вс≥ без р≥жниц≥ фарб 
у - Їдину силу!
`
«в≥дси починаЇтьс¤ героњчний, дивний, 
захоплюючий пер≥од пробудженн¤ нац≥њ, ¤ка 
була зтерта з географичних мап, з п≥друч- 
ник≥в ≥стор≥њ, а л≥тератури всього св≥ту, на- 
в≥ть з своЇњ власноњ св≥домости.
`
¬елика, таЇмна, нерозгадана людським 
розумом сила, що зветьс¤ на людськ≥й мов≥ 
≥нст≥нктом житт¤, дала людин≥ любов до 
самоњ себе, ¤к необх≥дний засоб п≥ддержу- 
ванн¤ житт¤ в соб≥ та навкруги себе. Ћюдина, 
що маЇ живий, св≥жий, здоровий ≥нст≥нкт 
житт¤, мусить любити все, що даЇ њй це 
житт¤ що, збер≥гаЇ його, що в≥дновлюЇ,
`
73
`
зм≥цн¤Ї життЇв≥ њњ сили. “ому людина любить 
найздоровшу, найсв≥ж≥шу добу свого ≥стну-
ванн¤, - дитинство, юнацтво. “еплим звору- 
шенн¤м, сумною н≥жностю в≥Ї в≥д образ≥в, 
в≥д спогад≥в тоњ пори, коли так св≥жо, так 
нерозтрачено бу¤ли сили житт¤. ≥ непере- 
можна, вд¤чна, трохи нав≥ть м≥стична через 
свою непереможн≥сть ≥ нерозгадан≥сть любов 
живе в душ≥ людини до всього того, серед 
чого в≥дбувалась найкраща доба њњ ≥стну-
ванн¤ - до тих людей, до тоњ м≥сцевости, до 
тих будинк≥в, рослин, зв≥р¤т, до мови тих 
людей, до крику тих зв≥р¤т, до вс≥х ¤вищ, 
¤к≥ спри¤ли, ¤к≥ були хоча би св≥дками зросту
њњ життЇвоњ сили.
`
¬ цьому е кор≥нь ≥ основа нац≥онального 
чутт¤. „ерез це нац≥ональна св≥дом≥сть ≥ 
любов до своЇњ нац≥њ не знаЇ н≥ кл¤с, н≥ 
парт≥й, н≥ в≥ку, н≥ полу. ≤ визискуваний про-
летар≥й, й визискувач-буржуа однаково 
любл¤ть себе й все те, що даЇ й п≥дтримуЇ 
в них владичню, могутню силу.
`
« цього погл¤ду ≥нтернац≥онал≥зм спе- 
ц≥ально руського виданн¤, ≥нтернац≥онал≥зм, 
що вимагаЇ одреченн¤ в≥д своЇњ нац≥ональ-
ности й розтворенн¤ себе в безфарбн≥й, аб- 
страктн≥й мас≥ людськости, е абсурд. ≤ не 
т≥льки абсурд, а лицем≥рна, шкодлива, просто 
злочинна пропаганда самогубства, пропа- 
ганда убиванн¤ житт¤ в соб≥. јле ≥нтер-
`
74
`
нац≥онал≥зм, ¤ко сполученн¤ вс≥х нац≥ональ- 
них сил людськости, ¤ко кооперац≥¤ народ≥в 
Ї вищий розвиток нац≥онального чутт¤, Ї 
вищий щабель поступу людськости.
