–ќ«ƒ≤Ћ XI.
`
÷ентральна –ада проголошуЇ јвтоном≥ю 
”крањни.
`
1. —≥нтез перейденого, ≥мпульс до дальшого. -
2. ѕерший ”н≥версал (23 червн¤ 1917 року). -
3. ѕерший ”р¤д в≥дродженоњ державности - √ене-
ральний —екретар≥ат. - 4. ”крањна прис¤гаЇтьс¤ на 
в≥рн≥сть своњй вищ≥й влад≥.
`
1. —≥нтез перейденого, ≥мпульс до 
дальшого.
`
¬≥дпов≥д≥ з ѕетрограду не було. ¬ останнЇ 
прост¤гнену руку украњнства одкинено. 
”крањна гула, гомон≥ла, хвилювалась ≥ ждала 
р≥шучого, останнього, зак≥нчуючого слова.
`
“е слово мало бути с≥нтезом перейденого 
≥ з його витворенн¤м дальшого. "ƒальше" 
повинно було мати кор≥н≥, основу в перей- 
деному, в сущому й разом з тим новим, од-
суваючим старе в минуле. «ак≥нчуюче слово 
повинно було бути сказане в тому ж тон≥ 
високого п≥днесенн¤, щоб не знизити, не 
прохолодити натхненн¤ пробуджених мас. 
≥ разом з тим воно, це слово, повинно було
`
218
`
спин¤ти дух руйнац≥њ, дух мстливого ни- 
щенн¤, повинно було бути ≥мпульсом до 
твор≥нн¤, до творчоњ орган≥зац≥њ пробудже- 
них сил.
`
“аким зак≥нчуючим словом, с≥нтезом 
≥ ≥мпульсом до творчого "дальшого" був 
ѕерший ”н≥версал ”крањнськоњ ÷ентраль- 
ноњ –ади.
`
23 червн¤ (н. ст.) 1917 року в одн≥й ≥з 
к≥мнат ѕедагог≥чною ћузею в≥дбулос¤ за-
с≥данн¤  ом≥тету ÷ентральноњ –ади, на ¤кому 
в остаточному читанню було прин¤то текст 
”н≥версалу.
`
≤ на цьому ж зас≥данню доручено було 
заступников≥ голови  ÷ентральноњ –ади 
¬. ¬инниченков≥ негайно йти на зас≥данн¤ 
¬≥йськового «'њзду й оголосити прин¤тий 
”н≥версал.
`
« ¤ким нетерп≥нн¤м, з ¤кою згагою ждало 
украњнство того с≥нтетичного слова, можна 
судити по т≥й побожн≥й, урочист≥й тиш≥, 
¤ка обхопила ввесь величезний театр, пере- 
повнений делегатами й публ≥кою, коли пре-
з≥д≥Їю «'њзду було опов≥щено, що ÷ентральна 
–ада маЇ оголосити св≥й ”н≥версал.
`
”весь «'њзд п≥дв≥вс¤ й сто¤чи замер 
у чеканню.
`
≤ серед затаЇного духу к≥лькох тис¤ч 
людей залунали перш≥ виразн≥ слова укра- 
њнськоњ ƒержавности:
`
219
`
2. ѕерший ”н≥версал.
`
”н≥версал ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади 
до ”крањнського Ќароду, на ”крањн≥ 
й поза ”крањною сущого.
`
Ќароде ”крањнський! Ќароде сел¤н, 
роб≥тник≥в, труд¤щого люду!
`
¬олею своЇю ти поставив нас, ”крањн- 
ську ÷ентральну –аду, на сторож≥ прав 
≥ вольностей украњнськоњ земл≥.
`
Ќайкращ≥ сини твоњ, виборн≥ люди в≥д 
сел, в≥д фабрик, в≥д солдатських казарм, 
од ус≥х громад ≥ товариств украњнських 
вибрали нас, ”крањнську ÷ентральну –аду, 
й наказали нам сто¤ти й боротись за т≥ 
права та вольности.
