†††††якось один м≥й знайомий ц≥лком сeрйозно висловив точку
зору: ¤кби у 1709 роц≥ у битв≥ п≥д ѕолтавою пeрeмогла нe
варварська –ос≥¤, а цив≥л≥зована Ўвeц≥¤, то ми жили б
зараз, ¤к швeди - мали б ≥ дeмократ≥ю, ≥ добробут, ≥ всe такe
≥ншe.
†††††Ќаступного дн¤ ¤ дав йому прочитати вибран≥ фрагмeнти з
книги ќ. —убтeльного "”крањна. ≤стор≥¤". я супроводив цe
таким комeнтарeм: Ї п≥дстави вважати, що за розгл¤даноњ умови
ми жили б зовс≥м нe ¤к швeди; дл¤ мeнe у цьому в≥дношeнн≥
найб≥льш пeрeконливою Ї книга ѕаршeва, у ¤к≥й питанн¤
розгл¤даЇтьс¤ з ширшоњ точки зору (див.
http://burkina-faso.narod.ru/index.htm
) ≥ ¤ку
¬и, шановний,
дос≥ нe знайшли часу
прочитати; алe дл¤ ¬ас, мабуть, б≥льш пeрeконливими будуть
фрагмeнти з книги —убтeльного про житт¤ украњнц≥в у јвстр≥њ
та ѕольщ≥ - хоч дл¤ мeнe цe лишe ≥люстрац≥¤ викладeних у
ѕаршeва загальних принцип≥в.
†††††‘рагмeнти справили на мого сп≥вбeс≥дника оч≥куванe
вражeнн¤. ѕодумавши, в≥н запeрeчив: алe ж стан покращувавс¤!
я в≥дпов≥в: ≥нш≥ народи тим часом створювали науков≥ цeнтри,
високотeхнолог≥чну промислов≥сть, а ми маЇмо рад≥ти, що п≥шло
у минулe бeзпробуднe пи¤цтво тощо. —хожe, м≥й сп≥вбeс≥дник
погодивс¤.
†††††Ќижчe навeдeно фрагмeнти, ¤к≥ ¤ дав прочитати своЇму
сп≥вбeс≥дников≥.
†††††÷≥кавим, зокрeма, Ї св≥дчeнн¤ про осв≥тн≥й р≥вeнь
украњнц≥в, ¤к≥ жили "в ™вроп≥": ¤к послухати наших
прихильник≥в "повeрнeнн¤ до ™вропи", так ™вропа - майжe
синон≥м просв≥ти, а –ос≥¤ - нeписьмeнност≥. ¬и¤вл¤Їтьс¤,
ситуац≥¤ нe така проста.
†††††ќсобливу увагу рeкомeндую звeрнути на абзац про
пог≥ршeнн¤ житт¤ за в≥дриву в≥д традиц≥йних рунк≥в збуту на
сход≥ (с.193) та за покращанн¤ транспортного зв'¤зку з
зах≥дними рeг≥онами (с.276): нагадую - цe пишe нe ѕаршeв, а
—убтeльний!
†††††÷итуЇтьс¤ за виданн¤м: ќ.—убтeльний, ”крањна. ≤стор≥¤,
ињв, "Ћиб≥дь", 1992.
†††††_—ел¤ни_. ”мови житт¤ в населених украњнц¤ми
земл¤х ≥мпер≥њ √абсбург≥в харак-
теризувалис¤ одним словом: б≥дн≥сть. √орбистий
рельЇф та невелик≥ над≥ли усклад-
нювали обробку земл≥, а пост≥йний гн≥т польськоњ
шл¤хти доводив сел¤н до повного
виснаженн¤. ѕ≥сл¤ того ¤к у результат≥ под≥л≥в
ѕольщ≥ невеличк≥ й брудн≥ галицьк≥
м≥ста було в≥др≥зано в≥д традиц≥йних ринк≥в
на ”крањн≥, њхн¤ й без того т¤жка дол¤
стала ще т¤жчою. Ќе дивно, що √аличина мала
сумну репутац≥ю одн≥Їњ з найб≥льш
нужденних ≥ в≥дсталих частин ≥мпер≥њ.
193
†††††¬еличезну б≥льш≥сть зах≥дних украњнц≥в складали
сел¤ни-кр≥паки, дл¤ ¤ких ви-
зиск був фактом щоденного житт¤. «а право
користуватис¤ убогими земельними
над≥лами вони мусили в≥дробл¤ти на феодала
панщину, що с¤гала п'¤ти-шести
дн≥в на тиждень. р≥м того, шл¤хта нер≥дко
змушувала сел¤н в≥дбувати р≥зн≥ роботи
у панських маЇтках ≥ вимагала натурального
оброку. ѕ≥драховано, що панов≥ д≥ста-
валос¤ десь в≥д половини до третини жалюг≥дного
сел¤нського прибутку. Ќ≥би цього
було мало, володар≥ маЇтк≥в систематично
експропр≥ювали сел¤нськ≥ та громадськ≥
земл≥, залишаючи сел¤нам чимраз менш≥ над≥ли.
“ак, ¤кщо середн¤ площа сел¤н-
ського над≥лу в —х≥дн≥й √аличин≥ у 1819
р. становила 14 акр≥в, а шл¤хетського маЇт-
ку - 1051 акр, то на 1848 р. в≥дпов≥дно 9,6
та 1400. ќтож, —х≥дна √аличина
¤вл¤ла собою переконливий зразок сусп≥льства,
в ¤кому багат≥ ставали ще багат-
шими, а б≥дн≥ - ще б≥дн≥шими.
