–ќ«ƒIЋ II.
`
”крањнство до в≥йни, п≥д-час в≥йни
≥ у революц≥њ.
`
1. ’рест на могил≥ нац≥њ: "Ќе було, немаЇ й бути не
може". - 2. —епаратизм в≥д загибел≥. - 3. ќр≥Їнтац≥њ:
на руську ласку, на н≥мецький штик ≥ на себе. -
4. ™дина ор≥Їнтац≥¤: ¬серос≥йська –еволюц≥¤, —пра-
ведлив≥сть. - 5. ¬оскреслий мрець ман≥фестуЇ славу
–еволюц≥њ. - 6. ѕростодушн≥сть недoбитого родича.
`
1. ’рест на могил≥ нац≥њ: "Ќе було, немаЇ
й бути не може".
`
«даЇтьс¤, н≥ одна группа громад¤нства
–ос≥њ не прин¤ла з таким щирим серцем, з
таким чутт¤м радости й полегкости, з таким
нeп≥дм≥шаним ентуз≥азмом ¬елику –ос≥йську
–еволюц≥ю, ¤к украњнство.
`
÷е ц≥лком зрозум≥ло. ўо б≥льше страж-
данн¤, то дужча рад≥сть од визволенн¤ в≥д
його. ј украњнство не могло пожал≥тись на
пом≥ркован≥сть пол≥тики рос≥йського монар-
хичного ур¤ду що до ”крањни. ¬с≥ форми
утиску, експлуатац≥њ й нищенн¤ прав пол≥-
тичних, соц≥альних, нац≥ональних та взагал≥
`
32
`
прав людини й громад¤нина, так притаманн≥
вс≥й с≥стем≥, всьому характеру ур¤дуванн¤
царизму, що до украњнства прикладалис¤ в
самих щедрих розм≥рах ≥ без ус¤кого маску-
ванн¤.
`
ќсновною, ≥сторичною, ≥стотною метою ро-
с≥йського ≥мпер≥ал≥зму було з самого початку
злуки ”крањни з ћосквою, з моменту неща-
сливого пере¤славського трактату - знищити
вс¤ку т≥нь права украњнськоњ нац≥њ на цей
трактат. ”крањнський народ на основ≥ цього
трактату вступив у державн≥ й правов≥ в≥д-
носини з ћосковською державою, ¤ко р≥вний
з р≥вним, забезпечуючи соб≥ ту р≥вн≥сть зазна-
ченими в договор≥ засобами.
`
јле вс¤кий закон, вс¤кий трактат Ї т≥льки
констатуванн¤ й ф≥ксац≥¤ взаЇмов≥дношенн¤
сил двох контрагент≥в у той момент, це Ї
т≥льки часове зав≥шенн¤ зброњ. ƒ≥йсний же
закон ≥ право Ї законом ≥ правом сили. «не-
силена, розшматована боротьбою з польською
шл¤хтою украњнська сел¤нсько-козацька на-
ц≥¤ зразу ви¤вилась слаб≥шою стороною що
до ћоскви. Ќа ц≥й п≥дстав≥ московськ≥ цар≥
вклали в трактат ≥ в в≥дносини м≥ж ћосквою
та ”крањною своЇ власне право й розум≥нн¤
того акту, се-б-то право й розум≥нн¤ дужчого.
`
яка ж може бути р≥вн≥сть м≥ж дужчим
≥ слаб≥шим? ќтже, р≥вн≥сть, так урочисто,
так кл¤твенно зазначену в пере¤славському
трактат≥, було зразу ж одсунено наб≥к, ¤к
не в≥дпов≥дну д≥йсному, реальному в≥дно-
шенню сил. ј зв≥дси виход¤чи, вс≥ засоби
до фактичного встановленн¤ њњ пом≥ж ћосквою
та ”крањною с≥стематично було нищено.
`
Ќайб≥льшим лихом украњнськоњ нац≥њ в ус≥й
њњ траг≥чн≥й ≥стор≥њ було й Ї њњ прекрасна те-
р≥тор≥¤, родюча земл¤, багацтва вод ≥ земл≥,
м'¤кий, теплий, здоровий кл≥мат. ≤ це було
найб≥льшим ст≥мулом того жагучого прагнен-
н¤ ћоскви до найт≥сн≥щого "пор≥денн¤ з брат-
ським народом", до переробленн¤ пере¤слав-
ського трактату на своЇ розум≥нн¤ й хот≥нн¤.
`
ѕевна етнолог≥чна близьк≥сть цих двох
нац≥й улекшувала завданн¤ царизму. « ро-
дичами, звичайно, найменьче церемон¤тьс¤.
јле, щоб ц≥лком мати в≥льну руку в експлу-
атац≥њ багацтв ”крањни, щоб почувати себе
зовс≥м дома в себе, треба було родича оста-
точно вигнати з його хати, заволод≥ти нею й
знищити нав≥ть вс¤ку пам'¤ть про ¤когось
родича.
`
≤ через це "”крањну" було пере≥меновано
на "ћалоросс≥ю". (—тад≥¤ р≥дности, але без
р≥вности: "мала-росс≥¤".) ћалоросс≥¤ ¤кийсь
час ще мала атр≥бути поганенького, малень-
кого родича, тому ще користувалась де¤ким
правом у своњй хат≥. јле дал≥ родича було
зовс≥м вигнано й вс¤ку р≥дн≥сть знищено:
н≥¤кого н≥ украњнського, н≥ малорос≥йського
`
34
`
самост≥йного народу не було й нема, Ї т≥льки
один руський (московський) народ ≥ Їдина
–ос≥¤.
