–ќ«ƒ≤Ћ XII.
`
ѕеремога украњнства.
`
1. Ќадаремне воп≥ющий чорний голос. - 2. ≤ њхн¤ ве- 
личн≥сть також, хоча... - 3. ѕеремирр¤ на ƒн≥пр≥.
`
1. Ќадаремне воп≥ющий чорний голос.
`
–ос≥йський “имчасовий ”р¤д ≥ все руське 
громад¤нство були ошелешен≥ оголошенн¤м 
”н≥версалу. “акого ≥менно кроку вони н≥¤к 
не спод≥вались. Ќу, будуть заворушенн¤; ну, 
будуть протести; ну, хай нав≥ть десь учин¤ть 
¤кийсь бунт. « цим –ос≥йський ”р¤д м≥г 
справитись.
`
јле щоб ≥менно так украњнц≥ вир≥шили 
справу, це було ц≥лком неспод≥вано.
`
Ѕуржуазна й реакц≥йна преса забила на 
гвалт, закричала, що ”н≥версал, це - зрада, 
це - пом≥ч н≥мц¤м, прорив фронту, це - сепа- 
ратизм. ≥ домагалась в≥д ”р¤ду р≥шучих, не-
милосерних заход≥в проти ÷ентральноњ –ади.
`
јле ”р¤д на цей раз уже не п≥шов так 
легко за вказ≥вками реакц≥њ.
`
јдже … в≥н, так само, ¤к ≥ ÷. –ада, одер- 
жував ус≥ т≥ постанови й телеграми, ¤к≥ ви-
`
234
`
носились на ”крањн≥ з приводу ”н≥версалу. 
јдже в≥н мав своњ оч≥ й вуха на ¬крањн≥ й 
м≥г бачити та чути, ¤к поставивс¤ народ до 
”н≥версалу.
`
≤ ц≥лком справедливо й розумно писала 
инча част≥ша (правда, дуже невеличка) русь- 
коњ преси, говор¤чи: дайте спок≥й, панове, 
де, в чому ви бачите сепаратизм, зраду, "н≥ж 
у спину революц≥њ" й тому под≥бн≥ вигадки? 
”крањнц≥ звертались до нас не раз; вони 
домагались своњх прав у порозум≥нню з 
нами; ми њх зневажливо в≥дпихали; тепер 
вони сам≥ беруть т≥ своњ права; й б≥льше 
н≥чого. ќтже, треба не гвалтувати, не зат≥- 
вати р≥зн≥, а постаратись мирно й справед- 
ливо виправити своњ помилки. ≤ той факт, 
що ”р¤д не посм≥в уже п≥ти так сл≥по, ¤к 
ран≥ше, за голосом чорноњ сотн≥, - це вже 
було першою перемогою украњнства.
`
2. ≤ њхн¤ величн≥сть також, хоча...
`
ѓхн¤ величн≥сть, петроградська демократ≥¤ 
також схаменулась. —ила украњнства приму- 
сила й њњ поставитись уважн≥ше до сењ, не 
такоњ вже легкоњ, ¤к здавалось, справи. ’оча... 
натура руського демократа-≥нтел≥гента "моз-
говика" й тут не позбавилась своЇњ подвоЇ-
ности, нец≥льности, неконсеквентности.
`
« одного боку - пр≥нц≥п самоозначенн¤ 
нац≥й; хороший соб≥, чесний, гуманний пр≥н-
`
235
`
ц≥п, ц≥лком в≥дпов≥даючий "чистому розу- 
мов≥" руського "мозговика".  р≥м того - 
пр≥нц≥п цей так виразно вже зд≥йснюЇтьс¤;
так голосно, повно й безсумн≥вно "означаЇ" 
себе народ; так≥ компл≥кац≥њ можуть вийти, 
коли дал≥ опинатись цьому самоозначенню. 
ќтже, ¤сно, що треба ц≥лком погодитись з 
цим ¤вищем, признати його й в≥тати пр≥нц≥п 
самоозначенн¤. “ак говорить ≥ "чистий", ≥ 
"практичний" розум ≥нтел≥гента.
`
ј буденна, емоц≥ональна ≥стота знов опи- 
наЇтьс¤, викручуЇтьс¤, шукаЇ б≥чних виход≥в, 
корчитьс¤, не хоче признавати факт≥в.
