–ќ«ƒ≤Ћ III.
`
–еволюц≥йне руське громад¤нство в укра- 
њнському питанню.
`
1. яка рац≥¤ руському демократов≥ боронити "малоро- 
с≥в"? - 2. –ац≥¤ н≥би знайшлась. - 3. ѕрирода руського 
демократа.
`
1. яка рац≥¤ руському демократов≥ бо- 
ронити "малорос≥в"?
`
јле пом≥тити прийшлос¤.
`
Ќа вс≥ поради, за¤ви, телеграми й депу- 
тац≥њ “имчасове ѕравительство в ѕетроград≥ 
в≥дпов≥дало невиразно, ухильчиво, загаль- 
ними фразами. –озум≥Їтьс¤, вс¤кий нац≥о- 
нальний утиск повинен зникнути. –озум≥Їть- 
с¤, в в≥льн≥й –ос≥њ не може бути н≥ над ким 
н≥¤кого насильства. –озум≥Їтьс¤, вс¤кий гро- 
мад¤нин маЇ право на самоозначенн¤. јле...
`
≤ тут, коли приходило до конкретизац≥њ, 
до реал≥зац≥њ загальних пр≥нц≥п≥в, наступало 
невиразне бурмот≥нн¤, нех≥ть, заклопотан≥сть 
инчими справами.
`
—права, звичайно, головним робом зале- 
жала не в≥д ур¤ду. ”р¤д тод≥шнього часу
`
58
`
власноњ вол≥ не мав, в≥н ви¤вл¤в зб≥рну волю 
тих пол≥тичних груп, ¤к≥ уповноважили його 
на владу.  оли б серед тих груп була певна, 
виразна думка що до украњнства, то ур¤д за- 
раз же одбив би њњ в своњх за¤вах ≥ рел¤ц≥¤х, 
¤к то в≥н зробив що до ѕольщ≥, ‘≥нл¤нд≥њ, 
 авказу, ¤к то зроблено було в сфер≥ де- 
¤ких пол≥тичних ≥ соц≥альних питань, на ¤к≥ 
пануюч≥ групи мали певну в≥дпов≥дь.
`
–≥ч у тому, що все руське громад¤нство, 
вс≥ кл¤си й групи його ставились без особ- 
ливоњ прихильности та уважности до укра- 
њнського в≥дродженн¤. ≤ до в≥йни*), й до ре- 
волюц≥њ, так само ¤к ≥ п≥д час революц≥њ 
украњнство мало дуже небагато заступник≥в 
≥ оборонц≥в серед руськоњ демократ≥њ.
`
ѕричин тому багато. ќсновною ж причи- 
ною, ¤к ≥ по вс≥х ¤вищах людського житт¤, 
була причина економнчного, матер≥ального 
характеру. ўо посунуло московських само- 
держц≥в на брутальне зламанн¤ пере¤слав- 
ського трактату й на с≥стематичне нищенн¤ 
украњнськоњ нац≥њ, то те саме стримувало 
руську демократ≥ю в≥д оборони украњнства 
супроти царизму. ј ≥менно: багацтва укра- 
њнськоњ земл≥. ”крањна, ц¤ "житница –осс≥и", 
з своњми «0-35 м≥лл≥онами населенн¤, над- 
звичайно с≥мпатично закругл¤ла необс¤жн≥
`
*) ƒив. "»сторическа¤ ѕольша и великорусска¤ 
демократ≥¤" ћ. ƒрагоманова.
`
59
`
маЇтности ≥мпер≥њ. « ”крањною руський народ 
мав далеко ≥мпозантн≥щий вигл¤д, н≥ж без 
нењ. ≤, власне, не т≥льки проти украњнськоњ 
державности говорив ≥нтерес ус¤кого русько- 
го, а проти самоњ нац≥ональности укра- 
њнського народу. ‘≥нл¤нд≥њ, ѕольщ≥,  ав- 
казов≥ легко було признати ¤кусь форму 
державности (автоном≥ю), бо це необх≥дно, 
консеквентне виходило з очевидноњ, безсум- 
н≥вноњ нац≥ональноњ в≥дм≥нности цих крањв, 
з признанн¤ њхньоњ окремоњ нац≥ональности.
