–ќ«ƒ≤Ћ XIV.
`
”года з –ос≥йським “имчасовим ѕрави-
тельством (15-16 липн¤ 1917 р.).
`
1. Ќе з доброњ вол≥.-2. як не спинити, то хоч галь- 
мувати. - 3. ƒругий ”н≥версал ÷ентральноњ –ади й ƒе- 
кларац≥¤ “имчасового ѕравительства
`
1. Ќе з доброњ вол≥.
`
“акою тактикою ÷. –ади –ос≥йський “им- 
часовий ”р¤д був позбавлений ус¤коњ мож-
ливости ¤кого будь насильственого виступу 
проти украњнства. Ќе було н≥ одного вчинку, 
¤кий би дав право на таке насильство. ј в 
той же час сама ÷. –ада ¤вно зм≥цнювала 
своњ поз≥ц≥њ, наб≥рала все б≥льшого й б≥ль- 
шого знач≥нн¤ в пол≥тичному життю краю.
`
Ѕуржуазн≥ кола, розум≥Їтьс¤, не потребу- 
вали н≥¤ких юридичних чи моральних оправ- 
дань дл¤ р≥шучих виступ≥в проти украњнц≥в. 
≤ вони наст≥йно домагались цього в≥д ”р¤ду.
`
јле, ¤к сказано вже, ”р¤д не пристав 
на њхн≥ домаганн¤.  р≥м юридичних чи мо- 
ральних мотив≥в, в≥н мав той особливо-важ- 
ний мотив, що такий виступ проти ÷ентраль-
`
274
`
ноњ –ади м≥г просто не удатис¤ њм ≥ ще б≥ль-
ще д≥скред≥тувати ”р¤д. Ќа оборону ÷. –ади 
могли би рушити з фронту украњнськ≥ части, 
в тилу на захист њњ стала б велика б≥льш≥сть 
людности ”крањни, всередин≥ самоњ руськоњ 
демократ≥њ через це вийшла б гостра супе- 
речка й усе могло би ск≥нчитис¤ великою 
шкодою ¤к дл¤ справи оборони –ос≥њ, так ≥ 
дл¤ справи революц≥њ.
`
«ам≥сць боротьби ”р¤д вибрав шл¤х по- 
розум≥нн¤ з ÷. –адою. ÷е було й демократично, 
й розумно, й виг≥дн≥ше дл¤ самого ”р¤ду.
`
јле що не з доброњ вол≥ своЇњ –уський ”р¤д 
прийшов до цього, що це був результат сили 
й тактики украњнства, що ”р¤д з великою 
охотою й не п≥шов би на таке порозум≥нн¤, про 
це св≥дчить характер, зм≥ст ≥ ц≥л≥ перего- 
вор≥в ”р¤ду з ÷. –адою. Ќе було в них д≥й- 
сноњ, теплоњ щирости, не було отвертого, ро- 
зумного признанн¤ своњх помилок ≥ щирого 
бажанн¤ надал≥ вести справу поважно й 
справедливо. “он дужчого, ¤кий примушений 
≥ти на уступки перед слабшим. ѕомилки? 
Ќ≥¤ких помилок не було. ј ц≥ль: перегово- 
рами й угодою спинити переможний х≥д укра- 
њнського руху й вдержати все, що можна 
вдержати.
`
ћи розум≥ли це. ћи знали також, що 
переговорами й угодою з ”р¤дом ми охоло-
жуемо температуру "самочинности", рево-
`
275
`
люц≥йности мас, що, ввод¤чи в "казенн≥" 
норми нашу боротьбу, ми з одного боку сам≥ 
себе знесилюЇмо.
`
јле з другого боку можлив≥сть уникнути 
нер≥вноњ боротьби, а, значить, можлив≥сть 
через цю угоду здобути фактичне зд≥йснен- 
н¤ наших домагань, а з ним д≥стати засоби 
дл¤ дальшоњ орган≥зац≥њ й в≥дроженн¤ нац≥- 
ональних сил, ц≥ можливости наст≥льки б≥ль- 
ше давали поз≥тивноњ користи, що ми охоче 
п≥шли на переговори.
`
2. як не спинити, то хоч гальмувати.
`
”сп≥шности цих переговор≥в спри¤ло ще 
й те, що неукрањнська демократ≥¤ на ”кра- 
њн≥, ¤к уже згадувалось, почала сама бачити, 
що дужчою за нењ силою, а, значить, ≥ д≥й- 
сною владою ¤вл¤Їтьс¤ украњнська демокра- 
т≥¤, що боротьба з украњнством не приведе 
до перемоги, а до кр≥вавих конфл≥кт≥в, ¤к≥ 
будуть на рад≥сть т≥льки вич≥куюч≥й цього 
реакц≥њ.
`
≤ коли до  ињва прибули три м≥н≥стри 
“имчасового ”р¤ду (÷еретелл≥, “ерещенко 
й  eренський) дл¤ остаточного вир≥шенн¤ 
умов порозум≥нн¤, то тут уже приходило до 
згоди м≥ж украњнством ≥ неукрањнством.
`
јле трудно приходило, з недов≥рр¤м, з не- 
в≥льним пригадуванн¤м минулого, з бажан- 
н¤м виговорити б≥льше.
`
276
`
≤, розум≥Їтьс¤, неукрањнська демократ≥¤ 
займала поз≥ц≥ю свого ”р¤ду, - њй хот≥лось 
удержати що можна вдержати, ¤кось опану- 
вати украњнським рухом ≥ ¤к не спинити 
його, то хоч загальмувати та хоч трохи за- 
тримати своЇ пануюче становище.
`
як ≥люстрац≥¤ цього може послужити 
невеличка статт¤ з "Ќовоњ –ади" з 14. VII:
`
"ѕотребу порозум≥нн¤ розум≥ють обидв≥ 
сторони, прагнуть його й, хоч може повол≥, 
йдуть до нього. ќстанн≥ми дн¤ми висунуто 
вже конкретн≥ пл¤ни такого порозум≥нн¤.
`
"—аме Ї два пл¤ни. ќдин, що висувають 
заступники неукрањнських орган≥зац≥й, зво- 
дитьс¤ до того, щоб створити повний краЇвий 
орган, у ¤кому знайшли б заступництво вс≥ 
м≥сцев≥ орган≥зац≥њ з в≥дпов≥дною участю в≥д 
÷ентральноњ –ади. ƒругий, що виходить 
з украњнських круг≥в, пол¤гаЇ в т≥м, щоб но- 
вого органу не творити, а реформувати ÷. –., 
давши в н≥й в≥дпов≥дне заступництво неукра- 
њнським орган≥зац≥¤м. –≥вн¤ючи ц≥ два про- 
екти, не можемо не дати переваги останньому 
з мотив≥в чисто об'Їктивноњ природи.
