–ќ«ƒ≤Ћ XVI.
`
“рудний, але останн≥й крок до юридично-
правовоњ влади.
`
1. „орна переможниц¤ на ”крањн≥. - 2. р≥вавий ар-
гумент за "найсв¤т≥щ≥ ≥нтереси". - 3. Ѕолюче р≥шенн¤.
- 4. ѕерша ур¤дова кр≥за. - 5. «ак≥нченн¤ першого
пер≥оду доби ÷ентральноњ –ади.
`
1. „орна переможниц¤ на ”крањн≥.
`
¬иступ большевик≥в ≥ перемога реакц≥њ
п≥дсилили не т≥льки ѕетроградську реакц≥ю,
але й всерос≥йську. Ќа ”крањн≥ ж вона на-
самперед звернулась проти украњнства. ињв,
з давн≥х давень в≥домий осередок чорносо-
тенства, став гар¤чково зб≥рати ант≥украњнськ≥
сили. Ќасамперед сюди було ст¤гнуто значну
к≥льк≥сть в≥йська. Ќе вважаючи на те, що в
ињв≥ був св≥й гарн≥зон, потихеньку, непо-
м≥тно сюди було ст¤гнено дек≥льки козацьких
полк≥в (донц≥в) ≥ полк к≥рас≥р≥в.
`
ќсобливу енерг≥ю в п≥дсиленню ињва
цими елементами ви¤вл¤в руський демократ,
старий руський соц≥ал≥ст-революц≥онер, ко-
мендант кињвськоњ в≥йськовоњ округи-ќбe-
`
326
`
ручев. ÷е був хоробливо-роздратований,
≥стерично-лютий ворог украњнства. оли в≥н
говорив про украњнц≥в, йому трусилис¤ губи
й оч≥ с≥р≥ли в≥д ненависти. ÷е був най-
шкодлив≥ший, нещирий й несов≥сний про-
тивник украњн≥зац≥њ в≥йська. ¬≥н у велик≥й
м≥р≥ спричинивс¤ до напружених ≥ ворожих
в≥дносин м≥ж украњнською й неукрањнською
демократ≥¤ми.
`
÷ей доброд≥й, цей "соц≥ал≥ст" ус≥ма засо-
бами старавс¤ розбити силу украњнства й
п≥дсилити чорносотенн≥ контрреволюц≥йн≥ й
контрукрањнськ≥ теч≥њ. ј найголовн≥шим за-
собом його були донськ≥ темн≥ козаки та
дик≥ к≥рас≥ри. —п≥раючись на загальний пра-
вий курс ≥ на цю в≥йськову силу "соц≥ал≥ста"
ќберучева, чорна сотн¤ на ”крањн≥ розвела
енерг≥чну, гар¤чкову акц≥ю. —тали орган≥зо-
вуватись, ¤к гриби п≥сл¤ реакц≥йного дощу,
виникати р≥жн≥ прав≥ товариства й орган≥-
зац≥њ, ¤к≥ посипали в ѕетроград протестами
проти "примусовоњ украњн≥зац≥њ ћалоросс≥њ".
"—оюзъ малороссовъ имени √огол¤" поставив
соб≥ програмою "боротьбу за –ос≥ю й проти
”крањни."
`
„орносотенна рада професор≥в ињвського
”н≥верс≥тету послала гар¤чий протест ”р¤-
дов≥ проти укр. домагань, в ¤кому м≥ж инчим
говорилос¤:
`
" ерманич≥ украњнського руху прагнуть
`
327
`
повного пол≥тичного в≥докремленн¤ й в≥дчу-
женн¤ в≥д решти –ос≥њ тих областей, ¤к≥ вва-
жаютьс¤ украњнськими. ƒл¤ розв'¤зки питанн¤
в ц≥м дус≥ й напр¤м≥ нема грунту в попе-
редн≥й ≥стор≥њ ћалорос≥њ..." "“акий напр¤м
розв'¤занн¤ украњнського питанн¤ –ада ”н≥-
верс≥тету вважав суперечним з найб≥льше
життЇвими, найсв¤т≥йшими ≥нтересами рос≥й-
ськоњ держави й рос≥йського народу."
`
("Ќовое ¬рем¤", 11. VIII. 1917.)
`
≤ ц≥ла згра¤ чорних переможц≥в з кле-
котом закрутилась над ”крањною в ≥м'¤ цих
"найсв¤т≥щих ≥нтерес≥в" визиску й понево-
ленн¤.
`
2. р≥вавий аргумент за "найсв¤т≥щ≥
≥нтереси".
`
ј ¤к конкретним доказом ≥ аргументом
за ц≥ ≥нтереси ¤вилас¤ кр≥вава под≥¤ з пол-
ком ≥мени Ѕ. ’мельницького.
`
«орган≥зований з найб≥льш св≥домих на-
ц≥онально й демократично елемент≥в, цей
полк з самого початку украњнського руху ли-
шавс¤ в ињв≥ й служив хоч невеличкою, але
в≥рною опорою украњнству проти насильниць-
ких замах≥в р≥жних Ћепарських та ќберуче-
вих. ÷≥лком натурально, що ц≥ доброд≥њ, а
також усе чорносотенство лютим духом ди-
хали на цей полк ≥ вживали р≥жних заход≥в,
щоб випровадити його з ињву на фронт.
`
328
`
ќберучев робив р≥жн≥ провокац≥йн≥ спроби
такоњ висилки, але це йому не вдавалось, -
полк постановив до остаточного ви¤сненн¤
в≥дносин м≥ж ѕетроградом ≥ ÷ентр. –адою
з ињва н≥куди не виходити. ≤ не йшов.