`
»накше сто¤ла справа з ”крањною. ѕриз- 
нанн¤ њй автоном≥њ т¤гло за собою признанн¤ 
њњ окремоњ нац≥ональности. ј це значило - 
зразу зменьчити "eдиный велик≥й русск≥й 
народъ" на «0-35 м≥лл≥он≥в. « другого боку, 
це значило перестати бути ц≥лковитим, без- 
контрольним хаз¤њном багатоњ, родючоњ, са-
харноњ, вуг≥льноњ, хл≥бноњ тер≥тор≥њ. ƒал≥, це 
значило признати не т≥льки за царизмом, 
але й за самими собою в≥кову кривду що до 
украњнського народу. ј все це т¤гло за со- 
бою зб≥дненн¤ ¬еликороси, одсуненн¤ њњ з 
поз≥ц≥њ самодержавного народу, на становище 
сп≥вучасника з другими народами в –ос≥њ.
`
ƒругою, зв≥дси випливаючою причиною 
холодности руського громад¤нства до украњн- 
ського питанн¤ було його незнайомство з 
ним. Ќе було н≥¤кого дужого ≥мпульсу русь- 
ким ц≥кавитись украњнством. —праведлив≥сть?
`
60
`
јле треба знати, в чому кривда, щоб вима- 
гати тоњ справедливости. ј руськ≥ або н≥чого 
це знали, або знали те, що говорили царизм 
та реакц≥йн≥, шов≥н≥стичн≥ теч≥њ, се-б-то: що 
кривди н≥¤коњ немаЇ, бо нема н≥¤коњ р≥жниц≥ 
м≥ж великоросом, ≥ малоросом; що украњнство 
- то Ї на н≥мецьк≥ грош≥ орган≥зована ≥н- 
трига проти –ос≥њ; що цей рух - абсолютно 
н≥кчемний, не вартий н≥¤коњ уваги, що мало- 
рос≥йський народ ц≥лком чужий до цього 
руху. ≤ найщир≥щ≥ руськ≥ демократи охоче 
в≥рили царизмов≥. Ѕо перш усього хот≥ли 
в≥рити; бо це заспокоювало сумл≥нн¤; бо 
зм≥цн¤ло св≥дом≥сть великости й непод≥ль-
ности руського народу. ј охоче в≥рили через 
те, що й сам≥, буваючи, проживаючи на 
”крањн≥, по вс≥х м≥стах чули т≥льки руську 
мову, бачили т≥льки руськ≥ вив≥ски, читали 
т≥льки руськ≥ газети. Ќа селах, правда, жили 
"хохли"-мужики, але й вони говорили, хоч 
≥ кумедною, але зрозум≥лою дл¤ вс¤кого 
руського мовою й так само розум≥ли … русь- 
ких демократ≥в, ≥ руських ≥справник≥в. ”кра- 
њнського ж руськ≥ демократи н≥чого не ба- 
чили й не чули, кр≥м невеличкоњ купки ≥н-
тел≥гент≥в, до ¤ких н≥хто не ставивс¤ серйозно.
`
ќтже за кого треба було вступатись? 
ѕол¤ки, ‘≥ни, ™врењ, т≥ мали безсумн≥вне 
право на оборону, бо це були, д≥йсно, окрем≥, 
виразно зазначен≥ нац≥њ, ¤ким чинилос¤ утиск
`
61
≥ насильство. ј во ≥м'¤ чого мав руський 
демократ боронити малорос≥в?
`
–озум≥Їтьс¤, коли б руський демократ 
хот≥в уважн≥ще придивитись, во ≥м'¤ чого 
йому треба було боронити малорос≥в, то в≥н 
знайшов би. Ќасамперед, во ≥м'¤ хоч би 
того самого вселюдського поступу, Їдиним 
представником ¤кого, по справедливости, 
вважав себе в –ос≥њ демократ. ¬селюдському 
поступов≥ було абсолютно не на користь, що 
в Ївропейськ≥й держав≥ «0-35 м≥лл≥он≥в на-
роду мало т≥льки 13-17 процент≥в грамот- 
них. ўо цей народ, ¤кий до злуки з –ос≥Їю 
пишавс¤ своЇю наукою, л≥тературою, народ, 
¤кий утворив таку багату п≥сню, таку глибоку 
народню музику, що цей народ, тепер оче- 
видно, упадав, убож≥в, дичав≥в. ѕричиною 
ж тому було, ¤к виразно доводилось ус≥ма 
уважними досл≥дувачами, денац≥онал≥зац≥¤, 
нищенн¤ р≥дних форм розвитку.