`
ƒ≥йсно, св≥домих украњнських сил було 
мало. ƒ≥йсно, тих украњнц≥в, ¤к≥ вже усв≥до- 
мили свою любов до обстанови свого дитин- 
ства, ¤к≥ в≥дчули шкоду, б≥ль ≥ образу за 
нищенн¤ р≥дних њм способ≥в розвитку, ¤к≥ 
розумом осв≥тили зв'¤зок своЇњ любови з лю-
бов≥ю до корисного, "доброго", ¤к≥, одним 
словом, уже мали нац≥ональну св≥дом≥сть, 
таких людей було мало. јле тих, що просто 
любили себе, що просто, без св≥домости по- 
чували н≥жн≥сть до тих ¤вищ, ¤к≥ дали њм 
житт¤ й спри¤ли його розвитку, ¤к≥ по за- 
конам не лог≥ки, а чистоњ, бездумноњ природи 
почували свою нац≥ональну пор≥днен≥сть, та- 
ких були сотн≥ тис¤ч ≥ м≥лл≥они. ≤ от-то пере- 
важно вони ман≥фестували в ѕетроград≥, в 
 ињв≥, в ќдес≥, в –остов≥, на ”крањн≥ й поза 
”крањною, але скр≥зь з отою пробудженою, 
теплою н≥жностю, з зворушенн¤м, з хвилю- 
ючим, солодким ≥ незрозум≥лим чутт¤м суму, 
гордощ≥в, але тепер уже оформленими в ло-
зунги, вже трохи осв≥тленими св≥домостю, 
вже оправданими розумом, загальним приз- 
нанн¤м ≥ пошаною. јдже ран≥ще це звору- 
шенн¤ й ц¤ любов, ≥ ц¤ вд¤чн≥сть у ма- 
ленького, затурканого обивател¤ мус≥ли хо-
`
75
`
ватис¤; обиватель соромивс¤ њх, бо "хохол" 
то був с≥нон≥м мужика, се-б-то чолов≥ка тем- 
ного, безграмотного, в соц≥альн≥й Їрарх≥њ на 
самому останньому щабл≥ посаженого, забу- 
того й забитого. ќбиватель ≥ бо¤вс¤ своЇњ 
н≥жности, бо за нењ в≥н м≥г бути позбавлений 
≥ вол≥, й своњх невеличких маЇтк≥в, ≥, може, й 
житт¤. …ого н≥жн≥сть, його життЇва любов 
до того, що дало йому житт¤, вважалась ≥ 
см≥шною, й некорисного, й шкодливою, й не- 
безпечною. ј тепер вона раптом наб≥рала 
вс≥ права горожанства, вона не загрожувала 
небезпекою, вона нав≥ть мала гарний золо- 
тисто-блакитний, неба й сонц¤ прапор, на 
¤кому його н≥жн≥сть ≥ зворушенн¤ мали за- 
конну, гарну, влучну формулу: "’ай живе 
в≥льна ”крањна!" ’ай живе його дитинство, 
хай живе та мова, на ¤к≥й його мати сп≥вала 
йому колискових п≥сень, хай живуть т≥ гањ, 
т≥ степи, ¤к≥ соками й духом своњм живили 
його, хай живе та п≥сн¤, ¤коњ сп≥вали вечорами 
його товариш≥ парубки й д≥вчата "на улиц≥".
`
≤ ц≥лком зрозум≥ло, що пробуджувалось 
це чутт¤ т≥льки в тих, хто родивс¤ й жив 
серед украњнського оточенн¤, серед укра- 
њнськоњ колисковоњ п≥сн≥. ј хто це був? 
ƒ≥ти сел¤н, с≥льських св¤щеник≥в, др≥бних 
арендатор≥в, та тих (дуже нечислених) по- 
м≥щик≥в, ¤к≥ мали сел¤нське походженн¤. ÷е 
були т≥, ¤ких висмоктав ≥з села город, ¤к≥ 
`
76
`
ас≥м≥лювались з ним, прин¤ли його мову, 
заразились його вищостю над "хохлом-му-
жиком" ≥ ¤к≥ одкинули в≥д себе своЇ похо- 
дженн¤ в≥д хохла, ¤к небезпечну й некорисну 
в боротьб≥ за ≥стнуванн¤ ознаку, але ¤к≥ не 
могли викинути з своЇњ натури вищих, дуж- 
чих за њхн≥ ≥нтереси закон≥в житт¤.
`
≤ ц≥ закони мус≥ли заговорити в них, 
коли настали инч≥ умови, коли њхн¤ невико-
р≥нима н≥жн≥сть до р≥дного б≥льше не за- 
грожувала њм небезпекою. ÷≥ закони погнали 
њх п≥д жовто-блакитн≥ прапори на ман≥феста- 
ц≥њ, вони вдмухнули в них чутт¤ протесту, 
ентуз≥азму, гордости, завз¤тт¤ й бажанн¤ 
затвердити законн≥сть своЇњ любови, здобути 
признанн¤ њњ, пошану, очистити њњ в≥д 
зневаги й глуму, ¤кими до революц≥њ пану- 
юч≥ верстви обкидали њњ, й, нарешт≥, зробити 
њњ необх≥дностю житт¤, життЇвою нормою, ко- 
рисною й потр≥бною щоденно, щохвилинно.