`
јж ось угода сталас¤. ÷. –ада стаЇ вла-
дою. ¬она зможе тепер сама знайти соб≥ за-
соби самоохорони.
`
Ќа фронт≥ ж були неудач≥, вс¤ка сила була
потр≥бна. ќтже коли прийшов наказ √олов-
ного Ўтабу про вих≥д полков≥ на фронт, в≥н
згодивс¤, з≥бравс¤ й вирушив.
`
јле тут сталас¤ под≥¤, ¤ка в найкращо-
му св≥тл≥ малюЇ настроњ контрреволюц≥њ й
контрукрањнства. ¬≥д'њжжаючи з станц≥њ, бог-
дан≥вц≥ на честь ињва дали сальву в по-
в≥тр¤. ÷е послужило формальною прич≥пкою
дл¤ к≥рас≥р≥в ≥ донц≥в, ¤к≥ з наказу свого на-
чальства мали весь час стежити за одправ-
кою полку ≥м. Ѕогдана ’мельницького.
`
” в≥дпов≥дь на сальву почавс¤ обстр≥л
поњзду, ¤кий уже рушив з станц≥њ (отже,
очевидно, не мав н≥¤ких нам≥р≥в що до ињва).
ѕот≥м ви¤вилось, що по вс≥й л≥н≥њ зал≥зниц≥
було заран≥ розставлено к≥рас≥р≥в з кулеме-
тами. ѕочавс¤ чистий розстр≥л, дикий ≥ без-
глуздий. Ѕогдан≥вц≥, ошелешен≥ такою неспо-
д≥ванкою, спинили поњзд, хот≥ли ви¤снити
причину цього обстр≥лу. јле донц≥ й к≥ра-
сири зараз же налет≥ли па поњзд й обeзбро-
`
329
`
њли ешалони. ќбезброюючи, в сл≥п≥й лют≥
били, знущались ≥ кричали: "ћи вам пока-
жемо јвтоном≥ю, хохлацк≥¤ морди!"
`
”битих богдан≥вц≥в було 16, ранено к≥ль-
ки дес¤тк≥в.
`
¬есь ињв був вражений цим злочинст-
вом. Ѕуло призначено сл≥дство, ком≥с≥њ й т. д.
јле що можна ви¤снити, висл≥дити, коли
т≥ сам≥, що вбивали, вони ж ≥ сл≥дчих при-
значали?
`
”крањнц¤ми м≥ж инчим було ви¤снено
участь у ц≥й справ≥ в≥домого провокатора й
шп≥она москвоф≥ла √еровського, ¤кий був п≥д
захистом ќберучева. јле саме сл≥дство к≥нець
к≥нцем н≥чим не ск≥нчилось ≥ за убийство
дес¤тк≥в людей, що њхали на фронт боронити
–ос≥ю, н≥хто н≥¤коњ в≥дпов≥дальности не
пон≥с, не вважаючи на масов≥ протести укра-
њнц≥в з ус≥Їњ ”крањни.
`
ћало того: п. ќберучев в≥ддав п≥д суд
полковника полку ≥м. Ѕ. ’мельницького
д. апкана, н≥би за "повстанн¤ полку ≥м.
Ѕ. ’мельницького". (…ого пот≥м було все ж
таки ув≥льнено.)
`
≥рас≥ри ж ≥ донц≥, не вважаючи на ви-
могу ÷. –ади вивести њх з ињву, лиши-
лис¤, не понесли н≥¤коњ нав≥ть нагани й
голосно по всьому нњву нахвал¤лис¤ роз-
правитись не т≥льки з "богдан≥вц¤ми", але
й з ус≥м украњнством.
`
330
`
ѕри так≥й с≥туац≥њ було привезено з ѕетро-
граду в≥дпов≥дь рос≥йського ”р¤ду.
`
«. Ѕолюче р≥шенн¤.
`
–озум≥Їтьс¤, ц¤ в≥дпов≥дь зустр≥ла одно-
душну гостру негативну оц≥нку, не виклю-
чаючи нав≥ть неукрањнц≥в-соц≥ал≥ст≥в.
`
јле ¤к же дал≥ бути: прин¤ти цю ≥н-
струкц≥ю чи одкинути?
`
Ќа цьому думки р≥зко роз≥йшлис¤. ¬е-
личезна б≥льш≥сть ÷ентр. –ади (переважно
у. соц.-рев.) одразу зан¤ли ц≥лком виразну
поз≥ц≥ю: одкинути, шпурнути в лице кадетам
цей в≥роломний витв≥р њх ≥ провадити свою
справу без ус¤кого в≥дношенн¤ до ѕетро-
граду. Ќе давати йому хл≥ба, салдат≥в, по-
датк≥в, брати самим усю владу в своњ руки,
а ¤к треба буде зброЇю боронити свого права,
покликати украњнське в≥йсько з фронту, -
хай в≥дпов≥дальн≥сть за бурю, за порушенн¤
фронту беруть на себе т≥, що с≥ють в≥тер.
`
÷е була реакц≥¤ чутт¤, того самого чутт¤
обуренн¤, образи й гн≥ву, що переживала
делегац≥¤ в ѕетроград≥. ƒелегац≥њ це було
знайоме, але њй також було в≥домо, що бу-
дувати своњ вчинки п≥д такий момент
т≥льки на чуттю, Ї не т≥льки шкодливо, але
й злочинпо супроти вс≥Їњ украњнськоњ справи,
бо цењ ≥менно реакц≥њ т≥льки й хот≥ли в≥д нас
наш≥ вороги. ј надто делегац≥њ було виразно
`
331
`
видно, що треба ¤ко мога меньче п≥ддаватись
провокац≥њ. ƒелегац≥¤ вже в ѕетроград≥ ба-
чила, що треба прин¤ти ≥нструкц≥ю. Ќе усту-
паючи в переговорах н≥ кроку з —татуту,
оборон¤ючи кожний пункт його, ми в той
же час про себе знали, що мус≥тимемо усту-
пити в багатьох пунктах.