`
¬с¤ ≥стор≥¤ в≥дносин м≥ж ћосквою та
”крањною на прот¤з≥ б≥льше, ¤к 250 л≥т, з
моменту злуки цих двох держав Ї плано-
м≥рне, безогл¤дне, безсоромне, нахабне ни-
щенн¤ украњнськоњ нац≥њ вс¤кими способами,
вщерть до стерт¤ вс¤кого сл≥ду њњ, щоб на-
в≥ть ≥мени њњ не лишилось.
`
≤, здавалось, така пол≥тика мала усп≥х.
ѕерш усього украњнське панство, почасти
куплене ћосквою, почасти вир≥зане нею, по-
трохи заслане, зтерор≥зоване або приголубле-
не, швидко покинуло св≥й народ, переб≥гло
на б≥к дужчого, злилось, ас≥м≥лювалось ≥
стало "руським". ≤нтел≥генц≥¤ мус≥ла замерти,
коли було знищено вс≥ джерела њњ походжен-
н¤: школу, украњнську мову в ур¤дуванню,
л≥тературу. Ћишивс¤ сам народ, без панства,
без л≥тератури, без школи, безграмотний,
знесилений, оплутаний законами й держав-
ними апаратами визиску. ¬≥н уже забув свою
≥стор≥ю, свою колишню боротьбу за соц≥альне
й нац≥ональне визволенн¤ з п≥д польсько-
московськоњ шл¤хти, своњ велик≥ установи
(¤к наприклад республ≥ку —≥чи «апорожськоњ),
св≥й колишн≥й високий стан культурности,
свою науку й школу, ¤к≥ були зразком ≥
вчителем нап≥ваз≥атськоњ ћоскви; в≥н нав≥ть
`
35
`
≥м'¤ своЇ забув ≥ пок≥рно, тупо одгукувавс¤
на те ≥м'¤, ¤ким кликав його пан. «давалось,
н≥где не лишилось н≥¤кого сл≥ду про колиш-
нього господар¤ багатоњ, заграбованоњ крањни.
Ќ≥хто по вс≥м св≥т≥ не знав про ≥стнуванн¤
¤коњсь там нап≥в задушеноњ в цупких об≥ймах
рос≥йського самодержав≥¤ нац≥њ. Ќ≥ в Ївро-
пейськ≥й, н≥ в рос≥йськ≥й ≥стор≥њ чи л≥тератур≥
н≥чого н≥коли про це не згадувалось.
`
«давалось, зроблено було все чисто: зако-
пано, засипано, землю на могил≥ виглажено
й п≥сочком присипано. "Ќ≥¤коњ украњнськоњ
мови не було, немаЇ њњ бути не може" - сказав
в 80-х роках минулого стол≥тт¤ один з видат-
них рос≥йських могильщик≥в ”крањни притоп-
туючи ногами землю на могил≥. ≤, д≥йсно, за
тих час≥в не могло з'¤витись у л≥тератур≥
н≥ одного слова на украњнськ≥й мов≥. ўоб
надрукувати украњнську народню п≥сню, њњ тре-
ба було перекласти на латинську або на фран-
цузську мову. ќтже, н≥би повна смерть нац≥њ.
`
2. —епаратизм в≥д загибел≥.
`
јле знов таки: закон Ї т≥льки ф≥ксац≥¤
певного стану, але не абсолютна норма
дл¤ майбутнього. “ак, - ус≥ма апаратами
державного й нац≥онального пануванн¤ бу-
ло знищено вс¤кий зверхн≥й про¤в ≥стну-
ванн¤ украњнськоњ нац≥њ. «акон констату-
вав силу й волю дужчоњ сторони. јле
`
36
`
д≥йсний закон, закон житт¤ не завс≥гди
п≥дл¤гаЇ людським нормам. ≤ волею цього
закону ограбований родич усе ж таки й
притоптаний жив, дихав, ≥стнував; в≥н го-
ворити не м≥г, вол≥ не мав, прав не мав,
св≥домости не мав, але закони житт¤ в йому
одбувалис¤ в ус≥й њхн≥й зал≥зн≥й необх≥д-
ности. як т≥льки зм≥н¤лись обставини, ¤к
т≥льки трошки слабла рука, що затул¤ла
рота зв'¤заному рабов≥, в≥н починав уже не
т≥льки мугикати, але щось виразн≥ще гово-
рити, з'¤вл¤лась членорозд≥льна людська
мова, мова стогону, жалю, - з'¤вл¤лась укра-
њнська л≥тература. Ѕо такий закон житт¤, що
живий орган≥зм мусить ви¤вл¤ти себе в ру-
хов≥ й згуках.
`
јле ¤к т≥льки так≥ ви¤ви недодушеного
родича здавались рос≥йському самодержав≥ю
неприЇмними або небезпечними, рота знов
зав'¤зувалось ≥ вже родич н≥чим не м≥г
за¤вити про себе.
`
“ак, наприклад, сталось п≥д час в≥йни
1914 року. —амодержав≥Ї, бо¤чись ус¤ких во-
рожих соб≥ елемент≥в, зразу ж по опов≥щенню
в≥йни постаралось придушити њх. ”крањнство,
звичайно, було в першому р¤д≥ цих ворог≥в
монарх≥зму й воно перше в≥дчуло на соб≥
т¤жку лапу деспота.