`
«в≥дси лозунг украњн≥зац≥њ всього житт¤ 
на ”крањн≥, - в школ≥, в суд≥, на зал≥зниц≥, в 
крамниц≥, в хат≥, в родин≥, в ур¤д≥ - цей ло- 
зунг дл¤ таких пробуджених у своњй н≥жности 
був ц≥лком зрозум≥лий ≥ легко приЇмлимий.
`
2. Ќ≥жн≥сть дав силу й одностайн≥сть.
`
≤ через це зрозум≥ла та сила, ≥нтенсивн≥сть 
та екстенсивн≥сть орган≥зац≥њ украњнського 
елементу того часу, ¤ка так дивувала вс≥х.
`
77
`
ј також зрозум≥ло й те, що украњнськ≥ 
орган≥зац≥њ й товариства, виникаючи пере- 
важно серед профес≥йного оточенн¤, форму- 
вались ≥ будувались головним чином не по 
профес≥йному, а по нац≥онально-пол≥тичному 
пр≥нц≥пу. ”чител≥, кооператори, адвокати, 
л≥кар≥, фершали, студенти закладали своњ то- 
вариства, скликали збори, зб≥рали з'њзди не 
так дл¤ забезпеченн¤ своњх чисто профе- 
с≥йних ≥нтерес≥в, ¤к дл¤ украњн≥зац≥њ њх, дл¤ 
затверженн¤ в своЇму найближчому й найне-
обх≥дн≥щому дл¤ них оточенню своЇњ пробу- 
дженоњ н≥жности. ¬они не задовольн¤лись 
одним "правом на самоозначенн¤", вони не 
могли ждати, коли те право очистить ≥ уза- 
конить њхню н≥жн≥сть у т≥й обстановц≥, в ¤к≥й 
одбуваЇтьс¤ њхнЇ щоденне, трудове житт¤.
`
ј ¤к реал≥зац≥њ своЇњ н≥жности в своЇму 
оточенню вони не могли перевести без зд≥й- 
сненн¤ певних загальних державно-пол≥- 
тичних норм, то зв≥дси походить та одноду- 
шн≥сть, одностайн≥сть ус≥х постанов ≥ вимог, 
¤к≥ виносились на вс≥х товариствах, орган≥- 
зац≥¤х, з'њздах, в≥чах, зборах: јвтоном≥¤ 
”крањни в федеративн≥й –ос≥њ, украњн≥- 
зац≥¤ вс≥х галуз≥в житт¤!
`
≤ ¤к широко, ¤к могуче захопила та хвил¤ 
пробудженого чутт¤ украњнськ≥ маси, можна 
бачити по становищу преси й взагал≥ друкова- 
ного слова за тих час≥в. ƒо в≥йни в лапах
`
78
`
царизму виходила одна украњнська щоденна 
газета, ¤ка за найкращих час≥в свого ≥стну-
ванн¤ нараховувала не б≥льше 5000 перед- 
платник≥в.
`
≤ то були самоотвержен≥, героњчн≥ люди, 
от≥ передплатники, бо за один факт перед- 
плачуванн¤ "–ади" вони рискували посадою, 
спокоЇм ≥ часто волею. “епер же газети розхо- 
дились у дес¤тках тис¤ч прим≥рник≥в. ¬идавц≥, 
починаючи виданн¤ газети, здеб≥льшого не 
мали н≥¤ких кошт≥в на це. ¬есь розрахунок 
був на "пробуджену н≥жн≥сть" мас*).
`
≤ маси хапали все, стотис¤чн≥ виданн¤ 
розхоплювались ними в пару тижн≥в. ћаси 
в друкованому слов≥, в св≥тл≥ розумовоњ св≥-
домости шукали ви¤сненн¤, зм≥цненн¤, уза- 
коненн¤ своњх вибухлих настроњв.
`
3. ¬и¤в вол≥ й Їдности вс≥Їњ нац≥њ- 
”крањнська ÷ентральна –ада.