†††††«а таких умов нав≥ть вижити було справою
непростою. ≤зольован≥ в майже не-
доступних селах, ¤ких нал≥чувалос¤ близько
3,5 тис., застосовуючи прим≥тивн≥
с≥льськогосподарськ≥ методи, сел¤ни —х≥дноњ
√аличини могли отримувати лише
близько третини того, що вирощували сел¤ни
„ех≥њ та јвстр≥њ. ј њхн≥й рац≥он, до
¤кого входили майже сам≥ капуста й картопл¤,
становив близько половини того,
що споживав зах≥дноЇвропейський сел¤нин.
оли наставав голод, а це трапл¤лос¤
часто, багато виснажених сел¤н гинуло. Ѕули
часи, м≥ж 1830 та 1850 рр., коли
смертн≥сть у —х≥дн≥й √аличин≥ перевищувала
народжуван≥сть. «аконом≥рно, що три-
вал≥сть житт¤ зах≥дноукрањнського сел¤нина
була короткою - в середньому ¤кихось
«ќ-40 рок≥в.
†††††ўоб знайти полегшенн¤ своЇму злиденному
≥снуванню, сел¤ни часто завертали
до шинку. ƒо цього њх заохочували польськ≥
пани, що волод≥ли легальною моно-
пол≥Їю на виробництво алкоголю, а також
власники шинк≥в, переважно Їврењ. ƒе¤к≥
землевласники нав≥ть встановлювали дл¤ своњх
кр≥пак≥в к≥льк≥сть споживанн¤ ал-
коголю, спод≥ваючись таким чином реал≥зувати
продукт, ¤кий вони виробл¤ли.
Ѕажанн¤ полегшити долю сел¤нина р≥дко коли,
¤кщо взагал≥ спадало на думку
галицькому шл¤хтичев≥. ” б≥льшост≥ сама
можлив≥сть такого вчинку, напевне, викли-
кала б подив, бо сел¤нин в њхньому розум≥нн≥
¤вл¤в собою ¤кусь нижчу форму
людськоњ ≥стоти, що не п≥ддаЇтьс¤ будь-¤ким
удосконаленн¤м.
†††††ƒуховенство. ѕроте не вс≥ зах≥дн≥ украњнц≥
були сел¤нами. ¬иразну соц≥альну
групу, ¤ка найб≥льше з ус≥х прошарк≥в зах≥дноукрањнського
сусп≥льства набли-
жалас¤ до ел≥ти, становило греко-католицьке
духовенство. ќстаннЇ прибрало роль
л≥дера в сел¤нському середовищ≥ через в≥дсутн≥сть
≥ншоњ групи, котра виконувала б
цю роль, - унасл≥док того, що в XVI-XVII
ст. украњнська знать в≥дцуралас¤ в≥д
свого сусп≥льства, полон≥зувалась ≥ перейшла
в католицизм. «авд¤ки тому, що ниж-
чому духовенству на в≥дм≥ну в≥д церковних
≥Їрарх≥в дозвол¤лос¤ одружуватис¤,
виникали ц≥л≥ династ≥њ св¤щеник≥в, ¤к≥ нер≥дко
на багато покол≥нь пов'¤зувалис¤ з≥
своЇю околицею. ” XIX ст. у —х≥дн≥й √аличин≥
нал≥чувалос¤ близько 2-2,5 тис. та-
ких родин. „аст≥ з≥бранн¤, тривал≥ в≥дв≥дини,
взаЇмн≥ шлюби перетворили греко-
католицьке духовенство на т≥сно сплетену
спадкову касту ≥з розвинутим почутт¤м
груповоњ сол≥дарност≥.
†††††«в'¤зане з масами сп≥льною в≥рою, духовенство
користувалос¤ в середовищ≥
своњх с≥льських параф≥¤н великим впливом
≥ владою. ќднак за матер≥альним ≥
культурним р≥внем украњнський с≥льський
св¤щеник - особливо до приходу австр≥й-
ц≥в - ледве п≥дносивс¤ над сел¤нином. ’оча
громада, ¤к правило, вид≥л¤ла св¤щени-
ку б≥льше земл≥, н≥ж сел¤нинов≥, кр≥м того,
додатковий прибуток давала плата за
хрестини, в≥нчанн¤ й похорони, проте нер≥дко
с≥м'¤ померлого параф≥¤льного
св¤щеника жила з одного над≥лу. Ѕагатьох
св¤щеник≥в розор¤ли витрати на те, щоб
дати духовну осв≥ту синов≥ чи виг≥дно видати
зам≥ж дочку.
194
„ерез незадов≥льну богословську осв≥ту чимало
греко-католицьких св¤щеник≥в
у —х≥дн≥й √аличин≥ наприк≥нц≥ XVIII - на
початку XIX ст. ледве могли прочитати
л≥тург≥чн≥ тексти церковнослов'¤нською мовою.
“ому њхн≥й св≥тогл¤д був ненабагато
ширшим в≥д сел¤нського. ѕольська шл¤хта
не ви¤вл¤ла великоњ поваги до греко-
католицького духовенства. “ак, ще до приходу
√абсбург≥в шл¤хта нер≥дко примушу-
вала св¤щеник≥в працювати у своњх маЇтках.
÷е дало, до реч≥, позитивн≥ резуль-
тати, оск≥льки украњнське духовенство встановило
з сел¤нством т≥сн≥ш≥ особист≥ та
культурн≥ зв'¤зки, н≥ж польськ≥ ксьондзи.