`
÷аризмов≥, розум≥Їтьс¤, безграмотн≥сть ≥ 
духовна убог≥сть народу були корисн≥. „ерез 
те в≥н так р≥шуче й безапел¤ц≥йно одкидав 
ус¤к≥ пропоз≥ц≥њ дозволити украњнську школу 
хоч на селах. јле руський демократ не був 
же зац≥кавлений ≥нтересами царизму. ¬≥н 
м≥г би принаймн≥ уважн≥ще поставитись до 
голос≥в своЇњ власноњ руськоњ науки, ¤ка 
устами –ос≥йськоњ јкадем≥њ Ќаук, точно й 
виразно зазначила, що украњнська нац≥¤ не
`
62
`
Ї те саме, що руська; що закони њњ житт¤ 
не в закони житт¤ руських; що ламанн¤ 
цих закон≥в руйнуЇ душу ц≥лого народу ≥ що 
така руйнац≥¤ Ї злочинство перед вселюд- 
ським поступом.
`
ћ≥г би руський демократ, коли б хот≥в, 
подумати й про те, що нема чого дивувати- 
с¤ з слабости украњнськоњ св≥домоњ демократ≥њ, 
з малопом≥тности украњнського руху, коли 
його нищено вс≥ма державними засобами на 
прот¤з≥ в≥к≥в. ўо нав≥ть трошки соромно сто- 
¤ти над людиною, ¤ку катують, але ¤ка може 
т≥льки невиразно мугикати, бо њй зав'¤зано 
рота, й казати, що њй нема в≥д того н≥¤коњ 
шкоди й болю, бо вона не кричить ≥ нав≥ть 
дуже слабо рухаЇтьс¤.
`
“ак само м≥г би руський демократ пом≥- 
тити де¤ку неконсеквентн≥сть у за¤вах са- 
мого царизму. ќдин раз, коли це було по- 
тр≥бно й корисно дл¤ нищенн¤ украњнства, 
ним за¤вл¤лось, що н≥¤коњ украњнськоњ нац≥њ 
не було й немаЇ. Ќаприклад, коли украњнц≥ 
домагались украњнськоњ школи. ƒругого ж 
разу ц≥лком протилежне, що украњнц≥ це- 
"инородц≥", окрема нац≥¤. ÷е, наприклад, то- 
д≥, коли треба було загальмувати доступ укра- 
њнськоњ книжки з √аличини на ”крањну; бо 
вс¤ка не руська, иноземна, "инородчеська" 
книжка обкладалас¤ цлом.
`
“акож ≥ другу неконсеквентн≥сть можна
`
68
`
було б пом≥тити. ”крањнський рух, по за¤в≥ 
царизму, був вигадкою н≥мц≥в, не мав н≥¤кого 
грунту серед народу, не мав н≥¤коњ сили й 
над≥њ на силу, це було словом см≥шне, не- 
значне ¤вище. ј тим часом царизм боровс¤ 
з цим ¤вищем так люто, стр≥л¤в у цього 
см≥шного горобчика з таких важких гармат, 
що при бажанню можна було б дуже легко 
пом≥тити таку неконсеквентн≥сть ур¤ду.
`
2. –ац≥¤ н≥би знайшлась.
`
јле руський демократ н≥чого того не по- 
м≥чав. ≥ через те в≥н так щиро здивувавс¤ 
й зтурбувавс¤, коли ота зв'¤зана людина, 
¤ка нав≥ть не рухалась, кол≥њ њњ катували, ¤ка 
так под≥бна була до руського, ¤ка називалас¤ 
соб≥ оф≥ц≥ально "малоросом" ≥ не в≥др≥жн¤-
лась в≥д р¤занц¤, коли ц¤ людина, почувши, 
що нема вже на н≥й пут, раптом п≥двелась 
≥ заговорила, закричала, замахала кулаком, 
зачала вимагати. ≥ заговорила зовс≥м не по 
р¤занськи, нав≥ть не по малорос≥йськи, а по 
украњнськи, на т≥й мов≥, ¤коњ ж "не було, 
нема й не буде", ≥ кулак у нењ зовс≥м св≥й, 
особливий ≥ знов так≥њ не р¤занський, ≥ до- 
сить великий, ≥мпозантний, на диво сильний, 
неначе й не був п≥д пресом царизму два з 
половиною стол≥тт¤.
`
"“≥льки в останн≥м час≥ починаЇ ви¤вл¤- 
тис¤ в ус≥м своњм знач≥нню украњнське питанн¤
`
64
`
в св≥домости руського громад¤нства" - писала 
"–bчь" в 64 ч. з 16 марта 1917 року з при-
воду украњнськоњ ман≥фестац≥њ в ѕетроград≥. 