`
јле перед у сьому процес≥ пробудженн¤ 
мас вели, розум≥Їтьс¤, т≥, ¤к≥ сам≥ давно 
пробудились, ¤к≥ в бол¤х ≥ штовханах житт¤
`
*) "–об≥тнича √азета" почала св≥й вих≥д, маючи в 
кас≥ 300 карбованц≥в, а виданн¤ одного числа кошту- 
вало б≥л¤ 3000. ≤ розрахунок справдивс¤, - газета через 
пару тижн≥в мала до 30.000 читач≥в ≥ н≥ коп≥йки боргу. 
Ќа цьому, м≥ж инчим, стали спекулювати р≥жн≥, ве- 
лик≥ й мал≥ автори, випускаючи в сотн¤х тис¤ч при- 
м≥рник≥в своњ необроблен≥, необдуман≥, на швидку, дл¤ 
"грубого гроша" змадикован≥ книжечки.
`
79
`
перейшли вс≥ стад≥њ розумового осв≥тленн¤, ¤к≥ 
ждали моменту всерос≥йського пробудженн¤, 
¤к ћес≥њ й дл¤ свого народу. ÷е були украњнськ≥ 
пол≥тичн≥ парт≥њ, переважно соц≥ал≥стичн≥.
`
Ѕудучи плоттю в≥д плот≥ широких мас, 
≥з них вийшовши, в них черпаючи рац≥ю 
й ц≥ль свого ≥стнуванн¤, парт≥њ в цей пер≥од 
в≥рно одбивали стан усього украњнства, пра- 
вильно в≥дчули необх≥дн≥сть того часу: Їд- 
н≥сть ус≥х украњнських сил. јле вони 
вм≥ли в точних, вичерпуючих виразах висло- 
вити це, вони силою свого досв≥ду, орган≥- 
зац≥њ, д≥сц≥пл≥ни вм≥ли бити планом≥рно, 
дружно в одну точку, силою своЇњ преси 
вм≥ли зразу в короткий час широко на- 
правл¤ти своњ удари. ћаси не могли не 
в≥дчувати цењ сили, вона ≥мпонувала њм, по- 
кор¤ла, викликала дов≥рр¤ й тим самим вела 
за собою.
`
јле, р≥жн¤чись м≥ж собою в соц≥альних 
питанн¤х, вчуваючи нав≥ть у де¤ких точках 
майбутн≥х противник≥в, вони вс≥ мали одну 
сп≥льну, в ус≥х неодкладну мету: розчищенн¤ 
з соц≥ального шл¤ху нац≥ональних перепон, 
¤к≥ стримували широк≥ народн≥ маси в пр¤-
муванню по цьому шл¤ху. "Ѕез нац≥онального 
визволенн¤ не може бути визволенн¤ соц≥аль- 
ного." Ќа цьому сходились ус≥ одностайно.
`
≤ з цього п≥шла ”крањнська ÷ентральна 
–ада (март 1917 року). ÷е був вислов ус≥Їњ
`
80
`
нац≥њ. ÷е було не т≥льки координоване, сполу- 
чене сп≥вроб≥тництво вс≥х украњнських парт≥й 
≥ впливових орган≥зац≥й, а виразний, необ- 
х≥дний про¤в ≥стнуванн¤ украњнськоњ нац≥њ. 
÷ентральна –ада ¤вилась найкращим до- 
казом цього.  оли б вона не виникла в 
 ињв≥, то утворилась би в ’арьков≥, в ѕол- 
тав≥, ќдес≥. ¬она мус≥ла бути, бо нац≥¤ му-
с≥ла, ¤к така, ¤к ус¤ нац≥¤, ¤к певний орга- 
н≥зм, мати Їдиний вираз, Їдиний орган свого 
про¤ву.
`
÷е був центр, до ¤кого рад≥усами ст≥-
кались ус≥ хилитанн¤ пробудженоњ, нац≥о- 
нальноњ енерг≥њ; з ус≥х куточк≥в, з ус≥х ве- 
ликих ≥ малих пункт≥в животвор≥нн¤ нац≥о- 
нального орган≥зму прост¤гались до центру 
нерви нац≥њ. —юди зб≥гались ус≥ жал≥, вс≥ 
кривди, вс≥ над≥њ, спод≥ванн¤, плани, роз- 
рахунки, м≥ркуванн¤. “ут вони перепалюва-
люсь, перетирались, проходили через ус≥ 
знар¤дд¤ пол≥тичноњ майстерн≥ й виходили 
до мас у точних, викреслених, то гар¤чих, 
запальних, то урочисто-суворих, немов хо- 
лодних лозунгах, ¤к≥ по нервах, через вузли-
орган≥зац≥њ неслись у т≥ло нац≥њ й у той чи 
инчий спос≥б посували њњ вперед.