`
« таким настроЇм ми й вертались до и-
њву. јле цей настр≥й зустр≥в ц≥лком нега-
тивне в≥дношенн¤ б≥льшости –ади. Ќав≥ть
√енеральний —екретар≥ат под≥ливс¤ на дв≥
половини й хоч за прин¤тт¤ було б≥льше на
один голос, це справи не вир≥шувало.
`
ќбуренн¤ ÷. –ади шукало соб≥ об'Їкту,
на ¤кому могло би хоч у мал≥й м≥р≥ реал≥-
зуватись. “аким об'Їктом ¤вилас¤ делегац≥¤,
на ¤ку було складено значну частину вини
за неудачу. Ќас обвинувачували в нетвер-
дости, в неум≥нню, в недостойному пово-
дженню по м≥н≥стерських передпоко¤х, нав≥ть
у тайн≥й зрад≥. ќсобливо невдоволенн¤ проти
моЇњ особи було дуже виразне. я не ховав
того, що думав ≥ отверто р≥шуче й зразу
сказав, що, на мою думку, треба було зро-
бити. ѕерейшовши вже фазу почутт¤, ¤ м≥г
легче тепер огл¤дати всю с≥туац≥ю з погл¤ду
об'Їктивности. —≥туац≥¤ ж зал≥зною рукою
т¤гла нас, не дивл¤чись на наше обуренн¤,
до згоди на ≥нструкц≥ю. Ѕ≥льш≥сть ÷. –ади
з цим не хот≥ла догодитись, а хто приймав
`
332
`
це, на того спадало њњ невдоволенн¤ й на-
в≥ть ворож≥сть.
`
« цих причин ¤ постановив усунутис¤
з досади голови ”р¤ду й передати цю функ-
ц≥ю: тому, хто б≥льш в≥дпов≥дав би настрою
й поз≥ц≥¤м б≥льшости ÷. –ади. ћ≥й нам≥р
под≥л¤ли й т≥ √ен. —екретар≥, що визнавали
необх≥дн≥сть прин¤тт¤ ≥нструкц≥њ. јле поки
справа з ≥нструкц≥Їю не була вир≥шена й не
було складено нового —екретар≥ату, ми му-
с≥ли лишатись на своњх м≥сц¤х.
`
ј справу р≥шити було надзвичайно важко.
ƒебати на ћал≥й –ад≥ т¤глис¤ два дн≥. ѕо-
т≥м розпочалас¤ сес≥¤ ¬еликоњ –ади й ус¤
п≥шла на д≥скус≥ю. Ћ≥ста промовц≥в доходи-
ла до 60.
`
« ус≥х промов нам≥чалось три теч≥њ: 1) ц≥л-
ком одкинути ≥нструкц≥ю, 2) ≥гнорувати њњ,
3) прин¤ти.
`
Ќайб≥льш невиразною була середн¤: "≥гно-
рувати". —е-б-то: провадати дал≥ свою роботу
так, н≥би ми н≥чого й не знали про ≥нструк-
ц≥ю. ÷е було те саме одкиданн¤, т≥льки не
р≥шуче, не см≥ливе, а заховавши голову в
п≥сок. Ќасл≥дки ж цього були б т≥ сам≥, що
й в≥д неприн¤тт¤.
`
«а неприн¤тт¤ висловлювалась майже вс¤
есер≥вська теч≥¤. јргументувалось тим, що
прин¤тт¤ ≤нструкц≥њ н≥чого нам не дасть,
а т≥льки одн≥ме. Ѕо фактичноњ влади на п≥д-
`
333
`
став≥ цього договору ми не матимемо, а тим
часом ту моральну владу, ¤ку маЇмо, змен-
шимо угодою, уступкою, зробившись ур¤дов-
ц¤ми ѕетроградського ”р¤ду. Ќаша згода
на ≥нструкц≥ю ви¤вить ≥ перед ѕетроградом
≥ перед нашими масами нашу слаб≥сть, що
под≥ла'Ї на маси пригн≥чуче, а на ”р¤д п≥д-
бадьорююче. ѕровад¤чи ж дал≥ революц≥й-
ну боротьбу, ми скр≥пл¤Їмо своњ сили й у
в≥дпов≥дний момент зможемо здобути ще
б≥льше, н≥ж тепер.
`
ƒл¤ ¤скрав≥шого у¤вленн¤ тод≥шнього
моменту приведу короткий газетний в≥дчит
з тих дн≥в, з ¤кого можна виразн≥ще бачити
поз≥ц≥њ, на ¤ких сто¤ли т≥ дв≥ теч≥њ в ÷. –ад≥:
за одкиненн¤ й за прин¤тт¤.
`
"Ќа повн≥й –ад≥.
`
Ўоста сес≥¤ ÷. ”. –ади почалас¤ 18 серпн¤
н. ст. о 7 год. увечер≥ й по залагодженню
вс¤ких формальних справ вислухано прив≥ти
представник≥в неукрањнськоњ демократ≥њ. Ќа
денн≥м зас≥данню 20 серпн¤ велас¤ д≥скус≥¤
з приводу реферат≥в √енерального —екрета-
р≥ату про переговори з петроградським пра-
вительством. «аписалос¤ 59 бес≥дник≥в.
