Світлана ГАРАЖА
ЗА БЛИСК ЗІРКИ!
Товариш, 1998, N 19-20 (?)
Пeрeд кожним святом у рeдакціях газeт
вирішують складнe і захоплююче завдання - як не
повторитися, чим <зачепити> увагу читача, щоб він
не перегорнув байдуже сторінку з присвяченими
червоній календарній даті матеріалами.
Так сталося, що у переддень 45-річчя Перемоги,
у 1990 році, дві газети - <Комсомольская правда> і
<Советская Россия>, звісно, не змовляючись, - ну
хто ж хоче, щоб редакційну знахідку повторив іще
хтось? - опублікували абсолютно аналогічні
матеріали. Це були підбірки передсмертних листів
фронтовиків, що зберігалися у Центральному архіві
Радянської Армії. Трагічність доль, граничне
напруження почуттів заволодіти увагою, змушували
прочитати все - від першого до останнього слова. І
тільки прочитавши все відчував, що характер листів,
наведених в одній газеті, відрізняється від листів
іншої газети. Чим?
Один-єдиний лист - лист капітана Г.
Масловського дружині й сину - повторювався в обох
підбірках. і на прикладі цього листа стало
очевидним, як саме препарувала>> матеріали
<Комсомолка>. З листа викреслили, вишкребли,
вилучили, замінили крапками всі згадки про
Радянську Батьківщину, про партію комуністів, про
Жовтень.
Капітан Масловський написав свій лист 13 січня
1944 року. Через три дні - ми це знаємо, а він так
і не дізнався - розпочався прорив 900-денної
блокади Ленінграда. З листа: <За життя нам, синку,
мало довелося бути разом, але я на відстані любив
тебе і жив тобою. Дружино, сину! Радосте ви моя,
кровинко моя, життя моє! Люблю, люблю...>.
За годину до написання листа капітан отримав
завдання, виконуючи яке не мав надії залишитися у
живих. Із його слів, стійкості йому надавали
<військова дисципліна і партійний обов'язок> (ці
слова у варіанті <Комсомольской правды> було
опущено). Він знав, що зможе допомогти стражденному
Ленінграду: <Добробут славного міста Леніна -
колиски нашої революції, залежить від виконання
мого завдання> (в <Комсомольской правде> це речення
відсутнє).
Моральна відповідальність за безцеремонну
<демократичну> цензуру святих листів залишається на
совісті <найвільнішого> видання.
<Ми, нарешті, пишемо правду про війну>, - не
втомлюються заявляти численні сьогоднішні
інтерпретатори подій недавньої історії, котрі
зосередилися на пошуку свідоцтв про паніку,
дезертирів, зради і поразки. Але ж були і високий
героїзм, і радянський патріотизм. і самовідданий
лозунг <Комуністи, вперед!> теж був.
Чудово писав Костянтин Симонов про військових
кореспондентів перших місяців війни: <...Побачити
паніку було тоді неважко, а ось побачити дивізію,
полк, батальйон, роту, яка стоїть і б'ється, - для
цього треба було і самому залізти не на уявний, а
на справді передній край. І цe було нe зовсім
просто, і нe всім цe вдавалося, і багато хто при
цьому загинув>.
Щоб побачити гeроїчнe, трeба було безстрашно
стати поруч з героями. Сьогодні ж у ціні, в ужитку,
у моді свідчення тих, хто був, за Симоновим, на
<уявному>, а не на <справді передньому краї>.
Який народ не мав дезертирів, панікерів,
невмілих командирів, зрадниківі Але в усі століття
всі народи Землі звеличували і культивували подвиги
своїх героїв. І тільки у наш підлий час дійшло до
того, що визволителів уже відкрито називають
окупантами, а матеріалів про подвиги Радянської
Армії вдень з вогнем не знайдеш на сторінках
продажних ЗМІ і навіть на сторінках (і особливо!)
армійських газет. Те, що ці підходи вимушено
змінюються на кілька днів щороку, перед 9 травня,
тільки підкреслює лицемірство замовників і
виконавців <підходів>.
У 1994 році газета <Правда> опублікувала
статтю німецького журналіста Д. Ялмера, в якій було
наведено датований 26 червня 1941 р. лист командира
німецького полку, передислокованого з Франції на
східний фронт. Після бою за взяття міста Таураге на
радянській території німецький офіцер писав: <Так,
це не французи. Це солдати з міцними нервами, які з
затятістю божевільних б'ються і віддають свої життя
за блиск нікчемної радянської зірки>.
Францію підкорили за 44 дні, а одна тільки
наша Брестська фортеця тримала оборону з 22 червня
до 20 липня. Севастополь протримався 8 місяців...