`
¬ перш≥й стад≥њ свого ≥стнуванн¤ ÷ен- 
тральна –ада св≥домо й розраховано брала 
на себе вираз т≥льки нац≥онального обличч¤ 
украњнського народу.
`
81
`
Ќа це було дек≥льки причин.
`
Ќасамперед,-прагненн¤ найб≥льшоњ, най-
т≥сн≥щоњ Їдности. ўо б≥льше росло недов≥рр¤ 
до руськоњ демократ≥њ, що б≥льше ц¤ ставила 
опору домаганн¤м украњнства, то дужче ро- 
сло побоюванн¤, то виразн≥ще ставала необ- 
х≥дн≥сть мати ¤ко мога б≥льше сил дл¤ зла-
манн¤ того опору. ј найб≥льша сила - в 
найб≥льш≥й Їдности й орган≥зац≥њ. ¬ласне, та 
сама руська демократ≥¤, ¤ка закидала укра- 
њнським соц≥ал≥стам Їднанн¤ њх з неодно-
родними соц≥альними елементами, сама штов- 
хала њх туди, вона своњм упертим одстою-
ванн¤м поз≥ц≥й пануючоњ нац≥њ на ¬крањн≥ 
сама показувала шл¤х до т≥сн≥щого Їднанн¤ 
тих соц≥альне неоднородних, але однородно-
нац≥ональних елемент≥в. ≤ особливо нам, со-
ц≥альдемократам, з найб≥льшою силою роби- 
лись т≥ докори. јле ми ≥менно можемо 
сказати, що ми, соц≥альдемократи, найб≥льше 
прикладали усиль дл¤ найб≥льшоњ Їдности. 
Ќас провокували наш≥ руськ≥ товариш≥, нас 
наштовхували на боротьбу, на гризню все- 
редин≥ самоњ ÷ентральноњ –ади. јле ми ро- 
зум≥ли цю провокац≥ю й не п≥ддавались њй. 
ћи знали, що наших руських товариш≥в 
непокоњла ц¤ така дружна, небезпечна дл¤ 
них сила нашоњ Їдности. ћи знали, що вони 
хот≥ли б њњ розбити й через те ми розум≥ли, 
що лежало в кор≥н≥ њхн≥х ортодоксальних
`
82
`
закид≥в, ¤к≥ нечист≥ мот≥њви були њхньоњ чи- 
стоти.
`
“ак само ми не п≥ддавались ≥ на њхн≥ 
пропоз≥ц≥њ сп≥вроб≥тництва з ними. ÷е сп≥вро-
б≥тництво вони нам давали за ц≥ну нашого 
виступу з ÷ентральноњ –ади, за ц≥ну роз- 
битт¤ Їдности. ћи д¤кували за ласку, за 
честь, але прапор Їдности через ц≥ вс≥ за- 
ходи тримали ще м≥цн≥ще й кликали вс≥х 
до того самого.
`
ћи не бо¤лись загубити в ц≥й едности 
свою соц≥аль-демократичну чистоту. Ќе бо- 
¤лись уже хоча би через те, що на ту соц≥а-
л≥стичн≥сть, ¤ка була тод≥ в парт≥њ с-д., н≥хто 
не робив замах≥в. ћи розум≥ли революц≥ю, ¤к 
буржуазно-демократичну, ми не робили сам≥ 
н≥¤ких замах≥в на буржуазно-демократичний 
лад ≥ через те з боку не соц≥ал≥стичних 
елемент≥в не могли зустр≥ти н≥¤кого опору 
соб≥. ћи в своњй д≥¤льности були т≥льки 
республ≥канц¤ми й демократами, а не соц≥а- 
л≥стами. јле т≥льки республ≥канц¤ми й демо- 
кратами були й т≥ сам≥ "соц≥ал≥сти" мень-
шевики й есери, ¤к≥ так бо¤лись за нашу 
соц≥ал≥стичн≥сть. јле про це докладн≥ше 
дал≥ буде.