- "Ѕлискуче переведена украњнська демон- 
страц≥¤ в ѕетроград≥ 12 марта звернула на 
себе увагу широких верств народу й не можна 
не зазначити з чутт¤м глибокого завдоволeн-
н¤ цього њњ знач≥нн¤. Ѕо украњнське питанн¤ 
Ї тепер одним з найважн≥щих питань, що 
сто¤ть перед рос≥йською демократ≥Їю."... "Ѕо
нема н≥ одного нац≥онального руху в –ос≥њ, 
до ¤кого б старий лад ставивс¤ б з таким 
ц≥н≥змом ≥ байдужостю, ¤к до украњнського 
руху. ¬≥д 1876 до 1905 року було забороне- 
но, часами без ус¤ких вињмк≥в, друкувати 
щось в украњнськ≥й мов≥. ¬≥д початку сењ 
в≥йни украњнську пресу заборонено. ƒо нењ 
приложено було заборону ран≥ще, н≥ж до н≥- 
мецькоњ мови. јж до революц≥њ украњнськоњ 
школи не дозвол¤ли й навчанн¤ в украњн- 
ськ≥й (малоруськ≥й) мов≥ вважалос¤ за зло- 
чинство. Ѕюрократичн≥ неуки не соромилис¤ 
в своњх неоф≥ц≥альних актах висм≥ювати укра- 
њнську мову, що маЇ свою ≥стор≥ю, свою л≥- 
тературу, ¤ка ¤вл¤Їтьс¤ одним з найб≥льших 
духовних твор≥в найближчого нам по крови 
й походженню слов'¤нського племени, не-
в≥дривно сполученого з нами ≥сторичними 
зв'¤зками. Ѕожев≥льн≥ гадали, що коли вони 
не будуть визнавати ≥стнуванн¤ сењ мови, то
`
65
`
вона, д≥йсно, зникне з лиц¤ земл≥. јле вони 
т≥льки плодили великий гн≥в у в≥льних сер- 
ц¤х ≥ с≥¤ли нас≥нн¤ розбрату в найглибших 
надрах рос≥йськоњ держави...
`
... "ѕеред в≥льною рос≥йською демократ≥Їю 
стоњть велике завданн¤ направити лихо, зроб- 
лене –ос≥њ цими помилками та злочинами. 
¬она може зробити можливим те, що було 
неможливим при стар≥м режим≥: загасити 
полум'¤ розбрату, ¤ке п≥днеслос¤ а найглиб- 
ших глибин нашоњ держави. ” в≥льн≥й демо- 
кратичн≥й –ос≥њ можна створити форми житт¤, 
¤к≥ дадуть можлив≥сть повного, широкого й 
в≥льного розвитку украњнського народу при 
збереженню державноњ едности –ос≥њ. ≤ ми ба- 
чимо, що св≥дом≥сть такоњ можности пройшла 
й в украњнське громад¤нство, - вс¤ демонстра- 
ц≥¤ 12 марта даЇ нам ¤скравий зразок цього в 
промовах та покликах, ¤к≥ тут виголошено".
`
3. ѕрирода руського демократа.
`
“ак писала л≥берально-буржуазна газета. 
я навмисно виписав найвиразн≥ще м≥сце з 
нењ. “ак писала тод≥ майже вс¤ хоч трошки 
поступова руська преса.
`
ќтже, значить, рац≥¤ оборон¤ти укра- 
њнство н≥би була? ≤ н≥би де¤ке знайомство з 
питанн¤м було? Ќ≥би нав≥ть ¤к≥сь погл¤ди 
й переконанн¤ висловлювались. ќтже ли- 
шалось н≥би т≥льки зд≥йснити њх?
`
66
`
јле в тому й була органнчна, давн¤ хиба 
рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що вона не вм≥ла 
д≥¤ти, що њњ переконанн¤ разураз сто¤ли 
од≥рвано в≥д житт¤. ÷аризм витворив у ро- 
с≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ здатн≥сть балакати, д≥¤ти 
розумово, але не претвор¤ти в акц≥ю, в ре- 
альн≥сть своњх балачок. ƒ≥згармоничн≥сть 
рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ силою ≥сторично-пол≥- 
тичних обставин ставала в нењ другою при- 
родою њњ.
`
÷¤ природа ви¤вилась ≥ тут. ≤нтелекту- 
альн≥, розумов≥ виводи були ц≥лком ¤сн≥ й 
виразн≥: украњнц≥ - нац≥¤ окрема, окривджена, 
треба кривду виправити, цього вимагаЇ спра- 
ведлив≥сть ≥ ≥нтереси самоњ новоњ –ос≥њ.