`
« початку зас≥данн¤ генеральний контро-
льор –афес доповнив реферат ¬.¬инниченка
з попереднього дн¤ характеристикою пол≥тич-
ного моменту, в ¤к≥м з'¤вилас¤ ≥нструкц≥¤.
`
334
`
¬зањмн≥ в≥дносини сил за час, що в≥дд≥лював
≥нструкц≥ю в≥д прињзду до ињву м≥н≥стр≥в,
зм≥нилис¤. ƒелегац≥њ прийшлос¤ тепер борони-
ти саму ≥дею угоди. јле у правительства все ж
зам≥тнe щире бажанн¤ збер≥гти в сил≥ угоду
з 15 липн¤. „лени делегац≥њ глибоко переко-
нан≥ в т≥м, що в дану хвилю й в≥д даного
правительства б≥льше не можна д≥стати, н≥ж
воно дало. оли маЇ слушн≥сть ÷еретелл≥,
що революц≥¤ перейшла в≥д офенз≥ви до
дефенз≥ви, то опубл≥кована ≥нструкц≥¤ се
maximum можливого в тепер≥шню хвилю.
`
Ћюбинський (нац. рев. пар.) говорив про
те, що прин¤тт¤ "сього неграмотного письма"
або посилка його назад буде мати пр≥нц≥-
п≥альне знач≥нн¤, себто вкаже пр≥нц≥п≥альну
поз≥ц≥ю ÷ентральноњ –ади. ¬ такий бойовий
день треба членам –ади показати або свою
сол≥дарн≥сть або ви¤вити, що в –ад≥ Ї миш≥,
¤к≥ вт≥кають з корабл¤ п≥д час пожару. јле
все ж бес≥дник в≥рить, що найдетьс¤ л≥н≥ю
угоди. ѕереход¤чи до ≥нструкц≥њ, Ћюбинський,
що стоњть на становищ≥ установленн¤ дер-
жавного ладу до ”становчих «бор≥в, в ¤к≥ в≥н
не в≥рить, запропонував в≥дкинути сей доку-
мент. ¬≥н далекий ≥ в≥д украњнських ≥деал≥в ≥
в≥д гасел, проголошених рос≥йською револю-
ц≥Їю. —е крок у пропасть, в ¤ку на думку
бес≥дника хочуть вкинути украњнц≥в представ-
ники "братнього" народу. оли се простий
`
335
`
розпор¤док правительства, ми повинн≥ його
прин¤ти, коли признаЇмо правительство, й
в≥дкинути, коли його не признаЇмо. ¬ остан-
н≥м раз≥ - боротьба, дл¤ котроњ украњнц≥
мають досить сил, ≥ можуть поб≥дити. ¬иводи
бес≥дника й суть запропованоњ ним резолю-
ц≥њ так≥: ц≥лком в≥дкинути резолюц≥ю й за¤-
вити правительству, що ми не признаЇмо
його, й перестерегти його перед дальшими
ганебними нападами на украњнськ≥ права.
`
« великою промовою при напружен≥й уваз≥
авд≥тор≥њ виступив ¬. ¬инниченко, що зложив
наперед таку за¤ву: "я постановив сам дл¤
себе вийти з складу √ен. —екретар≥ату не-
залежно в≥д прин¤тт¤ або неприн¤тт¤ ≥нструк-
ц≥њ, тому говорю ¤ко член ÷. –ади й с-д.
фракц≥њ. √оворитиму зовс≥м отверто, не бо¤чис¤
напад≥в н≥ зл≥ва н≥ зправа, н≥ з ¤кого то не
було-б боку". "≤нструкц≥¤ - говорить бес≥дник
- миршавий клаптик паперу, кадетська твор-
ч≥сть. ѕерше враж≥нн¤ делегац≥њ в≥д ≥нструкц≥њ
- ганьба, обида. ≤ через те перша нарада де-
легат≥в мала бурливий характер. јле дал≥ де-
легати зважили вс≥ обставини, виход¤чи з
≥нтерес≥в краю й революц≥њ, та прийшли до
иншого настрою. Ќарада ж делегац≥њ з ком≥са-
рами украњнських губерн≥й показала, що треба
вз¤ти те, чого добилис¤ в дану хвилю". Ѕе-
с≥дник зовс≥м годитьс¤ з кр≥тикою ≥нструкц≥њ,
та не про се треба говорити. “реба говорити
`
336
`
про те, що робити? —умуючи в≥дношенн¤
член≥в –ади до ≥нструкц≥њ, ¬инниченко, по-
вторюючи сказане ним у ћал≥й –ад≥, вказав
на три теч≥њ: в≥дкинути, з≥гнорувати, прин¤т≥њ.