`
јле лапа лапою, а житт¤ житт¤м. ≥ ц≥л-
ком зрозум≥ло, що, коли самодержав≥Ї загнало
`
37
`
нас у п≥дполл¤, коли заборонило вс¤ке го-
лосне друковане слово на украњнськ≥й мов≥,
коли за одну належн≥сь до украњнськоњ нац≥њ
садовили людей у тюрми, гнали в скот¤чих
вагонах у засланн¤, мордували м≥с¤ц¤ми в
страшних "участках", коли отверто й ц≥нично
за¤вл¤лось, що нарешт≥ настав час остаточ-
ноњ загибел≥ украњнства й ту загибель ус≥
реакц≥йн≥ теч≥њ –ос≥њ провадили в житт¤ з
сласностю й потиранн¤м рук, коли нас обки-
дувалось болотом, ≥нс≥нуац≥¤ми, прокльонами
й коли за нас не чулось майже н≥ одного
голосу, - ц≥лком натурально, що ми тод≥ най-
б≥льше, найвиразн≥ще почували себе чужими,
ворожими ц≥й прокл¤т≥й "тюрм≥ народ≥в".
¬с¤кий хоч трошки св≥домий, хоч трошки
чулий на б≥ль ≥ стражданн¤ украњнець був
за тих час≥в запеклим мр≥йником, фантастом,
жагучим творцем таких намр≥¤них комб≥на-
ц≥й, ¤к≥ к≥нець к≥нцем ув≥льн¤ли нас з тюрми.
`
“ут Ї кор≥нь сепаратизму. ћи вс≥ хот≥ли
сепаратуватись в≥д насильства, в≥д самодер-
жавноњ руки, в≥д ганебноњ смерти в петл≥
всерос≥йськоњ шибениц≥. Ќам закидали брак
патр≥отизму. ¬ ≥м'¤ ж чого ми мали бити
в бубни й л≥таври, гасати в дикому танков≥
й горлати славу? ¬ ≥м'¤ того, що сотн≥ ти-
с¤ч наших мирних працьовник≥в, творц≥в ≥
виробник≥в здорових, простих, житЇв≥сх ц≥н-
ност≥в трощилис¤ гарматами й трупом усти-
`
38
`
лали шл¤х ¤кимсь там крамар¤м ≥ торгашам
до великоњ всесв≥тньоњ поживи? „и в ≥м'¤
того, що на випадок перемоги –ос≥њ, тор-
жествуюча переможниц¤ реакц≥¤ ще цупк≥ще
вз¤ла б у лабети невибит≥ на фронт≥ м≥лл≥они
працьовник≥в ≥ ще нахабн≥ще, ще отверт≥ще
затвердила б своЇ право визиску й насиль-
ства? „и в ≥м'¤ того, щоб нас уже оста-
точно, до щенту було задушено тод≥, нас,
украњнство, того недодушеного јвел¤, кров
¤кого 250 л≥т воп≥¤ла до неба й до сов≥сти
вс¤кого пор¤дного, не задурманеного цею
кроввю чолов≥ка?
`
„ого ради ми мали бо¤тись розбитт¤ –ос≥њ
на фронт≥ й у середин≥? ≤ ¤к см≥ли, от≥ наш≥
док≥рники, докор¤ти нам?! зв≥дки вони по-
черпали таку неймов≥рну силу ц≥н≥зму, щоб
вимагати од нас, од тих, кого вони розпи-
нали, били по лан≥тах, кому плювали в за-
кр≥вавлен≥, розбит≥ чорносотенним чоботом
оч≥, хвали й славослов≥¤ соб≥, своњм чобот¤м
≥ кулакам?
`
≤ що дивного, що ми, сид¤чи в тюрмах,
засланн¤х, у п≥дполл¤х, з розбитими очима,
з задушеним горлом, задихаючись, гар¤ч-
ково жадно прислухались до гуркоту гармат
на фронтах ≥ гадали, чи скоро той гурк≥т
наблизитьс¤ на ”крањну … роз≥б'Ї тюрму, й
визволить нас, ≥ дасть нам хоч трохи дихну-
ти? ћи не бо¤лись н≥ н≥мц≥в, н≥ австр≥йц≥в;
`
39
`
ми не бо¤лись би француз≥в, англ≥йц≥в, ко-
ли б вони бились з царською –ос≥Їю; ми не
бо¤лись би дь¤вола, коли б в≥н пекельним
вогнем ≥шов на цей старий, жахний "засте-
нок" ус¤коњ вол≥ й права.
`
3. ќр≥Їнтац≥њ: на руську ласку, на н≥мець-
кий штик ≥ на себе.
`
≤ все ж таки, треба зауважити, треба од-
м≥тити нашу надзвичайну, надприродну чи
оптим≥стичн≥сть, чи пом≥ркован≥сть, чи про-
сто призвичаЇн≥сть до ст≥н своЇњ тюрми: не
вс≥ з украњнц≥в були виразними, державними
сепаратистами. Ќав≥ть не вс≥ були "поражен-
ц¤ми". «находились так≥ з нас, ¤к≥ по ¤кимсь
там своњм законам думанн¤ в≥рили, що пе-
ремога –ос≥њ на фронт≥ дасть волю й житт¤
народам њњ всередин≥. ÷е були прихильники
"рос≥йськоњ ор≥Їнтац≥њ". ¬они ор≥Їнтувались
на добре, широке серце руськоњ демократ≥њ,
на гр≥м перемоги, ¤кий зм'¤гчить круте сер-
це царизму аж до степен≥ народоправства,
до парламентаризму й до вол≥ нац≥й, що
благоденственно мовчали тод≥ по вс≥х њњ не-
ос¤жних просторах. јле таких було дуже
небагато. ÷е були переважно т≥ з украњнц≥в,
¤к≥ кор≥нн¤м свого особистого житт¤ занадто
глибоко зрослис¤ з житт¤м руських.