`
“воњ, Ќароде, виборн≥ люди за¤вили 
свою волю так:
`
’ай буде ”крањна в≥льною. Ќе одд≥л¤ю- 
чись в≥д ус≥Їњ –ос≥њ, не розриваючи з дер-
жавою рос≥йською, хай народ украњнський 
на своњй земл≥ маЇ право сам пор¤дку- 
вати своњм житт¤м. ’ай пор¤док ≥ лад на 
¬крањн≥ дають вибран≥ вселюдним, р≥вним, 
пр¤мим ≥ тайним голосуванн¤м ¬сенародн≥ 
”крањнськ≥ «бори (—ейм). ¬с≥ закони, що 
повинн≥ дати той лад тут у нас, на ¬крањн≥, 
мають право видавати т≥льки наш≥ ”кра- 
њнськ≥ «бори.
`
“≥ ж закони, що мають лад давати по
`
220
`
вс≥й –ос≥йськ≥й держав≥, повинн≥ видава- 
тис¤ у ¬серос≥йськ≥м ѕарламент≥.
`
Ќ≥хто краще нас не може знати, чого 
нам треба, й ¤к≥ закони дл¤ нас лучш≥.
`
Ќ≥хто краще наших сел¤н не може 
знати, ¤к пор¤дкувати своЇю землею. 
≥ через те ми хочемо, щоб п≥сл¤ того, ¤к 
буде од≥брано по вс≥й –ос≥њ пом≥щицьк≥, 
казенн≥, царськ≥, манастирськ≥ та инш≥ 
земл≥ у власн≥сть народ≥в, ¤к буде видано 
про це закон на ¬серос≥йськ≥м ”чреди-
тельн≥м «≥бранн≥, право пор¤дкуванн¤ на- 
шими украњнськими земл¤ми, право кори- 
стуванн¤ ними належало т≥льки нам самим, 
нашим ”крањнським «борам (—еймов≥).
`
“ак сказали виборн≥ люди з ус≥Їњ «емл≥ 
”крањнськоњ.
`
—казавши так, вони вибрали з пом≥ж 
себе нас, ”крањнську ÷ентральну –аду, й 
наказали нам бути на чол≥ нашого народу, 
сто¤ти за його права й творити новий лад 
в≥льноњ автономноњ ”крањни.
`
≤ ми, ”крањнська ÷ентральна –ада, вво- 
лили волю свого народу, вз¤ли на себе 
великий т¤гар будови нового житт¤ й при- 
ступили до т≥Їњ великоњ роботи.
`
ћи гадали, що ÷ентральне –ос≥йське ѕра-
вительство прост¤гне нам руку в с≥й робот≥, 
що в згод≥ з ним ми, ”крањнська ÷ентральна 
–ада, зможемо дати лад наш≥й земл≥.
`
221
`
јле “имчасове –ос≥йське ѕравитeльство 
одкинуло вс≥ наш≥ домаганн¤, одпхнуло 
прост¤гнену руку украњнського народу.
`
ћи вислали до ѕетрограду своњх деле- 
гат≥в (посл≥в), щоб вони представили –о- 
с≥йському “имчасовому ѕравительству на- 
ш≥ домаганн¤.
`
ј найголовн≥ш≥ домаганн¤ т≥ були так≥:
`
ўоб –ос≥йське ѕравитeльстпо прилюдно 
окремим актом за¤вило, що воно не стоњть 
проти нац≥ональноњ вол≥ ”крањни, проти 
права нашого народу па јвтоном≥ю.
`
ўоб ÷ентральне –ос≥йське ѕравитель-
ство по вс≥х справах, що торкаютьс¤ ”кра-
њби, мало при соб≥ нашого ком≥сар¤ по 
украњнських справах.
`
ўоб м≥сцева власть на ¬крањн≥ була 
об'Їднана одним представником в≥д ÷еп-
трального –ос≥йського ѕравительства, се-б-
то вибран≥м нами ком≥саром на ¬крањн≥.
`
ўоб певна частина грошей, ¤к≥ зб≥ра-
ютьс¤ в ÷ентральну  азну з нашого на- 
роду, була в≥ддала нам, представникам 
сього народу на нац≥онально-культурн≥ по- 
треби його.
`
¬с≥ ц≥ домаганн¤ наш≥ ÷ентральне –о- 
с≥йське ѕравптельство одкинуло.
`
¬оно не схот≥ло сказати, чи признаЇ за 
нашим народом право па јвтоном≥ю, та 
право самому пор¤дкувати своњм житт¤м.