`
ј в результат≥ така неконсеквентна, по- 
плутана, см≥шна резолюц≥¤ "мозговик≥в" 
руських есер≥в, пров≥дник≥в ради рос≥йських 
сел¤нських депутат≥в:
`
"1. ¬серос≥йська рада сел¤нських депу- 
тат≥в проголосила ¤ко бажану й необх≥дну 
форму пол≥тичного ладу в –ос≥њ демократичну 
республ≥ку на федеративних основах. ¬ико- 
нуючи волю ради сел¤нських депутат≥в, ви- 
конавчий ком≥тет за¤вл¤Ї, що в≥н прилуча- 
Їтьс¤ до бажань, проголошених ÷ентральною 
”крањнською –адою, й разом з нею буде до- 
биватис¤ повноњ автоном≥њ, ¤к ”крањни, так ≥ 
р¤ду инш≥х областей й нац≥ональностей 
–ос≥њ."
`
ќтже, здаЇтьс¤, все чудесно: сама ¬се- 
рос≥йська –ада проголосила пр≥нц≥п феде-
`
236
`
рац≥њ, вона прилучаЇтьс¤ до бажань ÷ен- 
тральноњ –ади, нав≥ть разом з нею буде до- 
биватись автоном≥њ ”крањни. «даЇтьс¤, ли- 
шаЇтьс¤ т≥льки в≥тати того, з ким маЇш на- 
м≥р чогось добиватис¤, й допомагати йому.
`
јле... це т≥льки "чистий розум", т≥льки 
одна худосочна, недокровна частина ≥нте- 
л≥гентськоњ ≥стоти так прекраснодушно про- 
мовл¤Ї. ј друга половина тут же т¤гне њњ 
за поли, одпиха назад ≥ за¤вл¤Ї: _јле_
"2. ѕроголошуючи ц≥ засади та признаючи 
необх≥дним можливо найб≥льше планове й 
широке приготовленн¤ до њх зд≥йсненн¤, ви- 
конавчий ком≥тет не вважаЇ проте можливим 
тепер проголосити сих засад законом ≥ тепер 
у повнот≥ переводити њх у житт¤, бо най- 
вищою ≥нстанц≥Їю дл¤ пор≥шенн¤, ¤к сих, так 
≥ инших основних справ державного пол≥- 
тичного житт¤ Ї т≥льки всерос≥йськ≥ ”ста- 
новч≥ «бори ¤ко одинокий повновласний 
господарь рос≥йськоњ держави." 
`
ћало того:
`
"«. « огл¤ду на це виконавчий ком≥тет 
думаЇ, що в≥дмова “имчасового ѕравитель-
ства негайно проголосити автоном≥ю ”крањни 
Ї слушною, бо такого права воно не маЇ, а 
проголошенн¤ сењ автоном≥њ означало-б при- 
своЇнн¤ соб≥ прав ”становчих «бор≥в “им- 
часовим ѕравительством ≥ перевищенн¤ даноњ 
йому народом власти."
`
237
`
“а й ще б≥льше:
`
"4. « уваги на ту саму обставину вико- 
навчий ком≥тет уважаЇ неправним ≥ небез- 
печним виданн¤ ”н≥версалу ÷ентральною 
”крањнською –адою, котрий проголошуЇ не- 
гайне зд≥йсненн¤ повноњ автоном≥њ ”крањни. 
¬иданн¤ ”н≥версалу небезпечне тому, що не- 
гайне зд≥йсненн¤ його основ вносить нов≥ 
величезн≥ компл≥кац≥њ в державне житт¤, гро- 
зить витворенн¤м нац≥ональноњ ворожнеч≥, 
помагаЇ нац≥ональн≥м конфл≥ктам, ослаблюЇ 
силу спротиву держави, ¤ка необх≥дна з 
огл¤ду на небезпеку внњшнього ворога, п≥д- 
риваЇ автор≥тет “имчасового ѕравительства, 
даЇ понуку дл¤ под≥бних домагань иншим 
нац≥ональност¤м, а в сум≥ всього того - роз- 
риваЇ й ослаблюЇ революц≥ю."
`
—ловом, ц≥ла купа вс¤кого лиха. ќтже 
ратуючи б≥дну революц≥ю,
`
"Ќа основ≥ виложеного виконавчий ком≥- 
тет уважаЇ в ≥нтерес≥ революц≥њ, добра наро- 
д≥в –ос≥њ й добра самого украњнського народу 
конче потр≥бним скасуванн¤ ”крањнською 
÷ентральною –адою виданого нею ”н≥версалу. 