`
ƒруга ор≥Їнтац≥¤ була на н≥мц≥в, на ве-
ликий струс на фронтах, на знесилл¤ рос≥й-
`
40
`
ськоњ державности й на просте захопленн¤
н≥мц¤ми тер≥тор≥њ ”крањни. Ќ≥мецький ≥мпе-
р≥ал≥зм - експлуататор культурний ≥ розум-
ний. ¬≥н не буде так безглуздо, ледачо, так
неохайно й нерац≥онально грабувати, ¤к то
робив царизм. ¬≥н, доючи сили з народу,
буде дбати про те, щоб в≥н не дуже брикав-
с¤, в≥н не буде видирати в його останн≥й
клапоть с≥на, в≥н старатиметьс¤, щоб д≥йна
корова була сита й б≥льше молока давала.
÷аризм по своњй некультурности, убогости
державноњ осв≥ти, брутальности й прим≥тив-
ности експлуатац≥њ народнього державного
господарства ц≥лком був под≥бний до рос≥й-
ського сел¤нина. —ел¤нин, - темний, забитий,
прим≥тивний - не знав, не вм≥в ≥ через це
не шукав нових, економних ≥ продуктивних
засоб≥в експлоатац≥њ своЇњ земл≥, л≥су, води,
вс≥х природних багацтв. ¬≥н прикладав до
них ст≥льки усиль ≥ знатт¤, ск≥льки треба
було, щоб т≥льки вз¤ти й зужити те, що було
готове в сам≥й природ≥, що давалось т≥льки
њњ силами. “ак само царизм т≥льки т≥ усилл¤
робив, ¤к≥ йшли на одб≥ранн¤ природних сил
народу. —ел¤нин знесилював землю, занечи-
щав њњ, вирубав до останнього деревц¤ л≥с,
не турбуючись про те, щоб розвивати њх ≥ з
того розвитку користуватись ≥ дал≥, й б≥льше,
й краще. ÷аризм так само рубав готове, ви-
бивав, одн≥мав, видирав ≥ бездумно, безтур-
`
41
`
ботно нажиравс¤, напивавс¤ й з ситою п'¤-
ною ф≥лософ≥Їю не завдавав соб≥ труду й
клопоту зазирати в завтрашн≥й день. р≥м
того, н≥мець - не родич, не слов'¤нин, мова
його ц≥лком чужа, не "р≥дна" наш≥й мов≥,
н≥мець не зможе сказати, що украњнець - то
"разновидн≥сть" н≥мц¤ й на т≥й п≥дстав≥ од-
бере йому право своЇњ мови. —ловом, н≥ з
¤кого боку украњнц≥, на думку ц≥Їњ ор≥Їнтац≥њ,
не мали потреби бо¤тис¤ н≥мц¤, - з двох лих
ц¤ ор≥Їнтац≥¤ виб≥рала культурн≥ще, кори-
сн≥ще лихо дл¤ украњнського народу.
`
Ѕула й трет¤ ор≥Їнтац≥¤, - не рос≥йська,
й не н≥мецька, а украњнська. ÷е була ор≥Їн-
тац≥¤ на себе, на своњ сили, на р¤тунок сво-
њми власними усилл¤ми, усилл¤ми своњх
працюючих мас. Ќ≥¤кий чужий пан не може
бути доброд≥йником того, над ким в≥н пануЇ
й кого може визискувати. ƒо ц≥Їњ ор≥Їнтац≥њ
належали переважно соц≥ал≥стичн≥ теч≥њ. ¬они
не ждали визволенн¤ н≥ в≥д зм'¤гченого ро-
с≥йсько-самодержавного чи конст≥туц≥йного
кулака, н≥ в≥д закутого в зал≥зо м≥л≥тари-
стичного н≥мецького.
`
4. ™дина ор≥Їнтац≥¤: ¬серос≥йська –ево-
люц≥¤, —праведлив≥сть.
`
јж ось вибухла революц≥¤.
`
ќтже можна соб≥ у¤вити, що почуло не-
додушене, затоптане, понижене украњнство,
`
42
`
коли зал≥зна рука спала з його горла, коли
воно могло п≥двестись, умитись, людськими,
не запльованими очима гл¤нути в оч≥ таким
же люд¤м, р≥вним, дружим, рад≥сним. ”с¤
замучена душа украњнства в ц≥ дн≥ побожно
стала на кол≥на й молилась –еволюц≥њ: "Ќин≥
одпущаЇши раба твого, ¬ладико."
`
ћи нелукаво, ми з побожним серцем, з
чистим захватом в≥тали ¬елике Ќове. ћи
рад≥сно витрусили з серц¤ вс≥ застар≥л≥ бол≥,
образи, г≥рк≥сть, ненависть, ми од¤гли чисту
од≥ж дружности, братерства, все забули й
готов≥ були вс≥ма нашими недобитими силами
боронити здобуте.
`
ћи одразу, без ваганн¤, без торгуванн¤
пов≥рили в –еволюц≥ю. ≥ так само без ваганн¤,
щиросердно, р≥шуче одкинули, одшпурнули
в≥д себе дореволюц≥йн≥ настроњ, нам≥ри, спо-
д≥ванн¤, розрахунки. ÷е все стало одразу
непотр≥бним.
`
≤ зразу одпали вс≥ инч≥ способи ув≥ль-
ненн¤, вс≥ ор≥Їнтац≥њ на зовн≥шн≥ ворож≥ до
–ос≥њ сили. ”крањнський сепаратизм тод≥ по-
мер разом з причиною, що породила його.
”крањнство тепер ор≥Їнтувалось т≥льки на
¬серос≥йську –еволюц≥ю, на перемогу спра-
ведливости, на здобут≥ права вс¤кого поне-
воленого.
`
«а 250 рок≥в перебуванн¤ в сп≥льц≥ з
–ос≥Їю украњнство вперше в ц≥ дн≥ почуло
`
43
`
себе в –ос≥њ дома, вперше ≥нтереси цењ ко-
лишньоњ в'¤зниц≥ стали близькими, своњми.