`
222
`
¬оно ухилилось од в≥дпов≥д≥, од≥славши 
нас до майбутнього ¬серос≥йського ”чре-
дительного з≥бранн¤.
`
÷ентральне –ос≥йське ѕравительство не 
схот≥ло мати при соб≥ нашого ком≥сар¤, не 
схот≥ло разом з нами творити новий лад.
`
“ак само не схот≥ло признати ком≥сар¤ 
на всю ”крањну, щоб ми могли разом з 
ним вести наш край до ладу й пор¤дку.
`
≤ грош≥, що зб≥раютьс¤ з нашоњ земл≥, 
одмовилось повернути на потреби нашоњ 
школи, осв≥ти й орган≥зац≥њ.
`
≤ тепер, Ќароде ”крањнський, нас прине- 
волено, щоб ми сам≥ творили нашу долю. 
ћи не можемо допустити край наш на 
безладд¤ та занепад.  оли “имчасове –о- 
с≥йське ѕравительство не може дати лад 
у нас, коли не хоче стати разом з нами 
до великоњ роботи, то ми сам≥ повинн≥ 
вз¤ти њњ на себе. ÷е наш обов'¤зок перед 
нашим краЇм ≥ перед тими народами, що 
живуть па наш≥й земл≥.
`
≤ через те ми, ”крањнська ÷ентральна 
–ада, видаЇмо цей ”н≥версал до всього 
нашого народу й опов≥щаЇмо: од нин≥ са- 
м≥ будемо творити наше житт¤.
`
ќтже, хай кожен член нашоњ нац≥њ, ко- 
жен громад¤нин села чи города од нин≥ 
знаЇ, що настав час великоњ роботи.
`
ќд сього часу кожне село, кожна волость,
`
223
`
кожна управа пов≥това чи земська, ¤ка сто- 
њть за ≥нтереси украњнського народу, по- 
винна мати найт≥сн≥щ≥ орган≥зац≥йн≥ зно- 
сини з ÷ентральною –адою.
`
“ам, де через ¤к≥сь причини адм≥н≥- 
стративна влада зосталась у руках людей, 
ворожих до украњнства, приписуЇмо нашим 
громад¤нам повести широку, дужу орган≥- 
зац≥ю та осв≥домленн¤ народу, й тод≥ пере-
вибрати адм≥н≥страц≥ю. 
`
¬ городах ≥ тих м≥сц¤х, де украњнська 
людн≥сть живе всум≥ш з ≥шшими нац≥о- 
нальност¤ми, приписуЇмо нашим громад¤- 
нам негайно прийти до згоди й порозу- 
м≥нн¤ з демократ≥Їю тих нац≥ональностей 
≥ разом з ними приступити до п≥дготовки 
нового правильного житт¤.
`
÷ентральна –ада покладаЇ над≥ю, що 
народи не-украњнськ≥, що живуть на наш≥й 
земл≥, також дбатимуть про лад та спок≥й 
у наш≥м краю й у цей т¤жкий час вседер-
жавного безладд¤ дружно, одностайно з 
нами стануть до прац≥ коло орган≥зац≥њ 
автоном≥њ ”крањни.
`
≤ коли ми зробимо цю ѕ≥дготовчу орган≥- 
зац≥йну роботу, ми скличемо представник≥в 
в≥д ус≥х народ≥в земл≥ украњнськоњ й виробимо 
закони дл¤ нењ. “≥ закони, той увесь лад, ¤кий 
ми п≥дготовимо, ¬серос≥йське ”чредительне 
«≥бранн¤ мав затвердити своњм законом.
`
224
`
Ќароде ”крањнський! ѕеред твоњм ви- 
браним органом - ”крањнською ÷ентраль- 
ною –адою стоњть велика й висока ст≥на, 
¤ку њй треба повалити, щоб вивести народ 
св≥й на в≥льний шл¤х.
`
“реба сил дл¤ того. “реба дужих, см≥- 
ливих рук. “реба великоњ народньоњ прац≥. 
ј дл¤ усп≥ху тоњ прац≥ насамперед по- 
тр≥бн≥ велик≥ кошти (грош≥). ƒо цього часу 
украњнський народ ус≥ кошти своњ оддавав 
у ¬серос≥йську ÷ентральну  азну, - а сам 
не мав, та не маЇ й тепер в≥д нењ того, 
що повинен би мати за це.