«авд¤ки таким стосункам греко-католиць-
кому духовенству легше було вести за собою
сел¤нство не лише у рел≥г≥йних, а й в ≥н-
ших справах. ¬≥дтак прот¤гом усього XIX
ст. зах≥дноукрањнське сусп≥льство скла-
далос¤ лише ≥з двох соц≥альних верств: сел¤нськоњ
маси й невеликоњ касти св¤щени-
к≥в. —еред украњнц≥в, за ≥рон≥чним польським
виразом, були лише хлопи та
попи.
†††††« огл¤ду на те, що зах≥дн≥ украњнц≥ ще в
б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж украњнц≥ у склад≥
–ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, не мали власноњ знат≥,
а також належного представництва се-
ред м≥щанства, де¤к≥ ≥сторики розц≥нювали
украњнське сусп≥льство ¤к соц≥альне
неповне. «а цим терм≥ном таке сусп≥льство
було глибоко неповноц≥нним; ≥ справд≥,
украњнц≥ мали обмежений доступ до пол≥тичноњ
влади через в≥дсутн≥сть двор¤нства.
Ќе маючи м≥ського населенн¤, вони лишалис¤
поза цариною торг≥вл≥ та промисло-
195
вост≥. ...
†††††ѕ≥сл¤ 1848 р. √аличина, «акарпатт¤ та Ѕуковина, ¤к ≥
ран≥шe, були одними з найубог≥ших в ™вроп≥ крањв, що
спонукало дe¤ких ≥сторик≥в називати њх "коморою eконом≥чних
абсурд≥в". ќдним з найб≥льших господарських лих цих пров≥нц≥й
була в≥дсутн≥сть основних eкспортних товар≥в, таких ¤к
пшeниц¤ чи цукровий бур¤к, що живили eконом≥чний розвиток
–ос≥йськоњ ”крањни. Ќeздоланну пeрeшкоду розвитку
промисловост≥, нав≥ть у скромних масштабах, становила
конкурeнц≥¤ з боку таких високо≥ндустр≥ал≥зованих пров≥нц≥й,
¤к Ѕогeм≥¤, Ќижн¤ јвстр≥¤ та ћорав≥¤, ¤к≥ лeгко зводили
нан≥вeць к≥лька нeвдалих спроб ≥ндустр≥ал≥зац≥њ √аличини.
ѕол≥тика ¬≥дн¤ лишe пог≥ршувала становищe. ≤мпeраторський
ур¤д нe т≥льки ви¤вл¤в мало за≥нтeрeсованост≥ в тому, щоб
покращити ситуац≥ю в √аличин≥, алe й виразно спри¤в зах≥дним
пров≥нц≥¤м, запровадивши нeзбалансован≥ тарифи. «eмл≥,
насeлeн≥ зах≥дними
272
украњнц¤ми, нав≥ть б≥льшою м≥рою, н≥ж –ос≥йська
”крањна, були внутр≥шньою коло-
н≥Їю, т≥льки јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ.
†††††ƒо того ж найкрупн≥ш≥ землевласники пров≥нц≥њ
не посп≥шали зд≥йснювати
економ≥чн≥ зм≥ни, побоюючис¤, щоб розвиток
промисловост≥ не позбавив њх дешевоњ
та численноњ робочоњ сили. ¬≥дтак √аличина,
Ѕуковина й захоплене мад¤рами «а-
карпатт¤ лишалис¤ аграрним сусп≥льством
≥з незначним накопиченн¤м кап≥талу,
слабкорозвинутою внутр≥шньою торг≥влею,
низьким р≥внем урбан≥зац≥њ, майже непо-
м≥тною промислов≥стю, найнижчими зароб≥тками
≥ найвищим в≥дсотком надлишковоњ
робочоњ сили в ≥мпер≥њ. … лише в останнЇ
дес¤тир≥чч¤ стол≥тт¤ з'¤вилис¤ ледве по-
м≥тн≥ ознаки покращенн¤.
†††††Ќехтуванн¤ ¬≥дн¤ √аличиною не повинне створювати
враженн¤, н≥би ц¤ про-
в≥нц≥¤ не мала дл¤ ≥мпер≥њ великого значенн¤.
” 1910 р. тут проживало 15% п≥д-
даних монарх≥њ. ƒл¤ земель, де жили зах≥дн≥
украњнц≥, населенн¤ фактично було од-
ним ≥з небагатьох вим≥р≥в, що характеризувалис¤
ростом. …ого чисельн≥сть у √а-
личин≥ п≥дстрибнула з 5,2 млн у 1849 р.
до майже 8 млн у 1910 р. јле це дос¤гненн¤
крило в соб≥ сумн≥вн≥ переваги, оск≥льки
зростанн¤ густоти населенн¤ на сел≥ -
з 32 чолов≥к на кв. км у 1780 р. до 102
у 1910 р. - лише поглиблювало соц≥ально-
економ≥чн≥ проблеми.
†††††¬ етн≥чному склад≥ √аличини також в≥дбулис¤
велик≥ зм≥ни, хоч на перший погл¤д
вони здавалис¤ драматичн≥шими, н≥ж це було
насправд≥. якщо в 1849 р. украњнц≥
складали половину жител≥в пров≥нц≥њ, на
1910 р. було зареЇстровано понад 58% насе-
ленн¤ польськоњ нац≥ональност≥ й лише 40%
украњнц≥в. Ќав≥ть у —х≥дн≥й √аличин≥
частка украњнц≥в скоротилас¤ до 62%. ѕевною
м≥рою ц≥ зм≥ни по¤снювалис¤ пере-
селенн¤м пол¤к≥в ≥з зах≥дноњ у сх≥дну частину
пров≥нц≥њ, а також полон≥зац≥Їю не-
польського населенн¤, особливо н≥мц≥в. ѕроте
основною причиною була зростаю-
ча схильн≥сть Їврењв, в≥дсоток ¤ких у пров≥нц≥њ
зр≥с ≥з 6 у 1831 р. до майже 12 у
1910 р., ототожнюватис¤, принаймн≥ у мов≥,
з пол¤ками.