`
ј почутт¤ говорили по стар≥й звичц≥ 
инче: украњнц≥-то все одно, що руськ≥;
”крањна - багатий край; приЇмно й гордо 
почувати велик≥сть Їдиного руського народу, 
- признанн¤ прав украњнц¤м зменьчуе силу 
руського народу.
`
ѕрирода рос≥йського демократа не могла 
прийти до гармон≥њ цих протилежних сил у 
соб≥. ј через те поборювала дужча сила, 
сила застар≥лого, давнього чутт¤. „ерез те, 
хоча розумово, в прес≥, в балачках руська 
демократ≥¤ признавала кривду украњнству, - 
в акц≥њ, в переведенню цих балачок у житт¤ 
була ≥нертна, пасивна. ≤ через те “имча- 
совий ”р¤д, натуральний в≥дбиток руськоњ
`
67
`
≥нтел≥генц≥њ, в балачках з численними укра- 
њнськими депутац≥¤ми "пр≥нц≥п≥ально" охоче 
згожувавс¤ з ними, а в д≥йсности був па- 
сивний, ≥нертний ≥ н≥¤коњ активности до реа- 
л≥зац≥њ цих пр≥нц≥п≥в не ви¤вл¤в.
`
–уська ж демократ≥¤ ан≥ тр≥шки не сер- 
дилась на св≥й ур¤д за цю мл¤в≥сть. ¬она 
ц≥лком погожувалась з ним, бо це в≥дпов≥- 
дало њњ власному в≥дношенню до украњнства. 
ј щоб знайти знов таки ≥нтелектуальне, 
розумове по¤сненн¤ ц≥й д≥згармоничности й 
заспокоњти себе, а також, коли можна, й 
других, приводились р≥жн≥ м≥ркуванн¤. Ќа- 
приклад.
`
¬ибух нац≥ональних теч≥й може ослабити 
революц≥ю, розбити Їдиний фронт, спричи- 
нитись до реакц≥њ. –озмежуванн¤ по нац≥о- 
нальност¤м може зламати в≥йськовий фронт, 
¤кий вважалось тод≥ за честь революц≥њ три- 
мати м≥цно. ”крањнський "шов≥н≥зм" м≥г вне- 
сти небажану боротьбу.  р≥м того, стотис¤чн≥ 
ман≥фестац≥њ все ж таки не зовс≥м переко- 
нували. ’то його зна, а, може, це так соб≥, 
а в д≥йсности украњнство то Ї соб≥ купка 
≥птел≥гент≥в, ¤ка гвалтуЇ, робить шум ≥ л¤каЇ 
спок≥йну сов≥сть чесного руського демократа. 
Ѕо де ж би вз¤лись т≥ сили в украњнства, 
коли його так ретельно нищено й душено?
`
ќтже давати так зразу все, чого домага- 
Їтьс¤ та купка, було, на думку не т≥льки
`
68
`
буржуазноњ, але й соц≥ал≥стичноњ руськоњ де- 
мократ≥њ, "в ≥нтересах революц≥њ" не т≥льки 
не бажано, але й небезпечно.
`
Ќа ц≥й п≥дстав≥, наприклад, рос≥йська 
соц≥альдемократ≥¤ (меньшевистська частина) 
н≥¤ким способом не могла згодитись на ту 
автоном≥ю ”крањни, ¤коњ хот≥ли украњнц≥, а 
т≥льки на нац≥онально-культурну авто- 
ном≥ю. —е-б-то, перекладаючи на просту мову, 
вони згожувались т≥льки на украњнську шко- 
лу. (“а й то, коли приходило до конкрет≥-
зац≥њ, то не вс≥Їњ школи, а т≥льки по селах, 
школи нижчоњ.) “аку автоном≥ю нав≥ть по-
м≥раючий царизм уже мав де¤к≥й нахил 
дати. ≤, можливо, й дав би, нав≥ть у б≥льших 
розм≥рах, н≥ж давали "революц≥йн≥" соц≥аль-
демократи.
`
ј що б≥льше ц≥ аргументи давали заспо- 
коЇнн¤ руськ≥й демократ≥њ, що краще при- 
мир¤ли њњ внутр≥шню суперечн≥сть, що по-
казн≥ще виставл¤ли н≥би-об'Їктивн≥сть њњ, 
то з тим б≥льшим запалом, переконанн¤м ≥ 
нав≥ть щиростю вони нею виставл¤лись.
`
≤ одною рукою руський демократ писав 
своњ л≥беральн≥ статт≥, а другою: "Ќе було, 
немаЇ та й навр¤д чи може бути".