(÷итуЇтьс¤ за виданн¤м:  ињв, ¬идавництво пол≥тичноњ 
л≥тeратури ”крањни, ротапринтнe в≥дтворeнн¤ виданн¤: 
¬. ¬инничeнко, ¬≥дроджeнн¤ нац≥њ, частина 1, 
 ињв - ¬≥дeнь, 1920)
`
–ќ«ƒ≤Ћ I.
`
¬≥йна й ¬елика –ос≥йська –еволюц≥¤
(лютий-марець 1917 р.).
`
1. —тарий ƒеспот ≥ “оварн≥ ƒжентельмени. - 2. ќстан- 
н≥й ¬серос≥йський —амодержець - √ришка –аспут≥н. - 
3. ÷арський трон п≥д штиком запасного салдата.
`
     1. —тарий ƒеспот ≥ “оварн≥ ƒжен-
тельмени.
`
     Ќа весн≥ 1917 року зак≥нчило своЇ ≥стну-
ванн¤ рос≥йське самодержав≥Ї. ¬оно розсу- 
нулось ≥ впало, ¤к спорохн¤в≥ла бочка, в ¤к≥й 
росло й нап≥рало кор≥нн¤м на стар≥ ст≥нки, 
молоде, сильне дерево.
`
     —ивий, п'¤ний, монарх≥зм вже давненько 
вчував нетривк≥сть своЇњ бочки. ÷е виразно 
вчулось уже в 1904-5 роках, коли в ≥м'¤ 
≥нтерес≥в купки авантюрист≥в цей нап≥ваз≥ат-
ський ≥мпер≥ал≥зм зчинив в≥йну з суто аз≥ат- 
ським ≥мпер≥ал≥змом. ”же тод≥ затр≥щали 
клепки й обруч≥ староњ д≥жки, ¤к московське 
роб≥тництво в з≥м≥ 1905 року наперло кор≥н- 
н¤м на ст≥нки. —тарий деспот зл¤кавс¤, по- 
кинув аз≥атського ворога, в≥ддав йому шматок
`
18
`
тер≥тор≥њ, фортец≥, дес¤тки тис¤ч людського 
гарматного м'¤са, ковтнув ганьбу й глум ≥ 
кинувс¤ на внутр≥шнього ворога.
`
      ор≥нн¤ люто стиснули, обшматували, 
приглушили, замертвили, а бочку полатали, 
оббили зал≥зними обручами, весь апарат њњ 
зм≥цнили кулеметами, жандармер≥Їю, пол≥- 
ц≥Їю, провокаторами, циркул¤рами, вс≥ма 
удосконаленими Ївропейськими, аз≥атськими 
та американськими засобами наймодерн≥щоњ 
техн≥ки кл¤сового пануванн¤.
`
     —тарий деспот м≥г би ще жити ¤кийсь 
дес¤ток л≥т б≥льше, коли б не нова в≥йна.
`
јле це вже була в≥йна не з маленьким аз≥ат- 
ським хижаком, не в ≥м'¤ ≥нтерес≥в купки 
придворних шарлатан≥в. “ут справа сто¤ла 
серйозн≥ше: зчепились до бою велетенськ≥ 
Ївропейськ≥ хижаки, й зчепились не за ¤кусь 
там аферу в м≥лл≥они карбованц≥в. —права 
йшла про те, хто маЇ од¤гати сотн≥ м≥лл≥о-
н≥в африканських негр≥в у хвартушки, поста- 
чати њм њхн≥в божк≥в, напувати њх алкоголем 
≥ заб≥рати в них золото, слонову к≥стку, 
шерсть; словом, хто буде паном ус≥х св≥тових 
ринк≥в, - африканських, аз≥атських, нап≥в-
аз≥атських, (¤к –ос≥¤, Ѕалкани, –умун≥¤). 