†††††ѕроте у фахових зан¤тт¤х населенн¤ пров≥нц≥њ
в≥дбулис¤ незначн≥ зм≥ни. ”крањнц≥
лишалис¤ народом переважно аграрним. ” 1900
р. близько 95% ≥з них займалис¤
с≥льським господарством. Ћише близько 1%
працювали в промисловост≥ (¤кою б м≥-
зерною вона не була) ≥ ¤кихось 0,2% - в
торг≥вл≥. ”крањнська ≥нтел≥генц≥¤, вклю-
чаючи св¤щеник≥в, ¤вл¤ла собою невелику
групу, що нал≥чувала десь в≥д 12 до 15 тис.
ос≥б. («а п≥драхунками ¬олодимира Ќавроцького
- близько 5 тис., включаючи св¤-
щеник≥в, у пол¤к≥в же - 38 тис., не рахуючи
св¤щеник≥в.) ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: 80% на-
селенн¤ ѕольщ≥ займалос¤ с≥льським господарством,
6,5% працювали в промисло-
вост≥ й 2% вели торг≥влю. ” 1914 р. в пров≥нц≥њ
було 300 високопоставлених ур¤-
дових чиновник≥в-пол¤к≥в, у той час ¤к украњнц≥в
- лише 25. ќтже, попри реформи
√абсбург≥в украњнц¤м мало що вдалос¤ у подоланн≥
соц≥ально-економ≥чних про-
блем, що стол≥тт¤ми пересл≥дували њх.
†††††_ƒол¤ сел¤нства_. як ≥ в –ос≥њ в 1861 р.,
зв≥льненн¤ кр≥пак≥в у габсбурзьк≥й ≥мпер≥њ
в 1848 р., п≥дн≥сши њхн≥й юридичний статус
та пол≥тичн≥ права, не полегшило еконо-
м≥чного становища. ¬ сутност≥ проблема крилась
у п≥двищенн≥ вартост≥ житт¤ й
зменшенн≥ прибутк≥в. ќсновним т¤гарем, що
вис≥в на сел¤нах, був борг за отриман≥
в 1848 р. земл≥. —початку в≥денський ур¤д
об≥ц¤в власними гр≥шми покрити кошти,
пов'¤зан≥ з передачею земл≥, але в 1853
р., п≥сл¤ в≥дновленн¤ пор¤дку, в≥н переклав на
сел¤н б≥льшу частину цих витрат. Ќа додаток
сел¤ни п≥дл¤гали пр¤мому й непр¤мому
оподаткуванню, включаючи утриманн¤ шк≥л,
шл¤х≥в тощо.
†††††“а найб≥льшу лють у сел¤н викликало питанн¤
про так зван≥ серв≥тути. «а умова-
ми зв≥льненн¤ кр≥пак≥в землевласники збер≥гали
за собою право волод≥нн¤ л≥сами,
пасовиськами (тобто серв≥тутами), ¤кими
ран≥ше могли користуватис¤ сел¤ни. ÷е
означало, що тепер сел¤нин мав платити будь-¤ку
призначену пом≥щиком ц≥ну,
273
щоб заготувати соб≥ дрова, буд≥вельн≥ матер≥али
чи випасати худобу. «деб≥льшого
пом≥щицьк≥ ц≥ни були такими високими, що,
¤к здавалос¤, легальне кр≥пацтво до
1848 р. просто зам≥нили економ≥чним закр≥паченн¤м.
ѕрагнучи зв≥льнитис¤ в≥д
економ≥чного зашморгу пом≥щик≥в, тис¤ч≥
сел¤н зверталис¤ до суд≥в з приводу
серв≥тут≥в. «а св≥дченн¤м ≥вана ‘ранка,
з 32 тис. судових справ про серв≥тути,
що порушувалис¤ з 1848 по 1881 р., пом≥щики
виграли «ќ тис. –езультати цих
процес≥в не лишали сумн≥в≥в щодо того, кого
захищала система √абсбург≥в.
†††††≤з зростанн¤м ц≥н на землю швидко зменшувалис¤
розм≥ри над≥л≥в сел¤н, а в≥дтак
≥ њхн≥ прибутки. ” 1859 р. середн≥й розм≥р
сел¤нського над≥лу в —х≥дн≥й √аличин≥
дор≥внював 12 акрам; у 1880 р. в≥н зменшивс¤
до 7, а в 1902 - до 6 акр≥в. ≤ншими
словами, в≥дсоток сел¤н, ¤ких можна квал≥ф≥кувати
¤к б≥дн¤к≥в, тобто ¤к≥ волод≥ли
менш н≥ж 12 акрами земл≥, зр≥с ≥з 66 в 1859
р. до 80 у 1902 р. ќсновною причиною
зменшенн¤ над≥л≥в був под≥л земл≥ окремого
сел¤нина м≥ж його д≥тьми, середнЇ число
¤ких у с≥м'њ становило 3-4. ≤з зменшенн¤м
сел¤нських землеволод≥нь дедал≥ зрос-
тали велик≥ маЇтки, оск≥льки багат≥њ скуповували
земл≥ сел¤н, ¤к≥ вже не могли про-
жити на своњх крих≥тних д≥л¤нках. “аким
чином, у —х≥дн≥й √аличин≥ понад 40%
орних земель належало близько 2400 великим
землевласникам, а 60% ус≥х куль-
тивованих грунт≥в розпод≥л¤лис¤ м≥ж сотн¤ми
тис¤ч крих≥тних сел¤нських на-
д≥л≥в.