`
≤ через те ми, ”крањнська ÷ентральна 
–ада, приписуЇмо вс≥м орган≥зованим гро- 
мад¤нам сел ≥ город≥в, ус≥м украњнським 
громадським управам ≥ установам 31-го 
числа м≥с¤ц¤ липн¤ (≥юл¤) накласти на лю- 
дн≥сть особливий податок на р≥дну справу й 
точно, негайно й регул¤рно пересилати його 
в скарбницю ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади.
`
Ќароде ”крањнський! ” твоњх руках дол¤ 
тво¤. ¬ цей трудний час всесв≥тнього безлад- 
д¤ й розпаду докажи своЇю одностайн≥стю 
й державним розумом, що ти, народ роб≥т- 
ник≥в, народ хл≥бороб≥в, можеш гордо й до- 
стойно стати поруч з кожним орган≥зованим, 
державним народом, ¤к р≥вний з р≥вним.
`
”хвалено:  ињв. –оку 1917, м≥с¤ц¤ червн¤ 
(≥юн¤) числа 10."
`
225
`
“е чут≥¤, ¤ке обхопило ввесь «'њзд, було 
найкращим доказом, що це було ≥менно те 
слово, ¤кого ждалос¤ й ¤ке висловлювало 
всю душу п≥днесеноњ нац≥њ. √р≥м радости, 
захвату й ентуз≥азму д≥йшов до екстазу, до 
чутт¤ побожности, до бажанн¤ молитис¤ 
своњй радости, свойому екстазов≥. ¬есь театр 
з делегатами, з публ≥кою, з кореспондентами 
газет став на кол≥на й нечуваним, могутн≥м, 
потр¤саючим душу хором засп≥вав великий 
"«апов≥т":
`
..."ѕоховайте та вставайте,
кайдани порв≥те
≥ вражою злого кроввю
волю окроп≥те".
`
«асмажен≥, загартован≥ в бо¤х, у крови, 
в стражданн¤х обличч¤ кривились в≥д солод- 
кого болю надзвичайних переживань, в≥д 
високоњ, н≥коли не знаноњ радости. ƒе¤к≥ 
голосно ридали, припавши головами до спи- 
нок фотел≥в; мног≥ кулаками, рукавами 
"г≥мнастьорок" витирали сльози; де¤к≥ су- 
воро сц≥плювали зуби, щоб не закричати 
в екстаз≥.
`
3. ѕерший ”р¤д в≥дродженоњ державности 
- √енеральний —екретар≥ат.
`
ј в сл≥дуючих дн¤х, ¤к виплив з ”н≥вер- 
салу, ¤к лог≥чне переведенн¤ його в житт¤ 
було зосновано √енеральний —екретар≥ат
`
226
`
”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади, ≥нст≥тут, 
¤кий мав реал≥зувати виставлен≥ в ”н≥вер- 
сал≥ тез≥си.
`
÷е не було ћ≥н≥стерство в звичайному 
розум≥нню. ÷ентральна –ада не хот≥ла гра- 
тис¤ бучними словами, дл¤ ¤ких ще не було 
реальних, д≥йсних передумов. јле це була 
–ада ћ≥н≥стр≥в дл¤ украњнськоњ, св≥домоњ ор-
ган≥зованоњ демократ≥њ. ÷е був ”р¤д дл¤ тих, 
хто почував над собою примус закон≥в духу, 
а не закон≥в ф≥зичноњ сили. ÷е був ≥деаль- 
ний ”р¤д, прообраз тих ”р¤д≥в, ¤к≥ колись 
матиме людськ≥сть, коли позбавитьс¤ в≥д ус≥х 
засоб≥в насильства й грубого, злочинного при- 
мусу. ќсновою його була добра вол¤, дов≥рр¤ 
й сп≥льна мета тих, хто визнавав його.
`
√енеральннй —екретар≥ат у тому пер≥од≥ 
свого ≥стнуванн¤ не мав н≥¤коњ влади, ¤ку 
мав звачайне ѕравительство. ƒо його роз- 
пор¤дженн¤ не було н≥ одного салдата. јле 
сотн≥ тис¤ч украњнц≥в, ¤к≥ були в арм≥њ, го- 
тов≥ були на найб≥льш≥ жертви по одному 
його слову.