јнгл≥йськ≥, н≥мецьк≥, фраицузськ≥, нав≥ть не- 
щасн≥, зачучверен≥ рос≥йськ≥ банк≥ри, фабри- 
канти й купц≥, вс≥ напереб≥й хот≥ли од¤гати 
негр≥в у хвартушки. ƒл¤ цього по вс≥х кра-
`
19
`
њнах гар¤чкове, скажено працювали м≥лл≥они 
роб≥тник≥в; фабрики й заводи день ≥ н≥ч шу- 
гали полум'¤м печей; склади тр≥щали в≥д 
навалених товар≥в; у банк≥рських конторах 
сотн≥ тис¤ч замучених, недокровних людей 
робили п≥драхунки "негрит¤нських хвартуш-
к≥в". ‘абриканти мус≥ли робити ¤ко мога 
б≥льше, не зупин¤тись н≥ на одну мить, бо 
найкоротча зупинка ¤когось фабриканта за- 
грожувала йому смертю, - юрба конкурен- 
т≥в немилосерно валила його з н≥г, топтала, 
перестрибувала вперед ≥ гнала дал≥. Ѕо та- 
кий закон кап≥тал≥зму й постачанн¤ "негри- 
т¤нських хвартушк≥в".
`
     ≤ вс≥ ц≥ юрби Ївропейських джентель-
мен≥в одна поперед одноњ мус≥ли гнати до 
јфрики, јз≥њ, до голих ≥ багатих мешкан- 
ц≥в остров≥в та нап≥вод¤гнених слав'¤нських 
дикун≥в. ¬они вс≥ хапались од¤гти цих 
б≥долах у "хвартушки". ј во ≥м'¤ цих "хвар-
тушк≥в" с≥стематично, з потаЇним скреготом 
зуб≥в озброювали б≥дних дикун≥в своњх вла- 
сних крањв; м≥лл≥они њх у вогню, в чаду 
кували гармати, бомби, рушниц≥, вс≥ засоби 
убиванн¤ таких самих темних дикун≥в, ¤к 
вони. ѕащ≥ гармат сто¤ли розз¤влен≥ за 
складами товар≥в; ус≥ сили людськоњ ц≥в≥л≥-
зац≥њ, вс¤ зроблена на прот¤з≥ дес¤тк≥в рок≥в 
прац¤ м≥лл≥он≥в людей, з≥брана в банк≥р- 
ських касах у золот≥ й паперах, усе було
`
20
`
наготовлено до лютого бою за "негрит¤нськ≥ 
хвартушки".
`
     —тарий рос≥йський п≥вдикунський деспот, 
що нав≥ть ≥ "хвартушк≥в" не вм≥в дати, а 
вм≥в т≥льки хапати й грабувати, в≥н також 
мус≥в устр¤ти в цю боротьбу Ївропейських 
товарних джентельмен≥в. Ѕо занадто вже в≥н 
був зобов'¤заний цим доброд≥¤м, занадто 
був оплутаний довгами та договорами, ¤к≥ 
п≥дтримували його пануванн¤.
`
     “а й соб≥ все ж таки хот≥лось погр≥ти 
стареч≥, замурзан≥, п≥вкультурн≥ руки ¤к не 
в јфриц≥, то на Ѕалканах, ¤к не "хвартуш-
ками", то просто захватом.
`
     “а й була думка одвернути трохи в инчий 
б≥к увагу здушеноњ в бочц≥, непок≥йноњ маси.
`
     ≤, справд≥, на ¤кийсь час це удалос¤. 
—тарий напружив ус≥ апарати, - церкву, 
пресу, чиновництво, пол≥ц≥ю, суд, жандарме- 
р≥ю, нагањ, тюрми, брехню, обман, п≥дкуп, п≥д- 
лещуванн¤; в церквах задзвонили, засп≥вали, 
закадили; купована преса загвалтувала, за- 
била в бубни людожерного патр≥отизму; за- 
клацали, забр¤жчали загонист≥, безпардонн≥ 
офицерськ≥ остроги, шаблюки.
`
     ≤ прекрасну, велику силу людини, - ≥н-
ст≥нкт боротьби, - в масах темних людей 
сполохали, задурманили й направили на кр≥-
ваве, страшне злочинство в ≥м'¤ "негрит¤н-
ських хвартушк≥в".