`
ћи стали частиною, - органичною, актив-
ною, живою, охочою частиною - Їдиного ц≥лого.
¬с¤кий сепаратизм, вс¤ке в≥докремлюванн¤
себе в≥д революц≥йноњ –ос≥њ здавалось см≥ш-
ним, абсурдним, безглуздим. ƒл¤ чого? ƒе
ми знайдемо б≥льше того, що тепер ми ма-
тимемо в –ос≥њ? ƒе по всьому св≥т≥ Ї такий
широкий, демократичний, всеобхоплюючий
лад? ƒе Ї така необмежена вол¤ слова, з≥-
брань, орган≥зац≥й, ¤к у нов≥й велик≥й ре-
волюц≥йн≥й держав≥? ƒе Ї таке забезпеченн¤
права вс≥х пригноблених, понижених ≥ екс-
плуатованих, ¤к у Ќов≥й –ос≥њ?
`
Ќ≥ про ¤кий сепаратизм, самост≥йн≥сть на-
в≥ть мови не могло бути, а коли чулись р≥-
десеньк≥ голоси, то це були голоси або схо-
ластик≥в, чистих теоретик≥в, запеклих "само-
ст≥йник≥в" або людей занадто вже, хоробливо
прон¤тих нац≥ональним чутт¤м. Ќа конфе-
ренц≥њ укр. соц.-дем. роб. парт≥њ в кв≥тн≥ пи-
танн¤ про самост≥йн≥сть зустр≥ло майже одно-
душне негативне в≥дношенн¤. «а самост≥й-
н≥сть висловилось з ус≥Їњ конференц≥њ т≥льки
два-три голоси.
`
ћи так щиро, так безогл¤дно були зако-
хан≥ в свободолюбн≥сть, у широк≥сть, у без-
сребренн≥сть руськоњ демократ≥њ, що нав≥ть
запропоновану одною частиною товариш≥в фе-
`
44
`
дерац≥ю на т≥й конференц≥њ не внесли в
перегл¤нену програму. онференц≥¤ не за-
борон¤ла боронити цей лозунг тим товаришам,
¤к≥ вважали його життЇвим, але сама кон-
ференц≥¤, все представництво укр. соц≥аль-
демократ≥њ не мало н≥¤коњ потреби добиватись
цењ форми нац≥онального забезпеченн¤. ўо
ж до самост≥йности, то нав≥ть уважали не-
безпечним дл¤ революц≥њ ≥дею сепаратизму,
бо вона могла розбити революц≥йн≥ сили
вс≥Їњ –ос≥њ.
`
“а й дл¤ чого в≥докремлюватись, коли
вс≥ потр≥бн≥ дл¤ в≥льного нац≥онального роз-
витку нашого народу засоби нам буде в
повн≥й м≥р≥ забезпечено в автоном≥њ. ƒенац≥о-
нал≥зац≥ю, духовне кал≥ченн¤ наших мас буде
зараз же спинено й знищено украњнською
школою, ¤к нищою, так середньою й вищою.
√альмован≥ дотепер багат≥ здатност≥ нашого
народу, пущен≥ по природному, найлегчому,
найрац≥ональн≥щому шл¤хов≥ р≥дних метод≥в
розвитку забезпечать духовну сторону наших
домагань. Ќародоправство, широке м≥сцеве
самовр¤дуванн¤, пор¤дкуванн¤ господарським
≥ пол≥тичним житт¤м на ”крањн≥ м≥сцевими
силами, точне зазначенн¤ взаЇмних прав ≥
обов'¤зк≥в ц≥лоњ держави та автономноњ
одиниц≥ унеможливить колишню безпардонну,
руйнуючу пол≥тику централ≥зму, коли вс≥
сили окрањн нерозумно й злочинно висмокту-
`
45
`
вались на користь ≥нертного, ненажерливого
центру.
`
≤ резолюц≥¤ соц≥альдемократичноњ конфе-
ренц≥њ в≥д 4-го кв≥тн¤ 1917 року такими сло-
вами формувала це:
`
"«важаючи на те, що потреба найповн≥-
шого розвитку творчих сил ”крањни вимагаЇ
найширшого економично-пол≥тичного њњ са-
моозначенн¤; беручи на увагу, що федера-
тивний лад рос≥йськоњ держави, ¤к союз
автономних нац≥онально-тер≥тор≥альних або
просто тер≥тор≥альних одиниць не т≥льки не
може шкодити розвитков≥ пролетар≥ату вс≥Їњ
–ос≥њ, - а тим паче украњнського, - але й Ї
корисний дл¤ його; приймаючи п≥д увагу,
що федерац≥¤ автономних нац≥ональних або
краЇвих одиниць Ї найкраща гарант≥¤ демо-
кратичних ≥ нац≥ональних прав кожноњ нац≥њ
або крањни, - конференц≥¤ украњнськоњ со-
ц≥альдемократичноњ роб≥тничоњ парт≥њ з ус≥Їю
непохитною р≥шучостю висуваЇ давнЇ дома-
ганн¤ парт≥њ - автоном≥ю ”крањни, ¤ко пер-
шу, нев≥дкладну, пекучу задачу сучасного
моменту украњнського пролетар≥ату та вс≥Їњ
”крањни. ќдночасно, виход¤чи з р¤мок пар-
т≥йноњ програми, виголошеноњ на з'њзд≥ 1905
року, конференц≥¤, рахуючись з виключностю
под≥й ≥ домаганн¤м житт¤, вважаЇ можливим
уз¤ти на себе право дозволити товаришам
парт≥њ п≥ддержувати пр≥нц≥п федеративноњ
`
46
`
будови рос≥йськоњ демократичноњ республ≥ки
й п≥ддержувати автономичн≥ змаганн¤ демо-
крат≥й инчих нац≥й".