`
√енеральний —екретар≥ат не м≥г н≥ на- 
ставити н≥ скинути н≥ одного ур¤довц¤, не 
м≥г н≥ одн≥й адм≥н≥стративн≥й ≥нст≥туц≥њ дати 
разпор¤дженн¤ чи наказу. јле т≥ украњнц≥, 
¤к≥ були в ≥нст≥туц≥¤х ≥ на посадах ур¤дов- 
ц≥в накази √енерального —екретар≥ату ста- 
вили вище за накази ”р¤ду.
`
227
`
√енеральний —екретар≥ат не мав н≥¤ких 
грошей, не накладав н≥¤ких податк≥в, не 
мав н≥¤ких засоб≥в ≥ орган≥в дл¤ зб≥ранн¤ 
грошей з населенн¤ дл¤ своњх потреб. јле 
т≥ невеличк≥ грош≥ (к≥льки дес¤тк≥в тис¤ч 
рубл≥в), ¤к≥ ÷ентральна –ада мала в Ќац≥о- 
нальному ‘онд≥, були знесен≥ без примусу, 
без ус¤ких орган≥в зб≥ранн¤, без обману, 
без насильства й експлуатац≥њ.
`
÷е був, здаЇтьс¤, перший ≥ Їдиний у вс≥й 
≥стор≥њ людськости ”р¤д, ¤кий повстав без 
насильства, без примусу, без ус¤ких орган≥в 
≥ засоб≥в ур¤дуванн¤, але ¤кий був справ- 
жн≥м ѕравительством з великою моральною 
силою, з неписаними, необставленими тюр- 
мою, нагайом ≥ жандармом закопами.
`
4. ”крањна прис¤гаЇтьс¤ на в≥рн≥сть своњй 
вищ≥й влад≥.
`
÷ентральна –ада того часу, та –ада, ¤ка, 
на думку –ос≥йського ”р¤ду, не могла бути 
представницею украњнськоњ нац≥њ, та –ада, 
д≥йсно, була вищим законодавчим органом 
ус≥Їњ св≥домоњ украњнськоњ демократ≥њ. ¬она 
не мала н≥¤ких засоб≥в примусити маси на- 
родн≥ признати њњ своњм верховним органом. 
ј тим часом, коли вона опов≥стила св≥й ”н≥-
версњ≥л, вибух ентуз≥азму прокотивс¤ могут- 
ньою, всезм≥таючою хвилею по ”крањн≥. ¬се, 
що було хоч трохи нац≥ональне св≥домого на
`
228
`
украњнськ≥й земл≥, все в≥д старого до малого 
в екстаз≥ п≥двело руки до гори й прис¤глось 
на в≥рн≥сть своњй вищ≥й ≥нст≥туц≥њ. ¬с¤ св≥-
дома й нап≥всв≥дома ”крањна за тих дн≥в, ¤к 
в≥йськовий «'њзд, стала на кол≥на й молитов-
но, в захват≥ визволенн¤, в запал≥ см≥лости, 
в висок≥й, п≥днесен≥й готовности до боротьби, 
до творчости засп≥вала "ўе не вмерла ”кра- 
њна, ≥ слава, ≥ вол¤".
`
√азети не мали м≥сц¤ дл¤ вм≥щенн¤ вс≥х 
телеграм, ¤к≥ посилалис¤ ÷ентральн≥й –ад≥ 
з ус≥х к≥нц≥в ”крањни. «емства, думи, това- 
риства, с≥льськ≥ сходи, в≥йськов≥ части, м≥-
т≥нги.
`
"¬≥таючи ”н≥версал ”кр. ÷. –ади й визна- 
ючи його справжн≥м висловом домагань укр. 
демократ≥њ признаЇмо ÷ентральну –аду за 
своЇ “имчасове ѕравительство й за¤вл¤Їмо, 
що будемо вс≥ма силами боротис¤ й боро- 
нити волю украњнського народу".
`
(”крањнц≥ в √оловн≥м Ўтаб≥).