`
"ƒ≥ло в т≥м, що ÷ентральна –ада здобула 
вже соб≥ серед мас на ”крањн≥ широку по- 
пул¤рн≥сть ≥ маЇ певний автор≥тет серед б≥ль-
шости м≥сцевоњ людности, се-б-то серед ”кра- 
њнц≥в. ’очби ¤к був зручно й добре складений 
новий орган, йому довелос¤ б ще завойову-
`
277
`
вати соб≥ попул¤рн≥сть ≥ дов≥рр¤, й хто знаЇ 
чи це йому пощастило б, ≥ не в≥домо, чи 
хутко. ј тимчасом ми живемо п≥д таку га- 
р¤чу пору, коли треба працювати над орга- 
н≥зац≥Їю краю зараз, не в≥дкладаючи може 
н≥ на один день. ƒо того ж, хочби й був 
утворений новий орган, ÷ентральна –ада не 
може бути просто розпущена, бо складав њњ 
ц≥лий, р¤д нац≥ональних з'њзд≥в, ¤к перший 
нац≥ональний, сел¤нський та в≥йськовий, ≥ 
щоб розпустити њњ, треба б постанови таких 
само автор≥тетних з≥брань, ¤к т≥ з'њзди. ќтже 
÷ентральна –ада все одно ≥стнувала б, ≥ знов 
було б два паралельних краевих органи, 
се-б-то те саме роздвоюванн¤, що даЇтьс¤ 
в знаки й тепер. ј се к≥нець к≥нцем звело б 
н≥нащо й саме порозум≥нн¤.
`
"ќтже ÷ентральна –ада мусить лишитис¤. 
јле вона маЇ поповнити св≥й склад новими 
елементами, се-б-то заступниками в≥д тих 
нац≥ональних меншостей та орган≥зац≥й, ¤к≥ 
дос≥ сто¤ли осторонь в≥д украњнського житт¤. 
—е справа вже чисто техн≥чного порозум≥нн¤, 
але все-таки на практиц≥ вона стр≥ваЇ чимал≥ 
трудности, ¤к≥ треба полагодити. Ќасамперед 
що до числа нових член≥в, то тут маЇмо з од- 
ного боку проект ÷. –., що даЇ њм «0 проц. 
м≥сць, а з другого - домаганн¤ неукрањн- 
ських орган≥зац≥й, що це число поб≥льшують 
до 50 проц. Ќе торкаючись основ такого
`
278
`
зб≥льшенн¤, можемо зауважити, що воно мо- 
гло б причинитис¤ до зменшенн¤ автор≥тету 
самоњ ÷ентральноњ –ади серед сел¤нськоњ 
людности. —е в менш≥й м≥р≥ значило б те 
саме, що й утворенн¤ нового органу. Ќе 
визнаючи певного числа нових мандат≥в, ска- 
жемо т≥льки, що реформу треба провести по 
змоз≥ так, щоб вона не дуже все-таки м≥н¤ла 
перв≥сний склад ≥ через те не втратила своЇњ 
автор≥тетности.
`
"¬ ус¤к≥м раз≥ знов кажемо, це вже справа 
техн≥чна й на н≥й с¤к чи так обидв≥ сторони 
певне погод¤тьс¤. ј надто що в розмовах 
про се беруть участь так≥ попул¤рн≥ й 
поважн≥ люди, ¤к м≥н≥стри-соц≥ал≥сти 
÷еретелл≥ та  eренський. “реба спод≥ва- 
тис¤, що сим разом порозум≥нн¤ д≥йде вже 
до щасливого к≥нц¤".
`
«. ƒругий ”н≥версал ÷ентральноњ 
–ади й ƒекларац≥¤ “имчасового 
ѕравительства.
`
≤ порозум≥нн¤ таки прийшло. ѕо довгих 
нарадах, дебатах ≥ торгуванн¤х з м≥н≥страми 
було вироблено текст нового ”н≥версалу, в 
¤кому зазначалос¤ зм≥ст ≥ характер угоди.
`
÷ей ”н≥версал мав бути оголошений одно- 
часно з ƒекларац≥Їю “имчасового ѕравитель- 
ства в ѕетроград≥, в один ≥ той же день.
`
16 липн¤ 1917 року в зал≥ ѕедагог≥чного
`
279
`
ћузею в≥дбулось урочисте зас≥данн¤ ÷ен- 
тральноњ –ади, на ¤кому √олова √енераль-
ного —екретар≥ату оголосив ц≥ два ≥сторичн≥ 
документи: ƒругий ”н≥версал ÷ентральноњ 
–ади й ƒекларац≥ю “имчасового ѕравитель- 
ства.
`
ƒругий ”н≥версал звучав уже так:
"√ромад¤не украњнськоњ земл≥! ѕредстав- 
ники “имчасового ѕравительства пов≥домили 
нас про т≥ конкретн≥ заходи, ¤к≥ задумуЇ 
перевести “имчасове ѕравительство в справ≥ 
управи ”крањною до ”становчих «бор≥в. 
“имчасове ѕравительство, сто¤чи на сто- 
рож≥ завойованих революц≥йним народом 
своб≥д, признаючи за кожним народом право 
на самоозначенн¤ та полишаючи остаточне 
усталенн¤ його форми ”становчим «борам, 
прост¤гав руку представникам украњнськоњ 
демократ≥њ й ÷ентральн≥й ”крањнськ≥й –ад≥ 
та закликуЇ в порозум≥нню з ним творити 
нове житт¤ ”крањни на добро вс≥Їњ револю- 
ц≥йноњ –ос≥њ.
`
"ћи, ÷ентральна ”крањнська –ада, сто- 
¤чи, ¤к все, за тим, щоб не в≥дривати 
”крањни в≥д –ос≥њ та щоб разом з ус≥ма 
њњ народами змагати до п≥днесенн¤ й роз- 
витку ц≥лоњ –ос≥њ та до едности њњ демо- 
кратичних сил, з задоволенн¤м приймаЇмо 
заклик ѕравительства до едности й спов≥- 
щаЇмо вс≥х громад¤н ”крањни, що вибрана
`
280
`
украњнським народом через його революц≥йн≥ 
орган≥зац≥њ ÷ентральна ”крањнська –ада не- 
забаром буде доповнена на справедливих 
основах представниками инших народностей, 
¤к≥ живуть на ”крањн≥, через њхн≥ револю- 
ц≥йн≥ орган≥зац≥њ, ≥ тод≥ буде тим Їдиним 
найвищим органом революц≥йноњ демо- 
крат≥њ ”крањни, що заступатиме ≥нтереси 
ц≥лого населенн¤ нашого краю.
`
"ƒоповнена ÷ентральна ”крањнська –ада 
вид≥лить наново спом≥ж себе окремий в≥д- 
пов≥дальний перед нею √енеральний 
—екретар≥ат, ¤кий буде предложений до 
затвердженн¤ тимчасовому правительству в 
характер≥ представника найвищоњ краЇвоњ 
власти тимчасового правительства на ”крањн≥. 
¬ с≥м орган≥ будуть зосереджен≥ вс≥ права й 
засоби, щоб в≥н ¤ко представник демократ≥њ 
на ц≥л≥й ”крањн≥ й р≥вночасно ¤ко найвищий 
краЇвий орган управи м≥г виповнити складну 
роботу орган≥зац≥њ й будуванн¤ житт¤ всього 
краго в згод≥ з ц≥лою революц≥йною –ос≥Їю.
`
"” згод≥ з иншими нац≥ональност¤ми 
”крањни й д≥ючи на пол≥ державноњ 
управи ¤ко орган тимчасового прави- 
тельства, √енеральний —екретар≥ат ÷ен- 
тральноњ –ади твердо йтиме шл¤хом за- 
кр≥пленн¤ нового ладу, витвореного револю- 
ц≥Їю.
`
"«магаючи до автономного устрою ”крањни,
`
281
`
÷ентральна'”крањнська –ада в порозум≥нню 
з нац≥ональними меншост¤ми ”крањни при- 
готовл¤тиме проекти закон≥в про ав- 
тономний лад ”крањни дл¤ предло-
женн¤ њх на затвердженн¤ ”становчим 
«борам.