`
¬ цьому дус≥ мислило, почувало й д≥¤ло
за тих дн≥в усе нац≥ональне св≥доме, орга-
н≥зоване украњнство. Ќаприклад, союз укра-
њнських поступовц≥в, (орган≥зац≥¤ др≥бно-бур-
жуазних л≥берально-демократичних елемент≥в
ус≥х напр¤м≥в) у перших числах марта ого-
лошуЇ таку свою за¤ву:
`
"ћи, члени петроградського в≥дд≥лу —оюза
”крањнських ѕоступовц≥в, глибоко перекона-
н≥, що витворен≥ дeржавним переворотом нов≥
правов≥ умови особистого та громадського
житт¤ повинн≥ забезпечити пор≥шенн¤ тих
завдань, ¤к≥ ставить соб≥ украњнський нац≥о-
нальний рух у об'Їднанню з демократичними
силами вс≥Їњ крањни.
`
"ѕроголошен≥ ¤ко пров≥дн≥ державн≥ осно-
ви гасла пол≥тичних свобод дають певн≥сть,
що безповоротно од≥йшли в минуле вс≥ на-
ц≥ональн≥ обмеженн¤, так ревно прикладан≥
до украњнського народу за старого режиму
й так широко використовуван≥ ним у боротьб≥
з украњнським рухом у обставинах в≥йсько-
вого часу".
`
ƒал≥ виставл¤Їтьс¤ ц≥лий р¤д практичних
домагань що до заведенн¤ р≥дноњ мови в
школах, в де¤ких ур¤дових ≥нст≥туц≥¤х ≥ т. д.
јле все це виставл¤Їтьс¤ не ¤к протест-
`
47
`
домаганн¤, а ¤к нагадуванн¤. "ћи глибоко
певн≥", "проголошен≥ гасла свобод дають
певн≥сть". —умн≥ву нема м≥сце, проголошен≥
гасла, св¤то великих дн≥в, с¤юч≥ оч≥ обива-
тел¤, все Ї запорукою, що н≥кого не буде
обижено. ќт треба т≥льки нагадати про себе,
детально перечислитп все, в чому украњнство
маЇ потребу, ¤к в основному, дальшому, так ≥ в
найближчому, в др≥бничках. ≤ сов≥сно, детально
указуЇтьс¤, що саме треба зараз же зробити.
`
“ак само дов≥рчиво, з захватом ≥ непо-
хитною певностю в негайну, необмежену
зд≥йсним≥сть њхн≥х нагадувань висловлюютьс¤
вс¤к≥ украњнськ≥ орган≥зац≥њ, збори, в≥ча, ма-
н≥фестац≥њ. ≥ так само ¤к в њхн≥х за¤вах, так
≥ в њхн≥х душах нема й сл≥ду недавньоњ во-
рожости до рос≥йськоњ держави, нема н≥¤ких
мр≥й й план≥в про в≥докремленн¤, сепаратизм,
нема й т≥н≥ чужинних ор≥Їнтац≥й.
`
"”крањнц≥! √ромад¤нe! ѕ≥дп≥райте новий
державний лад, бо в≥н ≥ т≥льки в≥н несе волю
”крањн≥, й що б≥льша наша участь у йому,
то ширших прав соб≥ здобудемо."
`
“ак закликала –ада ”крањнських ѕосту-
повц≥в у перших числах марта 1917 року
украњнське громад¤нство.
`
“ак закликали вс≥ парт≥њ, вс≥ теч≥њ украњн-
ського пол≥тичного, громадського, культур-
ного й вс¤кого инчого житт¤. Ѕо ми знали,
що дл¤ нас б≥льше, н≥ж дл¤ кого, дорога
`
48
`
революц≥¤. ≥ ми не лукавили, коли казали,
що така –ос≥¤, Ї наша –ос≥¤, що таку –ос≥ю
ми будемо берегти й боронити вс≥ма нашими
силами.
`
5. ¬оскреслий мрець ман≥фестуЇ славу
–еволюц≥њ.
`
≤ коли ми тар¤чково, одкинувши все осо-
бисте, др≥бне, одкинувши все велике старе,
т¤жке, кинулись дл¤ орган≥зац≥њ наших сил,
наших украњнських нац≥ональних сил, то не
дл¤ того, щоб в≥докремлюватись, а дл¤ усп≥ш-
ноњ, непохитноњ боротьби за революц≥ю, за те,
що дало нам волю.
`
≤ коли ми ур¤жували своњ ман≥фестац≥њ,
то не дл¤ того, щоб заман≥фестувати свою
в≥докремлен≥сть, а щоб показати тепер, коли
настала можлив≥сть показати, що ми, перш
усього, не купка ≥нтел≥гент≥в, не вигадка
√ерман≥њ, не авантюра ворожих –ос≥њ держав,
¤к оббр≥хувати нас царизм ≥ чорносотенство
перед –ос≥Їю та ≈вропою, а природне, не-
минуче, сильне ¤вище в життю пригн≥ченоњ
великоњ нац≥њ. ¬друге, дл¤ того ми виходили
на улиц≥ з нашими, нац≥ональними прапо-
рами, щоб показати, що це ≥менно ми, от≥
упосл≥жен≥, пригноблен≥, в≥ками нищен≥ укра-
њнц≥ оживаЇмо й ус≥м оживаючим серцем
своњм в≥таЇмо –еволюц≥ю.