`
21
`
¬ ≥м'¤ цих "хвартушк≥в", в ≥м'¤ за-
жерливости й ненажерности Ївропейського 
кап≥талу гнали п≥д гранати й кул≥ сотн≥ ти- 
с¤ч, м≥лл≥они людей –ос≥њ; одривали њм руки, 
голови, шматували, засипали живими в землю 
й мордували такими муками, ¤ких ще н≥коли 
не знала людськ≥сть. ”с≥ сили земл≥, держа- 
ви й народу викачували й гнали без пере-
станку туди, на побоњще, на фронти й там 
все це божев≥льно, в лютому, кр≥вавому ек- 
стаз≥ нищили, трощили.
`
     ј в тилу очман≥ла руська ≥нтел≥генц≥¤ 
з кр≥ваво-налитими очима, обн¤вшись з жан- 
дармами, укв≥тчавшись шворками, на ¤ких 
њњ ще так недавно в≥шано цими самими 
жандармами, танцювала дикий, безглуздий, 
п'¤ний танок рос≥йського патр≥отизму. –оз-
хр≥стана, зал¤пана кров'ю з фронту, вона 
в екстаз≥ хапала нагањ з рук жандарм≥в ≥ 
хльоскала ними б≥дн≥ маси, роз'¤трювала њх, 
кидала в лють ≥ гнала туди, на всесв≥тнЇ 
побоњще. ќдкинувши вс¤кий сором ≥ честь, 
оголившись, сто¤чи на перехрест¤х, вона, 
ц¤ неспод≥вана пом≥шниц¤ старого роспут-
ника, кричала, вимахувала нац≥ональним пра- 
пором, п≥нилась, ла¤лась, брехала, падала на 
кол≥на перед портретами цар¤, ц≥лувала руки 
деспота й все прощала, все не пам'¤тала.
`
     ÷е був момент "ср≥бного вес≥лл¤" старого 
деспотизму.
`
22
`
     јле без жалю, без ощадности, без ладу 
викачуван≥, трощен≥ й нищен≥ сили почали 
слабнути. "Ќегрит¤нськ≥ хвартушки" товар- 
них джентельмен≥в, це таЇмне, страшне бо- 
жество, ¤ке жерло ст≥льки жертв, вимагали 
все б≥льш та б≥льш напруженн¤. ¬ масах давно 
погас надмуханий попами та ≥нтел≥гентами 
вогонь убивства. —ама ≥нтел≥генц≥¤ почала 
стигнути, соромливо озиратись ≥ потихеньку 
приводити себе до пристойности. ¬тома й 
знесилл¤, ¤к на похм≥лл¤, впали на вини- 
щений орган≥зм сел¤нськоњ, мирноњ крањни.
`
јле Ївропейськ≥ джентельмени не могли 
стомлюватись. ’тось когось мус≥в задушити, 
наступити на шию й твердо, непод≥льно вз¤ти 
в руку прапор "негрит¤нського хвартушка". 
“од≥ т≥льки вони могли припинити побоњще. 
≤ вони, зац≥пивши зуби, в корчах ненависти 
топили одн≥ одних, виморювали голодом, 
удушували отруйними газами, сл≥пили ультра 
ф≥олетовими пром≥нн¤ми, били й нищили в 
вод≥, в пов≥тр≥, на земл≥, в мирних к≥мнатах, 
у транше¤х. ”чен≥, напруживши вс≥ сили 
людського духу, розуму, досв≥ду, науки, ви- 
гадували найлют≥ш≥, найстрашн≥ш≥ засоби 
вбиванн¤ людей. ÷≥лий св≥т, ус¤ земна кул¤ 
була пересичена ненавистю, брехн¤ми, страж- 
данн¤ми, одчаЇм, обкурена димом гармат, 
крови, прокл¤ть ≥ божев≥льного вогню бра-
тоубийства.
`
23
`
     ≤ певна р≥ч, що Ївропейськ≥ оскажен≥л≥ то- 
варн≥ джентельмени, убийц≥ м≥лл≥он≥в своњх 
одноплеменник≥в, не могли мати жалю на 
¤кихсь там рос≥йських аз≥ат≥в. "ћи будемо 
битись до останнього руського салдата". ≤ 
шарпали, хапали за горло старого, дурного 
деспота й вимагали того "останнього салда- 
та". —тарий хльоскав нагайом, гр≥зно мор- 
щив брови, бив по мордах слуг, але рос≥й- 
ський "останн≥й салдат" не слухавс¤, падав 
од утоми, в≥д нерозум≥нн¤, в≥д жаху, в≥д туги 
за чистим, людським, за своњм мирним, се- 
л¤нським житт¤м.