†††††Ќевесела перспектива в≥дкривалас¤ перед
сел¤нами, що прагнули знайти ¤к≥сь
додатков≥ джерела прибутку. Ќайн¤вшись батраками
до пом≥щик≥в, вони могли роз-
раховувати на найнижчий зароб≥ток в ≥мпер≥њ,
що становив близько чверт≥ того, що
заробл¤ли в сам≥й јвстр≥њ. ј т≥, хто з в≥дчаю
брав у борг у м≥сцевих лихвар≥в (ними
переважно були Їврењ-шинкар≥ на сел≥ та
крамар≥ в м≥ст≥, оск≥льки банк≥в не ≥снува-
ло), ризикували провалитис¤ в економ≥чну
пр≥рву. « огл¤ду на р≥чн≥ процентн≥
ставки - в≥д 150 до 250 (ще одна причина
того, чому кап≥тал обертавс¤ у лихвар-
ств≥ й не вкладавс¤ в промислов≥сть) невеличкий
борг, що мав допомогти сел¤нино-
в≥ протриматис¤ до наступного врожаю, за
короткий час виростав у страшенний
т¤гар. Ќањвн≥ та неспритн≥ сел¤ни могли
через власну необачн≥сть зазнати вели-
ких збитк≥в; м≥сцев≥ лихвар≥ часто заохочували
њх пити чи купувати в позичку, а че-
рез певний час, коли наростали проценти,
виставл¤ли њм величезний рахунок. як-
що сел¤ни не сплачували борг≥в, лихвар в≥дбирав
у них землю й продавав њњ з мо-
лотка.
†††††ўоправда, сел¤н ≥ не треба було особливо
п≥дштовхувати до пи¤тики - саме
њхнЇ безпросв≥тне економ≥чне становище спри¤ло
алкогол≥змов≥, що набував загроз-
ливих масштаб≥в. ƒо цього також спонукали
землевласники, ¤к≥ волод≥ли моно-
пол≥Їю на виробництво алкоголю, й шинкар≥,
котр≥ алкоголем торгували. ќдин ≥з
способ≥в схилити сел¤нина пити зводивс¤
до продовженн¤ позички; ≥нший пол¤гав
у тому, щоб виплачувати батракам зароб≥ток
у талонах, ¤к≥ реал≥зувалис¤ т≥льки
в шинку. ¬ 1900 р. у —х≥дн≥й √аличин≥ один
шинок припадав на кожних 220 жител≥в
(але т≥льки одна початкова школа на кожних
1500).
†††††“ому не дивно, що серед ус≥х п≥дданих ≥мпер≥њ
стан здоров'¤ украњнц≥в був най-
б≥льше занедбаним. якщо в 1900 р. одна л≥карн¤
припадала на 295 жител≥в јвстр≥њ,
то в √аличин≥ це сп≥вв≥дношенн¤ було 1 до
1200. Ѕ≥льше половини д≥тей не дожи-
вали й до п'¤ти рок≥в, - ¤к правило, внасл≥док
еп≥дем≥й та недоњданн¤. јле чи не
найжахлив≥шим було те, що кожного року в≥д
голоду вмирало 50 тис. чолов≥к.
” своњй знаменит≥й книжц≥ <«лидн≥ √аличини
в цифрах...> польський письменник
—тан≥слав ўепановський стверджував, що продуктивн≥сть
прац≥ галичанина стано-
вила лише чверть продуктивност≥ прац≥ середнього
Ївропейц¤, а споживанн¤ њж≥ -
половину. “ому зрозум≥ло, що на злам≥ стол≥ть
тривал≥сть житт¤ зах≥дноукра-
њнських чолов≥к≥в була на ш≥сть рок≥в меншою,
н≥ж у чех≥в, ≥ на 13, н≥ж в
англ≥йц≥в.
274
†††††як народ аграрний ≥ ос≥лий, украњнц≥ в≥дчували
надзвичайно сильну прив'¤за-
н≥сть до р≥дноњ земл≥, ≥ змусити сел¤н покинути
њњ могли т≥льки дуже скрутн≥ обстави-
ни. Ќа к≥нець XIX ст. стало очевидним, що
дн≥ такоњ скрути настали, й перед багать-
ма постала нев≥дворотн≥сть ем≥грац≥њ. ѕод≥бно
до своњх брат≥в у –ос≥йськ≥й ”крањн≥
зах≥дн≥ украњнц≥ були змушен≥ об≥йти п≥всв≥ту
в пошуках кращих можливостей. ѕро-
те на в≥дм≥ну в≥д сх≥дних украњнц≥в, що
пересел¤лис¤ на —х≥д, на узбережж¤ “ихого
океану, зах≥дн≥ украњнц≥ йшли на «ах≥д -
через јтлантику до Ѕраз≥л≥њ, анади
≥ найчаст≥ше - до —получених Ўтат≥в.
†††††_ћ≥ста й торг≥вл¤_. ” великих ≥ малих м≥стах
проживало лише близько 10%
населенн¤ √аличини. як ≥ належало спод≥ватис¤,
в≥дсоток украњнц≥в у м≥ських
осередках був зовс≥м невеликим: у 1900 р.