`
"ѕризнаЇмо ¬≥йськовий √енеральний  о- 
м≥тет найвищою нашою законною владою й 
завс≥гди та скр≥зь будемо виконувати його 
розпор¤дженн¤. ѕризнаЇмо ”кр. ÷. –аду 
найвищою установою на ”крањн≥" (з телегра-
ми ¬≥нницького гарн≥зону).
`
"ѕолтавськ≥ губернськ≥ земськ≥ збори на 
своњм зас≥данню 5 липн¤ (н. ст.), обм≥рку- 
вавши ”н≥версал ÷. –ади, постановили:
`
229
`
1. ”. ÷. –ада се - правосильний орган усього 
украњнського народу; 2. губернськ≥ земськ≥ 
збори висловлюють повну готовн≥сть п≥ддер- 
жувати ”. ÷. –аду в заведенню основ авто- 
ном≥њ ”крањни. 3. ¬с≥ постанови рос≥йського 
“имчасового ѕравительства, ¤к≥ торкаютьс¤ 
”крањни, виконуватиме земство тод≥, коли 
вони будуть видан≥ по згод≥ з ”. ÷. –адою. 
4. √убернське земство п≥дл¤гаЇ вс≥м поста- 
новам ”. ÷. –ади й ас≥гнуЇ на њњ потреби 
200.000 карб.".
`
"«бори роб≥тник≥в украњнц≥в п≥чного њњ 
штампажного завод≥в у  атеринослав≥ 7 лип- 
н¤ (н. ст.), в≥тають ÷. –аду, ¤ко Їдиного ви- 
разника ≥нтерес≥в ”крањнського народу й виз- 
нають, що ”н≥версал ÷. –ади се акт величез- 
ного знач≥нн¤ в ≥стор≥њ украњнського руху й 
висловлюють ”. ÷. –ад≥ своЇ повне дов≥рр¤, 
за¤вл¤ючи готовн≥сть п≥дтримувати њњ доти, 
поки вона буде боронити ≥нтерес≥в украњн- 
ського народу в демократичн≥м напр¤м≥".
`
"¬олосний сход у ѕузирках Ѕердич≥всько- 
го пов≥ту на  ињвщин≥, висловивши рад≥сть 
з приводу опов≥щенн¤ ”н≥версалу, постано- 
вив оподаткувати вс≥ земл≥ по 10 коп≥йок 
в≥д дес¤тини на користь р≥дноњ справи".
`
ћожна б ц≥лий том скласти з одних при- 
в≥тальних телеграм ≥ постанов.
`
Ѕудинок ѕедагог≥чного ћузею за тих 
дн≥в зранку до п≥знього вечора був пере-
`
230
`
повнений делегатами в≥д в≥йська, роб≥тник≥в, 
сел¤н, орган≥зац≥й. ќдн≥ прињжжали за вка- 
з≥вками, розпор¤дженн¤ми, наказами, друг≥ 
привезли грош≥ на Ќац≥ональний ‘онд, ас≥-
гнован≥ ÷. –ад≥, трет≥ з жал¤ми на непор¤дки, 
четверт≥ просто з висловом своЇњ радости й 
готовности "боротись ус≥ма силами."
`
ќт у вест≥бюл≥ ћузею проштовхуЇтьс¤ кр≥зь 
густий натовп старенька-старенька бабус¤. 
¬она прињхала з далеких, глухих хутор≥в до 
своЇњ ÷ентральноњ –ади й привезла њй у тор- 
бинц≥ ср≥бних рубл≥в, знесених з ус≥х хутор≥в, 
довго хованих од царських чиновник≥в.
`
ќт група поважних, у празникових свит- 
ках д¤дьк≥в. ¬они обклали вс≥ земл≥ подат- 
ком ≥ привезли його ÷. –ад≥. «а пазухою у 
найстаршого постанова сходу з казенною пе- 
чаткою й п≥дписами властей.
`
ј там делегати з фронту привезли вс≥ 
своњ медал≥ й хрести у ‘онд ÷. –ади.
`
ј обличч¤ вс≥м св¤точн≥, повн≥ внутр≥ш- 
нього п≥днесенн¤, г≥дности, св≥домости вели- 
кого, _њхнього_ д≥ла.
`
“ак було за тих великих ≥сторичних дн≥в.