`
     —тарий почував, що сили падають ≥ н≥- 
¤кий нагай њх не може вже утворити.
`
     Ѕ≥льше того: в≥н почував, що бочку роз-
хр¤пано ненажерним побоњщем, що апарати 
здушуванн¤ зробились непевними.
`
     јле не знаючи инчого способу реагуванн¤ 
на небажан≥ ¤вища, ¤к насильство, ¤к кулак, 
старий почав немилосерно, безпардонно в 
сл≥п≥й лют≥ й одчаю стьобати вс≥х, кого по- 
пало, нав≥ть тих, ¤к≥ р¤денцем стелились 
йому п≥д ноги. ’удосочну, заморену, лизо-
блюдну ƒуму було загнано в самий темний, 
брудний куток. ѕресу вз¤ли на шворку й за 
один кивок бровима здушували так, що вона 
син≥ла й висолоплювала ¤зика. Ћ≥беральну 
буржуаз≥ю без церемон≥њ штурхали чоб≥тьми 
в товстеньке черевце, брутально брали за
`
24
`
ком≥р, одпихали в≥д смашних пирог≥в. Ќа- 
в≥ть двор¤нство, цей мазунчик деспотизму, 
це улюблене, дегенеративне дит¤ царизму, 
нав≥ть воно було ображене, - нав≥ть йому 
б≥льше не в≥рили.
`
2. ќстанн≥й ¬серос≥йський —амодержець 
- √ришка –аспут≥н.
`
     Ўукаючи вс¤ких р¤тунк≥в, старий деспот, 
кинувс¤ в м≥ст≥цизм. ѕредставником вищих 
сил, ¤к≥ мали вр¤тувати струхл¤в≥ле пану- 
ванн¤, вибрано самородка-пророка, √ришку 
–аспут≥на. ÷е був достойний с≥мвол рос≥й- 
ського самодержав≥¤, його природне завер- 
шенн¤, зак≥нченн¤, його натуральна, неминуча 
необх≥дн≥сть. –ос≥йський романовський мо- 
нарх≥зм почавс¤ √ришкою й мус≥в √ришкою 
ск≥нчитис¤.
`
√ришка дав останн≥й штрих, coup de maitre 
вс≥й с≥стем≥ самовлади, насильства, глуму, 
експлуатац≥њ, безправв¤, крад≥жу, п≥дкупу. 
√ришка вз¤в у руку царський нагай, ски-
петр, од¤г на себе мант≥ю ≥ п'¤ний, голий 
став витанцьовувати по шинках, по при-
тонах, у публ≥чних домах отвертий, непри- 
стойний танок живота.  руг його товпились 
≥ скажен≥ли юрби ≥стеричних графинь, кн¤- 
гинь, перел¤каних, змучених одчаем цариць, 
цар≥вен; в≥н бурмот≥в над ними саморобн≥, 
бeзглузд≥ молитви, виробл¤в м≥стер≥њ, г≥пно-
`
25
`
тизував, п'¤нив њх козл¤чим еротизмом, во- 
лод≥в ними, топтав њхню стару, випещену 
пристойн≥сть.  руг його мант≥њ в захват≥ 
л≥тали зграњ спекул¤нт≥в, шахрањв, др≥бних 
≥ велик≥в хижак≥в. √ришка кидав њм шмат- 
ками кр≥ваве м'¤со пошматованого народу, 
роздавав жмен¤ми м≥лл≥они, брав за чуба 
м≥н≥стр≥в ≥ скидав њх з фотел≥в, а на њхнЇ 
м≥сце садив тих, хто з ним танцював танок 
живота.  н¤з≥в, граф≥в, двор¤нчик≥в √ришка 
або хл¤скав лапою по черевах, або стьобав 
нагайом ≥ пхав ногами.
`
     јле й √ришка не пом≥г. ‘ронт гнувс¤, 
тр≥щав, рвавс¤. „ерез це гнулась, тр≥щала, 
рвалась д≥сц≥пл≥на та вс¤ та складна маши- 
на, за допомогою ¤коњ маленька купка людей 
може гнати на смерть ≥ кал≥цтво сотн≥ тис¤ч 
других людей. ¬≥дгом≥н √ришкиноњ вакхана- 
л≥њ доходив ≥ до траншей ≥ там також викли- 
кав невдоволенн¤ й обуренн¤.