«начну частину промови присв¤тив докладн≥й
анал≥з≥ вивод≥в перших двох теч≥й ≥ њх кр≥-
тиц≥, в≥дом≥й з промови бес≥дника в ћал≥й
–ад≥. ƒещо подр≥бн≥йше задержавс¤ цим разом
¬инниченко на можливих насл≥дках пропо-
нованого розриву. онтрреволюц≥¤ на ”крањн≥
дозр≥ваЇ безумовно. ѕро се говорить усп≥х
чорноњ сотн≥ в кињвських виборах ≥ настр≥й в
ќдес≥. "¬≥дкинувши ≥нструкц≥ю, ми з≥рвемо з
неукрањнською демократ≥Їю, а без њњ п≥дтримки
трудно буде нам справитис¤ з контрреволю-
ц≥Їю. ¬ результат≥: рост≥ч з не-украњнц¤ми,
розд≥л м≥ж самою украњнською демократ≥Їю,
сварки й може р≥зн¤, - а орган≥зац≥йноњ ро-
боти не може бути. √овор¤ть про заклик на-
роду до р≥шучоњ боротьби. “а забувають на
загальне воЇнне положенн¤. ƒл¤ нас неба-
жаний прорив фронту й по¤ва н≥мц≥в. —пи-
нитис¤ т≥льки при орган≥зац≥йн≥й робот≥ при
розрив≥, нам не вдастьс¤. Ќаш розрив зро-
зум≥ють народн≥ маси по своЇму, переход¤чи
в≥д слова до д≥ла, а розвитку њх поступованн¤
ми не можемо передбачити. “ому треба ви-
ходити в≥д розуму, а не в≥д почуванн¤. я -
говорив бес≥дник - передбачаю настр≥й в раз≥
в≥дкиненн¤ ≥нструкц≥њ: не буде ÷ентральноњ
`
337
`
–ади, а буде нелегальна орган≥зац≥¤. «ачнетьс¤
упадок, апат≥¤. Ќе треба позволити себе спро-
вокувати! оли позволимо так зробити, наш≥
вороги т≥льки руки потиратимуть в≥д задово-
ленн¤. ѕор≥внанн¤ з ‘≥нл¤нд≥Їю не говорить
н≥чого, бо ми по своЇму пол≥тичному розвит-
ков≥ не стоњмо нар≥вн≥ з ‘≥нл¤нд≥Їю. ѕ'¤ть
губерн≥й не повинн≥ нас страшити. “ак не
лишитьс¤, коли ми в≥римо в своњ сили й ре-
волюц≥ю. Ќе клаптики паперу дають право.
—е т≥льки в≥дбитка взањмних в≥дносин сил,
¤ка зм≥нитьс¤ при инших взањмних в≥дноси-
нах. “реба вз¤ти п'¤ть ≥ добувати дал≥. оли
в≥дкинемо ≥нструкц≥ю, скажуть: ”крањнц≥ ще
не доросли до пол≥тичноњ власти. я - зак≥н-
чив бес≥дник - опт≥м≥ст ≥ в≥рю, що ÷ентраль-
на –ада не допустить се зробити".
`
«алужний (рос. с. р.) полем≥зував проти
за¤ви про "великодержавний рос≥йський на-
род" - ≥ доказував, що на завоюванн¤ револю-
ц≥њ треба гл¤д≥ти не т≥льки з нац≥ональноњ,
але й соц≥альноњ точки погл¤ду. Ѕес≥дник
пропонував прин¤ти ≥нструкц≥ю.
`
Ўраг (укр. с. р.) у своњй промов≥ полем≥-
зував з≥ становищем ¬. ¬инниченка й за-
пропонував у с≥й або инш≥й форм≥ в≥дкинути
≥нструкц≥ю, ¤ка не т≥льки н≥чого, не даЇ, але
й багато в≥дб≥раЇ. Ѕес≥дник за¤вив, що неле-
гальний шл¤х, в≥дкинений ¬. ¬инниченком,
не страшить соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в ≥ вони
`
338
`
готов≥ п≥ти сим шл¤хом сл≥дом за б≥льшостю
украњнськоњ демократ≥њ. ѕромовою Ўрага за-
к≥нчилос¤ денне зас≥данн¤."
`
јле не вважаючи на гостре, р≥шуче обу-
ренн¤ есеровськоњ теч≥њ проти ≥нструкц≥њ, не
вважаючи на вс≥ гар¤ч≥ промови за одки-
ненн¤ њњ, сам≥ есери мус≥ли згодитись, к≥нець
к≥нцем, на прин¤тт¤. Ѕо инчого виходу не
було, бо все ж таки це був наш здобуток,
це була наша перемога, не в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й
спод≥валос¤, але таки перемога. ≤ здорове
чутт¤ все ж таки п≥дказувало й найзапаль-
н≥йшим елементам не в≥дмовл¤тис¤ в≥д своњх
здобутк≥в.
`
¬ир≥шуючу ролю заграла соц≥альдемокра-
тична теч≥¤. ¬ ÷. –ад≥ тепер брала участь
–ада –об≥тничих ƒепутат≥в, обрана на ¬се-
украњнському –об≥тничому «'њздов≥, (що в≥д-
бувс¤ в ињв≥ 24-28 липн¤). 70 член≥в (≥з
100) сењ –ади були соц≥альдемократи. ¬они
вз¤ли на себе см≥лив≥сть сказати тверде й
р≥шуче слово: прин¤ти.