понад 75% м≥ських жител≥в пров≥нц≥њ роз-
мовл¤ли польською мовою, 14% - украњнською,
а решта - н≥мецькою. Ќав≥ть
у —х≥дн≥й √аличин≥ украњнц≥ складали лише
25-«ќ% м≥ського населенн¤ - майже
ст≥льки ж, ¤к ≥ пол¤ки. ѕроте в сх≥дних
частинах пров≥нц≥њ 40-45% м≥ських жител≥в
складали Їврењ, а в де¤ких м≥стах, ¤к, наприклад,
Ѕроди, понад 70% мешканц≥в
були Ївре¤ми. «ростанн¤ населенн¤ м≥ст в≥дбувалос¤
нер≥вном≥рно. якщо у Ћьвов≥ -
культурному, адм≥н≥стративному та економ≥чному
центр≥ —х≥дноњ √аличини - воно
зросло з 70 тис. у 1857 р. до понад 200
тис. у 1910 р., то в б≥льшост≥ ≥нших м≥ст
цей
процес переб≥гав пов≥льн≥ше.
†††††як ≥ в ≥нших крањнах, основна економ≥чна
функц≥¤ м≥ст пол¤гала в торг≥вл≥
та комерц≥йн≥й д≥¤льност≥. ј говорити про
торг≥влю на зах≥дноукрањнських земл¤х
означало говорити про Їврењв, оск≥льки вони
ц≥лком опанували цей сектор економ≥ки.
—аме Їврењ виступали посередниками м≥ж селом
≥ м≥стом. ƒр≥бн≥ Їврейськ≥ торг≥вц≥
привозили у занеха¤н≥ села сучасн≥ товари
(с≥рники, гас), а Їврейськ≥ купц≥ скупо-
вували у сел¤н врожай ≥ продавали його в
м≥ст≥. ” самих же м≥стах майже вс≥ крам-
ниц≥ та лавки, де сел¤ни могли придбати
так≥ готов≥ товари, ¤к тканини, взутт¤,
металеве начинн¤, що виробл¤ли Їврейськ≥
рем≥сники, належали Ївре¤м. якщо
сел¤нинов≥ бракувало гот≥вки на куп≥влю
цих товар≥в, купець-Їврей пропонував
продати њх у борг. оротко кажучи, саме
через Їврењв сел¤ни вт¤гувалис¤ у грошов≥
в≥дносини, що утвердилис¤ в м≥стах.
†††††«а своњ послуги Їврейськ≥ купц≥ намагалис¤
отримувати ¤кнайвищ≥ прибутки.
Ѕагатьом представникам ≥нших нац≥ональностей
здавалос¤, що ц≥ прибутки були не
лише надто великими, а й неправедними. “ак,
досл≥дивши економ≥чн≥ взаЇмини м≥ж
Ївре¤ми та украњнц¤ми на «акарпатт≥, угорський
економ≥ст ≥рландського поход-
женн¤ ≈дмунд ≈ган допов≥дав ур¤дов≥, що
адм≥н≥страц≥¤, маг≥страти та пом≥щики
несуть свою частку в≥дпов≥дальност≥ за жалюг≥дне
становище сел¤н, але основна вина
лежить на Ївре¤х - њхн≥ лихвар≥, торг≥вц≥
та шинкар≥ <позбавл¤ли русин≥в ≥ грошей,
≥ майна>. ≈ксплуататорськ≥ методи багатьох
Їврейських торг≥вц≥в викликали в се-
л¤нинов≥ ненависть, проте в≥н розум≥в, що
без участ≥ Їврењв неможливою ставала
будь-¤ка господарська д≥¤льн≥сть. ÷ей погл¤д
в≥дбито у таЇмному рапорт≥ габсбурзь-
коњ пол≥ц≥њ про ставленн¤ украњнського сел¤нства
до Їврењв, над≥сланому до ¬≥дн¤
у 1890 р.: <«а вин¤тком щоденного хл≥ба
сел¤ни на кожному кроц≥ житт¤ залежать
в≥д Ївре¤. ¬≥н служить дл¤ них ≥ замовником,
≥ дорадником, ≥ посередником, ≥ дов≥-
реною особою. ≥ ¤кщо ми захот≥ли б прогнати
њх, то сел¤ни першими вимагати-
муть њхнього поверненн¤. ’оч Їврењ повною
м≥рою користуютьс¤ перевагами цього
становища, надаючи п≥д проценти позички,
контролюючи не лише сел¤н, а й духо-
венство, було б помилковим казати про переважанн¤
антисем≥тизму в розум≥нн≥
расовоњ ненавист≥>.
†††††—л≥д п≥дкреслити, проте, що б≥льш≥сть самих
Їврењв терп≥ли в≥д злидн≥в ≥ не мали
кращих засоб≥в до ≥снуванн¤. Ќаприк≥нц≥
XIX ст. њхн≥й фаховий проф≥ль окреслював-
с¤ таким чином: 15% складали лихвар≥,
35 - торг≥вц≥, «0 - рем≥сники, 20 -
275
представники м≥шаних профес≥й. Ѕ≥льш≥сть
Їврейських купц≥в були др≥бними крама|
р¤ми, а крих≥тна менш≥сть становила надзвичайно
багату ≥ впливову групу, що займа-
лас¤ оптовою торг≥влею в √аличин≥.
_ѕромислов≥сть_. « огл¤ду на конкуренц≥ю з
боку високо≥ндустр≥ал≥зованих за-
х≥дних пров≥нц≥й, неспри¤тливу пол≥тику
ур¤ду та обмежен≥сть внутр≥шнього ринку
зрозум≥ло, що дл¤ розвитку промисловост≥
в √аличин≥ не було великих перспектив.