(јга, от де собаку закопано! јвтор.) ј р≥вно- 
часно гар¤че сп≥вчуваючи в≥дродженню ”кра- 
њни, ¤к автономноњ области будучоњ всерос≥й- 
ськоњ федеративноњ республ≥ки, виконавчий 
ком≥тет уважаЇ необх≥дним:
`
Ќегайне заведенн¤ на ”крањн≥ культурноњ
`
238
`
автоном≥њ в найширших розм≥рах, негайне
розробленн¤ украњнц¤ми њњ будучоњ пол≥тич- 
ноњ автоном≥њ та приготований до њњ зд≥йс- 
ненн¤. ¬иход¤чи з того, виконавчий ком≥тет 
звертаЇтьс¤ з закликом до “имчасового ѕра-
вительства п≥йти назустр≥ч ус≥м тим бажан- 
н¤м ”крањни, зд≥йсненн¤ котрих не грозить 
загостренн¤м нац≥ональноњ ворожнеч≥, не на-
рушуЇ моц≥ та зорган≥зованости сил рево- 
люц≥њ й не ослаблюЇ бойовоњ здатности арм≥њ."
`
ƒалеко посл≥довн≥щу й розумн≥шу (хоч 
все ж таки не до к≥нц¤) поз≥ц≥ю зан¤в «а-
гальнорос≥йський «'њзд –ад –об≥тничих та 
—олдатських ƒепутат≥в, прин¤вши 3 липн¤ 
(н. ст.) таку резолюц≥ю:
`
"ѕризнаючи зг≥дно з своЇю загальною по-
з≥ц≥Їю в нац≥ональн≥й справ≥ за вс≥ма народами 
–ос≥њ право на в≥льний нац≥ональний розви- 
ток, з'њзд рад роб≥тничих ≥ салдатських де- 
путат≥в об≥ц¤Ї революц≥йн≥й демократ≥њ ”кра- 
њни свою повну п≥дтримку в справ≥ зд≥йсненн¤ 
демократичноњ автоном≥њ ”крањни з забезпе- 
ченн¤м прав нац≥ональних меншостей."
`
ј маленьке "але" все ж таки й тут Ї:
`
"ѕризнаючи дал≥, що цю автоном≥ю можуть 
остаточно установити т≥льки всерос≥йськ≥ 
”становч≥ «бори, з'њзд уважаЇ конче потр≥б- 
ним зг≥дно з бажанн¤ми, висловленими ÷ен- 
тральною ”крањнською –адою, негайне утво- 
ренн¤ тимчасового органу, що представл¤в
`
239
`
би демократ≥ю вс≥х нац≥й, ¤к≥ заселюють ”кра- 
њну, дл¤ розробленн¤ основ автономного ладу 
краю й дл¤ проводу ус≥Їю п≥дготовчою пра- 
цею, зокрема дл¤ скликанн¤ з'њзду пред- 
ставник≥в усього населенн¤ ”крањни.
`
"«'њзд пропонуЇ “имчасовому ѕравитель-
ству ув≥йти в порозум≥нн¤ з органами укра- 
њнськоњ революц≥йноњ, демократ≥њ дл¤ орган≥- 
зац≥њ загального тимчасового краЇвого органу 
та дл¤ установленн¤ й переведенн¤ конкре- 
тних заход≥в, необх≥дних дл¤ задоволенн¤ 
нац≥ональних потреб украњнського народу.
`
"¬≥таюч≥њ украњнський народ, котрий бо- 
ретьс¤ в сп≥льних революц≥йних р¤дах ≥ в≥д- 
роджуЇтьс¤ до нац≥онального житт¤, з'њзд 
рад роб. ≥ салдат. депутат≥в висловлюЇ своЇ 
тверде переконанн¤ в т≥м, що т≥льки збере- 
женн¤м революц≥йноњ едности трудових мас 
ус≥х народ≥в –ос≥њ можна забезпечити поб≥ду 
революц≥њ й свободу вс≥х нац≥ональностей, 
що заселюють –ос≥ю".
`
Ќайб≥льш ≥ до к≥нц¤ посл≥довними тод≥ 
були большевики, ¤к≥ в≥дмовились голосу- 
вати за цю резолюц≥ю, наход¤чи њњ компро-
м≥совою. ¬они зачитали свою резолюц≥ю 
(одхилену з'њздом), в ¤к≥й пропонувалось з'њз- 
дов≥ осудити "¤ко контрреволюц≥йну й га-
небно-ант≥демократичну пол≥тику ѕравитель-
ства в в≥дношенню до украњнц≥в." “имчасове 
ѕравительство, на думку большевик≥в, повин-
`
240
`
но було негайно признати па основ≥ пр≥нц≥-
пу самоозначенн¤ нац≥й право украњнц≥в 
на повну автоном≥ю й утворенн¤ самост≥йноњ 
держави*).