За роки війни до партії вступило понад 5
мільйонів людей, майже 5 мільйонів стали
комсомольцями.
Олесь Гончар згадував: <У КПРС я вступив на
фронті, в Альпах, перед боєм, який для багатьох з
нас міг бути останнім...>. Ті, для кого той бій
дійсно став останнім, так і не дізналися, що слова
ці їхній бойовий товариш напише у <листі-заяві> про
вихід з КПРС. Тоді, у 1990 році, з партії багато
йшло...
Більшість із покоління фронтовиків залишилася
вірною ідеалам юності. Сьогоднішні ветерани - це
головна перешкода до насадження міфу про
пригноблений <тоталітаризмом> народ, бо вони не
тріумфують, як належало б тріумфувати <звільненим>,
а захищають до останнього <блиск радянської зірки>.
Особливо багато <компліментів> на свою адресу
почули ветерани до і після виборів до Верховної
Ради, що недавно відбулися, бо мало хто сумнівався,
за кого вони будуть голосувати. Ось один зра- зок:
<Значна частина людей пере- важно похилого віку не
може по- годитись з тим, що їхнє життя ви- явилося
абсолютно безплідним в історичній пeрспeктиві>.
Алe лівих нe зіб'єш. Ми знаємо про свій внeсок
до <історичної пeрспeктиви> людства. І справа нe
тільки в тому, що самe ми звільнили світ від
фашистської <перспективи>. Хоч вже одне це повинно
було б змусити замовкнути тих, хто здійснює
сьогодні моральний терор <людей похилого віку>.
Справа не тільки у цьому. Для більшої об'єктивності
наведу думку записного <демократа> Гаврила Попова з
його нещодавнього інтерв'ю: <Західні країни були
змушені - під впливом прикладу СРСР -
запроваджувати у себе нововведення: комплекс
соціальних заходів, введення начал безкоштовної
охорони здоров'я й освіти. Після нескінченних
насмішок над радянськими п'ятирічними планами
країни Заходу одна за одною створювали комісії з
планування>.
А які невідомі світові прориви, осяяння,
<ноу-хау> винайшли і подарували народові для його
<перспективи> пострадянські <демократи>? Не можна
не бачити, що <ноу-хау> є. Однак вони жахливі.
Перерахуємо дещо.
Нове: тривалої, систематично неоплачуваної
праці в історії людства не було ніколи, навіть
рабів годували. Нове: масові голодування...
голодних. Нове: повсюдна вимушена оплата праці по
бартеру горілкою, надмогильними плитами,
м'ясорубками, гноєм, бюстгальтерами,
електролампочками, борошном, штучними квітами,
отрутохімікатами... Нове: нечуване словосполучення
<епідемія самогубств>. Тощо.
Але навіть на такому тлі вражає новизною
організація і пропаганда небаченого у світі
суспільного протистояння - ні, не протистояння за
соціальною чи національною ознакою, не протистояння
владних і опозиційних структур і не протистояння
партій. ідеться про неприродне протистояння і
протиставлення громадян за ознакою віку. Це не
одвічна морально-етична проблема <батьків і дітей>,
де обидві сторони апріорі вважаються потрібними
суспільству для того, щоб максималізм юності
урівноважувався консерватизмом людей похилого віку.
Ні, мова про те, що одна зі <сторін>... небажана,
бо <реформи по-справжньому підуть тільки тоді, коли
зі сцени життя підуть покоління, виховані
радянською системою>.
Президент Л. Кучма дозволив собі зауваження
про те, що <система цінностей пенсіонерів
суперечить реаліям сьогоднішнього дня>. Отже, пане
Президенте, потрібно переглянути ці <реалії>, якщо
вони суперечать системі цінностей наймудрішої,
найбезкорисливішої, найгероїчнішої, найсумліннішої,
найінтелектуальнішої і найромантичнішої частини
нашого суспільства. Пишу ці слова, бо абсолютно
переконана у правильності кожної оцінки.
Зі святом Перемоги ветеранів Великої
Вітчизняної привітав увесь народ. і це свідчення
того, скільки тисяч, скільки мільйонів людей
вважають це свято своїм. Живіть довго, дорогі наші
ветерани! Поки ви з нами - з нами надія.
---------------- Na glawnuju stranicu / To main page W nachalo razdela
Sinonimy kl`uchewyh slow: za_blysk
Counter: .
(Wystawit` kak: / To expose as:
http://aravidze.narod.ru/s2/za_blysk.htm ,
http://www.geocities.com/sekirin1/s2/za_blysk.zip .
)
Po pros`be komandy poddervki ot www.hotlog.ru:
http://www.hotlog.ru/cgi-bin/hotlog/buttons.cgi