`
     ≤ раптом одного тижн¤, немов ц≥лком не- 
спод≥вано, стара, стол≥тн¤ бочка затрусилась, 
захиталась ≥ впала.
`
3. ÷арський трон п≥д штиком запасного 
салдата.
`
     јле ц¤ неспод≥ванка була давно спод≥- 
вана.
`
     —амодержав≥Ї мус≥ло одмерти з такою ж 
неминучостю, ¤к одм≥раб все, що оджило
`
26
`
свою необх≥дн≥сть. –озвиток внутр≥шн≥х еко-
номичних ≥ соц≥альних в≥дносин давно вже 
вимагав зм≥ни пол≥тично-державноњ форми. 
 ор≥нн¤ нового ладу прагнули ширших, в≥ль- 
н≥ших, в≥дпов≥дн≥ших до њх фактичноњ, ре- 
альноњ сут≥ правових норм.
`
     ¬≥йна прискорила процес одм≥ранн¤. ¬она 
з нечуваною силою струсхнула трухл¤вий 
орган≥зм монархичноњ влади й в≥н розпавс¤ 
ус≥ма своњми клепками й обручами.
`
     ј зд≥йснив цей момент отой саю≥й "остан- 
н≥й салдат". ќстанн≥й, запасний, вишкр¤ба-
ний салдат, виведений з своЇњ многов≥ковоњ,
фатал≥стичноњ апат≥њ, обуривс¤, прин¤в у себе 
гн≥в ≥ прагненн¤ вс≥х молодих сил грома- 
д¤нства й перший з штиком кинувс¤ на цар- 
ський трон.
`
     «а ¤кийсь тиждень було до щенту розки-
дано й знищено вс≥ апарати царизму. ≤ з 
¤кою сласностю, з ¤кою побожностю й енту- 
з≥азмом палили арх≥ви та канцел¤р≥њ охранок, 
жандармських установ, участки пол≥ц≥њ!
`
     ≤ з ¤ким ентуз≥азмом, з ¤кою зворушен-
ностю, побожностю вимахував обиватель шап- 
кою, руками, всею оновленою душою своЇю 
тому салдатов≥, ¤кий скинув, нарешт≥, всеро- 
с≥йський кошмар!
`
     Ќастало св¤то революц≥њ. Ќа руњнах ца- 
ризму, на спалених охранках, участках, хап- 
ливо, на швидку, на перший час збивали
`
27
`
нов≥ р¤мц≥ утворених в≥дносин. “рудно було 
вс≥й т≥й мас≥ вибухлих сил, теч≥й, прагнень 
дати ¤кусь одну, всеобхоплюючу, всезатиша-
ючу, всезадовольн¤ючу форму, јле захват, 
але чутт¤ вол≥, легкости, визволенн¤ перших 
мент≥в було тою формою всезадоволенн¤. ¬ла- 
ду перен¤в  ом≥тет ƒержавноњ ƒуми. ’ай 
буде  ом≥тет, хай живе  ом≥тет. «апасний, 
революц≥йний салдат, роб≥тник, парт≥йн≥ й не 
парт≥йн≥ стали по вс≥ боки  ом≥тету на за- 
хист його, на п≥ддержку, на боротьбу за його.
`
      ом≥тет призначив “имчасове ѕравитель-
ство. ¬оно складалось з пом≥ркованих, мало-
революц≥йних, мало-нових елемент≥в. јле хай 
буде “имчасове ѕравительство, хай живe 
“имчасове ѕрав≥њтельство.
`
     ≤, гойдаючись на бурхливих хвил¤х рево- 
люц≥њ, “имчасове ѕравительство неслось туди, 
куди неслась ус¤ маса народн≥х, весн¤них, 
визволених вод. ¬оно гойдалось ≥ щедро 
кидало на вс≥ боки свободами, правами, об≥- 
ц¤нн¤ми. ¬ол¤ слова, друку, з≥брань, страй- 
к≥в, вол¤ робити те, чого н≥коли не дозвол¤- 
лос¤ в –ос≥њ.