`
 р≥м того ми не могли бо¤тись ≥ через 
те, що почували в соб≥ досить сили ви- 
сто¤ти проти вс¤ких вплив≥в. ћало того, ми, 
соц≥альдейократи почували ст≥льки сили в
`
83
`
соб≥, що могли рахувати на своЇ впливанн¤ 
в ÷ентральн≥й –ад≥, що в д≥йсности й було. 
≤ вже через це, з ≥нтерес≥в хоча би т≥льки 
парт≥йних, ми ≥менно не повинн≥ були в≥д- 
давати центр нац≥онального житт¤ п≥д вплив 
тих теч≥й, ¤к≥, на нашу думку, могли за- 
шкодити ≥нтересам працюючих кл¤с.
`
ј а другого боку, нам уже не було кого 
так дуже бо¤тис¤. ћи не мали в ÷. –ад≥ 
представництва в≥д р≥зко-ворожого нам та- 
бору - великоњ буржуаз≥њ. Ќаш≥ пани давно 
продали царизмов≥ свою нац≥ю за маЇтки, 
чини й пр≥в≥лењ, вони давно загубили "н≥ж- 
н≥сть" до свого й р≥дн≥сть њхн¤ була вже в 
инчому м≥сц≥. ј той елемент др≥бноњ бур- 
жуаз≥њ, ¤кий був представлений у ÷. –ад≥, 
п≥д той час так гор≥в революц≥он≥змом, так 
клекот≥в, що н≥ по фарбах, н≥ по настрою, 
н≥ по своњй готовности на все ан≥ тр≥шки не 
був небезпечний нав≥ть дл¤ такоњ незайманоњ 
чистоти, ¤к руських товариш≥в, що й справ- 
дилось пот≥м, коли ц≥ товариш≥ сам≥ всту- 
пили в ÷. –аду. Ќ≥чим не поступаючись з 
своЇњ соц≥ально-пол≥тичноњ парт≥йноњ програ- 
ми, н≥ на мить не спин¤ючи своЇњ парт≥йноњ 
роботи серед украњнського пролетар≥ату, ¤к 
ми њњ тод≥ розум≥ли, ми в той же час у сам≥й 
÷. –ад≥ св≥домо одкладали на дал≥ вир≥шен- 
н¤ гострих соц≥альних питань. Ѕо ми бо¤- 
лись, що не досить зм≥цнена, усталена на-
`
84
`
ц≥ональна Їдн≥сть може схитнутись ≥ роз- 
битись через незгоду в сфер≥ соц≥ального 
буд≥вництва.
`
якийсь час ÷. –ада мала служити пере- 
важно нац≥ональним центром, вона мала зав- 
данн¤ з≥брати вс≥ сили, ¤к≥ мало украњнство, 
тими силами привести маси до нац≥ональноњ 
св≥домости, закр≥пити нац≥ональн≥ дос¤гнен- 
н¤, а тод≥, сп≥раючись на це, творити со- 
ц≥альну перебудову в в≥дпов≥дних, наших, 
нац≥ональних формах ≥ в тому розум≥нню 
самоњ "перебудови", ¤ке допускалос¤ нашим 
розум≥нн¤м сут≥ революц≥њ.
`
÷≥Їњ тактики, нав≥ть цього самого розу- 
м≥нн¤ сут≥ революц≥њ вимагала наша держав- 
н≥сть ≥ в≥дродженн¤ њњ.
`
≤ треба одзначити, що знаходились еле- 
менти серед украњнства, ¤к≥ з тих чи инчих 
причин (правда, ¤к ви¤вилось пот≥м, пере- 
важно з чисто особистих, особливо серед 
де¤ких член≥в нашоњ парт≥њ) аг≥тували проти 
участи соц.-демократ≥в у ÷. –ад≥.
`
ј зате руськ≥ демократи дуже добре ро- 
зум≥ли все знач≥нн¤ такоњ Їдности в справ≥ 
нац≥онального визволенн¤ украњнства й... 
також, разом з нашими вузько-егоњстичними 
елементами аг≥тували проти участи укр. со- 
ц≥ал≥ст≥в у ÷ентральн≥й –ад≥.