р≥м того, в≥дчувавс¤ брак кап≥тал≥в. ƒо
1890-х рок≥в не ≥снувало комерц≥йних
банк≥в, Їврейський кап≥тал обертавс¤ у торг≥вл≥
та лихварств≥, а багат≥ пол¤ки вклада-
ли грош≥ в землю. як не парадоксально, розпочате
в 1852 р. буд≥вництво зал≥зниць
не спри¤ло промисловому розвитку √аличини,
а гальмувало його.
†††††ƒр≥бну промислов≥сть, що ≥снувала до по¤ви
зал≥зниц≥, зокрема склодувну, текс-
тильну та шк≥рообробну, в≥д зовн≥шньоњ конкуренц≥њ
захищала в≥дносна ≥зольова-
н≥сть пров≥нц≥њ. ѕроте коли зал≥зницею сюди
п≥шов пот≥к зах≥дних товар≥в, багато
м≥сцевих п≥дприЇмств розорилис¤. ј велика
к≥льк≥сть тих, що лишалис¤, мала ре-
м≥сничий характер, њхн≥ми типовими представниками
були численн≥ Їврейськ≥ крав-
ц≥ та шевц≥. ¬елик≥ п≥дприЇмства головним
чином зосереджувалис¤ на л≥сорозробц≥,
розвитку ¤коњ спри¤ли на¤вн≥сть великих
масив≥в л≥су й гостра потреба в буд≥вель-
них матер≥алах на «аход≥, а також спец≥ал≥зувалис¤
на виробництв≥ алкоголю.
†††††ѕроте у 1890-х роках з'¤вилис¤ ознаки зрушень.
” попереднЇ дес¤тил≥тт¤ було
засновано три банки, що стали джерелом ф≥нансуванн¤
великих промислових проек-
т≥в. ѕольськ≥ магнати, ¤к, наприклад, јнджей
Ћюбомирський, добилис¤ в≥д в≥ден-
ського ур¤ду п≥дтримки у розвитку промисловост≥,
≥ в 1901 р. була створена сп≥лка
фабрикант≥в. Ўвидкими темпами розвивалис¤
в 1870-х та 1880-х роках нафтов≥ про-
мисли в район≥ ƒрогобича й Ѕорислава, що
ф≥нансувалис¤ переважно австр≥йським
та англ≥йським кап≥талом. ƒо початку першоњ
св≥товоњ в≥йни вони давали близько
5% св≥тового видобутку нафти.
†††††ѕов≥льно, але невпинно зростали р¤ди пролетар≥в:
у 1902 р. нал≥чувалос¤ 230 тис.
повн≥стю й частково зайн¤тих роб≥тник≥в,
серед них 18% украњнц≥в, 24% Їврењв
≥ решта - пол¤ки. як ≥ в –ос≥йськ≥й ”крањн≥,
цей ще дуже <молодий> клас збер≥гав
т≥сн≥ зв'¤зки з селом, ≥ багато украњнських
та польських роб≥тник≥в поверталис¤
в с≥льське господарство, в≥дпрацювавши частину
року в промисловост≥. ѕроте ц≥
зм≥ни переб≥гали поступово ≥ мали в≥дносно
незначн≥ масштаби. ¬≥дтак зах≥дноукра-
њнськ≥ земл≥ за розвитком економ≥ки лишалис¤
позаду ≥нших пров≥нц≥й ≥мпер≥њ.
...
276
†††††ѕопри величезн≥ пол≥тичн≥ перетворенн¤,
¤ких зазнали зах≥дн≥ украњнц≥ в резуль-
тат≥ розвалу јвстр≥йськоњ та –ос≥йськоњ
≥мпер≥й, боротьби за незалежн≥сть та вклю-
ченн¤ до ѕольщ≥, соц≥ально-економ≥чн≥ умови
њхнього житт¤ по сут≥ лишалис¤ без
зм≥н. Ќаселен≥ украњнц¤ми земл≥, що складали
близько 25% територ≥њ ѕольщ≥, бу-
ли нерозвиненими аграрними окрањнами, або
внутр≥шн≥ми колон≥¤ми, що поста-
чали центральним рег≥онам ѕольщ≥ дешеву
сировину, натом≥сть купуючи дорог≥ го-
тов≥ товари.
†††††Ќав≥ть за польськими м≥рками «ах≥дна ”крањна
була надзвичайно аграрною:
близько 80% њњ населенн¤ складали сел¤ни
(пор≥вн¤но з близько 50% у пол¤-
к≥в), ≥ лише 8% припадало на промислових
роб≥тник≥в (при середн≥й цифр≥ 20% у
пол¤к≥в). Ќа додаток до цих структурних
вад украњнське населенн¤ було змушене
розв'¤зувати так≥ проблеми, ¤к спустошенн¤
п≥сл¤ в≥йни, дискрим≥нац≥йна економ≥ч-
на пол≥тика ур¤ду, згубний вплив ¬еликоњ
депрес≥њ. —ловом, соц≥ально-економ≥чна
дол¤ зах≥дних украњнц≥в п≥д ѕольщею була
такою ж маловт≥шною, ¤к ≥ њхнЇ пол≥тичне
становище.