`
≤ не диво, що наш≥ нац≥ональне-украњн-
`
49
`
ськ≥ ман≥фестац≥њ виходили такими числен-
ними, ≥мпозантними, такими найб≥льш натх-
ненними, проймаючими не т≥льки своњх, але
й чужих гл¤дач≥в. ѕо зв≥домленн¤м газет
украњнська ман≥фестац≥¤ в ињв≥ 19-го марта
мала до 100.000 учасник≥в. ÷е був гран-
д≥озний вибух нац≥онального почутт¤, демон-
страц≥¤ нац≥ональноњ радости, слава визволь-
н≥й –еволюц≥њ.
`
≤ коли в ц≥й ман≥фестац≥њ не вс≥ сто тис¤ч
учасник≥в були св≥дом≥ украњнц≥, коли тут
були й "малороси", й "югороси", й Їврењ, й,
може, нав≥ть руськ≥, то тим ц≥нн≥ще, тим по-
казн≥ще була њхн¤ участь. Ѕо це було з њх-
вього боку признанн¤ в≥ковоњ кривди украњн-
ського народу, признанн¤ його права на
≥стнуванн¤, це був благородний, можливий
т≥льки в так≥ висок≥ хвилини, чистий, без-
сторонн≥й осуд ус≥Їњ т≥Їњ неправди й зло-
чинства, ¤ке вчин¤лос¤ стол≥тт¤ми тут "на
наш≥й не своњй земл≥" над хаз¤њном њњ й
господарем, - украњнською нац≥Їю.
`
”крањнська ман≥фестац≥¤ в ѕетроград≥, по
признанн¤м руських газет, була найчислен-
н≥ща, найорган≥зован≥ща, най≥мпозантн≥ща з
ус≥х ман≥фестац≥й, ¤к≥ за того моменту без
перестанку одбувались у столиц≥ революц≥й-
ноњ –ос≥њ. √азети к≥льки дн≥в п≥сл¤ нењ з
здивованн¤м описували њњ, захоплювались
тим великим чутт¤м, силою, енерг≥Їю й кра-
`
50
`
сою, ¤к≥ шугали з середини струнких р¤д≥в
ман≥фестант≥в на мл¤вих петроградц≥в. ¬они,
ц≥ петроградц≥, ¤к ≥ вс≥ рос≥¤не, були щиро
здивован≥: значить, це зовс≥м не вигадка
н≥мц≥в, це украњнство? «начить, т≥ малороси,
¤ких вони за царизмом звикли вважати
"тbми же русскими", не Ї "тb-же русск≥е"?
«начить, це Ї, д≥йсно, ¤кась сила, коли
тут, у ѕетроград≥, знайшлось так багато
прихильник≥в њњ?
`
јле ми не дивувались. Ќе дивувались
нав≥ть з того, що це було в ѕетроград≥. ћи
мали найб≥льше п≥дстав ≥ права так рад≥сно,
так ≥мпонуюче ман≥фестувати. јдже ми вже
давно, були в ѕетроград≥, ще тод≥, ¤к царь
ѕетро будував його, ¤к дес¤тками тис¤ч гнав
у петербургськ≥ болота украњнських козак≥в
на роботи, ¤к вони трупами, к≥стками своњми
клали фундамент рос≥йськ≥й столиц≥. јдже
ѕетроград, сто¤чи на к≥стках украњнц≥в, збу-
дований њхн≥ми руками, ц≥л≥ стол≥тт¤ году-
вавс¤ украњнським хл≥бом, гр≥вс¤ украњнським
вуг≥лл¤м, ласував украњнським цукром ≥ п≥д-
держував монарх≥ю украњнським здеморал≥зо-
ваним, спокушеним жандармом.
`
ћало того, коли монарх≥¤, вчуваючи не-
безпеку в≥д зголодн≥лого петроградського
населенн¤, обл≥пила вс≥ будинки, башти,
дзв≥ниц≥ кулеметами й розстр≥лювала роб≥т-
ництво, коли петроградський гарн≥зон вагав-
`
51
`
с¤ й де¤к≥ полки вже п≥шли з рушниц¤ми
проти роб≥тник≥в на оборону царизму, коли
справа революц≥њ була на к≥нчику загибел≥,
х≥ба не украњнц≥ вр¤тували њњ, х≥ба не укра-
њнськ≥ полки, не от≥ сам≥ волинц≥ та ≥змай-
ловц≥, що так гордо й струнко ман≥фестували,
х≥ба не вони на заклик украњнськоњ соц≥аль-
демократичноњ петроградськоњ орган≥зац≥њ ки-
нулись з штиком на царизм, змели його ку-
лемети й пот¤гли за собою весь нер≥шучий
гарн≥зон та нав≥ть тих, що сто¤ли за мо-
нарх≥ю?
`
’≥ба це були мал≥ п≥дстави дл¤ окремих,
своњх, виразно зазначених ман≥фестац≥й? ’≥ба
в≥ки гн≥ту, нап≥в замерлого, рабського ≥стну-
ванн¤ не давали нам права в дн≥ загибел≥
вс¤кого гн≥ту св¤ткувати його так само на-
ц≥онально, ¤к ми його й терп≥ли?
`
6. ѕростодушн≥сть недобитого родича.