`
≤ 22 серпн¤ 1917 року ≥нструкц≥ю √ене-
ральному —екретар≥атов≥, що все ж таки була
першою д≥йсною й д≥Ївою онст≥туц≥ею
”крањни, було прин¤то. ѕрин¤то 247 голо-
сами проти 16 в так≥й резолюц≥њ, складен≥й
фракц≥Їю соц≥альдемократ≥в:
`
"I. ¬ислухавши реферат √енерального —е-
кретар≥ату ÷ентральноњ –ади про переговори
`
339
`
з “имчасовим ѕравительством у справ≥ за-
твердженн¤ √енерального —екретар≥ату й ви-
слухавши видану 17 серпн¤ н. ст. тимчасо-
вим правительством ≥нструкц≥ю √енеральному
—екретар≥атов≥, ”крањнська ÷ентральна –ада,
признаючи, що ≥нструкц≥¤:
`
1) подиктована недов≥рр¤м до змагань
ус≥Їњ демократ≥њ ”крањнп;
`
2) перес¤кнена ≥мпер≥ал≥стичними тенден-
ц≥¤ми рос≥йськоњ буржуаз≥њ в в≥дношенню до
”крањни;
`
3) нарушуЇ угоду ”крањнськоњ ÷ентраль-
ноњ –ади з тимчасовим правительством з
16 липн¤;
`
4) не даЇ можливости демократ≥њ ”крањни
утворити вдасть на ц≥л≥й тер≥тор≥њ, заселен≥й
украњнським народом;
`
5) звужуЇ й ослаблюЇ знач≥нн¤ власти
√енерального —екретар≥ату, не обхоплюючи
вс≥х краЇвих справ ≥ потреб населенн¤
”крањни (справи: харчова, в≥йськова, судова,
комун≥кац≥њ, почт ≥ телеграф≥в);
`
6) перешкаджае утворенню й прац≥ м≥ц-
ноњ революц≥йноњ краЇвоњ власти (SS 6 ≥ 9);
`
7) признаючи всупереч порозум≥нню укра-
њнськоњ й неукрањнськоњ демократ≥њ нев≥дпо-
в≥даюче взањмним в≥дносинам нац≥й у краю
число (4) генеральних секретар≥в дл¤ пред-
ставлених в ”крањнськ≥й ÷ентральн≥й –ад≥
неукрањнських нац≥ональностей, вона маЇ на
`
340
`
ц≥л≥ знищити Їдн≥сть украњнськоњ й неукра-
њнськоњ демократ≥њ;
`
8) зовс≥м не в≥дпов≥даЇ потребам ≥ ба-
жанн¤м не т≥льки украњнського народу, але
й нац≥ональних меншостей, що живуть на
”крањн≥, -
`
”крањнська ÷ентральна –ада вважаЇ не-
обх≥дним твердо й р≥шуче вказати тимчасо-
вому правительству:
`
а) що ≥нструкц≥¤ з 17 серпн¤ стоњть у
суперечности з угодою ”. ÷. –. з тимчасовим
правительством з 16 липн¤, в≥д котроњ
т≥льки й могла й може виходити ”. ÷. –. в
справ≥ приготуванн¤ вс≥Їњ ”крањни до авто-
номного ладу, ”крањнського ”становчого
«≥бранн¤ й ¬серос≥йських ”становчих «бор≥в;
`
б) що ≥нструкц≥¤ служитиме перешкодою
в д≥йсн≥й робот≥ по орган≥зац≥њ краю, викли-
куючи зайв≥ й непотр≥бн≥ загостренн¤ й
ослаблюючи силу та тверд≥сть революц≥йноњ
краевоњ власти;
`
в) що в ≥нтерес≥ добрих взањмних в≥д-
носин м≥ж ”крањною й –ос≥Їю необх≥дно в
найкоротш≥м час≥ поробити заходи в ц≥л≥
переведенн¤ в житт¤ норм взањмних в≥дносин
м≥ж тимчасовим правительством ≥ в≥дпов≥-
дальним перед ÷ентральною –адою √енераль-
ним —екретар≥атом, ¤к≥ випливали б з угоди
16 липн¤."
`
II. "¬ ≥нтерес≥ можливо швидкого уста-
`
341
`
новленн¤ м≥цного ладу, закр≥пленн¤ й погли-
бенн¤ завойовань революц≥њ на ”крањн≥ та
зд≥йсненн¤ необх≥дних дл¤ сього заход≥в, -
”. ÷. –. уважаЇ необх≥дним:
`
а) предложити з числа 14 секретар≥в
–ади - 9 генеральних секретар≥в, указаних
у тимчасов≥й ≥нструкц≥њ, на затвердженн¤
тимчасовому правительству;
`
б) поручити ом≥тетов≥ ”. ÷. –. й √ене-
ральному —екретар≥атов≥ виробити статут,
що означив би взањмн≥ в≥дносини м≥ж ”кра-
њнською ÷ентральною –адою й њњ √енеральним
—екретар≥атом;
`
в) поручити √енеральному —екретар≥атов≥
виробити р¤д законопроект≥в у справ≥ пла-
нового задоволенн¤ потреб трудових мас
населенн¤, а саме: в роб≥тнич≥й справ≥, зе-
мельн≥й, харчов≥й ≥ просв≥тн≥й;
`
г) п≥дн¤ти перед тимчасовим правитель-
ством питанн¤ про в≥йну й мир, смертну
кару й ≥шш≥ репрес≥њ;
`
д) негайно приступити до приготовноњ
прац≥ по скликанню ”крањнського ”становчого
«≥бранн¤ й ¬серос≥йських ”становчих «бор≥в;
`
е) звернутис¤ до вс≥х нац≥й ”крањни з
указанн¤м на вс≥ недостач≥ тимчасовоњ ≥н-
струкц≥њ й зазивом трудових мас населенн¤
вс≥Їњ ”крањни до зорган≥зованоњ боротьби за
своњ ≥нтереси та до об'Їднанн¤ довкола
”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади."
`
342
`
4. ѕерша ур¤дова кр≥за.
`
“аким способом, здавалось би, мала бути
залагожена й м≥н≥стерська кр≥за, що виникла
на грунт≥ ≥нструкц≥њ. ѕрин¤тт¤м немов би
п≥дтвержувалась величезною б≥льшостю –ади
поз≥ц≥¤, зан¤та й боронена √оловою √енераль-
ного —екретар≥ату.