†††††ќсновн≥ економ≥чн≥ труднощ≥ крилис¤ в
с≥льському господарств≥, де залишалис¤
так≥ давн≥, ще передвоЇнн≥ проблеми, ¤к
перенаселен≥сть с≥л, крих≥тн≥ над≥ли. ” насе-
лених украњнц¤ми воЇводствах ѕольщ≥ на 1,2
млн сел¤нських господарств припадало
60% земл≥. ÷¤ проблема особливо гостро
сто¤ла в √аличин≥, де понад 75% сел¤н-
ських над≥л≥в не дос¤гали й 10 акр≥в. “им
часом близько 2 тис. великих маЇтк≥в, що
належали пол¤кам ≥ часом дор≥внювали 10-20
тис. акр≥в, охоплювали 25% земл≥.
Ќа ¬олин≥, де великих польських землевласник≥в
було менше, земл¤ краще родила,
а сел¤нськ≥ над≥ли були б≥льшими, на сел≥
жилос¤ дещо краще.
†††††ƒл¤ пом'¤кшенн¤ проблеми гостроњ нестач≥
земл≥ у 20-х роках ур¤д спри¤в роз-
д≥лов≥ великих маЇтностей. ќднак украњнським
сел¤нам ц¤ програма принесла мало
корист≥, поза¤к б≥льш≥сть под≥лених земель
в≥дходила до польських сел¤н та ново-
прибулих осадник≥в. ” розв'¤занн≥ проблеми
перенаселенн¤ села менш ефективною,
н≥ж колись, ви¤вилас¤ ем≥грац≥¤, оск≥льки
в м≥жвоЇнний пер≥од —получен≥ Ўтати й
анада скоротили квоту ем≥грант≥в, ¤ких
вони могли прийн¤ти. ¬ результат≥ в той
пер≥од ем≥грувало лише близько 170 тис.
зах≥дних украњнц≥в.
†††††—ел¤нам, що прагнули покращити свою долю,
нов≥ можливост≥ продовжувала
пропонувати промислов≥сть. Ќа сх≥дн≥ окрањни
припадав непропорц≥йно малий в≥дсо-
ток ≥ без того слаборозвиненоњ промисловост≥
ѕольщ≥; у 30-т≥ роки в≥н став ще мен-
шим, оск≥льки ур¤д п≥дтримував промисловий
розвиток ÷ентральноњ ѕольщ≥, нех-
туючи пров≥нц≥¤ми, населеними в основному
непол¤ками. Ћише близько 135 тис.
зах≥дних украњнц≥в працювали роб≥тниками
в л≥сов≥й та нафтодобувн≥й промисло-
вост≥. Ќайб≥льшим м≥ським центром √аличини
залишавс¤ Ћьв≥в ≥з населенн¤м близь-
ко 300 тис. чолов≥к, здеб≥льшого пол¤к≥в
та Їврењв.
†††††як ≥ до в≥йни, ≥нтел≥генц≥¤ продовжувала
зд≥йснювати пол≥тичне, культурне й на-
в≥ть соц≥ально-економ≥чне кер≥вництво зах≥дноукрањнським
сусп≥льством. јле на
в≥дм≥ну в≥д XIX ст., коли велику частину
цього класу становили св¤щеники, у м≥ж-
воЇнний пер≥од переважна б≥льш≥сть ≥нтел≥генц≥њ
була св≥тською. «а даними поль-
ських досл≥дник≥в, у 30-х роках ≥нтел≥генц≥¤
становила близько 1% (15 тис. чоло-
в≥к) усього зах≥дноукрањнського населенн¤,
що працювало (серед пол¤к≥в анало-
г≥чний показник дор≥внював 5%). √оловною
причиною в≥дносно невеликого числа
осв≥чених украњнц≥в була пол≥тика ур¤ду,
спр¤мована на те, щоб ускладнити дл¤ ос≥б
непольськоњ нац≥ональност≥ доступ в ун≥верситети.
“ак, у Ћьв≥вському ун≥верситет≥
частка украњнц≥в ледве с¤гала 10%.
†††††ѕредставники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ заробл¤ли
соб≥ на житт¤, працюючи пере-
важно вчител¤ми або службовц¤ми у кооперативах,
що швидко зростали. ƒехто
375
став оволод≥вати такими спeц≥альност¤ми, ¤к юриспрудeнц≥¤,
мeдицина, фармаколог≥¤, ≥нжeнeрна справа, дe монопол≥ю довго
утримували пол¤ки та Їврeњ. ≤ всe ж практично закритою дл¤
украњнц≥в лишалас¤ служба в ур¤дових установах, - ц¤ одна з
найпоширeн≥ших у —х≥дн≥й ™вроп≥ профeс≥й, - поза¤к ус≥
ур¤дов≥ посади призначалис¤ дл¤ пол¤к≥в. ѕротe позитивним
насл≥дком такого становища стало тe, що багато осв≥чeних
молодих украњнц≥в були змушeн≥ облишити намаганн¤ знайти
роботу в м≥ст≥ ≥ йшли працювати на сeло, значно п≥дштовхнувши
його соц≥ально-eконом≥чний ≥ культурний розвиток. јлe знайти
в≥дпов≥дну роботу було складно, особливо п≥д час дeпрeс≥њ
30-х рок≥в; цe пог≥ршувало й бeз того нeпeвнe становищe
украњнськоњ ≥нтeл≥гeнц≥њ. ќстан¤ вс≥л¤ко п≥д≥гр≥вала
нeнависть украњнц≥в до польського рeжиму, схил¤ючи њх до
пeрeконанн¤, що вс≥ основн≥ проблeми можна розв'¤зати лишe
умови на¤вност≥ в украњнц≥в своЇњ дeржави.
...
376
(к≥нeць фрагмeнт≥в з книги ќ.—убтeльного)
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page
Sinonimy kl`uchewyh slow: subtel_n
Counter: .
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/subtel_n.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/subtel_n.zip .
)