`
"«важаючи, що утворенн¤ краЇвого органу 
тимчасового правительства на ”крањн≥ забез- 
печуЇ бажане наближенн¤ управи краЇм до 
потреб м≥сцевого населенн¤ в межах, мож- 
ливих до ”становчих «бор≥в, ≥ думаючи, що 
дол¤ вс≥х народ≥в –ос≥њ т≥сно зв'¤зана з за- 
гальними здобутками революц≥њ, ми р≥шуче 
в≥дкидаЇмо проби самочинного зд≥й- 
снюванн¤ автоном≥њ ”крањни до все- 
рос≥йських ”становчих «бор≥в.
`
"ўо-ж торкаЇтьс¤ комплетуванн¤ украњн- 
ських в≥йськових частей, ÷ентральна ”крањн- 
ська –ада матиме своњх представник≥в при 
каб≥нет≥ м≥н≥стра в≥йни, в генеральн≥м штаб≥ 
й при верховн≥м головно-командуюч≥м дл¤ 
участи при комплетуванню окремих ча- 
стей виключно украњнц¤ми, оск≥льки 
заходи в с≥м напр¤м≥ на думку м≥н≥стра 
в≥йни будуть можлив≥ з техн≥чного боку без 
нарушенн¤ бойовоњ здатности арм≥њ.
`
"—пов≥щаючи про се громад¤н ”крањни, 
ми твердо в≥римо, що украњнська демократ≥¤, 
¤ка над≥лила нас своЇю волею, разом з ре- 
волюц≥йним правительством доложить ус≥х
`
282
`
своњх сил, щоб довести край ≥ зокрема 
”крањну до остаточноњ поб≥ди революц≥њ. 
”крањнська ÷ентральна –ада."
`
ј декларац≥¤ “имчасового ѕравительства 
опов≥щала:
`
"¬ислухавши зв≥домленн¤ м≥н≥стр≥в  е-
ренського, “ерещенка й ÷еретелл≥ в украњн- 
ськ≥й справ≥, “имчасове ѕравительство при-
н¤ло таке р≥шенн¤:
`
"ѕризначити в характер≥ найвищого органу 
управи краевими справами на ”крањн≥ ос≥б- 
ний орган - √енеральний —екретар≥ат, склад 
¤кого означить ѕравительство в порозум≥нню 
з ÷ентральною ”крањнською –адою, доповне- 
ною на справедливих основах представни- 
ками инших народностей, що живуть на 
”крањн≥ через њхн≥ демократичн≥ орган≥зац≥њ. 
„ерез отсей орган будуть зд≥йснюватис¤ за- 
ходи, що в≥днос¤тьс¤ до житт¤ краю та його 
управи.
`
"”важаючи, що питанн¤ про нац≥онально-
пол≥тичний устр≥й ”крањни та про способи 
розв'¤зки на н≥й земельного питанн¤, в ме- 
жах загальноњ засади про перех≥д земл≥ в 
руки працюючих, повинно бути розв'¤зане 
”становчими «борами, тимчасове ѕравитель- 
ство поставитьс¤ прихильно до розробленн¤ 
÷ентральною ”крањнською –адою, доповне- 
ною згаданим вище способом, проекту про 
иап≥онально-пол≥тичне становище крањни в
`
283
`
так≥м дус≥, ¤к то сама –ада уважатиме в≥д- 
пов≥даючим ≥нтересам краю, а також про 
форми розв'¤занн¤ на ”крањн≥ земельного 
питанн¤ дл¤ предложенн¤ сих проект≥в ”ста- 
новчим «борам.
`
"“имчасове ѕравительство, узнаючи необ- 
х≥дним п≥д час в≥йни збер≥гти бойову Їдн≥сть 
арм≥њ, уважав недопустимими заходи, котр≥ 
могли-б нарушити Їдн≥сть њњ орган≥зац≥њ й 
команди, ¤к напр. зм≥на тепер моб≥л≥зац≥йного 
плану шл¤хом негайного переходу до с≥стеми 
тер≥тор≥ального комплетуванн¤ в≥йськових 
частей або над≥ленн¤ командними правами 
¤кихсь громад¤нських орган≥зац≥й.
`
"–азом з тим ѕравительство узнаЇ мож- 
ливим попирати дал≥ найт≥сн≥йше нац≥ональ- 
не об'Їднанн¤ украњнц≥в у р¤дах самоњ арм≥њ 
або комплетуванн¤ окремих частей виключно 
украњнц¤ми, оск≥льки так≥ заходи на думку 
м≥н≥стра в≥йни будуть представл¤тис¤ мож- 
ливими п≥д техн≥чним огл¤дом ≥ не зломл¤ть 
бойовоњ здатности арм≥њ.
`
"¬ тепер≥шн≥й момент дл¤ б≥льше плано- 
вого й усп≥шн≥йшого ос¤гненн¤ сењ ц≥л≥ 
тимчасове ѕравительство уважаЇ можливим 
прит¤гнути до зд≥йсненн¤ сього завданн¤ 
самих во¤к≥в-украњнц≥в ≥ в ц≥л≥ порозум≥нн¤ 
з ÷ентральною –адою можуть бути в≥дко- 
мандирован≥ окрем≥ делегати украњнц≥, котр≥ 
будуть прид≥лен≥ при каб≥нет≥ в≥йськового 
`
284
`
м≥н≥стра, при генеральн≥м штаб≥ й верховн≥м 
головнокомандуюч≥м.
`
"ўо торкаЇтьс¤ в≥йськових украњнських 
ком≥тет≥в на м≥сц¤х, то вони зд≥йсн¤ють своњ 
функц≥њ на загальних основах, при чому 
њхн¤ д≥¤льн≥сть повинна бути в згод≥ з 
д≥¤льн≥стю инчих в≥йськово-громадських ор-
ган≥зац≥й."
`
4. √ол≥вки м≥н≥стр≥в за ст≥льцем.
`
ќтже з цього моменту ÷ентральна –ада 
й √енеральний —екретар≥ат мали стати правно-
державними вищими ≥нст≥туц≥¤ми на ”крањн≥.
`
≤ виходило так, що –ос≥йський “имчасо- 
вий ”р¤д, не згодившись висловити своЇ 
пр≥нц≥п≥альне в≥дношенн¤ до ≥дењ авто- 
ном≥њ ”крањни, не згодившись на обмежен≥, 
пом≥ркован≥ домаганн¤ украњнства в сфер≥ 
адм≥н≥стративного управл≥нн¤ на ¬крањн≥, 
тепер примушений був не то що згодитись 
па ≥дею автоном≥њ, а на фактичне њњ зд≥й- 
сненн¤.