`
3. ѕеремирр¤ на ƒн≥пр≥.
`
јле найб≥льше, натурально, захвилювалась 
кињвська руська демократ≥¤. ¬она сто¤ла най-
блище до под≥й ≥ вубухлих ¤вищ, вона най-
чул≥ще була за≥нтересована в усьому цьому.
`
ѕерше враж≥нн¤ в нењ було обуреного 
здивованн¤.
`
÷≥каво коротенько переб≥гти зм≥ст про- 
мов ≥ пропоз≥ц≥й, виголошених за тих дн≥в 
на к≥лькох зас≥данн¤х кињвських об'Їднаних 
неукрањнських орган≥зац≥й.
`
¬≥дчит з зас≥данн¤ 28 червн¤ (н. ст.):
`
"ѕредставник соц.-революц≥онер≥в ‘рум≥н 
указав на те, що ”н≥версал ви¤вл¤Ї тенденц≥ю 
÷ентральноњ –ади надати соб≥ характер пуб-
лично правовоњ ≥нст≥туц≥њ, що ви¤вл¤Їтьс¤ 
в закликах до зам≥ни неприхильних дл¤ укра- 
њнц≥в представник≥в власти, в наложенню окре- 
мого податку й т. ин. ”н≥версал змагаЇ до 
того, щоб зд≥скред≥тувати “имчасове ѕрави-
тельство в очах украњнц≥в. “ому бес≥дник 
пропонував прин¤ти резолюц≥ю з закликом 
до украњнськоњ демократ≥њ йти одним шл¤хом
`
*) ѕот≥м, на жаль, ≥ в большевик≥в показав себе 
"мозговик", ¤к побачимо дал≥.
`
241
`
з рос≥йською демократ≥Їю й з закликом до 
населенн¤ платити законн≥ податки й не 
зам≥н¤ти властей. - √олова ради роб≥тничих 
депутат≥в Ќезлоб≥н говорив, що ÷ентральна 
–ада про¤вл¤Ї м≥щансько-буржуазний нац≥о- 
нал≥зм, в≥д ¤кого повинна в≥двернутис¤ спра- 
вжн¤ украњнська демократ≥¤. - ѕредставники 
жид≥вського "Ѕунду" п≥ддали ”н≥версал р≥з- 
к≥й кр≥тиц≥. ¬≥н уже викликав так≥ ¤вища, 
¤к з'њзд адвокат≥в, котр≥ признали, що на 
”крањн≥ можуть бути судд¤ми т≥льки укра- 
њнц≥. - Ѕольшевик ‘≥¤лек дивувавс¤, що 
украњнська соц.-демократ≥¤ не диктуЇ л≥н≥њ 
поведенн¤ своЇњ ≥нтел≥генц≥њ, а навпаки сама 
одержуЇ д≥рективи в≥д ≥нтел≥генц≥њ."
`
ƒруге зас≥данн¤:
`
"ѕредставник в≥йськових депутат≥в ка- 
п≥тан  арум указав на те, що т¤жко найти 
сп≥льну мову з ”крањнською –адою, бо де- 
мократ≥¤ –ос≥њ й ”крањнська –ада сто¤ть на 
р≥жш≥х пр≥нц≥п≥альних засадах. ƒл¤ ”кра- 
њнськоњ –ади вс¤ "московська республ≥ка" не 
ц≥ль, т≥льки спос≥б ос¤гненн¤ своњх нац≥о- 
нальних завдань. Ѕес≥дник запропонував 
звернутис¤ до народу ”крањни з в≥дозвою, 
¤ка по¤снювала б д≥йсний стан справи. - 
ѕредставник соц.-револ. ‘рум≥н вказав на 
те, що ”н≥версал творить подв≥йну власть, 
¤ка доведе до анарх≥њ, погубноњ дл¤ рос≥й- 
ськоњ революц≥њ й украњнськоњ автоном≥њ. -
`
242
`
√олова ради салдатських депутат≥в “аск 
вказав на те, що проби порозум≥тис¤ з ”кра- 
њнською –адою, ¤к ≥ з иншими украњнськими 
органами, показалис¤ даремними. ÷≥ органи 
ухвалили сепаратно вести свою будову. - 
ѕредставник в≥йськових депутат≥в –¤бцов 
за¤вив, що п≥д впливом ”н≥версалу де¤к≥ 
горожане питають, чи треба платити податки. 
ј це вже - анарх≥¤."