`
јле жертву чуттю все ж таки треба було
принести й тою жертвою мала бути мо¤ особа,
¤ка, на думку б≥льщости, була найб≥льше
винна за ≥нструкц≥ю. я розум≥в це й, не
вважаючи можливим бути на чол≥ ”р¤ду при
такому емоц≥ональному в≥дношенню б≥льшости
ѕарламенту, хоча ц¤ б≥льш≥сть ≥ прин¤ла
мою поз≥ц≥ю, свою д≥м≥с≥ю не вз¤в назад.
`
Ѕ≥льш≥сть ÷. –ади тою жертвою була за-
доволена й приступила до формуванн¤ но-
вого √енерального —екретар≥ату. јле ц¤
перша м≥н≥стерська кр≥за в украњнськ≥й дер-
жавности випала не легко. «авд¤ки р≥жним
умовам дуже важко було п≥д≥брати в≥дпо-
в≥дну людину, ¤ка б стала, на чол≥ ”р¤ду й
провадила б дал≥ роботу державного буд≥в-
ництва тим же темпом, ¤ким провадилась
вона дос≥.
`
Ќарешт≥, виб≥р упав на ƒ. ƒорошенка.
¬≥н належав до парт≥њ у. с. ф., але в≥н в≥д-
пов≥дав де¤ким вимогам тод≥шнього моменту.
ќдначе перший же виступ ƒ. ƒорошенка
`
343
`
перед ÷. –адою показав, що в≥н не в≥дпов≥-
дав тим завданн¤м, ¤к≥ складалис¤ на голову
украњнського революц≥йного ”р¤ду. ƒ. ƒо-
рошенко, сто¤вши весь час поза житт¤м ≥
д≥¤льностю ÷. –ади, не бравши безпосеред-
ньоњ участи в революц≥йному ходов≥ вс≥х
под≥й, не розум≥в ≥ не в≥дчував духу й зм≥сту
нашого напр¤му. ¬≥н дуже точно,, сов≥сно
п≥д≥йшов до ≥нструкц≥њ, прин¤вши њњ, ¤к
справжню онст≥туц≥ю, ¤коњ треба строго до-
держуватись. « його невеличкого експозе'
÷. –ада побачила, що в його особ≥ був би
не революц≥онер, не бороць за дальший роз-
виток здобутк≥в, а акуратний ≥ сов≥сний ур¤-
довець “имчасового ѕравительства.
`
–озум≥Їтьс¤, це не могло задовольнити
÷. –аду. ≤ сталась друга кр≥за. ƒ. ƒоро-
шенко, побачивши сам свою нев≥дпов≥дн≥сть,
подав до д≥м≥с≥њ. ”р¤д знову лишивс¤ не
складений. “емп орган≥зац≥йно-державноњ
прац≥, й так загальмований переговорами,
кр≥зою в ѕетроград≥, дебатами в ињв≥, тепер
ще б≥льше гальмувавс¤ й сто¤ла загроза
упущенн¤ багато з того, що було зроблено
до сього часу.
`
ј тут ще ¤к раз ставс¤ контрреволюц≥й-
ний виступ орн≥лова, реакц≥¤ п≥дн≥мала
голову см≥л≥в≥ще.
`
≤ через це все, коли б≥льш≥сть ÷. –ади
запропонувала мен≥ знову стати на чол≥
`
344
`
украњнського ”р¤ду, ¤ не вважав себе в
прав≥ в≥дмовл¤тись, ≥ кр≥зу було залагожено.
`
≤ того ж дн¤ ÷ентральна –ада вислала
таку телеграму до “имчасового ѕравительства:
`
"« огл¤ду на гостроту моменту, коли контр-
революц≥¤ в≥дкрито виступила проти “им-
часового ѕравительства й нового ладу, коли
можлив≥ контрреволюц≥йн≥ виступи в краю й
р≥жн≥ деструктивн≥ виступи та ексцеси, в
ц≥л≥ р≥шучоњ боротьби з контрреволюц≥Їю й
оборони завойованоњ вол≥, дл¤ чого в першу
чергу необх≥дна тверда вдасть, ¤ка користу-
Їтьс¤ автор≥тетом у населенн¤, ”крањнська
÷ентральна –ада просить “имчасове ѕрави-
тельство посп≥шитис¤ з затвердженн¤м √ене-
рального —екретар≥ату в так≥м склад≥: √олови
—екретар≥ату й —екретарь дл¤ внутр≥шн≥х
справ ¬. ¬инниченко; просв≥ти - ≥.—те-
шенко, ф≥нанс≥в - ћ. “уган-Ѕарановсь-
кий; хл≥боробства ћ.—авченко-Ѕ≥льський;
м≥жнац≥ональних справ - ј. Ўульгин; √ен.
онтрольор - ј. «аруб≥н; √ен. ѕисарь -
ј. Ћотоцький; ом≥сар при “имчасов≥м
ѕравительств≥ дл¤ справ ”крањни - ѕ. —те-
бницький. ѕитанн¤ про секретар¤ прац≥
вир≥шуЇтьс¤. Ќапевне буде не-украњнець. √о-
лова ”. ÷. –ади - ћ. √рушевський, —екретарь
- ѕостоловський".
`
јле затвердженн¤ цього складу √ене-
рального —екретар≥ату прийшло не зразу.
`
345
`
“имчасове ѕравительство було неприЇмно вра-
жене зам≥ною ƒ. ƒорошенка мною. ƒ. ƒоро-
шенко був б≥льше п≥дход¤щий дл¤ њх "пред-
положен≥й", моњ ж погл¤ди й нам≥ри були
добре в≥дом≥ кадетам. ≤ через те вони стали
робити оп≥р затверженню. ј тут њм став у
пригод≥ отой вищезгаданий ≥нц≥ндент з фран-
цузським кореспондентом, вони вхопилис¤
за його й почали обвинувачувати мене в
германоф≥льств≥.