`
“ри посланц≥-м≥н≥стри дуже уперто й на- 
ст≥йно домагались вставки в ”н≥версал про 
"самочинне" зд≥йсненн¤ автоном≥њ. ÷им вони 
хот≥ли примусити й нас ≥ других пов≥рити, 
що признанн¤ ÷ентральноњ –ади й √енераль-
ного —екретар≥ату вищими органами влади 
на ¬крањн≥ ще не Ї автоном≥¤. јле це було 
под≥бне до того, ¤к д≥ти граютьс¤ в пужмар-
`
285
`
ки: заховають гол≥вку за ст≥лець ≥ думають, 
що њх не видно. ћи згодились на вставку, 
ми удали, що не пом≥чаЇмо трьох м≥н≥стр≥в 
за ст≥льцем. ’ай соб≥ т≥шатьс¤ тим, що все 
ж таки н≥би не дали автоном≥њ (бо нав≥ть же 
й не згадали про нењ н≥ в ”н≥версал≥, н≥ в 
своњй декларац≥њ!). Ќам не слова потр≥бн≥ 
були, а факти. ‘акт же був той, що з мо- 
менту оголошенн¤ цих двох акт≥в ”крањна 
мала окреме управл≥нн¤, окремий ”р¤д, 
в≥дпов≥дальний перед своњм революц≥йним 
ѕарламентом. ≤ ”р¤д ≥ ѕарламент мали склада- 
тис¤ не т≥льки з украњнц≥в, але й з представ- 
ник≥в ус≥х инших нац≥й ”крањни. ќтже автор≥-
тетн≥сть ≥ знач≥нн¤ цих орган≥в обхоплювали 
вже вс≥ шари населенн¤ ”крањни.
`
ј це ж ≥ була та сама автоном≥¤, в≥д ¤коњ 
три м≥н≥стри ховали своњ гол≥вки за ст≥лець.
`
јле треба думати, що м≥н≥стри й сам≥ добре 
бачили, що поганенько сховалис¤. —ховались 
просто з досади, з амб≥ц≥њ, з бажанн¤ хоч 
словесне поставити таки на свойому: отже 
н≥ за що не скажемо "автоном≥¤"! ’ай буде 
хоч ≥ федерац≥¤, а ми таки, ¤к сказали, що 
до ”становчих «бор≥в не скажемо цього слова, 
так ≥ не скажемо.
`
“а ще й нас примусили самих себе за 
вуха намн¤ти: "р≥шуче одкидаемо спроби 
самочинного зд≥йснюванн¤ автоном≥њ ”крањни 
до ”становчих «бор≥в". «нову, чисто, ¤к д≥ти:
`
286
`
тато удаЇ, що б'Ї маму за те, що побила 
синочка. ћи й на це згодились, зробили ви- 
гл¤д, що тато б'Ї маму за "самочинне зд≥й- 
снюванн¤". ј тим часом разом з трьома м≥- 
н≥страми, з ус≥Їю неукрањнською демократ≥Їю 
”крањни й ус≥м “имчасовим ѕравительством 
фактично те зд≥йснювали. ѕравда, ми тим 
легче тепер могли "р≥шуче одкидати" "само- 
чинн≥сть", бо не мали вже потреби дл¤ "само- 
чинности", коли наш≥ домаганн¤ зд≥йсн¤лись 
"законно" й перетвор¤лись у правн≥ форми.
`
≤, розум≥Їтьс¤, вс≥ це бачили: й сам≥ три 
м≥н≥стри, й увесь “имчасовий ”р¤д, ≥ не- 
украњнська демократ≥¤. јле мус≥ли удавати, 
що не бачили, й мус≥ли згожуватись з тим, 
чого не хот≥ли бачити.
`
5.  ому охота битись за чуже?
`
 р≥м того, що до неукрањнськоњ демократ≥њ, 
то таке в≥дношенн¤ з њњ боку було тим легче, 
що значна частина њњ складалась з тих нац≥- 
ональностей, ¤к≥ вже не так дуже були за- 
ц≥кавлен≥ в пануванню ≥менно руськоњ на- 
ц≥њ на ¬крањн≥. ÷е були Їврењ й пол¤ки. ќсоб-
ливо Їврењ, чисто Їврейськ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ 
поставились розсудливо, а де¤к≥ з них на-
в≥сть прихильно до ≥дењ украњнськоњ держав-
ност≥њ. Ќе маючи сам≥ претенз≥й на нац≥- 
ональне пануванн¤ на ”крањн≥; розум≥ючи, 
що при демократичному лад≥ пануюче ста-
`
287
`
новище повинна зан¤ти та нац≥¤, ¤ка скла- 
даЇ б≥льш≥сть населенн¤; розсудивши, що 
украњнц≥ не сьогодн¤, то завтра неминуче 
витиснуть пануванн¤ руських, вони не мали 
н≥¤ких п≥дстав дл¤ боротьби з украњнством 
за пануванн¤ руських. ¬они прин¤ли в свою 
св≥дом≥сть ≥дею украњнськоњ державности, ¤к 
факт, ¤к щось природне њњ неминуче, вклали 
њњ в св≥й св≥тогл¤д, пристосували до њњ своњ 
власн≥ прагненн¤ й ц≥лком св≥домо, р≥шуче 
њњ посл≥довно узнали себе громад¤нами ”кра- 
њнськоњ ƒержави в т≥й форм≥ њњ, в ¤к≥й за- 
значалось в ”н≥версал≥.
`
« цього погл¤ду ц≥каво зазначити резо- 
люц≥ю Ѕюра ќкружного ѕ≥вденно-зах≥днього 
 ом≥тету ™врейськоњ —оц≥альдемократичноњ 
–об≥тничоњ ѕарт≥њ з 12 липн¤ (н. ст.) в ¤к≥й 
м≥ж инчим говоритьс¤:
`
"¬иход¤чи з погл¤ду, що вс≥ нац≥њ –ос≥њ 
мають безумовне право на пол≥тичне й куль- 
турне самовизначенн¤, ќкружний  ом≥тет 
в≥таЇ тривале змаганн¤ украњнського народу 
до самоорган≥зац≥њ на автономно-демократич- 
них основах.
`
"¬изнаючи гасло державного ладу в –ос≥њ 
на республ≥кансько-федеративн≥й п≥дстав≥, 
ќкружний  ом≥тет уважаЇ необх≥дним п≥д- 
тримувати у в≥дношенню до ”крањни дома- 
ганн¤ нац≥онально-тер≥тор≥альноњ автоном≥њ 
сењ округи в етнограф≥чиих межах, у так≥м
`
288
`
розум≥нню, що географ≥чно с¤ автоном≥¤ маЇ 
об≥ймати одностайну тер≥тор≥ю, в ¤к≥й б≥ль- 
ш≥сть населенн¤ становл¤ть члени украњнсь- 
коњ нац≥њ.
`
"ѕри с≥м у виборах до ÷ентральноњ ”ста- 
нови представник≥в ”крањни (сойм) маЇ брати 
участь усе населенн¤ ”крањни, без р≥жниц≥ 
нац≥ональности, а вибори мають бути загальн≥, 
р≥вн≥, безпосередн≥, тайн≥, без р≥жниць полу 
й пропорц≥ональн≥.
`
"ƒл¤ оборони ≥нтерес≥в нац≥ональних мен- 
шостей, ¤к≥ живуть на ”крањн≥ (руських, Їв- 
рењв, пол¤к≥в ≥ ин.), вони повинн≥ мати право 
автономно управл¤ти нац≥ональними спра- 
вами, в≥докремленими в≥д компетенц≥њ за- 
гально-державного парламенту, ”крањнського 
—ойму й орган≥в м≥сцевого самоур¤дуванн¤. 
“ому нац≥њ меншостей утворюють м≥сцев≥ ор-
гани нац≥онального самоур¤дуванн¤ окружн≥, 
всеукрањнськ≥ органи й загально-рос≥йськ≥ - 
на персональних основах (представничий ≥ 
виконавчий).