`
јле ми хот≥ли не т≥льки ман≥фестувати,
не т≥льки висловлювати дов≥рр¤ й п≥ддержку,
ми хот≥ли сам≥, активно, вс≥ма своњми силами
будувати, закр≥пл¤ти новий лад, боронити
його. Ѕо цей лад ≥ ми, то було вже Їдине,
непод≥льне. Ѕо вже не було царизму, ¤кий
управл¤в, а народ приймав чи протестував,
а до пор¤дкуванн¤ своњм житт¤м не мав в≥д-
пошенн¤. ћи, украњнц≥, дов≥рчиво, безхитро-
стпо й простодушно почували себе р≥вно-
`
52
`
правними спадкоЇмц¤ми з руськими. ≤ от≥
стол≥тт¤ нашоге понев≥р¤нн¤, велик≥ сили
ст¤гнен≥ з ”крањни на утворенн¤ великоњ –о-
с≥њ, жертви наших мас ≥ св≥домих груп, по-
несен≥ в боротьб≥ з царизмом, усе давало
нам право на цю простодушн≥сть та дов≥р-
чив≥сть.
`
ћи не припускали за тих дн≥в, що хтось
у в≥льн≥й, нов≥й –ос≥њ може инакше розум≥ти
новий стан, н≥ж розум≥ли його ми. ј ми ро-
зум≥ли його так, що вс≥ нац≥њ, вс≥ народи,
вс≥ демократичн≥ кл¤си њх мають не т≥льки
право, але й обов'¤зок активно стати до
прац≥ над будованн¤м ≥ направленн¤м нового
ладу. —амод≥¤льн≥сть, самотворенн¤, само-
управл≥нн¤, ¤к протилежн≥сть абсолютизмов≥,
це розум≥лось нами, ¤к ц≥лком натуральною,
необх≥дною р≥ччю, ¤к Їдиним методом орга-
н≥зац≥њ пол≥тичного й господарського житт¤,
коли мати на уваз≥ розвиток держави й њњ
народ≥в, а не просту, грубу експлоатац≥ю њх.
`
Ќа ц≥й п≥дстав≥ ми й нагадували про себе.
ћи сто¤ли ближче до себе, отже ми краще
знали, чого треба дл¤ розвитку нашого краю,
нашоњ частини всерос≥йськоњ спадщини. ≤ ми
детально, д≥ловито, але простодушно до на-
њвности вичисл¤ли, що нам треба. ј саме:
`
—амод≥¤льн≥сть нашого народу краще всьо-
го вкласти в форму јвтоном≥њ ”крањни.
‘ормальн≥сть, урочист≥сть, проголошенн¤
`
53
`
уложенн¤ в "законн≥сть" њњ ми охоче в≥дда-
вали на ¬серос≥йськ≥ ”становч≥ «бори. “ам
же мала бути постановлена й оголошена фе-
дерац≥¤ вс≥х народ≥в –ос≥њ, ¤ким також без
ус¤кого сумн≥ву буде дано автоном≥ю,
`
јле житт¤ Ї безупинний, живий, вимагли-
вий процес. ¬оно не хоче сто¤ти й дожида-
тись, поки люди надумаютьс¤ надати йому
т≥ чи инч≥ форми. ¬оно вимагав зараз же
свого оформленн¤. ќтже, в ≥нтересах про-
голошених свобод, революц≥њ, в ≥нтересах
розвитку нашого краю треба буде насамперед
негайно дати можн≥сть многом≥лл≥оному на-
родов≥ цього краю приймати нове житт¤ в
найлекших дл¤ його, в найрац≥ональн≥щих,
найекономн≥щих ≥ продуктивн≥ших формах.
ј дл¤ цього треба було зараз же дати йому
школу не на чуж≥й, незрозум≥л≥й йому мов≥,
а на своњй, на т≥й, ¤кою в≥в говорить у себе
в хат≥, в пол≥, за роботою, з товариством.
ƒал≥ треба було до керуванн¤ м≥сцевими
справами поставити людей, знайомих з жит-
т¤м м≥сцевого народу, з його мовою, з його
кривдами, потребами.
`
÷е були головн≥ заходи, ¤к≥, на нашу
думку, треба було зараз же зробити що до
нац≥ональноњ сторони орган≥зац≥њ нашого
краю.
`
¬они були так≥ скромн≥, так≥ невелик≥,
так≥ натуральн≥, необх≥дн≥ й до очевидности
`
54
`
справедлив≥, ц≥ наш≥ тод≥шн≥ заходи, що цо
ще б≥льше зм≥цн¤ло нашу простодушн≥сть,
з ¤кою ми звертались до керуючих центр≥в
всерос≥йськоњ столиц≥. “уди сипавс¤ ц≥лий
дощ телеграм: в≥д парт≥й, профес≥йних орга-
н≥зац≥й, в≥д земств, в≥д збор≥в, з в≥ч, з ман≥-
фестац≥й, в≥д р≥жних гуртк≥в ≥ окремих ос≥б.
¬с≥ щиро в≥тали новий лад, вс≥ гар¤че ви-
¤вл¤ли р≥шуч≥сть п≥ддержувати новий ур¤д
≥ вс≥ з нањвним захватом рекомендували ¤ко
мога швидче дати украњнську школу, украњн-
ське самовр¤дуванн¤, украњнц≥в-ур¤довц≥в.
`
—ловом, ми во≥стину були под≥бн≥ до за-
битого, загнаного убезв≥сть родича, ¤кий
по смерти лютого деспота з'¤вл¤Їтьс¤ до
себе додому й разом з старшим братом про-
стодушно рад≥в, огл¤дав сп≥льну спадщину
… щиро клопочетьс¤ про те, ¤к направити њњ
зруйноване господарство. ¬≥н зовс≥м не по-
м≥чав того, що старший брат вибачливо й
звисока похл¤скув його по плечах, що по-
ради його слухав неуважно, ўо сама по¤ва
родича здаЇтьс¤ тому братов≥ дивною й чудною.
¬≥н так захоплений загальною радостю, так
в≥рить у рад≥сть других, що н≥чого кр≥м ра-
дости в т≥ дн≥ не пом≥чаЇ.
`