`
јле ц¤ прич≥пка була ост≥льки безглузда
й см≥шна, що самим крут≥¤м стало н≥¤ково
й вони хоч-не-хоч, не маюч≥њ н≥¤ких ≥инчих
формальних прич≥пок, мус≥ли зрештою за-
твердити представлений ÷. –адою склад √е-
нерального —екретар≥ату.
`
≤ 20. IX. 1917 року в≥дбулос¤ перше за-
с≥данн¤ затверженого ”крањнського ”р¤ду.
ќстанн≥й крок було зроблено й украњнська
влада переступила з нац≥онально-моральноњ
сфери в державно-правову.
`
ќтже найголовн≥щий, найважн≥щпй здо-
буток ус≥Їњ нашоњ боротьби за цей пер≥од,
≥дею украњнськоњ державности було за-
твержено, зреал≥зовано, введено в жит-
т¤. яка б н≥ була та ≥нструкц≥¤, ¤к≥ б об-
меженн¤ й перепони вона н≥ ставила, а все
ж таки це була онст≥туц≥¤ автономноњ ”кра-
њни, це був державний правосильний акт, це
був ≥сторичний, великоњ ваги факт, ¤кий про-
`
346
`
в≥в виразну, ч≥тку л≥н≥ю в в≥дносинах ”кра-
њни й –ос≥њ.
`
5. «ак≥нченн¤ першого пер≥оду доби
÷ентральноњ –ади.
`
÷им зак≥нчуЇтьс¤ перший пер≥од доби
÷ентральноњ –ади.
`
÷е найкращий пер≥од у боротьб≥ за в≥д-
родженн¤ нашоњ нац≥њ. –еволюц≥йний, одваж-
ний, повний в≥ри, натхненн¤, ентуз≥азму.
`
÷е пер≥од акц≥њ во≥стину самого народу,
широких творчих мас його, ≥ т≥льки цим
можна по¤снити наш≥ так≥ значн≥ усп≥хи в
сфер≥ нац≥ональних здобутк≥в.
`
¬серос≥йська революц≥¤ за того пер≥оду
ще не висунула так гостро соц≥альних мо-
мент≥в, ¤к п≥зн≥ще, й через те вс¤ д≥¤льн≥сть
÷ентральноњ –ади не була в д≥згармон≥њ з
соц≥альним рухом мас.
`
“ак само ц≥л≥ й засоби не були в супе-
речности з собою. ÷≥ль дл¤ вс≥х була ¤сна
й Їдина: в≥дродженн¤ нац≥њ, забезпеченн¤
поневоленому, грабованому, в≥ками духовно
й матер≥ально нищеному нашому народов≥
природних, розумних ≥ корисних форм та за-
соб≥в його розвитку.
`
÷е була та головна, ≥стотна, дл¤ вс≥х, хто
в≥дчував у соб≥ великий пробуджений ≥н-
ст≥нкт громадськости, ц≥лком виразна, ≥мпе-
ративна ц≥ль.
`
347
`
≤ все було дл¤ цењ ц≥л≥, все клалос¤ на
олтарь в≥дродженн¤ нац≥њ. ≤ через те вс≥
заходи, вс≥ виступи, вс≥ домаганн¤, вс≥ здо-
бутки були т≥льки _засобами_! Ќав≥ть дер-
жавн≥сть. ÷е була найкраща форма, забез-
печенн¤ нац≥ональних способ≥в розвитку
нашого народу, це була найрозумн≥ща еко-
ном≥зац≥¤ сил, але це був т≥льки засоб. ≤ за-
соб цей за того пер≥оду п≥дпор¤дковувавс¤
мет≥, гармон≥зувавс¤ з нею й не пробував
нав≥ть займати самодовл≥юче м≥сце.
`
“ак само н≥ парт≥йн≥, н≥ тим паче осо-
бист≥ ≥нтереси не грали тод≥ дом≥нуючоњ рол≥.
ѕарт≥њ й особи були т≥льки чулими, в≥рними,
натхненими виразниками вол≥ своњх кл¤с, цих
Їдиних тод≥ артист≥в великоњ драми-революц≥њ.
≤ вони, будучи тод≥ чулими, живими й силь-
ними духом пробудженоњ н≥жности мас, могли
приборкувати своњ особист≥ ц≥л≥ й гармон≥зу-
вати њх з Їдиною вищою ц≥ллю: в≥дроджен-
н¤м нац≥њ.
`
≤ ц≥ вс≥ причини робили нас неперемож-
ними. ≤ ще раз кажу: злитт¤ з працюючими,
творчими кл¤сами украњнського народу, чер-
панн¤ своЇњ сили т≥льки з цього великого
джерела й прац¤ т≥льки дл¤ його, от-це ро-
било ÷ентральну –аду такою могутньою, та-
кого однолитою ст≥ною, об ¤ку розбивалис¤
вс¤к≥ хвил≥ ворожих украњнству сил.
`
¬есн¤ним, творчим, гар¤чим сонцем, на-
`
348
`
тхненою молодостю, бурхливостю й непере-
можностю весн¤них вод пашить в≥д цього
славного, чистого пер≥оду нашоњ боротьби
за в≥дродженн¤ й визволенн¤ "отих окраде-
них, н≥мих раб≥в" - многострадального укра-
њнського народу, народу сел¤н ≥ роб≥тник≥в.
`
≥нець I частини.