`
"√оловн≥ основи тер≥тор≥ально-пол≥тичноњ 
автоном≥њ ”крањни, нац≥онально-пол≥тичноњ 
автоном≥њ нац≥ональних меншостей, меж≥ 
компетенц≥њ автономних орган≥в ≥ публичн≥ 
права мов тих нац≥й у вс≥х державних, о-
кружних ≥ м≥сцевих органах - установл¤ютьс¤ 
за згодою вс≥х живучих на ”крањн≥ нац≥й ≥ 
мають бути затверджен≥ всерос≥йськими ”ста-
`
289
`
новчими «борами через основне, загально- 
державне законодавство."
`
ј на ц≥й п≥дстав≥ Їврейська соц≥альдемо-
крат≥¤ вважала необх≥дним, щоб:
`
"1. “имчасовий ”р¤д признав ”крањнську 
÷ентральну –аду й √енеральнпй —екретар≥ат 
автономними центральними органами укра- 
њнськоњ нац≥њ, ¤к такоњ.
`
"2. ”крањнська ÷. –ада разом з представ- 
никами нац≥ональних меньшостей п≥дготовила 
працю над орган≥зац≥Їю тер≥тор≥ально-авто-
номного ладу на ”крањн≥".
`
6. ѕани-барони в оборон≥ науки й спра-
ведливости.
`
“аким чином перемогу украњнства було 
заф≥ксовано вгодою з –ос≥йським ”р¤дом, њй 
було надано правовоњ сили й затвержено 
в юридичних актах державного характеру.
`
Ћишалось т≥льки доповнити ÷. –аду пред- 
ставниками нац. меньшостей, скласти в≥дпо- 
в≥дно до цього новий √енеральний —екрета- 
р≥ат, представити його на затвердженн¤ 
“имчасовому ѕравительству, й украњнський 
”р¤д з сфери морально-правовоњ влади пе- 
реходив у юридично-правову.
`
јле це не вийшло так легко, ¤к здава- 
лось. —лово було ще й за руською буржу- 
аз≥Їю. ј вона мала де¤к≥ п≥дстави бути нев-
доволеною таким розв'¤занн¤м тоњ справи,
`
290
`
¤ку вона так, здавалось, хитро та м≥цно за- 
в'¤зала в ѕетроград≥ на нарад≥ делегац≥њ ÷. 
–ади з ком≥с≥Їю ”р¤ду. —трах же за револю- 
ц≥ю дл¤ нењ був т≥льки глузливим аргумен-
том: вона з величезною охотою й революц≥ю 
зав'¤зала б у м≥шок та закинула на саме 
глибоке дно реакц≥њ.
`
 адетськ≥ професори з люттю накинулись 
на м≥н≥стр≥в, що њздили до  ињва, особливо 
на соц≥ал≥ста ÷еретелл≥, головного пров≥д- 
ника вс≥Їњ ц≥Їњ акц≥њ. —воњм звичаЇм, вони 
виставили свою т¤жку арт≥лер≥ю: юридичну 
науку. јкт угоди не маЇ мовл¤в н≥¤ких юри- 
дичних обосновань, Ї не правосильний, не 
виразний, викликаючий багато толкувань,- 
отже, з ним н≥¤к не можна згодитись.
`
јле вислухаЇмо самих пан≥в професор≥в 
юридичноњ науки. —лово належитьс¤ п. ба- 
рону Ќольде, професору державного права 
ѕетроградського ”н≥верс≥тету:
`
"я хочу, ¤к юрист зробити спробу здати 
соб≥ справу з того, що вийшло.
`
"Ќ≥ ”крањни, н≥ њњ –ади в –ос≥йськ≥м пра- 
в≥ до поњздки трьох м≥н≥стр≥в не було.  ажуть, 
що њхнЇ фактичне ≥стнуванн¤ представл¤ло- 
с¤ дуже сумн≥вним, але на цьому не варто 
тепер настоювати. ”года, довершена трьома 
м≥н≥страми й убрана в форму ƒекларац≥њ 
“имчасового ѕравительства з 15 липн¤ (н. ст.) 
≥ ”н≥версалу –ади з 16 липн¤ (н. ст.) не
`
291
`
т≥льки накинула –аду ”крањн≥, але й ”кра- 
њну –ос≥њ".
`
«нов юридична мант≥¤: рос≥йське право 
н≥коли не знало ”крањни. ¬оно ц≥лком забуло 
ѕере¤славський трактат, це забутливе "право".
`
јле вважайте, ¤к п. барон зараз же не- 
пристойно показуЇ з п≥д тоњ мант≥њ свою 
буржуазну суть:
`
"Ќад тими м≥л≥онами рос≥йських громад¤н 
≥ _над тими найбагатшими област¤ми_ 
рос≥йськоњ державноњ тер≥тор≥њ (п≥дкресленн¤ 
моЇ. јвтор) угода трьох м≥н≥стр≥в поставила 
власть, внутр≥шн≥й устр≥й ≥ компетенц≥¤ ¤коњ 
викликають ц≥лковите дивуванн¤."
`
Ќу, розум≥Їтьс¤, це страшне злочинство 
супроти б≥дних р≥жних "барон≥в", що так 
любенько панували дос≥ над тими "найбагат-
шими област¤ми". ≤ розум≥Їтьс¤, що це й 
було найважн≥ще з ус≥Їњ угоди, й ¤к поба- 
чимо дал≥, барони цього не забули.
`
Ќаш "юрист" незадоволений також обс¤гом 
влади ÷. –ади й √енерального —екретар≥ату:
`
"ѕри означенню обс¤гу власти цих нових 
орган≥в над ”крањною нема нав≥ть ф≥кц≥й:
догов≥р трьох м≥н≥стр≥в просто признаЇ, що 
”крањною управл¤тиме –ада та њњ —екретар≥ат 
так, ¤к сам≥ знатимуть."
`
≤ це пани-барони також пот≥м згадали. 
ј поки що вони були страшно обурен≥ за 
...науку.
`
292
`
“акого глуму з науки, з справедливости, 
з найкращих своњх почувань руська л≥бе- 
рально-професорська буржуаз≥¤ не могла зтер-
п≥т≥њ й на ц≥й п≥дстав≥ одкликала своњх м≥- 
н≥стр≥в з ”р¤ду, утворивш≥њ м≥н≥стерську 
кр≥зу, розбивши коал≥ц≥ю й тим самим отвер-
то показавши, що ц¤ коал≥ц≥¤ мала служити 
дл¤ охорони ≥нтерес≥в не демократ≥њ, не ре- 
волюц≥њ, а ≥нтерес≥в буржуаз≥њ при революц≥њ. 
 оли ц≥ ≥нтереси було порушено, коли було 
вирвано можлив≥сть безогл¤дноњ експлуатац≥њ 
пануючою кл¤сою ц≥лого краю, коли було раз 
поступлено д≥йсно демократично, - тут па- 
нове кадети до того розлютились, що загубили 
вс¤кий такт, сором ≥ нав≥ть своЇ звичайне 
лицем≥рр¤, - в критичний момент не т≥льки 
дл¤ рос≥йськоњ революц≥њ, а дл¤ самоњ –ос≥й- 
ськоњ ƒержави, в момент неудач на фронт≥ 
й загрози наступу центральних держав ≥ 
можливости зламанн¤ рос≥йськоњ арм≥њ вони 
вчин¤ли заколот ≥ зам≥шанн¤ всередин≥ са- 
моњ ÷ентральноњ влади.