`
јле оск≥льки вже непевно почувала свою 
поз≥ц≥ю неукрањнська демократ≥¤, видно з то- 
го, що з цих двох зас≥дань не було винесено 
н≥¤коњ резолюц≥њ.
`
ј що дал≥, то непевн≥сть ставала все 
б≥льшою та б≥льшою. ¬с≥ т≥ орган≥зац≥њ до 
сього часу вважали, що вони мають владу 
в краю, що вони ¤вл¤ютьс¤ представниками 
нового ладу. ј тим часом бачили, що влада 
ц¤ маЇ дуже обмежене коло, що величезна 
б≥льш≥сть населенн¤ ”крањни не визнаЇ њхньоњ 
влади, не рахуЇтьс¤ з нею, ≥гноруЇ. ¬они, напр. 
заборон¤ють з'њзди без њхнього дозволу, а з'њзди 
соб≥ з'њжжаютьс¤ не т≥льки без њхнього дозво- 
лу, а без дозволу ÷ентральноњ ¬лади.
`
¬они почували, що хвил¤ революц≥йного 
руху наб≥рае инчих, нових форм ≥ що вона 
њх заллЇ зовс≥м або в≥дсуне так, що вони сам≥ 
соб≥ будуть непом≥тн≥.  оли ж мирно не за-
хот¤ть одсунутись, то може прийти до го- 
строњ й гр≥зноњ боротьби.
`
243
`
ј насл≥дком усього цього ¤вилось трете 
об'Їднане зас≥данн¤ вс≥х кињвських орган≥за- 
ц≥й, але разом з представниками ÷. –ади дл¤ 
порозум≥нн¤. Ќа так зван≥й ≥сторичн≥й "по- 
л≥тичн≥й прогульц≥ по ƒн≥пр≥" одбулос¤ те 
зас≥данн¤, ¤ке поклало перший кам≥нь поро- 
зум≥нн¤ м≥ж украњнською й неукрањнською 
демократ≥¤ми в справ≥ творенн¤ державних 
форм ”крањни.
`
јле на цьому зас≥данню з украњнського 
боку були вже представники не украњнських 
орган≥зац≥й, а представники нац≥ональ-
но-державш≥х ≥нст≥туц≥й, - голова ÷ентраль- 
ноњ –ади ћ. √рушевський ≥ голова √енераль-
ного —екретар≥ату - ¬. ¬инниченко. ≤ мова 
њх була вже в≥д ≥мени цих ≥нст≥тут≥в.
`
"«авданн¤ ÷ентральноњ –ади - говорив 
ћ. √рушевський - оберегти край в≥д розкладу, 
анарх≥њ та економичноњ експлоатац≥њ. ∆итт¤ 
висуваЇ питанн¤ перем≥ни ÷ентральноњ –ади 
з нац≥онального органу в тер≥тор≥альний. 
„ерез те треба одкинути п≥дозр≥нн¤ й нeдо- 
в≥рр¤ й з гаслом "об'Їднанн¤ демократ≥њ" 
п≥д≥йти до орган≥зац≥њ краЇвого органу".
`
√олова ж √енерального —екретар≥ату го-
ворив:
`
"ћи не закликуЇмо на бунт проти ѕетро- 
градського ѕравительства. јле дуже можли- 
во, що ми видамо декрет, у ¤кому скажемо 
населeнню, що вс¤ку постанову ÷ентрального
`
244
`
ѕравительства перед њњ зд≥йсненн¤м повинна 
розгл¤нути ÷ентральна –ада... ћи щиро ба- 
жаЇмо сп≥льноњ орган≥зац≥њ. ћи признаЇмо, 
що в роз'Їднанню не можна йти дал≥, що 
треба прийти до порозум≥нн¤. ƒо часу поро- 
зум≥нн¤ √енеральний —екретар≥ат не видасть 
н≥¤кого акту. јле треба посп≥шити".
`
«ас≥данн¤ визнало, що порозум≥нн¤ на 
грунт≥ скликанн¤ тер≥тор≥ального з'њзду й 
краЇвого органу можливо. ƒл¤ остаточного ж 
ви¤сненн¤ умов порозум≥нн¤ призначено но- 
ве, четверте по черз≥, з≥бранн¤ вс≥х орган≥-
зац≥й.
`
"Ќа грунт≥ тер≥тор≥ального з'њзду й кра-
Ївого органу"! ÷е-б-то на грунт≥ того, що 
ввесь час р≥шуче одкидалос¤.
`
÷е була ще виразн≥ша перемога украњн- 
ства.