`
7.  р≥вава плата за гнилу коал≥ц≥ю.
`
÷им зам≥шанн¤м скористувалась фракц≥¤ 
большевик≥в –ос≥йськоњ —оц≥аль-демократич- 
ноњ ѕарт≥њ, р≥шивши активно, збройною си- 
лою виступити проти гнилого коал≥ц≥йного 
ѕравительства з метою захопити владу в 
своњ руки. –озрахунок њх був на те, що сал-
`
293
`
датськ≥ маси п≥д сей час, коли на фронт≥ 
в≥вс¤ безглуздий наступ  eренського, коли 
центральн≥ держави ламали останню силу 
опорности рос≥йськоњ арм≥њ, коли невдово- 
ленн¤ й утома в в≥йськах росли з кожним 
днем, - що солдатськ≥ маси охоче й одно-
душно стануть на њх б≥к. јле розрахунок 
≥менно на цей момент мав ≥ св≥й негативний 
б≥к. ≤менно виступ у такий момент, коли –о- 
с≥¤ могла бути захоплена √огенцолернами, 
викликав протест нав≥ть у –ади –об≥тни- 
чих та —алдатських ƒепутат≥в, не говор¤чи 
вже про прав≥щ≥ групи демократ≥њ, й зустр≥в 
сильний оп≥р з боку тоњ частини петроград- 
ського гарн≥зону, ¤кий не був п≥д впливом 
большевик≥в. “ри дн≥ (15,16 ≥ 17 липн¤ н. ст.) 
≥шов кр≥вавий б≥й на улиц¤х ѕетрограду 
м≥ж прихильниками ”р¤ду й большевиками.
`
”р¤д перем≥г, купивши ту перемогу чи- 
сленними кр≥вавими жертвами ¤к з одного, 
так ≥ з другого боку. Ѕольшевик≥в було на 
цей раз зламано, а ≥дею коал≥ц≥йного ѕра- 
вительства ще раз п≥дтверджено. Ќа п≥д- 
став≥ постанови –ади –об≥тничих ≥ —ад-
датських ƒепутат≥в √оловою ”р¤ду став 
 eренський, ¤кий ≥ мав скласти новий коа- 
л≥ц≥йний ”р¤д.
`
¬иступ большевик≥в ≥ поразка њхн¤ на- 
дали сили буржуазним колам руського гро- 
мад¤нства. ¬они вже тепер ставили щe 
`
294
`
б≥льш≥ вимоги на свою користь, н≥ж ран≥ще. 
√оловну силу в боротьб≥ з большевиками 
складали козаки. –уська демократ≥¤ хоч-не-
хоч мус≥ла або сп≥ратись на цю силу або 
ставати на грунт большевизму. Ѕольшевизму 
вона не могла й не хот≥ла прин¤ти, отже 
мус≥ла виб≥рати козак≥в.  озаки ж, розум≥Їть- 
с¤, були ближч≥ до кадет≥в, н≥ж до есер≥в 
чи есдек≥в.
`
≤ таким чином руська демократ≥¤ кроввю 
пролетар≥ата заплатила за дальше пануванн¤ 
визискуючих кл¤с.
`
8. Ќа п≥дстав≥ угоди.
`
ј тим часом у  ињв≥ йшла гар¤чкова, 
п≥днесена, незвичайна робота: на п≥дстав≥ 
угоди будувалас¤ реально, наочно, в подро- 
биц¤х украњнська державн≥сть.
`
Ѕуло три головн≥ш≥ сторони ц≥Їњ роботи. 
ѕерша: стати, д≥йсно, ур¤дом украњнськоњ зем- 
л≥. јле не т≥льки ур¤дуючим, наказуючим ≥ 
вимагаючим ур¤дом, але й орган≥зуючим, да- 
ючим, твор¤чим. ”с≥ скарги, незавдоволенн¤, 
бол≥, все безладд¤, розхитан≥сть управл≥нн¤ 
й господарства, створен≥ в≥йною й револю- 
ц≥Їю, все це ми одважно брали на себе, все 
це ми повинн≥ були заспокоњти, уладнати, 
навести на тверду, нормальну путь. ƒо нас 
сипались сотн¤ми в день телеграми, за¤ви, 
проханн¤, вимоги; в≥д ур¤довц≥в, в≥д ≥нст≥-
`
295
`
туц≥й, в≥д громад, товариств ≥ окремих лю- 
дей. ¬имагали часто абсолютно неможливого, 
вимагали такого, ¤кого н≥где н≥коли в зви- 
чайних ур¤д≥в не вимагаЇтьс¤. Ќаприклад:
щоб √енеральшњй —екретар≥ат наказав ж≥нц≥ 
прохача не зражуватп його й покинути своњх 
коханц≥в.
`
Ѕо на нас дивились, ¤к на св≥й ур¤д, 
св≥й, простий, народн≥й, ¤кий до вс¤кого 
болю може й повинен поставитись уважно, 
¤кий маЇ силу все зробити.
`
≤ це було досить траг≥чне становище. 
Ѕо ми тоњ сили матер≥альноњ, ф≥зичноњ все ж 
таки, не вважаючи на угоду, не мали. ћи 
все м≥стились у тих самих двох закапелочках, 
де не було м≥сц¤ дл¤ двох стол≥в. ћи нав≥ть 
не мали н≥¤ких засоб≥в в≥дпов≥дати на ту 
масу звертань до нас.
`
ƒруга сторона нашоњ роботи була в оста- 
точному порозум≥нню з неукрањнськими "мень-
шост¤ми". Ѕез них ми, ¤к сказано, не могли 
вважатис¤ владою вс≥Їњ людности ”крањни;
без них ми не могли мати в≥дпов≥дного до-
в≥рр¤ й автор≥тету серед населенн¤ город≥в;
без них ми не могли мати затверженн¤ на- 
шого ур¤ду “имчасовим ѕравительством;
а без цього не могли мати в≥дпов≥дних ф≥- 
нансових засоб≥в, без ¤ких н≥¤ке ур¤дуванн¤, 
¤ке б моральне дов≥рр¤ воно н≥ мало, не 
могло провадитись усп≥шно.
`
296
`
"ћеньшости", розум≥юч≥њ це, старались на 
цьому виторговувати соб≥ б≥льше м≥сць у –а- 
д≥, в —екретар≥ат≥, ставили р≥жн≥ пр≥нц≥п≥альн≥ 
програмов≥ вимоги, ц≥ль ¤ких була все та 
сама: обмежити правосильн≥сть –ади та —е- 
кретар≥ату й п≥ддати нас п≥д залежн≥сть в≥д 
ѕетрограду. ¬они все ж таки (кр≥м Їврей- 
ських парт≥й) не могли примиритис¤ з пере- 
могою украњнства й все намагалис¤ ¤кось 
затримати њњ дальший поступ, загальмувати 
й тримати на status quo.
`
“аке в≥дношенн¤ меньчостей з одного 
боку й необх≥дн≥сть здобути ¤ко мога швидче 
"узаконенн¤" державности й засоб≥в дл¤ њњ 
будуванн¤, це вимагало в≥д нас надзвичай- 
ного напруженн¤ нерв≥в, такту, стриманости 
й разом з тим невтомноњ роботи й кип≥нн¤ 
серед тис¤ч≥ р≥жних др≥бних ≥ великих труд- 
нощ≥в.
`
≤ трет¤ сторона: знов таки та сама внут- 
р≥шн¤ самоорган≥зац≥¤, твор≥нн¤ власних 
державних апарат≥в. Ћюдей було мало;
знатт¤, досв≥ду, ум≥нн¤ ще меньче; в≥дпов≥д- 
них дл¤ того матер≥альних засоб≥в зовс≥м 
обмаль.
`
ј головне-людей мало.
`
¬же не було мови про парт≥йн≥сть слу-
жащих у тому чи инчому —екретарств≥. 
≈сдек з радостю хапав есера й давай йому 
високу посаду, коли той ви¤вл¤в ¤кесь
`
207
`
знанн¤ справи. –ади бога, людей!.. кричав 
кожний √енеральний —екретарь. Ћюдей ≥ хоч 
трошки грошей, бо не можуть же люди по-
м≥рати з голоду. ’ай н≥ члени –ади, н≥ √е-
неральн≥ —екретар≥ не одержували н≥¤коњ 
платн≥, вони ¤кось могли ≥стнувати, але не 
можна ж було всю державну роботу ставити 
на грунт ¤когось аматорства, ф≥лантроп≥њ.
`
ј н≥ грошей, н≥ помешканн¤, н≥ права 
користуватись державними засобами ми не 
могли мати, поки не в≥дбудетьс¤ остаточне 
порозум≥нн¤ з меньчост¤ми й затвердитьс¤ 
ѕетроградом.
`
≤, нарешт≥, це порозум≥нн¤ таки сталось. 
25. VII (н. ст.) в≥дбулос¤ перше зас≥данн¤ 
ком≥тету ÷ентральноњ –ади, або, ¤к звалось 
инакше "ћалоњ –ади" з участю представни- 
к≥в неукрањнськоњ революц≥йноњ демократ≥њ.
`
÷е був один ≥з кращих момент≥в у сп≥в- 
життю р≥жних нац≥ональностей на ”крањн≥. 
Ѕула до певноњ м≥ри щир≥сть у примиренню, 
було бажанн¤ дружнього сп≥вроб≥тництва 
й твор≥нн¤ сп≥льного д≥ла, було бажанн¤ 
забути стар≥ непорозум≥нн¤. ≤ знов мушу 
п≥дкреслити: особливо ц¤ щир≥сть ви¤вл¤- 
лась у представник≥в Їврейських орган≥зац≥й. 
¬они вже прин¤ли в свою св≥дом≥сть ÷ен- 
тральну –аду, ¤к св≥й орган ≥ виступали в 
йому, ¤к р≥вн≥ члени його, з р≥вними пра- 
вами пол≥тичними й нац≥ональними: пред-
`
298
`
ставник с≥он≥ст≥в промовл¤в староЇврейською 
мовою, тим ман≥фестуючи й прихильн≥сть 
с≥он≥ст≥в до украњнськоњ державности й р≥вно- 
правн≥сть Їврейства в ц≥й державности.
`
Ќарешт≥, п≥сл¤ к≥лькох зас≥дань, довгих 
дебат≥в ≥ суперечок (29 липн¤ 1917 р.) було 
вироблено й "—татут вищого ”правл≥нн¤ 
”крањни", ¤кий мав бути представлений на 
затверженн¤ “имчасового ѕравительства й 
¤кий визначав взаЇмов≥дносини м≥ж ÷. –а- 
дою, √енеральним —екретар≥атом ≥ “имчасо-
вом ѕравительством. “екст його такий:
`
"—татут вищого ”правл≥нн¤ ”крањни.
`
Ќа п≥дстав≥ згоди з тимчасовим прави-
тельством дн¤ 16 липн¤ (н. ст.) 1917 р., - 
орган революц≥йноњ демократ≥њ вс≥х народ≥в 
”крањни - ”крањнська ÷ентральна –ада, що 
маЇ п≥дготувати ”крањну до остаточного зд≥й- 
сненн¤ автономного ладу й довести њњ до 
”крањнських ”становчих всенародн≥х «бор≥в 
≥ рос≥йського ”становчого «≥бранн¤, - утво- 
рюЇ √енеральний —екретар≥ат, ¤кий ¤вл¤Їтьс¤ 
найвищим органом управи на ”крањн≥.
`
ƒ≥¤льн≥сть √енерального —екретар≥ату за- 
значаЇтьс¤ тимчасово такими головними пунк- 
тами:
`
S 1. Ќайвищим краЇвим органом управи 
на ”крањн≥ Ї √енеральний —екретар≥ат ”кра- 
њнськоњ ÷ентральноњ –ади, ¤кий формуЇтьс¤
`
299
`
÷ентральною –адою, в≥дпов≥даЇ перед нею 
≥ затверджуЇтьс¤ тимчасовим ѕравительством.
`
S 2. ‘ормуванн¤ √енерального —екрета- 
р≥ату ÷ентральна –ада зд≥йснюЇ через св≥й 
 ом≥тет.
`
S 3. ÷ентральна –ада затверджуЇ √ене-
ральний —екретар≥ат у ц≥лости, висловлюючи 
йому дов≥рр¤.
`
S 4. ¬ склад √енерального —екретар≥ату 
входить 14 генеральних секретар≥в, а самe 
секретар≥: в справах внутр≥шн≥х, ф≥нансових, 
в≥йськових, харчових, земельних, юст≥ц≥њ, 
осв≥ти, нац≥ональних, торгу, промисловости, 
почти й телеграфу, прац≥, дор≥г, √енеральний 
контрольор ≥ √енеральний писарь.
`
ѕрим≥тка. ѕри секретарев≥ в нац≥ональ- 
них справах назначаЇтьс¤ три товариш≥ се- 
кретар¤ - в≥д великорос≥в, Їврењв ≥ пол¤к≥в. 
“овариш≥ секретар¤ по д≥лам своЇњ нац≥њ мають 
право реферату й р≥шаючого голосу в сих 
справах у √енеральн≥м —екретар≥ат≥. “овари- 
ш≥ секретар¤ в нац≥ональних справах за- 
тверджуютьс¤  ом≥тетом –ади.
`
S 5. —вою власть √енеральний —екрета- 
р≥ат зд≥йснюЇ через ус≥ ур¤дов≥ органи на 
”крањн≥.
`
S 6. ¬с≥ ур¤дов≥ органи на ”крањн≥ п≥д- 
л¤гають власти √енерального —екретар≥ату.
`
ѕрим≥тка: √енеральний —екретар≥ат уста- 
новл¤Ї, ¤к≥ органи, в ¤ких межах ≥ в ¤ких
`
300
`
випадках мають зноситис¤ безпосередньо з 
тимчасовим правительством.
`
S 7. ¬с≥ ур¤дов≥ посади на ”крањн≥, коли 
вони не виборн≥, зам≥щаютьс¤ √енеральним 
—екретар≥атом або п≥двладними йому органами.
`
S 8. ѕри тимчасов≥м правительств≥ маЇ 
бути статс-секретарь дл¤ справ ”крањни, ¤кого 
призначаЇ тимчасове правительство по згод≥ 
з ÷ентральною –адою.
`
S 9. —татс-секретарь маЇ пильнувати ≥н- 
терес≥в ”крањни в ус≥й робот≥ тимчасового 
правительства й в раз≥ потреби переслати 
законопроекти через √енеральний —екретар≥ат 
на розгл¤д ÷. –ади.
`
S 10. √енеральний —екретар≥ат передаЇ на 
санкц≥ю тимчасового правительства т≥ законо- 
проекти, ¤к≥ розгл¤нула й ухвалила ÷ентраль- 
на –ада.
`
S 11. √енеральний —екретар≥ат передаЇ на 
затвердженн¤ тимчасового правительства тим-
часов≥ ф≥нансов≥ обрахунки видатк≥в на по- 
треби ”крањни, ¤к≥ розгл¤нула й ухвалила 
÷ентральна –ада.
`
S 12. “ими коштами, ¤к≥ надход¤ть на 
рахунок ÷ентральноњ –ади, розпор¤джуЇтьс¤ 
√енеральний —екретар≥ат по буджету, ухва- 
леному ÷ентральною –адою.
`
S 13. √енеральний —екретар≥ат т≥ справи, 
¤к≥ в≥н уважав найважн≥йшими, передаЇ на 
розгл¤д ÷ентральноњ –ади.
`
301
`
S 14. ƒ≥¤льн≥сть √енерального —екрета- 
р≥ату, в≥дпов≥дального перед ÷ентральною –а- 
дою, контролюЇтьс¤ нею шл¤хом запитань по 
вс≥м справам.
`
ѕрим≥тка: ѕор¤док запитань мав бути 
зазначений окремим наказом.
`
S 15. ¬ перервах пом≥ж сес≥¤ми ÷ентраль- 
ноњ –ади √енеральний —екретар≥ат в≥дпов≥даЇ 
перед  ом≥тетом ÷ентральноњ –ади, ¤кий ви- 
конуЇ вс≥ њњ функц≥њ окр≥м зазначеноњ в 
S 3-≥м.
`
S 16.  оли √енеральний —екретар≥ат не 
згоджуЇтьс¤ з постановою  ом≥тету в ¤к≥й не-
будь справ≥, останн¤ переноситьс¤ на розгл¤д 
÷ентральноњ –ади, ¤ка скликаЇтьс¤ негайно.
`
S 17.  оли ÷ентральна –ада висловлюЇ 
недов≥рр¤ √енеральному —екретар≥атов≥, в≥н 
подаЇтьс¤ у в≥дставку.
`
S 18. ¬с≥ акти ÷ентральноњ –ади й  ом≥- 
тету контрас≥гнуютьс¤ √енеральним —екре- 
тар≥атом.
`
S 19. ¬с≥ закони тимчасового правитель-
ства мають силу на ”крањн≥ в≥д дн¤ проголо- 
шенн¤ њх у  раЇв≥м ”р¤дов≥м ¬≥стнику на 
украњнськ≥й мов≥.
`
ѕрим≥тка: ¬ надзвичайних випадках 
√енеральний —екретар≥ат проголошуЇ њх ин-
шим способом.
`
S 20. ¬с≥ закони, адм≥н≥стративн≥ приписи 
й постанови, проголошен≥ украњнською мовою,
`
302
`
публ≥куютьс¤ також ≥ на мовах: рос≥йськ≥й, 
Їврейськ≥й ≥ польськ≥й.
`
S 21. ” справах внутр≥шнього розпор¤дку 
роботи √енеральний —екретар≥ат виробл¤Ї 
св≥й наказ.
`
« ц≥м статутом мала њхати до ѕетрограду 
делегац≥¤ ”кр. ÷. –ади дл¤ затверженн¤ його 
там ≥ дл¤ вир≥шенн¤ инчих р≥жних зв'¤за- 
них з ним питань. ј так само подати на 
аатверженн¤ л≥сту –ади √енеральних —екре- 
тар≥в, складену вже новою, поповненою 30% 
представниками неукрањнськоњ демократ≥њ ÷. 
–адою з участю в —екретар≥ат≥ представник≥в 
"меньчостей".
`
Ћ≥ста була така:
`
√олова √енерального —екретар≥ату й √е- 
неральний —екретарь внутр≥шн≥х справ - 
¬. ¬инниченко (у. с-д.).
`
√ен. —екретарь хл≥боробства - Ѕ. ћартос
(у. с-д.).
`
√ен. —екретарь судових справ - ¬ал. —а-
довський (у. с-д.).
`
√ен. —екретарь в≥йськових справ- 
—. ѕетлюра (у. с-д.).
`
√ен. —екретарь осв≥ти - ≤. —тешенко
(у. с.-д.).
`
√ен. —екретарь шл¤х≥в - ¬. √олубович 
(у. с-р.).
`
√ен. —екретарь харчових справ-ћ. —тасюк 
(у. с-р.).
`
303
`
√ен. —екретарь ф≥нанс≥в - X. Ѕаранов-
ський (безп.).
`
√ен. —екретарь м≥жнац≥ональних справ- 
0. Ўульгин (у. с.-ф.*).
`
“ов. √ен. —екр. м≥жнац. справ по Їврей- 
ським справам - ≤. «≥льберфарб.
`
“ов. √ен. —екр. по польським справам - 
ћ. ћ≥цкевич.
`
√ен.  онтрольор - ћ. –афес ("Ѕунд").
`
√ен. —екретарь почт ≥ телегр. ќ. «аруб≥н 
(рос. с-р.).
`
√ен. ѕисарь - ѕ. ’ристюк (у. с-р.).
`
Ќе обсаженими лишались —екретарство 
прац≥ й “оргу та ѕромисловости. ÷≥ м≥сц¤ 
лишались дл¤ "меньшостей", а саме дл¤ 
рос. с-д., ¤к≥ ще не могли вир≥шити свого 
остаточного в≥дношенн¤ до √ен. —екретар≥ату 
й участи в йому.
`
—татс-секретарем дл¤ справ ”крањни при 
“имчасовому ѕравительств≥ було вибрано 
ѕ. —тебницького (у. с-ф.).
`
« ѕетрограду ж увесь час наст≥йно до- 
магалис¤ швидчого порозум≥нн¤ на ”кра- 
њн≥. ћ≥н≥стри-соц≥ал≥сти хот≥ли довести спра- 
ву до к≥нц¤, щоб бути заспокоЇними хоч 
з цього боку. (÷е домаганн¤ багато спри- 
чинилос¤ до тоњ в≥дносноњ лаг≥дности, ¤ку
`
*) ”. с-ф. = ѕарт≥¤ "”крањнських соц≥ал≥ст≥в-феде- 
рал≥ст≥в" пере≥менована на останньому своЇму з'њзд≥ 
з парт≥њ "”кр. ѕоступовц≥в". јвтор.
`
304
`
ви¤вила п≥д сей час руська демократ≥¤ в 
 ињв≥).
`
« огл¤ду на цю наст≥йн≥сть, а надто на 
те, що ми й сам≥ потребували ¤к найшвид-
чого довершенн¤ справи, ћала –ада, не до- 
жидаючись остаточного вир≥шенн¤ тексту 
статуту √енерального —екретар≥ату, вир¤дила 
до ѕетрограду делегац≥ю в такому склад≥: 
√олова √енерального —екретар≥ату ¬. ¬инни-
ченко, √енеральний —екретарь ф≥нансових 
справ X. Ѕарановський ≥ (в≥д меньчостей) 
√енеральний  онтрольор - ћ. –афес.
`
ќстаточно вироблений ≥ ухвалений ћалого 
–адою текст —татуту мав бути переданий 
делегац≥њ по телеграфу.